РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2024 року справа № 580/12250/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Смілянської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Смілянської міської ради, в якій просить:

- визнати відмови Управління праці та соціального захисту населення Смілянської міської ради, оформлені листами від 21.10.2021 №01-2809/07 та від 10.10.2023 №01-1935/07, у наданні путівок на безкоштовне санаторно-курортне лікування позивачу, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, або виплаті грошової компенсації за невикористані санаторно-курортні путівки у період 2017-2023 роки - неправомірними;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Смілянської міської ради здійснити на користь позивача виплату грошової компенсації замість невикористаних путівок санаторно-курортне лікування за період 2017-2023 роки, у розмірі 171212 грн;

- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Смілянської міської ради на користь позивача моральну шкоду у розмірі 600000 грн.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що він набув статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з правом на пільги, встановлені Законом України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується виданим відповідачем посвідченням серії НОМЕР_1 .

У грудні 2015 року позивачу за медичними показаннями відповідачем надана санаторно-курортна путівка для проходження реабілітації після отриманих травм та вжиття профілактичних заходів з метою поліпшення стану супутніх захворювань в санаторій «Женева» м. Трускавець.

На думку позивача, відповідач безпідставно відмовив у наданні путівок на безкоштовне санаторно-курортне лікування позивачу, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, або виплаті грошової компенсації за невикористані санаторно-курортні путівки у період 2017-2023 роки, оскільки такі повноваження покладені саме на відповідача.

З цих підстав позивач вважає необґрунтованими посилання відповідача, що вказані пільги повинен надавати районний територіальний центр комплектування, а не органи соціального захисту.

Позивач зазначив, що відмови відповідача у реалізації законного та гарантованого соціального права провокують у нього надмірні переживання, мають негативний вплив на якість сну, викликають відчуття беззахисності, зневіри, безсилля. Внаслідок незаконних дій відповідача наявність факту душевних переживань у позивача, свідчать про заподіяння моральної шкоди.

У відзиві на адміністративний позов відповідач просив відмовити в задоволенні позову, мотивуючи свою позицію тим, що у 2015 році направляв позивача на проходження заходів психологічної реабілітації, що не відноситься до путівок на санаторно-курортне лікування.

Позивач перебуває на обліку у відділі оформлення допомог, військових пенсій та пільг Черкаського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, як одержувач пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідач звернув увагу, що згідно наданої інформації Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_1 у 2016 році забезпечений безкоштовною санаторно-курортною путівкою до військово-медичного клінічного центру Центрального регіону Міністерства оборони України в м. Вінниця, а також у 2019 році звертався із заявою на виплату грошової компенсації замість санаторно- курортного лікування, яку отримав у 2021 році за період 2019-2020 роки.

За твердженням відповідача, ОСОБА_1 на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради, ні як одержувач пільг на оплату житлово-комунальних послуг, ні як особа, яка має право на забезпечення санаторно-курортними путівками - не перебуває.

На підставі наведеного відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо строків звернення до суду, суд враховує, що у відповідності до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

За ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Слід зазначити, що правовий інститут строків звернення до суду, не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв визначення поважності причин їх пропуску. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків.

Суд звертає увагу, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та є чинним на час розгляду справи судом.

Позивач є військовослужбовцем, який призваний на військову службу під час мобілізації та у 2022 році виконував обов`язки військової служби, що підтверджено довідкою №446 від 14.06.2022 військової частини НОМЕР_2 .

Також позивач посилається на введення на території України з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року карантину, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Дослідивши наведені позивачем доводи та обставини, суд визнає поважними причини пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду та поновлює цей строк.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 09.07.2014 по 27.07.2014 та з 29.07.2014 по 31.08.2014 брав безпосередню участь в антитерористичної операції та здійснював заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що підтверджено довідкою №6715 від 14.10.2014 військової частини НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 08.08.2017, що підтверджено довідкою до акта огляду обласної МСЕК №2 (м. Черкаси) серії 12 ААА №868920.

Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради ОСОБА_1 10.08.2017 видано посвідчення, яким підтверджується встановлення йому інвалідності ІІ групи та право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни інвалідів війни.

На звернення позивача щодо відмови у наданні путівки для санаторно-курортного лікування, як учаснику АТО, інваліду війни, відповідач листом №01-3809/02 від 21.10.2021 повідомлено, що станом на 01.10.2021 позивач перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області, де отримував пенсійне забезпечення по інвалідності як пенсіонер Міністерства оборони України відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тому управління праці соціального захисту населення не має можливостей надати путівку на санаторно-курортне лікування.

Листом також повідомлено, що з метою вирішення питання по забезпеченню санаторно-курортним лікуванням та отриманням компенсації за минулі періоди рекомендовано звернутись до Черкаського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

14.09.2023 позивач звернувся до відповідач із заявою вх. №01-2021/06, в якій просив виплатити грошову компенсацію замість путівок на санаторно-курортне лікування за період з 2017 року по 2022 рік.

В листі № 01-1934/07 від 10.10.2023 відповідач повідомив позивача, що з метою вирішення питання по забезпеченню санаторно-курортним лікуванням та отриманням компенсації за минулі періоди рекомендовано звернутись до Черкаського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що правовий статус ветеранів війни, врегулювання забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (надалі - Закон №3551-XII).

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону №3551-XII до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 13 Закону №3551 інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються пільги, серед яких безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно- курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад.

Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Особи з інвалідністю внаслідок війни забезпечуються путівками відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах охорони здоров`я, соціального захисту населення, захисту державного кордону, та іншими органами за місцем перебування особи з інвалідністю на обліку або за місцем її роботи.

За бажанням осіб з інвалідністю замість путівки на санаторно-курортне лікування вони можуть один раз на два роки одержувати грошову компенсацію: особи з інвалідністю внаслідок війни I-II груп - у розмірі середньої вартості путівки, особи з інвалідністю внаслідок війни III групи - у розмірі 75 процентів середньої вартості путівки. Грошова компенсація надається незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань.

Забезпечення путівками на санаторно-курортне лікування здійснюється відповідно до вимог Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 № 446 (далі - Порядок №446 ), Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на забезпечення постраждалих учасників Революції Гідності, учасників антитерористичної операції та осіб, які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, членів сімей загиблих (померлих) таких осіб санаторно-курортним лікуванням затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 №200 (далі - Порядок №200) та Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян та виплати їм компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення (крім м. Києва) рад затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2006 № 187 (далі - Порядок №187) відповідно до присвоєного особі статусу.

Пунктом 2 Порядку №446 визначено, що державні органи забезпечують путівками до санаторно-курортних закладів не більше одного разу на рік, зокрема, ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У відповідності до п. 3 Порядку №446 особи, зазначені в пункті 2 цього Порядку, повинні перебувати на обліку в державних органах для отримання путівки до санаторно-курортного закладу.

Ветерани військової служби, органів внутрішніх справ, податкової міліції, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту, Держспецзв`язку, особи, зазначені у статтях 6-1 - 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», забезпечуються путівками державними органами, з яких вони були звільнені на пенсію, а у разі їх ліквідації - правонаступниками.

За змістом положень п. 4 Порядку №446 путівки надаються особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, відповідно до медичних рекомендацій з урахуванням пільг, передбачених законодавством для конкретної категорії осіб, в порядку черговості у міру надходження путівок, зокрема:

ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, податкової міліції, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту, Держспецзв`язку і членам їх сімей, особам, зазначеним у статтях 6-1 - 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», - на підставі заяви, медичної довідки лікувальної установи за формою 070/о, посвідчення, яке дає право на пільги, та довідки з Пенсійного фонду України про отримання пенсії.

З наведених норм порядку вбачається, що ветерани війни, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» забезпечуються путівками для санаторно-курортного лікування державними органами, з яких вони були звільнені на пенсію, а у разі їх ліквідації - правонаступниками.

При цьому, ветеран війни повинен перебувати на обліку в такому органі та звернутись до нього з відповідною заявою, додавши медичну довідку за формою 070/о, посвідчення, яке дає право на пільги та довідку з Пенсійного фонду України про отримання пенсії.

Згідно відомостей, які містяться в листі Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №1021/8/3/528 від 23.01.2024 ОСОБА_1 перебуває на обліку у відділі оформлення допомог, військових пенсій та пільг як одержувач пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Також в листі зазначено, що ОСОБА_1 у 2016 році забезпечений безкоштовною санаторно-курортною путівкою до військово-медичного клінічного центру Центрального регіону Міністерства оборони України в м. Вінниця, а також у 2019 році звертався із заявою на виплату грошової компенсації замість санаторно- курортного лікування, яку отримав у 2021 році за період 2019-2020 роки.

З наведеного вбачається, що саме на Черкаський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки покладено повноваження щодо забезпечення позивача путівками для санаторно-курортного лікування, як інваліда війни, який отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

При цьому, суд відхиляє посилання позивача щодо поширення на нього норм Порядку №187, з огляду на таке.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Порядку №187 дія цього Порядку не поширюється на осіб, яких визнано ветеранами відповідно до Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист, військовослужбовців і членів їх сімей, осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (крім військовослужбовців строкової служби з числа осіб, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту), та осіб, зазначених у Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на забезпечення постраждалих учасників Революції Гідності, учасників антитерористичної операції та осіб, які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, членів сімей загиблих (померлих) таких осіб санаторно-курортним лікуванням, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 р. № 200 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 31, ст. 895; 2019 р., № 22, ст. 758; 2021 р., № 23, ст. 1073).

Своєю чергою абзац 8 п. 1 Порядку №200 визначає, що дія цього Порядку не поширюється на осіб, які мають право на забезпечення санаторно-курортними путівками відповідно до Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення (крім м. Києва) рад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 187 (Офіційний вісник України, 2006 р., № 8, ст. 444; 2018 р., № 68, ст. 2295), та Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 р. № 446 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 32, ст. 1346).

Отже, обидва наведені порядки містять виключення щодо їх поширення на правовідносини щодо забезпечення путівками для санаторно-курортного лікування, які врегульовані іншими нормами.

Саме Порядок №446 визначає процедуру забезпечення путівками для санаторно-курортного лікування інваліда війни, який отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зважаючи, що порушені у зверненнях позивача питання не належать до повноважень відповідача, тому його заява повинна була розглядатись відповідачем з урахуванням положень Закону України «Про звернення громадян».

У цьому контексті вважає за необхідне звернути увагу, що згідно положень частин 1, 3 статті 15 Закон України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

За ч. 3 ст. 7 Закон України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

З аналізу зазначених норм Закон України «Про звернення громадян» вбачається, що у разі якщо питання, порушені в одержаному звернення не входять до повноважень органу до якого звернулась особа, то таке звернення направляється за належністю, про що повідомляється громадянину з відповідними роз`ясненнями.

За наведеного правового регулювання, отримавши заяви позивача про виплату грошової компенсації за невикористані санаторно-курортні путівки, відповідач повинен був переадресувати їх до органу чи установи до повноважень яких належить вирішення спірних питань, однак вказаних дій не вчинив чим допустив протиправну бездіяльність.

При цьому, позивач обрав неналежний спосіб захисту порушених прав, оскільки вирішення поставлених ним питань не належить до повноважень відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на вищевикладене, суд для повного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Смілянської міської ради щодо неналежного розгляду звернень ОСОБА_1 про виплату грошової компенсації за невикористані санаторно-курортні путівки.

Як наслідок, для повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Смілянської міської ради повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про виплату грошової компенсації за невикористані санаторно-курортні путівки та надати на ниї відповідь з урахуванням ч. 3 ст. 7 Закон України «Про звернення громадян» та висновків суду, викладених в судовому рішенні.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з такого.

Як роз`яснено у п.п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Однак, позивачем не надано жодних доказів, які б обґрунтовували факт наявності втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, та як наслідок підтверджували наявність моральної шкоди, що в свою чергу свідчить про неналежність її підтвердження.

Як свідчать матеріали справи, позивач отримував грошову компенсацію за невикористані санаторно-курортні путівки за 2019-2020 роки, звернувшись до іншого органу, відповідального за їх надання, тому звертаючись до відповідача з вимогою про надання компенсації повинен був знати, що звернення адресовані не до тієї установи на яку покладено відповідні повноваження, тому враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог в межах заявленого позивачем предмету позову, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Смілянської міської ради щодо неналежного розгляду звернень ОСОБА_1 про виплату грошової компенсації за невикористані санаторно-курортні путівки за 2017-2022 роки.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Смілянської міської ради повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про виплату грошової компенсації за невикористані санаторно-курортні путівки за 2017-2022 роки та надати на них відповіді з урахуванням ч. 3 ст. 7 Закон України «Про звернення громадян» та висновків суду, викладених в судовому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яку може бути подано до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його підписання суддею.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО