ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

справа №826/11732/17

касаційне провадження № К/9901/35603/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері» (далі - Товариство) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2017 (суддя Смолій І.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 (головуючий суддя - Шелест С.Б., судді - Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері» до Покровської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області (далі - Інспекція), правонаступником якої є Головне управління ДПС у Донецькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - Управління), про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері» звернулося до суду з позовом до Покровської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області, в якому просило: визнати протиправною бездіяльність Інспекції щодо нескладення висновку про повернення Товариству суми надміру сплачених грошових зобов`язань із земельного податку у розмірі 942860,94 грн. на підставі заяви Товариства від 01.03.2017 за вих. № 495; зобов`язати Інспекцію підготувати та подати висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань із земельного податку у розмірі 942860,94 грн. на поточний рахунок Товариства для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказував на те, що він є власником земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Макіївка, вул. Териконна, з огляду на що нараховував та сплачував земельний податок за цю земельну ділянку, зокрема, у період з квітня 2014 року до березня 2016 року у загальному розмірі 942860,94 грн. У зв`язку з надмірною сплатою земельного податку у розмірі 942860,94 грн. Товариство звернулося до контролюючого органу із заявою від 01.03.2017 в порядку пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), однак Інспекція у відповідь на заяву позивача листом від 29.03.2017 № 413/10/05-18-15 повідомила Товариство про відсутність у нього станом на 27.03.2016 переплати із земельного податку і станом на день звернення позивачем до суду заява Товариства лишається не вирішеною.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 06.12.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018, у задоволенні позову відмовив повністю.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що у зв`язку з набранням чинності Закону України від 23.03.2017 № 1989-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращенні інвестиційного клімату в Україні»» (далі - Закон № 1989-VIII), а також зважаючи на пункт 1 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1989-VII, відсутні правові підстави для повернення платникам податків, якими були у добровільному порядку сплачені грошові зобов`язання із земельного податку у період з 14.04.2014 по 31.12.2016. При цьому, суд першої інстанції вказав, що Товариство внесло зміни до декларації лише за 2016 рік, шляхом направлення уточнюючої декларації від 03.01.2017 № 9256671504.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Зокрема, скаржник посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки: суди попередніх інстанцій допустили неправильне тлумачення норм Податкового кодексу України в частині підстав виникнення розглядуваної переплати, з огляду на те, що нараховані та сплачені позивачем суми вважаються надмірно сплаченими з 01.01.2017 на підставі Закону України від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращенні інвестиційного клімату в Україні» (далі - Закон № 1797-VIII), яким було доповнено Податковий кодекс України пунктом 38.7 Перехідних положень (що підтверджено листом ДФС України від 28.04.2017 № 9382/6/99-99-12-02-03-15), з урахуванням того, що вказані суми стали переплатою з 01.01.2017 автоматично із прийняттям Закону № 1797-VIII, при цьому жодних дій з боку платника податків не вимагається, у тому числі й подачі уточнюючих декларацій; виходячи із дії в часі, станом на дату подання Товариством заяви та встановленого Податковим кодексом України строку виконання такої заяви діяли положення Закону № 1797-VIII, які встановлювали повернення переплати; розглядувані правовідносини мали місце з 01.01.2017 по 29.03.2017, після 15.04.2017 (дата набуття чинності Законом № 1989-VIII) не було жодного юридичного факт щодо даних правовідносин; виходячи із принципу недискримінації платників податків застосування положень Закону № 1989- VIII ставить платників податків у нерівне становище.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.04.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

У доповненнях до касаційної скарги від 12.06.2018 та у клопотанні від 16.04.2019 Товариство просить врахувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 812/368/17 та від 26.03.2019 у справі № 805/3016-17-а.

12.06.2019 Товариство надіслало до Верховного Суду повідомлення про визнання неконституційними положень Закону № 1989-VIII, застосованих в оскаржуваних судових рішеннях.

02.04.2021 та 03.12.2021 Товариство надіслало до Верховного Суду пояснення, у яких зазначило про необхідність і врахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15, та виходу за межі позовних вимог для ефективного захисту порушеного права позивача.

03.12.2021 Товариство надіслало до Верховного Суду повідомлення щодо наявності інформації , яка свідчить про необхідність забезпечення правонаступництва відповідача у справі.

Інспекція не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.02.2024 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 21.02.2024.

У відповідності до положень частини першої статті 52 у справі здійснено заміну відповідача - Інспекції його процесуальним правонаступником - Головним управлінням ДПС у Донецькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ ВП 44070187), згідно постанов Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 № 296, від 19.06.2019 № 537, від 30.09.2020 № 893 та наказу ДПС України від 12.11.2020 № 643.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариство є власником земельної ділянки площею 6,260 га, що розташована за адресою: м. Макіївка, Червоногвардійський район, вул. Териконна, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 07.11.2008.

За період з квітня 2014 року до березня 2016 року включно Товариство сплатило земельний податок за вказану земельну ділянку у загальній сумі 942860,94 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні у матеріалах справи (т.1 арк. справи 71-94).

03.01.2017 Товариство подало до контролюючого органу уточнюючу декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік (реєстраційний № 9256671504), згідно якої річна сума земельного податку склала 526309,02 грн. з щомісячною розбивкою платежу по 58478,78 з січня по вересень включно.

01.03.2017 позивач в порядку статті 43 ПК України звернувся до Інспекції із заявою за вих. № 495 про повернення надміру сплаченого земельного податку, оскільки відповідно до підпункту 38.7 статті 38 Підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України нараховані та сплачені за період антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 Податкового кодексу України вважаються надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями та підлягають поверненню.

Інспекція листом від 29.03.2017 № 413/10/05-18-15 повідомила позивача про те, що за даними поданої Товариством уточнюючої декларації з плати за землю (земельний податок з юридичних осіб) за 2016 рік (від 03.01.2017 № 9256671504) позивачем були частково зняті нарахування земельного податку з юридичних осіб, а саме: за жовтень, листопад, грудень 2016 року - період, за який Товариство не сплачувало податкові зобов`язання з податку. Також, Інспекція вказала, що за даними особового рахунку платник податку - Товариства станом на 27.03.2017 позивач не має переплати із земельного податку з юридичних осіб.

Оскільки заява Товариства від 01.03.2017 залишилася не вирішеною, позивач, вважаючи зазначену бездіяльність протиправною, звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 49.2 статті 49 ПК України передбачено, що податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Згідно з положеннями пункту 48.1 статті 48, пункту 49.1 статті 49 ПК України Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 50.1 статті 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

За приписами статті 102 ПК України строк давності визначено в межах 1095 календарних днів.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України, надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 1 пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Положеннями пунктів 43.1-43.4, 43.5-43.6 статті 43 ПК України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 був затверджений Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, яким встановлені аналогічні вимоги, що і в ПК України.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, а також зважаючи на те, що у Товариства обліковується надмірна сплата земельного податку у сумі 942860,94 грн., наявність якої підтверджена матеріалами справи, для повернення якої позивач подав письмову заяву, вказавши напрям перерахування цих коштів, тоді як контролюючий орган не підготував висновок про її повернення та не подав такий висновок для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що у спірних правовідносинах саме контролюючий орган, не виконавши покладені на нього статтею 43 ПК України обов`язки, діяв не на підставі та не у спосіб, визначений чинним законодавством України, та, відповідно вчинив протиправну бездіяльність.

З 01.01.2017 набув чинності Закон України № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», яким доповнено підрозділ 10 розділу ХХ ПК України пунктом 38.

Пунктом 38.7 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України (в редакції, що діяла на дату звернення позивача із заявою) визначено, що не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, які розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення та перебувають у власності та/або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, у період з 14 квітня 2014 року до 31 грудня року, в якому завершено антитерористичну операцію. Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269 - 289 цього Кодексу вважаються надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями та підлягають поверненню.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду звертає увагу, що з підпункту 38.7 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (що діяв на дату звернення позивача із заявою), не вбачається можливості його двоякого трактування та ним прямо передбачено, що нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269 - 289 цього Кодексу вважаються надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями та підлягають поверненню.

Аналогічний висновок щодо застосування вказаних правових норм викладений у поставі Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 812/368/17.

За таких обставин, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що позивач має право на повернення суми сплаченого земельного податку в силу того, що зазначена земельна ділянка знаходиться на тимчасово окупованих територіях. Відсутність вчинення відповідачем жодних дій щодо повернення коштів свідчить про обов`язок останнього їх вчинити.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду звертає увагу, що застосування відповідачем до спірних правовідносин положень Закону України від 23.03.2017 № 1989-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті «Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні»» є безпідставним, оскільки вказаний Закон набрав чинності після звернення позивача до контролюючого органу із відповідною заявою про повернення надміру сплаченого земельного податку і спливу двадцятиденного строку для її розгляду.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли неправомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з цим ухвалені у даній справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Також Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначає, що Жодних обмежень щодо застосування вимог пункту 38.7 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України в частині повернення сплати грошових зобов`язань, як підтвердження їх сплати ПК України не містить, як і не ставить в залежність від прийняття, або не прийняття уточнюючих декларацій

Аналогічний висновок щодо застосування вказаних правових норм викладений у поставі Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 805/3016/17-а.

В свою чергу, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду відхиляє доводи позивача, викладені ним в доповненнях до касаційної скарги, щодо необхідності врахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 та виходу за межі позовних вимог для ефективного захисту порушеного права позивача, оскільки в зазначеній справі необхідність виходу за межі позовних вимог була обумовлена відсутністю, у зв`язку з законодавчими змінами, механізму стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, в той час як у справі, яка розглядається, такий механізм існує.

Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що Рішенням Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 3-р(І)/2019 було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення першого речення абзацу двадцять шостого розділу I Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 23.03.2017 № 1989-VIII, згідно з якими «нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 цього Кодексу за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку», якими керувався відповідач при вчиненні оскаржуваних дій.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджується, що при зверненні до суду першої інстанції Товариством сплачено згідно платіжного доручення № 7 від 12.09.2017 судовий збір у розмірі 3200,00 грн., при зверненні до суду апеляційної інстанції Товариством сплачено згідно платіжного доручення № 988 від 19.12.2017 судовий збір у розмірі 4800,00 грн., при зверненні до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою Товариством сплачено судовий збір у розмірі 28285,82 грн. (згідно платіжного доручення № 10 від 26.02.2018 у сумі 6400,00 грн. та згідно квитанції № 49 від 30.03.2018 у сумі 21885,82 грн.).

Оскільки Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про задоволення касаційної скарги позивача, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог Товариства, то встановлені у законодавстві України та понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору мають бути присуджені на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступає відповідачем у справі.

Керуючись статтями 52, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Замінити Покровську об`єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Донецькій області її процесуальним правонаступником - Головним управлінням ДПС у Донецькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Покровської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області щодо нескладення висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері» суми надміру сплачених грошових зобов`язань із земельного податку у розмірі 942860,94 грн. на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері» від 01.03.2017 за вих. № 495.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, підготувати та подати висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань із земельного податку у розмірі 942860,94 грн. на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері» для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері» судові витрати (судовий збір) у сумі 36285,82 гривень (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят п`ять тисяч вісімдесят дві копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ ВП 44070187).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду