ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 335/836/22

провадження № 61-6120св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Концерн «Міські теплові мережі»,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 09 серпня 2022 року в складі судді Алєксєєнка А. Б. та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року в складі колегії суддів: Полякова О. З., Кухаря С. В., Крилової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Концерну «Міські теплові мережі», у якому просила визнати незаконним та скасувати наказ Концерну «Міські теплові мережі» від 15 листопада 2021 року № 3044 «Про початок простою», зобов`язати керівника Концерну «Міські теплові мережі» виплатити невиплачену заробітну плату за час простою з 11 листопада 2021 року до 31 січня 2022 року в розмірі 22 089,87 грн.

Позов мотивувала тим, що з 27 грудня 2004 року працює у Концерні «Міські теплові мережі» на посаді провідного бухгалтера.

Наказом Концерну «Міські теплові мережі» від 15 листопада 2021 року № 3044 їй встановлено простій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 та наказу концерну «Міські теплові мережі № 2663 від 18 жовтня 2021 року та у зв`язку з неможливістю організувати дистанційну роботу із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій, необхідних для виконання трудових обов`язків поза приміщенням роботодавця.

Вважала такі дії роботодавця незаконними та такими, що порушують її права як громадянина України та працівника. Обов`язковість щеплення проти COVID-19 не встановлено законом, тому вимагання такого щеплення від працівника протиправним.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 09 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року, у позові відмовлено.

Відмовляючи позові, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що оспорюваний наказ відповідає вимогам чинного законодавства, а простій не є порушенням права позивача на працю, визначеного статтею 43 Конституції України, оскільки за нею зберігається робоче місце, заробітна плата в розмірі 2/3 тарифної ставки, трудовий договір з нею не припинений.У роботодавця були обґрунтовані підстави для оголошення простою не з вини працівників для певної категорії працівників з метою недопущення розповсюдження коронавірусної інфекції.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2023 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 09 серпня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 рокуй ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили зібрані в справі докази. Зокрема, не врахували, що відповідач не надав доказів, що вона створювала загрозу для суспільства, як і не надав належних доказів неможливості організувати для неї дистанційну роботу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

04 липня 2023 року справа № 335/836/22 надійшла до Верховного Суду.

Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

ОСОБА_1 подала до Верховного Суду клопотання про розгляд справи за її участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Враховуючи положення статті 7, частини першої статті 401 ЦПК України, оскільки попередній розгляд справи в суді касаційної інстанції проводиться без повідомлення учасників справи, немає підстав для задоволення клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом учасників справи.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах із Концерном «Міські теплові мережі», працює на посаді провідного бухгалтера.

Наказами Концерну «Міські теплові мережі» від 18 жовтня 2021 року № 2663 та від 29 жовтня 2021 року № 2762, з метою запобігання поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 наказано, зокрема, організувати роботу працівників шляхом тимчасового запровадження дистанційної роботи чи оголошення простою.

Згідно зі службовою запискою головного бухгалтера від 11 листопада 2021 року № 210/1 ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю виробничої можливості з листопада 2021 року впровадити програму ERP, запропоновано для провідного бухгалтера ОСОБА_1 встановити простій з 11 листопада 2021 року за домашньою адресою.

11 листопада 2021 року членами комісії Концерну «Міські теплові мережі» складено акт від 11 листопада 2021 року, відповідно до якого,у зв`язку із ростом захворюваності COVID-19 та з метою запобігання розповсюдження коронавірусної інфекції серед працівників концерну, ОСОБА_1 оголошено цілозмінний простій з частковим збереженням заробітної плати (в розмірі 2/3 встановленого посадового окладу). Від підпису про ознайомлення з актом позивач відмовилася.

Наказом Концерну «Міські теплові мережі» від 11 листопада 2021 року № 3011 «Про початок простою», згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 та наказами Концерну «Міські теплові мережі» від 18 жовтня 2021 року № 2663 та від 29 жовтня 2021 року № 2762, ОСОБА_1 встановлено простій з 11 листопада 2021 року.

У зв`язку із ненаданням ОСОБА_1 заяви про знаходження за домашньою адресою на період простою, встановлено на період простою перебування ОСОБА_1 на робочому місці за адресою: адміністративна будівля на АДРЕСА_1 . Простій встановлено зі збереженням 2/3 окладу ОСОБА_1 .

На запит ОСОБА_1 від 30 листопада 2021 року відповідач надав відповідь від 10 грудня 2021 року № 6522/25, у якій повідомив про відсутність виробничої можливості для впровадження програми ERP з листопада 2021 року. Також, у зв`язку з ростом захворюваності і для запобігання поширення інфекції, ще раз запропонував позивачу надати заяву для знаходження на період простою за домашньою адресою.

Наказом Концерну «Міські теплові мережі» від 28 січня 2022 року № 224, працівникам Концерну «Міські теплові мережі», у тому числі позивачу, з 01 лютого 2022 року простій припинено.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтями 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 43 Конституції України встановлено право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Відповідно до статті 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з частиною другою статті4-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, відноситься до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до частин першої та другої статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити роботодавця чи бригадира, майстра або посадових осіб.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установивши, що простій було оголошено ОСОБА_1 під час дії встановленого Кабінетом Міністрів України карантину, з метою недопущення розповсюдження коронавірусної інфекції та у зв`язку з відсутністю у відповідача можливості забезпечити позивача дистанційною роботою, що підтверджено належними доказами й не спростовано позивачем, врахувавши, що оголошення простою не є порушенням права позивача на працю, визначеного статтею 43 Конституції України, оскільки за нею зберігається робоче місце, заробітна плата в розмірі 2/3 тарифної ставки, а трудовий договір з нею не припинений, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.

Не заслуговують на уваги посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21, оскільки в зазначеній справі зроблені висновки щодо законності відсторонення працівника від роботи через відсутність щеплення проти COVID-19, тоді як у цій справі позивачу було оголошено простій і не у зв`язку з відсутністю щеплення проти COVID-19, а у зв`язку із введенням карантину на всій території України.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 09 серпня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко