РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 лютого 2024 р. Справа № 120/17284/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивачка) до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (далі УДМС України у Вінницькій області, управління, відповідач), в якому просила:

-визнати протиправним та скасувати рішення №535 від 04.09.2023 р. про скасування дозволу на імміграцію в Україну;

-визнати протиправним та скасувати рішення №05032500079395 від 04.09.2023 р. про скасування посвідки на постійне проживання ;

-зобов`язати поновити дозвіл на імміграцію в Україну та дію посвідки на постійне проживання в Україні ;

- визнати протиправним та скасувати рішення №0501110100011361 від 07.09.2023 р. про заборону в`їзду в Україну строком на 3 роки;

- зобов`язати направити до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про скасування рішення №0501110100011361 від 07.09.2023 р. про заборону в`їзду в Україну строком на 3 роки.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що отримала посвідку на постійне проживання, однак в 2020 році була змушена повернутись до Москви через необхідність догляду за хворою матір`ю. У вересні 2023 р. Вінницьким міським судом Вінницької області визнано обов`язковою явку позивачки в судове засідання у зв`язку із чим вона прибула до кордону, однак їй відмовлено в пропуску та вилучено посвідку на постійне проживання. В подальшому, представником позивачки з`ясовано, що підставою для прийняття таких рішень стало отримання інформації про те, що діяльність із боку позивачки створює загрозу національній безпеці, оскільки остання відкрито критикує діяльність влади, що відображено у профілі "Однокласники."

На думку позивачки, відповідачем не досліджено повно всі документи, зокрема чи дійсно профіль в «Односкласнниках» належить саме їй.

Відтак, позивачка не погоджується із спірними рішеннями зазначаючи про те, що жодних підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, посвідки на проживання та заборони в`їзду не існує.

Ухвалою від 21.11.2023 р. відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

04.12.2023 р. надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову вказуючи на те, що рішення про скасування дозволу на імміграцію є правомірним, оскільки надійшло подання від НОМЕР_1 прикордонного загону від 29.08.2023 р. про скасування дозволу на імміграцію, з підстав того, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці. Зокрема вказано, що ОСОБА_3 з використанням мобільних додатків поширює інформацію антиукраїнського характеру.

08.12.2023 р. надійшла відповідь на відзив, в якій позивачка вказала на те, що роздруківки «знімків екрану» та «акти огляду мобільного терміналу» не є належними доказами, які підтверджують поширення нею інформації антиукраїнського характеру. Ззазначає, що рішення про відмову в перетині кордону прийнято 25.08.2023 р., в той час, як в акті про огляд мобільного терміналу вказано, що огляд терміналу був 26.08.2023 р. Окремо зазначила й про те, що їй не належить мобільний термінал вказаний в акті огляду мобільного терміналу.

26.11.2023 р. надійшли заперечення на відповідь, в яких зазначено про те, що чинним законодавством не передбачено обов`язку відповідача перевіряти докази, на які посилаються, зокрема прикордонна служба в поданні про скасування дозволу на імміграцію. Також вказано, що прикордонна служба встановила факт використання мобільних додатків позивачкою для поширення інформації антиукраїнського характеру.

16.01.2024 р. надійшли пояснення представника позивачки, в яких остання вкотре вказала, що відповідні документи подані для вирішення питання про скасування дозволу на імміграцію мають бути вивчені ретельно, що, на її думку, не здійснено відповідачем.

22.01.2024 р. надішли пояснення відповідача , що розміщення відповідного тексту на персональних даних в соціальних мережах Інтернет є розповсюдженням певної інформації. А оскільки прикордонною службою встановлено факт поширення позивачкою інформації антиукраїнського характеру, відповідно, її дії створюють загрозу національній безпеці.

Ухвалою від 30.01.2024 р. позов залишено без руху.

Ухвалою від 02.02.2024 р. продовжено розгляд справи без виклику учасників справи.

Ухвалою від 05.02.2024 р. витребувано додаткові докази.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив наступне.

29.08.2023 р. до управління ДМС у Вінницькій області від 24 прикордонного загону ім..Героя Уркаїни ст. лейтенанта Вячеслава Семенова надійшло подання про скасування дозволу на імміграцію гр.. ОСОБА_4 з підстав того, що остання з використанням мобільних додатків створює, поширює інформацію антиукраїнського характеру, що становить загрозу національній безпеці.

За наслідком розгляду подання 04.09.2023 р. Управлінням Державної міграційної служби України у Вінницькій області прийнято рішення №535 про скасування ОСОБА_4 дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 3 та 5 ч. 1 ст. 12 Закону України Про імміграцію.

Також 04.09.2023 р. Управлінням Державної міграційної служби України у Вінницькій області прийнято рішення №05032500079395, яким скасовано ОСОБА_4 посвідку на постійне проживання.

05.09.2023 р. до управління ДМС у Вінницькій області від НОМЕР_1 прикордонного загону ім..Героя Уркаїни ст. лейтенанта Вячеслава Семенова надійшло подання про заборону в`їзду іноземцю гр.. ОСОБА_4 з підстав того, що остання з використанням мобільних додатків створює, поширює інформацію антиукраїнського характеру, що становить загрозу національній безпеці

Рішенням №0501110100011361 від 07.09.2023 р. заборонено ОСОБА_4 в`їзд в Україну з підстав створення є загрози національній безпеці.

Не погоджуючись із цими рішеннями, позивачка звернулась до суду із позовом.

При вирішенні спору суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 4 Конституції України встановлено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Згідно статті 26Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Частиною 1 статті 1 Закону України Про імміграцію (далі Закон №2491) визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання. Іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання. Дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Згідно статті 3 Закону №2491 правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Аналіз змісту вказаних норм Закону №2491 дає підстави дійти висновку, що іммігрантами можуть бути лише іноземці та особи без громадянства. Після набуття цими особами громадянства України змінюється їх правовий статус та підстави перебування та проживання в Україні.

Згідно з ч.3 ст.4 Закону №2491 дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається:

1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України;

2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України;

3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням;

4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України;

5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в`їзду та перебування на території України;

6) особам без громадянства, які проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання протягом двох років з дня визнання їх особами без громадянства.

Статтею 12 Закону №2491 визначено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Нормами частин першої-третьої статті 13 Закону №2491-III встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1983 від 26.12.2002, якою затверджено Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №1983).

Згідно з пунктом 21 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Відповідно до пунктів 22, 23, 24 Порядку №1983 у разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України Про імміграцію, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

ДМС, територіальні органи і територіальні підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію.

Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом.

Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

Отже, Закон №2491 встановлює чіткий перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію, однак такий перелік не є вичерпним. Такий дозвіл може скасований як з підстав, передбачених в ст.12 Закону №2491, так і в інших випадках, передбачених законами України.

Даючи правову оцінку доводам позивачки відносно того, що вона жодних протиправних дій на території України не вчиняла, законів не порушувала, не використовувала соціальну мережу "Однокласники" та публічно не виправдовувала збройну агресію РФ проти України, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 3, 6, 9 та 10 ч.1 статті 1 Закону України "Про національну безпеку України" від 21.06.2018 №2469-VIII (далі - Закон №2469-VIII):

- громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз;

- загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України;

- національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз;

- національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.

Загрози національній безпеці України визначаються у Стратегії національної безпеки України, Стратегії воєнної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, інших документах з питань безпеки і оборони, які Схвалюються Радою національної безпеки і оборони України і затверджуються указами Президента України (п. 19 ст. 1, п. 5 ст. 3 Закону України "Про національну безпеку України").

Указом Президента України від 14.09.2020 року №392/2020 введено в дію Стратегію національної безпеки України, якою визначено, що однією із загроз національній безпеці є розвідувально-підривна діяльність проти України спеціальних служб іноземних держав, насамперед Російської Федерації (п.19 Стратегії).

Стратегією інформаційної безпеки, затвердженою Указом Президента України №685/2021 від 28.12.2021, визначено наступні поняття:

- інформаційна безпека України - складова чистина національної безпеки України, стан захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу, інших життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, за якого належним чином забезпечуються конституційні права і свободи людини на збирання, зберігання, використання та поширення інформації, доступ до достовірної та об`єктивної інформації, існує ефективна система захисту і протидії нанесенню шкоди через поширення негативних інформаційних впливів, у тому числі скоординоване поширення недостовірної інформації, деструктивної пропаганди, інших інформаційних операцій, несанкціоноване розповсюдження, використання й порушення цілісності інформації з обмеженим доступом;

- інформаційна загроза - потенційно або реально негативні явища, тенденції і чинники інформаційного впливу на людину, суспільство і державу, що застосовується в інформаційній сфері з метою унеможливлення чи ускладнення реалізації національних інтересів та збереження національних цінностей України і можуть прямо чи опосередковано завдати шкоди інтересам держави, її національній безпеці та обороні.

Протидія дезінформації та інформаційним операціям, насамперед держави-агресора, спрямованим, серед іншого, на ліквідацію незалежності України, повалення конституційного ладу, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, пропаганду війни, насильства, жорстокості, розпалювання національної, міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі та ненависті, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини, визначено як стратегічна ціль 1, виконання якої є необхідним для досягнення забезпечення інформаційної безпеки України.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації та її широкомасштабним вторгненням 24.02.2022 на територію України, Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Пунктом 1 Указу постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України неодноразово продовжувався. Наразі продовжено строк дії воєнного стану в Україні .

Відповідно до ч. 2 статті 12 Закону №2469-VIII до складу сектору безпеки і оборони входить, зокрема, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України.

Згідно із ст.18 Закону №2469-VIII Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України.

Так, 29.08.2023 р. 24 прикордонним загоном імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова військової частини НОМЕР_2 ДПСУ надіслано начальнику Управління ДМСУ у Вінницькій області подання про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_4 (дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України).

У поданні зазначено наступне: "Зокрема, встановлено, що ОСОБА_4 з використання мобільних додатків поширює інформацію антиукраїнського характеру, із зневагою ставиться до громадян України та державних символів України, поширює інформацію, яка дискредитує діяльність військово- політичного керівництва України та Збройних Сил України».

Таким чином, 24 прикордонним загоном імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова військової частини НОМЕР_2 ДПСУ встановлено, що позивачка вчиняла дії, які становлять загрозу національній безпеці України.

За результатами розгляду подання про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянці Російської Федерації ОСОБА_4 заступником начальником Управління ДМСУ у Вінницькій області затверджено висновок від 04.09.2023 р., в якому зазначено про доцільність скасування рішення від 14.12.2019 про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянці Російської Федерації ОСОБА_4 та скасування, визнання недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання.

Оцінюючи позицію позивачки стосовно того, що відповідачем не досліджено чи дійсно профіль в «Односкласнниках» належить саме їй та, як наслідок , безпідставно прийняті рішення, суд вказує наступне.

Відповідно до Указу Президента України № 184/2020 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2020 року "Про застосування, скасування і внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів 3 (санкцій)", доступ до соціальної мережі "Одноклассники" та користування нею в Україні заборонено. Для того, щоб користуватися вищезазначеною соцмережею необхідно додатково встановлювати програму VPN, лише з допомогою якої можна користуватися сайтом.

Отже, користування сайтом «Однокласники» заборонено на території України, відповідно, створення такої сторінки можливо лише за межами території України.

Суд вказує, що прикордонною службою до подання долучено скріншоти з мобільного телефону із сайту «Однокласники».

Із долучених скріншотів вбачається, що сторінка належить ОСОБА_5 , вона містить її ім"я, прізвище, вік та фото; місце проживання, яке збігається з місцем, що зазначено у акті вилучення посвідки на постійне проживання №9/20 від 8.09.2023 р. та підписаним особисто позивачкою; а також сторінка містить очевидну інформацію антиукраїнського характеру.

Суд погоджується із доводами відповідача, що він не зобов`язаний збирати докази та встановлювати чи належить сторінка на відповідному сайті тій чи іншій особі.

Суд вказує, що зазначені уподобання позивачки, які вона поширювала на сторінці «Однокласники», свідчать про її проросійську позицію та про підтримання дій держави-агресора. Однак, такі дії не сумісні із статусом особи, яка може на законних підставах проживати в Україні та становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.

Суд не приймає як підставу для задоволення позову посилання позивачки на те, що акт огляду мобільного терміналу містить суперечливі дати, зокрема їй відмовлено в перетині кордону 25.08.2023 р., в той час, як мобільний термінал оглянуто 26.08.2023 р., оскільки підставою для формування подання прикордонної служби стала інформація, яка була наявна в мобільному телефоні позивачки, а саме: поширення інформації антиукраїнського характеру. Зазначене знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи.

Отже, відповідач прийняв рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну за наявності на те правових підстав, відтак, відсутні підстави для його скасування.

Надаючи оцінку рішенню про скасування посвідки на постійне проживання , суд вказує наступне.

Відповідно до пунктів 64 -67 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого КМУ від 25.04.2018 р. №321 (далі Порядок №321) посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України Про імміграцію.

Рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.

Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається їм рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття.

Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.

Так , як видно із рішення №535 від 04.09.2023 р. дозвіл на імміграцію скасовано відповідно до статті 12 Закону України Про імміграцію, а отже наявні правові підстави і для скасування посвідки. Відповідно, досліджуване рішення прийнято за наявності на те правових підстав та є правомірним.

Стосовно обгрунтованості прийняття рішення №0501110100011361 від 07.09.2023 р. про заборону в`їзду в Україну, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю;

Рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну.

Отже, як видно іноземцю забороняється в`їзд в Україну в інтересах забезпечення національної безпеки України.

Як зазначалось вище, судом встановлено, що дії позивачки створюють загрозу національній безпеці, відтак, рішення про заборону в`їзду в Україну є правомірним.

Враховуючи вище наведене, на думку суду, відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень діяв в межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень та докази, надані позивачкою, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивачки, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_3 )

Відповідач: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 37836770)

Повний текст судового рішення сформовано: 29.02.24 р.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна