справа № 619/3487/23

провадження № 2/619/38/24

РІШЕННЯ

іменем України

20 лютого 2024 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складіголовуючого -суддіБолибока Є.А. за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А.

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

представник позивача: Мариничев Ю.П. ;

відповідач: ДЕРЖАВНА ОРГАНІЗАЦІЯ «УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ОФІС ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ІННОВАЦІЙ»;

представник відповідача: Фінагіна В.Б.;

відповідач: ОСОБА_3 ;

представник відповідача: Коваль О.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позов провизнання комбінованого позначення добре відомою маркою, зобов`язання вчинити певну дію та визнання недійсним свідоцтва на торгівельну марку.

Стислий виклад позиції сторін.

20 липня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мариничева Ю.П. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», ОСОБА_3 , в якому після уточнення просила:

1. Відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції визнати комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» добре відомою торговельною маркою станом на 01.07.2019 р. стосовно ОСОБА_1 щодо наступних товарів та послуг МКТП:

Клас 18:

«Ремінь (вичинена шкіра), штучний ремінь і товари з них, що не належать до інших класів; шкури тварин; валізи і дорожні сумки; валізи дорожні; валізки на документи; гаманці; гаманці кишенькові; лайка (ремінь); сумки дорожні на одяг; пляжні сумки; подорожні сумки; портфелі ремінні (з вичиненої шкіри); ремінь, необроблений або частково оброблений; скриньки ремінні (з вичиненої шкіри) або ременекартонні; сумки для носіння дітей; сумки жіночі; укривала хутрові.»;

Клас 25:

«Одяг; взуття; наголовні убори; берети; боа (горжетки); бриджі (одяг); верхній одяг; взуття спортивне; вовняний трикотаж (одяг); галстуки; готовий одяг; дитячі пелюшки з текстилю; дитячі штанці; дублянки; капелюхи; картузи; кашне; кепки; кожушанки; колготки; комбінації (спідня білизна); комбінезони (одяг); корсажі (жіноча білизна); корсети (спідня білизна); костюми; костюми для купання; костюми для плавання; краватки; куртки; ліфчики; ліфчики-корсети; майки; муфти (одяг); навушники (одяг); наголовні пов`язки (одяг); накидки (одяг); накидки короткі жіночі; накидки хутряні; натільна білизна (одяг); натільні майки; набори одягу для немовлят; непромокавий одяг; одяг з ременю (вичиненої шкіри); одяг із штучного ременю (шкіри); пальта; пальчата (одяг); пантофлі; плавецькі костюми; плавки (для купання); плащі; пляжне взуття; пляжний одяг; полотняні туфлі та сандалі; потовбиральні панчохи; пояси (одяг); пояси (спідні); протисонцеві козирки; пуловери; рукавиці (одяг); сандалі; сарі; светри; сорочки; сорочки для гольфу; спідки готові до одягу; спідниці; спідниці нижні; спіднички дитячі; спідній одяг; протипотовий спідній одяг; спідня білизна; сукні; трикотажні вироби (одяг); труси; туфлі; футболки; халати; халати для купання; хустинки (нашийні); хутро (одяг); черевики; черевики лижні; черевички із шнурками; чоботи; шалі; шапки; шарфи; шарфи наголовні мереживні; широкі краватки; шкарпетки; штани; шуби.»;

Клас 35:

1.«Розміщування в одному місці, в інтересах інших осіб, одягу, взуття, наголовних уборів, ременю (вичиненої шкіри), штучного ременю і товарів з них, шкур тварин, валіз і дорожніх сумок, для забезпечення покупцям зручного огляду та придбання цих товарів, в тому числі в закладах роздрібної торгівлі; розміщування в одному електронному середовищі, в тому числі з використанням комп`ютерних мереж або телебачення, в інтересах інших осіб, одягу, взуття, наголовних уборів, ременю (вичиненої шкіри), штучного ременю і товарів з них, шкур тварин, валіз і дорожніх сумок, для забезпечення покупцям зручного огляду та придбання цих товарів; розміщування в каталогах, в інтересах інших осіб, одягу, взуття, наголовних уборів, ременю (вичиненої шкіри), штучного ременю і товарів з них, шкур тварин, валіз і дорожніх сумок, для забезпечення покупцям зручного огляду та придбання цих товарів.»;

2.Зобов`язати Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» внести відомості про визнання комбінованого позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» добре відомою торговельною маркою станом на 01.07.2019 стосовно ОСОБА_1 щодо наступних товарів та послуг МКТП:

Клас 18:

«Ремінь (вичинена шкіра), штучний ремінь і товари з них, що не належать до інших класів; шкури тварин; валізи і дорожні сумки; валізи дорожні; валізки на документи; гаманці; гаманці кишенькові; лайка (ремінь); сумки дорожні на одяг; пляжні сумки; подорожні сумки; портфелі ремінні (з вичиненої шкіри); ремінь, необроблений або частково оброблений; скриньки ремінні (з вичиненої шкіри) або ременекартонні; сумки для носіння дітей; сумки жіночі; укривала хутрові.»;

Клас 25:

«Одяг; взуття; наголовні убори; берети; боа (горжетки); бриджі (одяг); верхній одяг; взуття спортивне; вовняний трикотаж (одяг); галстуки; готовий одяг; дитячі пелюшки з текстилю; дитячі штанці; дублянки; капелюхи; картузи; кашне; кепки; кожушанки; колготки; комбінації (спідня білизна); комбінезони (одяг); корсажі (жіноча білизна); корсети (спідня білизна); костюми; костюми для купання; костюми для плавання; краватки; куртки; ліфчики; ліфчики-корсети; майки; муфти (одяг); навушники (одяг); наголовні пов`язки (одяг); накидки (одяг); накидки короткі жіночі; накидки хутряні; натільна білизна (одяг); натільні майки; набори одягу для немовлят; непромокавий одяг; одяг з ременю (вичиненої шкіри); одяг із штучного ременю (шкіри); пальта; пальчата (одяг); пантофлі; плавецькі костюми; плавки (для купання); плащі; пляжне взуття; пляжний одяг; полотняні туфлі та сандалі; потовбиральні панчохи; пояси (одяг); пояси (спідні); протисонцеві козирки; пуловери; рукавиці (одяг); сандалі; сарі; светри; сорочки; сорочки для гольфу; спідки готові до одягу; спідниці; спідниці нижні; спіднички дитячі; спідній одяг; протипотовий спідній одяг; спідня білизна; сукні; трикотажні вироби (одяг); труси; туфлі; футболки; халати; халати для купання; хустинки (нашийні); хутро (одяг); черевики; черевики лижні; черевички із шнурками; чоботи; шалі; шапки; шарфи; шарфи наголовні мереживні; широкі краватки; шкарпетки; штани; шуби.»;

Клас 35:

«Розміщування в одному місці, в інтересах інших осіб, одягу, взуття, наголовних уборів, ременю (вичиненої шкіри), штучного ременю і товарів з них, шкур тварин, валіз і дорожніх сумок, для забезпечення покупцям зручного огляду та придбання цих товарів, в тому числі в закладах роздрібної торгівлі; розміщування в одному електронному середовищі, в тому числі з використанням комп`ютерних мереж або телебачення, в інтересах інших осіб, одягу, взуття, наголовних уборів, ременю (вичиненої шкіри), штучного ременю і товарів з них, шкур тварин, валіз і дорожніх сумок, для забезпечення покупцям зручного огляду та придбання цих товарів; розміщування в каталогах, в інтересах інших осіб, одягу, взуття, наголовних уборів, ременю (вичиненої шкіри), штучного ременю і товарів з них, шкур тварин, валіз і дорожніх сумок, для забезпечення покупцям зручного огляду та придбання цих товарів.»

до Переліку добре відомих в Україні торговельних марок, про що здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність».

3.Визнати недійсним Свідоцтво України № НОМЕР_1 щодо товарів та послуг 25, 35 класів МКТП, оскільки комбінована торговельна марка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за Свідоцтвом України № НОМЕР_1 є схожою настільки, що її можна сплутати із зареєстрованою комбінованою торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_1» за Свідоцтвом України № НОМЕР_2 щодо товарів та послуг 25, 35 класів МКТП.

4.Визнати недійсним Свідоцтво України № НОМЕР_1 щодо усіх товарів та послуг оскільки комбінована торговельна марка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за Свідоцтвом України № НОМЕР_1 є схожою настільки, що її можна сплутати із торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка визнана добре відомою відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції станом на 01.07.2019 р.;

5.Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати, пов`язані з проведенням експертного дослідження за Договором № 12/07 від 14.07.2023 р. в розмірі 30 398,26 грн.;

