СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/3463/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О., суддя Медуниця О.Є.

за участі секретаря судового засідання Семченко Ю.О.

за участю представників сторін:

прокурора - не з`явився

позивача Баранчук О.Б. (в залі суду) самопредставництво,

відповідача - Сайтарли А.П. (в залі суду) - ордер ВІ №1156260 від 18.07.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Атос-Культурне Рибне Господарство» (вх.№2857Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі №922/3463/23 (суддя Добреля Н.С., повний текст рішення підписано 06.12.2023)

за позовом Заступника керівника Харківської обласної прокуратури

в інтересах держави, в особі Харківської обласної військової адміністрації, м.Харків

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області, м.Харків

до Приватного підприємства «Атос-Культурне Рибне Господарство», м.Харків

про відновлення становища, яке існувало до порушення

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ПП «Атос-Культурне Рибне Господарство», в якій просить суд відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом зобов`язання ПП «Атос-Культурне Рибне Господарство» звільнити водний об`єкт - Трав`янське водосховище, разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками з кадастровими номерами 6322081500:08:000:0001 площею 303,5000 га, 6325182000:01:003:0017 площею 133,2386 га, 6325182000:01:006:0017 площею 11,1796 га, 6325180700:02:016:0016 площею 223,0382 га, 6325180700:03:004:0016 площею 20,0701 га та повернути їх у відання державі в особі Харківської обласної військової адміністрації з правом постійного користування Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор, зокрема, зазначає, що ані режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду та не визначають правових підстав користування водними об`єктами. Натомість, ПП "Атос-Культурне рибне господарство" у своїй господарській діяльності використовує земельні ділянки водного фонду, на яких розташовано об`єкт Трав`янське водосховище за відсутності документів, що надають право користування водним об`єктом та земельними ділянками під ним.

Вимога про відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом звільнення водного об`єкту разом із зайнятими цим об`єктом земельними ділянками та його повернення у віддання законного власника є належним способом захисту інтересів держави.

Фактичними підставами позову є використання відповідачем водних ресурсів держави, а саме водного об`єкта - Трав`янського водосховища для цілей здійснення рибного господарства, не маючи для цього правових підстав.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 позов задоволено повністю. Відновлено становище, яке існувало до порушення шляхом зобов`язання ПП «Атос-Культурне Рибне Господарство» звільнити водний об`єкт Трав`янське водосховище, разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками з кадастровими номерами 6322081500:08:000:0001 площею 303,5000 га; 632518200:01:003:0017 площею 133,2386 га; 632518200:01:006:0017 площею 11,1796 га; 6325180700:02:016:0016 площею 223,0382 га; 6325180700:03:004:0016 площею 20,0701 га та повернути їх у відання держави в особі Харківської обласної військової адміністрації з правом постійного користування Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області. Стягнуто з ПП «Атос-Культурне Рибне Господарство» на користь Харківської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.684,00 грн.

ПП «Атос-Культурне Рибне Господарство» із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволені позову відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що вважає його незаконним, та зазначає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права (не з`ясовані всі обставини, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими) та неправильно застосовані норми матеріального права (неправильне тлумачення та незастосування положень ч.5 ст.59 Земельного кодексу України, ст.ст.25, 26 Закону України «Про тваринний світ», Переліку промислових ділянок рибогосподарських водних об`єктів (їх частин)), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.1996 №552, які підлягали застосуванню), що згідно ст.277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- для здійснення промислового рибальства на промислових ділянках рибогосподарських водних об`єктів, до яких відноситься, у тому числі і Трав`янське водосховище, діюче законодавство України не вимагає отримання його (та земельні ділянки розташовані під ним) в оренду. Відповідач отримав всі передбачені діючим законодавством України документи, необхідні для здійснення промислового рибальства на Трав`янському водосховищі.

- господарська діяльність відповідача не пов`язана із штучним розведенням, утриманням та вирощуванням об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізацією, виробництвом кормів, веденням селекційно-племінної роботи, інтродукцією, переселенням, акліматизацією та реакліматизацією гідробіонтів, поповненням запасів водних біоресурсів, збереженням їх біорізноманіття, а також наданням рекреаційних послуг. Тобто, діяльність ПП «Атос-Культурне Рибне Господарство» не підпадає під правове регулювання Закону України «Про аквакультуру» та не передбачає володіння водним об`єктом та земельною ділянкою під ним (або їх частинами), адже у своїй діяльності підприємство використовує лише рибацькі човни безпосередньо під час вилучення (вилову) водних біоресурсів з водосховища. Жодних споруд, пристроїв та обладнання на земельних ділянках водного фонду Трав`янського водосховища ПП «Атос-Культурне Рибне Господарство» не розміщує та не розміщувало;

- з приводу правомірності користування ПП «Атос-Культурне Рибне Господарство» земельними ділянками водного фонду, які розташовані під Трав`янським водосховищем, відповідач вважає за необхідне звернутися до положень статті 59 Земельного кодексу України, які регламентують право на землі водного фонду. Тобто, суб`єкти приватного права, у тому числі ПП «Атос-Культурне Рибне Господарство», не можуть бути суб`єктами постійного користування землями водного фонду. Враховуючи положення ст.51 Водного кодексу України, водосховища комплексного призначення, яким є Трав`янське водосховище, не можуть бути передані в оренду (тимчасове користування), а тому положення ч.4 ст.59 ЗК України не можуть врегульовувати спірні правовідносини. Для провадження рибальства діючий закон не вимагає від особи отримання земельної ділянки водного фонду у власність, постійне чи тимчасове користування (оренду). На думку відповідача, законною підставою для використання земельної ділянки водного фонду для рибальства є згода власника або погодження землекористувача;

- ПП «Атос-Культурне Рибне Господарство» на Трав`янському водосховищі також має договірні зобов`язання щодо здійснення робіт по біологічній меліорації згідно договору підряду від 15.11.2018 року, укладеного з постійним землекористувачем - Регіональним офісом водних ресурсів у Харківській області. Строк дії якого до 15.11.2028 року. Договір є чинним та у встановленому законом порядку недійсним не визнавався;

- розв`язання судом першої інстанції спору звелось до переписування змісту постанов Верховного Суду (від 21.03.2019 у справі №923/213/18, від 16.06.2021 у справі №912/1941/20, від 06.10.2021 у справі №914/1326/16, від 19.11.2019 у справі №806/1350/15 та від 16.05.2019 року №806/3184/18), на які прокурор посилався у своєму позові. Судом першої інстанції не враховані дійсні обставини справи, які суттєво відрізняються від обставин у справах, в яких Верховний Суд ухвалював свої рішення. Таким чином, відповідач стверджує, що судові рішення Верховного Суду, на які суд першої інстанції послався у своєму рішенні, були постановлені за інших обставин, а тому вони не є релевантними для даної справи №922/3463/23;

- матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження обставини використання відповідачем Трав`янського водосховища та земельних ділянок під ним у 2022-2023 роках, адже після початку війни відповідач припинив будь-яку діяльність та присутність на Трав`янському водосховищі. Тобто, як на момент звернення прокурора до суду, так і на момент ухвалення судом спірного рішення, відповідач жодним чином не займав водний об`єкт та земельні ділянки під ним, у тому числі не здійснював там жодної діяльності;

- матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження обставин існування на момент звернення прокурора до суду із позовом триваючого порушення прав держави з боку ПП «Атос-Культурне Рибне Господарство». Таким чином, недоведення прокурором обставин здійснення відповідачем господарської діяльності на Трав`янському водосховищі чи будь-якої іншої його фактичної присутності на вказаному водному об`єкті на момент звернення до суду із позовом, тобто існування триваючого порушення прав держави, є підставою для відмови у задоволенні негаторного позову.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2023 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «Атос-Культурне Рибне Господарство»; встановлено строк до 22.01.2024 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2ст.263 Господарського процесуального кодексу України .Запропонувати учасникам справи до 22.01.2024 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Призначити справу до розгляду на 20.02.2024. Витребувано матеріали справи №922/3463/23 з Господарського суду Харківської області.

На виконання вимог ухвали суду з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/3463/23.

12.01.2024 через підсистему Електронний суд до Східного апеляційного господарського суду від Харківської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор вважає доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі необґрунтованими та юридично неспроможними, такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні норм матеріального права, що регулює спірні правовідносини та невірному розумінні норм процесуального права. Оскаржуване рішення суду першої інстанції від 05.12.2023 вважає законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального права та з додержанням норм процесуального права. Обгрунтовуючи свою позицію по справі, прокурор зазначає, що предметом доказування в межах даної справи не є обставини отримання відповідачем дозвільних документів на використання водних біоресурсів. Предметом доказування є відсутність права використання саме водного об`єкта та земельних ділянок під ним. Використання водосховища для рибогосподарської експлуатації, промислового вилову та вирощування риби повинно здійснюватися тільки за наявності права на водний об`єкт (води) разом із розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду. Судова практика з розгляду подібних спорів (використання водних об`єктів та земельних ділянок під ними без документів, що надають право такого використання) є сформованою та сталою. Окрім зазначеної прокурором у позові судової практики, подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №914/1326/16, від 25.01.2022 у справі №908/2153/20, від 22.06.2022 у справі №902/777/21 та від 19.07.2023 у справі №906/170/20. Законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування. Обставини використання Трав`янського водосховища визнані ПП «Атос-КРГ» у заяві по суті справи, а саме у відзиві на позов прокурора, а отже доказуванню взагалі не підлягають.

30.01.2024 через «Електронний суд» від апелянта надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, за змістом якої останній просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі №922/3463/23, а у задоволені позову заступника керівника Харківської обласної прокуратури відмовити повністю.

Оскільки ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.12.2024 зокрема, запропоновано учасникам справи в строк до 22.01.2024 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи, а апелянт звернувся з відповіддю на відзив на апеляційну скаргу 30.01.2023 без вмотивованого клопотання на поновлення строку для подання такої відповіді на відзив, що за своїм змістом є запереченнями на відзив на апеляційну скаргу, тому дана відповідь на відзив на апеляційну скаргу відповідно до вимог ч.2 ст.118 ГПК України залишається без розгляду.

16.02.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Харківської обласної прокуратури від 09.02.2024 №12-3329-23, в якому прокурор просив поновити процесуальний строк на надання доказів у справі №922/3463/23; визнати поважними причини неподання доказів до суду першої інстанції та долучити до матеріалів справи у якості доказів копії акту від 07.02.2024 №1, копію листа №3666/119-24/2024 від 08.02.2024, постанову слідчого від 09.02.2024 та подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням поданих доказів.

20.02.2024 через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення відповідача на клопотання прокурора, в яких останній просив суд відмовити прокурору у задоволенні клопотання про долучення додаткових доказів, оскільки на момент розгляду справи в суді першої інстанції вказаних доказів не існувало.

Розглянувши клопотання прокурора про долучення нових доказів у справі, колегія суддів відмовляє у його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 зокрема, запропоновано учасникам справи в строк до 22.01.2024 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи.

Відповідно до ч. 2 ст.118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Разом з тим, прокурор в якості поважних причин ненадання цих документів суду першої інстанції посилається на їх відсутність на час розгляду справи (лист від 08.02.2024 та акт від 07.02.2024). Крім того, зазначає, що надати докази з матеріалів кримінального провадження у прокурора з`явилась можливість після надання відповідного дозволу про розголошення відомостей з нього та винесення постанови від 09.02.2024.

Колегія суддів зазначає, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів в порядку ст.269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, ключовими елементами якого є однозначність та передбачуваність.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах КГС ВС від 28.07.2020 №904/2104/19, від 19.10.2021 у справі №903/533/21. Подібна правова позиція викладена в постанові КЦС ВС від 21.08.2023 у справі №552/7368/21 961-455св23).

В судове засідання з`явився представник відповідача, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити у повному обсязі, а також представник позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримав доводи, викладені у відзиві прокурора на апеляційну скаргу, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Прокурор і представник третьої особи по справі у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористались.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю представників прокуратури та третьої особи.

Відповідно до вимог статей 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, у ході вивчення питання дотримання вимог природоохоронного законодавства на території області Харківською обласною прокуратурою встановлено факт незаконного використання Приватним підприємством "Атос - культурне рибне господарство" (код ЄДРПОУ 36456081) (далі - ПП "Атос-КРГ", відповідач у справі) об`єкту водного фонду - Трав`янського водосховища, розташованого у Харківському районі Харківської області та земельних ділянок під ним.

