Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №761/3522/23
2-а/760/388/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Кушнір С.І.
за участю секретаря - Федоренко Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 26.01.2023 р. звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПП, в якому просить:
-скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 6415093 від 16.01.2023 р., винесену поліцейським батальйону №2 роти №1 УПП в м. Києві старшим лейтенантом поліції Кутневським Д.М., про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 грн., а провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 3 ст. 122 КУпАП - закрити;
-визнати протиправним застосування заходів забезпечення провадження у вигляді тимчасового затримання транспортного засобу HYUNDAI SONATA LF, номерний знак НОМЕР_1 , згідно акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 16.01.2023 р.;
-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь позивача ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 3250 грн. 00 коп. на відшкодування майнової шкоди, витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп. та судові витрати в сумі 1073 грн. 60 коп., а всього 9323 грн. 60 коп.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що постановою інспектора роти №1 батальйону №2 УПП в м. Києві ДПП старшого лейтенанта поліції Кутневського Д.М. серії ЕАР № 6415093 від 16.01.2023 р., позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови серії ЕАР № 6415093 від 16.01.2023 р., 16.01.2023 р. о 01:58:08 год. в м. Києві по проспекту Перемоги, 1, водій, керуючи транспортним засобом HYUNDAI SONATA LF, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку у 4 ряді, чим порушив п. 15.4 ПДР, та здійснив суттєву перешкоду для руху інших транспортних засобів.
Також, 16.01.2023 р. інспектором УПП в м. Києві ДПП було складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, у якому зазначено, що здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу HYUNDAI SONATA LF, номерний знак НОМЕР_1 , шляхом його доставлення для зберігання на спеціальний майданчик за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач не погоджується з винесеною постановою серії ЕАР № 6415093 від 16.01.2023 р. та складеним Актом від 16.01.2023 р. та вважає їх протиправними і незаконними, такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони не відповідають вимогам закону та дійсним обставинам справи.
Так, постанова серії ЕАР № 6415093 від 16.01.2023 р. та складений Акт від 16.01.2023 р. не відображають дійсних обставин справи, винесені з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо їх змісту та процедури складення, а тому є незаконними та підлягають скасуванню.
Позивач зазначає, що 16.01.2023 р. близько 01 год. 30 хв., він, керуючи автомобілем HYUNDAI SONATA LF, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Києві рухався по проспекту Перемоги в напрямку залізно дорожнього вокзалу (площа Вокзальна). Разом з ним в автомобілі знаходилася його знайома ОСОБА_2 , яку він на її прохання відвозив на залізничний вокзал, на потяг до м. Львів, який відправлявся за декілька годин, та у неї був посадочний документ на вказаний потяг. В цей час, в дзеркалі заднього виду, позивач побачив позаду автомобіль з проблисковими маячками, який дуже швидко наближався до його автомобіля, та коди вказаний автомобіль порівнявся з автомобілем позивача, то він побачив, що то був службовий автомобіль працівників поліції. В подальшому, працівники поліції на вказаному службовому автомобілі з правої смуги почали блокувати рух автомобіля, яким керував позивач, а тому він включив «аварійний сигнал» та зупинив автомобіль. Відносно нього винесено постанову про накладення адміністративного стягнення та йому було видано роздруківку вказаної постанови серії ЕАР № 6415093 від 16.01.2023 р. Також йому було повідомлено, що його автомобіль доставлено на штрафмайданчик, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Медова. Позивач, прибувши на штрафмайданчик, для того щоб повернути свій автомобіль, вимушений був сплатити послуги з транспортування автомобіля в розмірі 3000 грн., що підтверджується квитанцією серії ААК № 476621 від 16.01.2023 р. та послуги за зберігання автомобіля в розмірі 250 грн., що підтверджується квитанцією серії ААК № 788121 від 16.01.2023 р., а також дозволили зробити фото акту від 16.01.2023 р.
Позивач вказує на те, що постанова серії ЕАР № 6415093 від 16.01.2023 р. та Акт від 16.01.2023 р. були складені без участі позивача та про їх складання він дізнався лише після того, як його відпустили з Голосіївського УП ГУНП у м. Києві, після чого він за отриманням будь-якої інформації прибув до УПП в м. Києві.
Так, зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕАР № 6415093 від 16.01.2023 р. вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме за порушення вимог п. 15.4 ПДР: «Транспорті засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди. Велосипеди, мопеди і мотоцикли без бокового причепа дозволяється ставити на проїзній частині не більше ніж у два ряди».
В той же час, як зазначає позивач, він не ставив автомобіль на проїзній частині, а вимушений був здійснити зупинку автомобіля на вимогу працівників поліції.
Постанова серії ЕАР № 6415093 від 16.01.2023 р. не містить чіткого опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи, та в ній не зазначено жодного доказу, а також пояснень свідків, що свідчили б про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності, хоча як уже зазначалося, в автомобілі на момент вимушеної зупинки на вимогу працівників поліції, знаходилася пасажирка ОСОБА_2 .
Сама лише постанова серії ЕАР № 6415093 від 16.01.2023 р., що складена інспектором, не може бути об`єктивним доказом правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконував функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху.
Крім того, у постанові серії ЕАР № 6415093 від 16.01.2023 р. не зазначені відомості про наявність доказів, на яких зафіксовано правопорушення.
Враховуючи викладене, позивач вважає постанову серії ЕАР № 6415093 від 16.01.2023 р. протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки при її винесенні порушено порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності та відсутні подія і склад адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що внаслідок неправомірного затримання та евакуації транспортного засобу позивачу завдано майнової шкоди, яка полягає у витратах на оплату послуг за евакуацію в сумі 3000 грн. та за зберігання транспортного засобу в сумі 250 грн., то позивач має право на її відшкодування.
Оскільки шкода завдана неправомірними діями працівників ДПП, саме даний орган повинен відповідати за завдану шкоду.
Крім того, позивач зазначає, що ним були понесені витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн., що підтверджується Договором (б/н) про надання правової допомоги від 19.01.2023 р., Додатком №1 до Договору (б/н) про надання правової допомоги від 19.01.2023 р., а також Актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 26.01.2023 р., які позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ДПП на його користь.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.01.2023 р., справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, - передано до Солом`янського районного суду м. Києва для розгляду за підсудністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 12.04.2023 р. зазначену справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, - передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 13 квітня 2023 року, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В ухвалі суду визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 162 КАС України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивачу роз`яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 163 КАС України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
07.07.2023 р. до суду від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 6415093 від 16.01.2023 р., у якому представник ДПП просить відмовити у задоволенні позову, вважаючи твердження позивача хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Представник ДПП посилається на правомірність винесення постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування заперечень проти позову представник зазначає, що відповідно до винесеної постанови, 16.01.2023 р. о 01 год. 58 хв., позивач, керуючи транспортним засобом HYUNDAI SONATA LF, номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 1, здійснив зупинку у 4 ряді, чим порушив п. 15.4 ПДР (порушення правил стоянки, розміщення ТЗ на проїзній частині в два і більше ряди, за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Так, представник ДПП зазначає, що 16.01.2023 р. о 01 год. 58 хв., в м. Києві на пр.-ті Перемоги, 1, під час вільного патрулювання працівники поліції виявили транспортний засіб HYUNDAI SONATA LF, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача, який у комендантську годину здійснював рух.
У відповідності до п. 2 ч. 1 розділу VІІІ Інструкції із правил застосування органами та підрозділами поліції технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджену наказом МВС від 18.12.2018 р. №1026, автомобільна система технічних приладів і технічних засобів фото- і кінозйомки, відео-, аудіо запису - технічний комплекс, що встановлюється на службових транспортних засобах Національної поліції України, а саме автомобілях ситуаційних центрів, командно-штабних автомобілях, спеціальному автотранспорті для перевезення затриманих та взятих під варту осіб. Як вбачається із відео, працівники поліції подали звуковий сигнал та увімкнули проблискові маячки для зупинки транспортного засобу.
У відповідності до п. 10.4 перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку. Однак, позивач, повертаючи праворуч, не зайняв крайнє праве положення, а зайняв крайню ліву смугу, після чого увімкнув аварійну сигналізацію та продовжував рух. Позивач на вимогу зупинитись, здійснив зупинку у 4 ряді.
На місці зупинки поліцейський у відповідності до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» повідомив, що позивач порушив п. 10.4 ПДР та у відповідності до Постанови КМУ №573 від 08.07.2020 р. «Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану» порушує комендантську годину. На місці поліцейські повідомили позивача, що у відповідності до п. 2.4 ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити документи. Позивач надав перепустку ЦУ 018142, видану військовою адміністрацією. Поліцейськими встановлено, що дана перепустка не має відношення до позивача і вона буде вилучена на підставі рапорту. Тому працівниками поліції у відповідності до вищенаведених норм, прийнято рішення доставити позивача із особою, яка перебувала в автомобілі до Голосіївського УП ГУНП в м. Києві. Тому доводи позивача, викладені в адміністративному позові, що його працівники поліції блокували і він перевозив свою знайому на потяг, не відповідають дійсності.
Представник ДПП вказує на те, що 18.01.2023 р. на ім`я начальника УПП надійшла скарга від позивача. При перевірці для встановлення всіх обставин події відділом моніторингу та аналітичного забезпечення відібрано пояснення від інспекторів поліції, які зупинили автомобіль позивача 16.01.2023 р., та опрацьовано нагрудний відеореєстратор № 472731, яким зафіксовано розмову у відповідності до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію». Згідно доповідної встановлено, що в ході перевірки факт можливих неправомірних дій з боку окремих працівників поліції УПП у м. Києві ДПП, не знайшов свого об`єктивного підтвердження.
Під час розгляду справи від позивача не надходили жодні усні чи письмові клопотання по суті справи, тому у відповідності до п. 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 р. №1395, поліцейський оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, відповідач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відреагував на адміністративне правопорушення, встановив причини та умови, що сприяли вчиненню даного порушення у відповідності до ст. 245 КУпАП, виконав умови підготовки адміністративної справи до розгляду, що передбачені ст. 278 КУпАП, повідомив позивача про його права, які передбачені ст. 268 КУпАП. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. В результаті чого та відповідно до норм чинного законодавства інспектором поліції вмотивовано винесено постанову серії ЕАР № 6415093 від 16.01.2023 р.
Щодо доводів позивача по затриманню транспортного засобу, представник ДПП вказує на те, що тимчасове затримання транспортного засобу здійснюється поліцейськими відповідно до Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 р. № 1102. Для доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку поліцейський викликає евакуатор через чергового відповідного територіального органу Національної поліції, що було зроблено на місці затримки транспортного засобу позивача. Працівники поліції здійснили евакуацію транспортного засобу позивача у відповідності до наведених норм закону (фото розташування транспортного засобу додається).
У зв`язку з викладеним, представник ДПП вважає, що позовна заява ОСОБА_1 щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення не підлягає задоволенню, оскільки оскаржувана постанова серії ЕАР № 6415093 від 16.01.2023 р. винесена у відповідності до норм чинного законодавства.
З огляду викладене, просить відмовити у задоволенні позову.
Відповіді на відзив від позивача до суду не надійшло.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Заяв або заперечень проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні до суду подано не було, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України).
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно п. 1 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції № 1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП.
Разом з тим, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» правила дорожнього руху встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕАР № 6415093 від 16.01.2023 р., винесеної інспектором поліції батальйону №2 роти №1 УПП в м. Києві старшим лейтенантом поліції Кутневським Д.М., 16.01.2023 р. о 01:58:08 год., позивач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом HYUNDAI SONATA LF, номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 1, здійснив зупинку у 4 ряді, чим порушив п. 15.4 ПДР та здійснив суттєву перешкоду для руху інших тз, за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Наслідком чого стало притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн. 00 коп.
Згідно з п.п. 3, 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Як зазначено вище, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена поліцейським патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на цих ПДР України.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 р. передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Згідно з п. 15.4. ПДР транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди. Велосипеди, мопеди і мотоцикли без бокового причепа дозволяється ставити на проїзній частині не більше ніж у два ряди.
Згідно з п. 2.4. ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У відповідності до п. 2 ч. 1 розділу VІІІ Інструкції із правил застосування органами та підрозділами поліції технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджену наказом МВС від 18.12.2018 р. №1026, автомобільна система технічних приладів і технічних засобів фото- і кінозйомки, відео-, аудіо запису - технічний комплекс, що встановлюється на службових транспортних засобах Національної поліції України, а саме автомобілях ситуаційних центрів, командно-штабних автомобілях, спеціальному автотранспорті для перевезення затриманих та взятих під варту осіб. Як вбачається із відео, працівники поліції подали звуковий сигнал та увімкнули проблискові маячки для зупинки транспортного засобу.
