П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року

м. Київ

Справа № 990/222/23

Провадження № 11-188заі23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачки Усенко Є. А.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 990/222/23 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, апеляційне провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.11.2023 (судді Білоус О. В., Блажівська Н. Є., Желтобрюх І. Л., Шишов О. О., Яковенко М. М.),

УСТАНОВИЛА:

1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1.1. ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якій просила:

- визнати протиправними дії Комісії щодо надання неповної та недостовірної інформації, яка міститься в листі від 05.09.2023, на її інформаційний запит від 01.09.2023;

- зобов`язати ВККС надати повну та достовірну інформацію на інформаційний запит від 01.09.2023 з урахуванням висновків суду.

1.2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 01.09.2023 на підставі Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI) звернулася до ВККС з інформаційним запитом щодо її рішення від 21.10.2019 № 862/дс-19, яким Вищій раді правосуддя рекомендовано ОСОБА_2 для призначення на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області.

1.3. Позивачка доводить, що ВККС, відповідаючи на її інформаційний запит (лист Комісії від 05.09.2023 № К-1662/23), надала неповну та недостовірну інформацію, оскільки у відповіді зазначено про обставини щодо надання рекомендації для призначення ОСОБА_2 на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області, тоді як в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зареєстровано Звенигородський районний суд. Тобто, на думку позивачки, такої юридичної особи, як Звенигородський районний суд Черкаської області не існує, а відтак відповідач приховав той факт, що 21.10.2019 Комісією було прийнято рішення № 862/дс-19, яким Вищій раді правосуддя рекомендовано ОСОБА_2 для призначення на посаду судді неіснуючої юридичної особи (суду).

Посилаючись на положення статей 1, 5, 3, 12, частини першої статті 13, статті 16 Закону № 2939-VI, позивачка стверджує, що відповідач порушив її право на отримання публічної інформації як достовірної та повної.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Касаційний адміністративний суд рішенням від 08.11.2023 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.

2.2. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в установлений законом строк надав повну та достовірну інформацію, яка була у його розпорядженні та яку просила надати ОСОБА_1 в інформаційному запиті від 01.09.2023. Надана Комісією інформація з окреслених позивачкою у запиті питань щодо підстав надання рекомендації для призначення ОСОБА_2 на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області повністю відповідає фактичним обставинам та зазначеній в офіційних документах інформації стосовно суду, на посаду судді в якому була надана рекомендація.

2.3. Суд відхилив довід позивачки, що інформація у відповіді ВККС на її запит є недостовірною (цей довід позивачки полягав у тому, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зареєстрована юридична особа - Звенигородський районний суд, а юридичної особи з назвою «Звенигородський районний суд Черкаської області» не існує), зазначивши, що офіційна назва суду «Звенигородський районний суд» відповідає, зокрема, даним свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - вказаного суду. Зазначення ж в офіційних документах, у тому числі у рішенні Комісії від 21.10.2019 № 862/дс-19, поряд з офіційною назвою «Звенигородський районний суд» словосполучення «Черкаської області» не змінює назви суду, а лише є додатковою ідентифікуючою ознакою, яка визначає приналежність цього суду до певної адміністративно-територіальної одиниці.

3. Короткий зміст апеляційної скарги

3.1. ОСОБА_1 подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу на рішення Касаційного адміністративного суду від 08.11.2023, в якій просить скасувати це рішення й ухвалити нове про задоволення її позову.

3.2. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивачка (відповідно до тексту апеляційної скарги) зазначає, що суд першої інстанції, встановивши, що офіційна назва «Звенигородський районний суд» відповідає даним свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, фактично встановив, що ВККС призначила ОСОБА_2 на посаду неіснуючої юридичної особи. Зробивши висновок, що зазначення в офіційних документах поряд з офіційною назвою «Звенигородський районний суд» словосполучення «Черкаської області» не змінює назви суду, а лише є додатковою ідентифікуючою ознакою, яка визначає приналежність цього суду до певної адміністративно-територіальної одиниці, Касаційний адміністративний суд в рішенні від 08.11.2023, однак, не застосував жодної норми матеріального права, яка передбачає таку подібність.

3.3. Згідно з доводами, наведеними в апеляційній скарзі, суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин норми статей 80, 81, 83, 90 Цивільного кодексу України, про необхідність застосування яких позивачка зазначала в позовній заяві.

3.4. Крім того, позивачка посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, доводячи, що суд необ`єктивно підійшов до оцінки обставин щодо її неявки в судове засідання, призначене на 08.11.2023, визнавши її неявку безпідставною та розглянувши справу без її участі. Судове засідання з розгляду справи, призначене на 25.10.2023, не відбулося через перебування судді, який входив до колегії суддів, у відпустці, про що її (позивачку) було повідомлено телефонограмою від 23.10.2023. Оскільки ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18.10.2023 було відкрито провадження за її апеляційною скаргою на ухвалу Касаційного адміністративного суду від 02.10.2023 у цій же справі та витребувано справу, у неї були передбачувані очікування, що Касаційний адміністративний суд направив справу до Великої Палати Верховного Суду для розгляду апеляційної скарги [довід щодо передбачуваного очікування позивачка наводить на обґрунтування поважних підстав своєї неявки в судове засідання, призначене на 08.11.2023].

4. Рух апеляційної скарги

4.1. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10.01.2024 відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду від 08.11.2023, а ухвалою від 01.02.2024 призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

5. Позиція відповідача щодо апеляційної скарги позивачки

5.1. ВККС у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не погоджується з наведеними в ній доводами, стверджує, що вони не спростовують правильності висновків Касаційного адміністративного суду в рішенні від 08.11.2023 щодо підстав для відмови в задоволенні позову, законності та обґрунтованості цього рішення.

6. Позиція Великої Палати Верховного Суду

6.1. Велика Палата Верховного Суду відповідно до встановлених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) меж апеляційного перегляду справи дослідила наявні у справі докази, перевірила обґрунтованість наведених в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводів і дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

6.2. Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

6.3. Ця конституційна норма знайшла розвиток у нормах Закону України від 02.10.1992 № 2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-XII), статтею 5 якого передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

6.4. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та до інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом № 2939-VI.

6.5. Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

6.6. Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів…Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

6.7. У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) склався усталений підхід, що доступ до публічної інформації охороняється статтею 10 Конвенції (до прикладу, рішення ЄСПЛ від 10.07.2006 у справі «Співдружність матерів Південної Чехії проти Республіки Чехія» (Sdruzeni Jihoceske Matky v. Czech Republic), заява № 19101/03; від 14.04.2009 у справі «Угорське об`єднання громадських свобод проти Угорщини» (Tarsasag a Szabadsagjogokert v. Hungary), заява № 37374/05; від 26.05.2009 у справі «Кенеді проти Угорщини» (Kenedi v. Hungary), заява № 31475/05).

6.8. У рішенні у справі «Угорський Гельсінський комітет проти Угорщини» (Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary, заява № 18030/11) Велика палата ЄСПЛ узагальнила практику Суду у справах, спір в яких стосувався права особи на доступ до публічної інформації, та виокремила такі чотири порогові критерії, відповідно до яких обмеження доступу до інформації може оцінюватися як втручання у реалізацію свободи вираження поглядів: 1) мета запиту на інформацію (розкриття інформації повинно надати доступ до питань, що становлять суспільний інтерес і тим самим забезпечити участь в управлінні державними справами); 2) характер запитуваної інформації (інформація повинна становити предмет загального суспільного інтересу); 3) роль запитувача інформації у її наступній передачі громадськості (критерій дає змогу встановити, чи особа бажає отримати доступ до інформації з метою інформування громадськості в якості «сторожового пса» демократії); 4) стан готовності та доступності запитуваної інформації (критерій дозволяє оцінити, чи може відмова в наданні інформації вважатись втручанням у свободу отримувати та передавати інформацію).

6.9. Згідно зі статтею 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

6.10. Доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI).

6.11. Відповідно до статті 12 вказаного Закону суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

6.12. Розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію (пункт 6 частини першої статті 14 Закону № 2939-VI).

6.13. Частиною першою статті 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

6.14. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина друга цієї статті).

6.15. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

6.16. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (частини перша, четверта статті 20 Закону № 2939-VI).

6.17. Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС (частини перша - третя статті 23 зазначеного Закону).

