ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року Справа № 925/833/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача Заболотній В.М. - адвокат,

від першого відповідача Шкварко В.В. - адвокат,

від другого відповідача представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Маньківської селищної ради, смт. Маньківка, Уманського

району, Черкаської області

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю Украгроінвест К,

м. Київ

2. товариства з обмеженою відповідальністю Мошниагроплюс,

м. Київ

про розірвання договорів оренди землі та зобов`язання повернути

земельні ділянки

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулась Маньківська селищна рада до товариства з обмеженою відповідальністю Украгроінвест К та товариства з обмеженою відповідальністю Мошниагроплюс про:

1.Розірвання договору оренди земельної ділянки площею 12,3058 га (кадастровий номер - 7123186300:02:001:0257), яка належить на праві комунальної власності Маньківській селищній раді, від 11 травня 2018 року, укладеного між ГУ Держгеокадастру в Черкаській області та ТОВ Украгроінвест К (ЄДРПОУ 41575988), номер запису про інше речове право в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 26130037.

2.Розірвання договору оренди земельної ділянки площею 7,9582 га (кадастровий номер - 7123186300:02:001:0258), яка належить на праві комунальної власності Маньківській селищній раді, від 11 травня 2018 року, укладеного між ГУ Держгеокадастру в Черкаській області та ТОВ Украгроінвест К (ЄДРПОУ 41575988), номер запису про інше речове право в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 26129852.

3.Розірвання договору оренди земельної ділянки площею 11,5651 га (кадастровий номер - 7123186300:02:001:0259), яка належить на праві комунальної власності Маньківській селищній раді, від 11 травня 2018 року, укладеного між ГУ Держгеокадастру в Черкаській області та ТОВ Украгроінвест К (ЄДРПОУ 41575988), номер запису про інше речове право в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 26129256.

4.Розірвання договору оренди земельної ділянки площею 9,2236 га (кадастровий номер - 7123186300:02:001:0260), яка належить на праві комунальної власності Маньківській селищній раді, від 11 травня 2018 року, укладеного між ГУ Держгеокадастру в Черкаській області та ТОВ Украгроінвест К (ЄДРПОУ 41575988), номер запису про інше речове право в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 26129515.

5.Розірвання договору оренди земельної ділянки площею 14,3496 га (кадастровий номер - 7123186300:02:002:0113), яка належить на праві комунальної власності Маньківській селищній раді, від 11 травня 2018 року, укладеного між ГУ Держгеокадастру в Черкаській області та ТОВ Украгроінвест К (ЄДРПОУ 41575988), номер запису про інше речове право в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 26128598.

6.Розірвання договору оренди земельної ділянки площею 51,7358 га (кадастровий номер - 7123186300:02:002:0077), яка належить на праві комунальної власності Маньківській селищній раді, від 11 травня 2018 року, укладеного між ГУ Держгеокадастру в Черкаській області та ТОВ Украгроінвест К (ЄДРПОУ 41575988), номер запису про інше речове право в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 26128090.

7.Розірвання договору оренди земельної ділянки площею 12,9713 га (кадастровий номер - 7123186300:02:002:0076), яка належить на праві комунальної власності Маньківській селищній раді, від 11 травня 2018 року, укладеного між ГУ Держгеокадастру в Черкаській області та ТОВ Украгроінвест К (ЄДРПОУ 41575988), номер запису про інше речове право в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 26126993.

8.Усунення перешкод у здійсненні Маньківською селищною радою права користування та розпоряджання майном шляхом зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю Мошниагроплюс повернути Маньківській селищній раді передані відповідно до договору суборенди від 15 лютого 2023 року, укладеного між ТОВ Украгроінвест К та ТОВ Мошниагроплюс земельні ділянки: з кадастровим номером 7123186300:02:001:0257 загальною площею 12,3058 га, з кадастровим номером 7123186300:02:001:0258 загальною площею 7,9582 га, з кадастровим номером 7123186300:02:001:0259 загальною площею 11,5651 га, з кадастровим номером 7123186300:02:001:0260 загальною площею 9,2236 га, з кадастровим номером 7123186300:02:002:0113 загальною площею 14,3496 га, з кадастровим номером 7123186300:02:002:0077 загальною площею 51,7358 га, з кадастровим номером 7123186300:02:002:0076 загальною площею 12,9713 га.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04 липня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 00 хв. 01 серпня 2023 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 01 серпня 2023 року суд ухвалив відкласти розгляд справи на 12 год. 00 хв. 08 вересня 2023 року та продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 08 вересня 2023 року, суд продовжив сторонам строки для подачі своїх заяв по суті справи та відклав розгляд справи в підготовчому засіданні на 10 год. 30 хв. 05 жовтня 2023 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 05 жовтня 2023 року суд оголосив перерву до 11 год. 00 хв. 19 жовтня 2023 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 19 жовтня 2023 року, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 30 хв. 14 листопада 2023 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 14 листопада 2023 року суд оголосив перерву до 11 год. 30 хв. 27 листопада 2023 року.

Ухвалою суду від 27 листопада 2023 року відкладено розгляд справи по суті на 11 год. 00 хв. 26 грудня 2023 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 26 грудня 2023 року, у зв`язку з оголошенням на території Черкаської області повітряної тривоги, суд відклав розгляд справи по суті на 11 год. 30 хв. 23 січня 2024 року.

Ухвалою суду від 23 січня 2024 року відкладено розгляд справи по суті на 14 год. 30 хв. 06 лютого 2024 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 06 лютого 2024 року перед судовими дебатами суд оголосив перерву до 11 год. 00 хв. 21 лютого 2024 року.

