Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 522/7254/21
Провадження №2/522/1130/24
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2024 року Приморський районний суд м. Одеси:
у складі: головуючої судді - Ковтун Ю.І.,
за участі секретаря - Лахматової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСТЕР-ФІНАНС», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання кредитних договорів, договору відступлення права вимоги та договорів факторингу недійсними, -
ВСТАНОВИВ:
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСТЕР-ФІНАНС», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання кредитних договорів, договору відступлення права вимоги та договорів факторингу недійсними, в якій просить:
1. Визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 0011044603000, укладений 22.09.2006 між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк» (правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 .
2. Визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11182156000, укладений 27.07.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 .
3. Визнати договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011, укладений між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» удаваним правочином, яким сторони приховали договір факторингу.
4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011, укладений між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» в частині відступлення права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 11182156000 від 27.07.2007 та відступлення права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 0011044603000 від 22.09.2006.
5. Визнати недійсним Договір № 2244/К про відступлення права вимоги від 13.05.2020, який укладений між ПАТ «Дельта Банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Кадирова Владислава Володимировича та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» в частині відступлення права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 11182156000 від 27.07.2007 та відступлення права вимоги Договором про надання споживного кредиту № 0011044603000 від 22.09.2006.
6. Визнати недійсним Договір факторингу № 2422686 від 15.12.2020, який укладений між ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСТЕР-ФІНАНС».
7. Визнати недійсним Договір факторингу № 2422687 від 15.12.2020, який кладений між ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» та товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «АСТЕР-ФІНАНС».
В обґрунтування позову зазначено, що позивач вважає, що укладені ОСОБА_2 договори про надання споживчих кредитів, Договір №2244/К про відступлення права вимоги від 13.05.2020, Договір факторингу № 2422687 від 15.12.2020, Договір факторингу № 2422686 від 15.12.2020 суперечать низці актів цивільного законодавства, у зв`язку з чим мають бути визнані недійсними, а договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011, укладений між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» є удаваним правочином. Зазначив, що договори про надання споживчого кредиту №0011044603000 від 22.09.2006 та №11182156000 від 27.07.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 були укладені в іноземній валюті. Наявність у спірних договорах положень щодо розрахунків за грошовими зобов`язаннями в доларах США за відсутності у сторін індивідуальної ліцензії на використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу та використання долару США як засобу платежу за кредитним договором, суперечить приписам ст. 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 35 Закону України «Про Національний банк України». Як у АКІБ «УкрСиббанк», так і у ОСОБА_2 , на момент укладення спірних договорів індивідуальна ліцензія, видана НБУ на використання іноземної валюті при здійсненні платежів за вказаним договором кредиту була відсутня. З огляду на вищевикладене вказані договори про надання споживчого кредиту є недійсними. У зв`язку з недійсністю кредитних договорів, недійсними є і усі договори про відступлення права вимоги за вказаними договорами про надання споживчого кредиту, як похідні правочини. Також зазначив, що договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011, який був укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», в тому числі за договорами про надання споживчого кредиту №0011044603000 від 22.09.2006 та №11182156000 від 27.07.2007 по суті є удаваним правочином, який було вчинено з метою приховання договору факторингу. Фінансова установа під час здійснення своєї діяльності може надавати виключно фінансові послуги за переліком, визначеним у статті 4 Закону №2664-ІІІ, а надання інших фінансових послуг, не включених до цього переліку, забороняється. ПАТ «УкрСиббанк» не мало права виступати стороною при здійсненні відступлення права грошової вимоги не надаючи ПАТ «Дельта Банк» фінансових послуг з факторингу. Правочин, який було укладено 08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» мав на меті саме фінансування клієнта, за погодженою ціною. Удаваний правочин був укладений саме для отримання фінансування у погодженому ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» обсязі за рахунок відступлення права грошових вимог до боржників, а не задля безпосереднього передання такого права із будь-яких інших причин. Із урахуванням суб`єктного складу правочину, який позивач вважає удаваним, виду діяльності ПАТ «Дельта Банк», можливості надання вказаною особою виключно фінансових послуг, фактичного проведення фінансування ПАТ «УкрСиббанк», мети правочину, між сторонами було укладено саме договір факторингу. Купівля прав вимоги за договором від 08.12.2011 здійснювалась не «за номінальною вартістю», що виключає можливість віднесення вказаного договору до договору цесії. Також послався на те, що ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» не могло виступати стороною за договором факторингу, оскільки на дату укладення Договору №2244/К від 13 травня 2020 року не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності, що має наслідком порушенням вимог ст. 1083 ЦК України, ч.2 та ч.3 ст.203 ЦК України та, згідно до ст.215 ЦК України, є підставою для визнання вказаного договору частково недійсним. Щодо недійсності договору факторингу № 2422686 від 15.12.2020 та договору факторингу № 2422687 від 15.12.2020, які укладені між ТОВ «Укрдебт Плюс» та ТОВ «ФК «Астер-Фінанс» зазначив, що наступні договори факторингу, які укладені після Договору № 2244/К про відступлення права вимоги від 13.05.2020 є такими, що не створили юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю та є недійсними з моменту їх вчинення, а тому права вимоги за кредитними договорами №0011044603000 від 22.09.2006 та №11182156000 від 27.07.2007, які відчужувалися за цими договорами факторингу, фактично ніколи не виникали. ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС», ТОВ «ФК «АСТЕР-ФІНАНС» не набували прав та обов`язків нового кредитора за кредитними договорами №0011044603000 від 22.09.2006 та №11182156000 від 27.07.2007, відповідно сторони цих договорів не мали права ними розпоряджатися (укладати правочини з відчуження/відступлення права вимог), вказані дії суперечать ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України.
Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Кузнецової В.В. від 12 травня 2021 рокупозовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження (т. 1 а.с. 102 - 103).
10.06.2021 від представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСТЕР-ФІНАНС» - адвоката Сидорова О.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що позивач жодним чином не обґрунтовує позовні вимоги до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» та ОСОБА_2 , а лише надає суб`єктивну правову оцінку укладеними між вищевказаними особами договорами. Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права. Позивач не був стороною жодного із оскаржуваних правочинів, а його право, як іпотекодержателя на момент укладання вищевказаних правочинів взагалі не існувало. Позивач не доводить, яким чином визнання недійсними всіх договорів, і як наслідок застосування двосторонньої реституції, вплине на відновлення його порушеного права, яке на його думку, тільки може бути порушено в майбутньому. Відсутність порушеного права позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. Пріоритетне право іпотекодержателя, яким на даний час є ТОВ «Фінансова компанія «АСТЕР-ФІНАНС», на задоволення своїх вимог за рахунок майна, яке перебуває у нього в іпотеці, виникло задовго до права позивача, на підставі іпотечних договорів від 22.09.2006 та 27.07.2007. Щодо позовних вимог про визнання недійсними договорів про надання споживчих кредитів № 0011044603000 від 22.09.2006 та № 11182156000 від 27.07.2007 зазначив, що законність вказаних договорів була предметом розгляду у спорах, що виникли між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 . Щодо позовних вимог про визнання договору від 08.12.2011 купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами удаваним правочином зазначив, що чинним законодавством України передбачено можливість укладання як договорів факторингу так і договорів купівлі-продажу. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. При відступленні права вимоги до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором. ПАТ «Укрсибанк» та ПАТ «Дельта Банк» були вільні у виборі укладання договору купівлі-продажу прав вимоги, який хоч і має схожі ознаки договору факторингу, проте таким не являється, а відтак твердження позивача про визнання даного договору удаваним правочином не знаходять свого підтвердження та є безпідставними. Щодо позовних вимог про часткову недійсність договору № 2244/К від 13.05.2020 зазначив, що чинним цивільним законодавством, а також законодавством, що регулює банківську діяльність, не передбачено імперативної заборони щодо можливості обслуговувати кредитні договори не фінансовими установами. Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» мало право реалізовувати вимоги до боржників на електронних торгах будь-яким організаціям, в тому числі без статусу банку або фінансової установи з посиланням на п.2-1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб». При укладенні договору купівлі-продажу прав вимоги № 2244/К від 13.05.2020 сторони керувалися положеннями статей 512, 513, 514 ЦК України та зазначений договір є договором відступлення права вимоги. Щодо позовних вимог про визнання недійсними договорів факторингу № 2422686 та № 2422687 від 15.12.2020 зазначив, що чинним законодавством не передбачено можливості визнання недійсним правочину, внаслідок визнання недійсним первинного (попереднього) укладеного правочину, а правова позиція на яку посилається позивач не встановлює такого обов`язку для суду. За відсутності обґрунтування позивачем підстав для визнання недійсними договорів факторингу № 2422686 та № 2422687 від 15.12.2020, презумпції дійсності правочину, дані позовні вимоги не підлягають задоволенню (т. 1 а.с. 115 - 126).
11.06.2021 від представника відповідача Акціонерного товариства «УкрСиббанк» - адвоката Бойко А.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначила, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. Положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти. Право на розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (тобто здійснення кредитних операцій) АТ «УкрСиббанк» має на підставі банківської ліцензії Національного банку України від 28 жовтня 1991 року № 75, письмового Дозволу № 72-2 від 24 грудня 2001 року та додатку до нього. Таким чином, укладення кредитних договорів в іноземній валюті повністю відповідає вимогам чинного законодавства, тому оскажувані позивачем правочини є дійсними. Щодо тверджень позивача, що договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами є удаваним правочином, зазначила, що у договорі купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 відсутні істотні ознаки договору факторингу, а саме: спеціального суб`єктного складу, плати за надану фінансову послугу, ознак професійної діяльності стосовно платного викупу боргових зобов`язань за суму, значно нижчу номіналу. Оспорюваний позивачем правочин за своєю правовою природою є комбінованим договором, оскільки його предметом є як передача права грошової вимоги, так і право вимоги за договорами забезпечення (іпотеки, застави), тоді як договір факторингу, відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України передбачає передання однією стороною виключно грошових коштів у розпорядження іншої,за плату із зобов`язанням відступу прав грошової вимоги до третьої особи (боржника). За таких обставин, укладений між відповідачами договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами не може бути віднесений до договору факторингу. Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 не має жодної ознаки договору факторингу, сторони передбачали настання саме тих наслідків, до яких вказаний правочин призвів. Крім того, вважають, що позивач взагалі не довів свого порушеного права, яке має бути захищене саме від укладення Договорів про надання споживчого кредиту № 11044603000 та № 11182156000, Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011, оскільки позивач не є стороною вказаних правочинів, у відношенні до нього не укладалися вказані правочини, а з врахуванням того, що Приморським районним судом м.Одеси задоволено заяву ТОВ "АСТЕР ФІНАНС" про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі № 522/14080/13-ц, вважають, що подання даного позову взагалі має на меті затягнути процес виконання судового рішення про стягнення заборгованості (т. 1 а.с. 156 - 166).
15.06.2021 від представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» - Пивоварова В.І. до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовну заяву, вважають безпідставною та необґрунтованою. Зазначив, що право на розміщення залучених коштів, від свого імені, на власних умовах та на власний ризик АКІБ «УкрСиббанк» на момент укладення спірних договорів мав на підставі Банківської ліцензії Національного банку України від 24.12.2001 № 75 та письмового Дозволу № 75-2 від 19.11.2002 та додатку до нього. Твердження позивача, що надання Банком кредиту в іноземній валюті суперечило вимогам чинного законодавства, є необґрунтованими, тому не можуть бути підставою визнання кредитних договорів недійсними. Щодо заявлених позивачем вимог про недійсність договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011, зазначив, що доводи позивача відносно недійсності вказаного договору зводяться до тлумачення позивачем вказаного договору на власний розсуд, без зазначення будь-яких правових підстав для визнання такого договору недійсним. Також, позивачем, який не є стороною оскаржуваного правочину не доведено що в результаті укладення такого договору обсяг майнових зобов`язань позивача змінився, отже позивачем не доведеного того, що його права або охоронювані законом інтереси були порушені укладенням між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами 08.12.2011. Щодо часткової недійсності договору №2244/К про відступлення права вимоги від 13.05.2020, який було укладено між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» зазначив наступне. ПАТ «Дельта Банк» мало право реалізовувати вимоги до боржників на електронних торгах будь-яким організаціям, в тому числі без статусу банку або фінансової установи з посиланням на п.2-1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При укладенні договору купівлі-продажу прав вимоги № 2244/К від 13.05.2020 сторони керувалися положеннями статей 512, 513, 514 ЦК України та зазначений договір є договором відступлення права вимоги. Реалізація Акціонерним товариством «Дельта Банк», який перебуває в процесі ліквідації, майнових прав за договором купівлі-продажу № 2244/К від 13.05.2020 відбулась відповідно до приписів ст.48, 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», розділів VІ-VІІ «Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідовуються», затвердженого рішенням 388 від 24.03.2016 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.04.2016 за № 606/28736. Іншого порядку реалізації активів банку в стадії ліквідації, ніж продаж його активів фізичним або юридичним особам законодавчими нормами закону не передбачено. Позивачем не спростована правомірність процедури укладення спірного договору, та не доведено, що в результаті укладення договору купівлі-продажу майнових прав № 2244/К від 13.05.2020 обсяг майнових зобов`язань позивача змінився, чи його права або охоронювані законом інтереси були порушені укладеним договором. Також позивачем не зазначено жодних правових підстав для визнання недійними договорів факторингу № 2422686 від 15.12.2020 та № 2422687 від 15.12.2020, які укладені між ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «АСТЕР-ФІНАНС» та не доведено порушення його прав та інтересів, які можуть бути захищені в судовому порядку (т. 1 а.с. 177 - 180).
16.07.2021 на адресу суду від представника позивача - адвоката Кокарєва А.П. надійшли письмові пояснення, відповідно до яких зазначив наступне. Заявлені позовні вимоги направлені на захист цивільного інтересу позивача, який полягає у поновленні стану, який існував до укладення оспорюваних договорів факторингу, а саме відсутність права вимоги за кредитними договорами та, відповідно, договорами забезпечення, у ТОВ «ФК «АСТЕР-ФІНАНС». Вимоги про визнання недійсними договорів про надання споживчого кредиту є законним та ефективним способом захисту вищенаведеного інтересу позивача, оскільки їх задоволення тягне й недійсність іпотечних договорів від 22.09.2006 та 27.07.2007. Визнання судом недійсними оспорюваних договорів свідчитиме про те, що у ТОВ ФК «АСТЕР ФІНАНС» не виникало прав та обов`язків нового кредитора, іпотекодержателя і становище сторін буде приведено у первинний стан. Отже, задоволення позову призведе до повернення права вимоги до особи, яка не вважала майно, яке перебуває у іпотеці позивача, іпотечним за раніше укладеними договорами іпотеки, вчиненими для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 . Це у свою чергу призведе до можливості безперешкодної реалізації прав позивача, як іпотекодержателя. Також зазначив, що в рішеннях суду, на які посилаються відповідачі, суд не перевіряв законність використання сторонами цих договорів готівкової іноземної валюти (доларів США) на території України як засобу платежу за кредитними договорами, а також наявність у сторін відповідного дозволу (ліцензії) на здійснення таких платежів. Відтак преюдиційного значення для справи № 522/7254/21 вказані рішення не мають. Так само судами не перевірялись доводи позивача щодо недійсності договорів факторингу № 2422686 від 15.12.2020 та № 2422687 від 15.12.2020, які укладені між ТОВ «Укрдебт Плюс» та ТОВ «ФК «Астер-Фінанс» під час заміни стягувача на правонаступника. Зазначив, що відповідачі не навели достатніх та переконливих аргументів на користь своєї позиції про те, що договір купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011 за кредитними договорами № 0011044603000 від 22.09.2006 та № 11182156000 від 27.07.2007 не є удаваним правочином - договором факторингу. Також пояснив, що наслідком визнання недійсним договору № 2244/К від 13.05.2020 про відступлення права вимоги є відсутність переходу права вимоги від ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС», адже недійсний правочин № 2244/К від 13.05.2020 не створить юридичних наслідків - переходу права вимоги від однієї юридичної особи до іншої. Через це право вимоги за кредитним договором яке не перейшло до ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» не могло бути відступлене ТОВ «АСТЕР-ФІНАНС» або будь-якій іншій особі. Крім того зазначив, що АТ «УКРСИББАНК» не було додано доказів: Банківської ліцензії Національного банку України від 28 жовтня 1991 року № 75, копії письмового дозволу № 75-2 від 24 грудня 2001 року до відзиву надісланого ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Тому зазначені докази не мають братися судом до уваги відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України. Також, зазначив, що суб`єктивний склад сторін у справі № 522/7254/21 є відмінним від складу сторін у справі № 757/46020/17-ц, № 2-1547/10, № 522/14080/13-ц, оскільки ОСОБА_1 не був позивачем або учасником жодної з цих справ. Якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається (т. 2 а.с. 1 - 8).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2021 цивільна справа за позовом ОСОБА_1 надійшла в провадження судді Ковтун Ю.І.
