ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

vQXh7VH0HD4Ab20.02.2024м. СумиСправа № 920/25/21vQXh7VH0HD4AbГосподарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Павлючок І.М., розглянувши матеріали справи № 920/25/21

за первісним позовом: Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32, код ЄДРПОУ 14352406)

до відповідача: Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991)

про стягнення 237741258,34 грн,

за зустрічним позовом: Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991)

до відповідача: Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32, код ЄДРПОУ 14352406)

про визнання припиненою застави за договором застави та визнання відсутнім права на звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження за договором застави,

представники учасників справи:

позивача за первісним позовом (в режимі відеоконференції) - Сухая М.В.;

відповідача - Танчик О.М.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №081010-КЛТ від 08.10.2010 в розмірі 237741258,34 грн, що є частиною заборгованості за тілом кредиту в розмірі 17605286,90 дол. США, еквівалент в гривні становить 497782444,98 грн, звернути стягнення на майно (товари в обігу), що належить на праві власності відповідачу та є предметом застави за договором застави № 081010-З від 08.10.2010 та акту перевірки від 21.05.2020 наявності готової продукції на складі незавершеного виробництва переданого в заставу АТ "Банк Кредит Дніпро", а саме: готова продукція: Насос 2ВВ-500-30 (Стенд для випробувань) в кількості 1 шт., який знаходиться за адресою м. Суми, проспект Курський, 48; незавершене виробництво, а саме: 1. Блок компресора (ЗКЗ 10133201001), 2. Електропровідний компресорний агрегат 4 (ЗКЗ 12131001001), 3. Компресорна установка 2ГМ10А-2,7/21-151 (ЗКЗ 12135001001), 4. Блок компресора (ЗКЗ 10133201002), 5. Електропровідний компресорний агрегат 4 (ЗКЗ 12131002001), 6. Електропровідний компресорний агрегат 4 (ЗКЗ 12131002003), 7. Електропровідний компресорний агрегат 4 (ЗКЗ 12131002002), 8. Турбоблок (ЗКЗ 10325101001), 9. Блок компресора (ЗКЗ 10133401001), 10. Блок компресора (ЗКЗ 10133401002), 11. Поршнева компресорна установка 4ГМ10 (ЗКЗ 12205001001), 12. Компресорна установка 4ГМ10-54/10-20С (ЗКЗ 12123001001), які знаходяться за адресами м. Суми, проспект Курський, 30, вул. Горького 58, вул. Комарова, 2-А, проспект Курський, 48, та/або іншу готову продукцію та незавершене виробництво (обладнання та комплектуючі), що належить на праві власності відповідачу, та будуть виявлені (описані) в межах виконавчого провадження за наступними адресами: Україна, м. Суми, пр-кт Курський, 30, вул. Горького, 58, вул. Комарова, 2, пр-кт Курський, 43, пр-кт Курський, 48, в межах вартості предмету застави, що становить 237741258,34 грн.; встановити спосіб реалізації майна, на яке буде звернено стягнення, шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною, встановленою на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 735700,00 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.01.2021 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

01.02.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

11.02.2021 до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, в якій він зазначив, що вимоги відповідача щодо застосування строків позовної давності є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 11.02.2021 відкладено підготовче засідання на 02.03.2021.

02.03.2021 представник відповідача подав до суду доповнення до відзиву, в яких просить суд поновити строк на подання доповнень до відзиву на позовну заяву та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши про те, що вимоги позивача, викладені у позовній заяві, вважає незаконними та необґрунтованими.

04.02.2021 акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" подало зустрічну позовну заяву, в якій просить суд визнати припиненою заставу за договором застави № 081010-З від 08.10.2010, укладеного між АТ "Сумське НВО" та АТ "Банк Кредит Дніпро"; визнати відсутнім право АТ "Банк Кредит Дніпро" на звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження за договором застави № 081010-З від 08.10.2010, укладеного між АТ "Сумське НВО" та АТ "Банк Кредит Дніпро".

Ухвалою від 02.03.2021 суд постановив прийняти для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" про визнання застави припиненою та визнання відсутнім права на звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

15.03.2021 до суду надійшов відзив представника відповідача за зустрічним позовом на зустрічну позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі, зазначивши про те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань за кредитним договором, АТ "Банк Кредит Дніпро" набуло права вимагати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави. Твердження позивача за зустрічним позовом про те, що його зобов'язання за договором застави слід вважати припиненими не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а є лише суб'єктивною позицією АТ "Сумське НВО", яка не відповідає фактичним обставинам справи.

16.03.2021 представник позивача за первісним позовом подав до суду письмові пояснення щодо доповнень до відзиву, в яких зазначив, що обставини викладені у доповненнях до відзиву не відповідають фактичним обставинам справи, вимоги АТ "Банк Кредит Дніпро" до АТ "Сумське НВО" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

25.03.2021 представник позивача за зустрічним позовом подав до суду заяву про зміну підстав зустрічного позову, в якій просить суд визнати припиненою заставу за договором застави № 081010-З від 08.10.2010, укладеного між сторонами; визнати відсутнім право АТ "Банк Кредит Дніпро" на звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження за договором застави № 081010-З від 08.10.2010, укладеного між сторонами.

06.04.2021 представник позивача за первісним позовом подав до суду відзив на заяву про зміну підстав за зустрічним позовом, в якому просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

22.12.2022 до суду надійшли пояснення представника позивача за первісним позовом.

22.12.2022 до суду надійшли пояснення представника позивача за первісним позовом щодо зустрічного позову.

Ухвалою від 19.01.2023 суд постановив призначити розгляд справи № 920/25/21, а саме: підготовче засідання; заяву № 18-7/340 від 16.11.2021 АТ "СМНВО-Інжиніринг" щодо залучення до участі у справі третьої особи в судове засідання на 14.02.2023.

Ухвалою від 08.02.2023 суд зупинив провадження у справі №920/25/21 до перегляду в порядку апеляційного провадження ухвали Господарського суду Сумської області від 23.01.2023.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 ухвалу Господарського суду Сумської області від 23.01.2023 залишено без змін.

04.07.2023 матеріали справи № 920/25/21 надійшли на адресу Господарського суду Сумської області.

Ухвалою від 12.07.2023 провадження у справі № 920/25/21 поновлено; призначено розгляд справи № 920/25/21, а саме: підготовче засідання; заяву № 18-7/340 від 16.11.2021 АТ "СМНВО-Інжиніринг" щодо залучення до участі у справі третьої особи в судове засідання на 10.08.2023.

10.08.2023 суд ухвалив відмовити в задоволенні заяви АТ "СМНВО-Інжиніринг" щодо залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; закрити підготовче провадження у справі № 920/25/21; призначити справу № 920/25/21 до судового розгляду по суті на 22.08.2023.

Ухвалою від 22.08.2023 суд відклав розгляд справи по суті на 07.09.2023.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 920/25/21 не відбулось, про що складено акт суду від 07.09.2023.

Ухвалою від 07.09.2023 провадження у справі № 920/25/21 зупинено до перегляду в порядку касаційного провадження касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 23.01.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 17.10.2023 постановлено відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 920/25/21 за касаційною скаргою АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 23.01.2023.

02.11.2023 матеріали справи № 920/25/21 надійшли на адресу Господарського суду Сумської області.

Ухвалою від 09.11.2023 суд поновив провадження у справі № 920/25/21; призначити справу до судового розгляду по суті на 30.11.2023.

У судовому засіданні 30.11.2023 оголошено перерву до 21.12.2023, 12:00.

21.12.2023 з 11:36 до 11:57 у Сумській області оголошено сигнал "Повітряна тривога".

Розгляд справи № 920/25/21 здійснювався після оголошеного сигналу "Відбій повітряної тривоги", о 12:03, що підтверджується протоколом судового засідання.

Ухвалою від 21.12.2023 суд відклав розгляд справи по суті на 18.01.2024.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 920/25/21 не відбулось, про що складено акт суду від 18.01.2024.

Ухвалою від 18.01.2024 розгляд справи по суті призначено на 13.02.2024.

У судовому засіданні 13.02.2024 оголошено перерву до 20.02.2024.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу Укроаїни (далі ГПК України) завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

08.10.2010 між Публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» (Банк, позивач за первісним позовом) та Відкритим акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єлнання» (позивальник, відповідач за первісним позовом) укладено кредитний договір № 081010-КЛТ.

27.06.2012 між сторонами до кредитного договору укладено договір № 270612 про зміну кредитного договору, в якому викладена нова редакція кредитного договору.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору (з урахуванням змін внесених договором № 310816 від 31.08.2016 про зміну кредитного договору) Банк на умовах цього договору відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в доларах США з лімітом кредитування у сумі 17605286,90 доларів США.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язувався повернути грошові кошти, отримані в межах кредитної лінії, не пізніше 30 серпня 2017 року та сплатити проценти за користування грошовими коштами, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору (з урахуванням змін внесених договором № 310816 від 31.08.2016 про зміну кредитного договору) процентна ставка за користування кредитом з 01.05.2015 встановлюється в розмірі 11.5% річних, а з 31.08.2016 в розмірі 10% річних.

Сторони домовились, що з 01.05.2015 у разі прострочення повернення кредиту плата за користування одержаним кредитом в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно цього договору і до дня фактичного повернення кредиту позичальником, встановлюється в розмірі 16,5% процентів річних за користування кредитними ресурсами до кінця дії договору, що надані в доларах США.

Сума заборгованості за кредитом, що не сплачена позичальником у визначений цим договором термін, наступного робочого дня вважається простроченою.

На підставі п. 5.1 кредитного договору (з урахуванням змін внесених договором № 270612 від 27.06.2012 про зміну кредитного договору) цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до закінчення строку, зазначеного в п. 1.1 цього договору, а в невиконаній частині - до повного виконання зобов'язання сторонами за цим договором.

У відповідності до п. 5.2 (з урахуванням змін внесених договором № 270612 від 27.06.2012 про зміну кредитного договору) закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії цього договору.

Згідно з п. 6.1 кредитного договору (з урахуванням змін внесених договором №270612 від 27.06.2012 про зміну кредитного договору) за несвоєчасне погашення одержаного кредиту, а також процентів за користування кредитом, позичальник сплачує банку за кожен день прострочення пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період такого прострочення, від суми простроченої заборгованості по кредиту та процентам. Пеня сплачується у гривнях за курсом Національного банку України на день сплати пені. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за фактичний час користування кредитними ресурсами згідно з умовами цього договору.

Крім того, 08.10.2010 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (заставодержатель) та ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» (заставодавець) укладено договір застави № 081010-З, відповідно до умов якого договір забезпечує кожну та всі вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору, укладеного між заставодержателем та заставодавцем, а також договорів про внесення змін та доповнень, що можуть бути укладені до нього в майбутньому. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний повернути банку кредитні кошти в сумі 17605286,90 доларів США до 30.08.2017 зі сплатою процентів за фактичний час користування кредитом (з урахуванням змін, внесених договором № 310816 від 31.08.2016 про зміну договору застави).

27.06.2012 до договору застави було укладено договір № 270612 про зміну договору застави, в якій викладена нова редакція договору застави.

Згідно з п. 1.3 договору застави (з урахуванням змін внесених договором № 010413 від 01.04.2013 про зміну договору застави) в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором заставодавець надає в заставу товари в обороті (готова продукція, незавершене виробництво); перелік товарів в обороті наведений в додатку № 1 та додатку № 2 до договору застави.

Предмет застави належить заставодавцю на праві власності та обліковується на балансі заставодавця згідно виписки з балансу та складської довідки станом на 01.04.2013.

Указаний товар передається в заставу разом з усіма його складовими частинами. Предмет застави знаходиться за адресою: м. Суми, просп. Курський, 30, вул. Горького, 58, вул. Комарова, 2, просп. Курський, 43.

За домовленістю сторін вартість предмета застави на дату підписання цього договору становить 237741258,34 грн.

Заставодавець зобов'язаний у разі відчуження товарів в обігу, відновити протягом 3 робочих днів його залишок у кількості, що вказана в п. 1.3 цього договору, а у випадку відсутності в достатній кількості залишків замінити його товаром, погодженим з заставодержателем (п. 2.3.4 в редакції договору № 270612 від 27.06.2012 про зміну договору застави).

Заставодавець зобов'язаний у випадку пошкодження, знищення, псування або втрати у будь-який спосіб предмету застави або його частини, не пізніше наступного робочого дня, повідомити про це Банк і у термін не пізніше 20 днів надати аналогічну за вартістю та якістю заміну Предмету застави (п. 2.3.5. в редакції договору № 270612 від 27.06.2012 про зміну договору застави).

Заставодавець має право відчужувати предмет застави згідно з чинним законодавства України та договором застави, та не допустити зменшення вартості замінених товарів, зменшення вартості замінених товарів допускається тільки за згодою Банку (п. 2.4.3 в редакції договору № 270612 від 27.06.2012 про зміну договору застави).

На підставі п. 3.2 (в редакції договору № 270612 від 27.06.2012 про зміну договору застави) звернення стягнення на предмет застави здійснюється за вибором банку в судовому чи позасудовому порядку.

При реалізації предмета застави відповідно до цього договору для обчислення суми в іноземній валюті, необхідний для задоволення вимог заставодержателя, застосовується курс, який встановлений на міжбанківському валютному ринку України або міжнародних валютних ринках для іноземної валюти за кредитним договором по відношенню до гривні, на день реалізації.

Відомості про заставу були внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та зареєстровані за № 1595431 від 25.11.2015, а саме:

- об'єкт обтяження: товар в обігу, а саме: готова продукція та незавершене виробництво (обладнання та комплектуючі) перелік яких викладено в Додатку № 1 та Додатку № 2 до договору застави № 081010-З від 08.10.2010;

- предмет застави знаходиться за адресою: м. Суми, пр-кт Курський 30, вул. Горького, 58, вул. Комарова, 2, пр-кт Курський, 43;

- за домовленістю сторін вартість предмету застави становить 237741258,34 грн;

- обтяжувач: ПАТ «Банк Кредит Дніпро», код 14352406;

- підстава обтяження: договір застави, 081010-З, 08.10.2010;

- боржник: ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе, код 05747991;

- розмір основного зобов'язання (після змін): 17605286,90 доларів США.

Згідно з п. 2 договору № 310816 від 31.08.2016 про зміну договору застави Додаток № 1 та Додаток № 2 викладені в наступній редакції, зокрема, в додатку № 1 відображена готова продукція, а саме: три турбоблоки, загальною вартістю 45786522,72 грн; в додатку № 2 відображено незавершене виробництво, а саме: 1 Блок компресора (ЗКЗ 10133101001). 2. Електропровідний компресорний агрегат 4 (ЗКЗ 12131001001). 3. Теплообмінник «Газ-Газ» ТО-1 (ЗКЗ10286006001). 4. Електропровідний компресорний агрегат 4 (ЗКЗ 12131002001). 5 Електропровідний компресорний агрегат 4 (ЗКЗ 12131002003). 6. Блок компресора (ЗКЗ 10133201001). 7. Електропровідний компресорний агрегат 4 (ЗКЗ 12131002002). 8. Агрегат електронасос ний АКсВА 2200-220-2 (ЗКЗ 22011002001). 9. Сепаратор низькотемпературний СЗА1-СЗВ1 (ЗКЗ 10286001001). 10. Блок компресора (ЗКЗ 10133301001). 11. Блок компресора (ЗКЗ 10296401005), загальною вартістю 196321564,96 грн.

З акту перевірки від 21.05.2020 наявності готової продукції на складі, незавершеного виробництва переданого в заставу АТ «Банк Кредит Дніпро», який підписаний представниками сторін та скріплений печаткою відповідача, вбачається, що в наявності є готова продукція: Насос 2ВВ-500-30 (Стенд для випробувань) в кількості 1 шт., вартістю 373952,83 грн, який знаходиться за адресою: м. Суми, проспект Курський, 48; незавершене виробництво: 1. Блок компресора (ЗКЗ 10133201001), 2. Електропровідний компресорний агрегат 4 (ЗКЗ 12131001001), 3. Компресорна установка 2ГМ10А-2,7/21-151 (ЗКЗ 12135001001), 4 Блок компресора (ЗКЗ 10133201002), 5. Електропровідний компресорний агрегат 4 (ЗКЗ 12131002001), 6. Електропровідний компресорний агрегат 4 (ЗКЗ 12131002003), 7. Електропровідний компресорний агрегат 4 (ЗКЗ 12131002002), 8. Турбоблок (ЗКЗ 10325101001), 9. Блок компресора (ЗКЗ 10133401001), 10. Блок компресора (ЗКЗ 10133401002), 11. Поршнева компресорна установка 4ГМ10 (ЗКЗ 12205001001), 12. Компресорна установка 4ГМ10-54/10-20С (ЗКЗ 12123001001), яке знаходиться за адресами: м. Суми, проспект Курський, 30, вул. Горького, 58, вул. Комарова, 2-А, проспект Курський, 48, загальною вартістю 245718915,30 грн.

В акті також зазначено, що наявність готової продукції і незавершеного виробництва виконані по виписці з балансу станом на 01.02.2020.

Як стверджує позивач, Банк виконав свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором у повному обсязі та надав АТ «Сумське НВО» кредит в розмірі 17605286,90 доларів США. Однак відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором та у строк, який передбачений кредитним договором, не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, кредитні кошти в розмірі 17605286,90 доларів США не повернув, допустив прострочення по процентам та комісіям.

При цьому позивач зазначив, що у провадженні Господарського суду Сумської області знаходиться справа № 920/857/20 за позовом АТ «Банк Кредит Дніпро» до АТ «Сумське НВО» та ТОВ «СМНВО» про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 081010-КЛВ від 08.10.2020 у сумі 19311535,30 доларів США та 43794094,96 грн. 08.12.2020 від представника першого відповідача (позивача за зустрічним позовом) Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» до суду надійшла заява про відмову від зустрічного позову, в якій останній зазначає, що заявою перший відповідач повідомляє, що відмовляється від позовних вимог за зустрічним позовом по справі № 920/857/20 в частині вимог про визнання відсутнім права АТ «Банк Кредит Дніпро» на стягнення з АТ «Сумське НВО» заборгованості за кредитом, яка виникла за умовами договорів №310816 від 31.08.2016 та №310816/1 від 31.08.2016 про зміну кредитного договору №081010-КЛВ від 08.10.2010, укладеного між АТ «Сумське НВО» та АТ «Банк Кредит Дніпро».

Ухвалою від 09.12.2020 у справі № 920/857/20 суд постановив прийняти відмову представника позивача за зустрічним позовом - Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» від частини зустрічних позовних вимог; закрити провадження у справі № 920/857/20 в частині зустрічних позовних вимог Акціонерного товариства «Сумське НВО» щодо визнання відсутнім права АТ «Банк Кредит Дніпро» на стягнення з АТ «Сумське НВО» заборгованості за кредитом, яка виникла за умовами договорів №310816 від 31.08.2016 та №310816/1 від 31.08.2016 про зміну кредитного договору №081010-КЛВ від 08.10.2010, укладеного між АТ «Сумське НВО» та АТ «Банк Кредит Дніпро».

Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» звернулось із вимогою № 17-4785 від 16.07.2020 до відповідача про погашення заборгованості за кредитним договором, що складається з: 17605286,90 доларів США заборгованості за простроченим кредитом; 9939394394,57 доларів США заборгованості за простроченими процентами; 96253097,60 грн заборгованості за простроченою комісією; 2072688,95 доларів США пені за несвоєчасне погашення відсотків; 21573314,14 грн пені за несвоєчасне погашення комісії; 1517138,46 доларів США 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту; 561863,49 доларів США 3% річних за несвоєчасну сплату комісії; 6016157,44 грн 3% річних за несвоєчасну сплату комісії; 13759037,30 грн інфляційні втрати за простроченою комісією. Відповідач був попереджений, що у разі невиконання або неналежного виконання цієї вимоги, Банк невідкладно буде ініціювати процедуру стягнення заборгованості шляхом направлення позовної заяви до суду та/або звернення стягнення на предмет застави/іпотеки в будь-який спосіб, передбачений нормами чинного законодавства.

Проте станом на 31.12.2020 вимоги Банку щодо повернення суми заборгованості за кредитним договором виконані не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до статті 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За своєю правовою природою кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач за первісним позовом виконав свої договірні зобов'язання за Кредитним договором належним чином та в повному обсязі надав у користування відповідача за первісним позовом кредитні кошти. Зазначений факт підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем за первісним позовом.

Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

У відповідності до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Усупереч умов кредитного договору та приписів законодавства відповідач за первісним позовом не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін.

На підставі частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до доданого позивачем за первісним позовом до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог прострочена заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за кредитним договором станом на 15.07.2020 становила 17 605 286,90 доларів США.

Зобов'язання за вказаним кредитним договором були забезпечені у відповідності до договору застави № 081010-З від 08.10.2010 (з урахуванням внесених змін).

Частинами 3, 4 ст. 557 ЦК України передбачено, що застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Як зазначалось вище, 25.11.2015 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна були внесені відомості про заставу рухомого майна на підставі договору застави № 081010-З від 08.10.2010, вартістю предмета застави 237741258,34 грн.

За ст.1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч. 1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення (ст. 589 ЦК України).

Частиною 1 ст. 590 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов`язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 590 ЦК України).

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» зобов`язань за кредитним договором, зокрема повернення кредиту у розмірі 17605286,90 доларів США, що не заперечується відповідачем, у позивача виникло право задовольнити свої вимоги за рахунок переданого в заставу майна шляхом звернення стягнення на предмет застави за договором застави.

Відповідач за первісним позовом зазначає, що вимога позивача про звернення стягнення на майно боржника, яке не є предметом застави, і яке можливо буде виявлене в межах виконавчого провадження, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, зокрема Закону України «Про заставу».

Статтею 40 Закону України «Про заставу» встановлено, що предметом застави товарів в обороті або у переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо.

При заставі товарів в обороті або у переробці реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу або передачі на пошту для пересилки набувачу, а набуті заставодавцем товари, передбачені в договорі застави, стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності.

Договір застави товарів у обороті або в переробці повинен індивідуалізувати предмет застави шляхом зазначення знаходження товарів у володінні заставодавця чи їх розташування в певному цеху, складі, іншому приміщенні або іншим способом, достатнім для ідентифікації сукупності рухомих речей як предмета застави (ст. 41 Закону України «Про заставу»).

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про заставу» при заставі товарів в обороті або у переробці заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватися та розпоряджатися предметом застави відповідно до правил цього розділу.

Згідно зі ст. 43 Закону України «Про заставу» у разі відчуження заставлених товарів заставодавець зобов'язаний замінити їх іншими товарами такої ж або більшої вартості. Зменшення вартості замінених товарів допускається тільки у випадках, коли це здійснено за домовленістю сторін щодо погашення частки початкової заборгованості.

Статтею 587 ЦК України передбачено, що заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний замінити або відновити це майно.

На підставі п. 1.3 договору застави (з урахуванням змін внесених договором № 010413 від 01.04.2013 про зміну договору застави) в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором заставодавець надає в заставу товари в обороті (готова продукція, незавершене виробництво); перелік товарів в обороті наведений в додатку № 1 та додатку № 2 до договору застави.

Предмет застави належить заставодавцю на праві власності та обліковується на балансі заставодавця згідно виписки з балансу та складської довідки станом на 01.04.2013.

Вказаний товар передається в заставу разом з усіма його складовими частинами. Предмет застави знаходиться за адресою: м. Суми, просп. Курський, 30, вул. Горького, 58, вул. Комарова, 2, просп. Курський, 43.

За домовленістю сторін вартість предмета застави на дату підписання цього договору становить 237741258,34 грн.

Заставодавець зобов'язаний у разі відчуження товарів в обігу, відновити протягом 3 робочих днів його залишок у кількості, що вказана в п. 1.3 цього договору, а у випадку відсутності в достатній кількості залишків замінити його товаром, погодженим з заставодержателем (п. 2.3.4 в редакції договору № 270612 від 27.06.2012 про зміну договору застави).

Заставодавець зобов'язаний у випадку пошкодження, знищення, псування або втрати у будь-який спосіб предмету застави або його частини, не пізніше наступного робочого дня, повідомити про це Банк і у термін не пізніше 20 днів надати аналогічну за вартістю та якістю заміну Предмету застави (п. 2.3.5 в редакції договору № 270612 від 27.06.2012 про зміну договору застави).

Заставодавець має право відчужувати предмет застави на підставі чинного законодавства України та договору застави, та не допустити зменшення вартості замінених товарів, зменшення вартості замінених товарів допускається тільки за згодою Банку (п. 2.4.3 в редакції договору № 270612 від 27.06.2012 про зміну договору застави).

Положеннями статті 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» унормовано, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Частиною 1 статті 21 Закону України «Про заставу» унормовано, що реалізація заставленого майна здійснюється шляхом його продажу на аукціонах (публічних торгах), у тому числі у формі електронних торгів, якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).

За нормами статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; 6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження. Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Твердження відповідача за первісним позовом щодо посилання позивача на норми Закону України «Про виконавче провадження» в частині обґрунтування позовних вимог щодо порядку реалізації предмета забезпечувального обтяження, а саме: визначення початкової ціни предмету застави за ціною, встановленою на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження, є таким, що не відповідають ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», є незаконними, відхиляються судом з огляду на наступне.

Норми статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюють, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Приписами ч. 2 ст. 589 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про заставу» визначено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення. Аналогічна умова міститься у п. 2.1.6 договору застави (в редакції договору № 270612 про зміну договору застави).

Пунктами 1.3, 2.1.10 договору застави (в редакції договору № 270612 про зміну договору застави) передбачено, що на момент звернення стягнення ринкова вартість предмета застави встановлюється звітом про експертну оцінку ринкової вартості предмета застави, яку проводить суб'єкт оціночної діяльності.

Згідно з ч. 3 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» початкова ціна продажу нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Отже, Закон України «Про виконавче провадження» не містить норми про обов`язковість використання державним виконавцем саме встановленої судовим рішенням початкової ціни реалізації іпотечного майна, а, навпаки, дає сторонам виконавчого провадження можливість в першу чергу визначити іншу ціну за спільною згодою, або державний виконавець визначає її самостійно чи із залученням суб`єкта оціночної діяльності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.03.2018 у справі №235/3619/15-ц дотримується правової позиції, відповідно до якої у спорах цієї категорії незазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

Окрім того, в постанові Верховного Суду від 11.06.2018 по справі №523/7665/14-ц зазначено, що визначена початкова ціна предмета іпотеки у резолютивній частині рішення суду не є остаточною, оскільки під час здійснення виконавчого провадження ціна предмету іпотеки може бути переглянута та повторно визначена на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності.

Подібні висновки містяться також в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №910/2764/14, від 05.09.2018 у справі №202/30076/13-ц, від 20.05.2019 у справі №925/53/18, від 24.04.2019 у справі №910/11364/17.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що сторони під час виконання цього судового рішення в межах процедури виконавчого провадження не позбавлені права здійснити оцінку ринкової вартості предмета застави та реалізувати спірне майно за результатом оцінки, проведеної державним виконавцем в ході виконання рішення суду у цій справі.

Зважаючи на економічні процеси, наявність у сторін права на апеляційне та касаційне оскарження цього рішення, що може зайняти значний проміжок часу, суд вбачає доцільним визначення вартості предмету застави на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності під час виконавчого провадження.

Таким чином, позовні вимоги про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором в межах суми в розмірі 237741258,34 грн, та встановлення способу реалізації предмета застави шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною, встановленою на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Тому відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову в розмірі 735700,00 грн суд покладає на відповідача.

Щодо застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

На підставі ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 1 ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

У відповідності до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

У дослідженні обставин переривання перебігу позовної давності шляхом пред`явлення позову суду слід ураховувати, що підставою для переривання перебігу позовної давності є, зокрема, пред`явлення позову до одного із кількох боржників. Крім того, перебіг позовної давності переривається пред`явленням позову, якщо предметом цього позову є лише частина вимоги. Із наведеного випливає можливість переривання строку позовної давності шляхом пред`явлення позову лише щодо частини вимоги, якщо за характером відповідного зобов`язання припускається можливість виокремлення такої частини. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №904/3405/19 та в Постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №755/8602/18).

Із матеріалів справи вбачається, що Банк 18.08.2020 звернувся до суду з позовом до АТ «Сумське НВО» та ТОВ «СМНВО» про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 081010-КЛВ від 08.10.2020 у сумі 19311535,30 дол. США та 43794094,96 грн.

Відтак перебіг строку позовної давності з поданням позову у справі № 920/857/20 про стягнення з позичальника заборгованості за основним зобов'язанням в межах строку позовної давності, було перервано. Отже, позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Стосовно зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок задоволення відповідачем (банком) своїх вимог до позивача за зустрічним позовом шляхом позасудового врегулювання способу звернення стягнення на предмет іпотеки та набуття у власність нерухомого майна АТ «Сумське НВО» та ТОВ «СМНВО», підставою для реєстрації права власності на яке стало застереження про задоволення вимог іпотекодержателя викладені в іпотечному договорі, на підставі ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

У відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що в результаті набуття права власності на предмети іпотеки іпотекодержатель АТ «Банк Кредит Дніпро», відбулося часткове погашення простроченої заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором в сумі 3107279,32 дол. США (еквівалент 87191765,00 грн по курсу НБУ за 02.02.2021 - дата переходу права власності) і станом на 12.03.2021 заборгованість по кредитному договору складає 26330808,66 дол. США та 109311667,26 грн, у зв'язку із чим, посилаючись на положення ч. 5 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», вказав, що внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки або застави шляхом визнання за кредитором права власності на нього, кредитор не втрачає права вимоги до боржника щодо одержання задоволення порушеного основного зобов'язання. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити у повному обсязі.

Положеннями ч. 1-2 ст. 509 ЦК України унормовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Припинення договірного зобов`язання шляхом його виконання, проведеного належним чином, є юридичним фактом, наслідком якого є втрата сторонами такого зобов`язання статусу кредитора і боржника у зобов`язанні і, відповідно, права будь-яких взаємних вимог один щодо одного.

Водночас, позивачем за зустрічним позовом не доведено суду належними та допустимими доказами наявність обставин та ознак припинення зобов`язання за кредитним договором № 081010-КЛТ (з урахуванням всіх змін та доповнень, внесених до нього) від 08.10.2010, у т.ч. за наслідком звернення банком стягнення на майно.

Як вже зазначалось судом, 08.10.2010 між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (у подальшому перейменовано на АТ «Банк Кредит Дніпро») та ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (правонаступником якого є АТ «Сумське НВО») було укладено кредитний договір № 081010-КЛТ.

Виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором було забезпечено заставою товарів в обігу відповідно до договору застави № 081010-З від 08.10.2010.

У зв'язку з невиконанням АТ «Сумське НВО» своїх зобов'язань за кредитним договором, АТ «Банк Кредит Дніпро» звернулося до позичальника з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором, в якій зобов'язало погасити заборгованість протягом 10 календарних днів з дати отримання цієї вимоги та було повідомлено, що у разі невиконання вимоги Банк невідкладно буде ініціювати процедуру стягнення заборгованості шляхом направлення позовної заяви до суду та/або звернення стягнення на предмет застави/іпотеки в будь-який спосіб, передбачений нормами чинного законодавства. Проте вказана вимога була залишена позичальником без відповіді та задоволення.

Факт наявності непогашеної заборгованості позичальника за кредитним договором у спірних правовідносинах встановлений у цій справі за первісним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно зі ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Матеріалами справи підтверджується, що зобов'язання АТ «Сумське НВО» за кредитним договором № 081010-КЛВ від 08.10.2010 були забезпечені кількома способами: іпотекою АТ «Сумське НВО», ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»; заставою товарів в обігу АТ «Сумське НВО»; порукою ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання».

У лютому 2021 року Банком здійснено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Піщанська, 72-1 (іпотекодавець - АТ «Сумське НВО») та м. Суми, вул. Комарова, 2а (іпотекодавець - ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»), яким забезпечувалося виконання зобов'язань за кредитним договором № 081010-КЛВ від 08.10.2010.

Загальна вартість прийнятого на баланс Банку майна склала 87191190,00 грн, що не забезпечило повного задоволення вимог Банку. Станом на 12.03.2021 заборгованість по кредитному договору склала 26330808,66 дол. США та 109311667,26 грн, а саме: 14498007,58 дол. США - прострочена заборгованість по кредиту; 11832801,08 дол. США - прострочена заборгованість по процентам; 109311667,26 грн - прострочена заборгованість по комісії за обслуговування рахунків за відкритою кредитною лінією, що підтверджується довідкою АТ «Банк Кредит Дніпро» від 12.03.2021 № 17-2088 щодо стану заборгованості АТ «Сумське НВО».

Позивачем за зустрічним позовом жодних первинних документів - банківських виписок та інших офіційних документів, які підтверджують факти надходження і списання грошових коштів з банківських рахунків позивача в рахунок погашення боргу та відсутність заборгованості перед банком станом на час звернення до суду з цим позовом не надано.

Водночас, з поданої позивачем зустрічної позовної заяви та наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що підставою для звернення до суду з зустрічним позовом став не сам по собі факт виконання/невиконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором шляхом повного погашення кредитів та сплати всіх передбачених кредитним договором процентів та інших платежів, а факт набуття права власності банком на предмет іпотеки як підстава припинення кредитних зобов`язань.

Доводи та аргументи позивача за зустрічним позовом зводяться до аналізу спірних правовідносин у контексті правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 17.04.2019 у справі № 204/7148/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 757/31271/15-ц, від 27.02.2019 у справах № 643/18466/15-ц та 263/3809/17, від 03.07.2019 у справі № 646/7699/13-ц, від 20.11.2019 у справі № 295/795/19 щодо застосування статті 36 Закону України «Про іпотеку» про те, що положеннями вказаної статті передбачено таку підставу припинення зобов'язання, як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя. У разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України «Про іпотеку», зобов'язання припиняється, оскільки за положеннями Закону усі наступні вимоги відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» є недійсними.

Частиною 4 статті 36 Закону України «Про іпотеку» на яку посилається позивач визначено правовий наслідок завершення позасудового врегулювання у вигляді недійсності будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання.

Згідно зі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 590 ЦК України якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Зазначене положення узгоджується з приписами частини п`ятої статті 33 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою, якщо предметом іпотеки є два або більше об`єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» передбачає вирішення сторонами іпотечного договору питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Слід констатувати, що норми ЦК України та Закону України «Про іпотеку», які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, передбачали можливість забезпечення виконання зобов`язання шляхом передачі в іпотеку декількома іпотекодателями декількох об`єктів нерухомого майна і кредитор мав право на задоволення своїх вимог за рахунок будь-якого з об`єктів або їх усіх, якщо їхня сукупна вартість була необхідною для погашення заборгованості іпотекодавця в повному обсязі.

Тобто законодавець пов`язав задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки, в тому числі шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, саме з обсягом невиконаного зобов`язання, що не означає, що отримання у власність одного з предметів іпотеки у будь-якому випадку має наслідком припинення основного зобов`язання в повному обсязі.

Слід зазначити, що 04.02.2019 набув чинності Закон України щодо відновлення кредитування», яким, зокрема частину четверту статті 36 Закону України «Про іпотеку» замінено чотирма частинами такого змісту:

«У договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі зазначаються:

умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення;

порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки;

прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов'язання:

боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя;

боржником - юридичною особою або фізичною особою - підприємцем є дійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі якщо вимоги іпотекодержателя забезпечені декількома предметами іпотеки (у тому числі за декількома договорами іпотеки), а позасудове звернення стягнення здійснюється за рахунок окремого предмета іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати (у тому числі шляхом позасудового врегулювання) виконання зобов'язання боржником та/або іпотекодавцем в частині, що залишилася невиконаною після завершення позасудового врегулювання за таким окремим предметом іпотеки.

Завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов'язанням:

за іпотекодержателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем);

за покупцем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем третій особі)».

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону останній застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку», що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.

Чинне законодавство не обмежує право кредитора забезпечити належне виконання боржником основного зобов`язання декількома видами забезпечення. Забезпечувальне зобов`язання є додатковим (акцесорним), а не альтернативним основному. Реалізація особою права на захист певним способом не може залежати від застосування нею інших способів правового захисту.

Системний аналіз змісту наведених правових норм дає підстави для висновку, що їхнє обмежене тлумачення у вигляді припинення основного зобов`язання внаслідок звернення стягнення на один із предметів забезпечення за наявності інших забезпечень та, при цьому, неповному задоволенні вимог кредитора є несумісним з призначенням інституту забезпечення виконання зобов`язань, його правовою природою і сутністю та суперечить принципам розумності, пропорційності і рівності сторін, адже фактично позбавляє юридичного сенсу законодавчі приписи, якими передбачено право кредитора забезпечити виконання основного зобов`язання за рахунок кількох предметів іпотеки та інших способів забезпечення зобов`язання відповідно до умов кредитних договорів у разі, якщо можливість реалізації таких способів забезпечення не вичерпана.

Буквальне застосування положень частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 03.07.2018 № 2478-VIII) можливе виключно в тих випадках, коли належне та повне виконання основного зобов'язання було забезпечене лише одним способом забезпечення, і вказаний спосіб було реалізовано у повному обсязі в позасудовому порядку. У випадку забезпечення виконання основного зобов`язання двома і більше предметами застави, основне зобов`язання не припиняється після звернення стягнення на всі предмети застави або на будь-який з них на вибір заставодержателя, якщо це не потягло повного задоволення його вимог та не закінчився строк на реалізацію права звернення стягнення на інші забезпечувальні зобов`язання (пункти 160, 162 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17).

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання АТ «Сумське НВО» за кредитним договором № 081010-КЛВ від 08.10.2010 були забезпечені кількома способами: іпотекою АТ «Сумське НВО», ТОВ «СМНВО»; заставою товарів в обігу АТ «Сумське НВО»; порукою ТОВ «СМНВО».

У лютому 2021 року Банком здійснено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Піщанська, 72-1 (іпотекодавець - АТ «Сумське НВО») та м. Суми, вул. Комарова, 2а (іпотекодавець - ТОВ «СМНВО»), яким забезпечувалося виконання зобов'язань за кредитним договором № 081010-КЛВ від 08.10.2010.

Загальна вартість прийнятого на баланс Банку майна склала 87191190,00 грн, що не забезпечило повного задоволення вимог Банку.

Відтак проведене Банком у лютому 2021 року позасудове задоволення вимог іпотекодержателя шляхом реєстрації права власності на нерухоме майно не припинило зобов'язання АТ «Сумське НВО» за кредитним договором № 081010-КЛВ від 08.10.2010.

Таким чином, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні зустрічного позову про визнання застави припиненою та визнання відсутнім права на звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову суд на підставі ст. 129 ГПК України покладає на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 130, 232, 233, 236- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження задовольнити повністю.

2. У рахунок часткового погашення заборгованості Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991) перед Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32, код ЄДРПОУ 14352406) за кредитним договором №081010-КЛТ від 08.10.2010 в розмірі 237741258,34 грн (двісті тридцять сім мільйонів сімсот сорок одна тисяча двісті п'ятдесят вісім гривень 34 копійки), що є частиною заборгованості за тілом кредиту в розмірі 17605286,90 доларів США, еквівалент в гривні становить 497782444,98 грн за офіційним курсом НБУ на 31.12.2020 - 1 долар США коштує 28,2746 грн, звернути стягнення на майно (товари в обігу), що належить на праві власності Акціонерному товариству "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991) та є предметом застави за договором застави № 081010-З від 08.10.2010 (з усіма змінами та доповненнями) та акта перевірки від 21.05.2020 наявності готової продукції на складі, незавершеного виробництва переданого в заставу АТ "Банк Кредит Дніпро", а саме: готова продукція: Насос 2ВВ-500-30 (Стенд для випробувань) в кількості 1 шт., який знаходиться за адресою: м. Суми, проспект Курський, 48; незавершене виробництво, а саме: 1. Блок компресора (ЗКЗ 10133201001), 2. Електропровідний компресорний агрегат 4 (ЗКЗ 12131001001), 3. Компресорна установка 2ГМ10А-2,7/21-151 (ЗКЗ 12135001001), 4. Блок компресора (ЗКЗ 10133201002), 5. Електропровідний компресорний агрегат 4 (ЗКЗ 12131002001), 6. Електропровідний компресорний агрегат 4 (ЗКЗ 12131002003), 7. Електропровідний компресорний агрегат 4 (ЗКЗ 12131002002), 8. Турбоблок (ЗКЗ 10325101001), 9. Блок компресора (ЗКЗ 10133401001), 10. Блок компресора (ЗКЗ 10133401002), 11. Поршнева компресорна установка 4ГМ10 (ЗКЗ 12205001001), 12. Компресорна установка 4ГМ10-54/10-20С (ЗКЗ 12123001001), які знаходяться за адресами м. Суми, проспект Курський, 30, вул. Горького 58, вул. Комарова, 2-А, проспект Курський, 48, та/або іншу готову продукцію та незавершене виробництво (обладнання та комплектуючі), що належить на праві власності Акціонерному товариству "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991), та будуть виявлені (описані) в межах виконавчого провадження за наступними адресами: Україна, м. Суми, пр-кт Курський, 30, вул. Горького, 58, вул. Комарова, 2, пр-кт Курський, 43, пр-кт Курський, 48, в межах вартості предмету застави, що становить 237741258,34 грн.

3. Встановити спосіб реалізації майна, на яке буде звернено стягнення, шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною, встановленою на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991) та на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32, код ЄДРПОУ 14352406) 735700 грн 00 коп. (сімсот тридцять п'ять тисяч сімсот гривень) судового збору.

5. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

vQXh7VH0HD4AbПовний текст рішення складено 28.02.2024.

vQXh7VH0HD4AbЗгідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

vQXh7VH0HD4AbВідповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

vQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbСуддя В.В. Яковенко vQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4Ab