6.Стягнути з Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» на користь ОСОБА_1 понесені витрати, пов`язані з проведенням маркетингових послуг за Договором № 25052023/2 від 25.05.2023 р. в розмірі 71 000,00 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що протягом тривалого часу торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_1» знаходиться на слуху та відома низці вимогливих споживачів сегменту лакшері одягу, взуття, наголовних уборів та аксесуарів в Україні, які купують елітні товари під всесвітньо відомими брендами в мережі офлайн і онлайн магазинів під торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_1». Започатківцем і власницею торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України на знак № НОМЕР_2 є ОСОБА_1 , яка у 2004 році відкрила перший магазин елітного одягу, хутра, взуття, аксесуарів під торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_1». Це відбулося у м. Харкові за адресою: АДРЕСА_1 . З часом, відкрилося понад 23 магазина в містах мільйонниках України. В мультібрендових магазинах під торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_1» представлені елітні товари під такими всесвітньо відомими брендами, як Gucci, Valentino, Christian Dior , Tom Ford інші. Власниками магазинів є фізичні-особи підприємці які використовують торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» на підставі невиключної ліцензії. Так, станом на 24 липня 2015 р. ринкова вартість майнових прав на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» становила 27 786 270 грн., що підтверджена відповідними затратами на просування, піар-акції, маркетингові кампанії торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1». Протягом липня 2015 р. по липень 2019 р. проводились активні маркетингові кампанії на радіо, журналах ELLE, DresseCode та інші. Створено онлайн магазин під доменом ІНФОРМАЦІЯ_3 де дуже зручно надаються послуги з придбання речей відомих брендів онлайн в Україні. Крім того, мережа магазинів під торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_1» має власну газету ІНФОРМАЦІЯ_2, каталозі товарів під конкретні сезони продажів, дисконтну програму, різні промоакції. Рекламна кампанія торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» побудована через призму красивого життя і належності до вищого кола осіб, які можуть дозволити собі одягатися та купувати елітні речі лакшері сегменту саме в Україні. Також, витратами на просування торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» здійснюють і ліцензіати (власники магазинів мережі), як за правило це вивіски магазинів, оформлення фотозон і вітрин магазинів до свят, випуск поліграфічної продукції, зовнішня реклама, інше. Загалом протягом 2015 по 2019 р.р. на рекламну кампанію торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» витрачено 177 338 882 грн. 18 копійок. Популярність торговельної мережі «ІНФОРМАЦІЯ_1» також можливо оцінити активністю відвідувачів і покупців лакшері товарів що підтверджені у Додатках до цього позову. Таким чином, підготовка і подання цього позову обумовлена необхідністю визнання торговельної марки добре відомою в Україні. ПО-ПЕРШЕ. У відповідності до ст. 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності Країни Союзу зобов`язуються чи з ініціативи адміністрації, якщо це допускається законодавством даної країни, чи за клопотанням зацікавленої особи відхиляти або визнавати недійсною реєстрацію і забороняти застосування товарного знака, що становить відтворення, імітацію чи переклад іншого знака, здатні викликати змішування зі знаком, що за визначенням компетентного органу країни реєстрації чи країни застосування вже є у цій країні загальновідомим як знак особи, що користується привілеями цієї Конвенції, і використовується для ідентичних або подібних продуктів. Це положення поширюється і на ті випадки, коли істотна складова частина знака становить відтворення такого загальновідомого знака чи імітацію, здатну викликати змішування з ним. У відповідності до ст. 25 Закону України «Про охорону прав знаки для товарів і послуг» охорона прав на добре відому торговельну марку здійснюється згідно із статтею 6 bis Паризької конвенції та цим Законом на підставі визнання торговельної марки добре відомою Апеляційною палатою або судом. Торговельна марка може бути визнана добре відомою незалежно від реєстрації її в Україні. При визначенні того, чи є торговельна марка добре відомою в Україні, можуть розглядатися, зокрема, такі фактори, якщо вони є доречними: ступінь відомості чи визнання торговельної марки у відповідному секторі суспільства; тривалість, обсяг та географічний район будь-якого використання торговельної марки; тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просування торговельної марки, включаючи рекламування чи оприлюднення та представлення на ярмарках чи виставках товарів та/або послуг, щодо яких торговельна марка застосовується; тривалість та географічний район будь-яких реєстрацій та/або заявок на реєстрацію торговельної марки за умови, що торговельна марка використовується чи є визнаною; свідчення успішного відстоювання прав на торговельну марку, зокрема територія, на якій торговельну марку визнано добре відомою компетентними органами; цінність, що асоціюється з торговельною маркою. Фактор 1. Ступінь відомості чи визнання торговельної марки у відповідному секторі суспільства. У відповідності до п. 7. Розділу ІV Регламенту Апеляційної палати Національного органу інтелектуальної власності, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 433 від 02.03.2021 р. (далі за текстом - Регламент Апеляційної палати) відомість торговельної марки в певному колі споживачів може підтверджуватися результатами опитування з питання доброї відомості торговельної марки в Україні, проведеного дослідницькою організацією, яка спеціалізується в галузі проведення соціологічних або маркетингових досліджень. У відповідності до Опитування споживачів щодо відомості торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» в Україні ПП «Міжнародна маркетингова група» від 11.07.2023 р. торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_1» відома для 99% респондентів. Фактор 2. Тривалість, обсяг та географічний район будь-якого використання торговельної марки. У відповідності до п. 3. Розділу ІV Регламенту Апеляційної палати використання або будь-яке просування торговельної марки може підтверджуватися, зокрема, відомостями про: види маркування товарів і/або застосування торговельної марки при наданні послуг; експонування товарів на виставках, ярмарках, зокрема міжнародних і/або національних. При цьому можуть надаватися відомості про кількість відвідувачів виставки, ярмарки, площі виставочних павільйонів тощо; використання торговельної марки в рекламі; комерційне використання торговельної марки в мережі Інтернет; заходи щодо просування торговельної марки. Згідно п. 4. Розділу ІV Регламенту Апеляційної палати інтенсивність використання торговельної марки на території України може підтверджуватися відомостями про: обсяг реалізації товарів і/або послуг, щодо яких застосовується торговельна марка; перелік областей України із зазначенням населених пунктів, у яких здійснювалася реалізація таких товарів і/або послуг; середню кількість споживачів товарів і/або послуг на дату, вказану в заяві; коло споживачів та їх специфіку залежно від характеру товарів і/або послуг; положення виробника на ринку у відповідному секторі економіки; обсяги експорту (імпорту) товарів, щодо яких застосовується торговельна марка; цінність (вартість) торговельної марки згідно з даними річних фінансових звітів (при цьому методика оцінки торговельної марки визначається її власником). У відповідності до п. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав знаки для товарів і послуг» використанням торговельної марки визнається: нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано; застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки. Пунктом 8 ст. 16 Закону України «Про охорону прав знаки для товарів і послуг» передбачено, що власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання торговельної марки на підставі ліцензійного договору. У відповідності ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов`язується вносити плату за використання об`єкта, якщо інше не встановлено договором. Використання торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» здійснюється відповідними суб`єктами господарювання (ліцензіатами) на підставі відповідного ліцензійного договору з правовласником торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1». Використання торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» за період з 01.07.2015 р. по 01.07.2019 р. здійснювалося наступними ліцензіатами (далі за текстом - Ліцензіати): ФОП ОСОБА_6 ; ФОП ОСОБА_7 ; ФОП ОСОБА_8 ; ФОП ОСОБА_9 ; ФОП ОСОБА_10 ; ФОП ОСОБА_11 ; ФОП ОСОБА_12 ; ФОП ОСОБА_13 ; ФОП ОСОБА_14 ; ФОП ОСОБА_15 ; ФОП ОСОБА_16 ; ФОП ОСОБА_17 ; ФОП ОСОБА_18 ; ФОП ОСОБА_19 ; ФОП ОСОБА_20 ; ФОП ОСОБА_21 ; ФОП ОСОБА_22 ; ФОП ОСОБА_23 ; ФОП ОСОБА_24 ; ФОП ОСОБА_25 ; ФОП ОСОБА_26 ; ФОП ОСОБА_27 ; ФОП ОСОБА_28 . Окрім цього факт використання вищевказаної торговельної марки підтверджується наступними документами, що надаються: договорами комісії, укладеними відповідними суб`єктами господарювання із Ліцензіатами; відповідними довідками Ліцензіатів щодо обсягів продажу товарів та кількості відвідувачів; Довідкою Позивача № 01/07-23 від 11.07.2023 р.; Довідкою ТОВ «Хостпро ЛАБ» №104 від 03.08.2020 р. та інформації з WHOIS відносно домену «ІНФОРМАЦІЯ_3»; Довідкою Позивача від 13.07.2023 р. разом з доданими документами (Додатки № 1 - № 86); іншими документами. Фактор 3. Тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просування торговельної марки, включаючи рекламування чи оприлюднення та представлення на ярмарках чи виставках товарів та/або послуг, щодо яких торговельна марка застосовується. У відповідності до п. 6 Розділу ІV Регламенту Апеляційної палати рекламування торговельної марки може підтверджуватися відомостями про: способи рекламування маркованих товарів і/або послуг у різних засобах інформації, включаючи Інтернет; кількість споживачів такої реклами; витрати на рекламування, зокрема фінансові документи (звіти) щодо витрат на рекламу. Факт рекламування торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» підтверджується наступними документами, що надаються: відповідними рекламними договорами, укладеними відповідними Ліцензіатами з відповідними суб`єктами господарювання; відповідними статтями в мережі Інтернет щодо просування вказаної торговельної марки; Звітом про рекламу торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» за 2011 р. -2015 р.; Довідкою ОСОБА_1. № 0010 від 10.07.2023 р.; іншими документами. Фактор 4. Тривалість та географічний район будь-яких реєстрацій та/або заявок на реєстрацію торговельної марки за умови, що торговельна марка використовується чи є визнаною. У відповідності до Свідоцтва Республіки Беларусь № НОМЕР_3 торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_1» була зареєстрована на території Республіки Беларусь з 25.02.2019 р. Фактор 5. Цінність, що асоціюється з торговельною маркою. У відповідності до Звіту ТОВ «АР ДЖІ САТЕЛІТ» від 24.07.2015 р. ринкова вартість майнових прав на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» складає 27 786 270,00 грн. Таким чином, торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_1» відповідає вимогам ст. 25 Закону України «Про охорону прав знаки для товарів і послуг» та може бути визнана добре відомою згідно із статтею 6 bis Паризької конвенції станом на 01.07.2019 р. ПО-ДРУГЕ. Правовласнику торговельної марки за Свідоцтвом України № НОМЕР_2 стало відомо про реєстрацію комбінованої торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_4», яка була опублікована 13.01.2021 р. в Бюлетені № 2021/2. Комбінована торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_4» належить ОСОБА_3 , що засвідчується Свідоцтвом України на торговельну марку № НОМЕР_1 (дата подання заявки - 05.03.2019 р.), зі строком дії до 05.03.2029 р. У відповідності до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про охорону прав знаки для товарів і послуг» Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання це позначення і торговельну марку можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою; позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці Документ сформований в системі позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою; позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою. Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав знаки для товарів і послуг» не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, які на дату подання заявки або якщо заявлено пріоритет, то на дату пріоритету є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, зокрема, асоціювати з: торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг; торговельними марками інших осіб, якщо такі торговельні марки охороняються без реєстрації на території України на підставі міжнародних договорів України, зокрема торговельними марками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції щодо таких самих або споріднених з ними товарів і послуг; торговельними марками інших осіб, якщо такі торговельні марки охороняються без реєстрації на території України на підставі міжнародних договорів України, зокрема торговельними марками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції щодо неспоріднених товарів і послуг, якщо використання торговельної марки іншою особою щодо таких неспоріднених товарів і послуг свідчитиме про зв`язок між ними і власником добре відомої торговельної марки та може завдати шкоди інтересам такого власника; комерційними найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до НОІВ заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг; знаками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку; торговельними марками, що використовуються іншою особою в іноземній державі, якщо заявка подана від свого імені агентом чи представником такої особи в розумінні статті 6 septies Паризької конвенції без дозволу такої особи і відсутні докази, що обґрунтовують таке подання, за наявності заперечення такої особи. Пунктом 4.3.2.1. Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Держпатенту України № 116 від 28.07.1995 р. (далі за текстом - Правила) передбачено, що згідно з пунктом 3 статті 6 Закону не реєструються як знак позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з: а) знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи щодо однорідних товарів і/або послуг; б) знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна: міжнародними знаками, що охороняються в Україні згідно з Мадридською угодою; знаками загальновідомими в Україні, що охороняються відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції (995_123); в) фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Відомства заявки по відношенню до однорідних товарів і/або послуг; г) найменуваннями місць походження, крім випадків, коли вони включені як неохороноспроможні елементи до знака, що реєструється на ім`я особи, яка має право користування таким найменуванням; ґ) сертифікаційними знаками, зареєстрованими в установленому порядку. Пунктом 4.3.2.6. Правил передбачено, що словесні позначення, заявлені як знаки, порівнюються з словесними та комбінованими позначеннями, до композиції яких входять словесні елементи. При встановленні схожості словесних позначень враховується звукова (фонетична), графічна (візуальна) та смислова (семантична) схожість. Згідно п. 11.1.1. Методичних рекомендацій з окремих питань проведення експертизи заявки на знак для товарів та послуг, затверджених наказом ДП «Український інститут промислової власності» № 91 від 07.04.2014 р. (далі за текстом - Методичні рекомендації») встановлені пунктом 3 статті 6 Закону підстави для відмови в реєстрації знака передбачають урахування прав на знаки, які набуті в Україні іншими особами до дати подання заявки, за якою проводиться експертиза заявленого позначення по суті, а також інших більш ранніх прав, що набуті третіми особами до цієї дати. Так, згідно з пунктом 3 статті 6 Закону не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг; знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасницею яких є Україна, зокрема, знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6bis Паризької конвенції; фірмовими (комерційними) найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг; кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняються відповідно до Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів». Такі позначення можуть бути лише елементами, що не охороняються, знаків осіб, які мають право користуватися вказаними зазначеннями; знаками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку. У відповідності до п. 11.1.4. Методичних рекомендацій відповідно до пункту 4.3.2.4 Правил позначення вважається тотожним з іншим позначенням, якщо воно збігається з ним в усіх елементах. Згідно п. 11.1.5. Методичних рекомендацій позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів. Згідно п. 11.1.6. Методичних рекомендацій відповідно до пункту 4.3.2.6 Правил встановлення схожості словесних позначень здійснюється з урахуванням звукового (фонетичного), графічного (візуального) та смислового (семантичного) критеріїв схожості. Під час порівняння таких позначень береться до уваги загальне враження, яке складається на основі сукупної дії звукової, графічної та смислової схожості. Під час експертизи словесних позначень увага звертається в першу чергу на їх схожість, а не на їх відмітність, оскільки саме схожі елементи призводять до змішування знаків. В результаті порівняльного аналізу позначень, які зареєстровані в якості торговельних марок та засвідчуються Свідоцтвом України № НОМЕР_2 та Свідоцтвом України № НОМЕР_1 відповідно, вважаємо, що комбінована торговельна марка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за Свідоцтвом України № НОМЕР_1 є схожою настільки, що її можна сплутати із комбінованою торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_1» за Свідоцтвом України № НОМЕР_2 щодо товарів та послуг 25, 35 класів МКТП, виходячи із звукового (фонетичного), графічного (візуального) та смислового (семантичного) критеріїв схожості. У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про охорону прав знаки для товарів і послуг» Свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованої торговельної марки умовам надання правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення торговельної марки та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб. Враховуючи зазначене, Свідоцтво України № НОМЕР_1 підлягає визнанню недійсним частково щодо товарів та послуг 25, 35 класів МКТП, оскільки комбінована торговельна марка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за Свідоцтвом України № НОМЕР_1 є схожою настільки, що її можна сплутати із зареєстрованою комбінованою торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_1» за Свідоцтвом України № НОМЕР_2 щодо товарів та послуг 25, 35 класів МКТП. Окрім цього, Свідоцтво України № НОМЕР_1 підлягає визнанню недійсним повністю щодо усіх товарів та послуг МКТП, оскільки комбінована торговельна марка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за Свідоцтвом України № НОМЕР_1 є схожою настільки, що її можна сплутати із комбінованою торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка є добре відомою станом на 01.07.2017 р., та охороняються відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції.

ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (далі - УКРНОІВІ) подала відзив, в якому заперечує проти позову з підстав необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, на підтвердження чого зазначає таке. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Станом на сьогоднішній день відносини, що виникають у зв`язку з набуттям і здійсненням прав інтелектуальної власності на торговельні марки в Україні регулює: ЦК України; Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» в редакції від 27.07.2023 (далі - Закон № 3689-ХІІ); Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затвердженими наказом Держпатенту України від 28.07.1995 № 116 (далі - Правила). Відповідно до статті 1 Закону № 3689-ХІІ торговельна марка - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Об`єктом торговельної марки може бути будь-яке позначення або будь- яка комбінація позначень. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення торговельної марки та переліком товарів і послуг (стаття 5 Закону № 3689-ХІІ). Право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має більш ранню дату подання до НОІВ або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за нею НОІВ не прийнято рішення про відмову в реєстрації торговельної марки, можливості оскарження якого вичерпані (стаття 5 Закону № 3689-ХІІ). Згідно зі статтею 421 ЦК України суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору. Отже, право інтелектуальної власності як суб`єктивне право на результат інтелектуальної, творчої діяльності обов`язково складається з суб`єкта та об`єкта такого права. Майнові права інтелектуальної власності на об`єкт права інтелектуальної власності (в тому числі на торговельну марку) належать власнику такого об`єкта. Нормативно-правовими актами, які визначають порядок визнання торговельної марки добре відомою в Україні є: Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20.03.1883, що набула чинності для України: 25.12.1991 (далі - Паризька конвенція); Регламент Апеляційної палати Національного органу інтелектуальної власності (далі - Апеляційна палата НОІВ), затверджений наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 02.03.2021 за 433 (далі - Регламент); Разом з тим, при визнанні знака добре відомим в Україні слід керуватися також нормами Спільних рекомендацій про положення відносно охорони добре відомих знаків, що прийняті Асамблеєю Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) на тридцять четвертій сесії засідань Асамблей держав-членів ВОІВ 20-29 вересня 1999 (далі - Спільні рекомендації). Відповідно до статті 25 Закону № 3689-ХІІ охорона прав на добре відому торговельну марку здійснюється згідно із статтею 6 bis Паризької конвенції та цим Законом на підставі визнання торговельної марки добре відомою Апеляційною палатою або судом. Торговельна марка може бути визнана добре відомою незалежно від реєстрації її в Україні. Статтею 6 bis Паризької конвенції визначено, що Країни Союзу зобов`язуються чи з ініціативи адміністрації, якщо це допускається законодавством даної країни, чи за клопотанням зацікавленої особи відхиляти або визнавати недійсною реєстрацію і забороняти застосування товарного знака, що становить відтворення, імітацію чи переклад іншого знака, здатні викликати змішування зі знаком, що за визначенням компетентного органу країни реєстрації чи країни застосування вже є у цій країні загальновідомим як знак особи, що користується привілеями цієї Конвенції, і використовується для ідентичних або подібних продуктів. Це положення поширюється і на ті випадки, коли істотна складова частина знака становить відтворення такого загальновідомого знака чи імітацію, здатну викликати змішування з ним. Для подання вимоги про скасування такого знака надається строк не менше п`яти років, що вираховується від дати реєстрації знака. Країни Союзу мають право встановити строк, протягом якого може вимагатися заборона застосування знака. Строк не встановлюється для подання вимоги про скасування чи заборону застосування знаків, зареєстрованих чи таких, що використовуються недобросовісно. Відповідно до статті 2 Спільних рекомендацій при визначенні знака добре відомим мають бути взяті до уваги будь-які обставини, на підставі яких можна зробити висновок про те, що знак є добре відомим. Зокрема, розглядається інформація про наявність факторів, встановлених статтею 25 Закону № 3689- XII, які є доречними, однак, не обмежуючись наведеним. Отже, з положень вищевказаних нормативно-правових актів випливає: 1) торговельна марка може бути визнана добре відомою в Україні за рішенням суду або Апеляційної палати НОІВ; 2) при визнанні торговельної марки добре відомою в Україні розглядаються фактори, які підтверджують, що торговельна марка стала добре відомою в Україні: ступінь відомості чи визнання торговельної марки у відповідному секторі суспільства; тривалість, обсяг та географічний район будь-якого використання торговельної марки; тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просування торговельної марки; включаючи рекламування чи оприлюднення та представлення на ярмарках чи виставках товарів та/або послуг, щодо яких торговельна марка застосовується; тривалість та географічний район будь-яких реєстрацій та/або заявок на реєстрацію торговельної- марки за умови, що торговельна марка використовується чи є визнаною; свідчення успішного відстоювання прав на торговельну марку, зокрема територія, на якій торговельну марку визнано добре відомою компетентними органами; цінність, що асоціюється з торговельною маркою; 3) торговельна марка визнається добре відомою в Україні на дату, станом на яку є достатньо підстав (доказів) вважати, що вона є добре відомою в Україні; торговельна марка визнається добре відомою в Україні стосовно переліку товарів і послуг, якщо є достатньо підстав вважати, що вона є добре відомою в Україні щодо зазначених товарів та/або послуг; торговельна марка визнається добре відомою в Україні стосовно певної особи (осіб), якщо є достатньо підстав вважати, що торговельна марка є добре відомою в Україні саме відносно цієї особи (осіб); позивач, вимагаючи визнати торговельну марку добре відомою в Україні повинен у позовній заяві вказати дату, з якої, на його думку, вона стала добре відомою та підтвердити це фактичними даними; позивач повинен довести та обґрунтувати належними доказами те, що торговельна марка на певну дату стала добре відомою в Україні щодо зазначених товарів і послуг. За першою позовною вимогою позивач просить суд «Визнати комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» добре відомою торговельною маркою відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції станом на 01,07.2019», однак Позивач не зазначає: яке саме комбіноване позначення він просить визнати добре відомим; стосовно яких товарів та/або послуг він просить визнати добре відомим; стосовно якої особи (осіб) він просить визнати добре відомим. У зв`язку з цим слід звернути увагу на те, що обсяг правової охорони, що надається, визначається саме зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг (стаття 5 Закону № 3689-ХІІ). За такими позовними вимогами заявлений позивачем спосіб захисту не може бути реалізований, оскільки позивачем не визначається обсяг правової охорони, щодо якого він просить визнати торговельну марку добре відомою, що не узгоджується з приписам спеціального законодавства, зазначеними вище. За другою та третьою позовними вимогами Позивач просить визнати недійсним свідоцтво України № НОМЕР_1 на торговельну марку за різними підставами: частково щодо товарів та послуг 25, 35 класів МКТП на підставі абзацу 2 частини 3 статті 6 Закону № 3689-ХІІ, оскільки вона є схожою настільки, що її можна сплутати із зареєстрованою комбінованою торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_2 щодо товарів та послуг 25, 35 класів МКТП. Повністю щодо усіх товарів та послуг на підставі абзаців 3 або 4 (не зазначено самим Позивачем) частини 3 статті 6 Закону № 3689-ХІІ, оскільки комбінована торговельна марка за свідоцтвом України № НОМЕР_1 є схожою настільки, що її можна сплутати із торговельною маркою, яка визнана добре відомою відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції станом на 01.07.2019. Відповідно до статті 19 Закону № 3689-ХІІ свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованої торговельної марки умовам надання правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення торговельної марки та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб. Отже, Закон № 3689-ХІІ не передбачає можливості одночасного визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку повністю та частково. Тобто, фактично, друга та третя позовні вимоги суперечать одна одній та є взаємовиключними - щодо товарів 25 та 35 класів, що є недопустимим оскільки не передбачено нормами ЦПК України. Зауважив, що у разі порушення права позивача, останній може скористатись не будь-яким способом його відновлення, а лише тим, який у даному випадку визначається спеціальним законом. Відповідно до позову позивач просить визнати комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» добре відомою торговельною маркою відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції станом на 01.07.2019, та на цій підставі визнати недійсним свідоцтво України № НОМЕР_1 на торговельну марку. Зазначає, що відповідно до статті 19 Закону № 3689-ХІІ свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими; що не набрали чинності з дати, наступної за датою подання заявки. Датою подання заявки № m201905147 на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_4» (свідоцтво України № НОМЕР_1 ) є 05.03.2019. Отже, навіть у випадку, якщо позивач доведе, що його торговельна марка є добре відомою станом на 01.07.2019, вона не отримає правову охорону раніше, ніж оскаржувана торговельна марка за свідоцтвом України № НОМЕР_1 , яке він просить визнати недійсним, а тому обраний позивачем спосіб захисту не може вважатися ефективним способом захисту прав позивача (у разі доведення їх порушення). За викладених вище обставин, є підстави стверджувати, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам закону, наслідком чого така вимога є незаконною, необґрунтованою та підлягає відхиленню. 2. Щодо законності видачі свідоцтва України № НОМЕР_1 на торговельну марку. 2.1. Щодо процедури реєстрації торговельних марок. Пунктом 3 постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 23.12.1993 № 3771-XII зазначено, що відповідність знаків умовам їх реєстрації визначається згідно з законодавством, що діяло на дату подання заявки. При цьому, свідоцтво України може бути визнано недійсним у разі невідповідності знака умовам його реєстрації, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки. Станом на 05.03.2019 - дату подання заявки № m201905147 на реєстрацію торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_4» діяла редакція Закону № 3689-ХІІ від 21.05.2015. Згідно частини першої статті 7 Закону № 3689-ХІІ особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до Установи заявку. На час подання заявки № m201905147 функції Установи виконувало Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, а закладом експертизи було Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» (далі - Укрпатент). Частиною першою статті 10 Закону № 3689-ХІІ зазначено, що експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. Частиною 9 цієї ж статті визначено, що під час проведення формальної експертизи: встановлюється дата подання заявки на підставі статті 8 цього Закону; перевіряється на відповідність формальним вимогам статті 7 цього Закону та правилам, встановленим на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності; документ про сплату збору за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам. Частиною 15 регламентовано, що під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним цим Законом. При цьому використовуються інформаційна база закладу експертизи, в тому числі матеріали заявки, а також довідково-пошуковий апарат та відповідні офіційні видання. Якщо є підстави вважати, що заявлене позначення не відповідає умовам надання правової охорони повністю або частково, то заклад експертизи надсилає заявнику про це обґрунтований попередній висновок з пропозицією надати мотивовану відповідь на користь реєстрації знака. Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про реєстрацію знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію знака щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення Установи надсилається заявнику. На підставі рішення про реєстрацію знака та за наявності документів про сплату державного мита за видачу свідоцтва і збору за публікацію про видачу свідоцтва здійснюється публікація в офіційному бюлетені відомостей про видачу свідоцтва, визначених в установленому порядку. Зазначені мито та збір сплачуються після надходження до с заявника рішення про реєстрацію знака. (стаття 12 Закону № 3689-ХІІ). Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва Установа здійснює і державну реєстрацію знака, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості (стаття 13 Закону № 3689-ХІІ). 2.2. Щодо правомірності видачі свідоцтва України № НОМЕР_1 на торговельну марку. 