ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 лютого 2024 року Справа № 280/10526/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Асоціації «Облагрошляхспецбуд» до Запорізької митниці про визнання протиправним таскасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Асоціація «Облагрошляхспецбуд» звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Запорізької митниці, в якому просить:

визнати протиправними та cкacyвaти рiшення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів № UA112080/2023/000031/2 від 06.11.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що для ввезення партії імпортованого товару антрацит, позивачем було надано необхідні документи для підтвердження митної вартості товару відповідно до обраного методу її визначення за ціною договору. Не зважаючи на це, відповідачем було відмовлено в митному оформлені та складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного з причин наявності у митниці інформації про найбільшу величину вартості товару. Позивач вважає, що митним органом були витребувані додаткові документи за відсутності обґрунтованих підстав, визначених ч.3 ст.53 МК України, а всі зауваження відповідача до поданих документів, умов оплати та поставки товару є необґрунтованими, надуманими та не відповідають дійсності. Відповідачем було здійснено коригування митної вартості товарів та відмова в митному оформлені товарів за митною вартістю, визначеною за основним методом (за ціною контракту), що на думку позивача є безпідставним та підлягає скасуванню. Позивач вважає, що зауваження митного органу про необхідність надання документів, в яких виділено вартість пакування є безпідставними; зауваження митного органу щодо відвантаження товару пізніше 30 днів після отримання 30% передоплати - є необгрунтовани; посилання митного органу на не точне зазначення позивачем, при оформлені митних документів, способу поставки товару - є безпідставним; митний орган помилково включив доставку залізничним транспортом до ст.Запоріжжя-Вантажне Придніпровської залізниці до митної вартості товару; посилання митниці на порушення умов сплати рахунку за договором транспортного експедирування від 03.07.2022 №18072022 - є безпідставними. Крім того, відповідачем не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися ним при визначенні митної вартості товару із застосуванням другорядного методу. Отже на думку позивача, спірне рішення про коригування митної вартості №UA112080/2023/000031/2 від 06.11.2023 не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості.

Ухвалою суду від 20 грудня 2023 рокувідкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення тавиклику учасників справи.

Ухвалою суду від 19 січня 2024 року у задоволенні клопотання представника Запорізької митниці про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.

Від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого, останній позовні вимоги не визнав, просить в задоволені позову відмовити з наступних підстав. Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ митний орган, під час здійснення контролю правильного визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленого декларантом митної вартості, наявності в поданих документів усіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Надані позивачем документи до митного контролю не містять усіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів. У митного органу була наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного/аналогічного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення вартості. Також, підставою для винесення рішення та коригування митної вартості є не подання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у чч.2-3 ст.53 КМУ. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості (№2ґ - резервного) згідно з наявною у митниці інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

У відповіді на відзив зазначено, що позивач не погоджується з доводами, викладеними у відзиві, а тому вважає за необхідне зазначити, що розбіжності зазначені у рішенні Запорізької митниці № UA112080/2023/000031/2 від 06.11.2023 є необгрунтованими та безпідставними. Позивач зазначає, що під час митного оформлення він надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, водночас митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення про таке коригування та, відповідно, спірної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У запереченнях на відповідь на відзив зазначено, що митниця не погоджується з вказаним у відповіді на відзив та вважає, що викладені в ній доводи є необґрунтованими та безпідставними, такими, що не спростовують доводів митниці викладених у відзиві на позовну заяву. Позиція позивача та доводи викладені у відповіді на відзив від 05.01.2024 залишаються незмінними та є аналогічними, викладеними раніше у позовній заяві від 15.12.2023. Позивач лише дублює інформацію зазначену у позовній заяві від 15.12.2023, отже, не враховує надані митницею пояснення, аргументи та заперечення у відзиві на позовну заяву, ніяких обґрунтувань та аргументів з урахуванням наданих митницею пояснень у відзиві на позовну заяву представником позивача не наведено. Отже, позивачем не дотримано вимог ч. 1 ст. 163 КАС України. У відзиві на позовну заяву в повному обсязі митницею викладено заперечення проти позовних вимог позивача, з зазначенням правових підстав позиції митниці, враховуючи фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, які підтверджуються наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.

07.11.2023 до митного контролю та митного оформлення позивачем надіслано засобами електронного зв`язку митну декларацію (далі - МД) в режимі ІМ 40 ДЕ, якій присвоєно №23UA112080011650U2 на товар:

1. товар №1: Плоский прокат з вуглецевої сталі, гарячекатанний, неплакований, без покриття та рельєфного малюнку, у вигляді листків без подальшого оброблення, марки 65 Mn, розмірами (ширина*товщина*довжина): 1260мм * 5,00мм * 3м 15,04 тн.; 1260мм * 6,00мм *3 м 6,11 тн.; 1500мм *8,00мм * 3м 5,94 тн.; 1500мм * 10мм*3м 5,67 тн. (графа 31), загальна вага 32760 (графи 35,38), ціна 26044,20 USD (графа 42). Застосовується для виготовлення інструменту, деталей сільгосптехніки, свердлів, фрез, ножів тощо;

2. товар №2: Плоский прокат з вуглецевої сталі, гарячекатанний, неплакований, без покриття та рельєфного малюнку, у вигляді листків без подальшого оброблення, марки 65 Mn, розмірами (ширина*товщина*довжина): 1200мм* 2,00мм * 3м 16,19 тн.; 1250мм *2,50мм * 3м 9,975тн. (графа 31), загальна вага 26165 (графи 35,38), ціна 21224,73 USD (графа 42). Застосовується для виготовлення інструменту, деталей сільгосптехніки, свердлів, фрез, ножів тощо;

3. товар №3: Плоский прокат з вуглецевої сталі, гарячекатанний, неплакований, без покриття та рельєфного малюнку, у вигляді листків без подальшого оброблення, марки 65 Mn, розмірами (ширина*товщина*довжина): 1200мм * 3,00мм * 3м 15,195тн; 1260мм * 4,00мм * 3м -15,035 тн (графа 31), загальна вага 30230 (графа 35, 38) ціна 24032,86 USD (графа 42). Застосовується для виготовлення інструменту, деталей сільгосптехніки, свердлів, фрез, ножів тощо.

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим)методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

До митного оформлення вказаного товару до митниці разом з ЕМД брокером було надіслано скановані копії документів, що зазначені в графі 44 ЕМД, а саме: 0003 сертифікат якості В02305240409 від 05.07.2023; 0271 пакувальний лист YYН230525 від 05.07.2023; 0325 рахунок-проформа YYН230525 від 25.05.2023; 0380 - YYН230525 рахунок фактура від 05.07.2023; 0705 Коносамент ZM23070271; 0722 накладна УМВС 39964531 від 07.10.2023; 1300 митні декларації 23UA112080011595U9.001, 23UA112080011595U9.003 та 23UA112080011595U9.002 від 06.11.2023.

Крім того, до МД №23UA112080011650U2 позивачем також було надано: 0861 - Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 23С482000305/00031 від 11.07.2023; 1501 - Рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2023/000031/2 від 06.11.2023 1505 - Висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142000-3102-0221 від 02.11.2023; 1701 - Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) 23UA112080010750U6 від 19.10.2023; 1703 - Картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 23UA112080/2023/000366 від 06.11.2023; 3001 - Банківський платіжний документ, що стосується товару СР230529011Е від 29.05.2023, СР230529011Z від 28.06.2023; 3004 - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №17 від 04.09.2023, №А009852 від 11.10.2023; 3014 - Прейскурант (прайс-лист) виробника товару YYН230525 від 25.05.2023; 4104 - Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу YYН230525 від 25.05.2023; 4207 - Договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 294-ЮГЛ від 23.08.2022; 4301 - Договір транспортного експедирування №18072022 від 03.07.2022; 9000 Заявка № 1 від 23.08.2023, технічна довідка №111023-1 від 11.10.2023; 9105 - Єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів 770/ЗЕД/7.20-28.2-34 від 17.10.2023 (уніфіковані митні квитанції); 9107 - Акт про взяття проб (зразків) товарів № 35 від 19.10.2023; 9610 - Копія митної декларації країни відправлення 021720230000173057 від 10.07.2023.

Згідно зазначеної митної декларації, позивач повинен був сплатити 588 461,61 грн, які складаються з: 215108,26 грн+174857,47 грн + 198495,88 грн (СП 01, графи 47).

Проте, митним органом було збільшено основу нарахування:

1. товара №1: з 1 075 541,31 грн до 1 316 424,39 грн, внаслідок чого сума податку, що нараховується згідно з митною вартістю, визначеною митним органом (СП 60, гр.47) склала 263284,88 грн, а різниця між сплатою митних платежів (СП 55, гр.47) становить 48176,62 грн;

2. товара №2: з 874287,34 грн до 1 250 396,13 грн, внаслідок чого сума податку, що нараховується згідно з митною вартістю, визначеною митним органом (СП 60, гр. 47) склала 250079,23 грн, а різниця між сплатою митних платежів (СП 55, гр.47) становить 75221,76 грн;

3. товара №3: з 992479,41 грн до 1 089 567,80 грн, внаслідок чого сума податку, що нараховується згідно з митною вартістю, визначеною митним органом (СП 60, гр. 47) склала 217913,56 грн, а різниця між сплатою митних платежів (СП 55, гр.47) становить 19417,68 грн.

Згідно договору транспортного експедирування №18072022 від 03.07.2022 укладений між ТОВ «ЮСФ ЛОГІСТІКС» (експедитор) та Асоціацією «Облагрошляхспецбуд» (клієнт) та рахунку на оплату №17 від 04.09.2023, експедитор надав клієнту послуги з фрахту Ксінганг, Китай - Гданськ, Польща, вартістю 148 400,00 грн (37100,00 грн кожен контейнер). Сплата вказаного платежу підтверджується платіжним дорученням №3490 від 30.09.2023.

Відповідно акту здачі-приймання робіт № А009852 від 11.10.2023 та рахунку-фактури, які складені на виконання умов договору про надання транспортно-експедиторських послуг №294-ЮГЛ від 23.08.2023 укладений між ТОВ «Юнайтед Глобал Лоджистік» та Асоціацією «Облагрошляхспецбуд», загальна вартість «навантажно-розвантажувальних робіт з порту Гданськ (Польща), послуги з організації міжнародних залізничних перевезень по маршруту Гданськ-Мостиська» складає 224006,61 грн. Сплата вказаного рахунку підтверджується платіжним дорученням №3623 від 13.11.2023.

За результатами опрацювання наданих документів митний орган виявив такі розбіжності:

1. Поставка товару здійснюється згідно контракту від 25.05.2023 № YYH230525. Відповідно до статті 5 контракту від 25.05.2023 № YYH230525 умови упаковки: пачки загорнуті у водонепроникну упаковку і обв`язані сталевими стрічками. При цьому в контракті від 25.05.2023 №YYH230525 відсутні відомості щодо включення в ціну товару, який поставляється, вартості пакування. Згідно ч. 10 ст. 58 МКУ до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема вартість упаковки. Відсутні документи в яких виділено вартість пакування, що унеможливлює перевірити складові митної вартості (неможливість виділення із заявленої ціни товару вартості пакування, не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на пакування, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару).

2. Статтею 4 зовнішньоекономічного договору від 25.05.2023 №YYH230525 передбачено, що відвантаження здійснюється протягом 30 днів після отримання 30% передплати. 30% передплату згідно банківського платіжного документу від 29.05.2023 №CP23052901100E здійснено 29 травня 2023 року. При цьому відвантаження товару по даній зовнішньоекономічній операції згідно коносаменту від 12.07.2023 № ZM23070271 здійснено 12 липня 2023 року.

