ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 922/639/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 (Тарасова І.В. - головуючий, судді: Крестьянінов О.О., Пуль О.А.) і рішення Господарського суду Харківської області від 14.06.2023 (суддя Ємельянова О.О.) у справі

за позовом заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія"

про розірвання договору.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст вимог і підстав позову

1. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури (далі - "Прокурор") в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України (далі - "Позивач", Міненергетики) звернувся у Господарський суд Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" (далі - "Відповідач", ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія"), у якому просив розірвати, укладений 20.04.2012 між Позивачем і Відповідачем концесійний договір (об`єкт концесії - ЦМК ДП "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар").

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Прокурор стверджував про наявність у даному випадку істотного порушення Відповідачем умов концесійного договору, яке полягало у систематичній несплаті концесійних платежів, непроведенні страхування переданого в концесію державного майна, фінансової неспроможності забезпечення послуг з охорони майна, незабезпеченні підприємства вугіллям, допущенні великої заборгованості перед газопостачальною та газорозподільною компаніями, не виплаті заробітної плати працівникам та як наслідок зриві опалювального сезону 2022 - 2023 років в смт. Есхар, Чугуївського району, Харківської області.

3. За твердженням Прокурора, допущене ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" невиконання умов концесійного договору порушило майнові права держави, як власника об`єкта концесії, на отримання належних їй платежів за передане Відповідачеві право здійснювати управління (експлуатацію) цим об`єктом, а також призвело до невиконання дохідної частини Державного бюджету України та зменшенні передбачених законодавством надходжень до нього. Прокурор пояснював також, що передаючи об`єкт критичної інфраструктури у концесію, держава розраховувала на належне та добросовісне виконання умов концесійного договору, наслідком якого буде належне функціонування підприємства, виконання його основної діяльності із виробництва, транспортування, передачі, розподілу та постачання електричної енергії, пари та гарячої води в регіоні, однак ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" досягнення необхідного ефекту не забезпечило.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

4. Розглядаючи заявлений позов, суди попередніх інстанцій встановили, що наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі - Міненерговугілля) від 01.04.2011 № 39 "Про затвердження переліків державних підприємств, установ, організацій та об`єднань, що належать до сфери управління Міненерговугілля, та господарських товариств, щодо яких Мінерноговугілля здійснює управління корпоративними правами держави" (у первісній його редакції) затверджено перелік державних підприємств, установ, організацій та об`єднань, що належать до сфери управління Міненернговугілля. До згаданого переліку увійшло, зокрема, Державне підприємство "Теплоелектроцентраль-2" "Есхар" (далі - ДП "Теплоелектроцентраль-2" "Есхар").

5. Наказом Міненерговугілля від 09.09.2011 № 486 "Про затвердження нової редакції статуту ДП "Теплоелектроцентраль-2" "Есхар" затверджено статут підприємства, в якому органом управління підприємства визначено Міненерговугілля.

6. Наказом Міненерговугілля від 12.01.2012 № 10 "Про проведення концесійного конкурсу щодо цілісного комплексу ДП "Теплоелектроцентраль-2" "Есхар" утворено відповідну конкурсну комісію, та затверджено положення про неї.

7. В подальшому наказом Міненерговугілля від 09.02.2012 № 81 оголошено конкурс щодо надання у концесію цілісного майнового комплексу ДП "Теплоелектроцентраль-2" "Есхар", затверджено інструкцію для претендентів щодо подання заявок для участі у конкурсі, текст інформаційного оголошення про його проведення, доручено конкурсній комісії забезпечити публікацію цього оголошення в газетах "Урядовий кур`єр" та "Голос України" і розміщення інструкції на офіційному веб-сайті Міненерговугілля, а також проведення конкурсних процедур.

8. За результатами конкурсу, 20.04.2012 Міненерговугілля (як концесієдавець) та ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" (як концесіонер) уклали концесійний договір (далі - Договір).

1) Відповідно до пункту 1 Договору, концесієдавець надав на 49 років концесіонеру право здійснювати управління (експлуатацію) об`єктом концесії згідно з пунктом 2 цього договору з метою задоволення громадських потреб у сфері виробництва електричної та теплової енергії за умови сплати концесійних платежів та виконання інших умов договору.

2) Пунктом 2 Договору визначено, що об`єктом концесії за цим договором є цілісний майновий комплекс ДП "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар", код ЄДРПОУ 30034023, місцезнаходження: 63524, Україна, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Есхар, вул. 152 Стрілецької дивізії, 16, що складається з державного майна, яким ДП "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" наділене на праві господарського відання, а також державного майна, яке придбано (набуте) ДП "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" при здійсненні господарської діяльності на базі майна, попередньо отриманого у господарське відання (необоротні активи, у тому числі основні засоби, нематеріальні активи, інше).

3) Згідно із пунктом 7 Договору концесієдавець має право, зокрема, здійснювати контроль за дотриманням концесіонером умов договору шляхом проведення щорічної перевірки або отримання інформації від концесіонера у порядку, визначеному нормами чинного законодавство України, вимагати дострокового розірвання цього договору у разі порушення концесіонером його умов у випадках, передбачених законодавством України та нормами чинного законодавства України.

4) Відповідно до пункту 13.1 Договору, концесійний платіж за право управління (експлуатацію) об`єктом концесії за перший квартал, що настає після укладення договору, визначається на підставі Методики розрахунку концесійних платежів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 № 639, та становить 828 250, 00 грн. Залишок суми концесійного платежу за перший квартал, що настає після укладення договору, концесіонер сплачує до 25 липня 2012 року, за умови, якщо концесіонером не здійснено поліпшення основних засобів у складі об`єкта концесії на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих на державне майно, передане в концесію у складі об`єкта концесії відповідно до цього договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.05.2012 до Договору).

5) Наступні концесійні платежі вносяться концесіонером незалежно від наслідків господарської діяльності з періодичністю: за наступні перший - третій квартали відповідного року вносяться щокварталу в 5-денний термін від дати, встановленої для подання квартальних бухгалтерських звітів (балансів), а за четвертий квартал - у 10-денний термін від дати, встановленої для подання річного бухгалтерського звіту (балансу). Ці суми сплачуються концесіонером за умови, якщо ним не здійснено поліпшення об`єкта концесії на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих на державне майно, передане в концесію у складі об`єкта концесії відповідно до цього договору (пункт 13.2 Договору).

6) Згідно з пунктом 14 Договору, передача об`єкта в концесію здійснюється не пізніше 10 календарних днів після укладення цього договору та оформлюється зведеним актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору.

7) Пунктом 53 Договору сторони погодили, що сторони звільняють від відповідальності за неналежне виконання чи невиконання своїх зобов`язань за договором, якщо таке виконання чи невиконання є наслідком обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин), що виникли після укладання цього договору і які сторони не могли передбачити в момент його укладання. Форс - мажорними обставинами є події, які об`єктивно не залежать від волі та дій сторін і унеможливлюють для будь-якої із сторін виконання зобов`язань за договором, а саме включаючи, але не обмежуючись: вибухи, аварії, пожежі, які сталися не з вини концесіонера, а також землетруси, повені, зсуви, інші стихійні лиха, війна або військові дії, блокада, а також суспільні безлади, страйки, що не уможливлюють виконання обов`язків сторін (сторони) цього договору або тимчасово унеможливлюють та інші обставини, що виникли не з вини сторін та перешкоджають належному виконанню зобов`язань за цим договором.

8) Строк виконання сторонами зобов`язань за цим договором відкладається на час дії форс - мажорних обставин. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово - промисловою палатою України або іншим відповідним уповноваженим органом. Сторони повідомляють одна одну про настання та закінчення дії форс - мажорних обставин протягом 2 календарних днів. Надання достатніх доказів (відповідних документів) здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту виникнення форс - мажорних обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання та /або закінчення дії форс - мажорних обставин позбавляє сторону, щодо якої такі обставини виникли, права посилатись на них як на підставу для звільнення від відповідальності за неналежне виконання або невиконання своїх зобов`язань за цим договором (пункт 54 Договору).

9) Пунктом 55 Договору визначеного, що його укладено на 49 років (з 20 квітня 2012 року по 19 квітня 2061 року включно).

9. Того ж 20.04.2012 сторони підписали додаток № 1 до Договору, яким погодили перелік № 1 майна ДП "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" станом на 31.10.2011, що передається в концесію та Додаток № 2, яким погодили перелік № 2 майна ДП "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" станом на 31.10.2011, що передається на утримання під час концесії.

10. Також додатком № 3 до Договору сторони визначили порядок фінансування та план поліпшень об`єкта концесії протягом 2012 - 2016 років, додатком № 4 - обсяги відпуску електричної енергії протягом цього періоду; додатком № 5 - форму розрахунку сум амортизаційних відрахувань, нарахованих на державне майно у складі об`єкта концесії.

11. Додатком № 6 до Договору став зведений акт приймання-передачі, відповідно до якого Міненерговугілля передало, а ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" прийняло цілісний майновий комплекс ДП "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар", дебіторську та кредиторську заборгованості вказаного державного підприємства.

12. За наслідками укладених правочинів розпочалися концесійні правовідносини сторін, які тривають досі.

13. Проте, починаючи з IV кварталу 2019 року зобов`язання щодо здійснення оплати концесійних платежів, визначених у встановленому Договором порядку Відповідачем виконуються неналежним чином.

14. Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 у справі № 922/1805/21 було стягнуто з ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" 11 036 684,89 грн заборгованості зі сплати концесійних платежів за Договором за період з IV кварталу 2019 року до IV кварталу 2020 року (включно).

15. Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.11.2022 у справі № 922/1381/22 стягнуто з ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" 12 432 223,24 грн заборгованості зі сплати концесійних платежів за Договором за період з I кварталу 2021 року до I кварталу 2022 року (включно).

16. Крім цього, не виконується Відповідачем й обов`язок щодо обов`язкового страхування об`єкта концесії.

17. Відповідно до інформації Міненерго від 07.12.2022 № 26/1.2-19-19693 концесіонер на виконання вимог пункту 11.27 Договору, листом від 03.08.2020 № ДВ/08-321 надав копії договорів страхування майна укладених з ПАТ "Європейський страховий альянс" зі строком дії до 12.07.2021 включно.

18. Листом же від 14.12.2022 № ДВ/12-157 Відповідач повідомив про неможливість поновлення страхування державного майна після закінчення терміну дії попереднього договору та сплати страхових платежів, у зв`язку із відсутністю обігових коштів та наявністю заборгованості минулих періодів перед державою та кредиторами.

19. Також згідно інформації, що надана у листі Харківської обласної військової адміністрації від 16.08.2022 № 01-46/2/808 ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" не забезпечено підприємство ТЕЦ вугіллям, що є основним видом палива станції, що фактично позбавляє можливості виконання об`єктом концесії своїх функцій; допущено заборгованість за природний газ перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" понад 126 млн. грн та за послуги розподілу природного газу перед АТ "Харківгаз" на загальну суму близько 40 млн. грн; допущено заборгованість з виплати заробітної плати перед працівниками. Більше того виявлено відсутність достатньої кількості кваліфікованого ресурсу - робочої сили через тривалий простій та невиплату заробітної плати, неспроможність концесіонера забезпечити придбання палива, мастильних матеріалів з метою забезпечення виконання прямих функцій підприємства, а також сплатити послуги з охорони об`єкта концесії, як особливо важливого об`єкту електроенергетики.

20. Наведене стало причиною звернення Прокурора в інтересах держави з позовом до місцевого господарського суду у цій справі.

21. Заперечуючи проти позовних вимог, Відповідач пояснював, що в ході договірних відносин сторін склалася низка факторів, які не залежали від його волі, однак які безпосередньо і суттєво вплинули на його господарську діяльність та істотно змінили ті обставини та умови, якими сторони керувалися у процесі укладення Договору у 2012 році.

22. Вказував, зокрема, що після початку воєнних дій 2014 року в районах Донбасу він позбавився можливості прямого видобутку вугілля, а тому змушений був імпортувати його з інших держав, що значно здорожувало собівартість електричної та теплової енергії. Також наполягав, що 01.07.2019, коли відбувся перехід на нову модель ринку електричної енергії, через паливну розбалансованість галузі та кризу в енергетичній сфері, на підприємстві почалося поступове погіршення фінансового стану, що призвело до збитків у діяльності ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія".

23. В подальшому, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану 24.02.2022 нормальне функціонування підприємства взагалі стало неможливим. Відбулося пошкодження будівель та споруд ТЕЦ під час бойових дій в районі розташування підприємства, що унеможливило його роботу. Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова Палата Україна підтвердила дію форс-мажорних обставин в Україні.

24. Вищевказане, на думку Відповідача, свідчило про відсутність у його діях вини та звільняло від відповідальності за порушення зобов`язань за Договором.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

25. Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.06.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 позов задоволено. Договір розірвано.

26. Судові рішення мотивовані аргументами про те, що за встановлених обставин справи Прокурором доведено наявність порушення істотних умов Договору Відповідачем. При цьому, допущені останнім систематичні порушення істотних умов Договору із формуванням великого розміру заборгованості з концесійних платежів знівелювали саму суть концесійних правовідносин. Передаючи об`єкт критичної інфраструктури у концесію, держава розраховувала на належне та добросовісне виконання умов Договору, наслідком якого мало бути вчасне надходження концесійних платежів, належне функціонування підприємства, виконання його основної діяльності із виробництва, транспортування, передачі, розподілу та постачання електричної енергії, пари та гарячої води в регіоні, проте внаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов`язань згаданий ефект концесії не досягається. Звідси у спірних правовідносинах ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" допущено саме істотне порушення Договору, оскільки держава значною мірою позбавилася того, на що розраховувала при укладенні Договору з Відповідачем, що в силу приписів частини другої статті 651 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання згаданого правочину.

27. Доводи ж Відповідача про наявність у спірних правовідносинах обставин, які звільняють його від відповідальності за порушення умов Договору, і відповідно виключають його розірвання, є безпідставними, адже на момент виникнення заборгованості зі сплати концесійних платежів у 2019, 2020, 2021 роках жодних форс-мажорних обставин, на які послався Відповідач (введення воєнного стану в країні), не існувало і крім цього, останнім не було надано до суду доказів щодо виконання умов Договору в частині повідомлення Позивача про їх настання. Самі лише посилання концесіонера на наявність заборгованості та скрутне матеріальне становище, енергетичну кризу в країні не є належним підтвердженням форс - мажорних обставин, що завадили йому з 2019 року належним чином виконувати умови концесійного договору. Більше того, заперечення Відповідача у цій частині зводяться до істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні спірного Договору у 2012 році, що відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України може бути підставою для розірвання або відповідної зміни Договору за згодою сторін, а не підставою для односторонньої відмови від виконання зобов`язань та звільнення від відповідальності за таке невиконання.

Касаційна скарга

28. Не погодившись із судовими рішеннями, Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішеннями про відмову у позові.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

29. Скаржник стверджує, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано та порушено ряд правових норм. В більшості доводи касаційної скарги повторюють аргументи відзиву Відповідача на позовну заяву та його апеляційної скарги (пункти 23 - 26 цієї постанови).

30. Основні аргументи наступні:

- неправильне застосування та порушення судами правових норм, якими врегульовано питання звільнення боржника від відповідальності у зв`язку із наявністю форс-мажорних обставин; неврахування ними того, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. можна вважати сертифікатом ТПП про настання форс-мажорного випадку, який є загальновідомим; ігнорування судами правових висновків Верховного Суду, які викладено у постановах від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, від 21.09.2022 у справі № 911/589/21, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1023/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21 щодо процедури підтвердження обставин форс-мажору, їхньої оцінки;

- порушення господарським судом першої інстанції приписів ГПК України внаслідок необґрунтованої відмови у задоволенні клопотання Відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження та призначення у справі експертизи задля визначення наявності / відсутності причинно-наслідкового зв`язку між факторами та обставинами, які виникли через суттєву зміну законодавства в енергетичній сфері у 2019 році в порівнянні з 2012 роком, коли було укладено Договір та розраховано концесійний платіж на фінансову неможливість Відповідача виконувати умови згаданої угоди; неврахування правових висновків Верховного Суду, які викладено у постановах від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, від 22.06.2021 у справі № 923/525/20 щодо можливості місцевого господарського суду повертатися до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження;

- неправильне застосування та порушення судами правових норм, якими врегульовано участь прокурора у господарській справі, зокрема, неврахуваннями ними обставин того, що позов у цій справі Прокурором подано в особі неуповноваженого державного органу, адже станом на день звернення до суду функції з управління ЦМК ДП "Теплоелектроцентраль-2" "Ескар" Кабінетом Міністрів України були передані Фонду державного майна України; неврахування висновків Верховного Суду, які наведено у постановах від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26.08.2020 у справі № 911/2023/17, від 05.10.2021 у справі № 925/1214/19, від 16.02.2022 у справі № 904/1407/21, від 19.05.2022 у справі № 904/5558/20, від 20.09.2023 у справі № 910/1978/22 щодо питань представництва прокурором інтересів держави в суді.

Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу

31. У відзиві на касаційну скаргу Прокурор стверджує про її безпідставність та необґрунтованість. З рішеннями судів попередніх інстанцій погоджується. У зв`язку з цим у задоволенні скарги просить відмовити, оскаржувані рішення - залишити без змін.

32. Позивач у своєму відзиві на касаційну скаргу також не погоджується з доводами скаржника. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з неухильним дотримання правових норм. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів касаційної скарги і висновків судів попередніх інстанцій

33. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Водночас частиною четвертою цієї статті ГПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

35. В свою чергу пунктом 8 частини першої статті 310 ГПК України передбачено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

36. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора ОГП (Керничний Н.І.), представників Позивача (Слуценко Р.П.) і Відповідача (Данилюк О.О., Шашенкова А.М., Джим О.В.), перевіривши матеріали справи щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду вважає, що у даному випадку якраз наявні підстави для застосування наведених приписів процесуального Закону та відповідно часткового задоволення касаційної скарги, оскільки судові рішення у цій справі прийняті про права, інтереси та обов`язки не залученої до участі у ній особи, а саме Фонду державного майна України.

37. Свій висновок Верховний Суд пояснює таким.

38. Як вже зазначалося, розглядаючи заявлений позов, суди попередніх інстанцій встановили, що наказом Міненерговугілля від 01.04.2011 № 39 "Про затвердження переліків державних підприємств, установ, організацій та об`єднань, що належать до сфери управління Міненерговугілля, та господарських товариств, щодо яких Мінерноговугілля здійснює управління корпоративними правами держави" (у первісній його редакції) затверджено перелік державних підприємств, установ, організацій та об`єднань, що належать до сфери управління Міненернговугілля.

39. До згаданого переліку увійшло, зокрема, ДП "Теплоелектроцентраль-2" "Есхар".

40. Наказом Міненерговугілля від 09.09.2011 № 486 "Про затвердження нової редакції статуту ДП "Теплоелектроцентраль-2" "Есхар" затверджено статут підприємства, в якому органом управління підприємства визначено Міненерговугілля.

41. Наказом Міненерговугілля від 09.02.2012 № 81 було оголошено конкурс щодо надання у концесію цілісного майнового комплексу ДП "Теплоелектроцентраль-2" "Есхар", за результатами проведення якого 20.04.2012 Міненерговугілля та ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" уклали Договір.

42. Наведені обставини сформували визначений Прокурором суб`єктний склад учасників цієї справи і питань щодо такого складу у судів попередніх інстанцій не виникло.

43. Але колегія суддів Верховного Суду констатує, що у цій частині поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися ухвалені Кабінетом Міністрів України (розміщені на офіційних порталах Верховної Ради України та Уряду) рішення щодо управителя цілісного майнового комплексу ДП "Теплоелектроцентраль-2" "Есхар", який виступає об`єктом концесії за Договором.

44. Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.01.2021 № 50-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності" було визначено, що функції з управління єдиним майновим комплексом ДП "Теплоелектроцентраль-2" "Есхар" (згідно Додатку до розпорядження) здійснює сам Кабінет Міністрів України.

45. Розпорядженням же від 10.01.2023 № 37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності" Кабінет Міністрів України визначив, що уповноваженим органом управління, який тепер здійснює функції з управління єдиним майновим комплексом ДП "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" є Фонд державного майна України.

46. Таким чином станом на дату звернення Прокурора із позовом до суду у цій справі суб`єктом управління єдиним майновим комплексом ДП "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" був Фонд державного майна України, тобто саме останній у спірних правовідносинах здійснював повноваження щодо реалізації прав держави як власника майна, переданого підприємству, однак його до участі у цій справі залучено не було, хоча рішення судів попередніх інстанцій безумовно стосуються його прав, інтересів та обов`язків.

47. Вище вже згадувалося, що пунктом 8 частини першої статті 310 ГПК України імперативно унормовано, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

48. Оскільки Верховний Суд з`ясував, що оскаржувані у цій справі рішення прийняті про права, інтереси та обов`язки не залученої до участі у ній особи, а саме Фонду державного майна України як суб`єкта управління об`єкта концесії за спірним Договором, такі рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд незалежно від доводів касаційної скарги.

49. У цій частині суд касаційної інстанції окремо відмічає, що частиною другою статті 50 ГПК України передбачено, що якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

50. При цьому варто враховувати, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес таких третіх осіб є їх заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому у них права на позов або пред`явлення до них позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше такі особи можуть мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ці особи повинні мати становище співвідповідачів у справі, а не третіх осіб.

51. Ураховуючи наведене господарському суду на новому розгляді справи необхідно чітко установити належний склад її учасників, залучити до участі у справі Фонд державного майна України і в залежності від встановленого прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

53. Оскільки судами попередніх інстанцій прийнято рішення про права, інтереси та обов`язки незалученої до участі у справі особи раціонально вважати, що такі рішення наведеним вимогам ГПК України не відповідають.

54. Згідно з частиною другою статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

55. За наведених міркувань, керуючись вказаними положеннями процесуального Закону, Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваних рішення і постанови та про направлення цієї справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Судові витрати

56. У зв`язку із направленням справи на новий розгляд розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 і рішення Господарського суду Харківської області від 14.06.2023 у справі № 922/639/23 скасувати.

3. Справу № 922/639/23 направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.