05.03.2019 відповідачем-2 подано заявку № m201905147 на реєстрацію торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_4» відносно товарів 14, 25, 26 класів і послуг класу МКТП. Експертиза заявки № m201905147 на вищенаведену торговельну марку проводилась Укрпатентом відповідно до Закону № 3689-ХІІ та встановлених на його основі Правил. При проведенні кваліфікаційної експертизи заявок заявлене позначення перевірялось на відповідність умовам надання правової охорони встановленими статтею 5 Закону № 3689-ХІІ, а також чи не поширюються на нього підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені в статтею 6 Закону № 3689-ХІІ, зокрема, на тотожність і схожість позначень до ступеня сплутування зі знаками інших осіб та зі знаками. Згідно з пунктом 4.3.2.6 Правил при встановленні схожості словесних позначень враховується звукова (фонетична), графічна (візуальна) та смислова (семантична) схожість. Пунктом 4.3.2.4 Правил визначено, що при перевірці позначень на тотожність і схожість необхідно, зокрема, визначити однорідність товарів і/або послуг, для яких заявлено знак, в порівнянні з товарами і/або послугами, для яких зареєстровані або заявлені тотожні або схожі знаки, виявлені під час пошуку. За результатами кваліфікаційної експертизи заявки № ш201905147 винесено висновок про відповідність позначення умовам надання правової охорони відносно усього переліку товарів і послуг (вих. № 127214/ЗМ/20 від 18.11.2020). Встановлено, що заявлене позначення відповідає умовам надання правової охорони, встановленим статтею 5 Закону № 3689-ХІІ, та на нього не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені в статтею 6 Закону № 3689-ХІІ. Зазначає, що правовими приписами пункту 8 статті 10 Закону № 3689-ХІІ передбачено право будь-якої особи подати до закладу експертизи мотивоване заперечення проти заявки щодо невідповідності наведеного в ній позначення умовам надання правової охорони, встановленим законом. Матеріали заявки на реєстрацію торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_4» не містять жодних заперечень. Таким чином, враховуючи відсутність будь-яких заперечень відносно надання правової охорони, торговельній марці «ІНФОРМАЦІЯ_4», відповідність торговельної марки вимогам, встановленим законодавством, відповідно до висновку закладу експертизи про відповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи заявки № m201905147, Установою прийнято рішення № 127214/ЗМ/20 від 20.11.2020 про реєстрацію торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_4» відносно заявленого переліку товарів і послуг 14, 25, 26, 35 класів МКТП та видано свідоцтво України НОМЕР_11. Таким чином, при проведенні експертизи заявки № т201905147 від 05.03.2019 Установою не було порушено жодної з вимог законодавства України щодо процедури проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності. 2.3. Щодо твердження Позивача про схожість торговельних марок. Згідно з пунктом 3 статті 6 Закону України № 3689-ХІІ не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, зокрема з: торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг; торговельними марками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності. Позивач вважає, що свідоцтво України № НОМЕР_1 підлягає визнанню недійсним повністю щодо усіх товарів та послуг МКТП, оскільки комбінована торговельна марка за свідоцтвом України № НОМЕР_1 є схожою настільки, що її можна сплутати із комбінованою торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка є добре відомою станом на 01.07.2019 та охороняється відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції. Відносно наведеного УКРНОІВІ зазначає таке. 2.3.1: Щодо статусу добре відомості торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1». Пунктом 1 статті 25 Закону № 3689-ХІІ встановлено, що охорона прав на добре відому торговельну марку здійснюється згідно із статтею 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності та цим Законом на підставі визнання знака добре відомим Апеляційною палатою або судом. Торговельна марка може бути визнана добре відомою незалежно від реєстрації її в Україні. Зазначає, що на момент звернення позивача до Дергачівського районного суду Харківської області з цим позовом, позивач не надав ані рішення Апеляційної палати, ані рішення суду, які б підтверджували факт визнання торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» добре відомою в Україні, а відтак твердження позивача про добре відомість позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» є передчасними і необґрунтованими. 2.4. Щодо схожості торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_1 із торговельною маркою за свідоцтвом України № НОМЕР_2 . Як вже зазначалось, позивач стверджує, що комбінована торговельна марка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом № НОМЕР_1 є схожою настільки, що її можна сплутати із комбінованою торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_2 , виходячи із звукового (фонетичного), графічного (візуального) та смислового (семантичного) критеріїв схожості. На доведення цього факту позивачем надано Висновок експерта № 277/23 за результатами експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності (далі - Висновок експерта). За результатом такого експертного дослідження встановлено, що: Досліджувані позначення є схожими за фонетичними, семантичними та графічними ознаками. Товари 25 класу, товари 26 класу, а саме: «мереживо, тасьма і вишиті вироби, та стрічки і банти галантерейні; ґудзики, гачки і петельки; вишиті оздоби, волани для спідниць; гачки взуттєві; гачки для корсетів; застібки взуттєві; застібки для блузок; застібки для натільного одягу; застібки для одягу; застібки для підтяжок; застібки для шлейок; застібки-блискавки; застібки- змійки; застібки-кнопки; застібки-липучки; канти для одягу, китовий вус для корсетів, мереживо вовняне, мереживо для окантовування; мереживо із зубчиками, нашивки, наліпки декоративні (галантерейні вироби); оборки (мереживні); оборки для одягу; оздоби для одягу; оздоби мереживні; оздоби, вишиті золотом; оздоби, вишиті сріблом; паєтки для одягу; петлі для одягу; підплічники для одягу; пір`я (аксесуари для одягу); планшетки для корсетів; пов`язки нарукавні (аксесуари для одягу); помпони; прикраси для взуття, прикраси для капелюхів; пряжки (аксесуари для одягу), пряжки взуттєві; пташине пір`я (аксесуари для одягу); розетки (галантерейні вироби); страусове пір`я (аксесуари для одягу); стрічки для капелюхів; теплоклейкі наліпки для оздоблювання текстильних виробів (галантерейні вироби); тримачі для комірів; шнури для одягу; шнурки взуттєві» та послуги 35 класу МКТП для яких зареєстровано знак для товарів і послуг за свідоцтвом УкраїниN0 НОМЕР_1 є спорідненими з товарами 25 класу та послугами 35 класу МКТП для яких зареєстровано знак для товарів і послуг за свідоцтвом України N0 НОМЕР_2. Отже, торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_4» за свідоцтвом України № НОМЕР_1 і торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_2 є схожими настільки, що їх можна сплутати. УКРНОІВІ заперечує проти твердження позивача щодо схожості торговельних марок та наданого останнім Висновку експерта, з наступних причин. 2.4.1. Як вже було вище зазначено, обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення торговельної марки та переліком товарів і послуг (пункт 4 статті 5 Закону № 3689-ХІІ). Тобто, для того, щоб зробити висновок щодо схожості позначень за свідоцтвом, їх необхідно розглядати у цілому. Відповідно до пункту 4.3.2.4 Правил позначення вважається тотожним з іншим позначенням, якщо воно збігається з ним у всіх елементах. Позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним у цілому, незважаючи на окрему різницю елементів. Таким чином, УКРНОІВІ зазначає, що при проведенні експертизи заявлені позначення розглядаються закладом експертизи в цілому, адже обсяг правової охорони, який надається зареєстрованій торговельній марці, визначається зображенням торговельної марки в цілому (а не його окремим складовим частинам), а також переліком товарів і послуг. Торговельна марка позивача «ІНФОРМАЦІЯ_1» є комбінованим позначенням, у якому словесний елемент «ІНФОРМАЦІЯ_1» (транскрипція - симбол) виконано латиницею, звичайним шрифтом в один горизонтальний рядок, де перша літера «s» стилістично виконана на фоні чорного прямокутника; охорону кольорам такої торговельної марки не надано. Натомість, торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_4» є комбінованим позначенням, яке містить в собі словесний елемент - сполучення слів «ethno» (транскрипція - етно) та «ІНФОРМАЦІЯ_1» (транскрипція - симбол), який доповнено графічним зображенням чотирьох ромбів червоного кольору, які своїм зображенням графічно утворюють фігуру ромбу, словесний елемент виконано латинецею, жирним шрифтом в два горизонтальні рядки, які розташовані один над одним; правову охорону надано червоному, білому та чорному кольорам. При співвідношенні цих позначень вбачається, що торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом № НОМЕР_2 відрізняється від торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_4» за свідоцтвом № НОМЕР_1 за своєю фонетичною, графічною та семантичною відмінністю, а відтак, враховуюче викладене, можна зробити висновок про відсутність схожості вищезазначених позначень. 2.4.2. Щодо твердження позивача відносно спорідненості товарів 26 класу МКТП за торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_4» за свідоцтвом НОМЕР_11 та товарами 25 класу МКТП за торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом № НОМЕР_2 зазначає про таке. Пунктом 4.3.2.4 Правил визначено, що при перевірці позначень на тотожність і схожість необхідно, зокрема, визначити однорідність товарів і/або послуг, для яких заявлено знак, в порівнянні з товарами і/або послугами, для яких зареєстровані або заявлені тотожні або схожі знаки, виявлені під час пошуку. Відповідно до пункту 4.3.2.5 Правил при встановленні однорідності товарів або товарів і послуг визначається принципова імовірність виникнення у споживача враження про належність їх одній особі, що виготовляє товар або надає послуги. Для встановлення такої однорідності слід враховувати рід (вид) товарів і послуг; їх призначення; вид матеріалу, з якого товари виготовлені; умови та канали збуту товарів, коло споживачів. Свідоцтво України № НОМЕР_1 зареєстроване для товарів 14, 25, 26 класів та послуг 35 класу МКТП, а свідоцтво України № НОМЕР_2 - для товарів 18, 25 та послуг 35 класів МКТП. УКРНОІВІ вважає, що твердження відносно спорідненості товарів не відповідає дійсності, оскільки: товари 25 класу МКТП є готовими виробами (товарами, які призначені для захисту тіла від несприятливих атмосферних впливів та механічних пошкоджень); тоді як товари 26 класу МКТП є складовими виробів одягу, допоміжними матеріалами, аксесуарами та елементами, з яких виготовляється одяг; реалізація товарів 26 класу МКТП орієнтована на вузького споживача, підприємця, яким і виготовляється одяг, в той же час товари 25 класу МКТП орієнтовані на споживача широкого спектру. Отже, виходячи з визначених Правилами всієї сукупності ознак спорідненості (однорідності) товарів або послуг, товари 25 і 26 класів МКТП за досліджуваними торговельними марками не є спорідненими (однорідними), оскільки такі товари очевидно відносяться до різних родових груп, задовольняють різні потреби, мають різне призначення, канали збуту та коло споживачів. Таким чином, враховуючи відмінності в звуковому (фонетичному), графічному (візуальному) критерії схожості торговельних марок за свідоцтвами України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1, а також враховуючи відсутність спорідненості товарів, для яких зареєстровано оскаржувану торговельну марку за свідоцтвом № НОМЕР_1, з товарами, для яких зареєстровано торговельну марку за свідоцтвом № НОМЕР_2, - вимога Позивача про визнання недійсним свідоцтва України № НОМЕР_1 є необґрунтованою. 2.4.3. Висновок експерта, складений на замовлення позивача, містить висновок про те, що торговельна марка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_1 є такою, що може ввести в оману щодо товарів і послуг або особи, яка виробляє товари і надає послуги, а саме, власника торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_2 . Єдиним аргументом на користь цього експерт визначив попередній етап експертного дослідження, де експерт дійшов висновку, що досліджувані позначення є схожими за фонетичними, семантичними та графічними ознаками, а товари 25, 26 класів та послуги 35 класу МКТП, для яких зареєстровано торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_4» за свідоцтвом № НОМЕР_1 , є спорідненими з товарами 25 класу та послугами 35 класу МКТП, для яких зареєстровано торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_4 . При складенні таких висновків судовим експертом порушено методику визначення можливості введення в оману. Такий підхід - визначення можливості введення в оману через схожість позначення є хибним та методологічно некоректним. Абзац п`ятий частини 2 статті 6 Закону № 3689-ХІІ визначає, що згідно з не можуть одержати правову охорону також позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу». Відповідно до підпункту 4.3.1.3 Правил при перевірці позначення, заявленого на реєстрацію як знак, щодо наявності підстав для відмови в наданні правової охорони, відповідно до пункту 2 статті 6 Закону № 3689-ХІІ, встановлюється чи не являються позначення такими, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу. Для розуміння суті вказаної підстави необхідно звернутися до підпункту 4.3.1.9 Правил, згідно з яким до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення,-які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності. Великий тлумачний словник сучасної української мови надає наступне тлумачення термінам, що використані в Законі та Правилах: ОМАНА, -и, ж. 1. Уявний образ чого-небудь, що помилково сприймається як дійсний. / Марні надії, сподівання; ілюзії. 2. Стан людини, коли вона помилково сприймає що-небудь уявне за дійсне. ВИРОБЛЯТИ, -яю, -яєш мн. вироблять; док., перех. 1. Виготовляти що- небудь, робити якісь речі, предмети і т. ін. СВІДОМІСТЬ, -мості, ж. 1. філос., псих. Процес відображення дійсності мозком людини, який охоплює всі форми психічної діяльності й зумовлює цілеспрямовану діяльність людини. 2. Сприйняття, розуміння навколишнього, властиві людині; розум. / Здатність осмислено сприймати навколишнє. 3. Ясне розуміння, усвідомлення чого-небудь. / Думка про що-небудь, відчуття чогось. СПОЖИВАЧ, -а, ч. 1. Особа чи організація, що використовує, споживає (у 2 знач.) якусь продукцію. 2. Те саме, що покупець. АСОЦІАЦІЯ, -ї, ж. 3. псих. Зв`язок між окремими нервово-психічними актами н- уявленнями, думками, почуттями, внаслідок якого одне уявлення, почуття і т. ін. викликає інше. ВИРОБНИК, -а, ч., ек. Той, що виробляє, виготовляє яку-небудь Продукцію. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача. Системний аналіз зазначених норм Закону № 3689-ХІІ, Правил та міжнародних 1 актів дозволяє зробити висновок, що підстава стосовно оманливості або можливості введення в оману стосується лише: виду, властивостей; характеру або якості товарів або послуг; географічного походження товарів або послуг; виробника товарів або надавача послуг. Згідно з пунктом 10.7.3 Методичних рекомендацій з окремих питань проведення експертизи заявки на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Укрпатенту № 91 від 07.04.2014 (далі - Методичні рекомендації) позначення, що може ввести в оману споживача - це позначення, що не містить відомостей, які прямо не відповідають дійсності, проте реально здатне породжувати таку можливість побічно. Такі позначення асоціативно породжують у свідомості споживача помилкову, неправильну думку щодо властивостей або інших якісних характеристик товарів або характеру послуг, географічного походження товарів або послуг, які насправді не відповідають дійсності. Здатність ввести в оману не завжди очевидна, вона має ймовірний характер. На відміну від оманливого, позначення, що здатне ввести в оману внаслідок того, що воно дає змогу споживачам асоціювати це позначення з певною особою, яка гарантує якість своїх товарів або послуг. При цьому, споживачу навіть не обов`язково має бути відоме точне найменування особи, яка виробляє відповідні товари або надає певні послуги під певним комерційним позначенням, достатньо того, щоб так особа або його товари/послуги викликають у споживача довіру, яка втілюється у виборі ним відповідних товарів/послуг. Позначення може ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, якщо воно, зокрема, породжує у свідомості споживача невідповідну дійсності уяву про виробника, якість, властивості, місце походження товару або послуги. При цьому, оманливість або здатність введення позначенням споживача в оману має оцінюватися та доводитися позивачем у суді не абстрактно щодо будь-яких товарів або послуг, а щодо усіх тих конкретних товарів або послуг, для яких оспорюваний знак булозареєстровано. УКРНОІВІ категорично не погоджується з позицією експерта щодо одночасного застосування: абзацу 5 частини 2 статті 6 Закону № 3689-ХІІ (не можуть одержати правову охорону також позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу) -та абзацу 2 частини 3 статті 6 Закону № 3689-ХІІ не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг). Поділ підстав для відмови в реєстрації знака в Законі № 3689-ХІІ базується на статті 6 quinquies Паризької конвенції, в якій підстави, що розглядаються зосереджені в підпунктах 1 та 3 пункту В. В силу підпункту 3 пункту В статті 6 quinquies Паризької конвенції охорону промислової власності від 20 березня 1883 року товарні знаки можуть бути відхилені при реєстрації чи визнанні недійсними в таки^ випадках, зокрема, якщо знаки суперечать моралі чи громадському порядку та, особливо, якщо вони можуть ввести в оману громадськість. Підстава, включена в підпункті 1 пункту В, дозволяє визнавати недійсними знаки у випадку: «Якщо знаки можуть порушити права, набуті третіми особами в країні, де витребовується охорона». Ця підстава для відхилення або визнання недійсним реєстрації знака, що підпадає під дію даної статті, - це порушення реєстрацією такого знака прав третіх осіб, придбаних в країні, де витребовується охорона знака. Такими порушеними правами можуть бути права на знаки, вже охоронювані в даній країні, або будь-які інші права, наприклад право на фірмове найменування або авторське право, коли якийсь образ або поєднання слів, включених в знак, можуть порушити ці права. Підстава, зазначена в підпункті 3 пункту В, дозволяє визнавати недійсними знаки у випадку: «... якщо вони можуть ввести в оману громадськість». Ця підстава для відхилення або визнання недійсним реєстрації знака має місце коли знаки, дають неправдиві відомості про комерційне походження товару. Отже, ці дві підстави є нормативно відокремленими одна від одної не лише в Законі № 3689-ХІІ, але й Паризькій конвенції, що передбачає окремі та особливі умови їх правової реалізації та застосування. Аналіз зазначених положень свідчить, що відповідно до законодавства України та світової практики поняття «оманливе або таке, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу», як абсолютної підстави, слід чітко відрізняти від випадку «тотожності» або «схожості» знаків до ступеню сплутування щодо таких самих або споріднених товарів або послуг, як відносної підстави. Про поділ вказаних підстав вказується і в виданні Всесвітньої організації інтелектуальної власності «Основи інтелектуальної власності», в якому зазначається, зокрема; наступне: «Товарним знакам, які можуть ввести в оману споживачів щодо характеру, якості або будь-яких властивостей товарів або їх географічного походження, право на реєстрацію не надається в інтересах суспільства. В даному випадку реалізується тест на неправильність смислового значення самого товарного знака, коли той асоціюється з товарами, для яких пропонується. Цей тест слід чітко відрізняти від тесту на небезпеку змішування в споживачів при використанні тотожних або подібних товарних знаків на ідентичні або однорідні товари». Абсолютні підстави для відмови дозволяють без співставлення із іншими зареєстрованими об`єктами прав інтелектуальної власності оцінити сутність заявленого на реєстрацію в якості знака позначення, його здатність виконувати функції знака, включаючи основну функцію - індивідуалізуючу. Відносні підстави для відмови, передбачені частиною 3 статті 6 Закону № 3689-ХІІ, дають відповідь на питання, чи не буде заявлене позначення, в разі його реєстрації в якості знака, порушувати права третіх осіб на інші об`єкти, в тому числі на знаки. Введення споживача в оману стається лише в тому випадку, коли заявлене позначення саме по собі несе споживачеві невірну інформацію, викликає хибні асоціації або певним чином дезінформує споживача. Для перевірки оспорюваного знака на предмет його здатності вводити споживача в оману порівнювати аналізований знак із позначенням Позивача є безпідставним та необґрунтованим, оскільки це має відбуватися виключно в порядку, за умов та у спосіб як відносною підставою для відмови в реєстрації знака. Таким чином, при застосуванні підстав для відмови в реєстрації знака щодо такої підстави як можливість введення в оману щодо іншої особи усі посилання експерта на схожість до ступеню сплутування із етикетками Позивача є невірним, оскільки згадана підстава може бути застосоване лише в рамках реалізації абзацу п`ятого частини 3 статті 6 Закону № 3689-ХІІ. Вищий господарський суд України у Оглядовому листі від 22.01.2007 № 01-8/24 (пункт 6) прийшов до висновку, що у вирішенні спору про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг необхідно шляхом експертного дослідження з`ясувати, чи є позначення за відповідним свідоцтвом таким, що породжує у свідомості споживача асоціації, пов`язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг чи з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності (а при позитивній відповіді - з`ясувати фактори, які на це впливають). Враховуючи викладене, УКРНОІВІ вважає, що обрана судовим експертом методика надання відповіді на питання № 2 Висновку також є хибною, такою, що не узгоджується зі спеціальним законодавством та є методологічно некоректною, що призвело до помилкових результатів дослідження. Все вищевикладене також є підтвердженням порушення судовим експертом пункту 2.2. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 та частини першої статті 12 Закону України «Про судову експертизу». Будь-яких інших аргументів на користь того, що торговельна марка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_1 є такою, що може ввести в оману щодо товарів і послуг або особи, яка виробляє товари і надає послуги, а саме, власника торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_2 . З огляду на зазначене, УКРНОІВІ заперечує проти Висновку експерта № 277/23, оскільки вважає, що зроблені експертом висновки є такими, що викликають сумніви у їх правильності, у зв`язку із відсутністю їх належного обґрунтування. За викладених вище аргументів, УКРНОІВІ просить суд поставитись критично до Висновку, як такого, що не можна використати у якості належного засобу доказування. 3. Щодо доказів на підтвердження факторів добре відомості Позивач просить визнати комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» добре відомою торговельною маркою відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції станом на 01.07.2019. При цьому, Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог. Більшість наданих Позивачем документів мають цілий ряд недоліків: не мають реквізитів, які б дозволяли ідентифікувати дату створення документа, не завірені належним чином, або взагалі викладені російською мовою. Окрім цього, наданий Позивачем Звіт опитування споживачів також не є належним доказом: звіт складений на замовлення позивача 11.07.2023, при цьому не носить ретроспективного характеру, не містить жодної інформації щодо ідентифікації дати проведення дослідження; звіт не відповідає рекомендаціям, встановленим Порядком, відповідно до п. 3.2.3 якого фактичні дані, які підтверджують - добру відомість знака стосовно товарів і/або послуг, щодо яких він використовується, на вказану в заяві дату повинні бути представлені відомостями, що містяться у відповідних документах. Отже, позивачем не надано достатньо належних, достатніх та достовірних доказів, які свідчать про наявність факторів, які підтверджують, що комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» стало добре відомим в Україні, не вбачається також відносно якої особи станом на 01.07.2019 і для яких саме товарів та/або послуг він став добре відомим. 4. Щодо покладення судових витрат на УКРНОІВІ, зазначає, що УКРНОІВІ не несе цивільно-правової відповідальності (в тому числі компенсаторної) за дії Мінекономіки та Укрпатенту. 4.1. До 14.10.2020 Мінекономіки здійснював функції Національного органу інтелектуальної власності (НОІВ). З 14.10.2020 по 08.11.2022 функції НОІВ здійснював Укрпатент. 28.10.2022 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 943-р «Деякі питання Національного органу інтелектуальної власності» визначено УКРНОІВІ суб`єктом, що виконує функції Національного органу інтелектуальної власності та припинення їх виконання Укрпатентом. Вищенаведене розпорядження КМУ набрало чинності з 08.11.2022. Наразі УКРНОІВІ є функціональним правонаступником Укрпатенту в частині здійснення повноважень НОІВ, а також забезпечення стабільного та ефективного функціонування та розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності та інновацій. Відповідно до пункту 1.1 Статуту УКРНОІВІ, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 09.08.2023 № 10649, УКРНОІВІ (Офіс) заснований на державній власності, належить до сфери управління Мінекономіки та є державною некомерційною організацією. Згідно з пунктом 4.10 Статуту Офіс відповідає за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна. Офіс не несе відповідальності за зобов`язаннями держави та Уповноваженого органу управління, а держава та Уповноважений орган управління не несуть відповідальності за зобов`язаннями за Офісу, крім випадків, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами. Таким чином, УКРНОІВІ, як новостворена державна некомерційна організація, якій з 08.11.2022 передані функції НОІВ, не є правонаступником прав та обоє 'язків Мінекономіки, Укрпатенту та не несе жодної майнової (компенсаторної) відповідальності за їх зобов 'язаннями, у тому числі не несе цивільно-правової відповідальності за дії, бездіяльність чи рішення цих державних інституцій. 4.2. Частиною 9 статті 10 ЦПК України визначено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). УКРНОІВІ вважає, що до спірних правовідносин можуть за аналогією права застосовуватися положення пункту 69 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності». Відповідно до зазначеного пункту у разі задоволення позову про визнання свідоцтва на знак недійсним повністю або частково суд не має права покладати судовий збір та інші судові витрати на Державну службу інтелектуальної власності України (на сьогодні повноваження стосовно реалізації державної політики в сфері інтелектуальної власності покладено на УКРНОІВІ), якщо останню було залучено до участі у справі як одного з відповідачів, а видачу відповідного свідоцтва здійснено нею згідно з чинним законодавством. Крім того, позовні вимоги до УКРНОІВІ є похідними та мають суто технічно-реєстраційний характер. УКРНОІВІ здійснює державну реєстрацію та ведення державних реєстрів щодо об`єктів інтелектуальної власності та видає в установленому порядку охоронні документи на ці об`єкти. У разі задоволення позовних вимог позивача, рішення суду може вплинути на обов`язок УКРНОІВІ: внести зміни до Переліку торговельних марок, які визнані добре відомими в Україні; внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки щодо визнання недійсним свідоцтва України № НОМЕР_1. Отже, у разі прийняття судом рішення про задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, не можуть бути покладені на УКРНОІВІ. 4.3. Окремо від судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, Позивач просить суд стягнути з Відповідачів на свою користь понесені витрати, пов`язані із проведенням експертного дослідження за Договором № 12/07 від 14.07.2023 в розмірі 30 398, 26 грн. та витрати, пов`язані з проведенням маркетингових послуг за Договором № 25052023/2 від 25.05.2023 у розмірі 137 000, 00 грн. Зазначає, що нормами ЦПК України не передбачено право сторони на стягнення таких витрат. Відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи, здійснюється судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності відповідних доказів, які повинні бути належними, допустимими та достовірними. Вирішуючи питання про такий розподіл, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності та розумності. Ті самі критерії застосовує Європейський суд" з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Отже, виходячи з підстав та меж заявлених позовних вимог, доводів позовної заяви та характеру позову, аналізу положень чинного законодавства та наявних Матеріалів справи, УКРНОІВІ вважає, що заявлений позивачем розмір відшкодування витрат є необґрунтованим. Позивачем не доведено, що він має право на стягнення таких витрат та те, що заявлені витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим. Таким чином, всі доводи позивача вважає безпідставними та недоведеними, а всі його твердження суб`єктивними та оціночними, що не ґрунтуються на належних законодавчих та фактичних підставах, які б мали об`єктивне та справедливе значення для задоволення цієї заяви про відшкодування судових витрат.

Відповідач ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Коваля О.Ю. подав до суду відзив, в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву, зазначив, що позивач стверджує що торговельні марки належні позивачу та ОСОБА_3 є схожими настільки, що споживач може бути введений в оману. Вказане твердження позивача є безпідставним. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»: «1. Експертиза заявки складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) і проводиться НОІВ відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності... 3. Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, чи торговельної марки за міжнародною реєстрацією відображаються в обґрунтованому висновку експертизи, що набирає чинності з дня затвердження його НОІВ. На підставі такого висновку за заявкою НОІВ приймає рішення про реєстрацію торговельної марки для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації торговельної марки для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію торговельної марки щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації торговельної марки для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення НОІВ за заявкою надсилається заявнику… 9. Під час проведення формальної експертизи: встановлюється дата подання заявки на підставі статті 8 цього Закону; заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам статті 7 цього Закону та правилам, встановленим на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності; сплачений збір за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам. 10. У разі відповідності матеріалів заявки вимогам статті 8 цього Закону та сплаченого збору за подання заявки встановленим вимогам заявнику надсилається повідомлення про встановлену дату подання заявки та здійснюється публікація в Бюлетені визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, відомостей про заявку протягом п`яти робочих днів з дати надіслання такого повідомлення. Склад відомостей, що підлягають публікації, повинен включати таку інформацію (за наявності): номер заявки, дату подання заявки, дату виставкового пріоритету, номер попередньої заявки відповідно до Паризької конвенції, дату подання попередньої заявки відповідно до Паризької конвенції, двобуквений код держави - учасниці Паризької конвенції, індекс (індекси) МКТП для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг, індекс (індекси) Міжнародної класифікації зображальних елементів знака, зображення знака, заявлені кольори (зазначення кольору чи поєднання кольорів, що охороняються), заявника (ім`я або повне найменування та адресу заявника (заявників), представника (ім`я, повне найменування та реєстраційний номер представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або іншої довіреної особи), адресата (адресу для листування). Одночасно із здійсненням публікації в Бюлетені до Бази даних заявок вносяться відомості про заявку. Порядок ведення Бази даних заявок та склад відомостей, що містяться в ній, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності. Відомості, що містяться у Базі даних заявок, повинні включати таку інформацію (за наявності): номер заявки, дату подання заявки, дату виставкового пріоритету, номер попередньої заявки відповідно до Паризької конвенції, дату подання попередньої заявки відповідно до Паризької конвенції, двобуквений код держави - учасниці Паризької конвенції, індекс (індекси) МКТП для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг, індекс (індекси) Міжнародної класифікації зображальних елементів знака, зображення знака, заявлені кольори (зазначення кольору чи поєднання кольорів, що охороняються), заявника (ім`я або повне найменування та адресу заявника (заявників), представника (ім`я, повне найменування та реєстраційний номер представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або іншої довіреної особи), адресата (адресу для листування). Після публікації відомостей про заявку будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності. За ознайомлення з матеріалами заявки сплачується збір… 15. Під час кваліфікаційної експертизи здійснюються перевірка відповідності заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним цим Законом, та розгляд заперечень, поданих відповідно до пункту 8 цієї статті. Під час перевірки відповідності заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним цим Законом, використовуються інформаційна база НОІВ, у тому числі матеріали заявок, довідково-пошуковий апарат та відповідні офіційні видання… 16. Якщо за результатами кваліфікаційної експертизи та розгляду заперечення, у разі наявності такого є підстави вважати, що заявлене позначення не відповідає умовам надання правової охорони повністю або частково, то НОІВ надсилає заявнику про це обгрунтований попередній висновок із викладенням вичерпного переліку підстав невідповідності заявленого позначення умовам надання правової охорони повністю або частково, такий попередній висновок може надсилатися лише один раз з пропозицією надати мотивовану відповідь на користь реєстрації торговельної марки.» Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»: «1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: Національний орган інтелектуальної власності (далі - НОІВ) - державна організація, що входить до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, визначена на національному рівні Кабінетом Міністрів України як така, що здійснює повноваження у сфері інтелектуальної власності, визначені цим Законом, іншими законами у сфері інтелектуальної власності, актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, та статутом, і має право представляти Україну в міжнародних та регіональних організаціях;» З викладеного вбачається, що подана Відповідачем 2 заявка на реєстрацію торговельної марки мала пройти 2 експертизи (формальну та кваліфікаційну) Національним органом інтелектуальної власності (НОІВ), перш ніж було прийнято рішення про реєстрацію торговельної марки відповідача - «ІНФОРМАЦІЯ_4». Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 10 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»: «8. Будь-яка особа протягом трьох місяців від дати публікації в Бюлетені відповідно до пункту 10 цієї статті відомостей про заявку або міжнародну реєстрацію торговельної марки чи територіальне поширення міжнародної реєстрації на Україну, здійснене після міжнародної реєстрації, може подати до НОІВ мотивоване заперечення проти заявки чи дії міжнародної реєстрації в Україні щодо невідповідності наведеного в них позначення умовам надання правової охорони, встановленим цим Законом.» Натомість, жодних заперечень щодо заявки відповідачем на реєстрацію торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_4» жодними особами, в тому числі, і самим позивачем не подавалось. Лише саме по собі використання у торговельній марці відповідача слова «ІНФОРМАЦІЯ_1» не може свідчити про схожість або тотожність з торговельною маркою позивача, оскільки торгова марка відповідача: складається з двох слів, має графічний елемент (тобто є комбінованим), а також має захищені кольори чорний, червоний та білий, чого торгова марка Позивача взагалі не містить. Посилання позивача на висновок експерта з цього приводу, також не може бути беззаперечним доказом обґрунтованості позовних вимог. По-перше, відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України: «2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.» Відповідно до ч. 1 ст. 110 ЦПК України: «1. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.» Таким чином, сам по собі висновок експерта, який висловлює виключно думку певного експерта та його оціночні судження, які можуть не співпадати з думкою інших фахівців в цій же галузі знань, не має вирішального значення при розгляді даної справи. По-друге, сумнівною є взагалі необхідність застосування спеціальних знань для вирішення даного спору. Так, відповідно до висновків викладених в Постанові ВС від 20.02.2018 по справі № 922/3136/16: «Попередні судові інстанції у прийнятті оскаржуваних судових рішень виходили з того, що позначення "ІНФОРМАЦІЯ_6" за заявкою від 21.04.2016 № m 201608829 є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_5" за свідоцтвом від 11.04.2016 № 210334. В основу оскаржуваних судових рішень покладено згадані висновок експертизи та звіт. Разом з тим єдиною підставою для призначення судової експертизи є потреба в застосуванні спеціальних знань, тоді як у даному випадку необхідність у застосуванні саме спеціальних знань відсутня, оскільки вирішення порушеного питання (щодо схожості зареєстрованої торговельної марки і спірного позначення) належить до компетенції звичайного пересічного споживача відповідних послуг. У свою чергу, касаційний суд, беручи до уваги: поширеність послуг, щодо яких позивачем зареєстровано торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_5" за свідоцтвом України № НОМЕР_5 ; загальний рівень освіти в Україні; обізнаність населення України щодо використання іноземної мови, іншомовних слів та транслітерації; обізнаність звичайного пересічного споживача із змістом та зовнішнім виглядом слів ("дисконт", "diskont", "discount", "place", "економ", "эконом", "econom", "клас", "класс", "class"), їх поширеність та загальновживаність у різноманітних варіантах у повсякденному застосуванні; відсутність графічної, фонетичної та семантичної схожості, - дійшов висновку про те, що попередніми судовими інстанціями оскаржувані рішення прийнято з порушенням норм процесуального права (щодо підстав призначення судової експертизи, стосовно загальних правил оцінки доказів, відсутності у висновку судового експерта заздалегідь встановленої сили; статті 41, 42, 43 ГПК України в редакції, що діяла до 15.12.2017), що, в свою чергу, призвело до неправильного застосування ними приписів частини п`ятої статті 16 Закону № 3689 через помилковість визнання порівнюваних позначень схожими до ступеню сплутування (з можливістю введення в оману). До того ж наявність у позначення "ІНФОРМАЦІЯ_6" розрізняльної здатності підтверджується свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_6 , виданим 25.10.2017 Міністерством економічного розвитку і торгівлі України ОСОБА_29 за результатами розгляду заявки від 21.04.2016 № m 201608829 (з проведенням формальної та кваліфікаційної експертиз; розділ ІІІ Закону № 3689).» Відповідно до висновків, викладених в Постанові ВС від 15.07.2019 по справі № 910/18587/16: «15. Позивач є власником знака для товарів і послуг "РІЗДВЯНИЙ", який охороняється свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 106778 для товарів 32 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (далі - Знак 1, свідоцтво № НОМЕР_7 ). Свідоцтво зареєстроване в державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 12.05.2009. Дата подання заявки 17.12.2007. 16. Відповідач 1 є власником комбінованого знака для товарів і послуг, який охороняється свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_8 для товарів 32 класу МКТП: пиво (далі - Знак 2). Свідоцтво зареєстроване в державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 26.08.2014. Дата подання заявки 15.08.2012. 26. У результаті проведеного дослідження експертами було з`ясовано, що Знак 2 та Знак 1 використовуються для одного і того ж товару 32 класу МКТП - "пиво". Комбінований Знак 2 містить домінуючий словесно-зображувальний елемент "ЛЬВІВСЬКЕ РІЗДВЯНЕ". Цей домінуючий елемент і Знак 1 не схожі до ступеня сплутування. Отже, Знак 2 не є схожим настільки, що його можна сплутати зі Знаком 1 щодо товару 32 класу МКТП - "пиво". Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджені наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 № 116 (в редакції наказу Державного патентного відомства України від 20.08.1997 № 72), зареєстровані у Міністерстві юстиції України 02.08.1995 за № 276/812 37. Пункт 4.3.2.4 Позначення вважається тотожним з іншим позначенням, якщо воно збігається з ним у всіх елементах. Позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів. При перевірці позначень на тотожність і схожість необхідно: провести пошук тотожних а бо схожих позначень; визначити ступінь схожості заявленого позначення та виявлених при проведенні пошуку позначень; визначити однорідність товарів і/або послуг, для яких заявлено знак, в порівнянні з товарами і/або послугами, для яких зареєстровані або заявлені тотожні або схожі знаки, виявлені під час пошуку. Пункт 4.3.2.6 Словесні позначення, заявлені як знаки, порівнюються з словесними та комбінованими позначеннями, до композиції яких входять словесні елементи. При встановленні схожості словесних позначень враховується звукова (фонетична), графічна (візуальна) та смислова (семантична) схожість. Отже, оцінюючи схожість торговельних марок з точки зору пересічного споживача, вбачається, що вони не схожі та не можуть вводити споживача в оману. Це зумовлено тим, що торгова марка Відповідача 2 не дивлячись на можливу фонетичну схожість, суттєво відрізняється від торгової марки Позивача, оскільки: - складається з двох слів; - містить аутентичний графічний елемент (тобто є комбінованою); - має захищені кольори (червоний, чорний та білий). Таким чином, візуальне сприйняття торгових марок Позивача та Відповідача 2 пересічними споживачами не дає можливості їх сплутати. Щодо неможливості Відповідача 2 нести відповідальність та негативні наслідки від дій Відповідача 1: Як вже було зазначено вище, заявка відповідача 2 на реєстрацію торгової марки пройшла 2 експертизи (формальну та кваліфікаційну) Відповідача 1, на підставі яких Відповідачем 1 і приймалось рішення про реєстрацію спірної торгової марки. Отже, якщо порушення прав Позивача і можуть мати місце, то виключно з боку Відповідача 1. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції. Згідно положень ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності. Також у цьому Рішенні зазначено, що відповідно до встановленого прецедентного права Суду втручання має підтримувати "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи. Ця свобода оцінювання, тим не менше, йде пліч-о-пліч з Європейським наглядом. Суд вважає, що державні органи неминуче вступають у численні договори приватноправової природи із звичайними громадянами у ході виконання своїх функцій. У випадку укладання правочинів із перевищенням органом влади або місцевого самоврядування своїх повноважень, ЄСПЛ застосовуються наслідки такого виходу за межі повноважень, які в узагальненому виді прийнято називати доктриною ultra vires, тобто сукупністю правил щодо оцінки такого порушення та встановлення його наслідків для усіх учасників правочину. З рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" вбачається, що Європейський суд наголошує на тому, що доктрина ultra vires застосовується державою з урахування принципу пропорційності втручання держави у право приватної особи мирно володіти своїм майном. У зазначеній справі, констатуючи порушення ст. 1 Першого протоколу до вказаної Конвенції, Європейський суд з прав людини обґрунтував його тим, що орган державної влади при укладанні угоди, вважав себе компетентним на її укладання, при цьому національне законодавство не містило чітко вираженої заборони на укладання таких угод і укладання таких угод було звичайною практикою, а відтак особа приватного права мала всі підстави вважати, що орган державної влади діє в межах компетенції. Викладені Позивачем порушення, могли бути допущені виключно Відповідачем 1, який вчиняв реєстраційні дії щодо торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_4» на користь Відповідача 2, оскільки очевидним є той факт, що Відповідач 2 жодним чином не міг вплинути на виконання іншими особами своїх обов`язків та дотримання ними законності процедури реєстрації. Саме тому, виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003 вважається законним та обґрунтованим набуття майна або майнового права за договором, укладеним з органом публічної влади, який при відчуженні перевищив свої повноваження, в разі відсутності порушень з боку набувача. За висновком Суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції". Пунктом 55- 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Україна - Тюмень проти України" від 22.02.2008р. визначено, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (також рішення у справі "Спорронґ та Льоннрот проти Швеції", від 23 вересня 1982 року, Sеrіеz А nо. 52, р. 26, §69). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення у справі "Прессоз Компанія Нав`єра та інші проти Бельгії", від 20 листопада 1995 року, Sеrіеz А nо. 332, р. 23, § 38). Держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону, про який йдеться. Проте, Суд не може не скористатися своїм повноваженням щодо здійснення перевірки та повинен визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на "мирне володіння його майном" в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу (рішення у справі "Звольски та Звольська проти Республіки Чехія", N 46129/99, § 69, ЕСНК. 2002-ІХ). У справі "Україна-Тюмень" проти України" Європейський суд встановив, що "справедливий баланс" не дотримано, адже заявник не знав і не міг знати про те, що майно відчужується за межами повноважень державного органу і не отримав ніякої компенсації за позбавлення його права на таке майно. Суд встановив, що таким чином на заявника було покладено індивідуально важкий тягар, що порушило справедливий баланс, який повинен був бути дотриманий між вимогами суспільного інтересу з одного боку, і захистом права на мирне володіння майном - з іншого. Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Натомість, з боку Відповідача 2 - ОСОБА_3 відсутні жодні порушення вимог чинного законодавства, оскільки він розробив власний знак для товарів та послуг (який всупереч твердженням Позивача не є тотожним із знаком для товарів і послуг належним Позивачу) та в установленому законом порядку подав його для державної реєстрації. Зі змісту позовної заяви та письмових пояснень Позивача вбачається, що і сам Позивач не вказує про наявність винних дій чи порушень з боку Відповідача 2. Верховний суд неодноразово наголошував на неможливості позбавлення особи права власності чи права користування майном, якщо ця особа не вчинила будь-яких порушень при отриманні його у власність чи користування тільки на тій підставі, що порушення закону були допущені органом державної влади. Зазначена правова позиція кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини «Case of Stretch v. The United Kingdom» від 24.06.2003 року, в якому зазначено, що від помилки державного органу особа (в даному випадку Відповідач 2 - ОСОБА_3 ) не повинна нести збитки. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovd and Pine v. the Czech Republic), n.58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява №32457/05, п.40, від 13 грудня 2007 року та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року). Враховуючи зазначені доводи звертаємо увагу, що однією з ознак задекларованої в ст. 1 Конституції України правової держави є реалізація принципів законності, одним з найважливіших принципів законності безумовно є принцип єдності застосування правових норм. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово робив висновок про те, що принцип правової визначеності - фундаментальний аспект верховенства права: «Для того щоб судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно, щоб рішення судів були розумно передбачуваними» (справи «SW проти Великобританії», «Коккінакіс проти Греції»). Таким чином, з точки зору виконання принципу однаковості застосування норм права та законності при розгляді справ суду, доцільно користуватись висновками, які визначені у рішеннях Європейського суду з прав людини та Верховного суду. З викладеного вбачається, що відсутні будь-які законні та обґрунтовані підстави для задоволенні позовних вимог та позбавлення Відповідача 2 прав на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_4», внаслідок можливих порушень з боку Відповідача 1. ІІІ. Щодо можливості вирішення даного спору мирним шляхом: На дивлячись на ту обставину, що Відповідач 2 заперечує проти позову в повному обсязі, а також заперечує факт схожості торговельних марок належних Позивачу та Відповідачу 2, Відповідач 2 вбачає за можливе запропонувати Позивачу вирішити вказаний спір мирним шляхом. Така позиція Відповідача 2 зумовлена тим, що у зв`язку з початком військової агресії Російської Федерації та початком бойових дій на території Харківської області та міста Харкова, життєві обставини Відповідача 2 суттєвим чином змінились, що вплинуло також і на підприємницьку діяльність Відповідача 2. За вказаних обставин Відповідач 2 втратив інтерес до належної йому торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_4» та фактично вже тривалий час її жодним чином не використовує. У зв`язку з цим, Відповідач 2 пропонує Позивачу вирішити спір мирним шляхом на умовах того, що Відповідачем 2 буде подано заяву про дострокове припинення дії свідоцтва в порядку ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»: «Стаття 18. Припинення дії свідоцтва 1. Власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до НОІВ. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в Бюлетені.» Взамін цього, Відповідач 2 пропонує Позивачу відмовитись від стягнення з Відповідача 2 частини судових витрат на проведення експертного дослідження в сумі 30 398,26 грн. та витрат на проведення маркетингових послуг в сумі 137 000,00 грн, а також від будь-яких претензій майнового та немайнового характеру до Відповідача 2, що можуть виникнути в майбутньому.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