3. У наданій до митного оформлення заявці від 23.08.2023 №1 вказано умови поставки CIF, а згідно статей 2, 3 зовнішньоекономічного договору від 25.05.2023 №YYH230525, відомостей в наданому до митного оформлення комерційному інвойсі від 05.07.2023 №YYH230525, проформі-інвойсі від 25.05.2023 №YYH230525 умови поставки FOB порт Китаю.

4. Згідно пункту 1.9.3 заявки від 23.08.2023 №1 в перелік послуг, що входять у комплекс транспортно-експедиційних послуг, зокрема включені доставка залізничним транспортом до ст.Запоріжжя-Вантажне, Придніпровської залізниці, митне оформлення вантажу, винагорода експедитора. Вищезазначені послуги не вказані у рахунку-фактурі від 11.10.2023 №А009852 (на транспортно-експедиційні послуги).

5. В графі 70 банківського платіжного документу від 28.06.2023 №CP23062801100Z зокрема зазначено інвойс від 25.06.2023 № YYH230525, натомість до митного оформлення надані комерційний інвойс від 05.07.2023 №YYH230525 та проформа-інвойс від 25.05.2023 №YYH230525.

6. Відповідно до п. 3.5 договору транспортного експедирування від 03.07.2022 №18072022 послуги експедитора, а також витрати й інші платежі здійснені експедитором в інтересах клієнта й пов`язані з виконанням цього договору, оплачуються клієнтом на умовах 100 % передплати. Згідно п. 3.6 договору транспортного експедирування від 03.07.2022 №18072022 клієнт оплачує рахунок експедитора за морське перевезення (фрахт) вантажу до завершення Експедитором внутрішньо портового експедирування й митного оформлення вантажу в порту призначення. До митного оформлення не надано платіжні документи, які б підтвердили таку передплату послуг експедитора.

7. Відповідно до п. 5.2 договору транспортного експедирування від 23.08.2023 №294-ЮГЛ замовник оплачує послуги експедитора на умовах 100 % передплати протягом трьох банківських з дати виставлення рахунку експедитором. До митного оформлення надано рахунок-фактуру від 11.10.2023 №А009852 (на транспортно-експедиційні послуги). До митного оформлення не надано платіжні документи, які б підтвердили таку передплату послуг експедитора.

8. Наданий до митного оформлення прайс-лист виробника товару від 25.05.2023 №YYH230525 адресований конкретному адресату Асоціацієя «Облагрошляхспецбуд», що суперечить суті прайс-листа, як комерційної пропозиції необмеженому колу осіб. Крім цього, даний прайс-лист виробника товару від 25.05.2023 № YYH230525 не містить терміну дії.

Позивачу запропоновано надати (за наявності) додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, враховуючи норми ч. 6 ст. 53 МКУ брокеру було запропоновано за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів. Брокером 06.11.2023 о 18-38 годині засобами електронного зв`язку було надіслано до митниці повідомлення, де було зазначено: «Інші додаткові документи протягом строку визначеного ст. 53 МКУ надаватись не будуть.», проставлено ПІБ, підпис брокера, дату, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, відповідач вважає, що брокер відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість товару.

Таким чином, відповідачем зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 58 МКУ у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МКУ.

Позивач звертає увагу, що з 18.10.2023 по 19.10.2023 відповідачем було проведено частковий митний огляд товару, що підтверджується актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу. Згідно п. 8.3.4. Інформація щодо виконаних завдань та виявлених невідповідностей; проведено частковий митний огляд товару. Прокат сірого кольору, наявні плями іржі, окалина. Здійснено ідентифікацію товару шляхом цифрової фотозйомки. Товар за зовнішніми ознаками відповідає відомостям, що містяться в товаросупровідних документах та митній декларації. Виявлено невідповідності в маркуванні щодо товщини прокату двох позицій: - за маркуванням товщина прокату 7,95 мм та 9,95 мм не відповідає заявленому в митній декларації 8 мм та 10мм відповідно, але фактична товщина 8мм та 10 мм відповідно підтвержена замірами за допомогою штагель-циркуля та відповідає заявленому.

19 жовтня 2023 року Запорізькою митницею згідно акту №35 взяття проб і зразків товарів, було взято 16 кусків зазначеного вище плоского прокату з вуглецевої сталі гарячекатаний, неплакований, без гальванічного або іншого покриття у вигляді листків без подальшого оброблення, марки 65 Mn (по 2 кг з кожного листа).

Згідно висновку №142000-3102-0221 від 02.11.2023 року, надані на дослідження проби можуть бути віднесені до відрізків прокату плоского в вуглецевої (нелегованої) сталі. Товщина проб становить: проба №1 5 мм, проба № 2 6мм, проба № 3 8 мм, проба №4 10 мм, проба № 5 2 мм, проба № 6 2,5 мм, проба №7 3 мм, проба №8 4мм. Покриття та рельєфного малюнка на поверхнях проб наявними методами дослідження не виявлено.

Позивач вважає, що Запорізька митниця не мала законних та обгрунтованих підстав для взяття проб (зразків) товарів, передбачених ч. 1 ст. 356 МК України.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою митниці було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 06.11.2023 № UA112080/2023/000031/2 із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості № 2ґ (резервного) у відповідності з вимогами ст. 64 МКУ.

У митному оформленні ЕМД від 06.11.2023 №23UA112080011595U9 було відмовлено, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.11.2023 №UA112080/2023/000366, відповідно до норм чинного законодавства, з урахуванням положень ч.6 ст. 54, ст. 256 МКУ та Порядку №631. Оформлення вищезазначеного товару брокером було здійснено та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 07.11.2023 №23UA112080011650U2 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ.

Позивач вважає, що відповідачем зазначені документи складені з порушенням норм МКУ, оскільки:

1. зауваження митного органу про необхідність надання документів, в яких виділено вартість пакування є безпідставними, оскільки відповідно умов зовнішньоекономічного договору (контракту) №YYH230525 від 25.05.2023, а саме статтєю 5 зазначено: «Умови упаковки: пачки загорнуті у водонепроникну упаковку і обв`язані сталевими стрічками», що фактично доводить, те що товар не має будь-якого унікального та вартісного пакування, яке не враховано позивачем під час митного оформлення товарів. Сторони контракту погодили, що ціна товару включає вартість товару та його пакування, отже такі витрати включені у ціну товару, а тому зауваження митного органу щодо «відсутності документів в яких виділено вартість пакування, що унеможливлює перевірку складові митної вартості (неможливість виділення із заявленої ціни товару вартості пакування, не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на пакування, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару) є безпідставними, необґрутнтованими та незаконними;

2. зауваження митного органу щодо відвантаження товару пізніше 30 днів після отримання 30% передоплати від Позивача також є необґрунтованим. Так, митним органом не зазначено, як саме дата відвантаження товару впливає/вплинула на рішення про коригування митної вартості;

3. відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) №YYH230525 від 25.05.2023, а саме статті 3 визначено, що порт завантаження і пункт призначення: FOB, будь-який порт Китаю в порти Польщі, що відповідає дійсності, тобто саме так товар прибув з Китаю до порта Польщі. Далі, згідно Заявки №1 від 23 серпня 2023 року експедитор ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК» здійснює експедиторські послуги на умовах поставки CIF залізничним транспортом з Гданськ (Польща) Запоріжжя (Україна). Згідно рахуку фактури та платіжних доручень, позивач сплатив експедитору ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК» за виконану роботу, що підтверджується рахунком №А009852 від 11.10.2023, актом здачі-приймання робіт №А009852 від 11.10.2023 та платіжними дорученнями №3570 від 20.10.2023 та №3623 від 13.11.2023. Тобто, зазначений вид достаки товару був врахований позивачем при поданні митної декларації;

