Справа № 420/2919/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати наказ від 20.12.2023 № 372 командира в/ч НОМЕР_1 , яким визначено ОСОБА_1 , начальника відділення підготовки в/ч НОМЕР_1 , вважати таким, що самовільно залишив частину з 20.12.2023 та з 20.12.2023 зняти з усіх видів забезпечення; визнати протиправними та скасувати наказ від 22.12.2023 № 374 (по стройовій частині) командира в/ч НОМЕР_1 , яким визначено ОСОБА_1 , начальника відділення підготовки в/ч НОМЕР_1 , вважати таким, що повернувся після самовільного залишення частини з 22.12.20223 та з 22.12.2023 поставити на усі види забезпечення; визнати протиправними та скасувати наказ від 28.12.2023 № 1775 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування; визнати протиправними та скасувати наказ від 28.12.2023 № 380 (по стройовій частині) в частині позбавлення підполковника ОСОБА_1 премії за період з 01 по 28 грудня 2023 р., щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168; зобов`язати відповідача внести зміни до наказу від 28.12.2023 № 380 (по стройовій частині), включивши до нього відомості про виплату підполковнику ОСОБА_1 за період з 01 по 28 грудня 2023 р. премії та щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у в/ч НОМЕР_1 . Спірними наказами №№ 372, 374 позивача визнано командиром в/ч НОМЕР_1 визнано таким, що самовільно залишив частину з 20 по 21 грудня 2023 р., у зв`язку із чим в цьому періоді його знято з усіх видів забезпечення, що не відповідає законодавству, яким передбачено лише призупинення виплати грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення для військовослужбовців, яким призупинено військову службу. Також згідно абзацу другого ч. 2 ст. 24 Закону № 2232-ХІІ абзацу другого п. 144-1 Положення № 1153/2008 початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тоді як Військовою частиною НОМЕР_1 ні станом на дату видачі Наказу № 372, ні станом на дату видачі Наказу № 374, тобто станом на 20 грудня 2023 року та на 22 грудня 2023 року, не отримувалися від правоохоронного органу ні повідомлення про внесення відомостей до ЄРДРу щодо кримінального правопорушення за фактом нібито самовільного залишення підполковником ОСОБА_1 військової частини. Також зі змісту Наказів № НОМЕР_2 та № 374 вбачається, що їх видано командиром військової частини НОМЕР_1 (4 окремої танкової бригади) не на підставі наказу по особовому складу вищого командира, - командира 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України. Таким чином, оскільки Накази № 372 та № 374 є виданими щодо підполковника ОСОБА_1 командиром військової частини НОМЕР_1 з порушенням норм права, - абзаців першого - третього ч. 2 ст. 24 Закону № 2232- ХП. абзацу третього пп. 1 п. 225, абзаців першого, другого п. 144-1, абзацу першого п. 144-2, п. 144-3 Положення № 1153/2008, тому такі акти індивідуальної дії підлягають визнанню протиправними і скасуванню. Також з урахуванням отриманих підполковником ОСОБА_2 у ході службового розслідування від майора юстиції ОСОБА_3 , старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_4 та самого підполковника ОСОБА_1 пояснень встановлено, що останній 20 грудня 2023 року не самовільно, а з дозволу командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_5 вибув з розташування в/ч НОМЕР_1 на поховання свого тестя. Обставини дотримання чи недотримання підполковником ОСОБА_1 порядку вибуття з розташування військової частини НОМЕР_1 , в порушення приписів п 8 розділу ІП. абзацу другого п. 1 розділу IV Порядку № 608, взагалі службовим розслідуванням не з`ясовувались, тому згідно ч. 1 ст. 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, абзацу першого п. 1 розділу VI Порядку № 608 у командира військової частини НОМЕР_1 не було законних підстав приймати рішення про притягнення підполковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, видавши про це Наказ № 1775. Крім того, акт службового розслідування не зареєстрований у стройовій частині штабу в/ч НОМЕР_1 , а тому не є підставою для видання наказу № 1775. Позбавлення ж позивача премії наказом № 380 також є неправомірним, оскільки ґрунтується на протиправному наказу № 1775.

Ухвалою судді від 29.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

12.02.2023 до суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що командир військової частини НОМЕР_1 не видавав наказ № 380, в якому є речення про звільнення підполковника ОСОБА_1 , а навпаки, у Наказі за № 380 від 28.12.2023 вказується про те, що відповідно до Наказу командувача СВ ЗСУ Громаков О.А. вибув до 3 відділу Вознесенського РТЦКтаСП. Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.12.2023 № 5527 за фактом самовільного залишення частини підполковником ОСОБА_1 призначено службове розслідування. За результатами службового розслідування складено акт, у якому встановлено обставини відсутності підполковника ОСОБА_1 20.12.2023, до розташування підрозділу не повернувся 21.12.2023. Виходячи з матеріалів службового розслідування вина військовослужбовця виражається у формі недотримання військової дисципліни, грубого порушення вимог нормативно-правових актів, що призвело до самовільного залишення військової частини, а також нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці. Відтак, за результатами службового розслідування факт самовільного залишення військової частини підполковником ОСОБА_1 підтвердився. Навіть в своєму поясненні яке є в матеріалах службового розслідування, підполковник ОСОБА_1 вказує, що начебто у командира військової частини НОМЕР_1 отримав дозвіл на вибуття з території розташування військової частини НОМЕР_1 , а таким чином залишив розташування військової частини. При цьому, позивач взагалі не подавав рапорт, а, таким чином, будь-які подальші дії щодо залишення військової частини є незаконні. Позивач самовільно залишив місце проходження служби, у зв`язку з чим був позбавлений здійснення грошових виплат. За пропозицією по результату службового розслідування: за самовільне залишення місця несення служби в умовах воєнного стану та за порушення вимог абзаців 1, 2, 4, статті 11, статей 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2, абзацу 1, 5 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не нараховувати грошове забезпечення, не виплачувати премію за відповідний місяць його самовільного залишення місця несення служби в повному обсязі та не виплачувати додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 за відповідний місяць його самовільного залишення місця несення служби в повному обсязі. Позивач сам підтвердив, що поїхав з місця несення служби наданим поясненням, в поданій ним позовній заяві жодним чином не заперечує обставина відсутності на службі, встановлених у акті службового розслідування обставинах, а посилається лише на незаконне на його думку винесення Наказів та неналежне позбавлення його премії та додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, на яку посилається представник позивача, втратила чинності з 01.09.2021. Представник позивача не подавав матеріали службового розслідування з самої першої сторінки, оскільки саме на титульній сторінці стоїть штамп реєстрації у стройовій частині. На титульному листі матеріалів службового розслідування стосовно залишення місця несення служби підполковником ОСОБА_1 в нижньому правому куті стоїть печатка ВЧ НОМЕР_1 , в якій зазначена загальна кількість аркушів -36, вхідний номер 1793 та дата 28.12.2023. Таким чином посилання представника позивача, що акт не реєструвався у стройовій частині, не відповідає дійсності.

15.02.2024 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою у відповіді на Відзив, з приводу обставин, якими сторона позивача обґрунтовує протиправність Наказів № 372 та № 374, відповідачем у відзиві не наведено жодних аргументів, тобто ні про визнання відповідних обставин, ні про їх заперечення. Представник позивача вважає аргументи відповідача суперечливими та беззмістовними, а також такими, що не спростовують викладених у позові аргументів.

19.02.2024 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь, згідно з якими, факт того, що позивач покинув територію військової частини не заперечується ні позивачем, а ні відповідачем. Також були всі підстави для призначення та проведення службового розслідування відповідно до поданого рапорту. Оспорювані накази прийняті на підставі чинного законодавства та за наявністю фактичних підстав для цього.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що підполковник ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді: у період з 29 березня 2022 року по 19 вересня 2023 року начальника відділення бойової підготовки; у період з 20 вересня 2023 року по 28 грудня 2023 року начальника відділення підготовки.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.12.2023 року № 380 підполковника ОСОБА_1 , начальника відділення підготовки військової частини НОМЕР_1 , відповідно до наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 05.12.2023 року № 1086, призначено начальником 3 відділу Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, вважати таким, що справи та посаду здав та вибув у 3 відділу Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для подальшого проходження служби

У період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 відносно підполковника ОСОБА_1 були прийняті наступні накази, які на переконання сторони позивача, порушують його права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду із даним позовом:

наказ від 20 грудня 2023 р. № 372 (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 , яким визначено підполковника ОСОБА_1 , начальника відділення підготовки військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що самовільно залишив частину з 20 грудня 2023 року, та з 20.12.2023 зняти з усіх видів забезпечення;

наказ від 22 грудня 2023 р. № 374 (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 , яким визначено підполковника ОСОБА_1 , начальника відділення підготовки військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що повернувся після самовільного залишення частини з 22 грудня 2023 р., та з 22.12.2023 поставити на усі види забезпечення;

наказ від 28 грудня 2023 р. № 1775 (з основної діяльності) командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування»;

наказ від 28 грудня 2023 р. № 380 в частині позбавлення підполковника ОСОБА_1 премії за період з 01 по 28 грудня 2023 року, а також не включення до нього відомостей про виплату підполковнику ОСОБА_1 за період з 01 по 28 грудня 2023 року щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою від 28 лютого 2022 року № 168 Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, осо бам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

З огляду на матеріали справи, на підставі рапорту підполковника ОСОБА_6 від 20.12.2023 за № 40621 наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.12.2023 року № 372 підполковника ОСОБА_1 , начальника відділення підготовки військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що самовільно залишив частину з 20 грудня 2023 року. З 20.12.2023 знято з усіх видів забезпечення.

Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.12.2023 року № 5527 за фактом самовільного залишення частини підполковником ОСОБА_1 призначено службове розслідування.

За результатами службового розслідування складено акт, у якому встановлено обставини відсутності підполковника ОСОБА_1 20.12.2023, до розташування підрозділу не повернувся 21.12.2023.

Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина військовослужбовця виражається у формі недотримання військової дисципліни, грубого порушення вимог нормативно-правових актів, що призвело до самовільного залишення військової частини, а також нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Відтак, за результатами службового розслідування факт самовільного залишення військової частини підполковником ОСОБА_1 підтвердився.

В ході проведення службового розслідування ОСОБА_1 надані пояснення, відповідно до яких підполковник позивач у командира військової частини НОМЕР_1 отримав дозвіл на вибуття з території розташування військової частини НОМЕР_1 , і таким чином залишив розташування військової частини.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.12.2023 № 1775 «Про результати службового розслідування», за порушення вимог ст. 1, 4. Статуту Дисциплінарної служби Збройних Сил України та ст. 11,16, 49 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України притягнути підполковника ОСОБА_1 , начальника відділення підготовки військової частини НОМЕР_1 , притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення догана.

Начальнику фінансово - економічної служби головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 :

4.1. Призупинити виплату грошового забезпечення підполковнику ОСОБА_1 , начальнику відділення підготовки військової частини НОМЕР_1 , з 20.12.2023 по 21.12.2023 відповідно до вимог пункту 15 розділу 1 Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260;

4.2 Не виплачувати підполковнику ОСОБА_1 , начальнику відділення підготовки військової частини НОМЕР_1 , премії за грудень 2023 року у повному обсязі, відповідно до вимог пункту 5 розділу XVI Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260;

4.3. Не виплачувати підполковнику ОСОБА_1 , начальнику відділення підготовки військової частини НОМЕР_1 , додаткової винагороди за грудень 2023 року у повному обсязі, згідно пункту 15 розділу XXXIV Порядку № 260.

Вирішуючи спір, виходить з наступного.

Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Згідно статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Статтями 84, 85 та 87 Дисциплінарного статуту, серед іншого, передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене після шести місяців з дня вчинення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (пункт 84 Дисциплінарного статуту).

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. (абзац перший пункт 1 Розділу III Порядку).

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виконавською дисципліною є належне, своєчасне та якісне виконання військовослужбовцями функціональних обов`язків (посадових інструкцій), наказів Міністерства оборони України, доручень, рішень, планів, програм, які затверджуються в органах військового управління або надходять для виконання до Міністерства оборони України або інших органів військового управління (військових частин).

Службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку службове розслідування може призначатися у разі: - невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; - невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; - неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; - дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; - втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; - порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; - недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; - внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; - повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; - вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов`язаного з корупцією; - скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; - надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України Про запобігання корупції, а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.

Згідно п. 3 розділу IV Порядку, військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

На підставі пунктів 1-4 розділу V Порядку за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акту службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акту службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акту службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

За результатами розгляду акту та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу (пункт 2 розділу VI Порядку). Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Відповідно до приписів Дисциплінарного статуту підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.

З матеріалів справи вбачається, що в ході даного службового розслідування встановлено порушення підполковником ОСОБА_1 , начальником відділення підготовки військової частини НОМЕР_1 наступних нормативно правових актів: згідно абзацу 2 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; згідно абзацу 5 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець повинен постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; згідно статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно з п. 7 акту службового розслідування запропоновано наступне:

7.1. Службове розслідування вважати завершеним.

7.2. Вважати встановленим у ході службового розслідування факт, що підполковник ОСОБА_1 , начальник відділення підготовки військової частини НОМЕР_3 таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та був відсутній у період з 20.12.2023 по 21.12.2023 року.

7.3. За порушення вимог ст. 11,16, Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 4. Статуту Дисциплінарної служби Збройних Сил України притягнути підполковника ОСОБА_1 , начальника відділення підготовки військової частини НОМЕР_1 до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення - догана.

7.4. Начальнику фінансово - економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 :

не виплачувати грошове забезпечення підполковнику ОСОБА_1 , начальнику відділення підготовки військової частини НОМЕР_1 , з 20.12.2023 по 21.12.2023 відповідно до вимог пункту 15 розділу І Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260;

позбавити підполковника ОСОБА_1 , начальника відділення підготовки військової частини НОМЕР_1 , премії за грудень 2023 року у повному обсязі, відповідно до вимог пункту 5 розділу XVI Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260;

позбавити підполковника ОСОБА_1 , начальника відділення підготовки військової частини НОМЕР_1 , додаткової винагороди за грудень 2023 року у повному обсязі згідно пункту 15 розділу XXXIV Порядку №260.

За обставин розглядуваного спору, ОСОБА_1 відповідний рапорт не подавав, що й мало наслідком висновок за результатами службового розслідування про неправомірне залишення позивачем військової частини.

Так, Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Генерального штабу Збройних Сил України № 124 від 07.04.2017р. (діяла на час проведення службового розслідування), (далі - Інструкція), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення,- звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Військовий рапорт це документ, за допомогою якого військовослужбовець може ініціювати певні процедури. Надання йому відпустки, переведення в іншу військову частину, звільнення, відпустки за сімейними обставинами, тощо. Рапорт має мати чітко викласти та кваліфіковано обґрунтувати свої вимоги або прохання. Командир після розгляду та задоволення рапорту передає його далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. У разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту безпосереднім командиром, необхідно подати рапорт старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями прямого начальника.

Підписаний рапорт подається по команді. Тобто військовослужбовець вручає його своєму безпосередньому командиру на узгодження. Далі рапорт передається по вертикалі до командира військової частини.

При цьому сторона позивача факт вибуття ОСОБА_1 з військової частини 20.12.2023 не заперечує і не спростовує, але вважає, що таке вибуття позивача (для поховання свого тестя в м. Рівне) відбулося не самовільно, а з дозволу командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_5 .

При цьому в поясненнях під час службового розслідування позивач також повідомив, що 21.12.2023 о 18:54 год. позивач отримав від командира бригади смс-повідомлення, що нібито перебуває в СЗЧ (до цього моменту не отримував жодного дзвінка або СМС), та після отримання СМС зателефонував командиру бригади полковнику ОСОБА_5 для з`ясування обставин СЗЧ (самовільного залишення частини) і в ході розмови дізнався, що полковник ОСОБА_5 нікуди його не відпускав і поставив задачу підполковнику ОСОБА_7 , заступнику командира бригади написати рапорт про відсутність підполковника ОСОБА_1 на шикуванні в с. Куньє на ОКП (основному командному пункті). 22.12.2023 прослідував з сім`єю в розташування бригади для усунення будь-яких непорозумінь, про прибуття о 9:00 год. зробив доповідь командиру бригади полковнику ОСОБА_5 та оперативному черговому голосовим повідомленням, та був прийнятий командиром бригади полковником ОСОБА_5 в обід на співбесіду, після цього бойовим розпорядженням був відправлений в 39 запасну роту в с. Михайлівка Харківської області.

Із пояснень капітана ОСОБА_8 , т.в.о. за не вакантною посадою начальника відділення підготовки в/ч НОМЕР_1 , стало відомо, що на ранковому шикуванні в місці перебування відділення підготовки в/ч НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 20.12.2023 був відсутній підполковник ОСОБА_1 .

Із пояснення підполковника ОСОБА_9 , тимчасово виконуючий обов`язки начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 стало відомо, що 18.12.2023, до нього звернувся підполковник ОСОБА_1 з метою надання йому допомоги в підписані обхідного листа у зв`язку з призначення до іншого місця служби, оскільки начальник відділення персоналу штабу його не підписує. Було встановлено, що начальник відділення персоналу штабу не підписує обхідний по причинні наявності незавершених службових розслідувань підполковником ОСОБА_1 .

Було встановлено, що начальник відділення персоналу штабу не підпису обхідний лист по причині наявності незавершених службових розслідувань підполковником ОСОБА_1 . Пояснивши підполковнику ОСОБА_1 , що начальник відділення персоналу штабу підпише обхідний лист після завершення ним службових розслідувань.

19.12.2023 приблизно о 16:00 год. підполковник ОСОБА_1 , перебуваючи на ОКП в с. Куньє повідомив, що службові розслідування завершив, а також про те, що у нього помер тесть і він має намір вибути з в/ч НОМЕР_1 з пакетом документів до нового місця служби. Оскільки на той момент обхідний лист ще не був підписаний, а також не були підписані наступні документи: припис, речовий атестат, грошовий / фінансовий атестат, атестат на зброю, а це потребує деякого часу.

Оскільки підполковник ОСОБА_1 не був виключений зі списків військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 , останньому було порекомендовано подати на ім`я командира в/ч НОМЕР_1 встановленим порядком рапорт на відпустку за сімейними обставини і після повернення з відпустки убути встановленим порядком до нового місця несення служби.

20.12.2023 стало відомо, що підполковник ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 .

Із пояснень майора юстиції ОСОБА_3 , помічника командира з правової роботи начальника юридичної служби в/ч НОМЕР_1 , будучи на доповіді у командира військової частини НОМЕР_1 , 19.12.2023 в н.с. Куньє Харківської обл. став безпосереднім свідком нагородження та подальшої розмови підполковника ОСОБА_1 , 3 полковником ОСОБА_5 , в ході останньої розмови ОСОБА_1 повідомив командира військової частини НОМЕР_1 , що виконав всі заходи пов`язані з здаванням посади та попросив дозволу на вибуття на поховання його тестя, на що командир в/ч НОМЕР_1 йому відповів, що дозволяє убути у встановленому порядку.

Із пояснення старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_4 , старшого офіцера юридичної служби військової частини НОМЕР_1 , будучі на доповіді у командира військової частини НОМЕР_1 19.12.2023 в населеному пункті Куньє Харківської обл. став безпосереднім свідком нагородження та подальшої розмови підполковника ОСОБА_1 , з полковником ОСОБА_5 , в ході останньої розмови ОСОБА_1 повідомив командира військової частини НОМЕР_1 , що виконав всі заходи пов`язані зі здаванням посади та попросив дозволу на вибуття на поховання його тестя, на що командир військової частини НОМЕР_1 йому відповів, що дозволяє убути у установленому порядку.

Таким чином в ході службового розслідування встановлено, що підполковник ОСОБА_1 , начальник відділення підготовки військової частини НОМЕР_1 , самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , та був відсутнім з 20.12.2023 по 21.12.2023, тобто до 3 діб.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Відповідно до статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

З огляду на вищевикладене, твердження сторони позивача про відсутність факт самовільного залишення частини ОСОБА_1 з огляду на отримання дозволу начальника ґрунтуються виключно на стверджуваних самим позивачем обставинах (тобто зі слів самого ж позивача).

Водночас, начальник ОСОБА_5 надання такого дозволу у встановленій формі (погодженні рапорту) не надавав, а з пояснень самого ж позивача під час службового розслідування вбачається, що ОСОБА_5 в розмові з ним заперечив надання будь-якого дозволу на залишення військової частини позивачем.

В свою чергу, військовий рапорт позивача про його вибуття на поховання тестя у встановленому порядку ним не складався, не подавався по команді та, відповідно безпосереднім командиром не узгоджувався.

Отже наведені вище обставини свідчать на користь висновку про недотримання позивачем порядку залишення військової частини, а саме за відсутності відповідного погодженого дозволу та самовільне залишення частини. Жодного документально створеного дозволу на залишення частини позивачу не надавалось, а погодження в усному порядку такого дозволу не передбачено.

Натомість видання командирами військових частин наказів по стройовій частині з метою обліку особового складу, зокрема з метою фіксації правових статусів військовослужбовців, відсутніх на службі (перебування у відпустці, у відрядженні, у лікувальному закладі, самовільне залишення частини або місця служби, перебування у полоні та ін.) прямо передбачено чинним законодавством (абз. 2 ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , п.15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони №260 від 07.06.2018, п. 4 розділу І Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №280 від 15.09.2022).

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби).

Згідно із статтею 6 Статуту внутрішньої служби внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Абзацами 2, 4 статті 11 Статуту внутрішньої служби передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини.

Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно статей 26, 27 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Пунктом 15 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Відповідно до п. 15 розділу ХХХІV Порядку № 260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зокрема які: самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими ст. 48 Дисциплінарного статуту. При цьому, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником) і дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення.

Відповідно до статті 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено: «Військовослужбовці строкової військової служби у вільний від занять та робіт час мають право вільно переміщатися по території військової частини, а під час звільнення - і в межах гарнізону. Військовослужбовці офіцерського, сержантського (старшинського) складу, які проходять службу за контрактом, що виїжджають за межі гарнізону, письмово повідомляють про це командира військової частини. Виїзд військовослужбовців строкової військової служби за межі гарнізону (за винятком випадків відбуття у відпустку або відрядження) забороняється.»

Порядок виїзду мобілізованих військовослужбовців з території військової частини не визначено нормами законодавства. За аналогією права виїзд за межі гарнізону мобілізованих військовослужбовців здійснюється виключно з письмового повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином, в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач самовільно залишив місце проходження служби, у зв`язку з чим був позбавлений здійснення грошових виплат.

Згідно пунктів 1, 5 розділу XVI та п. 15 розділу ХХХІV Порядку № 260, виплата премії та додаткової винагороди здійснюється на підставі відповідного наказу командира частини, в якому зазначається конкретний перелік військовослужбовців, які набули право на дані виплати, з врахуванням дотримання даними військовослужбовцями норм чинного законодавства та належного виконання ними покладених на них обов`язків.

В даному випадку позбавлення премії та додаткової винагороди військовослужбовця є похідними від накладення стягнення та встановлення факту самовільного залишення військової частини і не є накладенням подвійного стягнення, або ж накладенням стягнення, не передбаченого Законом.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що у відповідача були нормативно передбачені підстави не виплачувати позивачу грошове забезпечення з 20.12.2023 по 23.12.2023 у зв`язку із самовільним залишенням військової частини, а також з цих підстав і премії та щомісячної додаткової грошової винагороди за грудень 2023 року.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі Голдер проти Сполученого Королівства, згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк

.