24 липня 2023 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11 год 00 хв 06 вересня 2023 року. Направлено відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 30 серпня 2023 року, але не менше п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

31 серпня 2023 року через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Коваль О.Ю. подав до суду відзив на позовну заяву.

06 вересня 2023 року підготовче засідання відкладено на 13 год 00 хв 28.09.2023.

25 вересня 2023 року представник позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог.

28 вересня 2023 року підготовче засідання відкладено на 13 год 00 хв 16.10.2023.

10 жовтня 2023 року представник ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (далі - УКРНОІВІ) подала відзив на позовну заяву.

24 липня 2023 року підготовче засідання відкладено на 11 год 00 хв 08.09.2023.

16 жовтня 2023 року ухвалою суду відмовлено у затвердженні мирової угоди, укладеної 14.09.2023 позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3

16 жовтня 2023 року оголошено перерву у підготовчому засіданні на 13 год 00 хв 26.10.2023.

26 жовтня 2023 року оголошено перерву у підготовчому засіданні на 11 год 00 хв 05.12.2023.

05 грудня 2023 року оголошено перерву у підготовчому засіданні на 11 год 00 хв 19.12.2023.

19 грудня 2023 року закрито підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду на 11 год 00 хв 18.01.2024.

18 січня 2024 року у судовому засіданні оголошено перерву на 14 год 00 хв 30.01.2024.