4. позивач зазначає, що ним у повному обсязі сплачено експедитору витрати на митне оформлення вантажу та винагороду, проте митний орган помилково включає доставку залізничним транспортом до ст.Запоріжжя-Вантажне Придніпровської залізниці до митної вартості товару, оскільки відповідно до пп. 2 ч. 11 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 2) витрати на транспортування після ввезення;

5. позивачем було надано митному органу рахунок №17 від 04.09.2023, де зазначено суму, яку буде сплачено експедитору ТОВ «ЮСЛ ЛОДЖІСТІКС», а саме 148400,00 грн.

Щодо наданого до митного оформлення прайс-листа виробника товару від 25.05.2023 №YYH230525, який надано позивачу. Митний орган помилково вважає, що наданий прайс-лист суперечить суті прайс-листа, як комерційної пропозиції необмеженому колу осіб. Крім цього, митним органом зазначено, що даний прайс-лист виробника товару від 25.05.2023 №YYH230525 не містить терміну дії. Прайс-лист є документом довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми для нього. Комерційна пропозиція не може вважатися первинним документом і є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, терміну дії та зазначення конкретного адресата, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Отже, позивачем сплачено митні платежі виходячи з такого розрахунку: 2 569 901,90 грн (ціна товару) + 148 400,00 грн (фракт) + 224 006,16 грн (залізничне перевезення) = 2 942 308,06грн, з яких 20% становить 588 461, 61 грн (графа 47).

Відповідач, в обґрунтування своєї позиції посилається на те, що у митного органу була наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного/ аналогічного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ.

Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до пункту 2 Приміток та додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Отже, надані до митного оформлення документи не містили достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до ст. 58 МК України з поданих документів було неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Проте, позивач стверджує, що подані ним документи повністю узгоджуються та кореспондуються між собою, містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Таким чином, позивач вважає, що відповідачем були витребувані додаткові документи за відсутності обґрунтованих підстав, визначених ч.3 ст.53 МКУ.

Стосовно твердження позивача щодо безпідставного застосування резервного методу відповідачем зазначене, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості митницею здійснено всі митні формальності відповідно до Порядку № 631, норм ст.ст. 52 64 МКУ. В гр. 33 оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості товарів, що підтверджується матеріалами справи, митницею досить повно та обґрунтовано зазначено: обставини прийняття оскаржуваного рішення, які сумніви виникли у правильності визначення митної вартості товарів, чому заявлена митна вартість не може бути визнана, про наявність інформації щодо вищих рівнів митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено з зазначенням вартості на такі товари, про перелік документів за умови надання яких митна вартість може бути визнана; послідовність застосування методів визначення митної вартості після проведення процедури консультацій між митним органом та брокером згідно з вимогами ч. 4 ст. 57 МКУ та інше.

З огляду на те, що застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, (вартість операції) неможливо у зв`язку з тим, що брокером заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, митна вартість товарів визначена із застосуванням другорядного методу згідно з наявною у митниці інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями ГАТТ.

В підтвердження своїх доводів, відповідач приводить зокрема позицію Верховного Суду в постанові від 30.07.2019 по справі №804/16582/14 зазначив: «...митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, їх розбіжностями, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації».

В обгрунтування своєї позиції, позивач звертає увагу суду на те, що приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, відповідач взагалі не навів належних доказів щодо зроблених коригувань, окрім зазначення у повідомленні від 06.11.2023 наступного: «проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару та виявлено, що заявлений рівень митної вартості товарів №№1, 2, 3 нижчий, ніж вартості та їх рівні по митним оформленням проведеним митницями України в митному режимі «імпорт» в максимально наближені терміни».

Крім того, відповідачем не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару із застосуванням другорядного методу.