Другий відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник першого відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позов та зазначав, що договір суборенди від 15 лютого 2023 року за №2-23 першим відповідачем не укладався.

У товариства примірник вказаного правочину відсутній.

Земельні ділянки, що є предметом вищевказаного договору знаходилися та знаходяться на даний час у користуванні першого відповідача згідно укладених договорів оренди землі від 11 травня 2018 року і в користування іншим особам останнім не передавалися.

На земельних ділянках знаходиться незавершене виробництво (урожай кукурудзи), що належить першому відповідачу.

Із змісту копії договору суборенди вбачається, що від першого відповідача договір підписаний директором товариства з обмеженою відповідальністю Украгроінвест К - Коваленком Олександром Івановичем.

Однак договір суборенди укласти та підписати ОСОБА_1 15 лютого 2023 року не міг, оскільки в цей час перебував за межами України.

Також першим відповідачем було отримано відповідь від другого відповідача про те, що останнім договір суборенди №2-23 від 15 лютого 2023 року теж не підписувався, оскільки вказана в договорі уповноважена особа на момент його підписання перебувала за кордоном.

Агрохімічні паспорти земельних ділянок були розроблені виконавцем земельних торгів під час підготовки лотів до аукціону, і після його проведення оплачені переможцем аукціону, тобто першим відповідачем.

Отже, перший відповідач стверджував, що ним не було порушено умови договорів оренди землі від 11 травня 2018 року, а тому підстав для їх розірвання немає.

У відповіді на відзив позивач зазначав, що факт укладення договору суборенди було виявлено шляхом вивчення відомостей із Державного реєстру прав на нерухоме майно, відповідно до яких право суборенди земельних ділянок зареєстровано 22 лютого 2023 року державним реєстратором виконавчого комітету Лисянської селищної ради Бобровською В.А.

В електронній реєстраційній справі наявна електронна копія договору суборенди від 15 лютого 2023 року, укладеного між ТОВ Украгроінвест К та ТОВ Мошниагроплюс, яка була додана до позову як доказ.

Крім того, у електронній реєстраційній справі наявні документи, на підставі яких було здійснено державну реєстрацію речового права на земельні ділянки (права суборенди), а саме: заяви про державну реєстрацію права суборенди на спірні земельні ділянки та рішення державного реєстратора про державну реєстрацію зазначеного права.

Відповідно до наявних заяв їх було подавало ТОВ Мошниагроплюс в особі ОСОБА_2 .

Таким чином, реєстрація права суборенди на спірні земельні ділянки відбулось за заявою ТОВ Мошниагроплюс.

Другий відповідач - ТОВ Мошниагроплюс відзиву на позов суду не подало, фактичні обставини, які викладені у позові, не спростувало.

На підтвердження своїх доводів позивач також посилався на нотаріально завірену заяву свідка - начальника відділу земельних відносин та охорони навколишнього середовища Маньківської селищної ради Чепелянської Т.А.

Таким чином, позивач вважає, що факт укладення між відповідачами договору суборенди підтверджуються поданими доказами.

Позивач стверджував, що до відзиву на позов першим відповідачем було додано копії агрохімічних паспортів земельних ділянок, які датовані 15.02.2018 та виготовлені відділом проблем екології та ґрунтових обстежень ДП Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою.

Разом з тим, відповідно до п. 28 договорів оренди земельних ділянок, орендар зобов`язаний був за власний рахунок протягом шести місяців з дати підписання договору орендар розробити агрохімічний паспорт земельної ділянки.

Договори оренди земельних ділянок було підписано 11 травня 2018 року.

Таким чином, обов`язок з розробки агрохімічних паспортів земельних ділянок у орендаря виник з 12 травня 2018 року та кінцевий строк виконання цього зобов`язання є 13 листопада 2018 року.

Свій обов`язок у встановлений договорами строк орендар не виконав.

Додані до відзиву на позов агрохімічні паспорти земельних ділянок від 15.02.2018 не можуть бути належними та допустимими доказами, у зв`язку із тим, що така агрохімічна паспортизація була проведена не уповноваженою на те установою.

У своєму запереченні на відповідь на відзив перший відповідач зазначав, що для встановлення факту набуття права суборенди, слід дослідити підстави набуття цього права, а саме договори суборенди.

Свідчення ОСОБА_3 , що викладені в заяві свідка не підтверджують факту укладення договорів суборенди і не мають братися судом до уваги.

На заявах про державну реєстрацію, що долучені позивачем до відповіді на відзив відсутній підпис заявника - ОСОБА_2 , що спростовує факт того, що остання подавала відповідні заяви для державної реєстрації права суборенди.

Оскільки жодних доказів звернення для отримання рішень про державну реєстрацію права суборенди позивачем не надано, слід дійти висновку, що такі докази отримані в порушення процесуального закону, а отже є недопустимими доказами і не мають братися судом до уваги.

Як вбачається з агропаспортів, ДП Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою Відділ проблем екології та ґрунтових обстежень здійснював свою діяльність на підставі ліцензії Державного Агентства Земельних ресурсів України серії АГ №579469 від 10 лютого 2012 року та Свідоцтва про атестацію Украгростандартсертифікація №А15-072 від 28 грудня 2015 року.

У рішенні ЄСПЛ у справі Графов проти України у пункті 37 зазначено, що необхідність виправити стару помилку не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, добросовісно набуте особою, яка покладалася на законність дій державного органу влади. Ризик будь-якої помилки державного органу влади має покладатися на саму державу і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб.