30 січня 2024 року у судовому засіданні оголошено перерву на 14 год 00 хв 20.02.2024.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Мариничев Ю.П. просив задовольнити уточнений позов з підстав, зазначених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача УКРНОІВІ - Фінагіна В.Б. просила відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Коваль О.Ю. просив відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно висновку експерта № 277/23 від 21.07.2023 за результатами експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності, проведеного судовим експертом Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України: знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_4» за свідоцтвом України на знак № НОМЕР_1 і знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України на знак № НОМЕР_2 є схожим на стільки, що його можна сплутати; знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України на знак № НОМЕР_1 є таким, що може ввести в оману щодо товарів і послуг або особи, яка виробляє товари і надає послуги, а саме, власника знаку товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_2 .

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Щодо позовної вимоги про визнання комбінованого позначення добре відомою маркою.

Відносини, що виникають у зв`язку з набуттям і здійсненням прав на торговельні марки в Україні регулює Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі - Закон № 3689-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 3689-ХІІ торговельна марка - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Об`єктом торговельної марки може бути будь-яке позначення або будь- яка комбінація позначень. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення торговельної марки та переліком товарів і послуг (стаття 5 Закону № 3689-ХІІ).

Право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має більш ранню дату подання до НОІВ або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за нею НОІВ не прийнято рішення про відмову в реєстрації торговельної марки, можливості оскарження якого вичерпані (стаття 5 Закону № 3689-ХІІ).

Статтею 421 ЦК України визначено, що суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Отже, право інтелектуальної власності як суб`єктивне право на результат інтелектуальної, творчої діяльності обов`язково складається з суб`єкта та об`єкта такого права. Майнові права інтелектуальної власності на об`єкт права інтелектуальної власності (в тому числі на торговельну марку) належать власнику такого об`єкта.

Порядок визнання торговельної марки добре відомою в Україні визначається наступними нормативно-правовими актами: Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20.03.1883, що набула чинності для України: 25.12.1991 (далі - Паризька конвенція); Регламент Апеляційної палати Національного органу інтелектуальної власності (далі - Апеляційна палата НОІВ), затверджений наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 02.03.2021 за 433 (далі - Регламент).

Разом з тим, при визнанні знака добре відомим в Україні слід керуватися також нормами Спільних рекомендацій про положення відносно охорони добре відомих знаків, що прийняті Асамблеєю Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) на тридцять четвертій сесії засідань Асамблей держав-членів ВОІВ 20-29 вересня 1999 (далі - Спільні рекомендації).

Відповідно до статті 25 Закону № 3689-ХІІ охорона прав на добре відому торговельну марку здійснюється згідно із статтею 6 bis Паризької конвенції та цим Законом на підставі визнання торговельної марки добре відомою Апеляційною палатою або судом. Торговельна марка може бути визнана добре відомою незалежно від реєстрації її в Україні.

Статтею 6 bis Паризької конвенції визначено, що Країни Союзу зобов`язуються чи з ініціативи адміністрації, якщо це допускається законодавством даної країни, чи за клопотанням зацікавленої особи відхиляти або визнавати недійсною реєстрацію і забороняти застосування товарного знака, що становить відтворення, імітацію чи переклад іншого знака, здатні викликати змішування зі знаком, що за визначенням компетентного органу країни реєстрації чи країни застосування вже є у цій країні загальновідомим як знак особи, що користується привілеями цієї Конвенції, і використовується для ідентичних або подібних продуктів. Це положення поширюється і на ті випадки, коли істотна складова частина знака становить відтворення такого загальновідомого знака чи імітацію, здатну викликати змішування з ним.

Для подання вимоги про скасування такого знака надається строк не менше п`яти років, що вираховується від дати реєстрації знака. Країни Союзу мають право встановити строк, протягом якого може вимагатися заборона застосування знака. Строк не встановлюється для подання вимоги про скасування чи заборону застосування знаків, зареєстрованих чи таких, що використовуються недобросовісно.

Відповідно до статті 2 Спільних рекомендацій при визначенні знака добре відомим мають бути взяті до уваги будь-які обставини, на підставі яких можна зробити висновок про те, що знак є добре відомим. Зокрема, розглядається інформація про наявність факторів, встановлених статтею 25 Закону № 3689-XII, які є доречними, однак, не обмежуючись наведеним.

Суд погоджується з доводами представника відповідача УКРНОІВІ, що обсяг правової охорони, що надається, визначається саме зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг (стаття 5 Закону № 3689-ХІІ). За поданими позовними вимогами заявлений позивачем спосіб захисту не може бути реалізований, оскільки позивачем не визначається обсяг правової охорони, щодо якого він просить визнати торговельну марку добре відомою, що не узгоджується з приписам спеціального законодавства, зазначеними вище.

У зв`язку з цим, відсутні правові підстави для задоволення позову про визнання комбінованого позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» добре відомою торговельною маркою.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання вчинити певну дію.

Так як суд відмовляє у задоволенні вищезазначеної вимоги, а вказана вимога є похідною, то відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва на торгівельну марку.

На підтвердження схожості торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_1 із торговельною маркою за свідоцтвом України № НОМЕР_2 позивач стверджує, що комбінована торговельна марка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом № НОМЕР_1 є схожою настільки, що її можна сплутати із комбінованою торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_2 , виходячи із звукового (фонетичного), графічного (візуального) та смислового (семантичного) критеріїв схожості. На доведення цього факту позивачем надано Висновок експерта № 277/23 за результатами експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності.

Відповідачі проти твердження позивача щодо схожості торговельних марок заперечують.

Представник УКРНОІВІ вказує, що вимоги позивача необґрунтовані, оскільки є відмінності в звуковому (фонетичному), графічному (візуальному) критерії схожості торговельних марок за свідоцтвами України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1, а також відсутня спорідненість товарів, для яких зареєстровано оскаржувану торговельну марку за свідоцтвом № НОМЕР_1 , з товарами, для яких зареєстровано торговельну марку за свідоцтвом № НОМЕР_2.

УКРНОІВІ заперечує проти Висновку експерта № 277/23, оскільки вважає, що зроблені експертом висновки є такими, що викликають сумніви у їх правильності, у зв`язку із відсутністю їх належного обґрунтування.

Представник ОСОБА_3 вказує, що сумнівною є взагалі необхідність застосування спеціальних знань для вирішення даного спору. Єдиною підставою для призначення судової експертизи є потреба в застосуванні спеціальних знань, тоді як у даному випадку необхідність у застосуванні саме спеціальних знань відсутня, оскільки вирішення порушеного питання (щодо схожості зареєстрованої торговельної марки і спірного позначення) належить до компетенції звичайного пересічного споживача відповідних послуг. Візуальне сприйняття торгових марок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 пересічними споживачами не дає можливості їх сплутати. Крім того, заявка ОСОБА_3 на реєстрацію торгової марки пройшла 2 експертизи (формальну та кваліфікаційну) УКРНОІВІ, на підставі яких і приймалось рішення про реєстрацію спірної торгової марки. У діях ОСОБА_3 відсутні жодні порушення вимог чинного законодавства, оскільки він розробив власний знак для товарів та послуг, який всупереч твердженням ОСОБА_1 не є тотожним із знаком для товарів і послуг належним їй, та в установленому законом порядку подав його для державної реєстрації.

Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Держпатенту України від 28.07.1995 № 116, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02.08.1995 за № 276/812 (далі - Правила) визначають вимоги до заявки, встановлюють правила подання та процедуру розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 3689-XII свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково, зокрема, у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони, видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Приписами частини третьої ст. 6 Закону № 3689-XII встановлено, що не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, зокрема, з знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.

Відповідно до Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Держпатенту України від 28.07.1995 № 116, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02.08.1995 за № 276/812 пунктом 4.3.2.1 Правил визначено, що згідно з пунктом 3 статті 6 Закону не реєструються як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з а) знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи щодо однорідних товарів і/або послуг.

Пунктом 4.3.2.4 Правил передбачено, що позначення вважається тотожним з іншим позначенням, якщо воно збігається з ним у всіх елементах, а схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, - якщо воно асоціюється з ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів.

Отже, враховуючи положення Правил, комбінований знак для товарів і послуг за оскаржуваним свідоцтвом має збігатися зі знаком за свідоцтвом позивача у всіх елементах, а також асоціюватися з ним в цілому.

Згідно висновку експерта № 277/23 від 21.07.2023 за результатами експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності, проведеного судовим експертом Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України: знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України на знак № НОМЕР_1 і знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України на знак № НОМЕР_2 є схожим на стільки, що його можна сплутати; знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України на знак № НОМЕР_1 є таким, що може ввести в оману щодо товарів і послуг або особи, яка виробляє товари і надає послуги, а саме, власника знаку товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_2 .

Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд відхиляє висновок експерта № 277/23 від 21.07.2023 та бере до уваги заперечення представника УКРНОІВІ про те, що вимога позивача про визнання недійсним свідоцтва України № НОМЕР_1 є необґрунтованою, оскільки є відмінності в звуковому (фонетичному), графічному (візуальному) критерії схожості торговельних марок за свідоцтвами України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1, а також відсутня спорідненість товарів, для яких зареєстровано оскаржувану торговельну марку за свідоцтвом № НОМЕР_1 , з товарами, для яких зареєстровано торговельну марку за свідоцтвом № НОМЕР_2 .

Також суд врахує заперечення представника УКРНОІВІ про те, що обрана судовим експертом методика надання відповіді на питання № 2 вказаного висновку є хибною та такою, що не узгоджується зі спеціальним законодавством та є методологічно некоректною, що призвело до помилкових результатів дослідження. Будь-яких інших аргументів на користь того, що торговельна марка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_1 є такою, що може ввести в оману щодо товарів і послуг або особи, яка виробляє товари і надає послуги, а саме, власника торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_2 .

Отже, зроблені експертом висновки є такими, що викликають сумніви у їх правильності, у зв`язку із відсутністю їх належного обґрунтування

У зв`язку з викладеним, суд відмовляє в задоволенні позову про визнати недійсним свідоцтво України № НОМЕР_1 .

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18).

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу статті 12, 13 ЦПК України також гарантують те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу.

Так, у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Зв`язок принципів змагальності та рівності акцентовано також у деяких рішеннях Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63).

У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89).

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» (заява №4241/03, п. 50), в аспекті змагальності, наголошується на тому, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд; стаття 6 Конвенції, в той же час, не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами. Аналогічна позиція також міститься у рішенні в справі «Олюджіч проти Хорватії» (Olujic v Croatia), №22330/05, п. 77).

В інших рішеннях цього Суду сформовані такі підходи до розуміння принципу змагальності: згідно зі статтею 19 Конвенції обов`язок Суду полягає у забезпеченні дотримання зобов`язання, що здійснюються Договірними сторонами Конвенції, зокрема, його функція не стосується фактів чи законів, які враховані національним судом, якщо тільки вони не порушили прав та свобод, захищених Конвенцією; Суд не може погодитися принципово та абстрактно з тим, щоб незаконно отримані докази можуть бути допустимими («Schenk v. Switzerland, заява №10862/84, п.п 45-46; «Garcia Ruiz v. Spain», заява №30544/96, п. 28; Spang v. Switzerland, №45228/99, п. 32); Суд повторює, що він не уповноважений замінювати свою оцінку фактичних обставин, зроблену національними судовими органами, проте відповідно до прецедентної практики Суду вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, у який було отримано та представлено докази; завдання Суду, серед іншого, установити, чи провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, було справедливим у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції («Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands), заява №14448/88, п. 31).

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, вимоги ОСОБА_1 є недоведеними, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати у разі відмови в позові - на позивача.

Так як суд відмовляє у задоволенні позову, то судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 ;

відповідач: ДЕРЖАВНА ОРГАНІЗАЦІЯ «УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ОФІС ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ІННОВАЦІЙ», місце знаходження: 01601, м. Київ, вул. Глазунова, буд. 1, ЄРДПОУ 44673629;

відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_10 .

Повне судове рішення складено 29 лютого 2024 року.

Суддя Є. А. Болибок