КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2023 року м.Київ № 320/23567/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що полягають у відмові зарахування ОСОБА_1 до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового затримання судді у відставці, періоду перебування на посаді помічника прокурора м. Жданова з 03.05.1971 по 15.08.1972, та періоду перебування на посаді помічника прокурора Жовтневого району м. Жданова з 16.08.1972 по 13.08.1979;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо встановлення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 74% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві при обчисленні розміру довічного грошового утримання ОСОБА_1 зарахувати з 06 лютого 2023 року (моменту звернення) до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду перебування на посаді помічника прокурора м. Жданова з 03.05.1971 по 15.08.1972 та періоду перебування на посаді помічника прокурора Жовтневого району м. Жданова з 16.08.1972 по 13.08.1979;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок ОСОБА_1 розміру довічного грошового утримання, нарахувати та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням раніше виплаченого грошового утримання судді у відставці з 06 лютого 2023 року (моменту звернення).

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач безпідставно не врахував позивачу до стажу роботи на посаді судді період перебування на посаді помічника прокурора м.Жданова з 03.05.1971 по 15.08.1972 та періоду перебування на посаді помічника прокурора Жовтневого району м.Жданова з 16.08.1972 по 13.08.1979 (8 років 3 місяці 10 днів). В сукупності з роботою на посаді судді, стаж позивачки становить 40 років 4 місяці 23 дня. Розмір щомісячного довічного грошового утримання позивачки має становити 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, розрахунок: 50% (за 20 років роботи на посаді судді) + 20*2=40 % (за кожний рік роботи понад 20 років). У лютому 2023 року позивачка звернулася до відповідача про здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 %, проте відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку. Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 27.07.2023 відкрито спрощене позовне провадження у цій справі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надавши відзив на позовну заяву, в якому вказав, що для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці зараховується виключно стаж на посаді судді. Тому відсутні підстави для врахування періодів служби для обрахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Позивачка, не погоджуючись з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву, подала відповідь на відзив, у якій зазначила про те, що відповідно до абзацу четвертого пункту 34 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-УІ1І встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Вказані положення розділу «Прикінцеві та перехідні положення» є спеціальними по відношенню до ст. 142 Закону № 1402-УІН у випадку конкуренції цих норм права. І саме вказані положення розділу «Прикінцеві та перехідні положення» мають застосовуватись для врегулювання питання визначення мого стажу на посаді судді для того, щоб належно обрахувати % суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді за ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-УІІІ. Ці правове регулювання було зазначено у позовній заяві, а також підтверджено висновками Верховного суду, чому відповідач не приділив уваги у своєму відзиві і не спростував жодного з аргументів. Позивачка звертала увагу суду на те, що відповідач уникає вказаних положень згаданого закону і не наводить жодних аргументів у своєму відзиві, чому такі положення не підлягають застосуванню, що свідчить про свідому протиправність своїх рішень та дій та вибірковість у правозастосуванні.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 , з 2011 року є суддею у відставці, отримує довічне грошове утримання судді у відставці та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві.

05 листопада 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва було ухвалене рішення у справі № 640/11663/20, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідки Першого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року №04-29/7167/20, з 19 лютого 2020 року, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

На підставі вказаного судового рішення у квітні 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві було здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці.

Однак, при здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді, відповідачем було визначено стаж позивачки на посаді судді - 32 роки, 1 місяць та 13 днів, що дорівнює 74 % суддівської винагороди та, одночасно, був виключений період, коли позивачка обіймала посаду помічника прокурора у період з 03.01.1971 по 20.06.1979, що становить 8 років 3 місяці 10 днів.

Не погоджуючись з цим, 06 лютого 2023 року позивачка звернулась із заявою до ГУ ПФУ в м. Києві про зарахування до стажу на посаді судді періоду роботи на посаді помічника прокурора з 1971 року по 1979 рік та здійснення перерахунку мого довічного грошового утримання судді у відставці згідно закону, що збільшує відсоток від суддівської винагороди, що підлягає нарахуванню і виплаті.

ГУ ПФУ в м. Києві у відповідь на заяву позивачки надано лист від 17.02.2023 №4787-4462/К-02/8-2600/23, яким було повідомлено, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва було виконано, а перерахунок здійснюється у відповідності до норм Закону чинного на дату набрання законної сили, посилаючись на ст. 137 та ст. 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 1402-УІІІ.

Відповідно до розрахунку Донецького апеляційного адміністративного суду стажу на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 21.09.201 стаж роботи складає 40 років, 4 місяці та 23 дні та складається з наступних посад:

- помічник прокурора м.Жданова (нині міста Маріуполя) з 03.05.1971 по 15.08.1972;

- помічник прокурора Жовтневого району м. Жданова (нині міста Маріуполя) з 16.08.1972 по 13.08.1979;

- народний суддя Жовтневого районного народного суду м. Жданова (нині міста Маріуполя) з 14.08.1979 по 20.06.1982;

- голова, народний суддя Жовтневого районного народного суду м.Жданова (нині міста Маріуполя) з 21.06.1982 по 26.06.1997;

- суддя, в.о.голови, голова Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з 27.06.1997 по 22.12.2006;

- суддя Донецького апеляційного адміністративного суду з 25.12.2006 по 27.09.2011.

Як вбачається з вказаного розрахунку, у період з 03.05.1971 по 20.06.1979 позивачка обіймала посаду помічника прокурора, що дорівнює 8 рокам 3 місяцям 10 дням.

Трудовий стаж позивачки також підтверджується копією трудової книжки.

Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві не було враховано період роботи позивачки на посаді помічника прокурора і відповідно було некоректно та протиправно визначено відсоток суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що призвело до зменшення розміру довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Так, організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII (Закон №1402).

Відповідно до статті 116 Закону № 1402 суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається згідно зі статтею 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із частинами першою та другою статті 137 Закону № 1402, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Із наявних у справі доказів слідує, що станом на 21.09.2011 стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 40 років 4 місяці 23 дні.

Однак відповідачем в розрахунку розміру щомісячного грошового утримання вказано лише 32 років 1 місяць 13 днів, що вочевидь є неправомірним та не відповідає дійсності.

Відтак, до розрахунку стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання, відповідач має врахувати весь стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 з 03.05.1971 по 27.09.2011.

Згідно з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Таким чином зазначена норма права пов`язує застосування законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи судді, із часом призначення чи обрання суддею.

Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.

Щодо врахування до стажу роботи, який надає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання роботу позивача на посадах прокурора, суд зазначає таке.

Оскільки позивачка була обрана на посаду судді ще у 1979 році і продовжувала перебувати на посаді судді після набуття України статус незалежної, ці правовідносини мають регулюватись першим законом незалежної України, а саме Законом України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15.12.1992.

Висновок про те, що необхідно в цьому випадку обраховувати стаж на посаді судді згідно закону попередньої редакції узгоджується з правовими висновками, що були викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/15/21 від 18.11.2021 та постанові Верховного суду у справі №559/443/17 від 09.11.2018.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-ХІІ «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів» (у редакції, чинній на час перебування ОСОБА_1 на посаду судді), до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Таким чином, законодавством, чинним на час перебування ОСОБА_1 на посаді народного судді, голови Жовтневого районного народного суду м.Жданова (нині м.Маріуполя) з 21.06.1982 до 26.06.1997 та на час набуття нею стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, було передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, часу роботи на посадах прокурорів і слідчих.

Роз`яснення поняття «прокурор» наведено у статті 56 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі Закон № 1789-XII). Зокрема, під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 47, статті 48, частинах першій четвертій статті 49, статтях 50 і 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивачки, ОСОБА_1 з 3 травня 1971 року до 15 серпня 1972 року обіймала посаду помічника прокурора м.Жданова (нині м.Маріуполя), з 16 серпня 1972 року до 13 серпня 1979 року обіймала посаду прокурора Жовтневого району м.Жданова (нині м.Маріуполя).

Таким чином набутий позивачкою стаж роботи на посадах прокурора з 03.05.1981 по 13.08.1979, що становить 8 років 3 місяці та 10 днів, згідно з абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ також має бути врахований до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання.

Підсумовуючи вищевикладене суд доходить висновку, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання підлягають зарахуванню як безпосередній стаж роботи на посаді судді 32 роки 1 місяць 13 днів, так і визначений законом інший стаж, який враховується до стажу судді, а саме: стаж роботи на посадах помічника прокурора та прокурора 8 років 3 місяці10 днів. Загалом, загальний стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 становить 40 років 4 місяці 23 дні.

Натомість, безпідставне незарахування відповідачем спірних періодів роботи до суддівського стажу позивача призвело до того, що обрахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці проводиться у значно меншому розмірі, ніж це передбачено Законом № 1402-VIII.

Більше того, на думку суду відповідач в цілому неправомірно вдається до оцінки суддівського стажу позивача, оскільки розрахунок такого стажу взагалі не входить до повноважень пенсійного органу. Це підтверджується Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (далі Порядок № 3-1), згідно з яким призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці здійснюється, зокрема, на підставі розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, що складається (оформляється) відповідним судом.

А в даному випадку, як вбачається із наданого пенсійному органу розрахунку стажу судді, який надає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , складеного Донецьким апеляційним адміністративним судом від 30.09.2011 №257858, загальний стаж судді ОСОБА_1 становить повних 40 років.

Отже, жодних правових підстав не враховувати даний суддівський стаж позивача як такий, який надає йому право на відставку та виплату щомісячного довічного грошового утримання у відповідача не має.

Згідно ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Враховуючи, що загальний стаж роботи позивачки на посаді судді, що дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить понад 40 років, тому розмір довічного грошового утримання має складати 90 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (20 років стажу = 50% + (20 років стажу х 2% = 40 %) = 90%).

При цьому, суд зауважує, що положеннями Закону № 1402 не передбачено обмеження відсоткового розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді максимальним розміром.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 1 1 жовтня 2005 року № 8-ргі/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Також, в рішенні Конституційного Суду Україні від 03 червня 2013 року № З-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи, статті 138 Закону України Про судоустрій і статус суддів (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Отже, виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку відповідачем не доведено, що відмовляючи позивачці у зарахуванні до його стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, наявного у нього стажу судді 40 років 4 місяці 23 дні, він діяв законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто з забезпеченням усіх прав особи та в межах визначених законом повноважень.

З огляду на викладене, суд вважає протиправними дії відповідача щодо не зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді його трудової діяльності, визначеної законом, та яка враховується до стажу судді, половини часу навчання у вищих юридичних навчальних закладах та стажу роботи на посадах прокурора, що загалом становить 40 років 4 місяці 23 дні. Разом із тим, оскільки наслідком такого не зарахування є визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання на рівні 74 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (виходячи з неправомірно визначеного стажу судді в 32 років), а тому такі дії відповідача також підлягають визнанню протиправними.

Щодо іншої частини позовних вимог зобов`язального характеру суд враховує наступне.

Кодексом адміністративного судочинства України визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії (ч. 2 ст. 245 КАС України). В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.

У рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту та поновлення порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, з 06.02.2023 (з дати звернення) зарахування до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду перебування на посаді помічника прокурора м. Жданова з 03.05.1971 по 15.08.1972 та періоду перебування на посаді помічника прокурора Жовтневого району м. Жданова з 16.08.1972 по 13.08.1979 та здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % від відповідних сум суддівської винагороди, врахувавши йому стаж на посаді судді 40 років 4 місяці 23 дні з 06.02.2023.

Посилання ж представника відповідача, що зобов`язання територіальний орган Пенсійного фонду вчинити наведені вище дії є втручанням в дискреційні повноваження відповідача суд вважає помилковим, так як обрана судом форма захисту порушених прав позивача є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Такий спосіб захисту відповідає завданням адміністративного судочинства, регламентованим статтею 2 КАС України.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що адміністративний позов належить задовольнити.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до копії квитанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 1073,60 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, що полягають у відмові зарахування ОСОБА_1 до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового затримання судді у відставці, періоду перебування на посаді помічника прокурора м. Жданова з 03.05.1971 по 15.08.1972, та періоду перебування на посаді помічника прокурора Жовтневого району м. Жданова з 16.08.1972 по 13.08.1979.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо встановлення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 74% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ) при обчисленні розміру довічного грошового утримання ОСОБА_1 зарахувати з 06 лютого 2023 року (моменту звернення) до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду перебування на посаді помічника прокурора м. Жданова з 03.05.1971 по 15.08.1972 та періоду перебування на посаді помічника прокурора Жовтневого району м. Жданова з 16.08.1972 по 13.08.1979.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ) здійснити перерахунок ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) розміру довічного грошового утримання, нарахувати та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням раніше виплаченого грошового утримання судді у відставці з 06 лютого 2023 року (моменту звернення).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.