Оскільки агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років, то у орендаря не виникло обов`язку з повторного розроблення агрохімічних паспортів землі після укладання договорів оренди землі.

ТОВ Украгроінвест К повністю покладалося на законність наданих йому агрохімічних паспортів, які були розроблені на замовлення ДП Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (виконавець з організації земельних торгів).

Намагання орендодавця виправити допущені в минулому протиправні дії не повинно непропорційним чином втручатися у нове право та перекладати на орендаря усі негативні наслідки таких дій.

Також перший відповідач просив суд застосувати строки позовної давності до вимог про розірвання договорів оренди з підстав несвоєчасного розроблення агрохімічних паспортів.

19 жовтня 2023 року до суду від позивача надійшло заперечення на клопотання першого відповідача про застосування строків позовної давності.

У своєму запереченні позивач зазначав, що постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (назва в редакції, чинній на дату прийняття) від 11 березня 2020 року №211 з 12 березня 2020 року по 03 квітня 2020 року на території України встановлено карантин. В подальшому термін його дії неодноразово продовжувалася, та на час звернення до суду з позовною заявою діяв. Запровадження карантинних заходів обумовило внесення змін до норм матеріального та процесуального права. Зокрема, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 №540-ІХ (набрав чинності з 02.04.2020) Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Автоматичне продовження цих строків пов`язане саме із встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону. Вказана позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2022 (справа№ 920/724/21).

З 11 листопада 2018 року до набрання чинності Закону № 540-1X, 02.04.2020 пройшов строк в 1 рік 4 місяці та 22 дні.

Таким чином, позовну давність позивачем не пропущено.

В судовому засіданні, яке відбулося 21 лютого 2024 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/833/23.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та першого відповідача, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що першим відповідачем було порушено вимоги п. 28 договорів оренди землі від 11 травня 2018 року в частині невиконання останнім зобов`язання за власний рахунок протягом 6 місяців з дати підписання договору оренди землі розробити агрохімічний паспорт переданих в оренду земельних ділянок, а також орендар без отримання письмової згоди орендодавця передав у суборенду другому відповідачу орендовані земельні ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду даного спору, 04 травня 2018 року між державним підприємством Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Украгроінвест К (учасник) було укладено угоди про умови участі у земельних торгах у формі аукціону за №№ 264, 265, 266, 267, 268, 269, 270.

Предметом цих угод є умови участі в земельних торгах у формі аукціону з продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

За результатами проведених аукціонів переможцем торгів було визнано товариство з обмеженою відповідальністю Украгроінвест К.

11 травня 2018 року на підставі протоколу №9 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку між Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Украгроінвест К (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123186300:02:001:0257 загальною площею 12,3058 га, що розташована за межами населених пунктів на території Паланоцької сільської ради Маньківського району (на теперішній час Уманського району) Черкаської області.

Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 14 травня 2018 року, номер запису про інше речове право 26130037.

Відповідно до п. 8 вказаного договору строк його дії складає 7 років.

Додатковою угодою від 19 серпня 2019 року до договору від 11 травня 2018 року внесено зміни, відповідно до яких термін дії договору продовжено до 11 травня 2032 року.

Додатковою угодою від 06 вересня 2019 року, укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області та товариством з обмеженою відповідальністю Украгроінвест К, до договору від 11 травня 2018 року внесено зміни, відповідно до яких термін дії договору продовжено до 11 травня 2039 року.

Додатковою угодою від 08 квітня 2019 року, укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області та товариством з обмеженою відповідальністю Украгроінвест К, до договору від 11 травня 2018 року внесено зміни, відповідно до яких термін дії договору продовжено до 31 грудня 2066 року.

Також, 11 травня 2018 року на підставі протоколу №6 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку між Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Украгроінвест К (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123186300:02:001:0258 загальною площею 7,9582 га, що розташована за межами населених пунктів на території Паланоцької сільської ради Маньківського району (на теперішній час Уманського району) Черкаської області.

Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 14 травня 2018 року, номер запису про інше речове право 26129852.

11 травня 2018 року між тими ж сторонами на підставі протоколу №8 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123186300:02:001:0259 загальною площею 11,5651 га, що розташована за межами населених пунктів на території Паланоцької сільської ради Маньківського району (на теперішній час Уманського району) Черкаської області.

Також 11 травня 2018 року між тими ж сторонами на підставі протоколу №7 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123186300:02:001:0260 загальною площею 9,2236 га, що розташована за межами населених пунктів на території Паланоцької сільської ради Маньківського району (на теперішній час Уманського району) Черкаської області.

Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 14 травня 2018 року, номер запису про інше речове право 26129515.

11 травня 2018 року на підставі протоколу №11 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку між тими ж сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123186300:02:002:0113 загальною площею 14,3496 га, що розташована за межами населених пунктів на території Паланоцької сільської ради Маньківського району (на теперішній час Уманського району) Черкаської області.

Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 14 травня 2018 року, номер запису про інше речове право 26128598.

11 травня 2018 року на підставі протоколу №12 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку між тими ж сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123186300:02:002:0077 загальною площею 51,7358 га, що розташована за межами населених пунктів на території Паланоцької сільської ради Маньківського району (на теперішній час Уманського району) Черкаської області.

Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 14 травня 2018 року, номер запису про інше речове право 26128090.

11 травня 2018 року на підставі протоколу №10 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку між тими ж сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123186300:02:002:0076 загальною площею 12,9713 га, що розташована за межами населених пунктів на території Паланоцької сільської ради Маньківського району (на теперішній час Уманського району) Черкаської області.

Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 14 травня 2018 року, номер запису про інше речове право 26126993.

До вищевказаних договорів оренди сторонами вносилися аналогічні зміни щодо строку їх дії.

Таким чином, 11 травня 2018 року між Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області та товариством з обмеженою відповідальністю Украгроінвест К було укладено договори оренди землі щодо оренди семи земельних ділянок в адміністративних межах Паланоцької сільської ради Маньківського району (на теперішній час Уманського району) загальною площею 120,1094 га, строк дії яких продовжено до 31 грудня 2066 року.

В подальшому, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області №31-ОТГ від 03 грудня 2020 року та рішення Маньківської селищної ради №3-99/VІІІ від 23 грудня 2020 року земельні ділянки з кадастровими номерами 7123186300:02:002:0076 площею 12,9713 га, 7123186300:02:002:0077 площею 51,7358 га, 7123186300:02:002:0113 площею 14,3496 га, 7123186300:02:001:0260 площею 9,2236 га, 7123186300:02:001:0259 площею 11,5651 га, 7123186300:02:001:0257 площею 12,3058 га, 7123186300:02:001:0258 площею 7,9582 га передано у власність Маньківській селищній раді, про що внесено відповідні записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Отже, на момент розгляду справи в суді Маньківська селищна рада є власником та розпорядником зазначених вище земельних ділянок та є орендодавцем землі за раніше укладеними договорами оренди.

За змістом частини дев`ятої статті 93 ЗК України та частини першої статті 2 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, Законом України Про оренду землі, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Законодавець у певних правовідносинах може передбачити порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Наприклад, статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Водночас те, що сторона договору не скористалася процедурою позасудового врегулювання питання зміни чи розірвання договору, навіть коли порядок здійснення такої процедури врегульовано законодавчо, не позбавляє таку сторону можливості належним чином реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 ЦК України.

Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) для захисту права, та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Така позиція у подібних правовідносинах викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 914/2649/17 та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала в своїх рішеннях на тому, що реалізація позивачем належного йому права вимагати в судовому порядку розірвання договору оренди землі залежить від настання чи ненастання обставин, які зумовлюють виникнення такого права в силу положення договору чи вказівки закону і пов`язується з моментом виникнення таких обставин. Що ж до питання про наявність чи відсутність підстав для захисту права позивача у спірних правовідносинах, то вони пов`язані з існуванням чи відсутністю тих обставин, які мають наслідком зміну чи припинення відповідних договірних відносин у судовому порядку.

Відповідно до вимог ст. 651 ЦК України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі (в редакції чинній станом на момент укладання договору оренди), встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є:

об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі ст. 31 Закону України Про оренду землі, який є спеціальним законом з питань регулювання відносин оренди земельних ділянок, встановлено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Стаття 32 Закону України Про оренду землі регулює порядок припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. Так, згідно вказаної статті, На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 32 договорів оренди передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Відповідно до пункту 33 договорів дія договору припиняється, зокрема, у разі невиконання орендарем умов п. 28 договору.

Пунктом 34 договорів передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду, на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Пунктом 28 договорів передбачено обов`язки орендаря, зокрема: орендар за власний рахунок протягом шести місяців з дати підписання договору повинен розробити агрохімічний паспорт земельної ділянки, а у разі передачі земельної ділянки в суборенду, отримати письмову згоду орендодавця.

Позивач вказує, що 15 лютого 2023 року між ТОВ Украгроінвест К (орендар) та ТОВ Мошниагроплюс (суборендар) було укладено договір суборенди землі за № 2-23.

Предметом договору є передача орендарем суборендарю в строкове платне володіння і користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а саме: земельних ділянок з кадастровими номерами:

-7123186300:02:001:0258 площею 7,9582 га;

-7123186300:02:001:0260 площею 9,2236 га;

-7123186300:02:001:0259 площею 11,5651 га;

-7123186300:02:001:0257 площею 12,3058 га;

-7123186300:02:002:0076 площею 12,9713 га;

-7123186300:02:002:0113 площею 14,3496 га;

-7123186300:02:002:0077 площею 51,7358 га.

За доводами позивача, передача в суборенду вищевказаних земельних ділянок відбулась без письмової згоди орендодавця (Маньківської селищної ради), що є порушенням умов договорів оренди землі.

При зверненні до суду позивачем було додано до позовної заяви незасвідчену копію договору суборенди (т.1 а.с.110-115).

Факт укладення договору суборенди землі орендар (перший відповідач) заперечує.

Ухвалою суду від 27 листопада 2023 року було витребувано у позивача оригінал договору суборенди від 15 лютого 2023 року за №2-23 укладеного між відповідачами для огляду в судовому засіданні. Витребуваний оригінал письмового доказу було зобов`язано надати суду до 25 грудня 2023 року.

Водночас, оригіналу витребуваного договору позивачем суду надано не було.

У своїх письмових поясненнях від 20 грудня 2023 року позивач вказав, що оригінал договору суборенди у нього відсутній, оскільки наявний лише у сторін договору, які є відповідачами по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 164 ГПК України до заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

Клопотань про витребування судом оригіналу договору суборенди від відповідачів позивач не заявляв.

Відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Оскільки позивачем на виконання вимог ухвали суду від 27 листопада 2023 року не надано суду оригіналу письмового доказу, то з урахуванням вищенаведених приписів процесуального закону такий доказ (копія договору суборенди) не береться судом до уваги.

