Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/18673/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області , в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не зарахування ОСОБА_1 стажу служби в податковій міліції до стажу служби в поліції відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», яка становить 15 років 00 місяців 00 днів;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області зарахувати до стажу служби ОСОБА_1 в поліції, який відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж служби в податковій міліції, яка становить 15 років 00 місяців 00 днів.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у період з 20.11.2003 по 20.05.2016 вона проходила службу в органах податкової міліції, а з 05.05.2023 проходить службу у Національній поліції України. Позивач вважає, що вказаний період служби підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції, оскільки служба в органах податкової міліції проходила за правилами служби в органах внутрішніх справ України, а Законом України "Про Національну поліцію" передбачено зарахування до вислуги років періодів проходження служби в органах внутрішніх справ. Проте відповідач не зарахував службу в органах податкової міліції до стажу служби позивача, що дає право на отримання надбавки за вислугу років до грошового забезпечення та додаткової оплачуваної відпустки.
2. Стислий зміст заперечень відповідача
30.01.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 33-35/, у якому представник відповідача просить адміністративний позов залишити без задоволення, посилаючись на те, що служба в податковій міліції відсутня у переліку статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", а тому не може бути зарахована при проведенні перерахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. Вважає, що при оголошенні надбавки за стаж служби в поліції наказом ГУНП в Полтавській області від 02.08.2023 №391 о/с в частині оголошення стажу служби в поліції ОСОБА_1 відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що встановлені чинним законодавством.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 позовну заяву залишено без руху.
28.12.2023 представником позивача подано до суду заяву про поновлення процесуального строку.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 у період з 20.11.2003 по 20.05.2016 проходила службу на посадах в органах податкової міліції, що підтверджено трудовою книжкою серії НОМЕР_1 /а.с. 16-18/ та послужним списком позивача /а.с. 13 - 15/.
ОСОБА_1 під час проходження служби у податковій міліції були присвоєні спеціальні звання начальницького складу податкової міліції: лейтенант податкової міліції, старший лейтенант податкової міліції, капітан податкової міліції, майор податкової міліції /а.с. 13/.
Із 05.05.2023 ОСОБА_1 проходить службу в Національній поліції України на посаді дізнавача сектору дізнання відділу поліції № 2 Кременчуцького районного управління поліції, що підтверджується витягом з наказу ГУНП в Полтавській області "По особовому складу" №232 о/с від 05.05.2023 /а.с. 43/ та послужним списком /а.с. 38-42/.
Наказом ГУ НП в Полтавській області від 02.08.2023 №391 о/с оголошено стаж служби в поліції для виплати надбавки за стаж служби в поліції та визначення тривалості додаткової оплачуваної відпустки станом на 01.08.2023 рядовому поліції ОСОБА_1 , дізнавачу сектору дізнання відділу поліції №2 Кременчуцького районного управління поліції - 00 років 02 місяці 26 днів /а.с. 43 зворотній бік/.
ОСОБА_1 звернулася до ГУ НП в Полтавській області з рапортом /а.с. 44/, в якому просила, зокрема, зарахувати вислугу років в податковій міліції до стажу служби в МВС.
У відповідь на рапорт Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області надіслано лист від 13.12.2023 №1713/115/12/02/04-2023 про те, що вислуга років, яку оголошено наказом ГУ НП в Полтавській області від 02.08.2023 №391 о/с, станом на 01.08.2023 становила 00 років 02 місяці 26 днів. Позивача проінформовано, що періоди, які зараховуються до стажу служби в поліції для виплати надбавки за стаж служби та надання додаткової оплачуваної відпустки визначено статтею 78 Закону України "Про Національну поліцію" /а.с. 10/.
Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не зарахування ОСОБА_1 стажу служби в податковій міліції до стажу служби в поліції відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", позивач звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" віл 02.07.2015 №580-VIII (далі по тексту - Закону №580-VIII), який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, Національна поліція України (поліція) це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (стаття 2 Закону №580-VIII).
За приписами частин першої та другої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини першої статті 78 Закону №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 12 липня 2018 року №2509-VIII); 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР (частина друга статті 78 Закону №580-VIII).
У частині четвертій статті 78 Закону №580-VIII зазначено, що порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Приписами підпунктів 3-6 пункту 7 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII зобов`язано Кабінет Міністрів України в місячний строк: прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" від 23 грудня 2015 року №900-VIII, який набрав чинності 29 грудня 2015 року, пункт 15 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII доповнено абзацами другим і третім такого змісту: за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України Про Національну поліцію.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII (далі Закон №509-XII, чинний до 20 листопада 2012 року) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів; запобігання, виявлення та припинення корупційних правопорушень в органах державної податкової служби; забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків.
У статті 21 Закону №509-XII, яка визначала повноваження податкової міліції, зазначено, що податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань: приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення; здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків; виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення; забезпечує безпеку діяльності органів державної податкової служби та їх працівників, а також захист працівників від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням ними службових обов`язків; запобігає, виявляє, припиняє корупційні правопорушення працівників органів державної податкової служби; складає протокол про вчинення корупційного правопорушення відповідно до закону; збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов`язаних з оподаткуванням (частина перша).
За приписами частини першої статті 24 Закону №509-XII особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.
Згідно зі статтею 26 Закону №509-XII держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
За приписами пункту 348.1 статті 348 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 12 серпня 2012 року; далі - ПК України) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Завданнями податкової міліції є: запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері; запобігання і протидія корупції у контролюючих органах та виявлення її фактів; забезпечення безпеки діяльності працівників контролюючих органів, захисту їх від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків (пункт 348.2 статті 348 ПК України).
Згідно із пунктом 353.1 статті 353 ПК України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Відповідно до пункту 356.1 статті 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу не зарахування стажу служби в органах податкової міліції до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення позивачеві надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
Як установлено судом, позивач у період з 20.11.2003 по 20.05.2016 проходила службу на посадах в органах податкової міліції, їй були присвоєні спеціальні звання начальницького складу податкової міліції: лейтенант податкової міліції, старший лейтенант податкової міліції, капітан податкової міліції, майор податкової міліції.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Приписами статей 353, 356 ПК України визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; на них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Те, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ також передбачалось приписами частини першої статті 24 Закону №509-XII.
Аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року в справі №826/16143/18, у якій склалися подібні правовідносини, дійшов висновків про те, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
Чинним на час проходження позивачем служби в податковій міліції та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в податковій міліції, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі №440/1564/20.
Таким чином, стаж служби ОСОБА_1 у податковій міліції з 20.11.2003 по 20.05.2016 підлягає зарахуванню до стажу проходження служби у поліції.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Враховуючи викладене вище, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції стажу служби у податковій міліції з 20.11.2003 по 20.05.2016 та зобов`язати Головне управління Національній поліції в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у поліції стаж служби у податковій міліції з 20.11.2003 по 20.05.2016.
Водночас, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не зарахування ОСОБА_1 стажу служби в податковій міліції до стажу служби в поліції у визначеному позивачем розмірі 15 років 00 місяців 00 днів та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Полтавській області зарахувати до стажу служби ОСОБА_1 в поліції стаж служби в податковій міліції у розмірі 15 років 00 місяців 00 днів задоволенню не підлягають як передчасні та такі, що звернені на майбутнє, оскільки повноваження щодо обчислення стажу служби покладено на відповідача, який на час розгляду цієї справи не здійснював таке обчислення, заперечуючи в цілому право позивача на зарахування ОСОБА_1 до стажу служби у поліції стажу служби у податковій міліції з 20.11.2003 по 20.05.2016, спору з приводу визначення конкретного розміру стажу позивача за вказаний період між сторонами немає.
Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду з позовом у цій справі позивачем сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн., що підтверджується платіжним документом від 21.12.2023 /а.с. 6 /.
Таким чином, при частковому задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 536,80 грн (1073,60 грн/2).
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 при розгляді справи 200/14113/18-а.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до наданих до позовної заяви документів ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Так, на підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: договір про надання правничої допомоги від 01.12.2023 /а.с. 21-22/, звіт № 01/12 про виконані адвокатом роботи (надані послуги) та час, витрачений на їх реалізацію, а також розмір коштів, що підлягає сплаті за них клієнтом /а.с. 23 зворотній бік/, квитанцію на оплату виконаних авокатом робіт /а.с. 23/, ордер № 1055440 від 21.12.2023 /а.с. 7/.
Відповідно до звіту № 01/12 про виконані адвокатом роботи (надані послуги) та час, витрачений на їх реалізацію, а також розмір коштів, що підлягає сплаті за них клієнтом /а.с. 23 зворотній бік/ адвокатом надано такі послуги: юридичний супровід справи в суді першої інстанції.
Згідно з пунктом 4.2 Договору про надання правничої допомоги від 01.12.2023 /а.с. 21-22/ Адвокат та Клієнт погодили, що гонорар за надання правничої (правової) допомоги щодо юридичного супроводу справи в суді першої інстанції, пов`язаної із взятими Адвокатом зобов`язаннями за предметом цього Договору, становить 6000,00 грн. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений в Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Заперечення представника відповідача у відзиві із посиланням на відсутність документів, що свідчать про оплату гонорару, суд відхиляє, оскільки із змісту статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові ВС від 21.01.2021 р. у справі № 280/2635/20.
Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із того, що дана справа відноситься до незначної складності; розгляд справи проведено без участі сторін.
Стосовно доводів представника відповідача про завищення суми витрат на правову допомогу з огляду на існуючу судову практику у подібних правовідносинах, а також враховуючи розгляд справи у порядку спрощеного провадження, суд зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу визначено сторонами договору у фіксованому розмірі - 6000 грн, який не залежить від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Такий розмір витрат на правничу допомогу в цілому співмірний із складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданих послуг).
Водночас, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 3000,00 грн, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - ГУ НП у Полтавській області.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції України в Полтавській області (вул. Матвійчука Юліана, 83, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 40108630) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції стажу служби у податковій міліції з 20.11.2003 по 20.05.2016.
Зобов`язати Головне управління Національній поліції в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у поліції стаж служби у податковій міліції з 20.11.2003 по 20.05.2016.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 536,80 грн (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.В. Довгопол