Ухвалою Судді Приморського районного суду міста Одеси Ковтун Ю.І. від 22 листопада 2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 прийняти до провадження. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження (т. 2 а.с. 76 - 77).
Ухвалою суду від 19 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача Акціонерного товариства «Дельта Банк» про закриття провадження у справі (т. 3 а.с. 88 - 90).
21.09.2022 на адресу суду від представника відповідача Акціонерного товариства «Дельта Банк» - Чуняк Н.М. до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких зазначила наступне. За результатами торгів АТ «Дельта Банк» визначив переможного покупця та продав йому майнове право вимоги виконання боржниками зобов`язань за кредитним та забезпечувальними договорами. Предметом спірного договору є відступлення прав вимог за плату (купівля-продаж). Метою укладення цього договору є отримання банком коштів для розрахунку зі своїми кредиторами у процедурі ліквідації. Отже, за своєю правовою природою спірний договір є договором купівлі-продажу прав вимоги, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою рахунку з кредиторами, тому не може бути віднесений до договорів факторингу. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 березня 2021 року по справі № 906/1174/18 відступила від означеного загального висновку, сформульованого у станові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, конкретизувавши цей висновок так, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації. Посилання позивача на те, що оспорюваний договір є недійсним в силу відсутності у Державному реєстрі фінансових установ, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення його прав чи інтересів з боку відповідача. Позивачем не наведено та не подано жодного належного доказу щодо підтвердження обставин, на які він посилався в обґрунтування своїх вимог щодо спростування презумпції правомірності спірного у даній справі правочину, рівно як не довів обставин щодо порушення його власних майнових прав та інтересів, внаслідок укладення правочинів, стороною яких він не є, а також того, що в результаті визнання недійсним такого правочину майнові права позивача будуть захищені та відновлені. АТ «Дельта Банк» не погоджується з викладеними позивачем правовими підставами та вимогами позову у повному обсязі та просить відмовити у його задоволенні (т. 3 а.с. 100 - 111).
Ухвалою суду від 07.11.2022 без виходу до нарадчої кімнати задоволено клопотання представника позивача замінено відповідача Акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на належного відповідача Акціонерне товариство «Дельта Банк».
Ухвалою суду від 07.11.2022 без виходу до нарадчої кімнати задоволено клопотання представника позивача залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_6 .
Ухвалою суду від 07.11.2022 без виходу до нарадчої кімнати задоволено клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Ухвалою суду від 07 листопада 2022 року закрито підготовче засідання по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 3 а.с. 211 - 111).
11.11.2022 на адресу суду від представника третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Шутова О.О. надійшли письмові пояснення, відповідно до яких Фонд заперечує проти позову у повному обсязі, вважає його безпідставним та необґрунтованим, таким що не відповідає нормам чинного законодавства. Позивачем неправильно обрано спосіб судового захисту та не доведено належними та допустимими доказами, обставин порушення його власних майнових прав та інтересів, внаслідок укладення спірних у даній справі правочинів. Зазначив, що з 05 жовтня 2015 року АТ «Дельта Банк» перебуває у процедурі ліквідації, яка здійснюється у відповідності з положеннями спеціального закону, яким є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». 14 квітня 2020 року відбувся відкритий електронний аукціон (торги) з продажу пулу активів АТ «Дельта Банк», до якого входили в тому числі права вимоги за кредитними договорами, забезпеченими заставою та нерухомим майном. Переможцем вказаного аукціону було визначено ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС», що підтверджується Протоколом електронного аукціону № UА-ЕА-2020-03-24-000002-b від 14.04.2020. На підставі вказаного Протоколу, між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС», як передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про іпотеку», а також нормативно-правовими актами фонду гарантування вкладів фізичних осіб, якими, врегульовано порядок організації та продажу майна (активів) неплатоспроможного банку було укладено Договір № 2244/К про відступлення прав вимоги за кредитами, посвідчений 13.05.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстр. № 683. Зазначив, що на час укладання спірних Кредитних договорів АКІБ «УкрСиббанк» мав видані Національним банком України банківську ліцензію № 75 від 24.12.2001 на право здійснення банківських операцій та Дозвіл № 75-2 від 24.12.2001 на право здійснювати операції з валютними цінностями. Позивач, не будучи стороною укладених кредитних договорів не довів належними та допустимими доказами порушення його власного цивільного інтересу та охоронюваного законом права, що є самосійною підставою для відмови у позові. 08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та АТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, який не містить жодних положень щодо застави грошової вимоги до боржника або позики (кредиту), не містить жодних положень, які можна трактувати як надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору. Правова природа даного договору полягає у тому, що у конкретних договірних зобов`язаннях первісний кредитор (АТ «УкрСиббанк») замінюється на нового кредитора (АТ «Дельта Банк»), який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання, за що сплачує первісному кредитору обумовлену Договором ціну продажу прав вимоги. Отже, за своєю правовою природою спірний Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами є саме договором купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги, а не договором факторингу. Крім того зазначив, що зі змісту Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються № 388, Положення про виведення неплатоспроможного банку з рийку № 2, зі змісту Закону України «Про систему гарантування вкладів Фізичних осіб» слідує, що вони не містять жодного обмеження стосовно продажу активів банку у вигляді прав вимог до боржників саме факторам - фінансовим установам або іншим банкам. Також зазначив, що ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» у законний спосіб на законних підставах набув право вимоги за Кредитними договорами та похідними від них Іпотечними договорами та подальша реалізація ним своїх правомочностей як Нового кредитора до Боржника належить виключно до компетенції останнього. Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника або особи, до якої перейшли його обов`язки, безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору. Позивач не навів та не додав жодного належного доказу щодо підтвердження обставин, на які він посилався в обґрунтування своїх вимог щодо спростування презумпції правомірності спірних у даній справі правочинів, рівно як не довів обставин щодо порушення його власних майнових прав та інтересів, внаслідок укладення правочину, стороною якого він не є, а також того, що в результаті визнання недійсним такого правочину майнові права позивача буде захищено та відновлено (т. 3 а.с. 221 - 230).
У судовому засіданні 08.08.2023 представники відповідачів Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» та товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСТЕР-ФІНАНС» позов не визнали та просили у його задоволенні відмовити у повному обсязі.
В подальшому у судове засідання учасники розгляду справи не з`явилися, про розгляд справи судом повідомлені належним чином. Від представників відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» та товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСТЕР-ФІНАНС» на адресу суду надійшли заяви, в яких просили судове засідання провести за їх відсутністю. У задоволенні позову просили відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.
Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складання повного тексту рішення є 16 лютого 2024 року.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників відповідачів Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» та товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСТЕР-ФІНАНС», суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом установлено, що 22 вересня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Банк) (правонаступником якого є АТ «УкрСибанк») та ОСОБА_2 (Позичальник) було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 0011044603000, згідно з умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 600000,00 доларів США, які останній зобов`язався повернути в порядку, строки та на умовах визначеними Кредитним договором. Надання кредиту здійснюється у наступний термін: з 22.09.2006 по 22.09.2027.
З метою забезпечення належного виконання зобов`язань ОСОБА_2 за Кредитним договором № 0011044603000 від 22 вересня 2006 року, між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (Іпотекодавці) 22 вересня 2006 року було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 3743. Відповідно до умов вказаного договору Іпотекодавці передали в іпотеку нерухоме майно - нежилу будівлю, загальною площею 640,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить Іпотекодавцям на праві приватної власності в рівних частках.
27 липня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Банк) та ОСОБА_2 (Позичальник) було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11182156000, згідно з умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 350000,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 1767500,00 грн. за курсом НБК на день укладання договору, які останній зобов`язався повернути в порядку, строки та на умовах визначеними Кредитним договором. Надання кредиту здійснюється у наступний термін: з 27.07.2007 по 27.07.2017 (т. 1 а.с. 41 - 47)
З метою забезпечення належного виконання зобов`язань ОСОБА_2 за Кредитним договором № 11182156000 від 27 липня 2007 року, між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 (Іпотекодавці) було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 2556. Відповідно до умов вказаного договору Іпотекодавці передали в іпотеку нерухоме майно - нежилу будівлю, загальною площею 640,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 48 - 50).
08.12.2011 між АТ «УкрСиббанк» та АТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., зареєстрований в реєстрі за № 2949, 2950.
На підставі вказаного договору до АТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги, зокрема, за Кредитними договорами № 0011044603000 від 22 вересня 2006 року та № 11182156000 від 27 липня 2007 року.
13.05.2020 між ПАТ «Дельта Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» було укладено Договір №2244/К, посвідчений 13.05.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. та зареєстрований в реєстрі за №683, про відступлення прав вимоги, в тому числі за Кредитними договорами № 0011044603000 від 22 вересня 2006 року та № 11182156000 від 27 липня 2007 року.
15.12.2020 між ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСТЕР-ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 2422686, за яким ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» відступило право вимоги за Кредитним договором № 11182156000 від 27 липня 2007 року до ТОВ «ФК «АСТЕР-ФІНАНС» (т. 1 а.с. 77 - 79).
15.12.2020 між ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСТЕР-ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 2422687, за яким ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» відступило ТОВ «ФК «АСТЕР-ФІНАНС» право вимоги за Кредитним договором № 0011044603000 від 22 вересня 2006 року (т. 1 а.с. 82 - 84).
10.02.2021 між ОСОБА_5 (Іпотекодавець) та ОСОБА_9 (Іпотекодержавтель) було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоус І.О. та зареєстрований в реєстрі за № 47, відповідно до умов якого, Іпотека за цим договором забезпечує вимоги Іпотекодержавтеля за договором позики від 10.02.2021. Відповідно до п. 2.1 Договору предметом іпотеки є нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (т. 1 а.с. 89 - 94)
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.02.2021 за ОСОБА_5 25.02.2021 було зареєстровано право власності на нежитлової будівлі, загальною площею 852,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2299705151101 (т. 1 а.с. 88).
27.02.2021 між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 було укладено Договір про внесення змін до Іпотечного договору, посвідченого 10.02.2021 Білоус І.О., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, за реєстровим № 47. Згідно Договору про внесення змін до Іпотечного договору, сторони виклали п.2.1. Іпотечного договору від 10.02.2021 року в редакції, згідно якої предметом іпотеки за договором є зокрема нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2299705151101 (т. 1 а.с. 95).
27.02.2021 між ОСОБА_9 (первісний іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (новий іпотекодержатель) було укладено Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 10.02.2021. Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоус І.О. та зареєстровано в реєстрі за № 100 (т. 1 а.с. 96).
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
При вирішенні позову про визнання недійсним правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (постанова Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 910/8072/20).
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Вимогами статей 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.
За змістом статей 203, 215, 217 ЦК України оспорювати правочин у суді може одна зі сторін правочину або інша заінтересована особа.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 зроблено висновок про те, що недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.
У постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 926/1172/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18 вказано, що виходячи зі змісту статей 15, 16 ЦК України, підставою для захисту судом цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання або оспорення. Згідно з вимогами статей 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред`явлена однією зі сторін правочину або заінтересованою стороною, права яких були порушені укладенням спірного правочину. Позивач, реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, зобов`язаний довести в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує його права та законні інтереси. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Позивач не є стороною оспорюних договорів, тому предметом доказування є порушення цивільних прав та інтересів позивача.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Як слідує зі змісту позовних вимог, предметом оскарження в даній справі є договори про надання споживчого кредиту № 0011044603000 від 22 вересня 2006 року, № 11182156000 від 27 липня 2007 року відповідно до умов яких ОСОБА_2 було надано кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 600 000,00 (шістсот тисяч) доларів США та 350 000,00 (триста п`ятдесят тисяч) доларів США відповідно; а також Договори купівлі-продажу прав вимоги від 08 листопада 2011 року, відступлення прав вимоги від 13 травня 2020 року та факторингу від 15 грудня 2020 року за вказаними кредитними договорами № 0011044603000 та № 11182156000.
В обгрунтування наявності підстав для звернення до суду з даним позовом ОСОБА_10 вказує на фактичне невизнання ТОВ «ФК «АСТЕР-ФІНАНС» пріоритетного права позивача на задоволення його вимог за рахунок майна, яке перебуває в іпотеці позивача, а саме: приміщення за адресою АДРЕСА_1 .
Разом з тим, надаючи оцінку змісту порушеного права (інтересу) ОСОБА_10 оспорюваними договорами, стороною яких позивач не є, досліджуючи обставини справи і наявні у ній докази, суд дійшов висновку про недоведеність належними засобами доказування факту порушення такими договорами в оспорюваній частині прав і законних інтересів позивача, які підлягали б захисту у судовому порядку, як і не надано доказів того, що в результаті визнання таких договорів недійсними його права будуть захищені та відновлені.
Суд зазначає, що як порушення розуміється такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. За наслідками задоволення такого позову має відбуватися поновлення (захист) майнових прав позивача або ж його інтереси можуть бути реалізовані, внаслідок чого він здатний буде набути прав. Проте заявлені у справі вимоги не спрямовані безпосередньо на відновлення прав ОСОБА_10 , оскільки стосуються зобов`язань, стороною яких позивач не є та такі вимоги спрямовані на захист прав сторін кредитних договорів.
При цьому суд враховує що в межах спірних правовідносин йдеться про оскарження договорів, які було укладено до фактичного набуття позивачем статусу іпотекодержателя за Іпотечним договором від 10.02.2021 (Договір про відступлення права вимоги від 27.02.2021), а саме: Договору про надання споживчого кредиту № 0011044603000 від 22 вересня 2006 року; Договору про надання споживчого кредиту № 11182156000 від 27 липня 2007 року; Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011року; Договору про відступлення прав вимоги № 2244/К від 13 травня 2020 року; Договорів факторингу від 15 грудня 2020 року за № 2422686 та № 2422687, що, у свою чергу, унеможливлює висновок про порушення вказаними договорами прав позивача.
Суд зазначає, що позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. На цьому наголосила Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16 жовтня 2020 року при розгляді справи № 910/12787/17.
Оскільки позивачем не доведено наявності суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, позовні вимоги про визнання недійсними: Договору про надання споживчого кредиту № 0011044603000 від 22 вересня 2006 року; Договору про надання споживчого кредиту № 11182156000 від 27 липня 2007 року; Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011року; Договору про відступлення прав вимоги № 2244/К від 13 травня 2020 року; Договорів факторингу від 15 грудня 2020 року за № 2422686 та № 2422687, задоволенню не підлягають.
За приписами п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 10-13, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 354 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСТЕР-ФІНАНС», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання кредитних договорів, договору відступлення права вимоги та договорів факторингу недійсними,відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 16 лютого 2024 року.
Суддя Ю.І.Ковтун
