УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

у справі про неплатоспроможність

25.02.2024м. ДніпроСправа № 904/695/24

за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

Суддя Первушин Ю.Ю.

Без участі (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

19.02.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 (Боржник) із заявою, в якій просить прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність на підставі пункту 2 частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2024 справу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність передано на розгляд судді Первушина Ю.Ю.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за необхідне залишити її без руху, оскільки подана заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не відповідає вимогам, встановленим Кодексом України з процедур банкрутства.

Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відновлення платоспроможності фізичної особи урегульовано у Книзі четвертій Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до частини 1 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства наведено вичерпний перелік підстав для звернення з заявою про відкриття провадження, а саме: 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців; 3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

В обґрунтування заяви заявник (боржник) зазначає, що у нього відсутні фінансові можливості погашати вимоги перед кредиторами.

Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов`язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76 - 77 ГПК України, що також передбачено пунктами 3, 14 частини 3 статті 116 КУзПБ.

ОСОБА_1 (Боржник), в заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність посилається на наявність заборгованості перед кредиторами за кредитними договорами, кредитними картками, а саме: АТ "Ідея Банк", АТ "ПУМБ", АТ "Банк Форвард", АТ КБ "ПриватБанк" та АТ "Сенс Банк".

Проте, заявником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не додано копії всіх кредитних договорів та додаткових угод, укладених між боржником та його кредиторами, а саме: АТ "Ідея Банк", АТ "ПУМБ", АТ "Банк Форвард", АТ КБ "ПриватБанк" та АТ "Сенс Банк", а також доказів, які підтверджують розмір заборгованості та строк виконання зобов`язання, з окремим визначенням розміру основного боргу, пені та штрафу перед кожним кредитором, засвідчені належним чином.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В свою чергу, п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 08.11.2022 по справі №909/937/21 зазначено наступне "При ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов`язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання".

Надані заявником у якості доказів кредитні договори укладені фізичною особою з фінансовими установами, можуть свідчити про домовленість сторін та можуть бути доказами у справі про наявність дійсного основного зобов`язання боржника перед фінансовими установами, суми заборгованості та строку прострочки по платежам за основним зобов`язанням лише у сукупності з іншими доказами, зокрема, первинними документами, які заявником не додані до заяви на підтвердження факту отримання кредитних коштів.

Аналізуючи зміст наведених положень законодавства, суд вважає, що належним виконанням вимог статей 91, 162, 164 ГПК України, а також п.п. 3 та 14 ч.3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, є подання копій правочинів, що підтверджують підстави виникнення зобов`язань, а також строк їх виконання, які мають містити точне знакове відтворення змісту чи документної інформації оригіналу цих договорів.

За твердженням ОСОБА_1 загальна сума його заборгованості перед кредиторами становить приблизно 315 162, 57 грн.

В якості доказів на підтвердження наявності та розміру заборгованості за кредитними договорами, заявником додано до заяви роздруківку кредитної історії із сайту Українського бюро кредитних історій про фінансові зобов`язання ОСОБА_1 .

Разом з тим, подана роздруківка не є належним та допустимим доказом, підтверджуючим наявність у боржника заборгованості за кредитними договорами, з огляду на таке.

Як визначено в статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" бюро кредитних історій - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію (надалі - бюро); ведення кредитної історії - це діяльність бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію; "кредитна історія" - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону; користувач бюро - це юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає та має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію; кредитний звіт - це сукупність інформації про суб`єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії; кредитний правочин - це правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов`язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу).

У статті 11 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" визначено підстави та порядок надання кредитного звіту, а саме: бюро надають інформацію з кредитних історій у формі кредитних звітів; кредитні звіти містять усю інформацію з кредитної історії, якщо інші обсяги інформації не передбачені Положенням бюро або договором, бюро надають інформацію, яка складає кредитні історії, виключно користувачам та іншим бюро на підставах, передбачених цим Законом, бюро надають кредитні звіти користувачам за їх запитами на паперовому або електронному носіях на умовах, передбачених цим Законом та договором, кредитні звіти надаються користувачам без права передачі їх або інформації, що міститься в них, третім особам.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що міститься у його кредитній історії, а саме: кредитним звітом та інформацією з реєстру запитів; суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першою цієї статті, шляхом звернення до бюро у порядку, визначеному Положенням про бюро; бюро зобов`язане надати суб`єкту кредитної історії інформацію протягом двох робочих днів з дня отримання від нього відповідного запиту.

При цьому, норми Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" не містять положень щодо порядку формування, форми та обов`язкових реквізитів кредитного звіту, наявність яких надавала б можливість ідентифікувати особу, яка відповідальна за його формування та відповідність даних самій кредитній історії. За загальним правилом підтвердженням відповідності інформації, яку містить певний (конкретний) документ, відомостям, на підставі яких такий документ складений, є підписання документа відповідальною посадовою особою.

Як встановлено судом, подана Боржником роздруківка з Українського бюро кредитних історій як доказ наявності договірних зобов`язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро, а тому не може вважатися доказом у справі, який би підтверджував наявність кредитних зобов`язань, як про те стверджує заявник.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 16.12.2021 у справі № 910/8306/20.

Отже, заявником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не додано копії всіх кредитних договорів, укладених між боржником та його кредиторами, а також доказів, які підтверджують розмір заборгованості та строк виконання зобов`язання, з окремим визначенням розміру основного боргу, пені та штрафу перед кожним кредитором, засвідчені належним чином.

Також, згідно частини 5 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.

До членів сім`ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Крім того, відповідно до пункту 9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім`ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім`ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім`ї не надав інформацію".

Як вбачається із поданих суду документів, боржником долучено до заяви про відкриття провадження у справі декларації про майновий стан: за 2021-2023 роки та станом на 01.01.2024 року. У даних декларацій про майновий стан боржника, заявником у відповідних рядках декларацій відмічено "Член сім`ї не надав інформацію".

Водночас, до заяви не додано доказів звернення до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім`ї, яка необхідна була йому для заповнення розділу ІІ та ІІІ декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.

Так, у справі №910/6639/20, Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів та належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

На переконання суду, коло членів сім`ї боржника в частини п`ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено у зв`язку із встановленням його обов`язку подати декларацію про майновий стан боржника за відповідною формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, як додаток до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Подання декларації про майновий стан боржника полягає у необхідності підтвердження наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.

Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/6639/20 також зазначила, що включення до кола членів сім`ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов`язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов`язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов`язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов`язками.

Отже, подані заявником декларації про майновий стан боржника за 2021-2023 роки та 2024 рік не можуть вважатись належним доказом виконання заявником пункту 11 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.

Також, відповідно до частини 4 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). Метою такого плану є відновлення платоспроможності боржника.

Судом зазначається, що у відповідності до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.

Отже, план реструктуризації повинен містити умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника. План реструктуризації повинен бути реальний, тобто ґрунтуватися на документах і доказах, які не повинні ставитися судом під сумнів.

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 у справі №910/8306/20 законодавець визначив саме процедуру реструктуризації боргів як пріоритетну, яка є найбільш оптимальним варіантом закінчення справи про неплатоспроможність як для фізичної особи боржника, так і для кредиторів, оскільки там відбувається відновлення платоспроможності та більш повно погашаються борги боржника. І тільки за умови добросовісності громадянина, інститут неплатоспроможності фізичної особи може стати дієвим механізмом. При цьому для боржника-фізичної особи він дозволить зберегти та акумулювати активи для відновлення платоспроможності, а для кредитора - стане гарантією повернення заборгованості. Метою і завданням процедури реструктуризації боргів, зокрема, є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. Розроблення проекту плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог ст. 124 КзПБ, зокрема, щодо форми і змісту проекту плану, це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.

Наказом Міністерства юстиції України №3258/5 від 24.10.2019 затверджено примірну форму плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність.

Однак, поданий боржником проект плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності не відповідає зазначеній примірній формі. В поданому плані реструктуризації взагалі не визначено розміру кредиторських вимог по кожному договору, не вказано графіку та розміру погашення кожної з них.

Таким чином, поданий боржником проект плану реструктуризації боргів не відповідає передбаченим КУзПБ вимогам щодо форми та змісту зазначеного документа.

Господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу (частина 3 статті 37 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відповідно до статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, подана ОСОБА_1 заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність підлягає залишенню без руху.

Враховуючи, що заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подано без додержання вимог Кодексу України з процедур банкрутства, суд вважає за необхідне залишити її без руху, повідомити заявника про допущені недоліки та надати семиденний строк з дня вручення цієї ухвали для їхнього усунення, а також попередити ОСОБА_1 про те, що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.

Керуючись статтями 37, 113, 116 Кодексу України з питань банкрутства, статтями 174, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність - залишити без руху.

Встановити строк на усунення недоліків 7 (сім) днів з дня вручення ухвали про залишення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без руху.

Запропонувати боржнику усунути недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у встановлений строк, надавши суду:

- документальні докази в підтвердження розміру зобов`язань боржника перед кредиторами: АТ "Ідея Банк", АТ "ПУМБ", АТ "Банк Форвард", АТ КБ "ПриватБанк" та АТ "Сенс Банк" (копії кредитних договорів, укладених між боржником та його кредиторами, а також докази, які підтверджують розмір заборгованості та строк виконання зобов`язання, з окремим визначенням розміру основного боргу, пені та штрафу перед кожним кредитором).

- проект плану реструктуризації боргів, який відповідає вимогам статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства за формою, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України №3258/5 від 24.10.2019;

- належним чином заповнені декларації про майновий стан боржника за 2021-2023 роки та станом на 01.01.2024 рік, складених у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства та наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №22627/5.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку невиконання заявником вимог суду про усунення недоліків заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.

Ухвала набирає законної сили 26.02.2024 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано - 26.02.2024.

Суддя Ю.Ю. Первушин