КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2024 року м.Київ № 640/19171/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 18.08.2022 №/С262340015687, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання з 01.09.1982 по 22.07.1983, з 01.09.1990 по 14.01.1992; періоди роботи з 08.08.1983 по 05.12.1991, з 15.04.2001 по 20.08.2003 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058, починаючи з 13.05.2022.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що після досягнення 60-річного віку 10.08.2022 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, ГУ ПФУ в м.Києві надіслало на адресу позивачки рішення від 18.08.2022 №/С262340015687, яким відмовлено у призначенні пенсії, оскільки у позивачки відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком. У своєму рішенні відповідач зазначив про те, що до загального страхового стажу позивача зараховано періоди роботи за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_1 на титульній сторінці записи затверджені печаткою, яку неможливо ідентифікувати, дата народження вписана іншою особою, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 110 від 17.08.1993. Позивачка вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про відмову у призначенні пенсії за віком протиправними, оскільки усі записи в його трудовій книжці містять підписи відповідальних працівників, відтиски печаток підприємств та організацій, в яких працював позивач, реквізити документів на підставі яких були здійсненій відповідні записи, а тому в повній мірі підтверджують наявність у неї необхідного страхового стажу для призначення пенсії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2022 вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

31.05.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 31.05.2023 справа розподілена судді Лисенко В.І. та 15.06.2023 передано судді.

Згідно з частиною другою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою суду від 16.06.2023 адміністративну справу прийнято до провадження суду та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 05.12.2023 залучено до участі у справі як співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві, не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 , подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Тобто, законодавцем встановлено два критерії щодо визначення права на призначення пенсії за віком, а саме: досягнення відповідного віку та наявність страхового стажу. Відповідно до наданих документів та даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, на час звернення з заявою про призначення пенсії: вік позивача (при необхідних 60 років) становить 60 років та страховий стаж позивача (при необхідних не менше 29 років) складає 20 років 02 місяці 21 день. До страхового стажу зараховано періоди роботи за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_2 на титульній сторінці записи затверджені печаткою, яку неможливо ідентифікувати, а дата народження вписана іншою особою, що є порушенням вимог Інструкції № 58. До страхового стажу не зараховано: навчання з 01.09.1982 по 22.07.1983 відсутні номер та дата наказів; роботи в колгоспі з 08.08.1983 по 05.12.1991 відсутні відомості про відпрацьовані трудодні, встановлений мінімум та перейменування підприємства; роботи у приватного підприємця з 15.04.2001 по 20.08.2003 відсутня трудова угода. Період навчання з 01.09.1990 по 30.06.1996, згідно диплому НОМЕР_3 - зазначений період перетинається з періодом роботи 1992-1998. Право на пенсію позивачка матиме з 13.05.2027. Позивачці необхідно надати уточнюючи довідки за зазначені вище періоди, трудову угоду, відомості про відпрацьовані трудодні, встановлений мінімум та перейменування підприємства. Як вбачається з вищевикладеного, на думку відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_5 , виданим 25.06.1999 Ватутінським РУ ГУ МВС України в місті Києві.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 16.02.1981, позивачка працювала:

- з 16.01.1981 по 25.08.1982 - нянею у дитячому садку;

- з 01.09.1982 по 22.07.1983 - навчалася у сільському професійному училищі;

- з 08.08.1983 по 05.12.1991 - бухгалтером колгоспі ім.Жданова;

- з 15.01.1992 по 15.04.1998 - бухгалтером у фірмі "Деревкомпекс";

- з 16.04.1998 по 10.03.2000 - бухгалтером в УТК ТОВ "Дом-Експо";

- з 21.03.2000 по 15.03.2001 - отримувала виплату допомоги по безробіттю;

- з 15.04.2001 по 20.08.2002 - бухгалтером у ПП ОСОБА_2 ;

- з 10.10.2003 по 30.11.2006 - бухгалтером в ТОВ "Дом-Експо";

- з 20.01.2007 - бухгалтером у ТОВ "Торг-Сервіс М".

Згідно з копією диплому серії НОМЕР_3 від 30.06.1996 позивачка у період з 1990 до 1996 навчалася у Київському державному економічному університеті за спеціальністю "Облік і аудит" та отримала кваліфікацію спеціаліста - економіст.

Позивачка, досягнувши 60 років, звернулась до відповідача із заявою від 10.08.2022 про призначення пенсії згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На звернення позивача, відповідач надіслав рішення від 18.08.2022 №/С 262340015687, яким повідомив про те, що загальний стаж позивачки складає 20 років 02 місяці 21 день при необхідному стажі 29 років, та до страхового стажу не зараховані періоди роботи позивача згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці записи затверджені печаткою, яку неможливо ідентифікувати, а дата народження вписана іншою особою, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 110 від 17.08.1993. Також, зазначено, що згідно із записами в трудовій книжці неможливо зарахувати періоди: навчання з 01.09.1982 по 22.07.1983 - відсутній номер та дата наказів; роботи в колгоспі з 08.08.1983 по 05.12.1991 - відсутні відомості про відпрацьовані трудодні, встановлений мінімум та перейменування підприємства; роботи у приватного підприємця з 15.04.2001 по 20.08.2003 - відсутня трудова угода; період навчання з 01.09.1990 по 30.06.1996, згідно диплому ЛЗ БЕ №005646 - зазначений період перетинається з періодом роботи 1992-1998.

Вважаючи таке рішення протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивачка звернулась з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV; тут та надалі у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Статтею 24 Закону №1058-IV встановлено, зокрема, наступне: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон N 1788-XII; тут та надалі в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов`язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.

Згідно статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядок №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судом досліджено трудову книжку позивача та встановлено, що у ній, серед іншого, містяться такі записи про роботу позивачки:

- з 16.01.1981 по 25.08.1982 - нянею у дитячому садку;

- з 01.09.1982 по 22.07.1983 - навчалася у сільському професійному училищі;

- з 08.08.1983 по 05.12.1991 - бухгалтером колгоспі ім.Жданова;

- з 15.01.1992 по 15.04.1998 - бухгалтером у фірмі "Деревкомпекс";

- з 16.04.1998 по 10.03.2000 - бухгалтером в УТК ТОВ "Дом-Експо";

- з 21.03.2000 по 15.03.2001 - отримувала виплату допомоги по безробіттю;

- з 15.04.2001 по 20.08.2002 - бухгалтером у ПП ОСОБА_2 ;

- з 10.10.2003 по 30.11.2006 - бухгалтером в ТОВ "Дом-Експо";

- з 20.01.2007 - бухгалтером у ТОВ "Торг-Сервіс М".

Згідно з копією диплому серії НОМЕР_3 від 30.06.1996 позивачка у період з 1990 до 1996 навчалася у Київському державному економічному університеті за спеціальністю "Облік і аудит" та отримала кваліфікацію спеціаліста - економіст.

При цьому, перша сторінка трудової книжки містить напис "Прізвище змінено на ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_6 від 26.09.1987 Нач.ВК "підпис" М.А. Гегельська" та затверджено печаткою фірма "ДОМ-ЕКСПО".

Отже, незарахування періоду роботи позивачки на підставі зазначеної трудової книжки зумовлене відсутністю відомостей (у формі довідки або запису у трудовій книжці) про організацію, яка видала трудову книжку.

Слід зазначити, що на момент вчинення записів у трудовій книжці за спірний період діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, пунктом 2.3 якої установлено, що всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), проте не пізніше тижневого терміну, а при звільненні у день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням таких періодів.

Правова позиція про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Судом не встановлено недостовірності вказаних записів та трудової книжки в цілому, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.

Отже, відсутність печатки або наявність печатку, яку неможливо ідентифікувати не може бути підставою неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при обчисленні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку про те, що дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів, зазначених у трудовій книжці з підстав того, що на титульній сторінці трудової книжку печатку неможливо ідентифікувати, є протиправними.

Щодо незарахування відповідачем до страхового стажу позивачки окремих періодів роботи позивачки, зазначених у трудовій книжці, суд зазначає наступне.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 позивачка у період з 01.09.1982 по 22.07.1983 навчалась у сільському профтехучилищі. Підстава для внесення такого запису - диплом НОМЕР_7 .

Також, з 01.09.1990 по 30.06.1996 позивачка навчалася у Київському державному економічному університеті, що підтверджується дипломом НОМЕР_3 та Додатком до диплома спеціаліста НОМЕР_3 .

Однак, відповідач відмовляє позивачці у зарахуванні періодів навчання, оскільки періоди, зазначені у дипломі, потребують уточнення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІУ періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до Порядку № 637 основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.

Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Відповідно до п. 2.16 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.

Трудова книжка позивачки містить всі необхідні записи про навчання у період з 01.09.1982 по 22.07.1983 у сільському профтехучилищі, а саме в трудовій книжці йдеться посилання на диплом НОМЕР_7 , не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином. Трудова книжка позивачки містить необхідний запис про навчання у спірний період, цей запис є належними та допустимим доказом підтвердження періоду навчання позивачки.

Одночасно, період навчання з 01.09.1990 по 14.01.1992, тобто до прийняття на роботу бухгалтером на фірму «Деревкомплекс» теж підлягає зарахуванню до трудового стажу позивачки, адже час навчання у цей період підтверджений дипломом НОМЕР_3 та додатком до диплома спеціаліста НОМЕР_3 .

Крім того, трудова книжка позивачки серії НОМЕР_2 містить відомості, що розпорядженням від 07.09.1983 позивачку прийнято на роботу з 08.08.1983 до Колгоспу імені Жданова бухгалтером по вільному найму.

Рішенням від 17.09.1991 позивачку 05.12.1991 звільнено у зв`язку з ліквідацією колгоспу.

Крім того, позивачкою до заяви про призначення пенсії за віком була додана архівна довідка від 20.07.2022 СП-211, відповідно до якої підтверджено період роботи позивачки з 1983 по 1991 роки.

Також з трудова книжка позивачки серії НОМЕР_2 містить відомості, що 15.04.2001 позивачку прийнято на роботу бухгалтером до ПП ОСОБА_2 (трудовий договір від 15.04.2001, зареєстрований Ватутінським центром зайнятості 25.04.2001 №496).

20.08.2003 позивачку звільнено з займаної посади за власним бажанням (наказ №10 від 20.08.2003, трудовий договір №496 знятий з реєстрації 22.08.2003).

Відмовляючи у зарахуванні періоду роботи позивачки з 08.08.1983 по 05.12.1991, відповідач зазначив про те, що відсутні відомості про відпрацьовані трудодні, встановлений та перейменування підприємства.

Відмовляючи у зарахуванні періоду роботи позивачки з 15.04.2001 по 20.08.2003, відповідач зазначив, що відсутня трудова угода.

Однак, суд наголошує, що згідно статті 62 Закону N 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.

Відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Таким чином, подана трудова книжка позивачки, містить записи про трудову діяльність позивача, які скріплені печаткою роботодавця.

Згідно з архівною довідкою Відділу по справам архівів Адмінінстрації Чердинського міського округу від 20.07.2022 №СП-211 у книзі розпоряджень колгоспу "ім.Жданова" за 1983 рік наявні відомості про стаж роботи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після закінчення училища ОСОБА_5 принято на роботу бухгалтером з окладом 90 рублів. З 08.08.1983 (розпорядження по колгоспу "ім.Жданова" від 07.09.1983 №99).

У особистих ахунках колгоспу "ім.Жданова" з 1983 по 1991 роки наявні відомості про нарахування заробітної плати ОСОБА_4 , а саме за: 1983 рік - серпень-грудень; 1984 рік - січень-грудень; 1985 рік - січень-грудень; 1986 рік - січень-грудень; 1987 рік - січень-грудень; 1988 рік - січень-грудень; 1989 рік - січень-грудень; 1990 рік - січень-грудень; 1991 рік - січень-липень.

Таким чином, записами трудової книжки підтверджений факт роботи ОСОБА_1 в колгоспі «ім.Жданова» з 1983 по 1991 роки, а відтак суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано позивачу до стажу роботи період з 08.08.1983 по 05.12.1991.

При цьому, суд зазначає, що відсутність документів в архівних установах щодо відомостей про встановлений та вироблений позивачем мінімум трудової участі в громадському господарстві, і як наслідок не підтвердження уточнюючими довідками про встановлений та вироблений мінімум призвела до порушення принципу рівності особи перед законом. Суд вважає, що той факт, що відсутні в архіві документи щодо виробітки трудоднів, не може бути підставою для відмови у зарахуванні стажу та перерахунку пенсії, за обставин, коли і трудова книжка, і довідка про періоди роботи у вказаному господарстві підтверджують сам факт роботи позивача у колгоспі на посаді бухгалтера у спірний період.

Крім того, відсутність у позивачки оригіналу трудової угоди з ПП ОСОБА_2 не може слугувати підставою не зарахування спірного періоду роботи позивачки до страхового стажу, оскільки право особи на гарантоване Конституцією і Законами України пенсійне забезпечення не може ставитися в залежність від існування певних документів, відсутніх не з вини такої особи, збереження яких не може контролюватися нею, тому на цю особу не може покладатися відповідальність за їх збереження.

Суд також зазначає, що висновками Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі за № 688/947/17, провадження № К/9901/35103/18 встановлено, що фактично внаслідок невиконання підприємством обов`язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України працівник позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час боти на підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії періодів роботи на такому підприємстві.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку про те, що рішення відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.08.2022 №/С262340015687 про відмову у призначенні ОСОБА_6 пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання з 01.09.1982 по 22.07.1983, з 01.09.1990 по 14.01.1992; періоди роботи з 08.08.1983 по 05.12.1991, з 15.04.2001 по 20.08.2003 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058, починаючи з 13.05.2022, суд зазначає таке.

Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсійне забезпечення відповідно до цього закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно із ч. 1 с. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Аналіз вищевказаних норм дозволяє стверджувати, що звернення за призначенням пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду України.

Згідно із п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів, серед іншого, щодо: здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, «призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій», щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством.

Згідно пункту 7 Положення №280 Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку «територіальні органи».

Відповідно до пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 №28-2, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).

Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.

Підпунктом 7 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, серед іншого, визначено, що Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві є територіальними органами Пенсійного фонду України, що призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Пенсійний фонд України безпосередньо не наділений повноваженнями щодо «призначення (перерахунку) і виплати пенсій», а в силу положень пункту 7 Положення №280 здійснює такі повноваження виключно через утворені в установленому порядку «територіальні органи».

Пунктом 1.1. розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Постанова №22-1) передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії подається заявником до «територіального органу» Пенсійного фонду України (далі - «орган, що призначає пенсію») через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - «сервісний центр»).

Відповідно до пункту 4.1. розділу ІV Порядку 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень «органу, що призначає (перераховує) пенсію».

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ «органу, що призначає (перераховує) пенсію», який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником «органу, що призначає (перераховує) пенсію» (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів «органом, що призначає пенсію», приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пунктом 4.7. розділу ІV Порядку 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів саме «органом, що призначає (перераховує) пенсію».

Виключно «орган, що призначає (перераховує) пенсію», не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Копією заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 10.08.2022 підтверджується, що позивачка за призначенням пенсії звернулася саме до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

Як вже зазначалося, пункт 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 визначає, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ «органу, що призначає (перераховує) пенсію», який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Заяву про призначення пенсії позивачка подала за місцем проживання та перебування на обліку, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яке прийняло спірне рішення про відмову у призначенні пенсії від 18.08.2022 №/С 262340015687.

При цьому, після надання відповіді електронна пенсійна справа, яка була отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області для опрацювання, була передана засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи. Тому, пенсійна справа позивача після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її навчання з 01.09.1982 по 22.07.1983; з 01.09.1990 по 14.01.1992; періоди її роботи з 08.08.1983 по 05.12.1991, з 15.04.2001 по 20.08.2003.

З урахуванням вказаних періодів у позивачки наявний необхідний страховий стаж (більше 29 років) для призначення їй пенсії за віком відповідно до вимог ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві призначити ОСОБА_1 пенсії за віком з 13.05.2022 (з наступного дня після досягнення позивачкою пенсійного віку) забезпечить ефективне відновлення її прав.

Суд звертає увагу, що пунктом 1.7 Порядку № 22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням] пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-1У пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до обставин справи 10.08.2022 позивачка звернулася до ГУ ГІФУ в м. Києві з заявою про призначення їй пенсії та надала необхідні документи для перевірки й обчислення йому пенсії.

Отже, відповідно до статті 45 Закону № 1058-ІУ пенсія Позивачу має бути призначена, починаючи з 13.05.2022 (дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Отже, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у сумі 992,40 грн з Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області, протиправним рішенням якого безпосередньо порушено права позивачки.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.08.2022 №/С262340015687, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) періоди її навчання з 01.09.1982 по 22.07.1983, з 01.09.1990 по 14.01.1992; періоди її роботи з 08.08.1983 по 05.12.1991, з 15.04.2001 по 20.08.2003 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058, починаючи з 13.05.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, Держпром, 3, під`їд 2, м.Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) сплачений нею судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.