Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 лютого 2024 р.№ 520/36724/23

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" (вул. Пушкінська, буд. 61, літера Д-1, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 41185028) до Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка, 1, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79007, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100672/1 від 26.10.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002797 від 26.10.2023;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці Державної митної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Партнер Плюс» понесені судові витрати в справі, зокрема витрати на правничу (правову) допомогу адвоката у сумі 10 000 гривень 00 копійок та суму сплаченого судового збору - 5 368 гривень 00 копійок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100672/1 від 26.10.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002797 від 26.10.2023 є протиправними та такими, що прийняті всупереч нормам чинного законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, оскільки, позивачем при митному оформленні товарів надано повний пакет документів для підтвердження вартості товарів за першим методом та вірно розраховано митну вартість товарів.

Ухвалою суду від 22.12.2023 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачу - відповідь на відзив.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскаржуване рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами Митного кодексу України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, а тому підстави для їх скасування, відсутні.

Позивач скористався своїм процесуальним правом та надав до суду відповідь на відзив, в якій додатково аргументував доводи, викладені в позовній заяві.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Справа розглянута, з урахуванням строків перебування судді у відпустці.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Партнер Плюс" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу №UM/22/001404 від 30.12.2022, відповідно до умов якого позивач придбав молочні продукти у Spoldzielnia Obrotu Towarowego Przemyslu Mleczarskiego, Польща (продавець).

Згідно з п. 1.1 Договору, продавець продає, а покупець купляє товар у асортименті, кількості та за цінами, згідно Специфікацій, які є невід`ємною частиною даного Договору.

У п. 2.1 Договору визначено, що асортимент і ціна товару відображена у Специфікаціях до даного Договору.

Умови оплати товару визначені у п. 2.3 Договору - 100% передплата на підставі Invoce Проформа продавця.

Поставка товару здійснюється на умовах FCA Беласток, Польша (Інкотермс-2010) (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.5 Договору покупець надає продавцю заявку на поставку товару. На основі отриманої продавцем заявки покупця сторони узгоджують дату навантаження, асортимент, ціну та кількість кожної окремої партії товару шляхом підписання Специфікації. На основі заявки покупця та специфікації продавець виставляє Invoce Проформу для здійснення передплати за дану партію товару.

Згідно із Специфікацією №UA 25/2023 від 19.10.2023 до Договору купівлі-продажу №UM/22/001404 від 30.12.2022 ТОВ "Торгівельна компанія "Партнер Плюс" придбало товар на загальну суму 84 647,31 євро.

Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) № PL/000437228/23/0261 24.10.2023 вартість придбаного товару 84 647,31 євро.

Вартість вищевказаного товару також визначена в рахунку-проформі № UA-25/2023 від 19.10.2023, прайс-листі від б/н від 19.10.2023.

Згідно платіжного доручення № 67 від 23.10.2023, вся вартість придбаного товару сплачена ТОВ "Торгівельна компанія "Партнер Плюс" банківський на рахунок Spoldzielnia Obrotu Towarowego Przemyslu Mleczarskiego.

Відповідно до Договору доручення №Б-0701/20, декларування товарів і транспортних засобів комерційного призначення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Партнер Плюс", які переміщуються через митний кордон України, здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю "ДМ Адванс".

Згідно довідки про транспортні витрати та рахунку на оплату № 23 від 25.10.2023, транспортні послуги, сплачені ТОВ "Торгівельна компанія "Партнер Плюс" перевізнику ТОВ "Скалат-Транс", за маршрутом м. Білосток (Польша) - м/п Рава-Руська складають 80000,00 грн., за маршрутом м/п Рава-Руська - м. Харків (Україна) - 50000,00 грн. Вантаж не страхувався.

За результатами придбання товару відповідно до укладеного Договору №UM/22/001404 від 30.12.2022 і Специфікації № UA 25/2023 від 19.10.2023, ТОВ "ДМ Адванс" складено та подано для митного оформлення митну декларацію № 23UA209230114366U3 від 26.10.2023, в якій самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту.

З метою митного оформлення товарів та на підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем надано до митного органу пакет документів, передбачений ст. 53 МК України, а саме: рахунок-проформа № UA-25/2023 від 19.10.2023; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) PL/000437228/23/0261 від 24.10.2023; автотранспортна накладна (Road consignment note) №957036 від 24.10.2023; міжнародний ветеринарний сертифікат (Veterinary certificate) 2002/00231/23/04/UA від 24.10.2023; книжка МДП (TIR Carnet) VX.85495518 від 24.10.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement Certificate EUR.1) № PL/MF/AS 0386047 від 24.10.2023; зявка № 20/10/2023 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20.10.2023; платіжне доручення № 67 від 23.10.2023; рахунок на оплату № 119 від 25.10.2023 (транспортні послуги); довідка про транспортні витрати № 23 від 25.10.2023; прайс-лист № б/н від 19.10.2023; договір купівлі-продажу № UM/22/001404 від 30.12.2022; специфікація № UA-25/2023 від 19.10.2023; специфікація № UA-25/2023 від 24.10.2023; договір про надання послуг митного брокера № Б-0701/20 від 01.07.2020; договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 07/09/21 від 07.09.2021; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 26.10.2023; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 10641731 від 26.10.2023; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю б/н від 26.10.2023; копія митної декларація країни відправлення № 23PL311010Е0514047 від 24.10.2023.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України Львівською митницею здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. У рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 МК України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-3 ст. 53 МК України, не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані Декларантом на запит митного органу документи не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-3 ст. 53 МК України.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 53 МК України декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивач, у відповідь на це повідомлення надіслав лист № 26/01 від 26.10.2023, у якому повідомив, що до митного оформлення були надані всі наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів по ВМД вн.н.7287, а саме: договір купівлі-продажу; інвойс та специфікація на відвантажену продукцію; рахунок проформа та специфікація на попередню оплату товару; банківській платіжній доку мент з відмітками банку, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару, а саме (договір перевезення, заявку па перевезення, довідку транспортних витрат, рахунок на оплату транспортних послуг); копію митної декларації країни відправлення; листи відправника товару; прайс-лист від постачальника.

26.10.2023 Львівська митниця скерувала повідомлення, в якому зазначила про проведення консультації з декларантом згідно зі ст. 57 МК України, зміни методу визначення митної вартості товарів і джерел інформації для коригування митної вартості товарів.

За результатами проведеного контролю визначення митної вартості відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100672/1 від 26.10.2023.

Згідно цього рішення (графа 31) відповідач здійснив митну оцінку товару за 6 (резервним) методом визначення митної вартості. Це коригування вартості вчинено на підставі наявної цінової інформації за наступними фактами митних оформлень, а саме:

- для товару № 1: МД № UA209140/2023/025135 від 11.09.2023, де вартість такого товару становить 1,4 Євро/кг;

- для товару № 2: МД № UA209140/2023/111710 від 19.10.2023, де вартість такого товару становить 7,69 Євро/кг;

- для товару № 3: МД № UA209140/2023/098462 від 15.09.2023, де вартість такого товару становить 6,98 Євро/кг;

- для товару № 6: МД № UA209140/2023/091720 від 29.08.2023, де вартість такого товару становить 4,39 Євро/кг.

Також, відповідачем надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002797 від 26.10.2023. Відмову обґрунтовано невірністю заповнення граф 12, 43, 44, 45, 46, 47 МД, та необхідністю подання нової МД, із врахуванням рішення про коригування митної вартості товарів №/2023/100672/1 від 26.10.2023.

З урахуванням корегувань, визначених у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100672/1 від 26.10.2023, позивачем подано скореговану МД №23UA209230114598U0 від 26.10.2023.

Однак, не погодившись із прийнятими Львівською митницею рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України з`явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений в ч. 2 ст. 53 МК України. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).

Водночас, суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.

Тобто, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують Митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, відповідач зазначив, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, не дають можливості перевірити розрахунок числового значення митної вартості та містять розбіжності.

Під час розгляду наданих позивачем матеріалів до митного оформлення, відповідач наголосив на існуванні таких невідповідностей:

- відповідно до вимог п. 3.1. зовнішньоекономічного контракту від 30.12.2022 №UM/22/001404 зазначено, що митне оформлення товару у країні експорту, отримання ветеринарного сертифікату здійснюється за рахунок Продавця. Однак, зазначені витрати не вказані у рахунку фактурі від 17.10.2023 № PL/000437228/23/0255;

- відповідно до вимог п. 3.5 зовнішньоекономічного контракту від 30.12.2022 за №/22/001404 передбачено надання заявки на поставку товару, в якій має зазначатися асортимент товару та його вартість, проте даний документ не надано до митного оформлення. Таким чином, не зрозуміло як сформована ціна товару при відповідних умовах поставки, а відповідно правильність нарахування митної вартості товару.

Щодо відсутності витрат позивача на оформлення товару у країні експорту та отримання ветеринарного сертифікату у країні експорту продавцем у рахунку-фактурі від 17.10.2023 №PL/000437228/23/0255, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 3.1 договору купівлі-продажу №UM/22/001404 від 30.12.2022, поставка товару здійснюється на умовах FCA Білосток. Польща (ІНКОТЕРМС-2010) з зазначенням місця доставки у підписаній сторонами специфікації на поставку кожної окремої партії товару. Митне, ветеринарне та інше оформлення товару у країні відправлення здійснюється своїми силами та за власні кошти продавцем. Оплату витрат на митне, ветеринарне та інше оформлення товару в країні отримання здійснює покупець. При поставці товару на умовах FCA, Білосток, Польща порядок несення сторонами витрат здійснюється у відповідності із загальним порядком несення витрат при поставці на умовах FCA (ІНКОТЕРМС-2010). Ризик за схоронність товару переходить від продавця до покупця у відповідності до умов поставки.

Так, для доставки товарів до місця ведення своєї господарської діяльності з Республіки Польщі, позивач надав перевізнику ТОВ "Скалат-Транс" замовлення № 20/10/2023 від 20.10.2023 на перевезення вантажів автомобільним транспортом за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 07/09/21 від 07.09.2021.

Відповідно до п. 3.3. договору купівлі-продажу, продавець зобов`язується поставити разом із товарами повний пакет наступної документації: ветеринарний сертифікат для експорту; сертифікат EUR 1; ксерокопію експортної декларації; пакувальний лист - 3 екз.; специфікації; іnvoice (рахунок-фактуру); транспортні накладні CMR.

Таким чином, місцем поставки товару є країна відправлення, а тому експортне оформлення товарів та ветеринарні витрати несе продавець, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Враховуючи вказані обставини суд доходить висновку, що зазначені у рішенні про коригування митної вартості товарів витрати вже включені до ціни товару і не повинні зазначатися окремо у рахунку-фактурі № PL/000437228/23/0255 від 17.10.2023.

Щодо ненадання до митного оформлення заявки на поставку товару, передбаченої договором купівлі-продажу № UM/22/001404 від 30.12.2022, суд зазначає наступне.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах FCA Білосток, Польща (Інкотермс-2010) із зазначенням місця поставки у підписаній Сторонами Специфікації на поставку кожної окремої партії Товару.

Пунктом 3.5. Договору передбачено, що Покупець надає Продавцю заявку на поставку Товару. На основі отриманої Продавцем заявки Покупця на поставку партії Товару Сторони узгоджують дату навантаження, асортимент, ціни та кількість кожної окремої партії Товару шляхом підписання Специфікації. На підставі заявки Покупця та укладеної Сторонами Специфікації Продавець зобов`язується виставити Інвойс-Проформу для здійснення попередньої оплати Покупцем за цю партію Товару.

Так, між ТОВ "ТК "Партнер Плюс" та Продавцем укладено специфікацію № UA 25/2023 від 19.10.2023 до договору купівлі-продажу № UM/22/001404 від 30.12.2022, в якій зазначено дані про покупця та продавця, асортимент, ціну та кількість товару, його загальна вартість та зауважено, що асортимент та загальна вартість поставленого товару може відрізнятися від передбаченої цією специфікацією залежно від фактичної наявності Товару на складі Продавця на момент відвантаження.

Продавцем виставлено проформу-інвойс № UA-25/2023 від 19.10.2023 аналогічного змісту, що і специфікація. Крім того, у проформі-інвойсі зазначено, що датою завантаження є 24.10.2023.

Згідно платіжного доручення № 67 від 23.10.2023, уся вартість придбаного товару сплачена ТОВ "Торгівельна компанія "Партнер Плюс" банківський на рахунок Spoldzielnia Obrotu Towarowego Przemyslu Mleczarskiego.

Сторони 24.10.2023 уклали специфікацію № UA-25/2023 до договору купівлі-продажу №UM/22/001404 від 30.12.2022. Продавець виставив комерційний інвойс №PL/000437228/23/0261.

Суд зазначає, що усі вищезазначені документи надані позивачем відповідачу разом із МД № 23UA209230114366U3 від 26.10.2023.

Крім того, позивач у МД № 23UA209230114366U3 від 26.10.2023 у графі 12 зазначив, що митна вартість імпортованих товарів станом на момент подачі МД складає 3 348 833,64 грн. У графі 22 зазначено, що вартість товару у євро становить 84 647,31 євро. У графі 23 зазначено встановлений Національним банком України курс валюти євро до гривні станом на 19.10.2023 38,6171.

Для підтвердження понесених транспортних витрат позивачем до митного оформлення надано наступні документи:

1. Договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом № 07/09/21 від 07.09.2021, укладений між ТОВ «ТК «Партнер Плюс» та ТОВ «Скалат-Транс»;

2. Замовлення № 20/10/2023 від 20.10.2023 за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом № 07/09/21 від 07.09.2021;

3. Рахунок на оплату транспортних послуг № 119 від 25.10.2023;

4. Довідку про транспортні витрати № 23 від 25.10.2023.

У замовленні № 20/10/2023 від 20.10.2023 зазначена загальна вартість транспортних послуг 130 000,00 грн.

У рахунку на оплату та довідці про транспортні витрати вказується, що вартість послуг транспортування товару від м. Білосток до м/п. Рава-Руська становить 80 000,00 грн., а з м/п. Рава-Руська до м. Харків 50 000,00 грн. Страхування вантажу не проводилося.

При визначенні митної вартості до неї включаються витрати на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України. Отже, згідно довідки про транспортні витрати № 23 від 25.10.2023 до складу митної вартості товарів позивачем обґрунтовано включено 80000,00 грн.

Таким чином, відповідач безпідставно вказав про неможливість перевірки правильності нарахування митної вартості товару.

Суд звертає увагу відповідача, що позиція за предметом оскарження має бути обґрунтована в межах предмету спору, та не має підтверджуватись додатковими обґрунтуваннями, що не були покладені в основу спірного рішення.

Суд вважає необхідним зазначити, що спрацювання ризиків АСУР не може бути достатньою підставою щодо твердження під час перевірки показників МД наявності у митного органу сумнівів та наявність підстав для витребування додаткових документів, оскільки згідно Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, такий розроблено з метою забезпечення вибірковості митного контролю шляхом застосування системи управління ризиками, поліпшення ефективності роботи Держмитслужби під час митного контролю, прискорення митного оформлення за рахунок застосування методів управління ризиками, у тому числі аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій, та здійснення таргетингу та цей Порядок встановлює єдиний підхід до здійснення митними органами (їх структурними підрозділами) аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю.

Тобто, сам спрацьований АСУР не є достатнім доказом порушення декларантом положень МК України, а є тим розробленим методом, який покращує ефективність роботи митниці під час перевірки та оформлення МД, та посадові особи під час застосування АСУР як системи управління ризиками мають діяти у відповідності до МК України.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Суд вважає, що відповідач не обґрунтував однозначність скоригованої ним ціни, не довів обґрунтованості своїх сумнівів щодо заявленої митної вартості декларантом.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу усі необхідні документи, які ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, суд не вбачає розбіжностей у наданих позивачем під час декларування документах.

Суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки, в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Верховний Суд у постанові від 28.05.2020 у справі №300/426/19 дійшов висновків про те, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Обов`язок доведення обґрунтованості сумніву щодо митної вартості митним органом визначено в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що електронне повідомлення відповідача про необхідність надання додаткових документів містить перелік документів, який повністю відтворює положення частини 3 статті 53 Митного кодексу України.

У вказаному повідомленні відповідачем не зазначено, які саме документи, передбачені ст. 53 МК України, повинен надати позивач для підтвердження заявленої митної вартості за поданими до митного оформлення митними деклараціями.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195 (далі - Правила № 598), у графі 33 Рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу, результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів).

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем жодним чином не вказано, які саме з наданих позивачем документів містять неповні відомості та/або розбіжності.

Крім того, митний орган не зазначив, які саме документи, на думку митниці, не містять в собі всіх даних на підтвердження обраного методу визначення митної вартості та які саме документи має подати позивач для підтвердження заявленої митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 30.10.2018 по справі №826/25605/15 зазначив, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс".

Розподіл судових витрат щодо сплати судового збору здійснюється в порядку ст. 139 КАС України.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд зазначає наступне.

Представником позивача у позовній заяві вказано клопотання про стягнення на його користь судових витрат у розмірі 10000 грн на професійну правничу допомогу адвоката.

Представником відповідача у відзиві на позов подано до суду заперечення на заяву про стягнення судових витрат, в яких вказано на необґрунтованість заяви та не співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката з ціною позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження надання правових послуг до матеріалів справи представником позивача було надано копію договору №2021/03/06 про надання правової допомоги від 25.03.2021, додаткової угоди № 15 від 12.12.2023 до договору №2021/03/06 про надання правової допомоги від 25.03.2021, рахунку на оплату № 118 від 12.12.2023 на суму 10000 грн, платіжної інструкції від 15.12.2023 №2267 на суму 10000 грн, ордера серії АХ № 1163281 від 15.12.2023 .

Відповідно до пункту 5.1 Додаткової угоди визначили суму винагороди (гонорару) в розмірі 10?000,00 грн. яка сплачується протягом 5 календарних днів з моменту підписання Додаткової угоди на підставі рахунку Адвокатського об`єднання.

Отже, надаючи оцінку заявленому представником позивача клопотанню, суд зазначає, що положеннями ч.1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, суд зазначає, що згідно із положеннями ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як визначено приписами ч. 3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Аналіз долучених до заяви документів свідчить, що в рамках надання послуг за договором про надання правової допомоги позивачу було надано послуги з професійної правничої допомоги.

Враховуючи положення ст. 134 КАС України суд зазначає, що до витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу належать ті, що пов`язані із розглядом справи.

Суд зазначає, що враховуючи вищевикладене та оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи складність справи та предмет позову, співмірність складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також конкретні обставини справи, суд приходить до висновку, що сума, заявлена позивачем щодо сплати професійної правничої допомоги є співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), у зв`язку з чим слід дійти висновку про те, що заявлена позивачем до відшкодування сума у розмірі 10000,00 грн є обґрунтованою, а отже суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню сума витрат у розмірі 10000,00 грн.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про вирішення питання про судові витрати.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" (вул. Пушкінська, буд. 61, літера Д-1, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 41185028) до Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка, 1, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79007, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100672/1 від 26.10.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002797 від 26.10.2023.

Стягнути з Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшко, буд. 1, м. Львів, 25030, ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" (вул. Барикадна, буд. 53, м. Харків, 61098, ЄДРПОУ 41185028) за рахунок бюджетних асигнувань витрати зі сплати судового збору в розмірі 5368,00 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім грн 00 коп.).

Стягнути з Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшко, буд. 1, м. Львів, 25030, ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" (вул. Барикадна, буд. 53, м. Харків, 61098, ЄДРПОУ 41185028) за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО.М. Шляхова