ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3913/23

провадження № 2/753/488/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Пічкур А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-ті особи: Моторне (транспортне) страхове бюро України, ПрАТ „Страхова компанія „Український страховий стандарт" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ДТП,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , 3-ті особи: Моторне (транспортне) страхове бюро України, ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ДТП.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 жовтня 2022 року близько 15 години 09 хвилин у місті Києві по Дарницькому шосе водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «DAF XF 95430», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час перестроювання з лівої смуги в праву не надав дорогу автомобілю «Ravon R4», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку по тій смузі на яку він перестроювався, внаслідок чого здійснив зіткнення з даним автомобілем, який по інерції здійснив зіткнення з автомобілем «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_3 , який по інерції зіткнувся з автомобілем «AUDI», державний номерний знак НОМЕР_4 , в результаті чого було пошкоджено належний позивачу автомобіль «Ravon R4», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 04 листопада 2022 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні вказаного ДТП.

Згідно звіту №11022 про оцінку вартості майнової шкоди, завданого власнику транспортного засобу від 21 листопада 2022 року, вартість відновлювального ремонту, завданого власнику автомобіля «Ravon R4», державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 249 393,55 грн.

На час пригоди цивільно-правова відповідальність автомобіля «Ravon R4», державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» за договором обов`язкового страхування наземного транспорту №207188530, ліміт відповідальності складає 130 000 грн. та розмір франшизи складає 2 600 грн.

Позивач намагався звернутися до ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» із заявою про страхове відшкодування, однак всі ліцензії даної страхової компанії відкликані.

Вказуючи на те, що страхове відшкодування на даний час не виплачено, а завдавачем шкоди є саме відповідач, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з останнього грошових коштів у розмірі 249 393 грн. для повного відшкодування завданої шкоди та моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., а також просив суд відшкодувати судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач та його представник частково визнали позовні вимоги , а саме в частині стягнення 121 993 грн., яка є різницею між сумою страхового відшкодування відповідно до страхового полісу тафактичним розміром матеріальної шкоди, в задоволенні решти позовних вимог просили відмовити з підстав викладених у відзиві.

Треті особи в судове засіданні не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 06 жовтня 2022 року близько 15 години 09 хвилин у місті Києві по Дарницькому шосе водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «DAF XF 95430», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час перестроювання з лівої смуги в праву не надав дорогу автомобілю «Ravon R4», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку по тій смузі на яку він перестроювався, внаслідок чого здійснив зіткнення з даним автомобілем, який по інерції здійснив зіткнення з автомобілем «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_3 , який по інерції зіткнувся з автомобілем «AUDI», державний номерний знак НОМЕР_4 , в результаті чого було пошкоджено належний позивачу автомобіль «Ravon R4», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 04 листопада 2022 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні вказаного ДТП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На час пригоди цивільно-правова відповідальність автомобіля «Ravon R4», державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» за договором обов`язкового страхування наземного транспорту №207188530, ліміт відповідальності складає 130 000 грн. та розмір франшизи складає 2 600 грн.

Згідно звіту №11022 про оцінку вартості майнової шкоди, завданого власнику транспортного засобу від 21 листопада 2022 року, вартість відновлювального ремонту, завданого власнику автомобіля «Ravon R4», державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 249 393,55 грн.

Крім того, згідно з висновком експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи №СЕ-19/111-23/4262-АВ від 05.12.2023 року, вартість матеріального збитку завданого позивачу внаслідок пошкодження належного йому автомобіля становить 257 781,13 грн.

Позивач намагався звернутися до ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» із заявою про страхове відшкодування, однак всі ліцензії даної страхової компанії відкликані.

Частиною 3 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом ч. 3 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. А згідно з ч. 1 ст. 1191 цього Кодексу особа, яка відшкодовувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У постанові від 4 липня 2018 року Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок щодо забезпечення дієвості інституту обов`язкового страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зазначивши таке. «Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок із виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 зазначеного Закону) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункт 72). Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, а тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування згідно зі статтями 3 і 5 Документ сформований в системі «Електронний суд» 12.09.2023 4 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України від 9 лютого 2012 року № 4391-VI «Про страхування» шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальністі.

Як встановлено судом, на час пригоди цивільно-правова відповідальність автомобіля «Ravon R4», державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» за договором обов`язкового страхування наземного транспорту №207188530, ліміт відповідальності складає 130 000 грн. та розмір франшизи складає 2 600 грн.

Отже, за аналізом наведених норм законодавства, які регулюють відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та встановлених договором лімітів відповідальності у розмірі 130 000 грн., відповідач не є відповідальною особою за здійснення страхової виплати, адже обов`язок по відшкодуванню шкоди за зазначених вище умов лежить саме на страховій компанії.

При цьому, суд не бере до уваги посилання представника позивача на те, що у зв`язку з неможливістю стягнення страхового відшкодування у розмірі 130 000 грн. зі страхової компанії відшкодування даних збитків має бути здійснено завдавачем шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика, правонаступника якого встановлено, договори страхування зберігають свою силу до закінчення строку дії такого договору. У разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Великої палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16, від 20.06.2018 року у справі № 308/3162/15, від 21.11.2018 року у справі № 127/93/17 суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших співвідповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Отже визначення відповідачів, предмету позову, підстав спору є правом позивача. Разом із тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

При цьому, відповідно ч. 5 ст. 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи наведене та те, що вина ОСОБА_4 за заподіяну шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки доведена постановою Дарницького районного суду Київської області від 04 листопада 2022 року,а розмір страхового відшкодування в будь-якому випадку зменшується на розмір франшизи, який сплачується винною особою в ДТП потерпілому суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром матеріальної шкоди і страховою виплатою у розмірі 121 993 грн. (249 393 - 130 000 (розмір страхового відшкодування) + 2 600 (розмір франшизи)).

Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як роз`яснено у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди суду слід встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд враховує характер та тривалість страждань позивача та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає суму 50 000 грн. значно завищеною, а тому відповідно дана позовна вимога підлягає задоволенню в сумі 5 000 грн.

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 2 993,53 грн. (1 219,93 + 1 073,60).

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

Згідно з положенням пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За підсумовуючим аналізом наведених правових норм, суд дійшов висновку, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Представник позивача зазначив, що сума фактично понесених та сплачених судових витрат становить 20 000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що судові витрати підлягають відшкодуванню з відповідача у розмірі 13 400 грн.

Керуючись ст.ст.7, 9, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 223, 244, 245, 259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарежстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 121 993 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої ДТП, 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ДТП, 2 293 грн. 53 коп. судового збору, 13 400 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 142 686 грн. 53 коп., в задоволенні стягнення решти суми відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня винесення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 01.03.2024 року.

Суддя :