ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 р.Справа № 520/11468/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 р. (ухвалене суддею Григоровим Д.В., повний текст якого складено 15.08.2023 р.) по справі № 520/11468/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просила: зобовя`зати командування Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надати висновок щодо можливості виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як утриманці загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 ; зобов`язати Головне управління Національної гвардії України розглянути та вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як утриманці загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , з урахуванням висновків, що містяться у рішенні суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною відмову щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 Постанови КМУ від 28.02.2022р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", викладену у листі від 28.04.2023р. № 40/57/12-3639 Військової частини НОМЕР_1 ; зобов`язано командування Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надати висновок щодо можливості виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як утриманці загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 ; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивачкою подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначила, що в рішенні суду першої інстанції зроблено правильний висновок про часткове задоволення позовних вимог. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судове засідання відповідачі не з`явились, про дату час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України подано клопотання про розгляд справи без участі її представника.

У судовому засіданні позивачка та представник позивачки проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що головний сержант ОСОБА_2 зарахований 06.05.2022 р. до списків особового складу військової частини та призначений на посаду старшого стрільця-навідника 2-го відділення вогневої підтримки снайперської групи спеціалізованого призначення окремого загону спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Військової частини НОМЕР_1 .

Головного сержанта ОСОБА_2 виключено з усіх видів забезпечення, у зв`язку зі смертю, яка настала від вогнепального поранення несумісного з життям під час виконання бойових завдань ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією витягу з Наказу Командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 09.05.2022р. №117.

Згідно із витягом з Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині)від 03.01.2023 р. № 2мтд, контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України припинено (розірвано) та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення головного сержанта ОСОБА_2 .

Обставини загибелі та причини смерті ОСОБА_2 викладено у наступних військово-облікових документах: постанові від 01.02.2023 р. № 38 медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області"; акті від 05.01.2023 р. №20/23 про нещасний випадок (у тому числі поранення); довідці від 30.05.2022 р. №40/57/9/2-240 про загибель військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України; свідоцтві про смерть серії: НОМЕР_2 .

Відповідно до вищевказаних документів причиною смерті ОСОБА_2 є "вибухова травма несумісна з життям". Встановлено, що травма, яка призвела до смерті "Так, пов`язана із захистом Батьківщини".

Позивачка звернулася до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її онука ОСОБА_2 .

За результатами розгляду вищезазначеної заяви листом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 28.04.2023 р. № 40/57/12-3699 повідомлено позивачці про відмову в виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її онука ОСОБА_2 , оскільки позивачка не належить до осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Не погоджуючись із вищезазначеною відмовою відповідача, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 та її внук ОСОБА_2 були членами однієї сім`ї, спільно проживали, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом та мали по відношенню один до одного взаємні права та обов`язки, чим підтверджено факт проживання позивачки з загиблим і факт наявності в неї із загиблим спільного побуту та взаємних прав і обов`язків.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Відповідно до ст. 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Аналіз норм Закону № 2011-XII вказує, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, утриманцям загиблого (померлого), членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Отже, одноразова грошова допомога виплачується: 1) членам сім`ї військовослужбовця утриманцям загиблого (померлого); 2) якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Обставина, що причина смерті ОСОБА_2 пов`язана із захистом Батьківщини, відповідачем не заперечується.

Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є те, чи ОСОБА_1 має статусу особи якій належить виплата, а саме члена сім`ї, утриманця загиблого (померлого) військовослужбовця ОСОБА_2 , яка, відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII, має статус особи, яка має право на отримання спірної одноразової грошової допомоги.

Оспорювана відмова відповідача в призначенні позивачці одноразової грошової допомоги мотивована саме відсутністю доказів на підтвердження статусу особи якій належить виплата, відповідно до п. 1 ст. 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, зокрема, утриманки загиблого.

Судом першої інстанції під час вирішення цього спору, досліджувалися докази, на підставі яких позивачка доводить наявність факту проживання однією сім`єю з її внуком померлим військовослужбовцем, тобто факт проживання однією сім`єю з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно із ч. 2 ст. 315 ЦПК України, в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 1 статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Таким чином, оскільки при зверненні позивачки до відповідача позивачкою не надано ні належних документів, ні рішення суду, якими встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт, що позивачка є утриманкою загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , то відмовляючи їй у виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку із загибеллю її онука листом від 28.04.2023 р. № 40/57/12-3699 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, діяла у межах повноважень та відповідно до вимог Закону № 2011-XII.

Водночас у частині 6 статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Судовим розглядом встановлено, що між ОСОБА_1 та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки позивачка не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини 1 статті 315 ЦПК України.

Згідно із ч. 5 ст. 188 ЦПК України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Аналогічне правило закріплено в частині 4 статті 172 КАС України про те, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального та процесуального права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 в справі 560/17953/21.

Із урахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити, оскільки на момент винесення спірного рішення, у зв`язку з відсутністю документів, передбачених для виплати одноразової грошової допомоги, відповідач діяв в межах своїх повноважень із дотриманням вимог чинного законодавства.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 та прийняти постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 р. по справі № 520/11468/23 скасувати.

Прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді Л.В. Любчич О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 28.02.2024 року