ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/1921/18

Провадження № 22-ц/4820/53/24

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.

секретар судового засідання Кошельник В.М.

з участю представників сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 689/1921/18 за апеляційними скаргами Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький, Заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, Міністерства оборони України на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 липня 2022 року у цивільній справі за позовом заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький до ОСОБА_1 , Хмельницької районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Кабінет Міністрів України, Військова частина НОМЕР_1 , про визнання незаконним і скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації, витребування земельної ділянки.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційними скаргами, суд

в с т а н о в и в :

У січні 2018 заступник військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України, КЕВ м. Хмельницький звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 . В ході розгляду справи прокурор, змінивши предмет позову, просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області від 12 грудня 2006 року № 1300/06-р «Про внесення доповнень до розпорядження голови райдержадміністрації №471/06-Р»; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий номер 6825083300:06:019:0098, на користь держави в особі Міністерства оборони України та її законного користувача КЕВ м. Хмельницький.

В обґрунтування позову зазначав, що 13.06.2017 на адресу військової прокуратури Хмельницького гарнізону надійшов лист від КЕВ м. Хмельницький щодо виявлених порушень у використанні земель оборони військового містечка № НОМЕР_2 Хмельницького гарнізону, які захоплені та використовуються не за цільовим призначенням.

18.07.2017 військовою прокуратурою було внесено відомості до ЄРДР за № 42017240310000099 за фактом неналежного виконання службових обов`язків службовими особами КЕВ м. Хмельницький, що призвело до вибуття з користування земель оборони, а саме земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_2 , площею 41,9 га, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України.

19.09.2017 матеріали кримінальних проваджень № 42017240310000099 від 18.07.2017 та № 12017240310000127 від 29.08.2017 було об`єднано з матеріалами кримінального провадження № 42017240310000039 від 30.03.2017 за фактом недбалого ставлення посадових осіб КЕВ м. Хмельницький до військової служби, що призвело до вибуття земель оборони з користування законного користувача. Зокрема, прокурор вказував, що частині земельних ділянок військового містечка № НОМЕР_2 Хмельницького гарнізону присвоєно кадастрові номери з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства, з визначенням права власності за особами, які не належать до структури Міністерства оборони України.

Судовим рішенням у господарській справі №924/1025/14 за позовом КЕВ м. Хмельницький до Хмельницької районної державної адміністрації про скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації № 471/06-р від 12.05.2006 «Про припинення права користування земельною ділянкою та призначення комісії по передачі земель Міністерства оборони України в землі резервного фонду Копистинської сільської ради» встановлено, що 23.12.1975 Хмельницькій квартирно-експлуатаційній частині Хмельницького району правонаступником якої є КЕВ м. Хмельницький, на підставі рішення Виконавчого комітету Хмельницької ради депутатів трудящих від 23.12.1975 № 277-в видано Акт на право користування землею, згідно якого в постійне користування було відведено 2487,6 га земель. Із вказаної загальної площі, землі оборони, площею 619,1968 га, входять до військового містечка № НОМЕР_2 Хмельницького гарнізону (військовий полігон). Вказані землі перебувають на балансі КЕВ м. Хмельницький, частина з них закріплені за військовою частиною НОМЕР_3 , відповідно до наказу начальника Хмельницького гарнізону від 01.12.2016 №57 для використання за цільовим призначенням.

20.10.2005 Хмельницька райдержадміністрація звернулась до начальника КЕЧ із проханням вирішити питання виготовлення документації, пов`язаної із вилученням земельної ділянки і передачі її у землі запасу Копистинської сільської ради, а саме, частини земель полігону військової частини НОМЕР_3 , розташованої в Хмельницькому районі.

17.03.2006 Міністр оборони України затвердив пропозиції, викладені у протоколі № 16 засідання постійно діючої комісії МОУ, стосовно передачі до земель запасу земельних ділянок у військових містечках, в т.ч. - № НОМЕР_2 м. Хмельницький земельної ділянки площею 286,79 га, за умови виділення 50 % земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво військовослужбовцям гарнізону.

22.03.2006 та 27.03.2006 Головне управління квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України зверталось до Західного територіального КЕУ із пропозицією провести вилучення земель встановленим порядком після отримання рішень сесії місцевих органів самоврядування про виділення 50 % земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво військовослужбовцям.

Надалі, розпорядженням Хмельницької райдержадмінстарції №471/06-р від 12.05.2006 було припинено право користування Міністерства оборони України земельною ділянкою, площею 286,79 га, із земельної ділянки, загальною площею 2487,6 га, на території Хмельницького району.

Згідно акту приймання-передачі від 16.05.2006 земельну ділянку Міністерства оборони України, загальною площею 286,76 га (із земельної ділянки площею 2487,6 га), було передано до земель резервного фонду Копистинської сільської ради.

Розпорядженням Хмельницької райдержадміністрації №1300/06-р від 12.12.2006 доповнено розпорядження від 12.05.2006 №471/06-р пунктом 2 наступного змісту: «Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо вилучення земельної ділянки зі складу земель оборони військового містечка № НОМЕР_2 (військовий полігон) Хмельницького гарнізону, площею 286,76 га, перевівши із категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення з метою передачі до резервного фонду Копистинської сільської ради».

Крім того, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17.03.2017 у справі № 924/1025/14 було призначено судову військову експертизу, та за висновком експерта №7073/7074/17-62 від 11.07.2017 встановлено, що «на даний час, після вилучення земельної ділянки відповідно до розпорядження Хмельницької райдержадміністрації № 471/06-р від 12.05.2006, існуючі межі полігону забезпечують безпечне виконання навчальних стрільб із наступних видів зброї: 9 мм пістолет ПМ; 5,45 мм АКС-74; 7,62 АКМС. Не забезпечують безпечне виконання навчальних стрільб із: 7,62 мм кулемет ПКМ; 7,62 мм гвинтівка СВД; 12,7 мм (НСВТ) ДШК; 14,5 мм кулемет КПВТ; 30 мм гранатомет АГС-17; 40 мм гранатомет ГП- 25; 60 мм міномет М57».

Проте, незважаючи на вищевикладене, на частину земельних ділянок військового полігону, в межах військового містечка № НОМЕР_2 Хмельницького гарнізону, оформлено фізичними особами Державні акти на право власності на земельні ділянки.

Так, на землі оборони площею 2,00 га - частину військового полігону, розташованого в межах військового містечка № НОМЕР_2 Хмельницького гарнізону, змінено цільове призначення використання земельної ділянки з «земель оборони» на «для ведення особистого селянського господарства», кадастровий номер 6825083300:06:019:0098.

Власником зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_2 , а його право на зазначену земельну ділянку посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 576420 від 18.01.2007.

Разом з тим, Державний акт про правокористування землею, виданий на підставі рішення Виконавчого комітету Хмельницької ради депутатів трудящих від 23.12.1975 №277-в Хмельницькій КЕЧ, правонаступником якої є КЕВ м. Хмельницький, є чинний.

Враховуючи факт неможливості КЕВ м. Хмельницький, як користувачу земельної ділянки, здійснювати свої повноваження на вказаній земельній ділянці, належним способом захисту порушеного права є вимоги щодо визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.03.2018 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Кабінет Міністрів України.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25.04.2019 залучено до участі в справі в якості співвідповідача - Хмельницьку районну державну адміністрацію та в якості третьої особи - військову частину НОМЕР_3 , на даний час змінено назву на НОМЕР_1 .

Протокольною ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08.06.2021 замінено неналежного відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача ОСОБА_1 .

Справа слухалась судами неодноразово.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 липня 2022 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Міністерство оборони України, КЕВ міста Хмельницький та Заступник керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України не погодилось з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просило скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Вказало, що право постійного користування земельною ділянкою, площею 2487,6 га, виникло у КЕВ міста Хмельницький на підставі рішення Виконавчого комітету Хмельницької ради депутатів трудящих від 23.12.1975 № 277-в та підтверджується державним актом на право користування землею. З вказаної площі, землі площею 619,1968 га, є військовим полігоном. З моменту закріплення земельної ділянки за суб`єктом господарювання ЗСУ, спірна земельна ділянка отримала статус земель оборони, тим самим набула певних особливостей, які полягають у застосуванні до неї спеціального законодавства. Передача земель оброни місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва-начальником ГУ розквартирування військ та капітального будівництва ЗСУ. Проте, у даній справі особами, визначеними у зазначеній нормі, згода чи дозвіл на передачу земель оборони не надавалась. Вважає, що рішення Хмельницької райдержадміністрації є актом індивідуальної дії, який порушує права КЕВ міста Хмельницький на вільне користування наданою земельною ділянкою шляхом створення відповідних передумов для припинення користування нею без наявності на те відповідної згоди Міністра оборони України.

В апеляційній скарзі КЕВ міста Хмельницький також просив скасувати вказане рішення, ухвалити нове яким задоволити позовні вимоги.

Посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з`ясування усіх фактичних обставин справи, зазначає, що судом не було враховано те, що спір щодо земельної ділянки, площею 286,79 га, вже розглядався господарським судом у справі №924/1025/14, та у постанові від 29.11.2018 Верховний Суд дійшов висновку про те, що істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням МОУ, а тому касаційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про незаконність розпорядження Хмельницької райдержадміністрації та можливість звернення позивача з позовом про захист своїх порушених прав згідно обраної форми захисту. Вважає, що спосіб захисту порушеного права у даній справі вибраний вірно, і є таким, що узгоджується як з положеннями ст. 16 ЦК України, так і ст. 152 ЗК України, а також відповідає усталеній судовій практиці. Крім того, вказує, що в судовому порядку було встановлено незаконність акту органу виконавчої влади, внаслідок якого позивачі втратили майно, що належало до складу військового майна і всупереч встановленому законом порядку вибуло із числа такого. А тому, втручання у право власності фізичної особи на земельну ділянку, яка є частиною землі, яка протиправно вибула із земель оборони, є законним та має публічний інтерес, такий захід є пропорційним та виправданим, оскільки обороноздатність та забезпеченість держави військовим майном для реалізації оборонної функції не повинно обтяжуватись незаконним рішеннями органів виконавчої влади та призводити до безпідставного втрачання майно.

Також не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Заступник керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону подав апеляційну скаргу, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права. Вказує, що звертаючись до суду, спеціалізованою прокуратурою здійснюється захист законних прав та інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Міністерства оборони України, КЕВ м. Хмельницький, а також законності, яка є першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції передбачає позбавлення «власності» «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користування майном шляхом впровадження «законів». Крім того, верховенство права один з основоположних принципів демократичного суспільства, і є притаманним всім статтям Конвенції. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватись на підставі закону нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Зазначає також, що факт незаконності вибуття спірної земельної ділянки підтверджено висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №924/1025/14.

Звертаючись до суду в інтересах держави з позовними вимогами про визнання незаконним та скасування розпорядження Хмельницької райдержадміністрації та витребування земельної ділянки від ОСОБА_1 на користь держави відповідно до вимог ст. ст. 152 ЗК України, 388, 393 ЦК України, прокурор реалізує визначені та впроваджені державою «закони», прийняті для здійснення контролю за користуванням майном, що в повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства та статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Спірна земельна ділянка є частиною земель оборони, що належить до військового містечка № НОМЕР_2 Хмельницького гарнізону. Військове містечко № НОМЕР_2 Хмельницького гарнізону, до якого входить спірна земельна ділянка використовується для проведення занять з особовим складом підрозділів частини з бойової підготовки та використовується для практичного виконання вправ стрільби на лише особовим складом в/ч НОМЕР_4 , але й особовим складом усіх військових частин Хмельницького, Старокостянтинівського, Ярмолинецького, Кам`янець-Подільського гарнізонів.

Вважає, що факт незаконного відчуження земель оборони не тільки порушив права держави, Міністерства оборони України та КЕВ міста Хмельницький на володіння та користування майном, а також негативно вплинув на обороноздатність держави та можливість підготовки військовослужбовців.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 січня 2023 року апеляційні скарги було задоволено частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов задоволено частково.

Витребувано від ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий номер 6825083300:06:019:0098.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 накористь Міністерстваоборони України 3405 грн судового збору, на користь КЕВ м. Хмельницький 3405грн судового збору,на користьХмельницької спеціалізованоїпрокуратури увійськовій таоборонній сферіЗахідного регіону 3405грн судового збору, на користь держави 4556 грн судового збору.

ОСОБА_1 , не погоджуючись із вказаним рішенням, через свого представника ОСОБА_3 подала касаційну скаргу.

Постановою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року касаційну скаргу задоволено частково.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 січня 2023 року в частині задоволених позовних вимог заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки та стягнення судового збору скасовано,справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 12 травня 2006 №471/06-р на момент передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_4 , як і на момент розгляду цієї справи, було чинним і не скасованим, оскільки судом у господарській справі №924/1025/14 відмовлено у задоволенні позову КЕВ м. Хмельницький про скасування цього розпорядження. Крім того, суд першої інстанції вказав, що право користування спірною земельною ділянкою Міністерства оборони України припинилось у травні 2006 року після передачі цієї земельної ділянки на підставі акта приймання-передачі зі складу земель Міністерства оборони України до земель резервного фонду Копистинської сільської ради, а тому, Хмельницька районна державна адміністрація у межах своїх повноважень правомірно передала у власність ОСОБА_4 спірну земельну ділянку, яка на той час була вилучена з користування Міністерства оборони України. Стороною позивача не було доведено належними доказами, що Хмельницька районна державна адміністрація приймаючи спірне рішення, діяла з перевищенням наданих їй повноважень, визначених ЗК України, які б призвели до порушення права власності держави на вказані земельні ділянки.

Однак, такі висновки суду першої інстанції в повній мірі погодитись не можна.

Так судом встановлено, що 23 грудня 1975 року виконавчим комітетом Хмельницької районної ради депутатів трудящих Хмельницькій квартирно-експлуатаційній частині Хмельницького району виданий акт на право користування землею, за яким у постійне користування було відведено 2487,6га землі.

20 жовтня 2005 року Хмельницька райдержадміністрація звернулась до начальника Хмельницької квартирно-експлуатаційної частини Хмельницького району (листом № 36/02-1577/05) з проханням вирішити питання виготовлення документації, пов`язаної із вилученням земельної ділянки і передачі її у землі запасу Копистинській сільській раді, а саме, частину земель полігону військової частини НОМЕР_3 . У листі зазначено, що дана частина полігону не використовувалася за призначенням понад 15 років, основну її частину складають яри. Передача земельної ділянки не впливає на стан бойової підготовки військової частини НОМЕР_3 , використання земельної ділянки планується для потреб народного господарства.

Хмельницька квартирно-експлуатаційна частина Хмельницького району звернулась до начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління із листом № 1420 від 28 жовтня 2005 року, в якому просила порушити клопотання перед командувачем військами Західного оперативного командування про вилучення зі складу земель оборони до земель запасу Копистинської сільської ради Хмельницького району земельних ділянок військового містечка № НОМЕР_2 (військового полігону « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») Хмельницького гарнізону у Хмельницькому районі, загальною площею 286,7884 га.

У листі заступника Міністра оборони України ОСОБА_5 . Міністру оборони України Гриценку А. С. було повідомлено, що 14 березня 2006 року комісією розглянуті пропозиції подані Головним квартирно-експлуатаційним управлінням та Департаментом надлишкових фондів та земель Міністерства оборони України щодо передачі земель до земель запасу органів місцевого самоврядування та потенційно можливим територіям військових містечок під будівництво житла для військовослужбовців. Комісією прийнято рішення клопотати перед Міністром оборони України, зокрема, щодо: передачі до земель запасу земельних ділянок у 6 в/м; передачі до земель запасу земельних ділянок у 3 в/м за певних умов. До вказаного листа додано протокол № 16.

17 березня 2006 року Міністр оборони України затвердив пропозиції, викладені у протоколі № 16 засідання постійно діючої комісії Міністерства оборони України, стосовно передачі до земель запасу земельних ділянок у військових містечках, в тому числі 65 м. Хмельницькийземельної ділянки площею 286,79 га, за умови виділення 50 % земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво військовослужбовцям гарнізону. Резолюція Міністра оборони України за № 2688/з від 17 березня 2006 року має зміст: Пропозиції затверджую. Опрацювати відповідно до вимог чинного законодавства і скерована генерал-полковнику ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - відповідно.

У пункті 8 вищевказаного протоколу зазначено: «Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України разом з Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних сил України погодити пропозиції Департаменту надлишкових фондів та земель Міністерства оборони України для опрацювання та подати на розгляд комісії висновки по зазначеним у пунктах 15-144 військових містечках з істотними умовами договорів та пропозиціями для доповіді Міністру оборони України з метою прийняття остаточного рішення».

Розпорядженням Хмельницької райдержадміністрації № 471/06-р від 12 травня 2006 року вирішено припинити право користування земельною ділянкою Міністерства оборони України площею 286,79 га із земельної ділянки загальною площею 2487,6 га на території Хмельницького району, у зв`язку із добровільною відмовою. Розпорядження містить посилання на норми статті 17, пункту а статті 141, статті 142 ЗК України.

Згідно з актом приймання-передачі від 16 травня 2006 року зі складу земельної ділянки, площею 2487,6 га, здійснено передачу земельної ділянки Міністерства оборони України (військове містечко № НОМЕР_2 ) загальною площею 286,79 га, розташованої на території Копистинської сільської ради, до земель резервного фонду Копистинської сільської ради.

Розпорядженням Хмельницької райдержадміністрації від 12 грудня 2006 року № 1300/06-р доповнено розпорядження від 12 травня 2006 року № 471/06-р пунктом 2 наступного змісту: «2. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо вилучення земельної ділянки із складу земель оборони військового містечка № НОМЕР_2 (військовий полігон) Хмельницького гарнізону, площею 286,79 га в тому чиcлі 75,72 га (землі обмеженого режиму використання), перевівши із категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення з метою передачі до резервного фонду Копистинської сільської ради».

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 15 грудня 2006 року № 1350/06-р ОСОБА_8 передано у власність земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий номер: 6825083300:06:019:0098, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства із земель земельної ділянки площею 286,79 га, право на користування якою Міністерством оборони України було припинено розпорядженням Хмельницької райдержадміністрації від 12 травня 2006 року № 471/06-р.

На підставі цього рішення ОСОБА_8 18 січня 2007 року виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 576420 від 18 січня 2007 року, кадастровий номер: 6825083300:06:019:0098.

На підставі договору купівлі-продажу № 3509 від 21 жовтня 2008 року право власності на вказану земельну ділянку набув ОСОБА_2 , на ім`я якого 19 лютого 2009 року виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ № 118943.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28 липня 2017 року у справі № 924/1025/14 позов КЕВ м. Хмельницький до Хмельницької райдержадміністрації про скасування розпорядження Хмельницької райдержадміністрації № 471/06-р від 12 травня 2006 року задоволено. Вирішено скасувати розпорядження Хмельницької райдержадміністрації №471/06-р від 12 травня 2006 року «Про припинення права користування земельною ділянкою та призначення комісії по передачі земель Міністерства оборони України в землі резервного фонду Копистинської сільської ради». У позові КЕВ м. Хмельницький до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м. Хмельницький про скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації № 471/06-р від 12 травня 2006 року відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2017 року рішення Господарського суду Хмельницької області від 28 липня 2017 року у справі № 924/1025/14 в частині задоволення позову КЕВ м. Хмельницький до Хмельницької райдержадміністрації с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької області про скасування розпорядження Хмельницької райдержадміністрації № 471/06-р від 12 травня 2006 року «Про припинення права користування земельною ділянкою та призначення комісії по передачі земель Міністерства оборони України в землі резервного фонду Копистинської сільської ради» скасовано та прийнято нове, яким у позові КЕВ м. Хмельницький до Хмельницької райдержадміністрації с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької області про скасування розпорядження Хмельницької райдержадміністрації № 471/06-р від 12 травня 2006 року відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 29 листопада 2018 року у справі № 924/1025/14 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2017 року залишено без змін.

При цьому в даних судових рішеннях у справі № 924/1025/14 встановлено, що істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особамє прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням МОУ, в даній справі за відсутності такого рішення КМУ дійшли висновку про незаконність оскаржуваного розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12 травня 2006 року "Про припинення права користування земельною ділянкою та призначення комісії по передачі земель Міністерства оборони України в землі резервного фонду Копистинської сільської ради" та можливість звернення позивача з позовом про захист своїх порушених прав згідно обраної форми захисту.

Згідно з висновком експерта № 762/020 від 03 серпня 2020 року: земельна ділянка кадастровий номер 6825083300:06:019:0098, площею 2,00 га, повністю накладається на земельну ділянку, площею 286,79 га, що була вилучена Хмельницькою райдержадміністрацією із користування Міністерства оборони згідно розпорядження № 471/06-р від 12 травня 2006 року ; земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:06:019:0098, площею 2,0000 га, накладається на земельну ділянку площею 2487,6 га, що надана в постійне користування Хмельницькій квартирно-експлуатаційній частині на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької районної ради депутатів трудящих № 277-в від 23 грудня 1975 року, яка посвідчується актом на право користування землею б/н від 1975 року, площа накладення становить 1,9434 га, тобто 97,17% від площі ділянки ОСОБА_2 .

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки № 1329 від 24 листопада 2020 року, право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6825083300:06:019:0098, набула ОСОБА_9 .

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності та територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно із частинами першою, другою статті 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади.

Відповідно до пункту ж) частини 1 статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 77 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Аналогічне поняття земель оборони закріплене також у статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", який визначає правові засади і порядок використання земель оборони.

Статтею 2 вищевказаного Закону передбачено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Згідно статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України", земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Міністерство оборони України всебічно забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань та застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна, згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених державним бюджетом, і здійснює контроль їх ефективного використання, організує виконання робіт в інтересах Збройних Сил України і надання послуг (стаття 10 Закону України "Про оборону України" в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України (ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Приписами частини 2 статті 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.

Згідно п. а ч. 1 ст. 13 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Водночас, положення п. а ч. 1 статті 17 Земельного кодексу України також закріплюють повноваження місцевих державних адміністрацій розпоряджатись землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Приписами частини 1 статті 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. В силу вимог частини 3 статті 142 цього Кодексу припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

У постанові від 29 листопада 2018 року у справі №924/1025/14 Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки землі оборони перебувають лише у користуванні МОУ, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів України, відповідно до статті 142ЗК України, виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони. А тому, судова колегія погодилась із висновками судів попередніх інстанцій, що істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням МОУ. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про незаконність оскаржуваного рішення (розпорядження Хмельницької РДА №471/06-р від 12.05.2006) та можливість звернення позивача з позовом про захист своїх порушених прав згідно обраної форми захисту.

За таких обставин, враховуючи відсутність належного з точки зору компетенції та змісту рішення уповноваженого органу управління на вирішення указаного питання, колегія суддів вважає, що у Хмельницької районної державної адміністрації були відсутні правові підстави для припинення права постійного користування землями оборони, а тому як розпорядження Хмельницької РДА №471/06-р від 12.05.2006 прийнято з порушенням вимог наведеного вище законодавства.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

У даній справі, позов пред`явлено заступником військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави у зв`язку з незаконним, на думку позивача, заволодінням земельною ділянкою державної власності фізичною особоювідповідачем у справі.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

За загальним правилом, закріпленим у статті 387 ЦК України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні були встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння. Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна із чужого володіння.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної, виконавчої влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акту на право власності не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без пред`явлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.

З урахуванням наведених вимог закону і встановлених фактичних обставин справи, апеляційний суд вважає, що оскільки припинення права користування земельною ділянкою, затвердження технічної документації із землеустрою щодо вилучення земельної ділянки із земель оборони, зміна категорії земельної ділянки не відповідає вимогам закону, відповідно ОСОБА_8 набув у власність земельну ділянку кадастровий номер 6825083300:06:019:0098, незаконно і він не мав права відчужувати її ОСОБА_2 , а той, в свою чергу, ОСОБА_9 , тому ця ділянка вибула із земель державної власності поза волею належного розпорядника і позовні вимоги щодо її витребування є обґрунтованими та доведеними.

В той же час вирішуючи ці вимог щодо витребовування всієї земельної ділянки колегія суддів виходить з наступного.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 червня 2023 року в справі № 362/2707/19 відступила від висновкуВерховного Суду України, викладеного в постановах від 02вересня 2015 року у справі № 6-1168цс15 та від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17, а також висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 757/32440/15-ц (провадження № 61-14437св18), від 05 вересня 2018 року у справі № 723/1983/16-ц (провадження № 61-22402св18) та від 20 січня 2021 року у справі № 2-4440/11 (провадження № 61-5464св20) про те, що витребувати можна лише індивідуально визначене майно або майно, яке виділено в натурі.

В даній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про можливість витребовування частини нерухомого майна без виділення його в натурі та визначення індивідуальних ознак.

В постанові від 06 вересня2023 року в даній справі саме дана обставина стала підставою для скасування постанови Хмельницького апеляційного суду від 09 січня 2023 року.

Оскільки за висновком експерта земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:06:019:0098, площею 2,0000 га, накладається на земельну ділянку площею 2487,6 га, що надана в постійне користування Хмельницькій квартирно-експлуатаційній частині на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької районної ради депутатів трудящих № 277-в від 23 грудня 1975 року, яка посвідчується актом на право користування землею б/н від 1975 року, площа накладення становить 1,9434 га, тобто 97,17%, то в ОСОБА_1 на користь держави підлягає витребовуванню 97,17% від площі ділянки земельної ділянки, кадастровий номер 6825083300:06:019:0098, що складає 1,9434 га, яка обмежена точками 1-2-3-4-1, відповідно промірів, поворотних точок та координат, які зазначені у висновку експерта за результати проведення судової земельно-технічної експертизи №762/020 від 03 серпня 2020 року.

А тому, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування на користь держави земельної ділянки підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення в цій частині про часткове задоволення позовних вимог.

Що стосується позовних вимог прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області від 12 грудня 2006 року № 1300/06-р «Про внесення доповнень до розпорядження голови райдержадміністрації №471/06-Р», то колегія суддів виходить з наступного.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина першастатті 19 ЦПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першоїстатті 20 ГПК України).

У постановіВеликої ПалатиВерховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що:

«112. Прокурор просить, серед іншого, визнати недійсними свідоцтва на право власності, видані ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн»; визнати недійсними рішення Головного територіального управління юстиції в Київській області про державну реєстрацію за ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн» права власності на земельні ділянки; визнати недійсними договір іпотеки, укладений між ТОВ «Сілквей комунікейшн» і ТОВ «Зелена садиба», та договір іпотеки, укладений між ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Зелена садиба»; витребувати земельні ділянки на користь держави з незаконного володіння ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн».

116. Спір у цій справі в частині наведених у цьому розділі позовних вимог є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, встановлення іншого речового права на таке майно (іпотеки), державної реєстрації таких прав.

118. Отже,з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині наведених вище позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

120. Отже, судові рішення в частині зазначених у цьому розділі вимог слід скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити».

У справі, що переглядається, оскільки позов подано прокурором в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, КЕВ м. Хмельницький юридичних осіб до Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області юридичної особи, то позовні вимоги заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України, КЕВ м. Хмельницький про визнання незаконним та скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області від 12 грудня 2006 року № 1300/06-р «Про внесення доповнень до розпорядження голови райдержадміністрації №471/06-Р» за суб`єктним складом повинні розглядатися в порядку господарського судочинства, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства. Тому судам слід було закрити провадження у справі у вказаній частині на підставі пункту 1 частини першоїстатті 255 ЦПК України.

Таким чином, суд першої інстанції неправильно визначився із характером спірних правовідносин, суті права та інтересу, за захистом якого звернулася особа, виходячи зі змісту заявлених вимог та юридичної природи обставин у справі та прийшов до помилкового висновку, що даний спір в цій частині позовних вимог є цивільним, на який поширюється юрисдикція загальних судів.

З врахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в частині розгляду даної позовної вимоги порушив предметну юрисдикцію спору, помилково розглянув справу в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області від 12 грудня 2006 року № 1300/06-р «Про внесення доповнень до розпорядження голови райдержадміністрації №471/06-Р» в порядку цивільного судочинства, дана справа в цій частині позовних вимог підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, а провадження в справі відповідно до норм п. 1 ч. 1ст. 255 і ч.ч. 1, 2 ст. 377 ЦПК України за даними позовними вимогами слід закрити.

На виконання вимог ч. 1ст. 256 ЦПК Україниапеляційний суд роз`яснюєпозивачу,що розглядсправи вцій частиніпозовних вимогвіднесено доюрисдикції Хмельницькогоокружного адміністративного суду за територіальною підсудністю і позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до апеляційного суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі, із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Відповідно до ст.. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі статті 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (вимог майнового характеру щодо витребування земельної ділянки), з ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати на користь Міністерства оборони України2568,20 грн судового збору, на користь КЕВ м. Хмельницький3308,64 грнсудового збору, на користь Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону3424,27 грн.

Керуючись ст. ст. 255, 256, 374, 376, 377, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 липня 2022 року скасувати та ухвалити в частині позовних вимог заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький до ОСОБА_1 , Хмельницької районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Кабінет Міністрів України, Військова частина НОМЕР_1 , про витребування земельної ділянки нове судове рішення.

Витребувати від ОСОБА_1 на користь держави 97,17% від площі ділянки земельної ділянки, кадастровий номер 6825083300:06:019:0098, що складає 1,9434 га, яка обмежена точками 1-2-3-4-1, відповідно промірів, поворотних точок та координат, які зазначені у висновку експерта за результати проведення судової земельно-технічної експертизи №762/020 від 03 серпня 2020 року.

Провадження у справі за позовом Заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області від 12 грудня 2006 року № 1300/06-р «Про внесення доповнень до розпорядження голови райдержадміністрації №471/06-Р» закрити.

Роз`яснити Заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, що розгляд справи в частині даних позовних вимог віднесено до юрисдикції Господарському суду Хмельницької області за територіальною підсудністю і позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до апеляційного суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі, із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 )на користь Міністерства оборони України(місцезнаходження: Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ00034002)2568,20 грн судового збору, на користь КЕВ м. Хмельницький(місцезнаходження: вул. Героїв АТО, 3/1, м. Хмельницький, Хмельницької області, 29006, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ07928461)3308,64 грнсудового збору, на користь Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону(місцезнаходження: вул. Пилипчука, 65, м. Хмельницький, Хмельницької області, 29007, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ38326057) 3424,27 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 лютого 2024 року

Судді А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова