ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 р. Справа № 480/3618/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2023, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, м. Суми, по справі № 480/3618/23

за позовом ОСОБА_1

до П`ятого прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) третя особа Адміністрація Державної прикордонної служби України

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення додаткової винагороди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність 5-го прикордонного загону Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 (31 днів), 01.09.2022 по 30.09.2022 (30 днів) та 01.11.2022 по 30.11.2022 (23 днів) у розмірі 193 667 грн.;

- стягнути з 5-го прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022. за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 (31 днів), 01.09.2022 по 30.09.2022 (30 днів) та 01.11.2022 по 30.11.2022 (23 днів) у розмірі 193 667 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 частково задоволено позов.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не розгляду рапортів заступника начальника загону з оперативно-розшукової діяльності - начальника головного відділу Іллі Палія від 18.11.2022р., від 21.11.2022р. та від 01.12.2022 про встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 70000 грн. на місяць пропорційно часу проходження служби у серпні, вересні та листопаді 2022 року.

Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України розглянути рапорт заступника начальника загону з оперативно-розшукової діяльності - начальника головного відділу Іллі Палія від 18.11.2022р., від 21.11.2022р та від 01.12.2022 про встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 70000 грн. на місяць пропорційно часу проходження служби у серпні, вересні та листопаді 2022 року та прийняти рішення за результатами їх розгляду, з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом.

У задоволенні інших вимог - відмовлено.

Стягнуто з НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн. 00коп.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так в апеляційній скарзі скаржник уважає належним та допустимим доказом підтвердження його участі у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів рапорти заступника начальника загону з оперативно розшукової діяльності начальника головного відділу полковника ОСОБА_3 від 18.11.2022, від 21.11. 2022, від 24.11. 2022, від 01.12.2022 з додатками, переліком військовослужбовців загону, у тому числі Позивача у спірний період.

Ці рапорти отримано керівництвом відповідача, про що свідчить вхідний штамп відповідача та резолюція керівника відповідача.

Також, позивач вказує, що рапорти складено у відповідності до вимог наказу № 392 АГ від 30.07.2022, оскільки у них вказано кожного військовослужбоця підрозділу загону із зазначенням військових звань, прізвищ, імен, по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах. Ці рапорти складено з посиланням на бойові розпорядження командира ОТУ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.07.2022 № 116 / ОТУ Суми/2015 (гриф), від 25.07.2022,№ 116 / ОТУ Суми /2620 (гриф), бойове розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 01.08.2022 № 311( гриф), бойове розпорядження командира ОТУ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.09.2022 № 116 / ОТУ Суми/ 4625 (гриф), бойове розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 27.09.2022 № 313 ( гриф).

Крім того, в своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що він звертався до суду з відповідним клопотанням про витребування цих бойових розпоряджень від відповідача, однак, на вимогу суду ці документи відповідачем не надано.

Такими чином, позивач уважає, що ним вжито усіх заходів щодо доведення факту його участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оброни, відсічі та стримування зборйної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Відповідач подав відзив, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходить військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.

Згідно з розрахунковими листами позивача за період серпень, вересень та листопад 2022 року відповідачем нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, визначена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі по 30000 грн. щомісяця.

Вважаючи, що відповідачем протиправно додаткова винагорода у період серпень, вересень та листопад 2022 року виплачувалась не в повному обсязі, а саме не в розмірі 100000 грн. з розрахунку на місяць, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахуванню та виплаті додаткової винагороди у збільшеному розмірі має передувати прийняття рішення за наслідками розгляду відповідних рапортів (донесень) начальника (командира) підрозділу, а рапорти начальника загону з оперативно-розшукової діяльності - начальника головного відділу відповідачем не розглянуто та будь-якого рішення начальником НОМЕР_2 прикордонного загону за наслідками їх розгляду не прийнято, тому суд вважав, що належним та достатнім способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо нерозгляду рапортів начальника загону з оперативно-розшукової діяльності - начальника головного відділу Іллі Палія про встановлення позивачу додаткової винагороди у серпні- вересні та листопаді 2022 року, та зобов`язання відповідача розглянути згадані рапорти і прийняти рішення за результатами їх розгляду, з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин наданої судом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Закон України від 03.04.2003 № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон № 661-IV), відповідно до Конституції України визначає правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України (далі також ДПСУ, Держприкордонслужба), її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження.

