ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 рокусправа № 380/1419/24м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про визнання протиправними дій, -

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту патрульної поліції України, в якому просить :

- визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), які полягають у відмові виплатити ОСОБА_1 як учаснику бойових дій компенсації за невикористані відпустки 2021 та 2023 років, у розмірі 22267,28 грн.;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) виплатити на користь ОСОБА_1 як учаснику бойових дій компенсації за невикористані відпустки 2021 та 2023 років, у розмірі 22267,28 грн. (двадцять дві тисячі двісті шістдесят сім) гривень 28 копійок.

Позовні вимоги мотивує тим, що при звільнені не виплачено компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021,2023 роки передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захист". Вважає такі дії відповідача протиправними та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду 23.01.2024 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог. В обґрунтування зазначив, що законодавством, що поліцейським надаються чергові оплачувані відпустки та інші відпустки, що передбачені Закону України "Про Національну поліцію" та іншими законами України. Закон України "Про Національну поліцію" - передбачає інші додаткові відпустки, але не визначений порядок їх отримання та їх тривалість, те саме стосується і виплат грошової компенсації. Відтак дані норми містять бланкетну диспозицію, що скеровує до інших законів України. Зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 24 ЗУ Про відпустки - у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Отже інша додаткова відпустка учасникам бойових дій надається в порядку та тривалістю, що визначені в ЗУ Про відпустки, однак не передбачає компенсацію за невикористані дні такої додаткової відпустки. Також, зазначає, що якщо спір виник щодо неправомірної, на думку позивача, відмови у виплаті компенсації за невикористану відпустку, належним способом захисту є зобов`язання вчинити дії - нарахувати і виплатити відповідну компенсацію. При цьому немає підстав стягувати відповідну суму, оскільки рішенням відповідного органу її ще не призначено. Просить суд відмовити в задоволенні позову.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій наводить спростування доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 , проходив службу в Управлінні патрульної поліції у Львівської області, яке знаходиться на фінансовому забезпеченні Департаменту патрульної поліції та на момент звільнення займав посаду інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №2 УПП у Львівській області.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 28 листопада 2023 року № 1617 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції (за станом здоров`я, через хворобу) з виплатою грошової компенсації за 66 діб невикористаних щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток (2015 рік 3 доби, 2022 рік 40 діб, 2023 рік 23 доби).

ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 від 05.05.2015 (а.с.10).

На заяву позивача, відповідач надав відповідь листом від 10.12.2024, № СЕД-68-2024 від 10 січня 2024 року, яким відмовив у виплаті грошової компенсації з тих підстав, що виплата грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій законодавством України не передбачена.

Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2021, 2023 роки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту №3551-XII від 22.10.1993, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд керувався таким.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно зі статтею 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Частинами першою та другою статті 92 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частиною першою статті 24 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України 06.04.2016 № 260, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260) поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Крім того, згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України "Про відпустки" передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 цього Закону, серед інших, учасникам бойових дій, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Системний аналіз змісту вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що позивач, як учасник бойових дій, мав право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати з набуттям статусу учасника бойових дій та з урахуванням доповнення Закону України "Про відпустки" статтею 16-2 згідно із Законом № 426-VIII від 14.05.2015, та відповідно набув право на компенсацію за невикористані додаткові відпустки по 14 днів щорічно. Обов`язок обліку таких відпусток та дотримання пов`язаних із ними гарантій покладається на роботодавця.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року по зразковій справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19) вирішено спір за подібних спірних правовідносин. Зазначене судове рішення є релевантним до розглядуваного спору і висновки ВП ВС безумовно заслуговують на увагу та підлягають врахуванню, однак в даному випадку невиплата позивачеві компенсації за невикористані дні додаткової відпустки не пов`язана із правозастосуванням відповідачем спеціального законодавства, а обумовлено в першу чергу не зверненням позивача за отриманням додаткової та щорічної відпустки у відповідному році служби та невизначенням у наказі про звільнення, який не оскаржувався та є чинним, не використаних днів відпустки, які підлягали компенсації.

Суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарного році.

В наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

З огляду на не врегулювання положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку № 260 питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України, Закону України "Про відпустки".

Відповідно до норм частини першої статті 83 КЗпП України та частини першої статті 24 Закону України "Про відпустки", у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Суд наголошує, що компенсація за невикористані додаткові відпустки не обмежується тільки роком звільнення поліцейського та поширюється на роки, що передували звільненню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 23.10.2019 по справі №826/8185/18, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України, підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 року у справі № 160/10875/19, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України, підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд наголошує, що положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові по справі №360/4127/19 від 07.05.2020.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у виплаті компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, оскільки останній набув права на отримання відповідної додаткової відпустки з моменту отримання статусу учасника бойових дій по день фактичного звільнення зі служби в поліції.

Водночас, суд не вбачає підстав для зазначення у резолютивній частині рішення суду суми компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, оскільки рішення суду носить зобов`язальний характер, а визначення точної суми до виплати відноситься до обов`язків відповідача, що виникатимуть на виконання покладеного судом обов`язку.

Тож з метою ефективного захисту порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, необхідно зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, як учаснику бойових дій за 2021, 2023 роки.

Суд критично оцінює посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.09.2023 року у справі № 380/4531/22 та від 24.01.2024 у справі №200/11549/21, оскільки обставини, викладені в цих постановах, стосуються інших правовідносин, а саме нарахування фіксованої суми індексації грошового забезпечення, а тому є нерелевантними до обставин даної адміністративної справи.

Оскільки позивач згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору, враховуючи приписи ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив :

1. Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Департаменту патрульної поліції України (адреса: вул. Федора Ернста, 3,м. Київ,03048; ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправними дій задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій ОСОБА_1 за 2021, 2023 роки.

3. Зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2021,2023 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.

4. У решті вимог відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна