ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 р. Справа № 440/15327/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Ральченка І.М. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, м. Полтава, повний текст складено 12.12.23 по справі № 440/15327/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 31.08.2023, поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний №ФИ-16071645; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо невжиття відповідних заходів реагування за обставинами, викладеними у зверненні ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 31.08.2023, поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний №ФИ-16071645; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни реєстраційний №ФИ-16071645 від 31.08.2023, вжити заходів реагування з урахуванням обставин, встановлених судом, та подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем викладені факти у зверненні позивача від 31.08.2023 реєстраційний номер ФИ-16071645 безпосередньо Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області взагалі проігноровані та залишились поза увагою, про що свідчить незаконна та протиправна відповідь від 28.09.2023 за вих. №ФИ-1129/Кц та відповідь від 27.09.2023 за вих. № ФИ-1261/Кц.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо невжиття відповідних заходів реагування за обставинами, викладеними у зверненні ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 31.08.2023, поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний №ФИ-16071645, у частині ненаправлення звернення ОСОБА_1 від 31.08.2023 № ФИ-16071645 за належністю. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни реєстраційний №ФИ-16071645 від 31.08.2023, вжити заходів реагування з урахуванням обставин, встановлених судом. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 року та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що у скарзі від 31.08.2023 року, поданій через Урядовий контактний центр реєстраційний №ФИ-16071645, ОСОБА_1 вказує: «Особи уникли від реальної міри покарання, адже було допущено довготривале досудове розслідування кримінального провадження №12014170300001197 від 30.10.2014 та довготривалий судовий розгляд Полтавським районним судом Полтавської області №545/1842/15-к, що є порушення моїх прав та інтересів». Зазначає, що ГУНП в Полтавській області повно та всебічно розглянуло скаргу ОСОБА_1 в частині, що підлягала розгляду в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», а саме: в частині, що стосується досудового розслідування кримінального провадження. Вказує, що згідно зі ст.12 Закону України «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про судоустрій і статус суддів", "Про доступ до судових рішень", "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження", "Про адміністративну процедуру". Звертає увагу, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема з підстав, визначених п.2 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Зауважує, що дисциплінарна скарга подається у письмовій формі та повинна містити такі відомості: прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв`язку; прізвище, ім`я, по батькові та посада судді (суддів), щодо якого (яких) подано скаргу; конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді; посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості. Вища рада правосуддя затверджує та розміщує на офіційному веб-порталі судової влади зразок дисциплінарної скарги (ч.ч. 2, 3 ст.107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Наголошує, що скарга ОСОБА_1 в частині довготривалого судового розгляду Полтавським районним судом справи №545/1842/15-к не підлягає розгляду в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», а відтак звернення ОСОБА_1 у цій частині не підлягає направленню за належністю згідно з вимогами статті 7 Закону України «Про звернення громадян».

Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Щодо заявленого Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача, суд зазначає наступне.

Відповіднодо ст.12 КАС України справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Статтею 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує, у тому числі значення справи для сторін, категорію та складність справи, кількість сторін та інших учасників справи та чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес.

Враховуючи характер спірних відносин, склад учасників, предмет доказування та той факт, що розгляд справи не становить значний суспільний інтерес, дана справа відноситься до справ незначної складності.

Судом першої інстанції справа була розглянута в порядку спрощеного провадження.

Згідно з ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до ч.1ст.310 КАС Україниапеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.п. 1, 3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 6 ст.262 КАС України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.

Звертаючись до суду з клопотанням фактично про розгляд справи у судовому засіданні за участю учасників справи, скаржник таке клопотання нічим не обґрунтував.

Колегія суддів зазначає, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої доводи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі №755/12623/19.

Також Верховний Суду постановівід 19.08.2020 року у справі №320/2567/19 зробив висновок про те, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 року у справі Axen v. Germany, заява № 8273/78, рішення від 25.04.2002 року Varela Assalino contre le Portuga, заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. У певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції додатково зазначає, що положення КАС України передбачають, що участь сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції не є обов`язковою, оскільки повноваження вищих судових органів стосовно перегляду судових рішень мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Сторони мають можливість надати письмові пояснення, відзив на апеляційну скаргу.

Враховуючи те, що скаржником оскаржується рішення суду першої інстанції у справі, яка у відповідності до положеньстатті 12 КАС України не відноситься до категорії справ, що підлягань розгляду виключно за правилами зального позовного провадження, тобто пріоритетним для цієї справи є швидке її вирішення, при цьому враховуючи те, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в апеляційній скарзі не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, тому клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних листів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Управлінням соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради 01.03.2019.

31.08.2023 позивач через портал «Урядовий контактний центр» звернувся із заявою ФИ-16071645 до начальника ГУНП в Полтавській області Рогачова Є., у якій зазначив наступне: «Керуючись ст.40 Конституції України направляю Вам листа та повідомляю, що вироком Полтавського районного суду 20.01.2021 справа №545/1842/15-к ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України та призначено їй покарання за ч.2 ст.342 КК України у виді позбавлення волі строком на два роки, за ч.2 ст.345 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на два роки. Звільнено від призначеного судом покарання на підставі ч.5 ст.74, п.2 ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку з закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності. Наголошую, що незаконність та бездіяльність поліції підтверджена ухвалою Полтавського районного суду від 24.01.2018 справа №545/1842/15-к. Тобто винні особи, які скоїли на мене напад, погрожували фізичною розправою, вбивством та переслідуванням, уникли від реальної міри покарання, адже було допущено довготривале досудове розслідування кримінального провадження №12014170300001197 від 30.10.2014 та довготривалий судовий розгляд Полтавським районним судом №545/1842/15-к, що є порушенням моїх прав та інтересів. Листом відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24.08.2023 за вих. №112084/Ф-26495/7/20.1 повідомлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень перебувало виконавче провадження №72334546 щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі Fysun v Ukrane. (Application Number 28640/21). Рішення суду виконано, грошові кошти перераховані в розмірі 59586,75 грн (еквівалент 1500 євро) ОСОБА_1 . У зв`язку з завданням збитків Державі на суму 59586,75 грн у наслідок незаконних дій працівників "оновленої поліції", що підтверджено ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 24.01.2018 у справі №545/1842/15-к, вимагаю винних притягнути до відповідальності з наданням мені копій матеріалів службових перевірок. Окремо вимагаю відшкодувати збитки Державі за рахунок винних працівників поліції».

Відповідно до листа Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 29.09.2023 за вих. №ФИ-1129/Кц, ФИ-1131/Кц, ФИ-298/ПОКЦ слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Полтавській області розглянуто звернення позивача від 31.08.2023, надіслані до Урядового контактного центру (ФИ-16071642, ФИ-16071639, ФИ-16071645), за фактом можливих неправомірних дій працівників поліції, що призвело до тривалого досудового розслідування Полтавським РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області (наразі ліквідований) у кримінальному провадженні №12014170300001197 від 30.10.2014 та подальшого судового розгляду Полтавським районним судом Полтавської області зазначеного кримінального провадження.

У цьому листі повідомлено позивача, що проведеним досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено достатньо доказів для підозри ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України, та 03.06.2015 за погодженням з процесуальним керівником останнім повідомлено про підозру; 30.06.2015 обвинувальний акт у порядку статті 291 КПК України скеровано до Полтавського районного суду Полтавської області.

Зазначено, що з огляду на положення статей 9, 28, 38, 40 КПК України стверджувати щодо неналежного та тривалого проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014170300001197 немає підстав.

Крім того, вказано, що відповідно до статті 36 КПК України нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування здійснюється прокурором у формі процесуального керівництва, яким порушень виявлено не було.

Також повідомлено, що розгляд питання щодо можливого тривалого проведення судового розгляду вказаного кримінального провадження не відноситься до компетенції Національної поліції України, оскільки статтею 30 КПК України передбачено проведення правосуддя лише судом. Відповідно до статті 318 КПК України судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку. Проте упродовж проведення судового розгляду обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 систематично ухилялись від явки до Полтавського районного суду Полтавської області на судові засідання. Встановлено, що стосовно останніх суддями Полтавського районного суду Полтавської області винесено 32 ухвали про застосування примусового приводу до зали судового засідання. Водночас під час розгляду Полтавським районним судом Полтавської області справи №545/1842/15-к за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до ліквідованого Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області неодноразово надходили постанови примусового приводу стосовно зазначених осіб. Указані примусові приводи працівниками поліції виконувалися вчасно, явку обвинувачених осіб в судове засідання було забезпечено. З огляду на викладене порушень вимог чинного законодавства в діях працівників поліції не виявлено.

Вважаючи, що відповідачем неналежно розглянуто звернення від 31.08.2023, подане через Урядовий контактний центр, реєстраційний №ФИ-16071645, та не вжито відповідних заходів реагування за обставинами, викладеними у зверненні, позивач ініціював даний спір.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд питання щодо можливого тривалого проведення судового розгляду кримінального провадження не відноситься до компетенції Національної поліції України, однак, у порушення п.17 розділу IV Порядку №930, відповідач не спрямував звернення ОСОБА_1 31.08.2023 № ФИ-16071645 за належністю.

У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невжиття відповідних заходів реагування за обставинами, викладеними у зверненні позивача від 31.08.2023 №ФИ-16071645, у частині не направлення звернення за належністю, та зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення, вжити заходів реагування з урахуванням обставин, встановлених судом.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належним чином та відповідно до Закону України "Про звернення громадян" надано відповідь на звернення позивача від 31.08.2023.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невжиття відповідних заходів реагування за обставинами, викладеними у зверненні позивача від 31.08.2023 №ФИ-16071645, у частині не направлення звернення за належністю, та зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення, вжити заходів реагування з урахуванням обставин, встановлених судом.

Отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96 (далі по тексту - Закон №393/96).

Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Вказані вище конституційні положення, а також положення Закону №393/96-ВР містять правову процедуру розгляду звернень особи, зокрема, до суб`єктів владних повноважень, яка гарантує доступ особи до інформації, обов`язок відповідного суб`єкта розглянути звернення і надати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону №393/96 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону №393/96 визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до ст.4 Закону №393/96 до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Згідно зі ст.5 Закону №393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст.15 Закону №393/96 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Водночас, частиною 3 ст.7 Закону №393/96-ВР визначено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Отже, звернення громадян повинен розглядати той орган, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі №9901/5/17, від 04.07.2018 року у справі №800/580/17 та від 19.02.2020 року у справі №9901/268/19.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.11.2017 року №930 затверджено Порядок розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України (далі по тексту Порядок №930).

Відповідно до п.п. 1 та 3 розділу І Порядку №930 цей Порядок установлює єдиний для апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України, територіальних органів поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві, їх територіальних (відокремлених) підрозділів, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи (підрозділи) поліції), порядок приймання, реєстрації, розгляду звернень громадян, контролю за виконанням доручень за результатами розгляду звернень громадян та дотриманням строків їх розгляду, основні вимоги до організації проведення особистого прийому громадян і ведення діловодства за зверненнями громадян.

Дія цього Порядку не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, установлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, Законами України "Про доступ до судових рішень", "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження".

Згідно з п.1 розділу ІІ Порядку №930 звернення громадян, що надійшли до органів (підрозділів) поліції з використанням засобів поштового зв`язку, мережі Інтернет, електронного зв`язку (електронні звернення), через контактні центри державної установи "Урядовий контактний центр" та телефонну "гарячу лінію" Національної поліції України, приймаються, попередньо розглядаються та централізовано реєструються службою діловодства органу (підрозділу) поліції в день їх надходження, а ті, що надійшли в неробочий день і час, - наступного після нього робочого дня в журналі реєстрації звернень громадян (додаток 1) або на реєстраційно-контрольних картках (далі РКК) (додаток 2), придатних для обробки персональними комп`ютерами.

Відповідно до п.п. 1-3, 5, 6, 12 та 13 розділу IV Порядку №930 керівники органів (підрозділів) поліції та їх заступники під час розгляду звернень громадян вивчають суть порушених у них питань, у разі потреби вимагають у виконавців матеріали попередніх перевірок за цими зверненнями, направляють працівників органів (підрозділів) поліції на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів та вживають інших заходів для об`єктивного вирішення порушених авторами звернень питань.

Безпосередні виконавці під час здійснення перевірок за зверненнями громадян у разі необхідності та за наявності можливості спілкуються з їхніми авторами, з`ясовують усі порушені питання, уживають заходів щодо захисту конституційних прав громадян у межах компетенції відповідно до законодавства України.

Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на законодавстві України.

Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, ужито необхідних заходів і заявникам надано ґрунтовні та вичерпні відповіді.

Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник органу або підрозділу поліції або його заступники встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляють особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на вихідний, святковий день, останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день.

За результатами розгляду звернення громадянина виконавцем готується довідка про результати проведення перевірки інформації, викладеної у зверненні, яка доповідається керівнику органу (підрозділу) поліції разом з проектом відповіді заявнику. Керівник органу (підрозділу) проставляє свій підпис на довідці про ознайомлення із вжитими заходами під час здійснення перевірки інформації, викладеної у зверненні, або вчиняє резолюцію (доручення) про необхідність ужиття додаткових заходів з метою об`єктивного, усебічного та повного розгляду звернення. До звернень, які не потребують проведення перевірки, довідки не складаються.

Відповідь за результатами розгляду звернення в обов`язковому порядку надає орган (підрозділ) поліції, який його отримав або до компетенції якого належить вирішення порушених у зверненні питань, та підписує керівництво цього органу.

Пунктами 14, 17 розділу IV Порядку №930 встановлено, що рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон України "Про звернення громадян" і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому зазначають заходи, вжиті органом чи підрозділом поліції в межах його компетенції для захисту конституційних прав громадян.

Якщо викладена у зверненні інформація належить до компетенції поліції не повністю, розглядається лише та частина, що стосується компетенції Національної поліції України. У цьому випадку копія звернення у строк не пізніше п`яти днів з наступного дня після реєстрації спрямовується виконавцем за належністю, про що повідомляють заявника.

Зі змісту заяви від 31.08.2023 року №ФИ-16071645 встановлено, що звертаючись до начальника ГУНП в Полтавській області Рогачова Є. за фактом неправомірних дій працівників поліції, що призвело до тривалого досудового розслідування кримінального провадження №12014170300001197 від 30.10.2014, ОСОБА_1 вказав також про довготривалий судовий розгляд Полтавським районним судом справи №545/1842/15-к, про порушення прав та інтересів позивача в цій частині.

Олнак, згідно зі статтею 12 Закону №393/96-ВР дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження».

Оскільки порушені позивачем у заяві питання за фактом довготривалого судового розгляду Полтавським районним судом справи №545/1842/15-к стосуються здійснення правосуддя, а питання організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів вважає, що звернення позивача в цій частині вимог не підлягає розгляду в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Суд зазначає, що безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, визначено статтею 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" як одна з підстав дисциплінарної відповідальності судді.

Так, згідно з ч.ч. 1-3 ст.107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» право на звернення із скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників. Адвокат зобов`язаний перевірити факти, що можуть тягнути за собою дисциплінарну відповідальність судді, до подання відповідної дисциплінарної скарги.

Дисциплінарна скарга подається у письмовій формі та повинна містити такі відомості: 1) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв`язку; 2) прізвище, ім`я, по батькові та посада судді (суддів), щодо якого (яких) подано скаргу; 3) конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді; 4) посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості.

Дисциплінарна скарга підписується скаржником із зазначенням дати її підписання.

Вища рада правосуддя затверджує та розміщує на офіційному веб-порталі судової влади зразок дисциплінарної скарги.

Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду правосуддя", з урахуванням вимог цього Закону.

Таким чином, законом встановлені вимоги до форми та змісту дисциплінарної скарги, а також порядок її подачі до Вищої ради правосуддя, у зв`язку з чим зміст заяви ОСОБА_1 , хоч і в частині вимог стосується здійснення судочинства, однак заява не в повній мірі відповідає вимогам закону щодо дисциплінарної скарги, що унеможливлювало в такому випадку виконання вимог Закону №393/96-ВР щодо її пересилання за належністю відповідному органу чи посадовій особі.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.11.2023 року у справі №990/184/23, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковою для врахування при розгляді даної справи.

Оскільки вирішення порушеного у заяві ОСОБА_1 питання за фактом довготривалого судового розгляду Полтавським районним судом справи №545/1842/15-к не належить до повноважень Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про що зазначено в листі відповідача від 29.09.2023 за вих. №ФИ-1129/Кц, ФИ-1131/Кц, ФИ-298/ПОКЦ, та підпадає під сферу Закону №1402-VIII, що унеможливлювало пересилання її за належністю відповідному органу чи посадовій особі, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невжиття відповідних заходів реагування за обставинами, викладеними у зверненні від 31.08.2023, у частині не направлення звернення за належністю.

За цим, доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо невжиття відповідних заходів реагування за обставинами, викладеними у зверненні ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 31.08.2023, поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний № ФИ-16071645, у частині ненаправлення звернення ОСОБА_1 від 31.08.2023 № ФИ-16071645 за належністю, та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Полтавській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни реєстраційний №ФИ-16071645 від 31.08.2023, вжити заходів реагування з урахуванням обставин, встановлених судом, приймаються колегією суддів в якості належних.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.308 КАС України, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог не підлягає апеляційному перегляду, оскільки позивачем не оскаржено, а апеляційна скарга відповідача відповідних доводів в цій частині не містить.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо невжиття відповідних заходів реагування за обставинами, викладеними у зверненні ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 31.08.2023, поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний № ФИ-16071645, у частині ненаправлення звернення ОСОБА_1 від 31.08.2023 № ФИ-16071645 за належністю, та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Полтавській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни реєстраційний № ФИ-16071645 від 31.08.2023, вжити заходів реагування з урахуванням обставин, встановлених судом, з прийняттям в цій частині нового рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 по справі № 440/15327/23 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо невжиття відповідних заходів реагування за обставинами, викладеними у зверненні ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 31.08.2023, поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний № ФИ-16071645, у частині ненаправлення звернення ОСОБА_1 від 31.08.2023 № ФИ-16071645 за належністю, та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Полтавській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни реєстраційний № ФИ-16071645 від 31.08.2023, вжити заходів реагування з урахуванням обставин, встановлених судом.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 по справі № 440/15327/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко О.В. Присяжнюк