Номер провадження 2/754/1520/24

Справа №754/18162/23

РІШЕННЯ

Іменем України

19 лютого 2024 року м. Київ

Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Фінтраст Україна" звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості. Позивачем до суду була подана заява про зменшення позовних вимог, яка була прийнята судом.

Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що 12.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "Авентус Україна" було укладено електронний договір №4605206 про надання споживчого кредиту. ТОВ "Авентус Україна" свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало кредит в розмірі 10000,00грн шляхом зарахування кредитних коштів на її платіжну картку. В свою чергу відповідачка свої зобов`язання перед кредитором, щодо повернення кредиту та нарахованих процентів, не виконала. В подальшому 25.05.2022 між ТОВ "Авентус Україна " та ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" укладено договір факторингу № 25-05/2022, за яким ТОВ "Авентус Україна" відступив права грошової вимоги за кредитним договором до відповідача ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна". Станом на 12.12.2023 заборгованість відповідачки по кредитному договору не сплачена і становить: 10000,00грн - тіло кредиту та 22750,00грн - нараховані проценти, а всього - 32750,00грн.

На підставі наведеного вище, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість в розмірі 32750,00грн, інфляційні витрати - 989,28грн, три відсотки річних - 199,19грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2147,20грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00грн.

Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 22.12.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачка ОСОБА_1 16.01.2024 подала до суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що дійсно, між нею та ТОВ "Авентус Україна" був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 4605206 від 12.08.2021 на суму 10000,00грн із знижкою на стандартну процентну ставку (знижена ставка) 0,95%, строком 30 днів. Однак вона вчасно не змогла погасити кредит, з причин які не залежать від її волі. Звертає увагу, що датою погашення кредиту є 11.09.2021, а загальна вартість кредиту становить 12850,00грн. Вказує, що відповідач неправомірно нарахував відсотки і вона не погоджується з їх нарахуванням і визнає заборгованість по відсоткам в розмірі 19285,00грн та заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10000,00грн. У відзиві відповідачка вказує, що відповідно до законодавства відсотки не можуть перевищувати тіло кредиту. А неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена Договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання за таким договором, підлягають списанню. Також відповідачка зазначає, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладання договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Крім того, відповідачка заперечує щодо розрахунку витрат 3% річних, визначених позивачем, з огляду на те, що у кредитному Договорі, паспорті споживчого кредиту та Правилах надання коштів у позику, не зазначено про нарахування інфляційних витрат та 3% річних від суми заборгованості. На підставі наведеного просить суд позов задовольнити частково, та стягнути з неї заборгованість за кредитним Договором в розмірі 29285,00грн, судовий збір у розмірі 2147,20грн, зменшити витрати на правничу допомогу до 2000,00грн. Відмовити в стягненні інфляційних витрат в розмірі 10381,75грн та 3% річних в розмірі 1967,69грн.

Від ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" до суду 22.01.2024 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що Договір №4605206 про надання споживчого кредиту відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Вказують, що нарахування процентів за користування кредитними коштами, виданими в рамках Кредитного договору, здійснювалось в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов Кредитного договору. А підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання Договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов Договору без достатніх на це доказів. На підставі викладеного просить позов задовольнити в повному обсязі.

До суду від ОСОБА_1 25.01.2024 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідачка зазначає, що ТОВ «Авентус Україна» не повідомляла їй про заборгованість по Кредитному Договору в особистий кабінет чи на електронну пошту, вказану при реєстрації. Також відповідачка, у своєму запереченні, дублює інформацію, зазначену в її відзиві, стосовно неправильного нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами та нарахування 3% річних та інфляційних витрат. До того ж додатково зазначає, що вона не сплачувала ніяких відсотків за користування кредитом, починаючи з дати оформлення кредиту. Тому звідки ця сума взялась у розрахунку їй не відомо. Вказує, що вона отримує дохід в розмірі 6010,00грн в місяці, та не в змозі погасити відразу тіло кредиту, відсотки, судовий збір та витрати на правничу допомогу. Крім того, витрати на правничу допомогу не відповідають заявленому витраченому часу адвоката при складанні та поданні позовної заяви. На підставі викладеного просить позов задовольнити частково.

Станом на 19.02.2024 закінчились строки для подання додаткових доказів по справі, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.

12.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ " Авентус Україна " було укладено електронний договір № 4605206 про надання споживчого кредиту в розмірі 10000,00грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки, строком на 30 днів.

Пунктом 1.1. Договору визначено, що укладання цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку, передбаченим Законом України «Про електрону комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки входу до особистого кабінету.

Відповідно до п. 1.5. Договору, стандартна процентна ставка в день становить 1,90% та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки та у межах нового строку кредиту, якщо відбулась пролонгація за ініціативою споживача до п. 4.2 договору та у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору. Знижена процентна ставка 0,95% в день застосовується на наступних умовах, якщо позивач у межах строку, визначеного в п. 1.4. Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого стоку, за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка, за стандартною ставкою становить - 24079,41% річних, за зниженою ставкою - 2013,43% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою - 15700,00грн, за зниженою ставкою 12850,00грн ( п.1.7., 1.8. Договору).

Згідно із п. 4.3.1., 4.3.2. Договору, сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідкує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль. Споживач надає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених в п. 4.3. Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулось продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку передбаченому п.4.2. Договору.

Пунктом 5.4 Договору визначено, що споживач зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до п. 6.1 Договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичність внесення, здійснюється згідно Графіку платежів.

Судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 дійсно було перераховано кредитні кошти в розмірі 10000,00грн. Однак свої зобов`язання за вказаним кредитним Договором відповідачка виконала частково, сплативши 22.02.2022 відсотки в розмірі 50,00грн, що підтверджується карткою обліку Договору (розрахунком заборгованості).

Відповідно до кредитного Договору передбачено, що ТОВ "Авентус Україна" має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди позичальника (пп.3 п. 5.1 Договору).

25.05.2022 між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" укладено Договір факторингу № 25-05/2022, за яким ТОВ "Авентус Україна" відступив права грошової вимоги за кредитним договором до відповідача ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна".

Пунктом 1.1 Договір факторингу визначено, що фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до ст. 55 Цивільного процесуального кодексу України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного пронесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

У відповідності зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з витягом з реєстру боржників, додатку №1 до договору факторингу №25-05/2022 від 25.05.2022 ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № 4605206. Загальний розмір заборгованості становить 32750,00грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Судом установлено, що відповідно до Кредитного договору ТОВ "Авентус Україна" зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах встановлених договором.

Згідно із Кредитного договору, споживач зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Авентус Україна" свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі - надав відповідачці кредит в розмірі 10000,00грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо договором установлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочкою), то при простроченні повернення чергової частини позикодавець має право зажадати дострокового повернення частини позики, що залишилася, й сплати відсотків, що йому належать.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму та укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Також визнано, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях, крім того підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або банком з використанням електронного цифрового підпису. Усе листування щодо цього договору просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.

Отже, підписання договору електронним підписом, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Відповідно до ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Отже суд вважає, що позивач довів факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору кредиту між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1

ТОВ «Авентус Україна», правонаступником якого у зобов`язанні є ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», належним чином виконував свої обов`язки по наданню кредиту, а відповідач отримав кредитні кошти, але належним чином не виконував свої обов`язки за договором.

Посилання відповідача на Закон України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд відхиляє, оскільки позивач просить стягнути лише суму заборгованості і процентів, що не є видом забезпечення виконання чи відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а є платою за користування чужими грошима, а вказаний Закон не передбачає звільнення позичальника від виконання своїх зобов`язань з повернення кредиту (позики), сплати процентів за користування ним або відтермінування таких платежів.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачка не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту між ним та ТОВ «Авентус Україна» в обумовлені договором строки, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 32750,00грн, інфляційні втрати 989,28грн, 3% річних 199,19грн.

Вказаний розмір заборгованості здійснений відповідно до умов договору та підтверджений наданими до суду розрахунками.

Однак, відповідачкою вказаний розрахунок жодними доказами не спростований, суду не надано належних розрахунків погашення заборгованості, за кожен прострочений день пролонгованого кредиту, які б свою чергу мали противагу розрахункам позивача. Відповідачка лише у відзиві висловлює своє бачення нарахування відсотків по кредиту, при цьому посилаючись на Таблицю обчислення загальної вартості кредиту, бере лише до уваги знижену процентну ставку, не звертаючи уваги на застереження під Таблицею, що якщо нею не будуть виконані умови Договору для отримання зниженої процентної ставки, розміри платежів, що зазначені в Графіку платежів будуть перераховані за стандартною процентною ставкою.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Враховуючи викладене вище, а також приймаючи до уваги те, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав в зв`язку з чим утворилась заборгованість по сплаті коштів, тому суд вважає позов про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, інфляційних витрат та 3% річним таким, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд дійшов до такого.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно із ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" здійснював адвокат Столітній М.М. на підставі Договору про надання правової допомоги № 10/07-2023 від 10.07.2023; Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність серії КС №9422/10, Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1423361; Звіту про надання правової допомоги згідно Договору від 12.12.2023; Розрахунку на оплату замовлення №1624/11/12 від 11.12.2023; Платіжної інструкції №2101 від 12.12.2023.

Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 10000,00грн не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат. Оскільки детальний опис виконаних робіт в матеріалах справи відсутній, а з наданого Звіту про надання правової допомоги вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи та тим, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження.

Крім того, відповідачка ОСОБА_1 просить зменшити витрати на правничу допомогу до 1/4 від заявленої суми, а саме до 2000,00грн. Оскільки її дохід на місяць складає 6010,00грн та вона сама виховує неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тому, беручі до уваги, що рішенням суду позов задоволено, чим відновлено порушене право позивача, що дає суду зазначити про здійснення адвокатом належного захисту в суду, але судом враховується недотримання співмірності затрат на правничу допомогу і вважає, що необхідно зменшити розмір стягнень з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу до розміру в 2000,00грн, якавідповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.

У зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2147,20грн, відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Керуючись Конституцією України, статтями 11, 207, 525-526, 530, 536, 549, 551, 610, 626, 629, 1046-1056 ЦК України, статтями 7, 10, 75-79, 81, 141, 265-268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Фінтраст Україна" заборгованість у розмірі 32750,00грн, інфляційні витрати в розмірі 989,28грн та 3% річних в розмірі 199,19грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Фінтраст Україна" витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Фінтраст Україна" судовий збір в розмірі 2147,20грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Фінтраст Україна", ЄДРПОУ 44559822, адреса місцезнаходження: м. Київ, вулиця Загородня, 15, оф. 118/2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2024.

Суддя В.В. Бабко