Згідно з водогосподарським паспортом, площа водного дзеркала Трав`янського водосховища становить 5,95 кв. км, об`єм 22,2 млн. м куб, водосховище слугує для цілей зрошення та риборозведення.

Водосховище розташоване на земельних ділянках державної власності з кадастровими номерами 6322081500:08:000:0001, площею 133,2386 га з кадастровим номером 6325182000:01:003:0017, площею 11,1796 га з кадастровим номером 6325182000:01:006:0017, площею 223,0382 га з кадастровим номером 6325180700:02:016:0016, площею 20,0701 га з кадастровим номером 6325180700:03:004:0016, що підтверджується державними актами серії ЯЯ №№309607, 307994, 307995, 307992, 307993.

Відповідно до вказаних державних актів на право постійного користування, вказані земельні ділянки перебувають у постійному користуванні Харківського обласного управління по меліорації і водному господарству Харківського обласного управління водних ресурсів (наразі - Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області).

Зазначені вище спірні земельні ділянки водного фонду з відповідними кадастровими номерами належать до земель державної форми власності та перебувають у постійному користуванні Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області, а тому в силу положень ч.5 ст.122 Земельного кодексу України органом, уповноваженим розпоряджатися такими землями є Харківська обласна державна адміністрація, що на період дії в Україні воєнного стану набула статуту Харківська обласна військова адміністрація.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ПП "Атос-КРГ" (код ЄДРПОУ 36456081) зареєстровано 10.06.2009, видами економічної діяльності вказаної юридичної особи є 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура) (основний); 03.12 Прісноводне рибальство; 10.20 Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Для здійснення промислового рибальства ПП «Атос-КРГ» має відповідну ліцензію серії АЕ №195666, видану Держрибагенством України 23.07.2014.

03.07.2009 Державним комітетом рибного господарства України затверджено відповідачу режим рибогосподарської експлуатації (спеціальне товарне рибне господарство) Трав`янського водосховища Харківського району Харківської області. У подальшому до режиму внесено зміни та доповнення (погоджено 17.11.2016). Строк дії режиму встановлено до 31.12.2027.

Також ПП «Атос-КРГ» отримало:

-дозвіл №12 від 02.04.2018 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) терміном на п`ять років до 01.04.2023 (вид спеціального використання промислове рибальство; рибогосподарський водний об`єкт Трав`янське водосховище Харківського району Харківської області);

-дозвіл №98 від 07.12.2018 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) терміном на п`ять років до 06.12.2023 року (вид спеціального використання любительське і спортивне рибальство у водних об`єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного вилову; рибогосподарський водний об`єкт Трав`янське водосховище Харківського району Харківської області);

-дозвіл №18 від 09.04.2019 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) терміном на п`ять років до 30.06.2024 року (вид спеціального використання вилов старшевікових груп рослиноїдних з метою попередження їх загибелі внаслідок аутоінтоксикакції (при резорбції у весняний період із-за відсутності умов для природного нересту) у нерестовий період згідно з п.14.5 Режиму рибогосподарської експлуатації Трав`янського водосховища Харківського району Харківської області; рибогосподарський водний об`єкт Трав`янське водосховище Харківського району Харківської області).

Прокурор вказує, що в порушення ст. 125, 126 Земельного кодексу України, Трав`янське водосховище та розташовані під ним відповідні земельні ділянки (кадастрові номери 6322081500:08:000:0001, 6325182000:01:003:0017, 6325182000:01:006:0017, 6325180700:02:016:0016, 6325180700:03:004:0016) використовуються ПП "Атос-КРГ" в комерційних цілях з метою ведення рибогосподарської діяльності без будь-яких сплат орендної плати та інших платежів за використання водного об`єкту та землі.

Вищенаведені обставини стали підставою звернення заступника керівника Харківської обласної прокуратури до Господарського суду Харківської області із негаторним позовом в інтересах держави, в особі Харківської обласної військової адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області до Приватного підприємства «Атос-Культурне рибне господарство» про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом зобов`язання відповідача звільнити об`єкт водного фонду Трав`янське водосховище, разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками та повернути їх у відання держави.

Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, яким задовільнив позовні вимоги, зазначив, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування. Так, законом не передбачено можливості використання водних біоресурсів без отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в тому числі і земель водного фонду (зокрема під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами). Ані режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду та не визначають правових підстав користування водними об`єктами. Фактичне використання відповідачем Трав`янського водосховища підтверджується підсумковими актами про виконання робіт із вселення водних біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів за 2018-2021 роки, звітами ПП «Атос-КРГ» про обсяги вилову водних біоресурсів та любительському рибальству за 2018-2021 роки, а також листом директора ПП «Атос-КРГ» від 14.12.2022 за №1412/1 на адресу Державної екологічної інспекції у Харківській області. Наявність режиму рибогосподарської експлуатації не дає підстави для одноособового використання водного об`єкту та земельної ділянки державної форми власності. Наданий відповідачем лист Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області від 12.12.2019 №11-15/1704 та договір на здійснення біологічної меліорації Трав`янського водосховища від 15.11.2018 не можуть замінювати собою встановленого законом порядку надання вод

Щодо представництва прокурора в інтересах держави в даній справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, пов`язані з користуванням природними ресурсами становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконне користування ними такому суспільному інтересу не відповідає.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення державної, а також суспільної потреби у відновленні законності та вирішення питання щодо повернення державі водного об`єкта та зайнятих ним земельних ділянок водного фонду, які відповідач використовує з порушенням закону.

Так, відповідно до ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст.53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду і інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Звертаючись до відповідного суду господарської юрисдикції із заявою про захист державних та суспільних інтересів, прокурор реалізує конституційну функцію представництва, яка розглядається як один з дієвих засобів утвердження верховенства права, зміцнення законності та господарського правопорядку.

Прокурор особливий суб`єкт господарського процесу і його участь у господарському судочинстві зумовлена необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у виключних випадках і порядку, передбачених законом (ст.131-1 Конституції, п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про прокуратуру»). Тобто функція представництва інтересів у господарському суді є для органів прокуратури конституційною.

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади (1), орган місцевого самоврядування (2) чи інший суб`єкт владних повноважень (3), до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (4).

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти висновку, що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» Харківська обласна державна адміністрація здійснює повноваження в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, Харківська обласна державна (військова) адміністрація виконує як функції розпорядника та власника земель, так і контролюючі щодо спірних об`єктів, а її права, як вважає прокурор, були порушені діями відповідача щодо використання водного об`єкта та земельних ділянок під ним.

Проте, Харківською обласною військовою адміністрацією не було вжито заходів реагування.

Отже, питання незаконного використання водного об`єкта (Трав`янського водосховища) разом із розташованими під ним земельними ділянками у світлі положень ст.ст.13,66 Конституції України становить легітимний суспільний інтерес для вжиття заходів реагування органами прокуратури.

Між Харківською обласною прокуратурою і Харківською обласною військовою адміністрацією відбулося листування, а саме:

11.05.2023 ХОП листом №12-293вих-12 звернулася до ХОВА, в якому проінформувала про наявність у діяльності ПП "Атос-КРГ" порушень законодавства використання земельних ділянок водного фонду Трав`янського водосховища в комерційних цілях з метою ведення рибогосподарської діяльності на підставі режимів рибогосподарської експлуатації водних об`єктів без будь-яких сплат орендної плати та інших платежів за їх використання та просила вжити заходів щодо захисту інтересів держави, у т.ч. в судовому порядку.

09.06.2023 ХОВА в листі №04.01-22/1610 повідомила ХОП про те, що Трав`янське водосховище не увійшло до переліку земельних ділянок водного фонду разом з водними об`єктами, право оренди на які може бути реалізовано на земельних торгах у формі аукціону.

14.06.2023 ХОП листом №12-382вих-23 повідомила ХОВА, що на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру підготовлено позов до Господарського суду Харківської області в її інтересах до ПП "Атос-КРГ" про відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом звільнення та повернення об`єктів водного фонду та земельних ділянок під ними.

Таким чином, у спірних правовідносинах прокурором у повному обсязі виконано процесуальний обов`язок, передбачений ст.53 ГПК України та нормами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Вказаний механізм дій, що передує зверненню прокурора з позовом до суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020у справі №912/2385/18.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги прокурора про відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом зобов`язання відповідача звільнити водний об`єкт Трав`янського водосховище разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками та повернути їх у відання держави в особі Харківської обласної військової адміністрації з правом постійного користування Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Водним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про тваринний світ», Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» та іншими законами і підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у ст. 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

Згідно з ст. 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (ч. 1 ст. 58 ЗК України, ст. 4 ВК України).

Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (ч. ч. 1, 2 ст. 79 ЗК України).

Статтею 1 ВК України встановлено, що рибогосподарський водний об`єкт - це водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.

Згідно ст.51 ВК України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Так, згідно паспорта водного об`єкта - Трав`янське водосховище є водосховищем комплексного призначення (використовується для зрошення та риборозведення), а тому в силу положень ст.51 ВК України не може бути об`єктом оренди.

Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб`єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".

У ст. 1 цього Закону визначено, зокрема, що водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.

Згідно зі статтею 1 цього Закону промислове рибальство (промисел) це вид спеціального використання водних біоресурсів (вилучення, приймання, переробка, зберігання, транспортування тощо, у тому числі постачання палива, води, тари, продовольства для і функціонування риболовних суден та їх екіпажів) у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), у тому числі водах, що знаходяться за межами юрисдикції України.

Використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання (ст.25 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").

За ст. 27 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає, зокрема промислове рибальство.

За змістом ч. 1 ст. 34 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" суб`єкт рибного господарства (юридична чи фізична особа, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства) мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

Частинами 1, 3 ст. 36 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" встановлено, що юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.

Основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства відповідно до ст. 53 зазначеного Закону передбачають, зокрема пріоритетне надання в оренду водних об`єктів (їх частин) з низькою рибопродуктивністю суб`єктам господарювання, які займаються вирощуванням водних біоресурсів.

З вказаних вище норм матеріального права вбачається, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування. Можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому ЗК України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів, чинним законодавством не передбачена. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №923/213/18, від 06.10.2021 у справі №914/1326/16, від 05.01.2022 у справі №908/2153/20.

Разом із тим, порядок надання земель водного фонду у користування та припинення користування ними встановлюється земельним законодавством - стаття 85 Водного кодексу України.

За змістом ч. ч. 4-5 ст. 59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Тобто, виходячи з положень ч. 5 ст.59 ЗК України для використання земельних ділянок водного фонду для цілей рибальства, яке включає в себе і любительське, і промислове, Закон передбачає лише необхідність в отриманні згоди власника земельної ділянки або погодження землекористувача та не встановлює вимог щодо укладення договору оренди.

З матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки водного фонду, розташовані під водним дзеркалом Трав`янського водосховища, перебувають у постійному користуванні Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області.

Відповідач звертався до Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області як постійного землекористувача щодо використання земельних ділянок водного фонду Трав`янського водосховища відповідно до вимог ч. 5 ст.59 ЗК України, що підтверджено листом №0212/1 від 02.12.2019.

Зі змісту листа Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області від 12.12.2019 №11-15/1704 вбачається, що з метою можливості реалізації договору на здійснення біологічної меліорації Трав`янського водосховища від 15.11.2018 № 104/18 Офіс не заперечує щодо використання земельних ділянок водного фонду Трав`янського водосховища для рибальства за наявності відповідних дозволів та дотримання умов чинного законодавства.

Як встановлено судом, згідно паспорта водного об`єкта Трав`янське водосховище є водосховищем комплексного призначення (використовується для зрошення та риборозведення), а тому в силу положень ст.51 ВК України воно не може бути об`єктом оренди.

Водночас, це не свідчить про неможливість здійснення на Трав`янському водосховищі діяльності з промислового рибальства.

Згідно ст.26 Закону України «Про тваринний світ» підприємствам, установам, організаціям і громадянам у порядку спеціального використання об`єктів тваринного світу надається право ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних на промислових ділянках рибогосподарських водних об`єктів континентальному шельфі України. До рибогосподарських водних об`єктів належать усі поверхневі, територіальні і внутрішні морські води, які використовуються (можуть використовуватися) для промислового добування, вирощування чи розведення риби та інших об`єктів водного промислу або мають значення для природного відтворення їх запасів, а також виключна (морська) екологічна зона та акваторія у межах континентального шельфу України.

Перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) визначається Кабінетом Міністрів.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.1996 №552 затверджено Перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), до яких віднесено, зокрема, басейн р. Сіверський Донець з водосховищами.

Як вбачається з Паспорта водного об`єкта (кратка пояснювальна записка), Трав`янське водосховище розташоване на річці Харків. Річка Харків є лівою притокою річки Лопань, яка в свою чергу є лівою притокою річки Уди. Річка Уди є правою притокою річки Сіверський Донець.

Отже, Трав`янське водосховище входить до басейну р.Сіверський Донець та у відповідності до положень ст.26 Закону України «Про тваринний світ» є промисловою ділянкою, на якій за наявністю дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів відповідач, як суб`єкт господарювання має право здійснювати промислове рибальство.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що для здійснення промислового рибальства діюче законодавство України не встановлює обов`язку для суб`єктів господарювання отримувати промислові ділянки рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) в оренду. На таких ділянках промислове рибальство здійснюється в порядку спеціального використання об`єктів тваринного світу у відповідності до положень ст.26 Закону України «Про тваринний світ», тобто за наявності відповідного дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів.

Згідно ч.2, 3 ст.17 Закону України «Про тваринний світ» спеціальне використання об`єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствами, установами, організаціями і громадянами права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об`єктами.

Спеціальне використання об`єктів тваринного світу здійснюється лише за відповідними дозволами чи іншими документами, що видаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Ця вимога поширюється також на власників чи користувачів земельних ділянок, на яких перебувають (знаходяться) об`єкти тваринного світу.

Припинення права спеціального використання об`єктів тваринного світу здійснюється в порядку, визначеному законом (ч. 3 ст.19 цього Закону).

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача для здійснення господарської діяльності у вигляді промислового рибальства наявні Ліцензія серії АЕ№195666 від 23.07.2014, режим рибогосподарської експлуатації цього водосховища та дозволи на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) №12 від 02.04.2018 (закінчив свою дію 01.04.2023), №98 від 07.12.2018 (закінчив свою дію 06.12.2023) та №18 від 09.04.2019 з метою вилову водних живих ресурсів на водосховищі.

Згідно ч.4 ст.26 Закону України «Про тваринний світ» підприємства, установи, організації і громадяни, яким надано в користування рибогосподарські водні об`єкти (їх частини), для ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних, зобов`язані дотримуватися вимог, передбачених ст.34 цього Закону, а також здійснювати інші заходи, що забезпечують поліпшення екологічного стану водних об`єктів і умов відтворення рибних запасів та утримувати в належному санітарному стані прибрежні захисні смуги в місцях здійснення промислового рибальства.

З метою здійснення заходів по екологічному оздоровленню Трав`янського водосховища та належного виконання Режиму рибогосподарської експлуатації Трав`янського водосховища від 06.07.2009, ПП «Атос-КРГ» виконує роботи по біологічній меліорації водосховища на підставі договору б/н від 15.11.2018, укладеного з постійним землекористувачем Регіональним офісом водних ресурсів у Харківській області, строк дії якого триває до 15.11.2028.

Таким чином, відповідач здійснює промислове рибальство, яке є одним із видів його господарської діяльності з відома та за погодженням із постійним землекористувачем Регіональним офісом водних ресурсів у Харківській області.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач здійснює свою рибогосподарську діяльність на спірному водному об`єкті Трав`янському водосховищі неправомірно, зокрема, без отримання водного об`єкта та земель водного фонду в користування та без погодження власника земельної ділянки, є таким, що спростовується матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Висновок суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача доказів реєстрації за ПП "Атос-КРГ" права користування земельними ділянками з кадастровими номерами га 6322081500:08:000:0001 площею 303,5000, 6325182000:01:003:0017 площею 133,2386 га, 6325182000:01:006:0017 площею 11,1796 га, 6325180700:02:016:0016 площею 223,0382 га, 6325180700:03:004:0016 площею 20,0701 га, на яких розташоване Трав`янське водосховище, зроблений судом без врахування положень ст.51 ВК України та ч.5 ст.59 ЗК України.

Право спеціального використання об`єктів тваринного світу в порядку ведення рибного господарства не передбачено в переліку речових прав та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Посилання суду першої інстанції на лист ПП «Атос-КРГ» №1412/1 від 14.12.2022, як на доказ здійснення відповідачем господарської діяльності на Трав`янському водосховищі, колегія суддів не вважає таким, що відповідає приписам ч. 1 ст.77 ГПК України щодо допустимості доказів, оскільки зі змісту цього листа вбачається, що відповідач повідомляє Державну екологічну інспекцію у Харківській області про орієнтовні масштаби загибелі водних біоресурсів у Трав`янському та Муромському водосховищах внаслідок бойових дій та просить вказаний державний орган встановити дійсні розміри завданих збитків і вжити заходи згідно повноважень та діючого законодавства.

Прокурор в обгрунтування позовних вимог щодо фактичного використання відповідачем Трав`янського водосховища надав суду підсумкові акти про виконання робіт із вселення біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів за 2018-2021, а також звіти ПП Атос-КРГ про обсяги вилову водних біоресурсів та любительському рибальству за цей період.

Як було зазначено вище, відповідач має дозвіл №12 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) від 02.04.2018 зі строком дії до 01.04.2023, з якого вбачається, що видом спеціального використання є промислове рибальство на Трав`янському водосховищі Харківського району Харківської області з використанням рибальських суден (плавзасоби) та дозволених для використання знаряддів лову. Додатковими умовами надання дозволу встановлено надання передбаченої відповідними актами законодавства до Держрибагентства або його територіального органу, або визначеної науково-дослідної галузевої установи статистичної звітності у встановлені строки за визначеною формою, що і підтверджують підсумкові акти про виконання робіт із вселення біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів за 2018-2021, затверджені начальником Управління Державного агентства рибного господарства у Харківській області.

Таким чином, колегія суддів, враховуючи предмет спірних правовідносин, дійшла висновку про те, що зазначені докази не є належними та допустимими у розумінні вимог ст.ст.76, 77 ГПК України.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника відносно того, що на спірні правовідносини не розповсюджуються норми Закону України «Про аквакультуру» з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.3 Закону «Про аквакультуру» діяльність у сфері аквакультури не належить до спеціального користування водних біоресурсів.

Слід зауважити, що господарська діяльність відповідача не пов`язана із штучним розведенням, утриманням та вирощуванням об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізацією, виробництвом кормів, веденням селекційно-племінної роботи, інтродукцією, переселенням, акліматизацією та реакліматизацією гідробіонів, поповненням запасів водних біоресурсів, збереженням їх біорізноманіття, а також реакреаційних послуг.

Позов, з яким звернувся до суду прокурор, є негаторним.

Положення ст.391 ЦК України встановлює, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним.

Об`єктом негаторного позову є усунення триваючого правопорушення, що зберіглося до моменту подання позову до суду. Водночас, якщо на момент подання позову правопорушення, що є об`єктом негаторного позову, припинилося, то підстав для його задоволення у суду немає.

Враховуючи наведені законодавчі приписи та виходячи з фактичних обставин у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами наявність триваючого порушення законодавства щодо використання земельних ділянок водного фонду з боку відповідача в межах спірних правовідносин.

Частиною 3 статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд керується при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (правова позиція Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.

Підставами скасування судового рішення процесуальний закон визначає, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п.п.1, 4 ч. 1 ст.277 ГПК України), що було допущено судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Атос-культурне рибне господарство" задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі №922/3463/23 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Стягнути з Харківської обласної прокуратури (вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, м.Харків, 61001; код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1610,40 грн на користь Приватного підприємства "Атос-культурне рибне господарство" (вул.Клочківська, буд. 156 А, кв.33, м.Харків, 61145; код ЄДРПОУ 36456081).

Стягнути з Харківської обласної військової адміністрації (вул. Сумська, 64, м. Харків, 61002; код ЄДРПОУ 23912956) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1610,40 грн на користь Приватного підприємства "Атос-культурне рибне господарство" (вул. Клочківська, буд.156 А, кв.33, м.Харків, 61145; код ЄДРПОУ 36456081).

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27.02.2024

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова

Суддя О.Є. Медуниця