ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 640/1859/22

адміністративне провадження № К/990/10573/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мацедонської В. Е.,

суддів - Білак М.В., Губської О.А.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 640/1859/22

за позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, за участю третьої особи - Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України - про визнання протиправним та скасування рішення,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2022 року, прийняте в складі головуючого судді Шейко Т.І., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Пилипенко О.Є., суддів Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, просив:

- визнати протиправними і нечинними з моменту прийняття слова «виключно для адвокатів свого регіону», які містяться в абзаці «є операторами підвищення кваліфікації, які не потребують акредитації, виключно для адвокатів свого регіону» пункту 12, а також пункти 18, 19, 20, пункт 2 розділу IV «Перехідні положення» Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 03 липня 2021 року № 63.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що оскаржуваними пунктами Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 03 липня 2021 року № 63 на адвокатів України було покладено обов`язок щороку проходити «заходи з підвищення кваліфікації» в обсязі необхідному для отримання достатньої кількості «балів». Позивач уважає вказані пункти Порядку протиправними, оскільки Рада адвокатів України не мала права зобов`язувати адвокатів на вчинення цих дій і не мала повноважень приймати рішення з цими пунктами. Так, в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відсутній обов`язок підтверджувати періодично свою кваліфікацію, зокрема, шляхом отримання «балів», а тому покладання такого обов`язку на адвокатів не відповідає вимогам вказаного Закону.

3. Позивач вказує на те, що спірним Порядком передбачається, що заходи з підвищення кваліфікації не є безкоштовними, деякі з них, дійсно, проводяться без додаткової оплати адвоката, проте загалом вони є платними. Встановлення для адвоката обов`язку звертатися до Вищої школи адвокатури за платним отриманням балів має характер «збору» - адже кожен адвокат зобов`язаний періодично сплачувати на користь Національної асоціації адвокатів України (в особі Вищої школи адвокатури) регулярні платежі для отримання «балів», які є умовою перебування адвоката в статусі адвоката. Проте, Рада адвокатів України не має права запроваджувати для адвокатів будь-які внески чи збори які не передбачені законом. У зв`язку з цим, позивач посилається на те, що запровадження Радою адвокатів України обов`язку проходити платні курси підвищення кваліфікації мало характер покладання на адвокатів обов`язку сплачувати обов`язкові платежі, тому прийняття цього рішення здійснено без наявності відповідних повноважень у Ради адвокатів України.

4. Також позивач зазначає про те, що у Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відсутній пункт, який би уповноважував Раду адвокатів України ухвалювати порядок підвищення кваліфікації адвокатів, отже це підтверджує відсутність у відповідача повноважень щодо покладення на адвокатів обов`язку періодично проходити заходи з підвищення кваліфікації і отримувати «бали».

5. Крім того позивач вказує на дискримінаційний характер оскаржуваного Порядку за ознакою того, коли особа набула статусу адвоката: ті особи, які є адвокатами мають більш привілейоване становище, вони зобов`язані отримувати бали в меншому обсязі, проте, «молоді адвокати» не просто змушені отримувати більше балів, але вони також зобов`язані пройти «модульний курс», який є не безкоштовним. Однак, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не містить розмежування адвокатів на власне адвокатів і «молодих адвокатів», а тому Рада адвокатів України не діяла з дотриманням принципу рівності адвокатів перед законом. У зв`язку з цим, позивач уважає рішення Ради адвокатів України протиправним та дискримінаційним. Також, на думку позивача, є дискримінаційним встановлення Радою адвокатів України обмеження за якого він, як адвокат, місце проживання якого зареєстроване у Полтавській області, має право проходити заходи підвищення кваліфікації лише у Раді адвокатів Полтавської області, оскільки вказана рада проводить не так багато семінарів, щоб позивач зміг отримати достатню кількість балів, а тому це суттєво обмежує його права як адвоката, у зв`язку з чим він не може проходити підвищення кваліфікації в радах інших областей.

6. Позивач уважає незаконним оскаржуване рішення, оскільки воно не було оприлюднено у будь-якому офіційному джерелі, що вказує на неможливість набрання ним чинності з моменту його прийняття.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

7. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що рішення Ради адвокатів України про затвердження Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України в повній мірі відповідає вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Статуту, затвердженого рішенням звітно - виборного з`їзду адвокатів України від 09.06.2017, Положення про Раду адвокатів України, затвердженого Установчим з`їздом адвокатів України від 17.11.2012.

9. Суди дійшли висновку про те, що доводи позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів є припущенням, не містять обґрунтування негативного впливу спірних рішень Ради адвокатів України на його конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси та свідчать лише про незгоду позивача зі змістом частини тексту пункту 12 Порядку, що не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу.

10. Щодо обґрунтування позивача про можливість недобору безкоштовних балів за певний рік, суди вказували на те, що суд захищає порушене право на момент звернення до суду, а не те, яке можливо буде порушене у майбутньому.

11. За висновками судів попередніх інстанцій, пункт 18 Порядку не містить ознаки дискримінації. Суди звертали увагу на те, що навчання за професійними програмами не передбачає складання іспитів, створення навчального продукту «Молодий адвокат» спрямовано допомогти краще адаптуватися до нової професії, модулі можуть містити інструментарій для закріплення здобутих знань. Також суди виходили з того, що пункт 19 Порядку не містить жодних дискримінаційних ознак в розумінні Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», на які посилається позивач.

12. Стосовно пункту 2 розділу IV Перехідних положень Порядку, відповідно до якого даний Порядок вступає в дію з моменту його прийняття, то судами вказано на те, що позивачем не доведено, яким саме чином даний пункт порушує його права, оскільки введення в дію певного акта з конкретно визначеної дати жодним чином не позбавляє будь-якого суб`єкта, до якого цей акт застосовується, на його оскарження протягом терміну чинності такого акта.

13. У зв`язку з наведеним суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що відповідач довів правомірність оскаржуваних положень нормативно-правового акта з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. Не погоджуючись із рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2022 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

15. Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

16. Скаржник у касаційній скарзі зазначає про те, що Верховному Суду слід сформувати висновок про те, чи має право Рада адвокатів України на підставі пункту 2.3.3 Статуту Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України», затвердженого рішенням звітно-виборного з`їзду адвокатів України 2017 року від 09 червня 2017 року, та пункту 1.31 Положення про Раду адвокатів України, затвердженого Установчим з`їздом адвокатів України від 17.11.2012 видавати нормативно-правові акти наступного змісту: «Пункт 20 Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України. Всі адвокати, за виключенням адвокатів, зазначених у пункті 19 цього порядку, зобов`язані підвищувати кваліфікацію адвоката на рівні 10 годин на рік (10 залікових балів)». Касатор посилається на те, що повноваження Ради адвокатів України визначені у статті 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і там відсутні вказівки на те, що Рада адвокатів України має повноваження зобов`язувати адвокатів проходити періодичні заходи підвищення кваліфікації, або має право «деталізувати» положення статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у своїх актах.

17. Також скаржник посилається на те, що оскаржуючи спірне рішення Ради адвокатів України він доводив, що воно має дискримінаційний характер, оскільки містить норми дискримінаційного характеру за ознаками місця проживання адвоката, а також за ознакою дати набуття особою статусу адвоката. У цьому відношенні апеляційний суд визнав, що пункти 12, 18 і 19 оскаржуваного рішення не мають дискримінаційного характеру. Верховний Суд не формував висновок з цього питання, у зв`язку з цим позивач уважає, що є потреба сформувати такий висновок. Скаржник зазначає, що законодавство України передбачає єдиний статус адвоката це означає, що усі адвокати рівні у своїх правах і обов`язках. У спірній постанові апеляційний суд не пояснив яку легітимну мету і для чого переслідує неоднакове ставлення до адвокатів за їх територіальним місцем реєстрації і за датою набуття ними статусу адвоката. Також касатор посилається на те, що суди попередніх інстанцій не надали оцінку доказам, які були ним долучені до матеріалів справи, а саме - відповіді із декількох рад адвокатів регіонів, які підтверджували ті факти, що позивач намагався зареєструватись на безоплатні заходи підвищення кваліфікації у Хмельницькій і Волинській областях, але йому було відмовлено, бо він зареєстрований у місті Полтава.

18. Крім того касатор вказує на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо умов, за яких адвокат чи інша зацікавлена особа має (набуває) право на оскарження у судовому порядку рішень Ради адвокатів України, що мають нормативно-правовий характер. Так, апеляційний суд вказав, що спірними положеннями Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України не порушуються конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача, в той час як незгода позивача з указаними приписами порядку не є тотожним захисту порушенню права, свободи чи інтересу, в розумінні норм КАС України. Проте, у справі 816/2353/17 у якій позивачем також було оскаржено рішення Ради адвокатів України, що мало нормативно-правовий характер, суди задовольнили позов та не перевіряли порушення його прав і свобод та не порушували питання про те, чи набув позивач право на оскарження рішення просто за фактом того, що є учасником врегульованих ним правовідносин.

ІV. Позиція інших учасників справи

19. Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» надала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

20. Вища школа адвокатури Національної асоціації адвокатів України надіслала до суду заперечення, в яких просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

21. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А., ухвалою від 06 квітня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року.

22. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є обґрунтування скаржником наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

23. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року №166/0/78-24 (у зв`язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю судді Кашпур О.В.), визначено новий склад колегії суддів: Мацедонська В. Е. (головуючий суддя), Білак М. В., Губська О. А.

24. Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 29 лютого 2024 року.

VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

25. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням Ради адвокатів України від 03 липня 2021 року № 63 затверджено в новій редакції «Порядок підвищення кваліфікації адвокатів України». Цим порядком, зокрема, на адвокатів України покладено обов`язок щороку проходити «заходи з підвищення кваліфікації» в обсязі необхідному для отримання достатньої кількості «балів».

Серед іншого, це положення передбачає:

« 12. Ради адвокатів регіону:

- є операторами підвищення кваліфікації, які не потребують акредитації, виключно для адвокатів свого регіону.

18. Адвокати, до досягнення ними 3-х річного адвокатського стажу зобов`язані пройти Модульну програму «Молодий адвокат», яку розробляє та реалізовує Вища школа адвокатури НААУ.

19. Адвокати, які набули статусу адвоката, протягом перших трьох років своєї адвокатської діяльності зобов`язані підвищити свій професійний рівень на рівні 48 годин з яких не менше 16 годин - щороку. У разі отримання свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю у другому півріччі відповідного року, такий адвокат має право отримати меншу кількість балів у першому році отримання свідоцтва, за умови, що загальна кількість балів за 3 роки становитиме не менше 48 годин.

20. Всі адвокати, за виключенням адвокатів, зазначених у пункті 19 цього порядку, зобов`язані підвищувати кваліфікацію адвоката на рівні 10 годин на рік (10 залікових балів).

IV. Перехідні положення

2. Даний Порядок вступає в дію з моменту його прийняття».

VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

26. Конституція України.

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)

Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

28. Частиною 3 статті 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 5076-VI, з метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

29. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 21 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний підвищувати свій професійний рівень.

30. Відповідно до частини 1 статті 43 Закону № 5076-VI адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов`язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

31. Відповідно до частини 1 статті 45 Закону № 5076-VI Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об`єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування.

32. Згідно із пунктом 3 частини 2 статті 45 Закону № 5076-VI Національна асоціація адвокатів України забезпечує високий професійний рівень адвокатів України.

33. Частиною 3 статті 45 Закону № 5076-VI встановлено, що Національна асоціація адвокатів України є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом.

34. Статтею 46 Закону № 5076-VI передбачено організаційні форми адвокатського самоврядування, до яких входить Рада адвокатів України.

35. Відповідно до частини 1 статті 55 Закону № 5076-VI у період між з`їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України.

36. Повноваження і порядок роботи Ради адвокатів України визначаються цим Законом та положенням про Раду адвокатів України, що затверджується з`їздом адвокатів України.

37. Частиною четвертою статті 55 Закону № 5076-VI визначено, що Рада адвокатів України: 1) складає порядок денний, забезпечує скликання та проведення з`їзду адвокатів України; 2) визначає квоту представництва, порядок висування та обрання делегатів конференції адвокатів регіонів, з`їзду адвокатів України; 3) забезпечує виконання рішень з`їзду адвокатів України; 4) здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України, здійснює контроль за діяльністю рад адвокатів регіонів щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України та надання витягів з нього; 5) затверджує регламент конференції адвокатів регіону, положення про раду адвокатів регіону, положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, положення про ревізійну комісію адвокатів регіону, положення про комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги; 6) встановлює розмір та порядок сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, забезпечує їх розподіл і використання (якщо з`їздом адвокатів України прийнято рішення про сплату щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування та визначено напрями їх використання); 7) визначає розмір відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; 8) сприяє діяльності рад адвокатів регіонів, координує їх діяльність; 9) сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів; 10) приймає рішення про розпорядження коштами і майном Національної асоціації адвокатів України відповідно до призначень коштів і майна, визначених статутом Національної асоціації адвокатів України та рішеннями з`їзду адвокатів України; 11) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність рад адвокатів регіонів, їх голів, скасовує рішення рад адвокатів регіонів; 12) визначає друкований орган Національної асоціації адвокатів України; 13) забезпечує ведення офіційного веб-сайту Національної асоціації адвокатів України; 14) виконує інші функції відповідно до цього Закону та рішень з`їзду адвокатів України.

38. Відповідно до приписів пункту 1.31 Положення про Раду адвокатів України, затвердженого Установчим з`їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року (зі змінами), Рада адвокатів України, окрім іншого, визначає порядок та форми підвищення кваліфікації адвокатами, здійснює методичне керівництво та організовує підвищення кваліфікації адвокатів.

39. Пункт 8 Положення. Рішення Ради адвокатів України, прийняті в межах її повноважень, обов`язкові до виконання адвокатами, адвокатськими об`єднаннями, бюро, регіональними органами адвокатського самоврядування, а також у межах реалізації публічних функцій органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх територіальними органами, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами.

40. Згідно Статуту Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України», затвердженого рішенням звітно-виборного з`їзду адвокатів України 2017 року від 09 червня 2017 року, Національна асоціація адвокатів України є вільною у виборі напрямів її діяльності у межах, передбачених законодавством України та цим Статутом.

41. Пунктом 2.3.3 Статуту передбачено, що Національна асоціація адвокатів України забезпечує високий професійний рівень адвокатів України, розробляє методику професійної підготовки та перепідготовки адвокатів, помічників та стажистів адвокатів, поширює етичні стандарти професії.

42. Відповідно до пунктів 4-7 Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України (нова редакція), затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 03 липня 2021 року № 63, далі - Порядок, Національна асоціація адвокатів України забезпечує високий професійний рівень адвокатів України. Організація та реалізація процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні здійснюється Вищою школою адвокатури Національної асоціації адвокатів України за сприяння рад адвокатів регіонів та сторонніми операторами підвищення кваліфікації адвокатів, що акредитовані згідно цього Порядку. Органи адвокатського самоврядування співпрацюють з Вищою школою адвокатури Національної асоціації адвокатів України з питань підвищення кваліфікації адвокатів України, надають їй необхідну інформацію та пропозиції.

43. Підвищення кваліфікації адвокатів в Україні здійснюється у відповідності до цього Порядку операторами підвищення кваліфікації адвокатів за адміністрування підвищення кваліфікації адвокатів адміністратором.

44. Адміністратором процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні є Вища школа адвокатури НААУ.

45. Організації, що бажають стати сторонніми операторами підвищення кваліфікації адвокатів в Україні, підлягають акредитації Експертною радою НААУ в передбаченому нею Порядку як сторонні оператори.

46. Пункт 12 Порядку. Ради адвокатів регіону:

- здійснюють інформаційно-методичне забезпечення адвокатів регіону шляхом: (а) широкого інформування адвокатів, в тому числі за допомогою інформаційних ресурсів (веб-сайтів, сторінок в соціальних мережах тощо), про можливості підвищення кваліфікації адвокатами свого регіону, про види, тематику, дати навчань та інше. (б) видання відповідних методичних матеріалів для адвокатів свого регіону.

- сприяють підвищенню кваліфікації адвокатів регіону шляхом постійної та тісної співпраці з Вищою школою адвокатури НААУ, зокрема, але не обмежуючись: надають пропозиції щодо напрямків навчання адвокатів свого регіону, тематики, періодичності, форми навчань тощо.

- є операторами підвищення кваліфікації, які не потребують акредитації, виключно для адвокатів свого регіону.

47. Пункт 14 Порядку. Види підвищення кваліфікації адвокатів: навчання або викладання за професійними програмами підвищення кваліфікації адвокатів у вищих навчальних закладах III та IV рівня акредитації, якщо вони є акредитованими операторами підвищення кваліфікації адвокатів. Кількість залікових балів в межах акредитації; участь у міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових, науково-практичних та науково-методологічних конференціях, семінарах, круглих столах, тренінгах, програмах тощо, які організовані та проводяться операторами підвищення кваліфікації адвокатів в Україні та за кордоном. Кількість залікових балів в межах акредитації; участь у будь-яких акредитованих заходах з підвищення кваліфікації адвокатів (в тому числі в форматі онлайн), які організовані операторами підвищення кваліфікації адвокатів після проходження тестування (за наявності) на онлайн-платформі адміністратора з підвищення кваліфікації адвокатів ВША НААУ. Кількість залікових балів в межах акредитації. У випадку, якщо навчальний продукт являє собою відеозапис, що не має чіткої структури курсу та не передбачає за результатами його перегляду зріз закріпленого матеріалу через тестування, то кількість залікових балів за такий вид підвищення кваліфікації дорівнює 1-му балу незалежно від кількості годин такого відео-запису. Це обмеження не стосується відеоматеріалів, які включаються в структуру онлайн-курсів з відповідною перевіркою знань; виступ у якості сертифікованого лектора з доповіддю, презентацією або науковим повідомленням на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних та науково-методологічних конференціях, семінарах, круглих столах, майстер-класах, тренінгах тощо. Застосовується подвоєна кількість балів в рамках акредитованого заходу; наукові або науково-практичні статті, які пройшли рецензування Вченою радою Вищої школи адвокатури НААУ, 5000 знаків дорівнює одному заліковому балу; видання монографій, підручників, посібників (у тому числі у співавторстві) 1 видання - 12 залікових балів; здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі права при здійсненні адвокатської діяльності - 30 залікових балів; здобуття наукового ступеня доктора наук в галузі права (або доктора права в разі отримання ступеня за кордоном) при здійсненні адвокатської діяльності - 45 залікових балів; робота в органах адвокатського самоврядування (в тому числі на виборних позиціях без оформлення трудових відносин згідно Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") - 5 залікових балів на рік; робота в складі Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та дисциплінарних палатах кваліфікаційно-дисциплінарних комісій в регіонах додатково 2 бали на рік з питань Правил адвокатської етики; участь в роботі комітетів НААУ (голова та заступники голови комітету НААУ - 10 балів на рік; член ради комітету 5 балів на рік). Участь адвоката в роботі комітету НААУ з питань адвокатської етики (голова, заступники та члени ради комітету) - додатково 2 бали на рік з питань Правил адвокатської етики; участь адвоката в роботі комітетів із захисту прав адвокатів рад адвокатів регіонів за поданням Голови ради адвокатів регіону (голова та заступники голови комітету - 10 балів на рік; член комітету 5 балів на рік). Чисельність членів комітету в поданні Голови ради адвокатів регіону не може перевищувати 15 осіб (за винятком Ради адвокатів м. Києва та Ради адвокатів Київської області, де чисельність членів комітету обмежується членами, які приймають активну участь в його роботі); успішне проходження онлайн тестування з подальшим нарахуванням залікових балів. Тестування розробляються Вищою школою адвокатури НААУ відповідно до галузей права. Тестування з Правил адвокатської етики розробляються Вищою школою адвокатури НААУ із залученням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Максимальна кількість таких балів не може перевищувати 2 залікових бали на рік; успішне проходження онлайн тестування на тему "Нормативне регулювання статусу та питання діяльності органів адвокатського самоврядування". Тема включатиме, зокрема (але не обмежуючись), такі питання: структура, повноваження органів адвокатського самоврядування, нормативні акти, що регулюють їх діяльність. Максимальна кількість таких балів не може бути більше ніж 2 залікових балів на рік. Інша діяльність, визначена Експертною радою НААУ.

48. Пункт 18 Порядку. Адвокати, до досягнення ними 3-х річного адвокатського стажу зобов`язані пройти Модульну програму «Молодий адвокат», яку розробляє та реалізовує Вища школа адвокатури НААУ.

49. Пункт 19 Порядку. Адвокати, які набули статусу адвоката, протягом перших трьох років своєї адвокатської діяльності зобов`язані підвищити свій професійний рівень на рівні 48 годин з яких не менше 16 годин - щороку. У разі отримання свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю у другому півріччі відповідного року, такий адвокат має право отримати меншу кількість балів у першому році отримання свідоцтва, за умови, що загальна кількість балів за 3 роки становитиме не менше 48 годин.

50. Пункт 20 Порядку. Всі адвокати, за виключенням адвокатів, зазначених у пункті 19 цього порядку, зобов`язані підвищувати кваліфікацію адвоката на рівні 10 годин на рік (10 залікових балів).

51. Відповідно до пункту 2 розділу IV «Перехідні положення» Порядку даний Порядок вступає в дію з моменту його прийняття.

VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

52. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

53. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги.

54. Касаційне провадження у цій справі відкрите з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

55. У касаційній скарзі позивач вказує на те, що оскаржувані пункти Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України порушують його право на отримання відповідних балів для підвищення кваліфікації безкоштовно. Такі доводи позивача колегія суддів Верховного Суду уважає безпідставними з огляду на наступне.

56. Так, пунктом 2 Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України визначено, що підвищення кваліфікації є підвищенням професійного рівня адвоката, що є його важливим професійним обов`язком, дотримання якого має забезпечувати безперервне поглиблення, розширення й оновлення адвокатами своїх професійних знань, вмінь та навичок, за бажанням адвоката здобуття нової спеціалізації або кваліфікації у певній галузі права чи сфері діяльності на основі раніше здобутої освіти і практичного досвіду, забезпечувати адвокатів достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві та практиці його тлумачення та застосування.

57. У пункті 14 цього Порядку наведено перелік видів підвищення кваліфікації адвокатів, в якому відображено 14 способів підвищення кваліфікації адвокатів.

58. Приписами пункту 25 Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України встановлено, що адвокати мають право вільно обирати види підвищення кваліфікації, брати участь у будь-яких заходах з підвищення кваліфікації адвокатів, що проводяться операторами підвищення кваліфікації за умови їх реєстрації на такий захід оператором, що його проводить.

59. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що правові норми вказаного Порядку не містять інформації про вартість заходів, тобто Порядок підвищення кваліфікації адвокатів України не запроваджує обов`язкових платних заходів, оператори підвищення кваліфікації адвокатів самостійно вирішують зробити захід платним чи безкоштовним.

60. Отже, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що адвокат протягом року, виконуючи обов`язок з підвищення свого професійного рівня, має можливість самостійно, без обмежень, на власний розсуд обрати той чи інший способи підвищення кваліфікації.

61. Разом з цим, основним доводом позивача про який він зазначає у позовній заяві, апеляційній та касаційних скаргах було те, що Порядок підвищення кваліфікації адвокатів України в оскаржуваній частині має дискримінаційний характер, оскільки містить норми дискримінаційного характеру за ознаками місця проживання адвоката та за ознакою дати набуття особою статусу адвоката (пункти 12, 18, 19 Порядку).

62. Колегія суддів Верховного Суду уважає за необхідне зазначити наступне.

63. Порядок підвищення кваліфікації адвокатів України, затверджений рішенням Ради адвокатів України від 03 липня 2021 року № 63 є нормативно-правовим актом, оскільки встановлює норми права (обов`язок адвокатів підвищувати кваліфікацію, тощо), носить загальний характер та підлягає довгостроковому та неодноразовому застосуванню.

64. Нормативно-правовий характер актів Ради адвокатів України підтверджується і їх обов`язковістю, визначеною частиною першої статті 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та відповідно підпадає під розуміння пункту 18 частини першої статті 4 КАС України, яким визначено, що: нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

65. Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 816/2353/17, і колегія суддів Верховного Суду не знаходить підстав для відступу від неї.

66. Таким чином, суди попередніх інстанцій вирішуючи спір повинні були перевірити Порядок підвищення кваліфікації адвокатів України в оскаржуваній частині критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, зокрема, чи прийнято таке рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

67. Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшли висновку про те, що пункти 18 та 19 Порядку не мають ознак дискримінаційного характеру, однак мотиви та обґрунтування, з посиланням на відповідні норми матеріального права, за яких суди дійшли такого висновку рішення судів не містять.

68. Також відсутня будь-яка оцінка у спірних рішеннях судів доказам, які позивачем було надано до суду на підтвердження своїх доводів про дискримінаційний характер Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України, а саме відповіді із декількох рад адвокатів регіонів.

69. Стосовно пункту 2 розділу IV Перехідних положень вказаного Порядку, то суди попередніх інстанцій фактично обмежилися висновком про те, що позивачем не доведено, яким саме чином даний пункт порушує його права. Також відмовою у задоволенні позовних вимог у частині пункту 12 Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України стала відсутність обґрунтування негативного впливу спірного пункту на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача.

70. З наведеного убачається, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті без перевірки усіх доводів позивача, без урахування того, що Порядок підвищення кваліфікації адвокатів України є нормативно-правовим актом і має перевірятися на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, що судами зроблено не було.

71. Також у касаційній скарзі касатор посилається на те, що у позові він зазначав про те, що його права порушені оскаржуваними пунктами Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України, який є нормативно-правовим актом, оскільки зобов`язують його періодично вчиняти певні дії, а саме проходити заходи з підвищення кваліфікації. Натомість суди дійшли висновку про те, що вказаним нормативно-правовим актом права позивача не порушені. На думку позивача, такі висновки судів суперечать практиці Верховного Суду, оскільки у разі оскарження нормативно-правового акта, позивачу, аби обґрунтувати його право на подання позову, достатньо навести докази, що він є учасником врегульованих правовідносин. Колегія суддів Верховного Суду уважає слушними такі доводи касатора, оскільки суди попередніх інстанцій не взяли до уваги приписи частини 2 статті 264 КАС України відповідно до якої право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Оскільки позивач є адвокатом, а тому є суб`єктом правовідносин у яких буде застосовано цей акт, тому він має право на його оскарження та відповідно суди мають перевірити такий акт на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України.

72. За таких обставин суд касаційної інстанції уважає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову є передчасними, оскільки судом як першої так і апеляційної інстанцій не досліджено відповідні докази, які мають значення для правильного вирішення справи та не перевірено чи відповідають спірні пункти Порядку критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України.

73. При цьому, Суд не оцінює доводи касаційної скарги, оскільки без дослідження наведених вище обставин та виконання процесуальних дій, ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати законними та обґрунтованими, що відповідно до статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є достатньою підставою для їх скасування та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

74. Відповідно до частин першої, третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

75. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

76. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

77. Верховний Суд також звертає увагу, що одне із призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя. А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.

78. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України, а відтак оскаржувані судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.

79. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

80. Відповідно до Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності з 15.12.2022, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві. Водночас у пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, а тому ця справа направляється на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

ІХ. Судові витрати

81. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року у справі № 640/1859/22 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. Е. Мацедонська

Судді: М. В. Білак

О. А. Губська