Як встановлено судом, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕАР № 6415093 від 16.01.2023 р., винесеної інспектором поліції батальйону №2 роти №1 УПП в м. Києві старшим лейтенантом поліції Кутневським Д.М., 16.01.2023 р. о 01:58:08 год., позивач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом HYUNDAI SONATA LF, номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 1, здійснив зупинку у 4 ряді, чим порушив п. 15.4 ПДР та здійснив суттєву перешкоду для руху інших тз, за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Наслідком чого стало притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн. 00 коп.
Встановлено, що 16.01.2023 р. інспектором УПП в м. Києві ДПП було складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, у якому зазначено, що здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу HYUNDAI SONATA LF, номерний знак НОМЕР_1 , шляхом його доставлення для зберігання на спеціальний майданчик за адресою: м. Київ, вул. Медова, 3.
Отже, здійснюючи розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови на місці вчинення правопорушення, інспектор поліції діяв в межах повноважень та відповідно до вимог ст. 258 КУпАП.
Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд звертає увагу на те, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з п. 9 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до частини першої ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08.11.2018 р. по справі №201/12431/16-а, від 23.10.2018 р. по справі №743/1128/17, від 15.11.2018 р. по справі №524/5536/17.
Надаючи оцінку встановленим судом обставинам справи, суд враховує, що за правилами ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Відповідні технічні прилади та технічні засоби поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Як вбачається з відео на DWD-диску, наданого відповідачем до письмового відзиву, працівники поліції подали звуковий сигнал та увімкнули проблискові маячки для зупинки транспортного засобу.
На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Дослідженим судом відеозаписом повністю підтверджено факт зупинки позивачем транспортного засобу на проїзній частині у 4 ряді, що є порушенням вимог п. 15.4 ПДР.
Факт зупинки транспортного засобу позивача у 4 ряді підтверджується також доданим до відзиву фото розташування транспортного засобу.
При цьому, жодних доказів, які б спростовували факт вчинення такого порушення, позивачем суду не надано, а наданий представником ДПП відзив на позовну заяву, відеозапис фіксації правопорушення та фото розташування транспортного засобу підтверджують обставини, які узгоджуються із постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 6415093 від 16.01.2023 р., із вчиненим позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Також не знайшли свого підтвердження доводи позивача в частині протиправності дій інспектора роти №1 батальйону №2 УПП в м. Києві ДПП старшого лейтенанта поліції Кутневського Д.М. щодо тимчасового затримання та евакуації автомобіля марки HYUNDAI SONATA LF, д.н.з. НОМЕР_1 .
Так, відповідно до ст. 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, частинами третьою, четвертою і п`ятою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора.
При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих.
У разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху або не створює загрозу безпеці руху, крім розміщення транспортного засобу на місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.
Випадки тимчасового затримання транспортного засобу та доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик визначені частиною третьою статті 265-4 цього Кодексу. При тимчасовому затриманні транспортного засобу місце розташування такого транспортного засобу має бути обов`язково зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису). Інформація про тимчасове затримання транспортного засобу має невідкладно передаватися на абонентський номер рухомого (мобільного) зв`язку та на адресу електронної пошти, зазначені належними користувачами або особами, за якими зареєстровані транспортні засоби, відповідно до статті 279-4 цього Кодексу. У разі заподіяння транспортному засобу шкоди при його транспортуванні та/або зберіганні завдані збитки відшкодовуються за рахунок суб`єкта господарювання, що надає такі послуги, та/або відповідного страхового відшкодування, що здійснюється за правовідносинами обов`язкового страхування цивільної відповідальності суб`єкта господарювання, що надає послуги із транспортування та/або зберігання транспортних засобів у разі їх тимчасового затримання.
Тимчасове затримання транспортного засобу здійснюється поліцейськими відповідно до Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. № 1102.
У відповідності до п. 3 Порядку № 1102, доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється за допомогою спеціальних автомобілів - евакуаторів, у тому числі тих, що належать підприємствам, установам та організаціям, які проводять діяльність, пов`язану з транспортуванням транспортних засобів, і з якими територіальним (у тому числі міжрегіональним) органом Національної поліції укладені в установленому порядку договори.
В той же час, відповідно до п. 4 Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1102 від 17 грудня 2008 року / в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 989 від 14.11.2018 / для доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку уповноважена особа Державтоінспекції викликає евакуатор через чергового по підрозділу Державтоінспекції або інформаційно-диспетчерську службу.
Після прибуття евакуатора уповноважена особа Державтоінспекції робить у присутності двох свідків і представника підприємства, установи або організації, яким належить евакуатор, запис у протоколі про адміністративне правопорушення про тимчасове затримання транспортного засобу із зазначенням: 1) дати, часу, місця порушення і підстави для тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку; 2) посади, місця роботи, прізвища, імені та по батькові особи, яка приймає рішення про тимчасове затримання і доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку; 3) типу, марки, державного реєстраційного номера, переліку візуальних недоліків та пошкоджень транспортного засобу, що тимчасово затримується і доставляється на спеціальний майданчик чи стоянку; 4) найменування, місцезнаходження та номера телефону підприємства, установи або організації, які доставляють транспортний засіб на спеціальний майданчик чи стоянку, державного реєстраційного номера евакуатора; 5) адреси місця зберігання транспортного засобу; 6) посади, прізвища, імені та по батькові особи, яка виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку.
Протокол підписується особою, яка приймає рішення про тимчасове затримання транспортного засобу, та особою, що виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку.
Як вбачається з акту огляду та затримання транспортного засобу від 16.01.2023 р., фіксація здійснювалася на нагрудний відеореєстратор № 473629 та 474383.
16.01.2023 р. інспектором УПП в м. Києві ДПП було складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, у якому зазначено, що здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу HYUNDAI SONATA LF, номерний знак НОМЕР_1 , шляхом його доставлення для зберігання на спеціальний майданчик за адресою: м. Київ, вул. Медова, 3.
Відповідно до статті 283 КУпАП, яка визначає зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Позиція сторін має бути визначеною юридично і доведеною безспірними доказами, якими в даній справі є конкретні документи та матеріали.
Достатньою та необхідною правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення ПДР є наявність в її діях (бездіяльності) відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними доказами.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в діяннях позивача, зазначених в постанові про накладення адміністративного стягнення серії ЕАР № 6415093 від 16.01.2023 р. вбачається порушення ним п. 15.4 ПДР України та склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, за що на нього було правомірно накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 680,00 грн.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на наступне.
Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, дія якого наразі продовжена.
В м. Києві запроваджено комендантську годину, яка станом на час винесення оскаржуваної постанови тривала із 00:00 год. до 05:00 год., та передбачає собою заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.
Відповідно до приписів пункту 5 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану - запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування.
Постановою КМУ від 08.07.2020 року № 573 «Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану» затверджений Порядок здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан.
У відповідності до вказаного Порядку контроль за дотриманням особами комендантської години та спеціального режиму світломаскування здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту. Патруль - спільний рухомий наряд, до складу якого входять поліцейські Національної поліції та військовослужбовці Збройних Сил і можуть залучатися військовослужбовці Національної гвардії та Держприкордонслужби, що виконує покладені на нього обов`язки на маршруті патрулювання, визначеному комендантом на території, де запроваджено комендантську годину.
Отже, керування ТЗ в комендантську годину є правопорушенням, за наслідками якого поліцейські мають право здійснювати перевірку особи водія, а, враховуючи вище зазначені положення Закону України «Про національну поліцію», здійснюючи контроль за дотриманням ПДР України, - приймати рішення про притягнення до адміністративної відповідальності винних осіб.
Як вбачається із постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та підтверджується долученим відеозаписом з боді камери працівників поліції, позивач керував транспортним засобом HYUNDAI SONATA, номерний знак НОМЕР_1 , 16.01.2023 р. близько 01 год. 30 хв., тобто знаходився на вулиці у комендантську годину. Крім того, в автомобілі позивача знаходився пасажир. Про вказані обставини позивач також зазначає у позовній заяві.
Відповідно до приписів статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Згідно з пунктами 2, 3 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 32 Закону поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
У статті 16 Закону України «Про дорожній рух» вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського - пред`явити, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Поліс).
Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь 3250 грн. на відшкодування майнової шкоди, витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. та судових витрат в сумі 1073 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 5ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Тому, позовна вимога про відшкодування шкоди в адміністративному судочинстві є похідною позовною вимогою від публічного спору. Суд приходить до висновку, що вимоги про відшкодування шкоди задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову, відсутні підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу та судових витрат.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 7, ч. 3 ст. 122, 251, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 132, 134, 139, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Суддя: С.І. Кушнір
