ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 рокуСправа №160/148/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2024 року представник ОСОБА_1 - Богач Віта Іванівна звернулася через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 року як непрацюючому пенсіонеру, з компенсацією втрати частини доходу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, щодо 1995 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала в АДРЕСА_1 , отримувала пенсію за віком, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв`язку із чим виплату пенсії припинено. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року по справі № 160/9836/21 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 07.10.2009 року по 16.10.2016 року та з 10.12.2019 року, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та здійснювати виплату пенсії на вказаний нею банківський рахунок. Відповідач на виконання вказаного рішення суду здійснив перерахунок пенсії у відповідному розмірі, який в подальшому було зменшено. В листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.10.2022 року зазначено, що інформація про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за період з 07.10.2009 року по 16.10.2016 року та з 10.12.2019 року по 30.04.2023 року надана в таблиці нижче. Так, в протоколі про призначення пенсії від 17.11.2023 року в графі "особливості" зазначено: "не підлягає масовому перерахунку". "Призначено за рішенням суду в твердому розмірі з 07.10.2009 року по 16.10.2016 року". "Не підлягає масовому перерахунку". "Призначено за рішенням суду в твердому розмірі з 10.12.2019 року довічно". До листа від 30.10.2023 року надано довідку про нараховану та виплачену пенсію. В довідці зазначено, що з жовтня 2009 року розмір пенсії складає 1602 грн. та в подальшому не змінюється. В жовтні 2017 року проведено осучаснення пенсії, проте перерахунок також не проводиться. З січня 2020 року розмір пенсії зменшено до 1602 грн. Позивач не погоджується із бездіяльністю відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії за віком, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків.

08.01.2024 року позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 24.01.2024 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

16.01.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві та вважає їх необгрунтованими з наступних підстав. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, виплата якої поновлена на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 року по справі №160/9836/21. Порядок перерахунку/поновлення виплати раніше призначеної пенсії регулюється постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1). Пунктом 1.5 розділу І Порядку №22-1 встановлено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 року по справі №160/9836/21 виплату пенсії позивачу було поновлено у розмірі, визначеному на підставі документів, що містяться в матеріалах пенсійної справи останньої. Як зазначалося вище заява про перерахунок пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії (п.1.5 розділу І Порядку №22-1). Враховуючи викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що до 1995 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала в АДРЕСА_1 , отримувала пенсію за віком, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв`язку із чим виплату пенсії припинено.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року по справі № 160/9836/21 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 07.10.2009 року по 16.10.2016 року та з 10.12.2019 року, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та здійснювати виплату пенсії на вказаний нею банківський рахунок.

Наразі, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, виплата якої поновлена на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 року по справі №160/9836/21.

02.10.2023 року представник заявника звернувся до відповідача із заявою, в якій просив:

1. Повідомити стан виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року по справі № 160/9836/21.

2. Повідомити підстави невиплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок.

3. Повідомити підстави не здійснення перерахунку розміру пенсії.

4. Перерахувати розмір пенсії.

5. Виплатити компенсацію за невиплачену пенсію з 07.10.2009 року.

6. Надіслати на адресу представника довідку про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за віком ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 року по 16.10.2016 року та з 10.12.2019 року по жовтень 2023 року.

7. Надіслати на адресу представника виписку з протоколу про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії.

8. Повідомити дату та спосіб виплати.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.10.2022 року №53528-42752/А-01/8-0400/23 зазначено, що, інформація про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за період з 07.10.2009 року по 16.10.2016 року та з 10.12.2019 року по 30.04.2023 року надана в таблиці нижче. Відповідно таблиці з 07.10.2009 року управління не здійснює перерахунок розміру пенсії. Крім того, управлінням з грудня 2019 року зменшено розмір пенсії.

В протоколі про призначення пенсії від 17.11.2023 року в графі "особливості" зазначено: "не підлягає масовому перерахунку". "Призначено за рішенням суду в твердому розмірі з 07.10.2009 року по 16.10.2016 року". "Не підлягає масовому перерахунку". "Призначено за рішенням суду в твердому розмірі з 10.12.2019 року довічно".

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не проведення перерахунку розміру пенсії за віком, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058).

Станом на дату поновлення пенсії позивачу 07.10.2009 року, стаття 28 Закону № 1058 була чинною у такій редакції: «Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. (Абзац другий частини першої статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2505-IV від 25.03.2005 року)».

Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Установлено з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 701 гривня та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 632 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 776 гривень; працездатних осіб - 744 гривні; осіб, які втратили працездатність, - 573 гривні.

01.10.2011 року набрав чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI, яким розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено пунком 4-1, згідно з яким для осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», збільшення пенсії, передбачене абзацом другим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам.

Згідно з частиною другою другої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 1 січня 2018 року для осіб, які досягли віку 65 років, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (частина четверта статті 28 цього Закону).

01.01.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (Закон України від 06.12.2016 року № 1774-VIII).

Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1058 мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 Закону № 1058, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини.

Статтею 43 Закону № 1058 визначено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Аналізуючи положення частини четвертої статті 28 Закону № 1058 та частини другої статі 48 Закону України № 1058 суд зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а для перерахунку пенсії, призначеної до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, яка визначається із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

За даних спірних правовідносин суд враховує практику Великої Палати Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 442/456/17 (провадження № 11-860апп18) Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи відступ від позиції Верховного Суду України, вказала на те, що цей Суд при ухваленні постанови від 25 травня 2016 року у справі № 419/794/15-а віддав перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України, водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд повинен застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, а звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 492/446/15-а (провадження № 11-611апп18) Велика Палата Верховного Суду, обґрунтовуючи необхідність відступу від позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2013 року у справі № 21-241а13, також врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50-56), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 (провадження № 11-555заі18), із посиланням на положення ст. ст. 1, 8, 92 Конституції України, а також на ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, відповідач повинен був поновити виплату пенсії позивачу у розмірі не менше прожиткового мінімуму.

З протоколу перерахунку пенсії відповідача від 16.09.2022 встановлено, що страховий стаж позивачки складає 36 років 05 місяців 0 днів, розмір пенсії 1602,90 грн.

Починаючи з жовтня 2009 року, редакція статті 28 Закону № 1058 зазнавала змін, однак, розмір мінімальної пенсії встановлювався не менше прожиткового мінімуму. Проте, розмір пенсії позивача після її поновлення складає 1602,90 грн, що є значно менше прожиткового мінімуму.

У зв`язку з цим пенсія позивача з 2009 року підлягає перерахунку за весь період згідно положень статті 28 Закону № 1058, чинної станом на конкретний період (кожний місяць відповідного року за період, починаючи з жовтня 2009 року).

Судом встановлено, що положення частини першої статті 28 та пункту 4-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 у редакції, чинній на відповідний період, відповідачем застосовані не були, що призвело до заниження розміру пенсії позивача та, відповідно, порушення її пенсійних прав.

Таким чином, судом встановлено порушення відповідачем права позивачки на перерахунок її пенсії з 07.10.2009 року з урахуванням частини першої статті 28 та пункту 4-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції, чинній на відповідний період (за кожен місяць відповідного року).

Щодо похідних позовних вимог зобов`язального характеру, що стосуються компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає таке.

Згідно з правовим висновком, що міститься в постановах Верховного Суду від 01 квітня 2021 року у справі № 120/4555/18, від 20 жовтня 2022 року у справі № 140/862/19, від 24 січня 2023 року у справі № 200/10176/19-а, що зроблений на підставі проведеного аналізу Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Відтак, законодавець пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Суд зазначає, що позивач набуває права звернення до суду з вимогами щодо виплати такої компенсації лише після отримання виплати пенсії та після відмови відповідача у виплаті йому компенсації.

Оскільки рішення по цій справі не набрало законної сили, відповідачем не здійснено на його виконання перерахунок та виплату пенсії позивача, суд дійшов до висновку про передчасність вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при перерахунку та виплаті недоотриманої пенсії буде порушене відповідачем, задоволення позову цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Також суд зазначає, що позивач у позовній заяві просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача.

Під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

В свою чергу дії - це юридичні факти, які пов`язані з волею суб`єктів правовідносини; це поведінка людей; зовнішнє вираження волі людини. Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягають у тому, що норми права пов`язують з ними юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій.

Юридичні дії - це вчинки особи, акти державних органів, інших суб`єктів, що відбуваються за волевиявленням суб`єкта правовідносин.

Як вже було зазначено, листом від 30.10.2022 року №53528-42752/А-01/8-0400/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу було відмовлено в перерахунку та виплаті пенсії за віком.

Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що саме діями відповідача, а не бездіяльністю порушуються права позивача, оскільки відповідачем (дією) відмовлено, шляхом формування листа від 30.10.2022 року №53528-42752/А-01/8-0400/23, в перерахунку та виплаті пенсії за віком.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 року з урахуванням положень частини першої статті 28 та пункту 4-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 року із застосуванням положень частини першої статті 28 та пункту 4-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції, чинній на відповідний період (за кожен місяць відповідного року), з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволенняпозовної заяви.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 968,96 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 775,17 грн.

Згідно з ч.5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 9, 242-246,250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 року з урахуванням положень частини першої статті 28 та пункту 4-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 07.10.2009 року із застосуванням положень частини першої статті 28 та пункту 4-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції, чинній на відповідний період (за кожен місяць відповідного року), з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області(вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 687,10 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна