ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 276/1741/22

провадження № 61-14795св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Петрова Є. В.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа- Орган опіки та піклування Хорошівської селищної ради,

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Органу опіки та піклування Хорошівської селищної ради та ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 25 липня 2023 року в складі колегії суддів: Талько О. Б., Коломієць О. С., Шевчук А. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Хорошівської селищної ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні малолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Хорошівської селищної ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні малолітньої дитини.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 18 лютого 2022 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 . У шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Починаючи з 26 квітня 2022 року шлюбні стосунки між сторонами фактично припинилися і ОСОБА_2 разом з дочкою переїхали до с. Ставки Житомирського району Житомирської області, де вони проживають разом з батьками відповідача.

Позивач зазначав, що звертався до органу опіки та піклування із заявою про усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною, за результатами розгляду якої рішенням комісії з питань захисту прав дитини Хорошівської селищної ради від 30 червня 2022 року № 20 позивачу встановлено термін зустрічі з малолітньою ОСОБА_3 у межах однієї години у присутності матері. Однак відповідач чинить позивачу перешкоди у спілкуванні зі своєю малолітньою дочкою та фактично не виконує відповідного рішення комісії з питань захисту прав дитини. Кожного разу при намаганні поспілкуватися з дитиною на позивача вчиняється тиск не лише зі сторони відповідача, а й зі сторони її батьків, що полягає у безпідставному цькуванні, приниженні честі і гідності позивача, недопущені його до дитини за місцем її фактичного проживання.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд:

1) зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2) встановити йому такі способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою шляхом систематичних побачень з дитиною:

- побачення з малолітньою дочкою ОСОБА_3 у присутності матері за місцем проживання дитини з 14:00 год до 15:00 год у неділю кожного тижня місяця;

- побачення з малолітньою дочкою ОСОБА_3 у присутності матері з 14:00 год до 15:00 год у день народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 усіх років;

- побачення з малолітньою дочкою ОСОБА_3 у присутності матері за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 у святкові дні, а саме Різдво - 25 грудня кожного року та Новий Рік - 31 грудня кожного року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області рішенням від 23 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Зобов`язав ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначив ОСОБА_1 для участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 такі способи участі шляхом систематичних побачень з дитиною:

1) побачення з малолітньою дочкою ОСОБА_3 у присутності матері за фактичним місцем проживання дитини з 14:00 год до 15:00 год з урахуванням режиму дня дитини у кожну першу, другу, третю та четверту неділю кожного місяця;

2) побачення з малолітньою дочкою ОСОБА_3 у присутності матері з 14:00 год до 15:00 год у день народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_2 усіх років;

3) побачення з малолітньою дочкою ОСОБА_3 у присутності матері за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 у святкові дні, а саме Різдво - 25 грудня кожного року та Новий Рік - 31 грудня кожного року.

Зобов`язав ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 не пізніше ніж за 3 години до передбаченого графіком побачення з дитиною засобами телефонного зв`язку чи доступними месенджерами про виникнення поважних обставин, коли зустріч батька з дитиною є неможливою (хвороба дитини, перебування на лікуванні тощо).

Зобов`язав ОСОБА_1 повідомляти ОСОБА_2 не пізніше ніж за 2 години до передбаченого графіком побачення з дитиною засобами телефонного зв`язку чи доступними месенджерами про намір прибути для побачення з дочкою.

Рішення суду мотивовано тим, що сторони у добровільному порядку не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування з дитиною, а тому, враховуючи інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, вік дитини, режим її розпорядку та рівність прав батьків на участь у її вихованні, наявні підстави для часткового задоволення позову та визначення судом способу спілкування ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3 , дотримуючись при цьому розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дітей.

Разом із тим з метою попередження виникнення конфліктних ситуацій між сторонами суд вважав за необхідне зобов`язати відповідача повідомляти позивача не пізніше ніж за три години до передбаченого графіком побачення з дитиною засобами телефонного зв`язку чи доступними месенджерами про виникнення поважних обставин, коли зустріч батька з дитиною є неможливою (хвороба дитини, перебування на лікуванні тощо), а також зобов`язати позивача повідомляти відповідача не пізніше ніж за дві години до передбаченого графіком побачення з дитиною засобами телефонного зв`язку чи доступними месенджерами про намір прибути для побачення з дочкою. Суд вважав, що саме такий спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею повною мірою відповідатиме інтересам як батьків, так і дитини, а також є достатнім для забезпечення участі батька у вихованні дитини.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Житомирський апеляційний суд постановою від 25 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково.

Рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 23 травня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення.

Зобов`язав ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 та визначив такі способи участі ОСОБА_1 у її вихованні та спілкуванні з нею:

- систематичні побачення з дочкою ОСОБА_3 за місцем проживання матері ОСОБА_2 у кожну першу та третю неділю щомісячно, з 14:00 год до 15:00 год у присутності матері ОСОБА_2 та представника органу опіки та піклування, з урахуванням режиму дня дитини;

- побачення з малолітньою дочкою ОСОБА_3 у день народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_1 кожного року в присутності матері ОСОБА_2 , з 14:00 год до 15:00 год, за місцем проживання матері ОСОБА_2 ;

- побачення з малолітньою дочкою ОСОБА_3 у святкові дні, а саме: Різдво - 25 грудня, Новий рік - 31 грудня кожного року, в присутності матері ОСОБА_2 , з 14:00 год до 15:00 год, за місцем проживання матері ОСОБА_2 .

Зобов`язав ОСОБА_2 не пізніше ніж за три години до передбаченого графіком побачення з дитиною повідомляти ОСОБА_1 засобами телефонного зв`язку чи доступними месенджерами про виникнення поважних обставин, за яких зустріч батька з дитиною є неможливою (хвороба дитини, перебування на лікуванні тощо).

Зобов`язав ОСОБА_1 не пізніше ніж за дві години до передбаченого графіком його побачення з дитиною повідомляти ОСОБА_2 засобами телефонного зв`язку чи доступними месенджерами про намір прибути для побачення з дитиною.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, апеляційний суд, врахувавши вік дитини та стан її здоров`я, а також стосунки, які склалися між сторонами, дійшов висновку про доцільність зменшення систематичних побачень позивача з дитиною. Також суд вважав за доцільне визначити зустрічі батька з дитиною у присутності матері та органу опіки та піклування, що відповідає якнайкращим інтересам дитини та призведе до уникнення сварок й конфліктів між сторонами, що не суперечить положенням сімейного законодавства України.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги Органу опіки та піклування Хорошівської селищної ради

10 жовтня 2023 року Орган опіки та піклування Хорошівської селищної ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 25 липня 2023 року в частині, якою визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме - систематичні побачення з дочкою за місцем проживання матері ОСОБА_2 , у кожну першу та третю неділю щомісячно, з 14:00 год до 15:00 год, у присутності матері ОСОБА_2 та представника органу опіки та піклування, з врахуванням режиму дня дитини, та залишити в цій частині рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник посилається на підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину другу статті 159 СК України, а також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 159 СК України у справах про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні малолітньої дитини, а саме: в яких випадках суд може визначити побачення з дитиною у присутністі представника органу опіки та піклування та чи є можливим визначення судом обов`язкової присутності представника органу опіки та піклування при побаченнях батьків з дитиною, якщо дні цих побачень припадають на неробочий час/вихідний день; чи мають враховуватися судами положення Конституції України, КЗпП України або інших нормативно-правових актів у частині права на відпочинок представника органу опіки та піклування.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що, ухвалюючи рішення про зобов`язання представника органу опіки та піклування кожну першу та третю неділю щомісяця бути присутнім під час зустрічей позивача та малолітньої дитини за місцем проживання ОСОБА_2 в період часу з 14:00 год до 15:00 год, апеляційний суд не врахував те, що представник органу опіки та піклування є працівником, який проходить службу в органі місцевого самоврядування та має певні трудові права, зокрема право на відпочинок, вихідні дні, нормовану тривалість робочого часу, певний розпорядок роботи, а саме: з 08 год 00 хв до 17 год 15 хв з понеділка до четверга, та з 08 год 00 хв до 16 год 00 хв у п`ятницю, а субота та неділя - вихідний день. Тому заявник вважає, що зобов`язувати працівника виконувати покладені на нього обов`язки в позаробочий час є порушенням його трудових прав та гарантій, передбачених Конституцією України.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги ОСОБА_1.

12 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 25 липня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник посилається на підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2021 року в справі № 176/1955/20, від 08 лютого 2023 року в справі № 334/1202/20, від 29 липня 2021 року в справі № 758/5545/18, від 18 листопада 2020 року в справі № 759/1382/19, від 20 травня 2021 року в справі № 686/27095/19, від 09 листопада 2020 року в справі № 753/9433/17.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд застосував формальний підхід до вирішення справи, врахував тільки бажання матері проводити побачення батька з дочкою у присутності органу опіки та піклування та, зменшивши позивачу у справі тривалість побачень до двох годин на місяць, порушив інтереси малолітньої дитини та її право на спілкування зі своїм батьком, а також порушив права позивача на рівність участі у вихованні дочки та спілкуванні з нею.

Крім того, вказує на те, що ухвалюючи оскаржуване рішення, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що побачення з малолітньої дочкою мають проходити не лише у присутності матері, а також у присутності представників органу опіки та піклування. При цьому суд не врахував доводи представника органу опіки та піклування, який неодноразово наголошував на тому, що графік побачень припадає на вихідний день, у зв`язку з чим представник не зможе бути присутнім, а також до компетенції органу опіки та піклування не входить участь у проведенні побачень батьків з дітьми.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою Органу опіки та піклування Хорошівської селищної ради та витребувано її матеріали із Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області.

У жовтні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Доводи інших учасників справи

16 листопада 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Органу опіки та піклування Хорошівської селищної ради, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків судів не спростовують. Зазначає, що конфліктні ситуації, які виникають між сторонами, негативно впливають на психоемоційний стан малолітньої дочки, у зв`язку з чим апеляційний суд зробив правильний висновок, що присутність представника Органу опіки та піклування Хорошівської селищної ради сприятиме врахуванню прав та інтересів дитини та призведе до уникнення сварок й конфліктів між сторонами. Тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

30 листопада 2023 року Орган опіки та піклування Хорошівської селищної ради подав до Верховного Суду відповідь на відзив, в якій підтримує у повному обсязі доводи касаційної скарги та просить її задовольнити.

20 грудня 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 18 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб та ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилась дочка ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 6, 7).

З квітня 2022 року сторони припинили шлюбні стосунки. ОСОБА_2 разом з дитиною переїхала проживати до своїх батьків на АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 61).

Позивач ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_2 .

Малолітня дочка сторін перебуває на диспансерному обліку у лікаря педіатра з діагнозом «синдром гіперзбудливості внаслідок гіпоксичного ураження ЦНС. Відкрите овальне вікно» (т. 1 а. с. 62, 63).

Суди встановили, що між сторонами існують неприязні стосунки, у зв`язку із чим між ними виникають конфлікти та сварки.

З метою вирішення спору щодо участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні позивач звертався до Органу опіки та піклування Хорошівської селищної ради, а також до відділення поліції 25 червня 2022 року та 17 липня 2022 року щодо перешкоджання відповідачем у побаченнях з дитиною та вчинення батьками відповідача неправомірних дій щодо позивача (т. 1 а. с. 8, 17-23).

Відповідач також зверталася до відділення поліції № 4 Житомирського РУП щодо неправомірних дій позивача, пов`язаних із вчиненням домашнього насильства, провокування конфліктів тощо (т. 1 а. с. 41-45, 52).

Згідно з витягом із протоколу № 6 засідання комісії з питань захисту прав дитини Хорошівської селищної ради від 30 червня 2022 року комісія прийняла рішення № 20 «Про встановлення годин спілкування ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_3 », яким рекомендовано вирішити питання зустрічей дитини з батьком та участі у її вихованні шляхом мирних переговорів та досягнення домовленостей: батьку заздалегідь попереджати про свої візити до дитини; матері не чинити перешкод у зустрічах батька з дочкою. Рекомендований термін зустрічі батька з дитиною одна година у присутності матері за місцем проживання дитини (т. 1 а. с. 10).

Відповідно до листа Служби у справах дітей Хорошівської селищної ради від 08 липня 2022 року з ОСОБА_2 була проведена профілактична бесіда з метою усунення перешкод у спілкуванні батька та дитини.

Рішенням виконавчого комітету Хорошівської селищної ради від 24 квітня 2023 року № 62 затверджено висновок органу опіки та піклування щодо визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 , відповідно до якого орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити позивачеві способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою, з урахуванням режиму дня дитини, у присутності матері та за попередньою домовленістю з нею, без присутності представника органу опіки та піклування Хорошівської селищної ради, за фактичним місцем проживання матері з дитиною, у такі дні й години: чотири рази на місяць у неділю з 14:00 год до 15:00 год; на Різдво - 25 грудня кожного року, Новий рік - 31 грудня кожного року, з 14:00 год до 15:00 год; день народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_1 усіх років, з 14:00 год до 15:00 год.

Рекомендовано батькам не провокувати конфлікти у присутності дитини, оскільки згідно з випискою з медичної картки дитина потребує спокійної атмосфери.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні вказувала на те, що вона є двоюрідною сестрою позивача та хрещеною матір`ю ОСОБА_3 , приїжджала в с. Ставки для зустрічі із дитиною за місцем проживання відповідача 17 вересня 2022 року сама, а також 25 грудня 2022 року разом з позивачем та ІНФОРМАЦІЯ_3 із позивачем та його батьками. Під час відвідування 25 грудня та ІНФОРМАЦІЯ_1 атмосфера була напружена, коли ОСОБА_1 хотів взяти дитину на руки чи погодувати її, то відповідач робила йому різні зауваження. Під час відвідин ІНФОРМАЦІЯ_3, коли всі за столом святкували день народження ОСОБА_3 , ОСОБА_1 взяв дитину, то мати відповідача сказала не чіпати дитину, оскільки він хворий на гепатит, після цього почалися взаємні образи як зі сторони батьків позивача, так і відповідача та в цей час батько відповідача сказав всім встати і вийти з будинку.

Свідок ОСОБА_8 , який є кумом позивача, в судовому засіданні пояснив, що він один раз у грудні 2022 року поїхав разом із ОСОБА_1 до с. Ставки Житомирського району Житомирської області, оскільки ОСОБА_1 хотів побачитися зі своєю дочкою. Вони приїхали близько 13 години, проте чекали в автомобілі біля будинку більше години, ОСОБА_1 неодноразово телефонував дружині, проте трубку ніхто не брав. Пізніше вийшла мати відповідача та сказала, що викличе голову сільської ради. Через деякий час до них прийшов староста села, який трохи загасив конфлікт та ОСОБА_1 на подвір`ї дали погратися з дитиною. Коли свідок вийшов з машини та підійшов до огорожі, то мати відповідача викликала на нього поліцію, ніби він незаконно перебуває на її території.

Допитана як свідок мати відповідача ОСОБА_9 в судовому засіданні зазначала, що під час зустрічі позивач перші 15-20 хвилин проводить з дитиною, а потім починає провокувати конфлікти з ОСОБА_2 та з нею особисто. Зазначала, що позивач один раз закрився з дитиною в автомобілі, інший раз поніс дитину до машини, де сидів п`яний кум, позивач ображає її дочку, безпідставно викликає поліцію. Тому свідок та її дочка неодноразово зверталися до селищної ради та викликали поліцію. Підтвердила, що на день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_3 дійсно між її родиною та родиною позивача відбулася сварка, проте після цього позивач приїжджає щонеділі і відповідач не чинить йому перешкод та надає дитину для спілкування.

Про наявність конфліктної ситуації між сторонами та неузгодження дій щодо побачень з дитиною, забезпечення її огляду у лікарів свідчить також переписка сторін у месенджері «Вайбер» та відеозаписи, надані позивачем (т. 1 а. с. 86, 102-123).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи відповідача, наведені у відзиві на касаційну скаргу органу опіки та піклування, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У справі, яка переглядається, предметом спору є усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні батька з дитиною, а тому Верховний Суд під час оцінки доводів касаційних скарг керується положеннями Конвенції про права дитини (далі - Конвенція), Сімейного кодексу України (далі - СК України), Законом України «Про охорону дитинства», а також іншими правовими актами.

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з частиною першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Частково задовольняючи позовні вимоги та визначаючи способи участі у вихованні та спілкуванні позивача з малолітньою дочкою у присутності матері за фактичним місцем проживання дитини з 14:00 год до 15:00 год, з урахуванням режиму дня дитини, у кожну першу, другу, третю та четверту неділю кожного місяця, а також на день народження дочки та святкові дні (Різдво, Новий рік), суд першої інстанції, врахувавши висновок органу опіки та піклування, вік дитини, графік роботи позивача, вважав, що такий графік складений з урахуванням інтересів дитини, відповідає її режиму, надасть можливість позивачу згідно з вимогами статті 157 СК України достатньою мірою спілкуватися з дочкою, приділяти їй увагу, брати участь у їх розвитку та вихованні.

Апеляційний суд не погодився з таким рішенням суду першої інстанції, у зв`язку з чим скасував його та ухвалив нове, яким визначив інший спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , а саме шляхом систематичних побачень за місцем проживання матері ОСОБА_2 у кожну першу та третю неділю щомісячно, з 14:00 год до 15:00 год, у присутності матері та представника органу опіки та піклування, з урахуванням режиму дня дитини, а також на день народження дитини та у святкові дні (Різдво, Новий рік) з 14:00 год до 15:00 год у присутності матері.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Виходячи з викладених норм права, колегія суддів зазначає, що під час прийняття рішення судом апеляційної інстанції було порушено закріплений у положеннях чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та на участь у її вихованні. Визначений спосіб спілкування батька з дочкою та його участь у її вихованні не відповідає інтересам як дитини, так і батька.

Встановлений апеляційним судом графік побачень батька з дочкою є обмеженим, годин спілкування недостатньо, щоб налагодити контакт з дитиною. Крім того, обмежуючи позивача в часі спілкування з дочкою, суд апеляційної інстанції не встановив та не навів обґрунтованих мотивів такого обмеження, а також що заявлені позовні вимоги в цій частині не відповідають інтересам дитини з огляду на її вік.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині встановлення способу та порядку спілкування батька з дитиною у присутності представника органу опіки та піклування з огляду на таке.

Надання органом опіки та піклування допомоги особам у здійсненні ними своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов`язків передбачено статтею 17 СК України, відповідно до якої орган опіки та піклування надає допомогу особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов`язків в обсязі та в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів передбачена статтею 19 СК України. Так, відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Тобто СК України передбачено повноваження, права та обов`язки органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів, серед яких відсутні повноваження обов`язкової участі під час зустрічі батьків з дітьми.

Таким чином, покладення судовим рішенням на третю особу, яка до цього ж не є відповідачем у справі, обов`язків, не передбачених вимогами чинного законодавства, суперечить як положенням ЦПК України, так і вимогам статей 17, 19 СК України.

Крім того, встановлюючи спосіб та порядок спілкування батька з дитиною у присутності представника органу опіки та піклування у вихідний день - неділю, апеляційний суд не врахував те, що представник органу опіки та піклування є працівником, який проходить службу в органі місцевого самоврядування та має певні трудові права, зокрема, право на відпочинок, вихідні дні, нормовану тривалість робочого дня. А тому апеляційний суд, зобов`язуючи працівника органу опіки та піклування бути присутнім під час зустрічі батька з дитиною у позаробочий час, порушив його трудові права та гарантії, передбачені Конституцією України.

Виходячи з зазначеного, колегія суддів вважає, що способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, які були визначені судом апеляційної інстанції, не повною мірою відповідають розумному балансу участі батька у вихованні дочки, а спосіб спілкування має епізодичний характер, оскільки спілкування з дитиною виключно у присутності представника органу опіки і піклування та спілкування дві години на місяць обмежують права позивача як батька дитини.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не зазначив, які норми процесуального права порушені судом першої інстанції під час дослідження й надання відповідної правової оцінки наданим сторонами доказам, а також не зазначив, які норми матеріального права неправильно застосував суд першої інстанції. Адже лише у цьому разі апеляційний суд має право здійснювати переоцінювання висновків суду першої інстанції.

У зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який, встановлюючи порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_3 , взяв до уваги поведінку батька, спрямовану на участь у вихованні і житті дочки, врахував висновок органу опіки та піклування, інтереси дитини, її вік, режим розпорядку дня, а також закріплений у положеннях чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та на участь у її вихованні, встановив відсутність обставин, які б унеможливлювали реалізацію права батька на спілкування з дочкою, необхідність спілкування дитини як з батьком, так і з матір`ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини, дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення порядку періодичних побачень з дитиною за запропонованим позивачем варіантом.

Способи, визначені судом першої інстанції, відповідають розумному балансу участі батька у вихованні дитини, відповідають якнайкращим інтересам дитини та її віку.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.

Відповідач не надала та матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спілкування батька з дитиною, що є предметом спору у цій справі, порушує інтереси дитини та дії позивача негативно впливають на психологічне та фізичне здоров`я дочки.

Колегія суддів зауважує, що відповідач не позбавлена можливості у разі зміни обставин, які б підтверджували наявність негативного впливу контакту батька і дитини на нормальний розвиток дитини, порушення інтересів дитини, у визначеному судом порядку, на звернення до суду з відповідним позовом про зміну встановленого способу участі батька у вихованні дочки.

Таким чином, з урахуванням зазначених норм права доводи касаційних скарг є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції належним чином оцінив подані сторонами докази, правильно встановив обставини справи та правильно застосував норми матеріального й процесуального права, а апеляційний суд помилково скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Частиною першою статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

У зв`язку із наведеним Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції не відповідає як нормам матеріального права, так і принципу справедливості правосуддя, у зв`язку із чим таке рішення не може вважатися законним і підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції на підставі статті 413 ЦПК України як помилково скасованого.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційні скарги підлягають задоволенню, сплачений за їх подання судовий збір підлягає стягненню з відповідача, а саме на користь ОСОБА_1 у розмірі 1 984,80 грн та на користь Органу опіки та піклування Хорошівської селищної ради - 1 984,80 грн.

Колегія суддів звертає увагу Хорошівської селищної ради про те, що вона не позбавлена права звернутися до Верховного Суду із клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору за подання касаційної скарги відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Органу опіки та піклування Хорошівської селищної ради та ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 25 липня 2023 року скасувати.

Рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 23 травня 2023 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Органу опіки та піклування Хорошівської селищної ради витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Є. В. Петров

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Пророк

О. М. Ситнік