6.18. Відповідно до наведених правових норм ВККС, отримавши запит позивачки на інформацію від 01.09.2023, зобов`язана була протягом встановленого Законом № 2939 - VI строку надати на нього відповідь, повідомивши інформацію, якої стосувався запит і яка була отримана (створена), відображена на відповідних носіях (задокументована) та знаходилась у розпорядженні Комісії у зв`язку з виконанням законодавчо визначених повноважень, а у разі відсутності запитуваної інформації - надати запитувачу (позивачці) обґрунтовану відповідь щодо такої відмови, роз`яснивши порядок її оскарження.

6.19. Встановлені у справі обставини дають підстави виснувати, що ВККС не порушила норми Закону № 2939-VI щодо розгляду і відповіді на запит позивачки.

6.20. Так, у справі встановлено, що ОСОБА_1 01.09.2023 звернулась до ВККС з інформаційним запитом, у якому просила надати інформацію щодо підстав прийняття Комісією рішення від 21.10.2019 № 862/дс-19, яким Вищій раді правосуддя рекомендовано ОСОБА_2 для призначення на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області, за обставин, що Звенигородський районний суд Черкаської області не зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

6.21. ВККС листом від 05.09.2023 № К-1662/23 на інформаційний запит позивачки надала відповідь, зміст якої склала інформація про реорганізацію місцевих загальних судів із посиланням на нормативно-правові акти, на підставі яких здійснюється відповідна реорганізація. У відповіді також повідомлялося, що, оскільки на день ухвалення рішення від 21.10.2019 № 862/дс-19 Звенигородський районний суд Черкаської області продовжував здійснювати визначені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» повноваження, враховуючи результати кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді (рішення Комісії від 30.09.2019 № 853/ко-19), Комісія дійшла висновку про надання рекомендації для призначення ОСОБА_2 на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області та вирішила рекомендувати ОСОБА_2 для призначення на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області.

6.22. Позивачка звернулася до суду, оскільки вважає дії ВККС щодо надання інформації на її запит від 01.09.2023 протиправними, посилаючись на те, що Комісія надала неповну та недостовірну інформацію. При цьому позивачка зазначає, що Комісія в листі від 05.09.2023 № К-1662/23 надала інформацію щодо рішення від 21.10.2019 № 862/дс-19 про рекомендацію Вищій раді правосуддя ОСОБА_2. для призначення на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області, тоді як в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зареєстрована юридична особа - Звенигородський районний суд, а такої юридичної особи, як Звенигородський районний суд Черкаської області, не існує.

6.23. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово в своїх постановах, застосовуючи частину першу статті 1 Закону № 2939-VI, зазначала про такі обов`язкові ознаки публічної інформації, як документованість, створення (отримання) інформації суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх повноважень або знаходження у володінні цього суб`єкта з інших підстав. Розпорядник публічної інформації зобов`язаний надати ту публічну інформацію, якою він володіє і яка певним чином задокументована (відображена на матеріальних носіях) (див. близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 9901/22/20 (пункт 53), від 19.10.2023 № 9901/337/21 (пункт 23)).

6.24. Тобто розпорядник може і повинен надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, знаходиться поза площиною правового регулювання доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов`язань та/або відповідальності за надання / ненадання запитувачу такої інформації.

6.25. Як уже зазначено вище, довід позивачки, що надана у листі ВККС від 05.09.2023 № К-1662/23 інформація є неповною та недостовірною, обґрунтований тим, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зареєстрована юридична особа - Звенигородський районний суд, а юридичної особи з назвою «Звенигородський районний суд Черкаської області» не існує.

6.26. Підстав стверджувати, що надана в листі ВККС від 05.09.2023 № К-1662/23 інформація не відповідає дійсності, немає, оскільки в системі судоустрою України діє Звенигородський районний суд, який розташований за адресою: проспект Шевченка, 12-А, місто Звенигородка, Звенигородський район, Черкаська область, 20200, а вказівка щодо Черкаської області фактично визначає приналежність цього суду до відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Надана Комісією інформація відповідає фактичним обставинам і не є спотвореною.

6.27. Принагідно слід зазначити, що у зв`язку із прийняттям Закону України від 24.02.1994 № 4017-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР «Про судоустрій Української РСР» Звенигородський народний районний суд перейменовано у Звенигородський районний суд.

6.28. Указом Президента України від 22.01.1996 № 76/96 «Про затвердження мережі та кількісного складу суддів районних (міських) судів України» затверджено мережу та кількісний склад суддів районних (міських) судів України, серед яких у Черкаській області - Звенигородський районний суд.

6.29. У подальшому мережа та кількісний склад суддів місцевих судів визначалися указами Президента України від 20.08.2001 № 641/2001 та від 20.05.2011 № 591/2011, згідно з якими найменування вказаного суду - Звенигородський районний суд.

6.30. На теперішній час до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені зміни щодо назви юридичної особи - Звенигородський районний суд, яку змінено на Звенигородський районний суд Черкаської області, що також свідчить на користь висновку про достовірність інформації, яку надала ВККС у листі 05.09.2023 № К-1662/23.

6.31. Довід позивачки про неповноту та недостовірність наданої відповідачем інформації на її інформаційний запит фактично стосується підстав надання ВККС рекомендації щодо призначення на ОСОБА_2 на посаду судді суду, якого (як стверджує позивачка і в цьому власне полягають її доводи) немає у вітчизняній системі судоустрою. З огляду на це позов ОСОБА_1 спрямований не на захист права на доступ до публічної інформації, а на те, щоб суд перевірив правомірність рішення ВККС від 21.10.2019 № 862/дс-19, що, однак, в силу норми частини другої статті 9 КАС [згідно з цією нормою суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень] не може бути здійснено у цій справі.

6.32. Касаційний адміністративний суд дійшов правильного висновку, що ВККС за наслідками розгляду інформаційного запиту позивачки надала достовірну та повну відповідь з дотриманням порядку, встановленого Законом № 2939-VI. Надана інформація із зазначенням підстав щодо рекомендації для призначення ОСОБА_2 на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області відповідає фактичним обставинам та офіційним документам про систему судоустрою та адміністративний поділ.

6.33. У контексті спірних правовідносин у відповідача не виникло обов`язку щодо надання інформації, відмінної від тієї, яка містилася в офіційних документах [указах Президента України, свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи].

6.34. Велика Палата Верховного Суду відхиляє довід позивачки в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин норми статей 80, 81, 83, 90 Цивільного кодексу України. Суд першої інстанції правильно виходив з того, що предметом спору є правомірність дій ВККС щодо розгляду інформаційного запиту позивачки, тоді як норми статей 80 (поняття юридичної особи), 81 (види юридичних осіб), 83 (організаційно-правові форми юридичних осіб), 90 (найменування юридичної особи) Цивільного кодексу України не регулюють правовідносин у сфері доступу до публічної інформації, а тому не можуть застосовуватись у спірних правовідносинах.

6.35. Велика Палата Верховного Суду відхиляє також доводи позивачки в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, розглянувши справу без її участі.

6.36. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 26.09.2023 відкрив провадження у цій справі (№ 990/222/23) та призначив справу до розгляду в судовому засіданні на 25.10.2023 об 11:00, а ухвалою від 20.10.2023 задовольнив клопотання ОСОБА_1 про її участь у судовому засіданні з розгляду справи, призначеному на 25.10.2023, в режимі відеоконференції; доручив Уманському міськрайонному суду Черкаської області забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції 25.10.2023 об 11:00 та в подальшому в разі проведення Верховним Судом інших судових засідань у цій справі.

6.37. 25.10.2023 до Касаційного адміністративного суду надійшов лист від управління забезпечення роботи Великої Палати Верховного Суду, яким повідомлено, що Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18.10.2023 відкрила апеляційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду від 02.10.2023 та витребувала з Касаційного адміністративного суду матеріали справи № 990/222/23.

6.38. На виконання ухвали Великої Палати Верховного Суду від 18.10.2023 Касаційний адміністративний суд направив до Великої Палати Верховного Суду відокремлені матеріали справи.

6.39. Судове засідання, призначене на 25.10.2023, не відбулось у зв`язку із перебуванням у відпустці судді зі складу колегії суддів, визначеної для розгляду цієї справи (а. с. 70, т. 1).

6.40. Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 зареєстрована у підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Суд першої інстанції скерував 23.10.2023 позивачці повістку про виклик у судове засідання на 08.11.2023 о 12:30, яку згідно з довідкою про доставку електронного листа (документ в електронному вигляді «Повістка про виклик до Верховного Суду в адміністративній справі») доставлено 23.10.2023 о 17:43 до електронного кабінету позивачки (а. с. 73, т. 1). Крім того, 23.10.2023 було складено телефонограму щодо повідомлення позивачки, що розгляд справи відбудеться 08.11.2023 о 12:30, а не 25.10.2023 о 11:00 у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Зі змісту зазначеної телефонограми відомо, що повідомлення було передано позивачці.

6.41. Відповідно до частин першої, другої статті 124 КАС судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

6.42. Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки до її електронного кабінету; 2) за відсутності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 КАС (частина третя цієї статті).

6.43. Згідно із частиною першою статті 126 КАС у разі відсутності в адресата електронного кабінету повістка вручається під розписку. Повістка може бути вручена безпосередньо в суді. Суд може за згодою учасника справи видати йому повістку для вручення іншій особі, яка викликається до суду.

6.44. Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді (частина третя статті 126 КАС).

6.45. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 127 КАС часом вручення повістки вважається, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

6.46. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина друга цієї статті).

6.47. Суд першої інстанції вжив передбачені нормами КАС процесуальні заходи та використав процесуальні засоби щодо належного повідомлення позивачки про час, місце та дату судового засідання, яке відбулося 08.11.2023. Касаційний адміністративний суд дотримався вимог статті 126 КАС як щодо способу вручення позивачці повістки про виклик в це судове засідання, так і щодо строку вручення повістки.

6.48. Позивачка не з`явилась у судове засідання, призначене на 08.11.2023 о 12:30 (ані в приміщення Касаційного адміністративного суду, ані в приміщення Уманського міськрайонного суду Черкаської області), про причини неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подала.

6.49. Відповідно до частини першої статті 205 КАС неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

6.50. Згідно із частиною другою цієї статті суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах установленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;

5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

6.51. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частини третьої статті 205 КАС).

6.52. Таким чином, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених частиною другою статті 205 КАС.

6.53. Ураховуючи те, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про судове засідання, призначене на 08.11.2023 о 12:30, а причину своєї неявки в судове засідання суд не повідомила, Касаційний адміністративний суд, розглянувши справу за відсутності позивачки, діяв відповідно до вимог статті 205 КАС.

6.54. Незважаючи на те що судове засідання 08.11.2023 відбулося в суді першої інстанції за відсутності ОСОБА_1 , це (з урахуванням належного повідомлення позивачки про дату, час та місце розгляду справи та її неявки в судове засідання) не свідчить про недотримання судом принципу рівності сторін, оскільки суд першої інстанції надав оцінку доводам ОСОБА_1 , наведеним у її позовній заяві та відповіді на відзив ВККС.

6.55. Та обставина, що, як стверджує позивачка, вона передбачувано вважала, що судове засідання не відбудеться, оскільки матеріали справи суд першої інстанції направив до Великої Палати Верховного Суду для розгляду її апеляційної скарги на ухвалу Касаційного адміністративного суду від 02.10.2023, є її особистим сприйняттям обставин та її особиста оцінка цих обставин.

6.56. Перевіривши обґрунтованість доводів позивачки в апеляційній скарзі та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в рішенні від 08.11.2023, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення відповідає вимогам статті 242 КАС щодо законності та обґрунтованості судового рішення, а доводи, наведені позивачкою в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції в цьому рішенні, не містять вагомих підстав для його зміни чи скасування.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

7.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

7.2. На підставі частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. Оскільки Касаційний адміністративний суд розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

8. Судові витрати

8.1. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

8.2. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 242, 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 990/222/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачка Є. А. Усенко

Судді: О. О. Банасько О. В. Кривенда

О. Л. Булейко М. В. Мазур

Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв

М. І. Гриців К. М. Пільков

Ж. М. Єленіна С. О. Погрібний

І. В. Желєзний О. В. Ступак

Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач

В. В. Король В. Ю. Уркевич

Н. В. Шевцова