Суд погоджується з позицією позивача, що зроблені відповідачем коригування митної вартості є необґрунтовані з огляду на незазначення у спірному рішенні порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, зважаючи, зокрема, на умови поставки, інші комерційні умови тощо. Відповідачем не доведено та не підтверджено документально, що імпорт товару за митними деклараціями, які взято відповідачем як джерело для визначення митної вартості, відбувався «у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди», як то зазначено в оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товарів. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої, в постанові від 27.07.2018 по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань та обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В постанові від 08.02.2019 справі №825/648/17 Верховний Суд висловив правову позицію, що у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

В постанові від 09.09.2020 у справі №400/3133/18 Верховний Суд зазначає: «Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду доходить висновку про необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості з огляду на не зазначення у спірному рішенні порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, зважаючи, зокрема, на умови поставки, інші комерційні умови тощо».

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не може розцінюватися як заниження декларантом митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

По даному питанню Верховний Суд в постанові від 28.10.2020 у справі №1.380.2019.000724 вказує на наступні висновки: «У постановах від 8 лютого 2019 року у справі N.2825/648/17 та від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19 Верховний Суд також зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації САІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також, слід врахувати, що в САІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить усіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.».

Верховний Суд в постанові від 20.09.2023 у справі №821/411/18 сформулював правовий висновок, згідно з яким в силу частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Таким чином, враховуючи вказане, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`зок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За правилами частини першоїстатті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 2684,17 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3705 від 18.12.2023 на суму 1256,00 грн та платіжною інструкцією № 3697 від 13.12.2023 на суму 1428,17 грн.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1ст.4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до приписів пп.1п.3 ч.2ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, встановлено ставку судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановленоз 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осібу сумі 2684,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору

Відповідно до матеріалів справи позов подано до суду за допомогою системи «Електронний суд» та заявлено вимогу майнового характеру (визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів).

За змістом статей 50, 279 МКУ, статті 190 Податкового кодексу України митна вартість товарів є базою для оподаткування для нарахування митних платежів, які сплачуються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Ціною позову у даній справі є різниця між податками, нарахованими на митну вартість товару, заявлену декларантом, та податками, нарахованими на митну вартість, визначену митницею.

Отже, різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною митницею з урахуванням оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів (гр. 47 ЕМД, яка міститься в матеріалах справи, спосіб розрахунку 55 - зазначені митні платежі позначаються відповідним кодом розрахунку відповідно до Класифікатора способів розрахунків, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011) в загальній сумі становить 142 816,06 грн, що є ціною позову (1,5 відсотка ціни позову буде 2142,24 грн, що є менше ніж 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023).

Відтак, з урахуванням положень ч. 3 ст. 4 Закону № 3674-VI (оскільки позивачем до суду подано позов в електронній формі за допомогою системи «Електронний Суд») сума судового збору, що підлягала сплаті при поданні позову з вимогами майнового характеру в даній справі повинна складати 2 147,20 грн (2 684,00 грн * 0,8).

Таким чином, позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі.

Отже, судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору в сумі 2147,20 грн підлягають відшкодуванню відповідно достатті 139 КАС України, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, яким прийнято протиправні рішення про коригування митної вартості товарів, а самеЗапорізької митниці.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1статті 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн суд зазначає наступне.

За змістомстатті 132 КАС Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належатьвитрати,зокрема, напрофесійну правничу допомогу.

Відповідно до положеньстатті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).

За результатами розгляду справивитратинаправничу допомогуадвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2).

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат направничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7).

Частиною 7статті 139 КАС Українипередбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до положеньстатті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару адвоката визначається за погодженням адвоката з клієнтом в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (постанови від 17.03.2021 у справі №280/1266/19, від 25.03.2021 у справі №645/3044/17, від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а тощо), при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були таківитратипонесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначенівитратимають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано:

ордер серії АР №1153446 від 14.12.2023;

договір № б/н про надання правничої допомоги від 23.11.2023 (далі - Договір), укладений між позивачем (Клієнт) та адвокатом Сухоруковою Надією Миколаївною, предметом договору є здійснення адвокатом представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором;

детальний опис робіт (наданих послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі, відповідно до якого розмір витрат на професійну правничу допомогу по справі №280/10526/23 складає 4000,00 грн, виходячи з наступного розрахунку: складання позовної заяви від 15.12.2023, подання відповіді на відзив 4000,00 грн;

акт прийманння передачі наданих послуг від 05.01.2024, відповідно до якого Адвокат якісно та в повному обсязі надав наступні юридичні послуги по справі №280/10526/23, а саме: складання позовної заяви від 15.12.2023, подання відповіді на відзив 4000,00 грн;

платіжна інструкція від 05.01.2024 №3733, відповідно до якої позивач сплатив на користь адвоката кошти в сумі 4000,00 грн, призначення платежу: за складання позовної заяви від 15.12.2023, подання відповіді на відзив по справі №280/10526/23.

Відповідачем подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. В обґрунтування клопотання зазначено, що зазначений розмір гонорару є неспівмірними та не підтверджується належними й допустимими доказами. В якості доказів на підтвердження заявлених до стягнення вимог щодо отримання професійної правничої допомоги до матеріалів справи надано: Договір про надання правничої допомоги від 23.11.2023 б/н, Детальний опис робіт (Додаток 1 до договору) від 05.01.2024, Акт приймання-передачі наданих послуг від 05.01.2024, платіжну інструкцію від 05.01.2024 №3733, платіжну інструкцію від 18.12.2023 № 3705 щодо часткової сплати судового збору (яка вже раніше надавалась), Ордер від 14.12.2023. Вказує, що залучення представника (адвоката) до розгляду справи не є обов`язком, а правом сторони у зв`язку з неможливістю брати участь у розгляді справи через самопредставництво. Зазначено, що номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане, є обов`язковими реквізитами ордеру. Відтак, з огляду на вищевказане, слід дійти висновку про те, що до матеріалів справи не додано належних документів, які б підтверджували волевиявлення позивача (Асоціації «Облагрошляхспецбуд» в особі директора Сухорукова М.В.) на надання повноважень адвокату Сухоруковій Н.М., матеріали справи не містять належним чином оформленого ордеру, який підтверджує правомочності адвоката. Крім того зазначено, що представником позивача документально та нормативно не обґрунтовано кількість витраченого часу щодо надання професійної правничої допомоги. Щодо такої послуги, як складання відповіді на відзив, слід зазначити наступне - за приписами КАС України надання такого процесуального документу не є обов`язковим. Зазначене свідчить про необґрунтованість, не виправданість зазначених витрат на правничу допомогу, штучне завищення таких витрат та не підтвердження зазначених витрат належними й допустимими доказами. Просить суд зменшити заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу з огляду на наведені обставини та недотримання вимог КАС України.

Суд зазначає, що надані докази у сукупності доводять понесення позивачем витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом даної справи, оскільки предмет наданої правової допомоги відповідає змісту спірних правовідносин у даній справі, надані докази узгоджуються між собою щодо періоду та підставі їх надання, узгодженої сторонами вартості, надано докази на підтвердження фактичної оплати позивачем отриманих послуг.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 наголосила на тому, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19). Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору. ... Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).

Суд вважає, що в даному випадку, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, сталість судової практики Верховного Суду зі спірного питання, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв`язку з чим підлягають зменшенню до 2000,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн, які стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем по справі.

Керуючись статтями 2, 7, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Асоціації «Облагрошляхспецбуд» (69013, м.Запоріжжя, провулок Архангельський, буд.20 А, код ЄДРПОУ 34717989) до Запорізької митниці (69041, м.Запоріжжя, вул.Сергія Синенка, буд.12, код ЄДРПОУ 44005647) про визнання протиправним таскасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів № UA112080/2023/000031/2 від 06.11.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці на користь Асоціації «Облагрошляхспецбуд» судовий збір у розмірі2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці на користь Асоціації «Облагрошляхспецбуд» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова