ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/7833/23 Головуючий у І інстанції - Кушнова А.О.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Карпушової О.В., Файдюка В.В.,

за участю секретаря: Ольховської М.Г.,

представника позивача Барановської В.В.,

представника відповідача Паламарчук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №923/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5» від 09.03.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Міністерством юстиції України порушено порядок проведення камеральної перевірки, що у свою чергу вплинуло на об`єктивність та правомірність її результатів. При цьому, наполягає на тому, що нею під час здійснення реєстраційних дій щодо нерухомого майна (будинків) встановлено як факт проведення технічної інвентаризації цих будинків, тобто, що будинки існують в натурі, мають певні характеристики (рік побудови, площа тощо), так і факт, що останні побудовані до серпня 1992 року. Окрім цього, вказує, що пункти 77-79 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, не містить обов`язку державного реєстратора отримувати підтвердження року побудови будинку саме (або ж виключно) із Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ). Водночас, звертає увагу, що нею були зроблені запити до КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» та отримано інформацію щодо відсутності реєстрації права власності на спірні об`єкти. Також, стверджує, що надані заявником довідки про технічну інвентаризацію та підтвердження поштової адреси, у взаємозв`язку із витягами з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва є належними та достатніми доказами на підтвердження наявності адреси у об`єктів. До того ж, наголошує, що відомості технічної інвентаризації свідчать про те, що житлові будинки було побудовано до 05.08.1992.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено. При цьому, суд першої інстанції прийняв доводи позивачки та зазначив, що в ході розгляду справи не підтверджено належними та достатніми доказами обставини порушення приватним нотаріусом вимог ст.ст. 3, 10, 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.п. 12, 40, 77 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1127.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення про відмову у задоволені адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги наголошує, що для здійснення державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт державному реєстратору необхідно отримати відомості з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва: про його технічну інвентаризацію, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння такому об`єкту адреси, при цьому, лише в разі наявності підтверджуючої інформації про закінчення будівництва об`єкта до 05.08.1992 документ, що засвідчує прийняття об`єкта в експлуатацію, не вимагається. Водночас, згідно інформації (витягу) з ЄДЕССБ, відсутні відомості про рік побудови спірних об`єктів - житлових будинків (дата будівництва та дата завершення будівництва не вказані), а довідка, що видана ФОП ОСОБА_1 , в силу зазначених норм законодавства не є належним документом на підтвердження дати побудови об`єктів, оскільки, як свідчить зміст самих довідок, дата побудови житлових будинків вказана «зі слів замовника», а тому не є належним доказом дати такого будівництва. Крім того, невірними є і твердження суду про те, що: «з експлікації технічних паспортів чітко вбачається рік побудови об`єктів нерухомого майна», адже дані з експлікації технічних паспортів не можуть свідчити про дату будівництва об`єкта, і до того ж такі дати є суперечливими між собою - 1991 чи 1967 (житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ). Таким чином, подані документи не дають змоги встановити, що об`єкти було побудовано до 05.08.1992, а відтак висновки суду першої інстанції про встановлення позивачкою точної дати будівництва об`єктів державної реєстрації не є обґрунтованими. Також, апелянт наголошує, що для державної реєстрація права власності на об`єкти, позивачці необхідно було отримати з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, серед іншого, відомості про присвоєння об`єктам адреси, де має бути зазначено номер рішення про присвоєння адреси, дата такого рішення, орган, який прийняв це рішення. Натомість у матеріалах міститься лише витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію, що не відображає належним чином інформацію щодо адреси об`єктів. Тобто, суд першої інстанції не дослідив у повній мірі даний факт та дійшов помилкового висновку про те, що адреса, зазначена у витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію, є встановленою. Крім того, довідки, видані ФОП, також не є належним документом на підтвердження присвоєння Об`єктам поштової адреси. При цьому, надані 31.07.2023 позивачкою до суду копії рішень Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів про присвоєння поштової адреси спірним житловим будинкам є неналежними доказами, оскільки не відповідають вимогам КАС України, а саме позивачка не обґрунтувала причини, з яких вказані докази не були та не могли бути подані у встановлений ст. 79 КАС України строк. Крім того, наголошує, що камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних Державного реєстру прав, а позивачка в свою чергу зобов`язана у разі наявності документів, поданих у паперовій формі, сканувати їх та долучити до реєстраційної справи в електронному вигляді до прийняття рішення. Звертає увагу суду, що позивачка не спростовує той факт, що нею не були відскановані надані рішення, а відтак докази, долучені до клопотання, є неналежними, а суд першої інстанції протиправно врахував їх при ухваленні рішення. Крім того, приватний нотаріус зобов`язана була встановити відповідність заявлених прав та документів, поданих для проведення реєстраційних дій, вимогам законодавства та перевірити документи на наявність підстав для відмови в державній реєстрації прав власності, отже, твердження суду першої інстанції про відсутність у неї такого обов`язку не ґрунтуються на вимогах законодавства. При цьому, зазначає, що державний реєстратор після прийняття від заявника заяви про державну реєстрацію права власності, в разі неподання відомостей про зареєстровані речові права до 01.01.2013, направляє відповідні запити та приймає відповідні рішення про зупинення розгляду даної заяви. Досліджуючи дане питання, суд першої інстанції відхилив доводи Міністерства юстиції України про те, що відповідні запити були зроблені до моменту прийняття заяви, тобто до волевиявлення заявника на здійснення державної реєстрації, що, в свою чергу, порушує норми ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Зважаючи на вищевказані порушення, а також беручи до уваги неодноразовість, систематичність та повторюваність порушень, а також неодноразове застосування до позивачки протягом останніх 12 місяців заходів, пов`язаних з тимчасовим блокуванням (з урахуванням попередніх наказів Міністерства юстиції України, якими позивачці тимчасово було заблоковано доступ до Державного реєстру прав), Комісія виходила із того, що анулювання доступу позивачці до Державного реєстру прав, є єдиним можливим заходом впливу.

Позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, в якому вона просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала, наполягала на задоволенні скарги, в той час, як представник позивача проти цього заперечувала, просила судове рішення залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що на адресу Міністерства юстиції України листом Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 30.11.2022 №10200/СВ/125/50-2022 (вх. №СК-3699-22 від 15.12.2022) направлено скаргу на державного реєстратора ОСОБА_5, призначену в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021100040002366 від 11.08.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч.ч. 3, 4 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Також, на адресу відповідача надійшов лист Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 30.11.2022 №10201/СВ/125/50-2022 (вх. СК-3700-22 від 15.12.2022), яким направлено скаргу на державного реєстратора ОСОБА_5, призначену в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021100040002366 від 11.08.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч.ч. 3, 4 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Окрім цього, Дніпровським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (вх. №156742-76-22 від 19.12.2022) направлено на адресу Міністерства юстиції України скаргу на державного реєстратора ОСОБА_5, призначену в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021100040002366 від 11.08.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч.ч. 3, 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - скарги).

На підставі зазначених скарг, відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пп. 4 п. 4 Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2006 №990, відповідачем видано наказ від 17.02.2023 460/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5», яким наказано, зокрема, провести камеральну перевірку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 щодо реєстраційних дій за заявами, зареєстрованими в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №№50129585, 48971795, 48978898, 50126286 (далі - Наказ №460/7).

17.02.2023 листом відповідача №19226/СК-3699-22/19.1.1 повідомлено позивачку про проведення камеральної перевірки та роз`яснено право на подання Мін`юсту своїх пояснення та додаткової інформації, що стосується предмета перевірки, які додаються до матеріалів перевірки.

28.02.2023 позивачкою направлено відповідачу клопотання про надсилання матеріалів скарги, на підставі яких було призначено камеральну перевірку, за наслідком розгляду якого Мін`юст надав приватному нотаріусу копії скарг, поданих Дніпровським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, що вбачається із копії супровідного листа № 28253/СК-756-23/19.1.3 від 08.03.2023.

За результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Міністерством юстиції України складено акт №б/н від 09.03.2023 (далі - акт камеральної перевірки).

В акті камеральної перевірки зазначено про наступне: «За результатом розгляду заяви про державну реєстрацію права власності від 24.12.2021 № 50129585, поданою ОСОБА_2 , приватним нотаріусом ОСОБА_5 30.12.2021 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 62692105, на підставі якого відкрито розділ у Державному реєстрі прав № 2550045780000 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (номер запису про право власності 46024615).

Згідно з відомостями Державного реєстру прав до Заяви було додано:

- довідку про технічні показники об`єкта та підтвердження поштової адреси від 20.05.2021 № 31-21, видану фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (далі - Довідка № 31-21);

- інформаційну довідку від 28.12.2021 № 2445, видану комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - Довідка № 2445);

- отримано відомості з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва 24.12.2021 №ТІ01:4340:9397-6499-1028 (далі - інформація з ЄДЕССБ) щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

З Довідки № 31-21, поданої для проведення державної реєстрації прав, встановлено, що Об`єкт було побудовано у 1991 році. Однак, згідно інформації з ЄДЕССБ, відсутні відомості про рік побудови Об`єкта.

Таким чином, подані документи не дають змоги встановити, що Об`єкт було побудовано до 05.08.1992.

Також, приватним нотаріусом ОСОБА_5 перед проведенням реєстраційних дій щодо державної реєстрації права власності на Об`єкт не було отримано інформації з ЄДЕССБ про присвоєння адреси Об`єкту.

Крім того, приватним нотаріусом ОСОБА_5 не направлено відповідний запит до органу, який проводив оформлення та/або реєстрацію прав про надання інформації, необхідної для державної реєстрації прав, що виникли до 01.01.2013.

За результатом розгляду заяв №№ 48971795, 48971795, 48978898, 50126286 приватним нотаріусом ОСОБА_5 прийнято відповідні рішення, відкрито розділи та проведено державну реєстрацію права власності.

До заяв були подані ідентичні пакети документів для державної реєстрації права власності щодо житлових будинків, у зв`язку з чим приватним нотаріусом ОСОБА_5 допущені аналогічні порушення вимог ст.ст. 3, 10, 18, 24 Закону, п.п. 12, 40, 77 Порядку № 1127.».

Враховуючи фактичні обставини справи, у висновках акту камеральної перевірки Мін`юст дійшов до висновку про порушення приватним нотаріусом вимог ст.ст. 3, 10, 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 12, 40, 77 Порядку №1127, оскільки проведено державну реєстрацію прав: без отримання відомостей з ЄДССБ про присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; за відсутності документів, які дають змогу встановити, що житловий будинок було побудовано до 05.08.1992; без направлення запиту до органів влади, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав для отримання інформації про реєстрацію до 01.01.2013 права власності на об`єкт нерухомого майна.

За наслідком вказаного, члени комісії Мін`юсту рекомендували анулювати державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі висновків акту камеральної перевірки Міністерством юстиції України видано наказ від 09.03.2023 №923/5 «Про результатами проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5», яким у відповідності до ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №990 (зі змінами) наказано:

1. Анулювати державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

2. Виконання цього наказу покласти на державне підприємство «Національні інформаційні технології».

Не погоджуючись з цим наказом, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було допущено процедурних порушень проведення перевірки, разом з тим в ході розгляду справи не підтверджено належними та достатніми доказами обставини порушення приватним нотаріусом вимог ст.ст. 3, 10, 18, 24 України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пунктів 12, 40, 77 Порядку № 1127.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно п.п. 1, 10 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; камеральна перевірка - перевірка, що проводиться у приміщенні Міністерства юстиції України виключно на підставі даних Державного реєстру прав.

Відповідно до п.п. 6, 7 ч. 1 ст. 8 Закону № 1952-IV Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 37-1 Закону № 1952-IV визначено порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації.

Так, контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав.

У разі якщо в результаті проведеної перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав виявлено прийняття такими державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законів, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України вживає заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів, а також заінтересованих осіб.

За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про: 1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав; 4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; 5) направлення на обов`язкове підвищення кваліфікації державного реєстратора, крім нотаріусів, які здійснюють державну реєстрацію прав відповідно до покладених на них законом обов`язків.

Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання.

Рішення, передбачені пунктами 3-5 частини другої цієї статті, виконуються Міністерством юстиції України протягом п`яти робочих днів з дня їх прийняття.

У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора.

У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав щодо нотаріуса йому забезпечується доступ до Державного реєстру прав у режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності відповідно до закону.

Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок, під час здійснення контролю та проведення перевірок, критерії, за якими здійснюється моніторинг, критерії, за якими визначається ступінь відповідальності за відповідні порушення, допущені в сфері державної реєстрації, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990 затверджено Порядок здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Порядок № 990), який визначає процедуру здійснення Мін`юстом контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, критерії, за якими здійснюється моніторинг реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та визначається ступінь відповідальності за порушення у сфері державної реєстрації.

Згідно п. 3 цього Порядку, основними завданнями контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації є: перевірка стану дотримання визначених законами порядків державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації під час здійснення ними повноважень; запобігання, виявлення та вжиття заходів до усунення виявлених порушень вимог законів; визначення професійної компетентності осіб, які мають намір виконувати функції державного реєстратора; аналіз практики застосування законодавства у сфері державної реєстрації, надання відповідних узагальнених роз`яснень.

Відповідно до п.п. 9-11 Порядку № 990 камеральна перевірка під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації проводиться на підставі рішення Мін`юсту в разі виявлення порушень, визначених законами, порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У рішенні Мін`юсту про проведення камеральної перевірки зазначаються прізвище, ім`я, по батькові державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації, стосовно яких прийнято рішення про проведення камеральної перевірки, та підстава проведення камеральної перевірки.

Відповідним рішенням утворюється комісія з проведення камеральної перевірки у складі не менше як трьох посадових осіб Мін`юсту.

Строк проведення камеральної перевірки становить не більш як п`ятнадцять робочих днів з дня прийняття Мін`юстом рішення про проведення такої перевірки.

За правилами п.п. 12-16 Порядку №990 Мін`юст не пізніше ніж через два робочих дні з дня прийняття ним рішення про проведення камеральної перевірки надсилає суб`єкту державної реєстрації, у трудових відносинах з яким перебуває державний реєстратор, уповноважена особа, чи нотаріусу примірник відповідного рішення Мін`юсту в електронній формі з використанням системи електронного документообігу чи у разі відсутності такої системи - на електронну адресу, розміщену на офіційному веб-сайті суб`єкта державної реєстрації, до якого в разі потреби додається запит про надання копій документів та іншої інформації, що стосується предмета перевірки. У разі відсутності на його офіційному веб-сайті інформації про електронну адресу суб`єкта державної реєстрації чи у разі прийняття рішення про проведення камеральної перевірки щодо нотаріуса засвідчена відповідно до законодавства копія відповідного рішення Мін`юсту, запит про надання копій документів та іншої інформації, що стосується предмета перевірки, в паперовій формі надсилаються на поштову адресу відповідного суб`єкта, нотаріуса.

Відомості про проведення камеральної перевірки не пізніше двох робочих днів з дня прийняття Мін`юстом рішення про її проведення також розміщуються на офіційному веб-сайті Мін`юсту.

Під час проведення камеральної перевірки державний реєстратор, уповноважена особа суб`єкта державної реєстрації мають право подавати Мін`юсту свої пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, які додаються до матеріалів перевірки.

Результати камеральної перевірки викладаються у формі акту або довідки, які підписується усіма членами комісії.

У разі наявності порушень установленого законом порядку державної реєстрації складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

В акті/довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: дата проведення камеральної перевірки; прізвище, ім`я та по батькові посадових осіб Мін`юсту, що проводили камеральну перевірку; підстава проведення камеральної перевірки; опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні норми законів) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів (у разі складення акту); пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки (у разі складення акту).

В акті про проведення камеральної перевірки зазначаються встановлені у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації одноразове грубе чи неодноразові істотні порушення законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах.

За результатами проведення камеральної перевірки у разі наявності порушень встановленого законом порядку державної реєстрації на підставі акту комісії про проведення камеральної перевірки Мін`юстом приймається вмотивоване рішення про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності з урахуванням вчинених одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також з урахуванням наявних у Мін`юсті відомостей щодо неодноразового застосування до відповідного державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов`язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів.

У разі виявлення у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також у разі, коли у Мін`юсту наявні відомості щодо неодноразового застосування до такого державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов`язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів, застосовується п. 2 ч. 2 ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та/або п. 2 ч. 2 ст. 34-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Так, наказ про проведення камеральної перевірки позивачки прийнято 17.02.2023.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 17.02.2023 №19225/19.1.1/11-23 останнє просило Державне підприємство «Національній інформаційні системи» розмістити наказ №460/7 на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України у рубриці «Моніторинг реєстраційних дій та камеральні перевірки» - розділі «Накази Міністерства юстиції України про проведення камеральних перевірок».

При цьому, згідно відомостей з електронної пошти від 20.02.2023, наказ направлений позивачці на електронну адресу, розміщену на офіційному веб-сайті суб`єкта державної реєстрації.

Листом від 28.02.2023 приватним нотаріусом направлено до Міністерства юстиції України клопотання вих. №13/01-16 про надсилання матеріалів скарги, на підставі яких призначено камеральну перевірку, яке було отримано останнім 07.03.2023 та задоволене Міністерством юстиції України 08.03.2023, що підтверджується копією супровідного листа № 28253/СК-756-23/19.1.3 від 08.03.2023.

В подальшому, із дотриманням строків проведення камеральної перевірки, які визначені п. 11 Порядку № 990, відповідачем складено акт камеральної перевірки від 09.03.2023.

При цьому, доводи позивачки, що остання фактично була позбавлена можливості реалізувати своє право, передбачене п. 13 Порядку №990, внаслідок отримання матеріалів, які стали підставою для проведення камеральної перевірки за один день до складання акту камеральної перевірки, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв, оскільки приватний нотаріус ОСОБА_5 звернулась до Міністерства юстиції України із відповідним клопотанням, шляхом його направлення засобами електронної пошти лише 07.03.2023 о 19:05 год., що безпосередньо підтверджується матеріалами справи. Зазначене прохання позивачки було задоволено Міністерством юстиції України на наступний робочий день - 08.03.2023.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним в цій частині висновок суду першої інстанції, що Міністерство юстиції України при проведенні камеральної перевірки приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 діяло у порядку, способом та на підставі наданих йому повноважень.

Щодо наявності/відсутності підстав для визнання протиправним та скасування спірного рішення колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

За правилами ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії; 4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі; 9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

При цьому, державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (ч. 8 ст. 18 Закону № 1952-IV).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 1127), який визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно п.п. 6, 7 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.

У разі коли оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 12 Порядку № 1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.

Державний реєстратор у разі наявності в нього паперових носіїв інформації (реєстрових книг, реєстраційних справ, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації) використовує також відомості, які містяться на відповідних носіях інформації.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком (п. 40 Порядку № 1127).

Згідно п. 77 Порядку № 1127 державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо особи, яка здійснювала будівництво такого об`єкта (замовник будівництва), чи у випадку, передбаченому ст. 332 ЦК України - щодо особи, яка є власником закінченого будівництвом об`єкта, реконструкція якого проводилася, якщо інше не встановлено договором або законом.

Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння такому об`єкту адреси (крім випадку проведення реконструкції об`єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об`єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

У разі коли закінчений будівництвом об`єкт у результаті нового будівництва є складовою частиною будинку, будівлі, споруди (квартира, гаражний бокс, машиномісце, інше житлове та нежитлове приміщення), яка після прийняття об`єкта в експлуатацію є самостійним об`єктом нерухомого майна, відомості про прийняття в експлуатацію та про присвоєння адреси отримуються щодо будинку, будівлі або споруди, складовою частиною яких є такий об`єкт, а щодо відповідної складової частини будинку, будівлі, споруди - відомості про присвоєння адреси такій частині.

В свою чергу, підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт є відсутність однієї і більше відомостей, передбачених цим пунктом, крім випадків, передбачених пунктами 78, 79 та 80 цього Порядку.

Отже, з аналізу наведених норм випливає, що для здійснення державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт державному реєстратору необхідно отримати відомості з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва: про йото технічну інвентаризацію, про прийняття йото в експлуатацію та про присвоєння такому об`єкту адреси.

При цьому, згідно абз. 3 п. 78 Порядку № 1127 документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05.08.1992.

За обставинами справи, для державної реєстрації прав об`єктів нерухомості були надані наступні документи:

1) Житловий будинок літ. «А» загальною площею 41,3 кв.м., житловою площею 19,1 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 , замовником ОСОБА_2 :

- на підтвердження присвоєння будинку адреси - довідку про технічні показники об`єкта та підтвердження поштової адреси №73-21-03 від 14.04.2021, в якій вказано, що житловий будинок побудований господарчим способом у 1991 році, та має наступну адресу: АДРЕСА_1 . Довідка видана ФОП ОСОБА_3 , за №73-21-03 від 14.04.2021;

- на підтвердження технічної інвентаризації - за допомогою ЄДЕССБ отримано доступ до: технічного паспорту ТІ01:9971 -0452-9676-8857 від 14.04.2021, в експлікації якого міститься інформація, що рік забудови нерухомого майна 1967 рік;

- також позивачкою отримано витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію ЄДЕССБ, реєстраційний номер: ТІ01:9971-0452-9676-8857 від 04.11.2021;

2) Житловий будинок літ. «А» загальною площею 41,5 кв.м., житловою площею 19,7 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_2 , замовником ОСОБА_4 :

- на підтвердження присвоєння будинку адреси - довідку про технічні показники об`єкта та підтвердження поштової адреси №73-21-02 від 14.04.2021, в якій вказано, що житловий будинок побудований господарчим способом у 1991 році, та має наступну адресу: АДРЕСА_2 . Довідка видана ФОП ОСОБА_3 за №73-21-02 від 14.04.2021;

- на підтвердження технічної інвентаризації - за допомогою ЄДЕССБ отримано доступ до: технічного паспорту ТІ01:9974-4863-2893-5861 від 14.04.2021, в експлікації якого міститься інформація, що рік забудови нерухомого майна 1991 рік;

- також позивачкою отримано витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію ЄДЕССБ, реєстраційний номер: ТІ01:9974-4863-2893-5861 від 14.04.2021.

3) Житловий будинок літ. «А» загальною площею 41,5 кв.м., житловою площею 19,7 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_3 , замовником ОСОБА_2 :

- на підтвердження присвоєння будинку адреси - довідку про технічні показники об`єкта та підтвердження поштової адреси №31-21 від 20.05.2021, в якій вказано, що житловий будинок побудований господарчим способом у 1991 році, та має наступну адресу: АДРЕСА_3 . Довідка видана ФОП ОСОБА_3 , за №31-21 від 20.05.2021.

- на підтвердження технічної інвентаризації - за допомогою ЄДЕССБ отримано доступ до: технічного паспорту ТІ01:4340-9397-6499-1028 від 20.05.2021, в експлікації якого міститься інформація, що рік забудови нерухомого майна 1991 рік;

- також позивачкою отримано витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію ЄДЕССБ, реєстраційний номер: ТІ01:4340-9397-6499-1028 від 20.05.2021;

4) Житловий будинок літ. «А» загальною площею 45,0 кв.м., житловою площею 21,8 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 , заявником ОСОБА_2 :

- на підтвердження присвоєння будинку адреси - довідку про технічні показники об`єкта та підтвердження поштової адреси №31-20 від 20.05.2021, в якій вказано, що житловий будинок побудований господарчим способом у 1991 році, та має наступну адресу: АДРЕСА_1 . Довідка видана ФОП ОСОБА_3 , за №31-20 від 20.05.2021;

- на підтвердження технічної інвентаризації - за допомогою ЄДЕССБ отримано доступ до: технічного паспорту ТІ01:4315-3415-4180-3934 від 20.05.2021, в експлікації якого міститься інформація, що рік забудови нерухомого майна - 1991 рік;

- також позивачкою отримано витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію ЄДЕССБ, реєстраційний номер: ТІ01:4315-3415-4180-3934 від 20.05.2021.

Колегія суддів вважає слушними доводи апелянта про те, що згідно інформації (витягу) з ЄДЕССБ, відсутні відомості про рік побудови Об`єктів - житлових будинків (дата будівництва та дата завершення будівництва не вказана), а довідки видані ФОП ОСОБА_3 , вид економічної діяльності якого - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (а.с. 189,190 том 1), не є належними документами на підтвердження дати побудови об`єктів, оскільки, як свідчить зміст самих довідок, дата побудови житлових будинків (1991 рік) вказана «зі слів замовника» (а.с. 28,35,42,49 том 1).

Крім того, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що рік побудови спірних об`єктів чітко вбачається з експлікації технічних паспортів, оскільки навпаки такі дати є суперечливими між собою - 1991 чи 1967 (житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ) (а.с. 49-51 том 1).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що подані для реєстрації документи не давали змоги встановити, що об`єкти побудовані до 05.08.1992.

Також, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що експлікації технічних паспортів, не відображені в Єдиному реєстрі речових прав, не є та не можуть бути підставою для висновку про їх відсутність як таких.

Так, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV до повноважень державного реєстратора належить, зокрема, виготовлення електронних копій документів, поданих у паперовій формі, та розміщення їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державною реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав).

Статтею 20 Закону № 1952-IV передбачено особливості подання заяви та документів у сфері державної реєстрації прав. Згідно частини 5 вказаної статті з документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій у паперовій формі, виготовляються електронні копії шляхом сканування, які долучаються до заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав, та до реєстраційної справи в електронній формі.

Колегія суддів зауважує, що камеральна перевірка - це перевірка, що проводиться у приміщенні Міністерства юстиції України виключно на підставі даних Державного реєстру прав (п. 10 ч. 1 ст. Закону № 1952-IV).

При цьому, чинним законодавством не передбачено витребування Міністерством юстиції України при проведенні камеральної перевірки паперового варіанту реєстраційної справи.

Водночас законодавець наділив правом державного реєстратора подавати Мін`юсту свої пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, які додаються до матеріалів перевірки (п. 13 Порядку № 990).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачка не скористалася вказаним правом та не надала Міністерству юстиції України жодних письмових пояснень та/або додаткової інформації щодо предмету камеральної перевірки.

З приводу висновків Міністерства юстиції України щодо проведення приватним нотаріусом державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна без отримання відомостей з ЄДССБ про присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 79 Порядку № 1127 державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт у разі присвоєння завершеному будівництвом об`єкту адреси без застосування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва проводиться за наявності документа, що підтверджує присвоєння такому об`єкту адреси, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту. Такий документ за наданими заявником у заяві реквізитами та відомостями про суб`єкта, що здійснював присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Так, суд першої інстанції робить висновок, що від приватного нотаріуса не вимагалось виконання п. 79 Порядку №1127, позаяк адреси об`єктів нерухомості були відображені в Реєстрі будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію ЄДССБ та підтвердженні довідками, виданими ФОП ОСОБА_3 .

Разом з тим, як вже зазначалося раніше, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій. зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV, п. 12 Порядку № 1127).

У пункті 77 Порядку № 1127 зазначено, що державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння такому об`єкту адреси (крім випадку проведення реконструкції об`єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об`єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Отже, для державної реєстрація права власності на Об`єкти, позивачці необхідно було отримати з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, серед іншого, відомості про присвоєння Об`єктам адреси, де має бути зазначена (у разі присвоєння адреси) номер рішення про присвоєння адреси, дата рішення про присвоєння адреси, орган, який прийняв рішення про присвоєння адреси.

Разом з тим, у матеріалах містяться лише витяги з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію, що не відображає належним чином інформацію щодо адреси Об`єктів (а.с. 29-33, 38-40,45-47,52-55 том 1).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що адреса, зазначена у витягах з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію, є встановленою.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 261 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» адреса присвоюється, змінюється, коригується, анулюється: виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, па яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради; місцевою державною адміністрацією - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, па яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адреси у строк, визначений цією статтею.

Слід зауважити, що відповідно до абз. 1 п. 78 Порядку № 1127 державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт у разі прийняття його в експлуатацію до запровадження єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, що є невід`ємною архівною складовою частиною Реєстру будівельної діяльності, проводиться за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію такого об`єкта, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту. Такий документ за наданими заявником у заяві реквізитами та відомостями про суб`єкта, що здійснював прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевої о самоврядування.

Згідно абз. 1 п. 79 Порядку № 1127 державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт у разі присвоєння завершеному будівництвом об`єкту адреси без застосування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва проводиться за наявності документа, що підтверджує присвоєння такому об`єкту адреси, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту. Такий документ за наданими заявником у заяві реквізитами та відомостями про суб`єкта, що здійснював присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Отже, при проведенні реєстраційних дій щодо державної реєстрації права власності на об`єкт, відомості про його адресу мають бути отримані державним реєстратором з ЄДЕССК. У випадку передбаченому п.п. 78 та 79 Порядку № 1127 державний реєстратор звертається за вказаними відомостями лише до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Таким чином, законодавством чітко визначено коло суб`єктів, які приймають рішення про присвоєння адреси.

Водночас довідки, видані ФОП, не є належним документом на підтвердження присвоєння Об`єктам поштової адреси.

Матеріали справи не містять доказів, що позивачка зверталась до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування за отриманням документа, що підтверджує присвоєння Об`єктам адреси.

При цьому, слушними є доводи апелянта про те, що надане 31.07.2023 позивачкою до суду першої інстанції клопотання про приєднання доказів, а саме: копій Рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 551 від 10.09.1992 про присвоєння поштової адреси житловим будинкам за адресою: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 ; Рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 535 від 26.08.1992 про присвоєння поштової адреси житловому будинку за адресою: АДРЕСА_5 ; Рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 535 від 26.08.1992 про присвоєння поштової адреси житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 є неналежними доказами, оскільки позивачкою не обґрунтовано причини, з яких вказані докази не були чи не могли бути подані у встановлений статтею 79 КАС України строк (а.с. 223-225 том 1).

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів, що ці документи були отримані позивачкою саме при здійсненні реєстраційних дій.

Нічого з цього приводу не змогла пояснити і представник позивача в судовому засіданні.

Крім того, як вже наголошувалось вище, камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних Державного реєстру прав, а позивачка в свою чергу зобов`язана у разі наявності документів, поданих у паперовій формі сканувати їх та долучити до реєстраційної справи в електронному вигляді до прийняття рішення.

Також, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що державний реєстратор не наділений повноваженнями перевіряти достовірність вказаної заявниками інформації у заявах про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Так, частиною 3 статті 10 Закону № 1952-IV, пунктом 12 Порядок № 1127 передбачено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Частиною 1 статті 22 Закону № 1952-IV передбачено, що документи, які подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог або неотримання на запит документів та/або інформації, необхідних для державної реєстрації прав, у строк, встановлений в абзаці другому цього пункту, державний реєстратор приймає рішення щодо відмови в державній реєстрації прав (абз. 3 п. 14 Порядок № 1127).

Отже, колегія суддів приймає доводи апелянта, що позивачка зобов`язана була встановити відповідність заявлених прав та документів, поданих для проведення реєстраційних дій вимогам законодавства та перевірити документи на наявність підстав для відмови в державній реєстрації прав власності.

Щодо направлення позивачкою запиту для отримання інформації про реєстрацію до 01.01.2013 права власності на об`єкт нерухомого майна колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 7 Порядку № 1127 для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом, іншими законами України та цим Порядком.

У разі коли оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.

Державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв за умови оплати послуг за державну реєстрацію прав у повному обсязі та встановлення особи заявника, а також у разі, коли заява подається щодо земельної ділянки, - за умови наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про таку земельну ділянку (п. 8 Порядку № 1127).

Частиною 3 статті 10 Закону передбачено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Водночас неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року, є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав у відповідності до п. 2 ст. 23 Закону.

З огляду на викладене, державний реєстратор після прийняття від заявника заяви про державну реєстрацію права власності, в разі неподання відомостей про зареєстровані речові права до 01.01.2013, направляє відповідні запити та приймає відповідні рішення про зупинення розгляду даної заяви.

Згідно з відомостей Державного реєстру прав : до заяви про державну реєстрацію права власності від 24.12.2021 № 50129585 (вул. Любомирська, 23-Б, м. Київ) додано інформаційну довідку від 28.12.2021 № 2445, яка була надіслана на запит позивачки від 22.12.2021 (за 2 дні до подання заяви); до заяви від 09.11.2021 № 48971795 (вул. Лазурна, 25-А, м. Київ) - додано інформаційну довідку від 17.11.2021 № 2173, яка була надіслана на запит позивачки від 05.11.2021 (за 4 дні до подання заяви), а рішення про зупинення розгляду заяви було прийнято 10.11.2021 за № 61478459; до заяви від 09.11.2021 № 48978898 (вул. Лазурна, 25-Б, м. Київ) - додано інформаційну довідку від 17.11.2021 № 2174, яка була надіслана на запит позивачки від 05.11.2021 (за 4 дні до подання заяви), а рішення про зупинення розгляду заяви було прийнято 10.11.2021 за № 61480390; до заяви від 24Л2.2021 № 50126286 (вул. Любомирська, 25-Б, м. Київ) - додано інформаційну довідку від 24.12.2021 № 2444, яка була надіслана на запит позивачки від 22.12.2021 (за 2 дні до подання заяви) (а.с. 192-206 том 1).

Тобто, колегія суддів звертає увагу, що відповідні запити були зроблені позивачкою до моменту прийняття заяв, тобто до волевиявлення заявника на здійснення державної реєстрації, що порушує норми ст. 10 Закону № 1952-IV.

Таким чином, зважаючи на вищевказані порушення, а також беручи до уваги неодноразовість, систематичність та повторюваність порушень, а також неодноразове застосування до позивачки протягом останніх 12 місяців заходів, пов`язаних з тимчасовим блокуванням (з урахуванням попередніх наказів Міністерства юстиції України, якими позивачці тимчасово блоковано доступ до Державного реєстру прав, а саме від 29.06.2022 № 2714/5 (строком на 2 (два) місяці), від 01.08.2022 № 3225/5 (строком на З (три) місяці), від 07.11.2022 № 4972/5 (строком на 3 (три) місяці), від 23.11.2022 № 5227/5 (строком на 3 (три) місяці), від 27.02.2023 № 760/5 (строком на 1 (один) місяць), від 27.02.2023 № 761/5 (строком на 1 (один) місяць)), колегія суддів вважає, що дії відповідача і, як наслідок, спірний наказ є правомірними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні усіх обставин справи та з порушенням норм матеріального права, при цьому, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року - скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволені адміністративного позову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена і підписана 29.02.2024.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Карпушова

В.В. Файдюк