Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2024 року Справа№200/5960/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просить:

визнати протиправними дії щодо не нарахування та не виплати додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 за період з 12.03.2020 по 31.12.2020 та з 18.02.2021 по 24.07.2023;

зобов`язати нарахувати та виплати додаткову доплату за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 за період з 12.03.2020 по 31.12.2020 та з 18.02.2021 по 24.07.2023;

зобов`язати нарахувати та виплати компенсацію втрат доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 за період з 12.03.2020 по день її фактичної виплати - відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

визнати протиправними дії щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки: щорічної чергової відпустки за 2017 рік у кількості 08 днів та за 2022 рік у кількості 24 дні; додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 у кількості 14 днів, за 2021 рік у кількості 14 днів, за 2023 рік у кількості 14 днів;

зобов`язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпустки: щорічної чергової відпустки за 2017 рік у кількості 08 днів та за 2022 рік у кількості 24 дні; додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 у кількості 14 днів, за 2021 рік у кількості 14 днів, за 2023 рік у кількості 14 днів, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції - 24.07.2023.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що проходила службу у поліції у період з 01.08.2013 по 24.07.2023, отримала статус учасника бойових дій. При цьому під час звільнення зі служби відповідачем не проведено повного розрахунку, а саме не виплачена додаткова доплата за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) та грошова компенсація за невикористані дні відпустки: щорічної чергової відпустки за 2017 рік у кількості 08 днів та за 2022 рік у кількості 24 дні; додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 у кількості 14 днів, за 2021 рік у кількості 14 днів, за 2023 рік у кількості 14 днів. На звернення щодо здійснення необхідних виплат відповідач повідомив про здійснення всіх виплат відповідно до чинного законодавством. З вказаною бездіяльністю відповідача позивач не погоджується, на підставі чого просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 30 жовтня 2023 року позовна заява залишена без руху.

Відповідно до ухвали від 06 листопада 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, в тому числі, розумні строки розгляду справи судом. Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. За визначенням пункту 11 частини першої статті 4 КАС України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Тому, відповідно до наведених норм, справа розглянута впродовж розумного строку, необхідного для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, враховуючи обставини здійснення судочинства в умовах збройної агресії проти України.

У відзиві на позовну заяву Головне управління Національної поліції в Київській області просило суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, зазначило, що виплата додаткової доплати за службу в особливих умовах здійснюється за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів. Враховуючи доведені обсяги бюджетних асигнувати зазначені виплати здійснені за періоди з 12.03.2020 по 31.12.2020, 01.01.2021 по 17.02.2021. В подальшому в зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань відповідні зобов`язання не здійснювались.

Стосовно позовних вимог в частині виплати грошової компенсації за невикористані відпустки за попередні роки, що передували звільненню, не здійснюються у зв`язку із відсутністю передбаченого законодавством у відповідача такого обов`язку. Отже відповідач під час спірних правовідносин відповідач діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством, вважає, що позовні вимоги безпідставні та задоволенню не підлягають.

Представник позивача надала відповідь на відзив, де зауважила, що невиплата додаткової доплати за службу в особливих умовах не може бути поставлено в залежність від бюджетних асигнувань. Просила задовольнити позовні вимоги посилаючись на правові позиції, викладені в рішеннях Верховного Суду.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 08.12.2018 є учасником бойових дій.

Згідно з довідкою від 06.10.2020 №3248-5000313430 зареєстроване місце проживання позивача : АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Наказом начальника ГУНП в Київській області від 21.07.2023 № 154о/с позивач звільнена з посади старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Обухівського РУП ГУНП в Київській області з 24.07.2023 зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Стаж служби в поліції при звільненні для виплати одноразової грошової допомоги становить 09 років 11 місяців 14 днів. Зазначено про невикористані відпустки в році звільнення - 17 днів.

Відповідно до послужного списку позивач під час служби займала посади:

- з 12.03.2020 по 11.09.2020 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 1 Білоцерківського відділу поліції ГУНП в Київській області (надалі Білоцерківський ВП УГНП в Київській області);

- з 11.09.2020 по 26.02.2021 на посаді слідчого відділення поліції № 1 Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області;

- з 26.02.2021 по 16.07.2021 на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя і здоров`я особи слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області (надалі Білоцерківське РУП ГУНП в Київській області);

- з 16.07.2021 по 14.01.2022 на посаді старшого слідчого відділення відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області;

- з 14.01.2022 по 24.07.2023 старший слідчий відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області (надалі Обухівський РУП ГУНП в Київській області).

Згідно з довідкою ГУНП в Донецькій області № 545/12/23-2023 від 19.10.2023 позивач в період служби не використала основні та додаткові відпустки:

чергову відпустку за 2017 рік у кількості 08 діб,

чергову відпустку за 2020 рік у кількості 30 діб та додаткову у кількості 1 добу

додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2018 у кількості 14 діб, за 2020 рік у кількості 14 діб.

Відповідно до Наказів по особовому складу позивачу надавались наступні відпустки:

№ 218 о/с від 31.07.2020 чергова оплачувана відпустка за 2020 рік в кількості 31 добу;

№ 157 о/с від 15.12.2020 додаткова відпустка за 2020 рік в кількості 14 діб;

№ 90 о/с від 15.07.2021 чергова оплачувана відпустка за 2020 рік в кількості 34 доби;

№ 133 о/с від 12.12.2022 додаткова відпустка за 2022 рік в кількості 14 діб;

№ 104 о/с від 14.06.2023 чергова оплачувана відпустка за 2022 рік в кількості 10 діб, невикористана частина складає 24 доби.

У відповідь на вимогу позивача відповідач повідомив про відсутність законність підстав для здійснення компенсації за невикористані відпустки за попередні періоди та виплати додаткової доплати за службу в особливих умовах.

Згідно з довідкою про суми грошового забезпечення ОСОБА_1 № 538 від 05.10.2023 позивач отримувала додаткову доплату за службу в особливих умовах відповідно до Постанови КМУ № 375 за період з 12.03.2020 по 31.12.2020, 01.01.2021 по 17.02.2021.

Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив всіх належних коштів при звільненні, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Отже, предметом заявлених вимог є:

1) додаткова доплата за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2);

1) виплата компенсацію втрат доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати додаткової доплати за службу в особливих умовах;

2) грошова компенсація за невикористані дні відпусток за роки, які передують року звільнення.

Вирішуючи справу з урахуванням встановлених обставин та наданих суду доказів у послідовності заявлених вимог, викладених у позовній заяві, суд дійшов таких висновків.

За частинами 1, 2 статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

За пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із наступними змінами) (далі - Постанова № 211) установлено карантин з 12.03.2020 на всій території України.

За пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року № 342 «Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова № 342) установлено, що обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не застосовується для таких категорій посад, зокрема, поліцейські, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Згідно пункту 2 Постанови № 342 визначення переліку посад (професій) працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, з урахуванням специфіки їх участі у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС), здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику, органом державної влади, іншим державним органом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (далі Постанова № 375) врегульовані відповідні питання, зазначені у назві цієї урядової постанови.

За пунктами 1, 2 Постанови № 375 на період дії карантину, встановленого Постановою № 211 та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративним, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Згідно пунктів 4-5 Постанови № 375 перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.

Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Доплати, визначені пунктом 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2020 року № 485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2», у відомчих закладах охорони здоров`я затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я (далі - Порядок № 485).

За пунктом 1 Порядку № 485 цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі - бюджетні кошти).

Згідно пункту 2 Порядку № 485, головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, та, зокрема, Національна поліція (далі - органи системи МВС).

За абзацом 1, 2 пункту 4 Порядку № 485 кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для доплати до грошового забезпечення, в тому числі поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

За період з 12.03.2020 по 31.12.2020 вказана додаткова оплата позивачеві фактично виплачена, що підтверджується наданими відповідачем доказами, які позивачем не спростовані. Отже, позовні вимоги щодо виплати додаткової оплати за цей період не є обґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про здійснення такої додаткової оплати за зазначений у позові подальший період з 18.02.2021 по 24.07.2023 суд враховує нормативне регулювання спірних відносин та встановлені обставини справи.

Зокрема, на виконання пункту 4 Постанови № 375 Міністерством внутрішніх справ видано наказ від 03 червня 2020 року № 431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину», яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).

Виходячи з вищенаведеного, підставою для отримання доплати за Постановою №375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Тим самим вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв`язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.

При цьому для оцінки того, чи відповідають обов`язки поліцейського визначеним постановою №375 критеріям, визначальним фактом є не безпосередній контакт з населенням під час несення служби взагалі, а забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) через безпосередній контакт з населенням.

Забезпечення життєдіяльності населення - комплекс організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, які здійснюються центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування з метою планування і підготовки до нормованого (у разі необхідності) забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв`язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами в особливий період.

В ході розгляду справи, встановлено, що доказів виконання позивачем конкретних завдань із заходів щодо забезпечення життєдіяльності населення протягом лютого 2021 року - серпня 2023 року немає. Виконання своїх службових обов`язків слідчого та старшого слідчого не підтверджують того, що позивач, як поліцейська, у спірний період забезпечувала життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання таких обов`язків мала безпосередній контакт з населенням, а лише підтверджують факт виконання нею своїх службових обов`язків відповідно до посадової інструкції та закону.

З огляду на те, що доплата до грошового забезпечення, передбачена Постановою №375, належна не усім поліцейським, які мають спілкування та контакти з населенням, а лише тим, які у період карантину забезпечували життєдіяльність населення - правопорядку і безпеки громадян, шляхом виконання завдань із поточного контролю за перебуванням осіб в місцях самоізоляції, контролю на вулицях, у парках, інших громадських місцях, забезпечення контролю за виконанням протиепідемічних вимог під час здійснення пасажирських перевезень та інших функцій забезпечення безпеки та порядку з метою дотримання правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», за відсутності доказів, які би свідчили про задіяння конкретних поліцейських у відповідні дні та час у виконанні таких заходів, що повинні були бути подані за наявності підстав у визначеному порядку керівником позивача, за відсутності доказів безпосереднього виконання позивачем таких заходів у спірний період, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання нарахувати та здійснити цю доплату за період з 18.02.2021 по 24.07.2023 такими, що не підлягають задоволенню.

У своїй позовній заяві позивач жодних доказів того, що вона був задіяна у виконанні заходів із забезпечення життєдіяльності населення - правопорядку і безпеки громадян, шляхом виконання завдань із поточного контролю за перебуванням осіб в місцях самоізоляції, контролю на вулицях, у парках, інших громадських місцях, забезпечення контролю за виконанням протиепідемічних вимог під час здійснення пасажирських перевезень та інших функцій забезпечення безпеки та порядку з метою дотримання правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», тощо не надала. Матеріали справи таких доказів також не містять.

Як уже зазначалось, згідно з пунктом 4 Постанови № 375 персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Матеріали справи не містять будь-яких розпорядчих документів, які підтверджували б встановлення доплати, передбаченої Постановою КМУ №375, саме ОСОБА_1 .

Суд не вважає, що посилання відповідача у листуванні та відзиві на позов про відсутність виплат у зв`язку відсутністю бюджетних асигнувань є підтвердженням права позивача на отримання такої виплати. В цій частині суд погоджується з доводами позивача, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування та виплату доплати до грошового забезпечення.

Проте, в даній справі відсутні саме докази, які підтверджують право позивача на встановлення відповідної доплати протягом лютого 2021 року - серпня 2023 року.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2022 року № 372 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236, якими пункт 2 викладено в такій редакції:

«2. Залежно від епідемічної ситуації на території України в цілому або на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) встановлюється «зелений», «жовтий», «помаранчевий» або «червоний» рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19 (далі - рівень епідемічної небезпеки), крім періоду воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Таким чином, з 26 березня 2022 року відсутні правові підстави для виплати додаткової доплати за службу в особливих умовах (період дії карантину) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року № 375.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відмову у позові в частині визнання протиправними дій щодо не нарахування та не виплати додаткової доплати за службу в особливих умовах в період карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 за період з 12.03.2020 по 31.12.2020 та з 18.02.2021 по 24.07.2023 та зобов`язання нарахувати та виплати таку додаткову доплату.

Оскільки позовні вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати додаткової доплати за службу в особливих умовах в період карантину є похідними від вимог про нарахування та виплату такої допомоги, вони також задоволенню не підлягають.

Вирішуючи справу в частині вимог щодо грошової компенсації за невикористані дні відпусток суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно зі статтею 12 Закону № 3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Частиною 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580) встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Згідно з частиною 2 статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Відповідно до положень статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Згідно з абзацом 8 пункту 8 Розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 6 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260) виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

У частині десятій статті 93 Закону № 580 та абзаці 8 пункту 8 Розділу III Порядку №260 йдеться про «невикористану в році звільнення відпустку» без вказівки на її вид (основна чи додаткова).

Відповідно до частини 1, 2 статті 94 Закону № 580 поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Положеннями статті 162 Закону № 580 встановлено, що учасникам бойових дій, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Закон України «Про відпустки» (далі - Закону № 504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Так, відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 504/96-ВР, установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно зі статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Таким чином, у випадку звільнення поліцейських - учасників бойових дій - їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-ХІІ.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 805/5111/15-а.

З огляду на відсутність врегулювання положеннями Закону № 580 та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що затверджений наказом МВС України від 6 квітня 2016 року № 260, питання компенсації не відбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню загальні положення Кодексу законів про працю України (КЗпП України), Закону України «Про відпустки», Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 23 жовтня 2019 року в справі № 826/8185/18.

Відповідно до частини 1 статті КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Положеннями статті 24 Закону України «Про відпустки» встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про відпустки» до щорічних відпусток належать додаткові відпустки, передбачені законодавством, зокрема додаткова відпустка учасникам бойових дій із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. В разі невикористання такої відпустки особою, яка має право на таку відпустку, їй повинна виплачуватися грошова компенсація.

Оскільки під час проходження служби позивач додаткову відпустку учасника бойових дій не використала, грошову компенсацію не отримала, тому на час прийняття наказу про звільнення позивача, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Суд при розгляді даної справи враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 10 лютого 2021 року у справі 200/12427/19-а, від 23 жовтня 2019 року у справі № 826/8185/18, від 04 квітня 2018 року у справі № 805/5111/15-а та Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19.

Про наявність спору щодо кількості днів невикористаних позивачем відпусток сторонами не заявлено.

Посилання відповідача на те, що позивач під час проходження служби в спірний період не зверталась з відповідними рапортами щодо надання їй додаткової відпустки як учаснику бойових дій, не звільняє відповідача від обов`язку виплатити компенсацію таких відпусток.

Тому позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійсненні нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дня додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2018 рік у кількості 14 днів, за 2021 рік у кількості 14 днів та за 2023 рік у кількості 14 днів підлягають задоволенню.

З тих самих підстав, при звільнення позивача підлягала нарахуванню та виплаті компенсація за невикористані дні щорічної чергової відпустки за 2017 рік у кількості 08 днів та за 2022 рік у кількості 24 дні.

Посилання відповідача на те, що компенсації підлягають лише невикористані дні відпустки у рік звільнення суд відхиляє з вищенаведених підстав, які є аналогічними як для додаткових, так і для основних щорічних відпусток.

З наведених підстав суд дійшов висновку про часткове задоволення заявленого позову.

Через звільнення позивача від судового збору відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 241-246, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області (вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 40108616) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної чергової відпустки за роки, які передують року звільнення, та додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області (ЄДРПОУ 40108616) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні відпусток, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції - 24.07.2023:

щорічної чергової відпустки за 2017 рік у кількості 08 днів та за 2022 рік у кількості 24 дні;

додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 рік у кількості 14 днів, за 2021 рік у кількості 14 днів та за 2023 рік у кількості 14 днів.

У задоволенні решти позовних вимог щодо додаткової доплати за службу в особливих умовах в період карантину та виплати компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів таких виплат - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Г.А. Чекменьов