Справа № 216/4778/23

провадження №2-о/216/26/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді - Чирського Г.М.,

за участю секретаря судового засідання: Смолдирева М.Є.,

заявниці ОСОБА_1 , представника заявника, адвоката Страх В.О., представника заінтересованої особи Міністерства оборони України - Вологжаніної О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 м. Кривий Ріг цивільну справу в порядку окремого провадження, за заявою представника заявника - адвоката Страх Вадима Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2023 року адвокат Страх Вадим Олегович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: встановлення факту постійного проживання заявника, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із батьком, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зниклим безвісти під час ведення бойових дій у м. Бахмут Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В обґрунтування заяви зазначено, що заявник є рідною донькою ОСОБА_2 , який, був військовослужбовцем. Відповідно до сповіщення сім`ї від 07.05.2023 року оператор відділення управління командира батареї взводу управління мінометної батареї механізованого батальйону солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 12.05.2023 року під час ведення бойових дій у м. Бахмут Донецької області зник безвісти. Заявник звернулась через ІНФОРМАЦІЯ_5 на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2023 року щодо надання матеріалів службового розслідування за фактом зникнення безвісти батька ОСОБА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 . Крім того, була зареєстрована через ІНФОРМАЦІЯ_5 заява від 30.05.2023 року щодо отримання належного батькові грошового забезпечення разом з пакетом документів, яка надіслана на адресу військової частини НОМЕР_1 . Згідно листа військової частини НОМЕР_1 від 07.06.2023 року вихідний №4149 (вхідний ІНФОРМАЦІЯ_6 від 21.06.2023 року №3104) документи повернуто без виконання, а саме через відсутність підтвердження проживання заявника з батьком. Тому, із метою підтвердження факту постійного проживання та перебування на утриманні безвісти зниклого батька ОСОБА_2 , заявниця через представника звернулася до суду із вказаною заявою про встановлення факту постійного проживання разом із батьком.

21.07.2023 року ухвалою суду зазначену заяву було залишено без руху з надання заявнику строку для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 03.08.2023 року прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено цивільну справу до розгляду та постановлено за клопотанням представника заявника витребувати докази по справі.

17.08.2023 року заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 надав до суду клопотання про залучення до участі у справі Міністерства оборони України у якості заінтересованої особи.

Ухвалою суду від 26.10.2023 року залучено у справі в якості заінтересованої особи - Міністерство оборони України.

11.12.2023 року Міністерство оборони України, в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_3 , надіслав до суду через Електронний суд пояснення. Згідно змісту яких, Міністерство оборони України заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом із батьком, ОСОБА_2 , просить закрити провадження у справі, у зв`язку із тим, що вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом із батьком, ОСОБА_2 пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами позивача з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Ухвалою суду від 21.12.2023 року за клопотанням представника заявника - адвоката Страх В.О., провадження у вказаній справі було зупинено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України - до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 560/17953/21.

30.01.2024 року ухвалою суду відновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання сторони не з`явились.

Представник заявника - адвокат Страх В.О. надав до суду письмову заяву про розгляд справи без участі заявника та його представника. Заяву підтримують в повному обсязі та просять задовольнити її з підстав викладених в ній.

Представник заінтересованої особи військова частина НОМЕР_1 та представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 надали до суду письмові заяви про розгляд справи у свою відсутність.

Представник заінтересованої особи Міністерство оборони України надала до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, заперечуючи проти задоволення заявлених вимог заявника.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Батько заявниці - ОСОБА_2 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , 12.05.2023 року зник безвісти під час проведення бойових дій в м. Бахмут Донецької області, що підтверджується копією сповіщення сім`ї Центрально-Міського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 07.05.2023 року.

Згідно акту від 03.07.2023 року, заявниця та її батько, ОСОБА_2 , проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 .

18.05.2023 р. за №12023041230001016 до ЄРДР внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за тим фактом, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проходив військову службу солдатом на посаді оператор відділення управління командира батареї взводу управління мінометної батареї механізованого батальйону, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту м. Бухмут Донецької області, зник безвісти 12.05.2023 року. Досудове розслідування здійснюється Криворізьким РУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Відповідно до копії повідомлення Центрально-Міського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 28.06.2023 № 4325, ОСОБА_1 , як член сім`ї, звернувшись із заявою щодо отримання належного батькові всіх видів грошового забезпечення, отримала відмову з посиланням на Постанову КМУ від 30.11.2016 року № 884 п. 7.

Згідно п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Пунктом 2 ч.1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеному у свідоцтві про народження або паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

У заяві заявником зазначено, що метою встановлення факту її проживання разом з батьком є отримання належних останньому грошових виплат, передбачених законом.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року затверджено Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх.(Далі - Постанова №884)

Відповідно до Постанови №884 цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці). У цьому Порядку під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.

За військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1-8/99 (№ 5-рп/99) роз`яснив, під членом сім`ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов`язану кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.

Крім того, Конституційний суд України у своєму рішенні зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат; спільний бюджет: спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Згідно акту від 03.07.2023 року, заявниця та її батько, ОСОБА_2 , проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт спільного проживання заявниці разом з батьком ОСОБА_2 підтверджується показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які допитані під час судового розгляду.

Відповідно до статті 16 -1 Закону № 2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Порядок № 975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

У пункті 5 Порядку № 975 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) регламентовано, зокрема, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

У пункті 10 Порядку № 975 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено перелік документів, які члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів.

Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

За військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, зберігаються продовольче, речове та інші види забезпечення, передбачені цією статтею, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно приписів ч. 2 статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі, у разі їх розформування.

Міністерство оборони України як спеціально уповноважений суб`єкт, який уповноважений на призначення грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975, яке має на меті отримати ОСОБА_1 у разі встановлення факту її проживання разом з ОСОБА_2 , який зник безвісті під час ведення бойових дій в м. Бахмут Донецької області.

Вирішуючи дану справу, суд не приймає до уваги посилання заінтересованої особи, Міністерства оборони України, на те, що вимоги заявниці пов`язані з доведенням наявності підстав для встановлення певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням, реалізацією та припиненням, а тому за своїм предметом та правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявника щодо соціальних виплат з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства, враховуючи наступне.

18 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду у справі 560/17953/21 відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №290/289/22-ц, вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у наведеній вище постанові зауважує, що вона відступає не від постанов у конкретних справах, а від висновку щодо застосування норм права при визначенні предметної юрисдикції спорів.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Отже, судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, є суд цивільної юрисдикції.

Також Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

Враховуючи вищезазначені обставини справи та вимоги закону, зважаючи на доведеність належними та допустимими доказами факту про те, що ОСОБА_1 постійно проживала разом із батьком ОСОБА_2 , який зник безвісті під час ведення бойових дій в м. Бахмут Донецької області, суд прийшов до висновку, що з метою недопущення порушення прав заявниці, реалізація яких залежить виключно від доведення факту постійного проживання разом із батьком, заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 13, 76, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника заявника - адвоката Страх Вадима Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , разом із батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , солдатом, оператором відділення управління командира батареї взводу управління мінометної батареї механізованого батальйону, за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Суддя Г.М. Чирський