Водночас, судом було враховано, що ст. 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.14 Закону України Про оренду землі (у редакції Закону чинної на момент укладення договорів оренди) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про оренду землі (у редакції Закону чинного станом на 15 лютого 2023 року) орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1). Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2). У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ч. 3).

Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами (п. 1).

Згідно положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).

Згідно ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (ч. 1). Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним (ч. 2).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2).

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1). Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2). Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ч. 3). Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (ч. 4).

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1). Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2). Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ч. 3).

Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1). Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях (ч. 2). Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (ч. 3).

Статтею 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1). Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2). Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (ч. 3).

Отже, нормами чинного законодавства передбачено, що договори між юридичними особами повинні вчинятись у письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - особами, уповноваженими на це їх установчими документами.

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Верховний Суд у постанові від 18.01.2023 у справі № 752/22077/16 зробив висновок, що вказана норма презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма ЦК України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а, отже, не могла їх перевищити.

Непідписаний однією із сторін правочин набуває юридичної сили укладеного, тобто за ним виникають права і обов`язки і він може досліджуватись на предмет його недійсності у випадку, якщо відбулось його подальше схвалення цією особою, що є таким способом волевиявлення особи до вчинення правочину, що вбачається із норм статті 241 ЦК України.

Настання передбачених статтею 241 ЦК України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин саме особою, яка мала, однак не підписала спірний правочин, а не будь-якою іншою особою, та чи було такою особою вчинено юридично значимі дій спрямовані на його виконання (п. 43 - 44 постанови Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 908/2130/20, яку було ухвалено після подання касаційної скарги у цій справі).

При цьому судом враховано висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 липня 2023 року зі справи №908/1960/18.

Станом на 15 лютого 2023 року директором товариства з обмеженою відповідальністю Украгроінвест К був ОСОБА_1 .

З копії договору суборенди від 15 лютого 2023 року за №2-23 (а.с.110-115, т. 1) вбачається, що цей договір ніби-то було укладено між відповідачами в м. Києві і зі сторони першого відповідача він підписаний ОСОБА_1 .

Проте, з довідки Державної прикордонної служби від 12 вересня 2023 року вбачається, що 05 лютого 2023 року громадянин України ОСОБА_1 перетинав державний кордон України (напрям - виїзд) та 28 лютого 2023 року в`їхав на територію України (а.с. 69, т.2).

Позивач у своїй промові в судових дебатах з посиланням на висновок Верховного Суду, викладеного у постанові від 31 січня 2024 року у справі №448/852/21 зазначав, що факт перебування за кордоном в момент підписання договору одного із його підписантів не спростовують сам факт укладення договору.

Проте, у вказаній постанові Верховним Судом зроблено правовий висновок щодо факту укладання між сторонами договору позики, а не оренди чи суборенди землі.

Верховний Суд у цій постанові зокрема, вказав, що договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей. Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії. При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним. Розписка про отримання у борг грошових коштів за своєю суттю є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Отже, позивачем підтверджено факт надання відповідачу в борг грошових коштів. Натомість, будь-які докази про повернення зазначених у розписці коштів у матеріалах справи відсутні, відповідач таких доказів не надала.

Верховний Суд України та Верховний Суд неодноразово зазначали, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг (див. постанова Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі 6-79цс14).

Оскільки правовідносини сторін у цих двох справах є різними і справи не є подібними, то місцевим господарським судом не приймаються до уваги доводи позивача з цього питання.

Також з матеріалів справи вбачається, що із заявами про державну реєстрацію права суборенди звертався другий відповідач (а.с.14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, т.2), а не ТОВ Украгроінвест К.

Водночас, у заявах про державну реєстрацію права суборенди, що наявні в матеріалах справи відсутній підпис уповноваженої особи другого відповідача.

Згідно листа товариства з обмеженою відповідальністю Мошниагроплюс від 07 вересня 2023 року №07/09/23-01 (т.1 а.с. 244) товариство в особі заступника директора Коваленко Анни Віталіївни не підписувало жодного договору суборенди за реквізитами №2-23 від 15 лютого 2023 року та не подавало його на реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Також другий відповідач в своєму листі зазначав, що ОСОБА_2 перебувала за межами України з 05 лютого по 17 квітня 2023 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до руху коштів по рахунку товариства з обмеженою відповідальністю Украгроінвест К (банківський рахунок в AT АСВІО БАНК, а саме: НОМЕР_1 ) 16 березня, 27 квітня, 04 та 30 травня року 2023 року другий відповідач здійснив платежі на користь товариства з обмеженою відповідальністю Украгроінвест К з призначенням платежу Оплата згідно договору суборенди землі без ПДВ.

Також відповідно до руху коштів по іншому рахунку товариства з обмеженою відповідальністю Украгроінвест К (банківський рахунок в AT АСВІО БАНК, а саме: НОМЕР_2 ) 16 березня 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю Мошниагроплюс здійснило платіж на користь товариства з обмеженою відповідальністю Украгроінвест К з призначенням платежу Оплата згідно договору суборенди землі без ПДВ (а.с. 113-138, т.2).

Водночас,отримані від другого відповідача грошові кошти, які були сплачені останнім на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю Украгроінвест К з призначенням Оплата згідно договору суборенди землі без ПДВ 01 вересня 2023 року були повернуті другому відповідачу як помилково перераховані, що підтверджується копіями платіжних інструкцій (а.с. 211-214, т. 2).

В судовому засіданні, яке відбулося 21 лютого 2024 року представник першого відповідача вказав, що грошові кошти було повернуто лише 01 вересня 2023 року в зв`язку з тим, що керівник підприємства неодноразово та тривалий час передував за межами території України.

Судом враховано, що відповідно до п.2 ч.1 ст. 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу в разі ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку.

Проте, другий відповідач зобов`язання в порядку ст. 537 ЦК України не виконував.

З урахуванням моменту виникнення прав і обов`язків у сторін, договір оренди (суборенди) відноситься до реальних правочинів, а не консенсуальних.

Під час розгляду даного спору позивач не спростував доводи першого відповідача стосовно того, що орендовані останнім земельні ділянки перебувають на даний час у фактичному користуванні першого відповідача, засіяні кукурудзою і що майбутній врожай на полях належить саме першому відповідачу.

Щодо державної реєстрації за другим відповідачем права суборенди судом враховано наступне:

Державна реєстрація прав не є підставою набуття, зокрема, права оренди (суборенди) землі, а вважається лише засвідченням державою вже набутого особою цього права, що унеможливлює ототожнення факту набуття права оренди (суборенди) з фактом його державної реєстрації.

Досліджуючи обставини існування в особи права оренди (суборенди), суд має передусім встановлювати підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права оренди (суборенди).

З матеріалів справи вбачається, що державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 7123186300:02:001:0258 (т.2 а.с.14) взагалі було здійснено на підставі договору суборенди укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю Мошниагроплюс та товариством з обмеженою відповідальністю Аграрні Технології ХК, а не на підставі договору суборенди укладеного між відповідачами.

Водночас, суд зазначає, що навіть дотримання законодавства суб`єктом державної реєстрації прав під час внесення запису про проведену державну реєстрацію права за іншою особою не виключає можливості задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність такого запису порушує права чи охоронювані законом інтереси відповідної особи.

Відповідну правову позицію викладено в постанові КГС ВС від 11.02.2020 у справі №915/572/17.

Посилання позивача на заяву свідка (т.2 а.с.9), як на доказ, що підтверджує укладання між відповідачами договору суборенди суд відхиляє, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вищенаведеного, слід дійти висновку, що уповноважена особа орендаря товариства з обмеженою відповідальністю Украгроінвест К договір суборенди землі за №2-23 у м. Києві 15 лютого 2023 року на відповідних умовах не підписувала і подальше схвалення самим товариством (орендарем) цього правочину не відбулося.

Отже, договір суборенди землі №2-23 від 15 лютого 2023 року є неукладеним правочином і він не набув юридичної сили в порядку статті 241 ЦК України.

Підстав для набуття другим відповідачем права суборенди судом не встановлено.

Доводи позивача стосовно того, що договір суборенди було вчинено між пов`язаними особами не має значення для вирішення спору про розірвання правочину, оскільки, як вже було встановлено судом, даний договір є неукладеним. Такі обставини можуть бути враховані судом під час розгляду іншої категорії справ.

Зокрема, у контексті фіктивності пов`язаність осіб правочину полягає в спільній реалізації ними волевиявлення на свідоме зловживання правом на шкоду інший особі. У той же час сама по собі формальна пов`язаність осіб правочину, зокрема, в розумінні норм Податкового кодексу України, родинний зв`язок тощо, автоматично не свідчить про фіктивність правочину та не доводить існування в осіб відповідної мети зловживання правом на шкоду майновим інтересам третьої особи, як одного з ключових критеріїв фіктивності фраудаторного правочину (п.33 постанови ВС від 04 грудня 2019 року зі справи № 910/17755/18).

Стосовно доводів позивача про порушення орендарем умов п. 28 договорів оренди в частині невиконання останнім своїх зобов`язань з розробки агрохімічних паспортів суд зазначає наступне:

Як вже судом зазначалося вище, умовами договорів оренди передбачено, що орендар повинен за власний рахунок протягом шести місяців з дати підписання договору розробити агрохімічний паспорт земельної ділянки.

З метою здійснення державного контролю за зміною показників родючості та забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення указом Президента України від 02.12.1995 №1118/95 Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення на території України було запроваджено суцільну агрохімічну паспортизацію всіх земель сільськогосподарського призначення.

Згідно з абз.2 ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення обов`язкове агрохімічне обстеження ґрунтів з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівні їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами;.

Також відповідно до положень частин 1, 4, 5, 6 статті 37 Закону України Про охорону земель (в редакції чинній на момент укладення договорів оренди) власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

З метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення.

Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при:

передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки;

зміні власника земельної ділянки або землекористувача;

проведенні грошової оцінки земель;

визначенні розмірів плати за землю;

здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів.

Форму агрохімічного паспорта та порядок його ведення встановлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Статтею 54 цього Закону передбачено, що моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення здійснюється уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища і включає в себе агрохімічне обстеження ґрунтів, контроль змін якісного стану ґрунтів, агрохімічну паспортизацію земельних ділянок.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 26 лютого 2004 року за №51, затверджено Положення про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення.

Це Положення розроблене з метою реалізації положень Земельного кодексу України, Законів України Про охорону земель і Про державний контроль за використанням та охороною земель, з урахуванням вимог постанов Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 року N 391 Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля, від 20 серпня 1993 року N 661 Про затвердження Положення про моніторинг земель, а також на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року N 2041 Про внесення змін до Положення про моніторинг земель.

Пунктом 2.3 Положення визначено, що моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення проводить Міністерство аграрної політики України у взаємодії з іншими виконавцями: Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, Держкомземом України, Держводгоспом України та науково-дослідними установами УААН землеохоронного профілю.

Згідно п. 3.1. Положення моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення здійснюється шляхом:

аналізу та узагальнення архівного (базового) фонду даних;

ґрунтово-агрохімічного та еколого-меліоративного (суцільних і вибіркових) обстежень ґрунтів, агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Дані агрохімічної паспортизації земельних ділянок надаються у вигляді агрохімічного паспорту, форму та порядок ведення якого встановлює Міністерство аграрної політики України (п. 3.3. Положення).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року №536 затверджено Порядок ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки (далі Порядок).

Цей Порядок встановлює єдину процедуру виготовлення, видачі та застосування агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки.

Згідно п.п. 1.2. та 1.3 вищевказаного Порядку агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки - документ, що містить дані щодо агрохімічної характеристики ґрунтів і стану їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами, форма якого наведена у додатку до цього Порядку.

Агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення.

Агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень - через кожні 5 - 10 років і є обов`язковою для всіх землевласників та землекористувачів (п. 1.5. Порядку).

Відповідно до пункту 3.5. цього Порядку, наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов`язковою при передачі земельних ділянок у власність, користування, наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару) земельної ділянки, консервації та рекультивації земель і в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно п.3.6. Порядку агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки підписується уповноваженою посадовою особою центрального органу виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, а в разі її відсутності - особою, що її заміщує. Підпис засвідчується печаткою.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 20 березня 2013 року №198 Про перейменування та затвердження нової редакції Положення про державну установу Інститут охорони ґрунтів України перейменовано державну установу Державний науково-технологічний центр охорони родючості ґрунтів Центрдержродючість у державну установу Інститут охорони ґрунтів України та затверджено нову редакцію Положення про державну установу Інститут охорони ґрунтів України.

Згідно п. 3.2. Положення предметом діяльності установи є, зокрема, проведення агрохімічної паспортизації для визначення показників родючості ґрунтів та рівня їх забруднення токсичними речовинами, а також спостереження за змінами цих показників внаслідок господарської діяльності.

Судом враховано, що пунктами 3.3 угод про умови участі в земельних торгах у формі аукціону було передбачено, що учасник, який став переможцем, протягом трьох банківських днів з моменту підписання протоколу земельних торгів відшкодовує виконавцю вартість послуг з підготовки лоту до продажу права оренди на земельну ділянку, виставленої на торги (розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки, технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та виготовлення агрохімічного паспорту) у розмірі визначеному відповідною угодою (а.с. 188-215, т. 1).

Перший відповідач стверджував, що на виконання п. 3.3. цих угод 01 червня 2018 року ним було здійснено оплату послуг, в тому числі відшкодовано послуги по розробці агрохімічних паспортів вищевказаних земельних ділянок (т.1 а.с. 240).

Позивач даний факт не спростовував.

В матеріалах справи містяться копії агрохімічних паспортів орендованих земельних ділянок (а.с.216-235, т.1) виготовлених та виданих Відділом проблем екології та ґрунтових обстежень Державного підприємства Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою на підставі ліцензії Державного Агентства Земельних ресурсів України серії АГ №579469 від 10 лютого 2012 року та свідоцтва про атестацію Украгростандартсертифікація №А15-072 від 28 грудня 2015 року.

Замовником паспортизації було державне підприємство Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою.

Орендодавець вважає, що агрохімічна паспортизація земель була проведена не уповноваженою на те установою.

Судом враховано, що за частиною четвертою статті 122 ЗК України (в редакції Закону чинного станом на момент укладання договорів оренди) Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Крім того, згідно з абзацом п`ятим статті 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

З наведених норм права вбачається, що до повноважень Держгеокадастру віднесено функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (ч. 4 ст. 122 ЗК України), а також державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності (абз.5 ст. 15-2 ЗК України).

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом (ч.2 ст. 188 ЗК України).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 (у редакції чинній станом на момент укладання договорів оренди); далі - Положення), центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів, є Держгеокадастр.

З аналізу завдань, покладених на Держгеокадастр п. 4 Положення, вбачається, що Держгеокадастр є як центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі (частина перша статті 5 Закону №963-IV), так і центральним органом, який забезпечує реалізацію державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (частина друга статті 5 Закону №963-IV), на які законом покладено різні повноваження (аналогічний висновок наведено в постанові ВП ВС від 20 липня 2022 року зі справи №910/5201/19).

Відповідно до Стратегії удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413 Деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, територіальні органи Держгеокадастру повинні перевіряти стан орендованих земельних ділянок на відповідність показникам агрохімічного паспорта земельної ділянки.

На момент укладання договорів оренди саме територіальний орган Держгеокадастру був орендодавцем земельних ділянок.

Водночас, оскільки проведення агрохімічної паспортизації є обов`язковим під час вирішення питання про передання земельної ділянки в оренду, то слід дійти висновку, що під час виконання відповідних робіт щодо організації та проведення земельних торгів та підготовки необхідних документів, саме на відповідний орган виконавчої влади у сфері земельних відносин покладався обов`язок контролю за належним проведенням агрохімічної паспортизації земель, як складової частини моніторингу, а не на особу, що брала участь у конкурсі (майбутнього орендаря).

Тому на орендаря в даному випадку не може покладатися тягар відповідальності за невчинення органом виконавчої влади та організатором торгів компетентних дій при підготовці лотів до продажу.

Слід також погодитися з доводами орендаря стосовно того, що ні вищенаведеним Наказом №198, ні Порядком №536 не визначено, що виключно державна установа Інститут охорони ґрунтів України, уповноважена виготовляти та видавати агрохімічні паспорти поля.