Згідно із положеннями статті 1 Закону № 661-IV на ДПСУ покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 661-IV основними функціями ДПСУ зокрема є:

охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії,

забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму;

охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов`язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій;

ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України «Про розвідувальні органи України» та «Про оперативно-розшукову діяльність»;

участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом, а також припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), організованих груп та злочинних організацій, що порушили порядок перетинання державного кордону України;

координація діяльності військових формувань та відповідних правоохоронних органів, пов`язаної із захистом державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї, а також діяльності державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України та в контрольних пунктах в`їзду - виїзду.

Виконання зазначених у частині першій цієї статті функцій є оперативно-службовою діяльністю ДПСУ (частина 2 статті 2 Закону № 661-IV).

Частиною першою статті 6 Закону № 661-IV визначено, що ДПСУ є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони; органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 661-IV під час дії воєнного стану прикордонні загони у встановленому законом порядку можуть залучатися відповідними органами військового управління Збройних Сил України до ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту на державному кордоні України, міжнародного збройного конфлікту, відсічі збройній агресії проти України.

Згідно зі статтею 16 Закону № 661-IV умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників ДПСУ визначаються законодавством.

Згідно із пунктами 3, 4 статті 19 Закону № 661-IV на ДПСУ відповідно до визначених законом завдань покладаються: участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави або групи держав; участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану.

Відповідно до частини першої та третьої статті 25 Закону № 661-IV держава забезпечує соціальний захист особового складу ДПСУ відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.

Військовослужбовці ДПСУ користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі також Закон № 2011-ХІІ), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що до складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Адміністрація Держприкордонслужби відсутня у цьому переліку.

З урахуванням цього, а також віднесення МВС до органів, якими спрямовується і координується діяльність Держприкордонслужби, Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері охорони державного кордону ДПСУ визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 № 558 (далі - Інструкція № 558).

Відповідно до пунктів 2, 3, 7, 9 Розділу I «Загальні положення» Інструкції № 558 у цій Інструкції термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президент України Указом від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі Указ № 64) постановив ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Одночасно військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Даний Указ затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».

Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023 строк дії воєнного часу продовжувався.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» (далі Указ № 69) оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону № 389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII) військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Частиною першою статті 12 Закону № 1932-XII визначено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.

На виконання Указів №№ 64 та 69, Кабінетом Міністрів прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 до Постанови № 168 були внесені зміни, згідно з якими цю постанову доповнено пунктом 21 такого змісту: « 21. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Отже, за змістом вказаних нормативно-правових актів, з 24.02.2022 у військовослужбовців Державної прикордонної служби України виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень щомісячно, а у тих військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у період здійснення зазначених заходів виникло право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Водночас, право визначати порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, закріплено за керівниками відповідних міністерств і державних органів.

З метою врегулювання порядку і умов виплати згаданої додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, Адміністрацією ДПС 30.07.2022 прийнято наказ № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (далі також Наказ № 392).

Відповідно до пункту 1 вказаного наказу, військовослужбовцям, які проходять військову службу в Адміністрації ДПС, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення, на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов`язків військової служби.

Також цим пунктом передбачено, що додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

За змістом пункту 2 Наказу № 392 вказаними заходами визначається виконання військовослужбовцем у відповідні дні:

1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

Пунктом 4 Наказу № 392 передбачено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у вказаних бойових діях або заходах, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 11 Наказу № 392 склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації ДПС відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.

Виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів). До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу (пункт 12 Наказу № 392).

У подальшому, Адміністрацією ДПС 09.12.2022 прийнято наказ № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (далі також Наказ № 628).

Відповідно до пункту 2 даного наказу до безпосередньої участі у бойових діях або заходах належить виконання військовослужбовцями у районах ведення бойових дій:

1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, у групування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

3) бойових завдань з відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються, нанесення вогневого ураження на об`єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);

4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;

5) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;

7) бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів.

Пунктом 3 Наказу № 628 передбачено, що документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:

1) бойовий наказ (бойове розпорядження);

2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них;

3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі у таких діях або заходів.

Отже, системний аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновків про те, що у період дії воєнного стану, військовослужбовці Держприкордонслужби мають право на отримання збільшеної до 100000 грн. додаткової винагороди, передбаченої Постановою 168. Втім, таке право не є безумовним, а виникає у військовослужбовців виключно у разі, коли вони беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).

З розрахункових листів позивача вбачається, що на виконання наказів №543ОС від 01.09.2023, №655ОС від 30.09.2022 та №889ОС від 30.11.2022 позивачу за серпень-вересень та листопад 2022 року була нарахована та виплачена додаткова винагорода у розмірі 30000 грн.

Позивачем не оспорюються та не є спірними вказані накази про виплату додаткової винагороди.

Звертаючись із позовом до суду, позивач просить про захист свого права на отримання збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди, виплата якої передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022.

З матеріалів справи убачається, що заступником начальника загону з оперативно-розшукової діяльності - начальником головного відділу Іллею Палієм подавались рапорти про встановлення позивачу додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримання збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у серпні-вересні та листопаді 2022 року.

Аналізуючи зміст вказаних рапортів, колегія суддів встановила, що вони складені на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України № 392/0/81-22-АГ від 30.07.2022, бойових розпоряджень командира ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 04.07.2022 № 116/ОТУ Суми/2015, від 25.07.2022 № 116/ОТУ Суми/2620, № 116/ОТУ Суми/4625 від 27.09.2022, начальника НОМЕР_2 прикордонного загону № 311 від 01.08.2022, № 313 від 27.09.2022.

Разом з цим, рішень, прийнятих за результатами розгляду рапортів про встановлення додаткової винагороди позивачу у серпні-вересні та листопаді 2022 року, зокрема, рішень про задоволення чи відмову у задоволенні цих рапортів, відповідач суду не надав, у поясненнях повідомив, що такі рішення не приймались.

За таких обставин, колегія суддів робить висновок про те, що рапорти заступника начальника загону з оперативно-розшукової діяльності - начальника головного відділу Іллі Палія про встановлення позивачу додаткової винагороди в розмірі із розрахунку 70000 грн у серпні-вересні та листопаді 2022 року є нерозглянутими.

Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до вимог наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України № 392-АГ від 30.07.2022 та № 628-АГ від 09.12.2022 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, що дає підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у бойових наказах (бойових розпорядженнях), журналах бойових дій, бойових донесеннях або постових відомостях та рапортах (донесеннях) начальника (командира) підрозділу, надання оцінки якій відноситься до компетенції відповідача.

Оскільки питанню щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі має передувати прийняття рішення за наслідками розгляду відповідних рапортів (донесень) начальника (командира) підрозділу, а рапорти начальника загону з оперативно-розшукової діяльності - начальника головного відділу відповідачем не розглянуто та будь-якого рішення начальником НОМЕР_2 прикордонного загону за наслідками їх розгляду не прийнято, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним та достатнім способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не розгляду рапортів заступника начальника загону з оперативно-розшукової діяльності - начальника головного відділу Іллі Палія від 18.11.2022, від 21.11.2022 та від 01.12.2022 про встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 70000 грн. на місяць пропорційно часу проходження служби у серпні-вересні та листопаді 2022 року та зобов`язання НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України розглянути рапорти заступника начальника загону з оперативно-розшукової діяльності - начальника головного відділу Іллі Палія від 18.11.2022, від 21.11.2022 та від 01.12.2022 про встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 70000 грн на місяць пропорційно часу проходження служби у серпні-вересні та листопаді 2022 року та прийняти рішення за результатами їх розгляду, з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 року по справі № 480/3618/23 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 по справі № 480/3618/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко