ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року ЛуцькСправа № 140/34437/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Димарчук Т.М.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Національної гвардії України (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі третя особа) про :

визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління Національної гвардії України, оформлене протоколом №584/975 від 18.08.2023 щодо виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів та осіб з інвалідністю, звільнених з військової служби, що сталися після 01.01.2014, викладене у п. 1 зазначеного протоколу;

зобов`язання Головного управління Національної гвардії України призначити і виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 16, 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захід військовослужбовців та членів їх сімей" за настання ІІ групи інвалідності, в розмірі 300-кратному прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу Нововолинською міжрайонною МСЕК 10.03.2020 було встановлено ІІІ групу інвалідності загального захворювання терміном до 01.04.2021 по діагнозу: цироз печінки змішаного ґенезу (токсичний + HCV асоційований) клінічна стадія «В», портальна гіпертензія ІІ ступеню.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України, 28.02.2022 на підставі указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» позивача було мобілізовано та зараховано до в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України.

В подальшому на підставі свідоцтва про хворобу № 38/с від 02.02.2023 Військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Волинській області» позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку з встановленням причинного зв`язку «захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби».

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 28.02.2023 №61 позивача виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення відповідно до пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я).

Після звільнення зі служби, Волинським обласним бюро MCEК, на підставі свідоцтва про хворобу №38/с від 02.02.2023, ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності (повторну по зміні категорії) з 01.04.2023 по захворюванню, яке пов`язане з проходженням військової служби.

У зв`язку з тим, що позивачу 01.04.2023 вперше встановлена ІІ група інвалідності по захворюванню, пов`язаному з проходженням військової служби, він 03.05.2023 звернувся з заявою та відповідним пакетом документів до т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України про виплату йому одноразової грошової допомоги.

Проте, в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України листом від 04.10.2023 № 50/41/32-1021, повідомила, що у зв`язку з тим, що строк між встановленням ІІІ та ІІ груп інвалідності перевищив два роки, згідно з п. 8 Постанови КМУ від 25.12.013 №975 він не має права на виплату одноразової грошової допомоги. Відмова у виплаті одноразової грошової допомоги оформлена протоколом комісії Головного управління Національної гвардії України №584/975 від 18.08.2023 щодо виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів та осіб з інвалідністю, звільнених з військової служби, що сталися після 01.01.2014.

Позивач вважає, що відмова у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги є протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси, у зв`язку із чим просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 27.11.2023 разом з позовною заявою та доданими до неї документами відповідач Головне управління Національної гвардії України отримав 30.11.2023, через систему «Електронний суд», проте відзиву на позовну заяву до суду не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії у встановлений судом строк пояснень щодо позовної заяви не подала.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 Нововолинською міжрайонною МСЕК з 10.03.2020 встановлено ІІІ групу інвалідності загального захворювання терміном до 01.04.2021 по діагнозу: цироз печінки змішаного ґенезу (токсичний + HCV асоційований) клінічна стадія «В», портальна гіпертензія ІІ ступеню, що підтверджується копією виписки з акта огляду МСЕК до довідки серії 12 ААБ № 680854 від 11.03.2020 (а.с.16).

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України від 01.03.2022 №48 (по стройовій частині) відповідно до указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», ОСОБА_1 28.02.2022 мобілізовано та зараховано до в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України на всі види забезпечення та призначено на посаду головного сержанта стрілецького взводу (з охорони об`єкту №4) стрілецької роти (з охорони та оборони об`єктів №3, №4, №5) (а.с.10).

В подальшому, згідно свідоцтва про хворобу №38/с від 02.02.2023 Військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Волинській області» по встановленню причинного зв`язку поранення, травми, контузії та каліцтва, ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та встановлено, що «захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби» (а.с.11-14).

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 28.02.2023 №61 штаб-сержанта ОСОБА_1 , який здав справи за посадою головного сержанта стрілецького взводу (з охорони об`єкту №4) стрілецької роти (з охорони та оборони об`єктів №3, №4, №5) та звільненого відповідно до пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», наказом начальника Західного територіального управління Національної гвардії України від 23.02.2023 №19 о/с у відставку (за станом здоров`я) виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 28.02.2023 (а.с.15).

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії Волинського обласного бюро MCEК Серії 12 ААГ №200843 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності (повторно по зміні категорії) з 01.04.2023 та вказано «захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби» строком до 01.05.2025 (а.с.17).

03.05.2023 (вх. від 04.05.2023 за №С-27) позивач звернувся до т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням з 01.04.2023 ІІ групи інвалідності по захворюванню пов`язаному з проходженням військової служби.

За результатами розгляду заяви, комісія Головного управління Національної гвардії України щодо виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів та осіб з інвалідністю, звільнених з військової служби, що сталися після 01.01.2014, прийняла рішення, оформлене протоколом №584/975 від 18.08.2023, яким відмовила ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що з дня первинного встановлення ІІІ групи інвалідності, внаслідок загального захворювання до дня встановлення ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного із проходженням військової служби минуло більше двох років (а.с.22-24).

Листом від 04.10.2023 № 50/41/32-1021 відповідач повідомив позивача, що згідно з п. 8 Постанови КМУ від 25.12.2013 №975 виплата відповідної одноразової допомоги не проводиться, так як строк між встановленням ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності (10.03.2020) та ІІ групи інвалідності (01.04.2023) перевищив два роки. Надані документи підлягають поверненню без реалізації (а.с.20).

Не погоджуючись з таким рішенням комісії Головного управління Національної гвардії України позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 41 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

20.12.1991 Верховною Радою України прийнято Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей №2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Визначення соціального захисту військовослужбовців міститься у статті 1 Закону №2011-ХІІ, та означає діяльність (функцію) держави, спрямовану на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Статтею 16 вказаного Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до підпунктів 4 та 5 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII (у редакції чинній на момент спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; 5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Відповідно до підпункту «б» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4пункту 2 статті 16 цього Закону).

Відповідно до пункту 2 статті 16-3 Закону №2011-XII у випадках, передбаченихпідпунктами 4-9пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.

Згідно із пунктом 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка набрала чинності з 25.08.2022), якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (пункт 6 статті 16-3 Закону).

Згідно з пунктом 8 статті 16-3 Закону №2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протяг

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону №2011-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві(далі- Порядок № 975).

Пунктом 3 Порядку №975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності;

у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

З огляду на це, встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними/комунальними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства.

Відповідно до положень пункту 8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу, як особі з інвалідністю ІІ групи, встановленої при огляді з 01.04.2023, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Так, абзаци перший та другий пункту 8 Порядку №975 передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.

Зазначені вище норми Порядку №975 стали підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю ІІ групи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачу у різний час встановлено інвалідність з відмінних підстав, а саме:

(1) з 10.03.2020 встановлено ІІІ групу інвалідності загального захворювання;

(2) з 01.04.2023 встановлено ІІ групу інвалідності (повторно по зміні категорії) по захворюванню, яке пов`язане з проходженням військової служби.

Суд звертає увагу, що у даних спірних правовідносинах п. 8 Постанови КМУ №975 взагалі не може застосовуватись, так як, первинна група інвалідності (ІІІ група) позивачу була встановлена, як особі без статусу «військовослужбовець» і по захворюванні: цироз печінки змішаного ґенезу (токсичний + HCV асоційований) клінічна стадія «В», портальна гіпертензія II ступеню, а II група інвалідності встановлена як «військовослужбовцю» і пов`язана із проходженням військової служби та по іншому виду захворювання: дилятаційна кардіоміопатія, вторинна недостатність МК ІІ-ІІІ ст., ЛАГ І-ІІ ст. Коронарографія 17.01.2023 р. - (без значимого ураження КА - 10%, стеноз вічка ПМІІІА та п/в). СН II Б із зниженою фракцією ЛШ (30-36%).

Комісія Головного управління Національної гвардії України вказані обставини не врахувала та прийняла безпідставне та необгрунтоване рішення, оформлене протоколом №584/975 від 18.08.2023, про відмову позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Визначена у пункті 8 Порядку № 975 заборона щодо виплати одної грошової допомоги, може мати місце лише у разі спливу дворічного строку саме після первинного встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й те ж ушкодження здоров`я, а не внаслідок різних.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.02.2021 у справі № 240/1623/20 та у постанові від 09.02.2022 у справі № 260/1584/19.

Разом з тим, суд вважає за належне зазначити наступне.

У пункті четвертому статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка була чинною з 01.01.2014, зазначалось, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Надалі, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (який набрав чинності з 01.01.2017) пункт четвертий статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено абзацом другим, наступного змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Однак, згідно з Рішенням Конституційного Суду №1-р(ІІ)2022 від 06.04.2022, пункт четвертий статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зі змінами визнано таким, що не відповідає конституції України та вказаний пункт втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відтак, на момент виникнення спірних правовідносин, стаття 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не містить обмеження часовими рамками (строком у два роки),протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги.

З вищенаведеного слідує, що відповідач, при винесенні оскаржуваного рішення керувався не Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що має вищу юридичну силу (який з 29.07.2022 не містить часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги), а підзаконним нормативно-правовим актом, а саме Постановою КМУ від 15.12.2013 № 975, яка містить часове обмеження у два роки, що і призвело до відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду II групи по захворюванню, яке пов`язане з проходженням ним військової служби.

Провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що в даному випадку позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи відповідно до статей 16, 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, для працездатних осіб на 1 січня календарного року встановлення інвалідності ІІ групи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним і скасування рішення комісії Головного управління Національної гвардії України, оформленого протоколом №584/975 від 18.08.2023, щодо відмови позивачу в призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги та зобов`язання Головного управління Національної гвардії України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу на підставі підпункту «б» пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей» у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року встановлення інвалідності ІІ групи.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 243-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Національної гвардії України щодо виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів та осіб з інвалідністю, звільнених з військової служби, що сталися після 01.01.2014, оформлене протоколом №584/975 від 18.08.2023, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.

Зобов`язати Головне управління Національної гвардії України призначити та виплачувати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до статей 16, 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням військової служби, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року встановлення інвалідності ІІ групи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Національної гвардії України (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 9а, код ЄДРПОУ 08803498).

Третя особа: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук