ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2024 рокусправа № 380/25618/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо незаконної відмові у звільненні військовослужбовця ОСОБА_1 ;

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 звільнити військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд).

Позовні вимоги обґрунтовано протиправною бездіяльністю відповідача щодо незаконної відмови у звільнення на підставі підп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Вказав, що командиром військової частини НОМЕР_1 було прийняте рішення б/н, без реєстрації та без дати його підписання, відносно військовослужбовця ОСОБА_1 в якому останньому в усній формі було відмовлено у звільненні з військової служби.

Ухвалою суду від 06.11.2023 позовну заяву залишено без руху, а позивачеві надано термін для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали десять днів з дня отримання копії ухвали. На виконання вимог ухвали суду позивачем усунуто зазначені недоліки.

Ухвалою суду від 17.11.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 09.01.2024 витребувано у позивача додаткові докази.

Ухвалою суду від 16.01.2024 продовжено строк розгляду справи на тридцять днів з метою отримання витребуваних доказів.

22.01.2024 за вх.№5032 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що не заперечується право позивача на звільнення з військової служби на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову служуб», а саме згідно ст. 26, ч. 4 п. 2, п.п. «г». Поряд з цим, позивачем до рапорту не було долучено документів, якими він у позові мотивує підстави для звільнення з військової служби. Крім цього, звертає увагу, що позивач не проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та відповідно до наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону ДПС України від 16.11.2023 №1383-ОС виключено зі списків особового загону та всіх видів забезпечення та направлено для подальшого проходження служби до НОМЕР_6 прикордонного загону Держаної прикордонної сулжби України з 16.11.2023.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 13.03.2022 №79-ОС «Про особовий склад», зараховано до списку особового складу загону, на всі види забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 , який прибув із Сарненського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рівненської області 13.03.2022 на посаду інспектора прикордонної служби вищої категорії начальника 2 відділення інспекторів прикордонної служби (на бронетранспортерах) 3 прикордонної застави 1 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування з 13.03.2022.

17.07.2023 позивача звернувся до відповідача з рапортом, в якому клопотав перед вищим командування про своє звільнення в запас з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

До поданого рапорту позивачем було долучено копію військово-облікового документа « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_7 та копію свідоцтва про смерть батька ОСОБА_2 від 24.06.2022.

Листом від 19.08.2023 за №12/57481/23-Вн на зазначений рапорт ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_4 ) було надано відповідь, що за результатами розгляду відмовлено щодо звільнення з військової служби із зазначених підстав, у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів. Повідомлено, що при наданні документів, які підтверджують наявність у позивача сімейних обставин, що є підставою для звільнення з військової служби, рапорт буде розглянуто повторно.

Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №1383-ос від 16.11.2023 «Про особовий склад», виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, інспектора прикордонної служби 3 категорії другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування та направлено для подальшого проходження служби до НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України з 16.11.2023.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у звільненні з військової служби, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII Про правовий режим воєнного стану, Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який триває і до сьогодні.

При цьому, Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено проведення загальної мобілізації.

Згідно статті 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII), мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частиною 2 статті 4 Закону №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України Про оборону України від 06.12.1991 № 1932-XII визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) встановлено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із частинами 3, 4, 6 статті 2 Закону № 2232-ХІІ Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи.

Згідно частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно з пунктом 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення №1153/2008).

Підпунктом 2 пункту 225 Положення передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Абзацом 2 пункту 14.10 Інструкції №170 передбачено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абзац 13 пункту 14.10 Інструкції № 170).

Додатком 19 Інструкції № 170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до п. 5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом г пункту 1 частини четвертої, підпунктом ґ пункту 2 частини п`ятої, підпунктом г пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах визначених в Законі № 2232-XII, а саме серед інших у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Як встановлено судом, позивач проходив військову службу за призовом у Військовій частині НОМЕР_1 .

Бажаючи звільнитися з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", позивач подав рапорт командуванню ВЧ НОМЕР_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, а саме у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд (за своєю мамою). Спір виник через відмову відповідача звільнити позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII а саме через необхідність постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи мамою позивача.

Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за своїм родичем позивач вказує на те, що необхідність такого догляду підтверджена поданими до рапорта документами.

Судом встановлено, що до поданого рапорту від 17.07.2023 позивачем було долучено лише копію військово-облікового документа «Военный билет» НА№5794430 та копію свідоцтва про смерть батька ОСОБА_2 від 24.06.2022.

Копію вказаного рапорту та доданих до нього документів долучено представником відповідача до відзиву на позовну заяву.

У відповіді на рапорт повідомлено, що позивачеві відмовлено у задоволенні рапорту

від 17.07.2023 №2/9/49706/23-Вн щодо звільнення з військової служби за вищевказаною нормою у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів. Водночас повідомлено, що при наданні документів, які підтверджують наявність у позивача сімейних обставин, що є підставою до звільнення з військової служби, рапорт буде розглянуто повторно.

В той же час, до позовної заяви позивачем долучено копію рапорту, який не містить будь-яких доказів отримання такого відповідачем та долучено у підтвердження підстав для звільнення з військової служби такі документи: копію паспорту ОСОБА_1 , копію паспорту ОСОБА_3 ; копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_8 ; копії РНОКППП; копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 ; копію заключення ЛКК №362 від 26.06.2023; копію акту обстеження матеріально-побутових умов; копію паспорту ОСОБА_4 ; копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №936084; копію посвідчення серії НОМЕР_10 ; копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_11 ; копію посвідчення № НОМЕР_12 ; копію довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №617 від 09.06.2023; копію військового квитка.

Так судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження Серія НОМЕР_13 батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відповідно до заключення ЛКК №362 від 26.06.2023 р. ОСОБА_3 по стану здоров`я потребує постійного догляду.

Відповідно до довідки №617 від 09.06.2023 р. за адресою: АДРЕСА_3 проживає ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 .

Відповідно до акту №38 обстеження матеріально побутових умов від 26.06.2023 р. ОСОБА_3 , по стану здоров`я потребує постійного стороннього догляду, згідно заключення ЛКК №362 від 26.06.2023 року КНП Сарненська ЦРЛ Сарненської міської ради.

Відповідно до посвідчення № НОМЕР_12 ОСОБА_3 є пенсіонером та дитиною війни.

Відповідно до посвідчення № НОМЕР_11 ОСОБА_5 є пенсіонером який не може здійснювати постійний догляд за ОСОБА_3 .

Відповідно до посвідчення Серія НОМЕР_10 ОСОБА_5 є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААВ №936084 ОСОБА_4 є інвалідом ІІ групи і не може здійснювати догляд за ОСОБА_3 .

Враховуючи вище зазначені докази, військовослужбовець ОСОБА_1 має законну підставу та підлягає звільненню з військової служби на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме згідно ст. 26, ч. 4, п.2, п.п. «г»: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд.

Таке право позивача фактично не заперечується відповідачем у справі, однак докази, які долучені до позовної заяви, у підтвердження підстав для звільнення з військової служби позивачем до рапорту про звільнення з військової служби не були долучені позивачем, а тому при розгляді рапорту від 17.07.2023 у відповідача були відсутні підстави для задоволення такого.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що серед документів, долучених до рапорта відсутні підстави для звільнення з лав Збройних Сил України через сімейні обставини.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту дотримання позивачем вимог Інструкції №170 в частині дотримання процедури звільнення з військової служби, а саме - подання рапорту до відповідача про звільнення з військової служби з доказами у підтвердження підстав для звільнення з військової служби.

За таких обставин, відсутні правові підстави для визнання протиправною бездіяльності бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо незаконної відмові у звільненні військовослужбовця ОСОБА_1 на підставі пп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ (у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи) та зобов`язання відповідача розглянути такий рапорт про звільнення з військової служби та прийняти передбачене законом рішення про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ.

Враховуючи наведені вище обставини справи, суд доходить висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Крім цього, суд звертає увагу, що згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №1383-ос від 16.11.2023 «Про особовий склад», виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, інспектора прикордонної служби 3 категорії другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування та направлено для подальшого проходження служби до НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України з 16.11.2023.

З огляду на вказане, суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України з рапортом про звільнення з військової служби за підпунктом «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з наданням належних доказів на підтвердження факту необхідності здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд.

Суд зауважує, що в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб`єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які, у даному випадку, відсутні.

Інші доводи та аргументи учасників справи не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат в розумінні ст.139 КАС України відсутні.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці, розгляд справи здійснюється в перший робочий день, а саме 19.02.2024.

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судовий збір стягненню не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна