ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/7975/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року (головуючий суддя Кучугурна Н.В.)

у справі №160/7975/23

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачці у виплаті належної збільшеної додаткової винагороди поліцейським за період з 26.03.2022 до 24.04.2022, компенсації за 10 діб невикористаної додаткової відпустки одному з батьків, які мають двох та більше дітей віком до 15 років, за період з 2015 по 2020 роки та нарахуванні і виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- зобов`язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України нарахувати та виплатити збільшену додаткову винагороду поліцейським, встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 та Дорученням НПУ від 05.05.2022 №2939/01/25-2022 позивачці за період з 26.03.2022 до 24.04.2022 в сумі 24640 грн.;

- зобов`язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України нарахувати та виплатити позивачці компенсацію за 10 діб невикористаної додаткової відпустки одному з батьків, які мають двох та більше дітей віком до 15 років, за період з 2015 по 2020 рік у сумі 25846,61 грн;

- зобов`язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України нарахувати та виплатити позивачці одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у сумі 178341,66 грн. з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка з 21.05.1999 по 06.11.2015 проходила службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 по 12.12.2022 - в Національній поліції України. Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 02.12.2022 № 413 о/с з 12.12.2022 позивачку звільнено зі служби в поліції за власним бажанням. Станом на день видачі цього наказу відповідач не провів з позивачкою повного розрахунку, а саме: не виплатив компенсацію за невикористані 10 діб додаткової відпустки одному з батьків, які мають двох та більше дітей віком до 15 років, за період з 2015 по 2022 рік; частину додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 та Дорученням НПУ від 05.05.2022 №2939/01/25-2022, за період з 26.03.2022 до 24.04.2022 та одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Звернення позивачки із заявами щодо проведення з нею повного розрахунку при звільненні залишились без задоволення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо відмови позивачці у виплаті компенсації за 10 діб невикористаної додаткової відпустки одному з батьків, які мають двох та більше дітей віком до 15 років, за період з 2015 по 2020 роки.

Зобов`язано Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України нарахувати та виплатити позивачці компенсацію за 10 діб невикористаної додаткової відпустки одному з батьків, які мають двох та більше дітей віком до 15 років, за період з 2015 по 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд виходив з наявного у позивачки права на отримання компенсації за невикористану додаткову відпустку як жінки, що має двох та більше дітей віком до 15 років, за період з 2015 по 2020 роки, оскільки лише починаючи з 09.05.2021 у зв`язку із внесенням змін до ст. 19 Закону України «Про відпустки» та ст. 182-1 Кодексу законів про працю України у її чоловіка з`явилось право на таку додаткову соціальну відпустку, тому вимоги відповідача про необхідність надання документів про невикористання чоловіком позивачки права на таку додаткову соціальну відпустку за кожен рік окремо за 2015-2020 роки, суд визнав неправомірними.

Стосовно оскаржуваної позивачкою відмови у нарахуванні і виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби суд, посилаючись на Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанову Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 та Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зазначив, що поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Тому суд дійшов висновку, що відповідач, виплативши позивачці одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 23 календарні роки служби, діяв правомірно та на підставі вимог чинного законодавства.

Щодо позовних вимог про виплату збільшеної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, за період з 26.03.2022 до 24.04.2022, суд виходив з того, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, не має регулярного характеру та виплачується на підставі наказів командирів (начальників) за наявності певних умов, а саме: на період дії воєнного стану пропорційно часу участі у відповідних заходах. Суд за встановлених у справі обставин дійшов висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у збільшеному розмірі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Позивачка вважає, що висновок суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виплату належної збільшеної додаткової винагороди поліцейським за період з 26.03.2022 до 24.04.2022 та нарахуванні і виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, не відповідає обставинам справи. Фактично спір в частині цих вимог залишився невирішеним по суті і позивачку цим рішенням позбавлено доступу до правосуддя.

Позивачка зазначає, що з огляду на відсутність (механізму) правового врегулювання питання виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби жінці, яка має неповнолітніх дітей і звільнена в особливий період, положеннями Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, використання якого є необхідним для реалізації права позивачки на одноразову грошову допомогу при звільненні згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може позбавляти позивачку відповідного права як такого.

Позивачка наполягає на наявності у неї права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, оскільки Законодавство України окремо не розмежовує військову службу за тендерними ознаками, тобто окремо не визначає військову службу жінок і військову службу чоловіків. А Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в питаннях пенсійного забезпечення об`єднує поняття військова служба, служба в поліції, в судовій охороні, в кримінально-виконавчій службі та інших службах, зазначених в ньому.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачеві у нарахуванні і виплаті збільшеної додаткової винагороди поліцейським, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, позивачка вказує, що дії працівників ДВБ НПУ мають ознаки дискримінації відносно позивачки за ознаками статі, як жінки та матері, яка утримує двох неповнолітніх дітей, що в підсумку призводить до неотримання заслужених позивачкою виплат, а враховуючи умисну протиправну затримку в підготовці матеріалів для призначення пенсії, призводить до позбавлення позивачки і її неповнолітніх дітей, які перебувають на утриманні, засобів для існування. На думку позивачки невключения її до списків на отримання додаткової збільшеної винагороди відбулося не через помилку, оскільки вчинення дисциплінарних проступків нею не допускалось, а правових підстав для фінансових покарань Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» не передбачено. Позивачка вважає, що мова йде про дискримінацію за ознаками статі, негативного ставлення до материнства, зведення якихось особистих рахунків або помсти, задоволення власних амбіцій, комплексів тощо. Незважаючи на те, що в період з 26.03.2022 до 24.04.2022 позивачка не була ні на лікарняному, ні у відпустці, а нарівні з усіма поліцейськими Дніпропетровського управління ДВБ НПУ несла службу, взагалі виявилась відсутньою у списках як поліцейська, що заслуговує на збільшену додаткову винагороду до 70000 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки одному з батьків, які мають двох та більше дітей віком до 15 років, виплачується у разі підтвердження, що один з батьків не скористався правом на додаткову соціальну відпустку, передбачену статтею 19 Закону України «Про відпустки», за кожен рік окремо. Отже, грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку на дітей при звільненні виплачується у разі підтвердження, що один з батьків не скористався правом на таку додаткову соціальну відпустку за кожен рік окремо. Відповідач вважає, що оскільки позивачкою не підтверджено факт використання такої відпустки у період 2015-2020 років батьком дітей - ОСОБА_2 , тому відсутня бездіяльність Департаменту щодо компенсації позивачці за 10 діб невикористаної додаткової відпустки одному з батьків, які мають двох та більше дітей віком до 15 років за період з 2015 по 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

В судовому засіданні позивачка, представник відповідача підтримали доводи, викладені в своїх апеляційних скаргах.

Також позивачка відповідно до поданого письмового відзиву заперечує проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просить залишити рішення суду в частині задоволених позовних вимог без змін як законне та обґрунтоване.

Відповідач у поданому відзиві на апеляційну скаргу позивачки не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає їх необґрунтованими, оскільки позивачкою в апеляційній скарзі не наведено доводів із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження судом доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

З приводу збільшеного розміру додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, відповідач звертає увагу, що додаткова збільшена винагорода поліцейським не є безумовною додатковою винагородою, а нараховується та виплачується з певних підстав, та не носить фіксованого характеру, а встановлений лише граничний розмір. У разі не здійснення поліцейським дій (заходів) з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, до забезпечення яких можуть залучатися поліцейські, визначених додатком 2 до Методичних рекомендацій щодо виплати додаткової винагороди поліцейським під час дії воєнного стану, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, додаткова збільшена винагорода поліцейським не нараховується та не виплачується. Щодо нарахування та виплати позивачці одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення відповідач зазначає, що відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Закони України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про Національну поліцію» та Положення, розмежовують такі поняття, як «військова служба» та «служба в поліції», «військовослужбовець» та «поліцейський», тому оскільки позивачка проходила службу в поліції на посаді поліцейського відсутні правові підстави для нарахування та виплати їй одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Позивачка подала письмову відповідь на відзив відповідача на апеляційну скаргу позивачки, в якій вважає позицію відповідача проявом дискримінації за ознаками статі та негативного ставлення до материнства.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка ОСОБА_1 з 21.05.1999 по 06.11.2015 проходила службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 по 12.12.2022 - в Національній поліції України.

Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 02.12.2022 № 413 о/с «По особовому складу» відповідно до пункту 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 (0064939), старшого інспектора з режиму секретності Дніпропетровського управління, з 12 грудня 2022 року, з виплатою компенсації за 27 діб невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році, установивши розмір премії за грудень 2022 року в розмірі 45,779 %.

В цьому ж наказі вказано, що станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби становить 23 роки 06 місяців 22 дні; трудовий стаж - 02 роки 09 місяців 28 днів; страховий стаж для призначення пенсії - 26 років 04 місяці 20 днів.

Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 22.12.2022 № 426 «По особовому складу» внесені зміни до наказу Департаменту від 02.12.2022 № 413 о/с в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 та викладено його в новій редакції: «відповідно до пункту 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 (0064939), старшого інспектора з режиму секретності Дніпропетровського управління, із 12 грудня 2022 року, з виплатою компенсації за 27 діб невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році, 10 діб невикористаної додаткової відпустки одному з батьків, які мають двох та більше дітей 15 років, за 2021 рік та 10 діб невикористаної додаткової відпустки одному з батьків, які мають двох та більше дітей віком до 15 років, за 2022 рік, установивши розмір премії за грудень 2022 року в розмірі 45,779 %. Станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби становить 23 роки 06 місяців 22 дні; трудовий стаж - 02 роки 09 місяців 28 днів; страховий стаж для призначення пенсії - 26 років 04 місяці 20 днів.

30.01.2023 ОСОБА_1 звернулась до відповідача з інформаційним запитом, в якому просила надати їй повну інформацію про нараховані і виплачені суми, належні їй при звільненні, розшифровуючи кожну складову.

Листом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 09.02.2023 №10зі/42-03/03-2023 позивачку повідомлено, що у грудні 2022 року їй було нараховано:

грошове забезпечення з 01.12.2022 до 12.12.2022 (12 днів) в сумі 6003,08 грн (із розрахунку: посадовий оклад з 01.12.2022 до 12.12.2022 в сумі 1006,45 грн (2600,00 грн / 31 день * 12 днів) + оклад за спеціальне звання з 01.12.2023 до 12.12.2022 в сумі 774,19 грн (2000,00 грн / 31 день * 12 днів),

надбавка за стаж служби з 01.12.2022 до 12.12.2022 в сумі 801,29 грн. (2070,00 грн / 31 день*12 днів) + надбавка за службу в умовах режимних обмежень з 01.12.2022 до 12.12.2022 в сумі 503,23 грн (1 300,00 грн / 31 день 12 днів) + надбавка за специфічні умови проходження служби з 01.12.2022 до 12.12.2022 в сумі 1032,77 грн (2 668,00 грн / 31 день *12 днів) + премія з 01.12.2023 до 12.12.2022 в сумі 1885,15 грн ((10 638,00 грн *45,779%) / 31 день * 12 днів);

індексація з 01.12.2022 до 12.12.2022 в сумі 1100,27 грн (2 842.36 грн / 31 день * 12 днів);

грошова компенсація за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку за фактично відпрацьований час у 2022 році (27 діб) в сумі 13 957,17 грн (із розрахунку; посадовий оклад 2600,00 грн - оклад за спеціальне звання 2000,00 грн + надбавка за стаж служби 2070,00 грн (45%) + надбавка за службу в умовах режимних обмежень 1300,00 грн (50%) надбавка за специфічні умови проходження служби 2 668,00 грн (40%) + премія (45,779%) 4 869,97 грн = 15 507,97 грн /30 день * 27 діб);

одноразова грошова допомога при звільненні в сумі 89170,83 грн із розрахунку: посадовий оклад 2600,00 грн + оклад за спеціальне звання 2000,00 грн + надбавка за стаж служби 2070,00 грн (45%) + надбавка службу в умовах режимних обмежень 1300,00 грн (50%) + надбавка за специфічні умови проходження служби 2668,00 грн (40%) + премія 4869,97 грн (45,779%) = 15507,97 * 25% * 23 роки;

грошова компенсація за невикористані додаткові відпустки одному з батьків, які мають двох та більше дітей віком до 15 років, за 2021 та 2022 роки (20 діб) в сумі 10338,65 грн (із розрахунку: посадовий оклад 2600,00 грн - оклад за спеціальне звання 2000,00 грн + надбавка за стаж служби 2070,00 грн (45%) + надбавка за службу в умовах режимних обмежень 1300,00 грн (50%)+надбавка за специфічні умови проходження служби 2668,00 грн (40%) + премія 4869,97 грн (45,779%) = 15 507,97 грн /30 день * 20 діб);

додаткова винагорода на період дії воєнного стану з 21.11.2022 до 12.12.2022 в сумі 21645,14 грн.

Із відрахуванням обов`язкових податків і зборів на особистий картковий рахунок, відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», позивачці перераховано кошти в сумі 140081,91 грн (платіжні доручення від 21.12.2022 № 2089, від 23.12.2022 № 2193, № 2197, № 2200).

30.01.2023 ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою, в якій просила нарахувати і виплатити належну їй недоотриману компенсацію за 10 діб невикористаної додаткової відпустки одному з батьків, які мають двох та більше дітей віком до 15 років, починаючи з 2015 року.

Листом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 01.03.2023 №Д-282/42-05ЦА/03-2023 позивачку повідомлено, що нею не підтверджено не використання права на таку додаткову соціальну відпустку за кожен рік окремо - її чоловіком - ОСОБА_2 за 2015-2020 роки, тому правові підстави щодо нарахування та виплати компенсації за 10 діб невикористаної додаткової відпустки одному з батьків, які мають двох та більше дітей віком до 15 років, за період з 2015 року до 2020 року, відсутні.

30.01.2023 ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою, в якій просила виплатити їй одноразову грошову допомога при звільненні зі служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби

Листом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 01.03.2023 №Д-280/42-05ЦА/03-2023 позивачку повідомлено, що вона проходила службу в поліції на посаді поліцейського, тому відсутні правові підстави для нарахування та виплати їй одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше, у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, відповідно до статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

30.01.2023 ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою, в якій просила нарахувати та виплатити належну їй недоотриману додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за 2022 рік.

Листом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 01.03.2023 №Д-283/42-05ЦА/03-20232023 позивачку повідомлено, що відповідно до наказів Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України «Про виплату додаткової винагороди поліцейським Департаменту» від 28.03.2022 № 63, від 28.04.2022 №177 о/с, від 27.05.2022 №96, від 29.06.2022 № 121, від 29.08.2022 № 146, від 28.09.2022 №164, від 03.10.2022 № 166, від 05.10.2022 № 168, від 22.11.2022 № 182, від 23.11.2022 №206 та від 23.12.2022 №226 позивачці нараховано зазначену винагороду за періоди: з 24.02.2022 до 25.03.2022 - в сумі 30000,00 грн, з 26.03.2022 до 24.04.2022 - в сумі 30000,00 грн, з 25.04.2022 до 24.05.2022 - в сумі 30000,00 грн, з 25.05.2022 до 23.06.2022 - в сумі 30 000,00 грн, з 24.06.2022 до 18.07.2022 - в сумі 25 000,00 грн, з 19.07.2022 до 23.07.2022 - в сумі 5 000,00 грн, з 24.07.2022 до 22.08.2022 - в сумі 30 000,00 грн, з 23.08.2022 до 21.09.2022 - в сумі 16 000,00 грн (згідно з наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 22.08.2022 № ЗІ3 о/с з 29.08.2022 до 11.09.2022 перебування в щорічній черговій оплачуваній відпустці), з 22.09.2022 до 21.10.2022 - в сумі 30000,00 грн, з 22.10.2022 до 20.11.2022 - в сумі 30000,00 грн, з 21.11.2022 до 01.12.2022 - в сумі 11000,00 грн.

Із відрахуванням обов`язкових податків і зборів на особистий картковий рахунок, відкритий в АТ КБ «Приватбанк», позивачці перераховано 29550,00 грн (загальне платіжне доручення від 30.03.2022 № 332), 29 550,00 грн (загальне платіжне доручення від 02.05.2022 № 556); 29550,00 грн (загальне платіжне доручення від 01.06.2022 № 772); 29550,00 грн (платіжне доручення від 01.07.2022 № 982); 24625,00 грн (загальне платіжне доручення від 29.08.2022 № 1232); 4925,00 грн (загальне платіжне доручення від 28.09.2022 № 1508); 29550,00 грн (загальне платіжне доручення від 03.10.2022 № 1541); 15760,00 грн (загальне платіжне доручення від 05.10.2022 № 1581); 29550,00 грн (загальне платіжне доручення від 03.11.2022 № 1794); 29550,00 грн (загальне платіжне доручення від 24.11.2022 № 1972); 10835,00 грн (загальне платіжне доручення від 23.12.2022 № 2193).

Відповідно до наказів Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України «Про виплату додаткової винагороди поліцейським Департаменту» від 16.06.2022 №115, від 14.07.2022 № 125 позивачці нараховано збільшену додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168: за період з 25.04.2022 до 24.05.2022 - в сумі 23520,00 грн та з 25.05.2022 до 23.06.2022 - в сумі 24 640,00 грн.

Із відрахуванням обов`язкових податків і зборів на особистий картковий рахунок позивача, відкритий в АТ КБ «Приватбанк», позивачці перераховано 23 167,20 грн (платіжне доручення від 22.06.2022 № 827), 24270,40 грн (платіжне доручення від 25.07.2022 № 1028).

Згідно з наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України «Про виплату додаткової винагороди поліцейським Департаменту» від 23.12.2022 №228 позивачці нараховано додаткову винагороду за період з 02.12.2022 до 12.12.2022 - в сумі 10645,14 грн.

Із відрахуванням обов`язкових податків і зборів на особистий картковий рахунок позивача, відкритий в АТ КБ «Приватбанк», позивачці перераховано 10 485,46 грн (платіжне доручення від 23.12.2022 № 2193).

Не погодившись з такими відмовами, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає за необхідне зазначити таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регламентуються нормами Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (абз.1 ч.1 ст.59 Закону № 580-VIII).

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України (ч.3 ст.59 Закону № 580-VIII).

Відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції (ст.60 Закону № 580-VIII).

Відповідно до частин першої та другої статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 92 Закону № 580-VIII в редакції на час виникнення спірних правовідносин поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР установлено державні гарантії права на відпустки, визначено умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Одним із видів відпусток згідно зі ст. 4 Закону України №504/96-ВР є соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону).

Відповідно до ч. 7 ст. 20 Закону №504/96-ВР додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 цього Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч.1 ст. 24 Закону України №504/96-ВР). Аналогічні положення містяться у частині першій статті 83 КЗпП України.

В даному випадку спірним є питання виплати позивачці грошової компенсації за всі не використані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 19 Закону України №504/96-ВР, за період 2015-2020 роки.

Відповідно до ст.19 Закону №504/96-ВР в редакції, що діяла до 09.05.2021, жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною» від 15.04.2021 № 1401-IX, який набрав чинності 09.05.2021, внесені зміни до ст. 19 Закону України «Про відпустки», а саме: слова «Жінці, яка працює і має» замінено словами «Одному з батьків, які мають».

Отже, з 09.05.2021 розширено коло осіб, які мають право на визначену ст.19 Закону №504/96-ВР щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів, і за змістом цієї норми до таких осіб, зокрема, включено не тільки матір, а і батька двох або більше дітей віком до 15 років.

Судом першої інстанції встановлено, відповідачем не заперечується, що позивачка є матір`ю двох дітей віком до 15 років, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не оспорюючи право позивачки на отримання компенсації за невикористані дні додаткової соціальної відпустки, передбаченої ст. 19 Закону №504/96-ВР, за період 2015-2020 роки, відповідач вважає, що для реалізації такого права ОСОБА_1 повинна надати роботодавцю докази, що така відпустка не була використана у спірному періоді її чоловіком, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки право на отримання такої відпустки обома батьками законодавством не передбачено, в свою чергу роботодавець самостійно встановити вказану обставину не може.

За наведеного вище правового регулювання, виходячи з закріпленого статтею 58 Конституції України принципу незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів в часі, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про помилковість доводів відповідача, оскільки у спірний період 2015-2020 роки виключно матір двох або більше дітей віком до 15 років мала право на додаткову відпустку, передбачену ст.19 Закону №504/96-ВР, і відповідно, тільки матір таких дітей набула право на отримання компенсації за невикористані нею дні додаткової соціальної відпустки за цей період.

Отже, вимога відповідача про надання позивачкою документів на підтвердження того, що ця соціальна відпустка не використана у спірному періоді іншим із батьків, є безпідставною, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачці при звільненні зі служби в поліції мала бути виплачена компенсація за 10 діб невикористаної додаткової відпустки, передбаченої ст.19 Закону №504/96-ВР, за період з 2015 по 2020 рік.

Стосовно розрахунку конкретних сум виплат, які належить відповідачу виплатити на користь позивачки, суд першої інстанції правильно зазначив, що таке питання віднесено до компетенції відповідача, а суд не може перебирати на себе повноваження Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та втручатись в його дискреційні повноваження.

Щодо позовних вимог в частині оскарження відмови у нарахуванні і виплаті позивачці одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд апеляційної інстанції, погоджується з судом першої інстанції, виходячи з такого.

За правилами ст.102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ , як в ньому зазначено, визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до ст.1-2 Закону №2262-ХІІ особами, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, є, зокрема:

особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу (пункт «а»);

особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту (пункт «б»).

Правовідносини з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби врегульовані статтею 9 Закону №2262-ХІІ, згідно якої:

Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (ч.1 ст.9 Закону).

Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (ч.2 ст.9 Закону).

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки:

які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.

Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу VI вказаного Порядку №260 в редакції на час виникнення спірних правовідносин поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров`я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У разі звільнення із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше.

Поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

В спірному випадку, встановлені вище обставини свідчать, що позивачка звільнена зі служби в поліції за власним бажанням. При звільненні зі служби їй виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби як особі офіцерського складу, яка набула права на пенсію за цим Законом, звільнена зі служби за власним бажанням та має вислугу 23 роки, що в повній мірі відповідає вимогам частини другої статті 9 Закону № 2262-ХІІ та наведених вище нормативно-правових актів.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковим твердження позивачки, що на неї розповсюджуються положення ч.1 ст.9 Закону України № 2262-ХІІ, якою передбачена виплата одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років.

Означена норма Закону, на яку посилається позивачка, встановлює право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні із служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення для певних осіб, а саме: військовослужбовців-жінок, які мають дитину (дітей) віком до 16 років, до яких позивачка не відноситься.

Суд вважає цілком неправильним ототожнення позивачкою понять військовослужбовець-жінка та поліцейський-жінка, оскільки військова служба та служба в поліції є різними видами державної служби, військовослужбовець і поліцейський мають різні повноваження, правове положення та статус.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною країни, її незалежності та територіальної цілісності.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями (ч.3 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (п.5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008).

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1 ст.3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

За змістом вказаного Закону військовослужбовцем є громадянин, який проходить службу в Збройних силах або у інших військових формуваннях, які створені відповідно до законодавства.

Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (ч.1 ст.4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

В той же час, як зазначено вище, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (ч.1 ст.59 Закону України «Про Національну поліцію»).

Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку (ст.1 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до ст.2 цього Закону завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Суд також враховує, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» розмежовує такі поняття, як «військова служба» та «служба в поліції», «військовослужбовець» та «поліцейський».

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що позивачка в розумінні Законів України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про Національну поліцію» не перебувала на військовій службі, а проходила службу в Національній поліції і має спеціальне звання поліції, а також враховуючи, що питання виплати поліцейським одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби за власним бажанням в повній мірі врегульовано законодавчо, суд апеляційної інстанції вважає відсутніми підстави розповсюджувати на спірні відносини положення ч.1 ст.9 Закону № 2262-ХІІ і застосовувати це правило як аналогію закону.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач, виплативши позивачці одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби за власним бажанням в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 23 календарні роки служби, діяв правомірно та на підставі вимог чинного законодавства, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про нарахування позивачці додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, у збільшеному розмірі за період з 26.03.2022 до 24.04.2022 суд апеляційної інстанції також погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для їх задоволення.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжувався парламентом до 25 квітня, 25 травня, 23 серпня, 21 листопада 2022 року, а також до 19 лютого, 20 травня, 18 серпня, 15 листопада 2023 року, 14 лютого 2024 року.

28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», яка передбачає виплату додаткової грошової винагороди, зокрема, поліцейським на період дії воєнного стану.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 в первинній редакції установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Відповідно до абз.1 п.1 Постанови № 168 в редакції із змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ № 217 від 07.03.2022, № 350 від 22.03.2022, які застосовуються з 24 лютого 2022 року, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

З`ясовані судом у цій справі фактичні обставини, не спростовані сторонами, свідчать, що позивачці за період з 26.03.2022 до 24.04.2022 нарахована передбачена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн. Із відрахуванням обов`язкових податків і зборів на особистий картковий рахунок позивачки, відкритий в АТ КБ «Приватбанк», перераховано 29550,00 грн.

Спірним є питання наявності у позивачки права на отримання додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 у збільшеному розмірі за вказаний період з 26.03.2022 до 24.04.2022.

Виходячи з наявних у справі доказів, судом встановлено, що Головою Національної поліції України видано Доручення від 05.05.2022 № 2939/01/25-2022 «Про підготовку матеріалів для виплати збільшеної додаткової винагороди поліцейським», яким відповідно до пп.4, 16 п.11 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877, з метою виплати збільшеної додаткової винагороди поліцейським, передбаченої постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2022 № 168, з урахуванням наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.04.2022 № 102 та від 30.04.2022 № 125 «Про визначення районів ведення бойових дій», доручено, в тому числі керівникам міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України надати до 09.05.2022 до ДОАЗОР інформацію про особисте виконання завдань за період з 26 березня по 24 квітня 2022 року, з урахуванням Методичних рекомендацій щодо виплат додаткової винагороди поліцейським під час дії воєнного стану (ДДЗ від 23 березня 2022 року № 355-1/ВС) та оновлених коригувальних коефіцієнтів щодо категорії районів проведення бойових дій (за інтенсивністю обстрілів і бойових дій) для встановлення додаткової збільшеної винагороди, що додаються, з метою прийняття рішення про встановлення розміру збільшеної додаткової винагороди; сформувати списки поліцейських з обрахунком розміру додаткової збільшеної винагороди за період з 26 березня по 24 квітня 2022 року з урахуванням Методичних рекомендацій та оновлених коригувальних коефіцієнтів.

Начальником Дніпропетровського управління ДВБ НПУ сформовано та надіслано до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції «Список поліцейських (з обрахунком розміру винагороди), які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо у районах у період здійснення зазначених заходів та заслуговують на збільшену додаткову винагороду до 70000 грн у 2022 році» за період з 26.03.2022 до 24.04.2022.

Зазначений список затверджений наказом ДВБ НПУ від 12.05.2022 № 85 «Про виплату збільшеної додаткової винагороди поліцейським Департаменту».

До цього списку майор поліції ОСОБА_1 - старший інспектор з режиму секретності Дніпропетровського управління ДВБ НПУ (позивачка) не включена, у зв`язку з чим наказ про виплату позивачці збільшеної додаткової винагороди (додатково до 70 000 грн) за період з 26.03.2022 до 24.04.2022 відповідачем не видавався, відповідно, така винагорода позивачці не нараховувалася і не виплачувалася.

За позицією позивачки невиплата їй збільшеної додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, має ознаки дискримінації відносно неї за ознаками статі, як жінки та матері, яка утримує двох неповнолітніх дітей. При цьому позивачка зазначає, що вчинення дисциплінарних проступків нею не допускалось, позивачка не була ні на лікарняному, ні у відпустці, а нарівні з усіма поліцейськими Дніпропетровського управління ДВБ НПУ несла службу; інші працівники Дніпропетровського управління ДВБ НПУ отримали додаткову винагороду в однаковому обсязі. За таких обставин позивачка вважає невиплату їй частини грошового забезпечення несправедливою і неправомірною.

Суд апеляційної інстанції вважає доводи позивачки помилковими, такими, що фактично ґрунтуються на неправильному трактуванні правових норм, які регулюють виплату поліцейським додаткової винагороди під час дії воєнного стану.

Аналіз Постанови Кабінету Міністрів України №168 в редакції, що діяла у спірний період, свідчить, що передбачена цією Постановою додаткова винагорода у збільшеному до 100 000 грн. розмірі, на відміну від додаткової винагороди в розмірі 30000 грн., має індивідуальний характер, виплачується, зокрема, тим поліцейським, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. При цьому виплата такої винагороди здійснюється не у фіксованому розмірі, а пропорційно часу участі поліцейського у відповідних діях та заходах.

Отже, підставою для виплати поліцейському додаткової винагороди у розмірі до 100000 гривень є безпосередня участь поліцейського у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Пунктом 24 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

З метою врегулювання питань нарахування та виплати додаткової винагороди та додаткової винагороди у збільшеному розмірі, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, за підписом Голови Національної поліції України І. Клименка розроблено Методичні рекомендації щодо виплати додаткової винагороди поліцейським під час дії воєнного стану, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану`від 23.03.2022 № 355-1/ВС.

Як додаток до Методичних рекомендацій Головою Національної поліції України затверджено Порядок документального підтвердження (в умовах воєнного стану) безпосередньої участі поліцейських у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження проведення перебування поліцейських в районах проведення зазначених заходів.

Відповідно до вказаного Порядку для документального підтвердження безпосередньої участі поліцейських Національної поліції України у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також для підтвердження перебування поліцейських в районах проведення зазначених заходів можуть використовуватися такі документи (підписані або затверджені керівником органу, підрозділу): наказ; доручення; стройова записка; список особового складу, який залучався до виконання завдань; рапорт, доповідна записка начальника органу, підрозділу Національної поліції України про участь кожного поліцейського (у тому числі з числа оперативно підпорядкованого складу) у виконанні завдань; розрахунок; книга нарядів.

Відповідно до п. 2 розділу І Методичних рекомендацій виплата винагороди здійснюється органом, установою за місцем постійного проходження служби поліцейського, де він призначений на штатну посаду на підставі наказів такого органу, установи. Видання наказу здійснюється щомісяця не пізніше 28 числа (до завершення воєнного стану).

Згідно з п. 3 розділу І Методичних рекомендацій розрахунковий місячний період для виплати винагород визначається з 24 лютого по 25 березня, а в подальшому з 26-го числа поточного місяця на наступні 30 днів періоду дії воєнного стану. У разі, якщо воєнний стан у розрахунковому місячному періоді визначений у меншій кількості календарних днів, ніж розрахунковий місячний період, то розмір винагород визначається шляхом ділення їхніх місячних розмірів на кількість календарних днів, коли був воєнний стан у розрахунковому місячному періоді.

За правилами у пункті 1 розділу II Методичних рекомендацій додаткова винагорода встановлюється пропорційно та виплачується поліцейським за календарний період проходження служби в розрахунковому місячному періоді з урахуванням умов щодо періодів, які не враховуються до періоду, за який може бути встановлена винагорода згідно з розділом IV цих Методичних рекомендацій.

Відповідно до пункту 2 розділу II Методичних рекомендацій додаткова винагорода встановлюється, ураховуючи кількість календарних днів проходження служби, крім періодів, зазначених у пункті 1 розділу IV цих Методичних рекомендацій. Обрахунок додаткової винагороди проводиться шляхом ділення місячного розміру додаткової винагороди 30 000 на кількість календарних днів у розрахунковому місячному періоді дії воєнного стану та множення на кількість днів проходження служби за виключенням періодів, зазначених у п. 1 розділу IV.

Виходячи зі змісту пункту 3 розділу II Методичних рекомендацій для оформлення наказу про встановлення додаткової винагороди керівниками структурних підрозділів або відокремлених підрозділів органу (установи) поліції подаються списки поліцейських з пропорційно обрахованим розміром винагороди, що пропонується до встановлення.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Методичних рекомендацій збільшена додаткова винагорода (до 70 000 грн. додатково до додаткової винагороди) установлюється та виплачується поліцейським, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (далідії (заходів) за фактичний час виконання ними цих службових обов`язків.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій збільшена додаткова винагорода виплачується пропорційно часу участі в діях (заходах) у розрахунковому місячному періоді здійснення дій (заходів) під час воєнного стану, що обраховується за час фактичної участі в діях (заходах).

Перелік дій (заходів) з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної, до забезпечення яких можуть залучатися поліцейські, визначений в додатку 2 до цих Методичних рекомендацій.

Обрахунок персонального розміру збільшеної додаткової винагороди кожного поліцейського проводиться шляхом ділення розрахункового місячного розміру збільшеної додаткової винагороди (з урахуванням пункту 3 розділу І) на кількість календарних днів у розрахунковому місячному періоді дії воєнного стану та множення на кількість днів безпосередньої участі в бойових діях (заходах) і на коригувальний коефіцієнт. У разі залучення до служби на добу, розрахунок добового часу зараховується як два календарних дні, у якому доба почалася та закінчилася.

Розміри коригувальних коефіцієнтів до розрахунку включаються згідно з додатком 2 до цих Методичних рекомендацій.

Час безпосередньої участі в бойових діях (заходах) може бути включений лише в разі здійснення дій (заходів) у районах ведення бойових дій, що затверджені відповідним наказом Головнокомандувача Збройних Сил України.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Методичних рекомендацій підтвердженням здійснення дій (заходів) є список поліцейських з обрахованим у зазначений спосіб розміром винагороди, що пропонується до виплати (додаток 3), який в подальшому є додатком до наказу.

Таким чином, статус поліцейського і виконання ним службових обов`язків за посадою само по собі автоматично не забезпечує особі права на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі

Позивачкою не наведено обставин, які б свідчили про наявність законодавчо визначених умов для виплати їй додаткової винагороди у збільшеному розмірі, як то безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, та обставин, які б свідчили про протиправну бездіяльність відповідача, що полягає у не включенні позивачки до списку поліцейських, які виконують службові обов`язки та заслуговують на додаткову винагороду у збільшеному розмірі, та не прийнятті наказу про здійснення виплати такої додаткової винагороди за спірний період.

За наведеного вище правового регулювання факт виплати у період з 26.03.2022 до 24.04.2022 збільшеної додаткової винагороди іншим поліцейським, про що вказує позивачка, не може бути свідченням протиправної бездіяльності відповідача і, як наслідок, порушення прав позивачки, оскільки, як зазначено вище, додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, має індивідуальний характер, виплачується на підставі наказів командирів (начальників) за наявності певних умов.

Стосовно твердження позивачки, що оскаржувані дії працівників ДВБ НПУ мають ознаки дискримінації відносно позивачки за ознаками статі суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

За приписами пункту 7 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

За практикою Європейського суду з прав людини дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (рішення від 21 лютого 1997 року у справі «Ван Раальте проти Нідерландів») (пункти 48, 49 рішення від 07 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України», заява № 10441/06).

Аналогічний підхід у своїх рішеннях застосовує й Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац 7 пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004).

Відповідно до визначення в ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;

непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;

пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Отже, факт дискримінації може бути встановлений лише у випадку, коли розрізнення у ставленні до особи вмотивоване притаманною їй певною персональною ознакою.

В даному випадку встановлені у справі обставини не дають підстав для висновку про прояви дискримінації по відношенню до позивачки за ознаками статі.

Включення осіб до Списку поліцейських (з обрахунком розміру винагороди), які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо у районах у період здійснення зазначених заходів та заслуговують на збільшену додаткову винагороду до 70000 грн у 2022 році, за період з 26.03.2022 до 24.04.2022, не відбувалось, зокрема, за таким критеріями як стать осіб - поліцейських, які набувають право на збільшену додаткову винагороду, оскільки до цього списку включені як чоловіки, так і жінки-поліцейські.

Дослідивши наявний в матеріалах справи означений Список поліцейських, суд апеляційної інстанції встановив, що формування цього Списку відбувалось згідно наведених вище Методичних рекомендацій і Додатку 2 до них, із визначенням належності виконуваних дій/заходів кожним поліцейським до зазначених в Додатку 2 певних категорій (№№1-12), виходячи із обов`язків поліцейського, виконання яких передбачено визначеними функціональними (посадовими) обов`язками за посадою.

Так, до вказаного Списку включені поліцейські Дніпропетровського управління Департаменту внутрішньої безпеки НПУ, переважно, старші оперуповноважені, оперуповноважені із визначеною відповідно до Додатку 2 до Методичних рекомендацій категорією дій (заходів) № 12, що означає виконання цими поліцейськими «інших практичних функцій в районах бойових дій із (для) забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (несення служби в черговій частині, ситуаційних центрах, логістика, матеріально-технічне, кадрове, фінансове правове та інше забезпечення)». Коригувальний коефіцієнт - 0,6.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що невиплата позивачці збільшеної додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період з 26.03.2022 до 24.04.2022 не є наслідком протиправних дій чи бездіяльності відповідача, тому є правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Виходячи з вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі №160/7975/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко