ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 636/440/22 Головуючий суддя І інстанції Золотоверха О. О.

Провадження № 22-ц/818/458/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тарусіної Яни Миколаївни на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 26 жовтня 2023 року по цивільній справі № 636/440/22, за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

Представники позивачів звернулися до суду з позовом до відповідача, в якому просили стягнути з останнього на користь позивачів моральну шкоду, заподіяну внаслідок смерті ОСОБА_4 у розмірі 2000000,00 грн. та матеріальну шкоду у розмірі 81655 грн.

20.03.2023 до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій представник позивачів просила стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000000,00грн., на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1000000,00грн., на користь позивачів в рівних частках матеріальні збитки у розмірі 81655,00 грн., на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00грн.

Позов обґрунтовано тим, що 06.11.2016 приблизно 05:30 год. в районі 524+995 м автодороги Київ-Харків-Довжанський автомобілем Hyundai Accent д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 стався наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який від отриманих травм загинув на місці ДТП. 31.07.2020 кримінальне провадження за вказаним фактом закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія складу кримінального правопорушення. Позивач ОСОБА_2 є матір`ю загиблого, а позивач ОСОБА_1 є його сестрою. У зв`язку з загибеллю ОСОБА_4 позивачі зазнали матеріальних збитків, пов`язаних із похованням загиблого та моральної шкоди, яка виразилася у тяжких душевних стражданнях, психологічному стресі, погіршенні душевного стану, змінах у повсякденному житті, що призвело до погіршення самопочуття та загального стану здоров`я. Після смерті сина ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні та витрачала кошти на ліки. ОСОБА_1 було понесено збитків у зв`язку з похованням та поминальними обідами. У зв`язку з цим просили стягнути з відповідача понесені витрати та завдану шкоду.

Заочним рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 25 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди, заподіяною внаслідок смерті ОСОБА_4 у розмірі 100000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди, заподіяною внаслідок смерті ОСОБА_4 у розмірі 44982 грн 79 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у розмірі 2907 грн 74 коп. судовий збір.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Тарусіна Я.М. просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що при визначенні розміру моральної шкоди, судом першої інстанції було порушено основні засади цивільного законодавства, а саме принципи справедливості, добросовісності та розумності.

Вказує, що судом при винесенні рішення було неправильно застосовано норми ст. 1193 ЦК України, бо груба необережність потерпілого не була прямо встановлена слідством. Суд врахував з власної ініціативи відсутність умислу та відсутній склад кримінального правопорушення, що вказує на необ`єктивність судового рішення та порушення принципу рівності сторін.

Зазначає, що судом було неправильно застосовано ч.1 ст.1232 ЦК України та неправильно застосовано правову позицію, яка зазначена в постанові від 19.03.2018 року у справі №554/1793/15-ц.

Зауважує, що після смерті ОСОБА_4 , який не мав спадкового майна, спадщина не відкривалась, ніхто зі спадкоємців не звертався із заявами про прийняття спадщини, спадкові відносини не виникали.

Витрати на проведення поминального обіду, який хоча і проводиться після поховання, але ж витрати на нього - закупівля продуктів, замовлення приготування їжі та саме приготування відбуваються та знаходяться в причинному наслідковому зв`язку зі смертю фізичної особи а є частиною комплексних заходів та обрядових дій, що входять до поховання, тому вони повинні бути відшкодовані особам, які їх понесли.

Вважає, що ОСОБА_1 , яка була визнана потерпілою в кримінальному провадженні, внаслідок втрати рідної людини було спричинено значну моральну шкоду, що є неоскаржуваним та беззаперечним фактом і повинна бути їй відшкодована.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, за відсутності учасників справи, які були повідомлені про судове засідання, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішення оскаржено лише в частина позбавлення батьківських прав батька - відповідача ОСОБА_5 , тому згідно визначених у ст. 367 ЦПК України допустимих меж апеляційного розгляду в іншій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд своє рішення мотивував тим, що витрати на проведення поминального обіду, який проводиться після поховання, не відносяться до витрат на поховання, відшкодувати які зобов`язані спадкоємці у відповідності до ст. 1232 ЦК України, а відтак стягненню не підлягають, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення матеріальних витрат на проведення поминального обіду з відповідача.

Позивачі наданими до суду доказами довели матеріальні витрати у розмірі 40917 грн., пов`язаних з похованням та облаштуванням місця захоронення та у сумі 3165,70 грн., пов`язаних з лікуванням позивача ОСОБА_2 . Тому суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про відшкодування матеріальних витрат у розмірі 44092,79грн.

Не надано доказів щодо проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім`єю. Також відсутні докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 визнана потерпілою у кримінальному провадження за фактом ДТП, внаслідок якого помер ОСОБА_4 . З наданих документів також не вбачається родинний зв`язок між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

У зв`язку з цим, суд вважав за доцільне відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої смертю ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 .

З огляду на істотність вимушених у житті позивача ОСОБА_2 змін та розмір моральних страждань у зв`язку з втратою рідної людини, характер, тривалість і обсяг заподіяних їй моральних страждань та з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає справедливою сумою компенсації заподіяної позивачу ОСОБА_2 моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача - у розмірі 100000 грн.

Зазначено, що завдана позивачу ОСОБА_2 смертю сина моральна шкода спричинила та буде спричиняти протягом усього життя душевні страждання. Враховуючи вік позивача, зазначені обставини істотно змінили її життя та потягнуть у подальшому додаткові зусилля на організацію свого життя та його матеріальне забезпечення. Відновити становище, яке існувало до смерті сина, у житті позивача неможливо.

На підтвердження розміру судових витрат на надання правової допомоги в розмірі 20000,00 грн. позивачами не надано належних доказів, відповідно до ст.137 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та наведеним у рішенні суду їх обґрунтуванням.

Згідно вимог ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із загибеллю близької людини.

У п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України, п.1 ч.2 ст.1167 ЦК).

Частинами 1 та 2 ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями ч.3 ст.23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч.1, 2, 5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз положень ст.ст.1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Статтями 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача. Так, ст.1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, закон містить указівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. За змістом п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Згідно із ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії постанови ст. слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області Романько В.М. про закриття кримінального провадження від 31.07.2020 (а.с.35) 06.11.2016 приблизно 05:30год. в районі 524+995 м автодороги Київ-Харків-Довжанський автомобілем Hyundai Accent д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 стався наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який від отриманих травм загинув на місці пригоди. Згідно висновку СМЕ №356-ЧТ/16 від 23.01.2017 причиною смерті ОСОБА_4 стала тупа травма тіла. Згідно висновку авто-технічної експертизи (технічного стану автомобілю) №119/17 від 14.03.2017 автомобіль Хьюндай Акцент знаходився в технічно справному стані. Відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи № 444/17 від 29.06.2017 в діях водія ОСОБА_3 не вбачається порушення ПДР України, які з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв`язку з ДТП. У зв`язку з цим внесене 06.11.2016 року кримінальне провадження за №12016220000001207 закрито у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення.

Згідно копії лікарського свідоцтва про смерть №3564516 від 07.11.2016 (а.с.15) ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно копії свідоцтва про народження від 08.01.1988 (а.с.87) ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_4 .

Згідно рахунку-замовлення від 08.11.2016 у ФО-П ОСОБА_7 (а.с.19) ОСОБА_1 витратила 5050,00 грн., пов`язаних з похованням, однак у вказаному документі відсутня відмітка про сплату, а також не зрозуміло у зв`язку з чиїм поховання були проведені вказані розрахунки.

Згідно рахунку-замовлення від 20.07.2018 (а.с.16) ОСОБА_2 замовила у ФО-П ОСОБА_7 пам`ятник (з установкою) на ім`я ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_5) та огородження на могилу на суму 22300,00грн. (з відміткою «сплачено»).

Згідно з копією кошторису на виготовлення виробу РА «Обеліск» від 30.07.2018 (а.с.18) ОСОБА_2 понесено витрати у зв`язку з облаштуванням могили на ім`я ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_5) у розмірі 9717,00 грн (з відміткою «сплачено»).

На а.с.22 наявна копія розписки ФО-П ОСОБА_8 від 08.11.2023 з приводу поминального обіду на суму 6000,00грн., однак з вказаного документа не вбачається кому і навіщо вказана розписка надана, ким оплачено та чи оплачено взагалі. На а.с.23 наявна аналогічна розписка від 08.11.2016 на суму 18000,00грн., з якої також не вбачається кому і навіщо вказана розписка надана, ким оплачено та чи оплачено взагалі.

На а.с.26 наявні копії товарних чеків на загальну суму 8460 грн. від листопада-грудня 2016 року за підписом ОСОБА_9 на продукти харчування, проте з вказаних документів не вбачається наявність зв`язку між наслідками ДТП та вказаними витратами.

Згідно копії накладної №27 від 07.11.2016, виданої ФО-П ОСОБА_10 (а.с.27) у зв`язку з похованням ОСОБА_4 витрачено 8900,00грн.

Згідно виписки-епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №8576 від 18.11.2016 (а.с.30) ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з 10.11.2016 по 18.11.2016 із діагнозом ІБС. Нестабільна стенокардія, гіпертонічна хвороба, проведено ряд аналізів: РМП, аналіз крові, ЕКГ, ЦЗІ, додаткові обстеження; рекомендації: нагляд у сімейного лікаря, нітрогліцерін, аторим, аспікард, бісопролол. Згідно копій чеків (а.с.31-34) на лікування було витрачено 3165,79грн.

Суду не надано доказів щодо проживання ОСОБА_1 та померлого однією сім`єю, що відповідно до вказаних норм матеріального права є необхідною умовою для відшкодування моральної шкоди.

Також матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 визнана потерпіло. У кримінальному провадженні за фактом ДТП, внаслідок якого помер ОСОБА_4 .

На підтвердження родинного зв`язку загиблого та ОСОБА_1 надано копії свідоцтв про народження та про шлюб (а.с.87-88).

З наданих документів вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_11 .

Згідно копії свідоцтва про шлюб від 04.07.2003 ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (після реєстрації присвоєно прізвища « ОСОБА_12 » та « ОСОБА_12 » відповідно).

Отже до суду не були надані відомості щодо зв`язку (зміни прізвища) ОСОБА_6 та ОСОБА_12 .

Таким чином, висновки суду першої інстанції про недоведеність факту проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з загиблим колегія суддів вважає обґрунтованим, а наведені з цього приводу доводи скарги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

Таким чином, повно та всебічно встановивши обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильно висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимог ОСОБА_1 ..

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

У статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тарусіної Яни Миколаївни залишити без задоволення.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 26 жовтня 2023 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлений 29 лютого 2024 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді колегії І.В.Бурлака.

Ю.М.Мальований.