Суд враховує, що відповідно до ст. 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом ч. 3 ст. 509 цього Кодексу. Закріпивши у тексті ЦК України зазначений принцип законодавець установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Отже, в даному випадку суд погоджується з доводами орендаря, що ТОВ Украгроінвест К діяло добросовісно і повністю покладалося на законність та чинність наданих йому агрохімічних паспортів, які були розроблені на замовлення виконавця з організації земельних торгів - ДП Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою.

Пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року Стретч проти Сполученого Королівства визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком ЄСПЛ у зазначеній справі, наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

У рішенні ЄСПЛ у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У рішенні ЄСПЛ у справі Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії від 23 жовтня 1991 року зазначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.

Також заслуговує на увагу посилання орендаря в даному випадку на рішення ЄСПЛ у справі Графов проти України у пункті 37 якого зазначено, що необхідність виправити стару помилку не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, добросовісно набуте особою, яка покладалася на законність дій державного органу влади. Ризик будь-якої помилки державного органу влади має покладатися на саму державу і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб.

Слід також зазначити, що до моменту передачі земель з державної до комунальної власності питання про порушення орендарем умов договорів оренди з цих підстав в орендодавця не виникало.

Крім того, як вже зазначалося вище, до договорів оренди землі за згодою попереднього орендодавця було внесено ряд змін, якими строки оренди було неодноразово продовжено.

Тобто, укладаючи додаткові угоди про продовження строку дії договорів оренди орендодавець своїми діями фактично підтверджував належне виконання орендарем своїх обов`язків.

Оскільки агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років, а сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень через кожні 5 - 10 років і на момент укладання договорів оренди були розроблені агрохімічні паспорти землі, за виготовлення яких орендар сплачував грошові кошти вже після укладання договорів, то останній обґрунтовано вважав, що його обов`язок передбачений п.28 договорів виконано і до закінчення цього строку в проведенні повторної паспортизації немає необхідності.

Крім того, агрохімічна паспортизація земель проводиться саме з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення.

Матеріали справи не містять доказів того, що за час використання першим відповідачем земельних ділянок змінилися (знизилися) якісні показники родючості ґрунтів, або відбулося їх забруднення токсичними речовинами, радіонуклідами, тощо.

Суд зазначає, що питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В даному випадку, суд вважає, що надані першим відповідачем докази на підтвердження того факту, що ним не було порушено умови договорів оренди землі, які б мали наслідком їх розірвання на підставі ст. 651 ЦК України є більш вірогідними, ніж докази надані позивачем.

Отже, оскільки першим відповідачем не було порушено вимог п. 28 договорів оренди від 11 травня 2018 року, то підстав для їх розірвання в судовому порядку немає, а тому позовна вимога про зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю Мошниагроплюс повернути Маньківській селищній раді спірні земельні ділянки також не підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат враховується наступне:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність.

При цьому судом враховано правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18.

Водночас, згідно договору про надання правничої допомоги №04/09-01 від 04 вересня 2023 року укладеного між адвокатським об`єднанням ЮРТЕРРА та першим відповідачем сторони визначили, що винагорода виконавця за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту здійснюється у формі гонорару, який формується як з фіксованого розміру, так і погодинної оплати (п. 4.1. договору).

Пунктами 4.2. 4.5. договору визначено, що фіксований розмір винагороди підлягає сплаті в залежності від досягнення мети договору та не залежить від погодинної оплати.

Якщо інше не встановлено додатковою угодою до цього договору, фіксований розмір винагороди становить 10% у відношенні до вартості захищеного, відновленого права клієнта.

Погодинна оплата здійснюється виходячи з часу витраченого виконавцем на виконання даного договору та не залежить від фіксованого розміру.

Якщо інше не встановлено додатковою угодою до цього договору, погодинна оплата становить 1 000 гри. за одну годину роботи виконавця та сплачується незалежно від захищеного, відновленого права клієнта.

Додатковою угодою №1 від 04 вересня 2023 року сторони погодили ціну, вартість надання правової допомоги за основним договором, у тому числі гонорару, а саме:

- ознайомлення з матеріалами справи та підготовка відзиву по справі №925/833/23 22 000 грн. 00 коп.;

- підготовка та внесення апеляційної або касаційної скарги або відзивів на них по справі №925/833/23 11 000 грн. 00 коп. за кожен документ окремо;

- участь в судовому засіданні 1 500 грн. 00 коп. за одне засідання;

-підготовка та внесення процесуальних документів (внесення адвокатського запиту, скарги, клопотання про накладення арешту, проведення експертизи, відповіді на відзив тощо) 1 000 грн. 00 коп. за кожен окремо.

У своєму відзиві (а.с. 172, т. 1) перший відповідач вказував, орієнтовний розмір витрат на правову допомогу становить 22 000 грн.

Водночас, п. 1.2 договору визначено, що факти надання послуг в цілому або окремо оформлюється актом про надання послуг, який підписується сторонами.

Підписаного акту про надання послуг суду надано не було.

В зв`язку з чим підстав для стягнення з позивача витрат на правничу допомогу немає.

При цьому судом було також враховано, що згідно ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Заяви з урахуванням положень ч. 1 ст. 221 ГПК України (з наведенням поважності причин неможливості надання доказів суду до закінчення судових дебатів) перший відповідач суду не подавав, а тому підстав для призначення судового засідання для ухвалення додаткового рішення з цього питання також немає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 01 березня 2024 року.

Суддя А.В. Васянович