К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2024 року місто Київ

справа № 761/12934/22

апеляційне провадження № 22-ц/824/706/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,

за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Лізинг", подану представником Лисенком Дмитром Вячеславовичем, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Волошина В.О. від 5 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Лізинг" про визнання правочину нікчемним; застосування наслідків нікчемності правочину; стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до ТОВ "Авентус Лізинг" про визнання правочину нікчемним; застосування наслідків нікчемності правочину; стягнення моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що 5 липня 2019 року між сторонами укладено договір фінансового лізингу № КВ-050719/186 (далі - договір; договір фінансового лізингу) в простій письмовій формі, відповідно до умов якого ТОВ "Авентус Лізинг" зобов`язалось передати позивачу автомобіль Audi A4, 2009 року випуску, а він, в свою чергу, сплатити його вартість в сумі 635 842 грн. 74 коп.

У період з липня 2019 року по грудень 2019 року позивач здійснив ряд лізингових платежів на суму 201 560 грн. 38 коп., а також оплатив 46 705 грн. 77 коп. за ремонт автомобіля. У зв`язку із чисельними дефектами автомобіля, 7 лютого 2020 року ОСОБА_1 повернув його лізингодавцю.

Посилаючись на те, що договір не було укладено нотаріально, його умови є несправедливими та не відповідають частині 3 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", позивач просив визнати договір фінансового лізингу нікчемним; стягнути з ТОВ "Авентус Лізинг" сплачені кошти у розмірі 248 266 грн. 15 коп. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 5 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Авентус Лізинг" на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти у розмірі 201 560 грн. 38 коп.; судовий збір у розмірі 2 015 грн. 60 коп.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500 грн. 00 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що оспорюваний правочин є нікчемним в силу закону, оскільки не був посвідчений нотаріально, а тому визнанню нікчемним в судовому порядку не підлягає. Разом з цим, наявні підстави для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме поверненню позивачу сплачених лізингових платежів в сумі 201 560 грн. 38 коп. Вимоги позивача про стягнення вартості ремонту автомобіля та моральної шкоди є недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі представник ТОВ "Авентус Лізинг" - Лисенко Д.В., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скаржник зазначає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки згідно статті 216 ЦК України кожна сторона повинна повернути другій стороні у натурі все, що отримала за недійсним правочином, проте у даному випадку реституція неможлива, а застосуванню може підлягати виключно стаття 1212 ЦК України, якою позивач не обґрунтовував позовні вимоги. Крім того, поза увагою суду залишилася норма статті 809-1 ЦК України, якою чітко передбачено, що у разі встановлення нікчемності договору лізингу, сплачені лізингові платежі поверненню не підлягають.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про її безпідставність та необґрунтованість.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

Представник ТОВ "Авентус Лізинг" - Лисенко Д.В. в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що 5 липня 2019 року між ТОВ "Авентус Лізинг" та ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу №КВ-050719/186, відповідно до умов якого ТОВ "Авентус Лізинг" зобов`язався набути у власність і передати в платне володіння і користування з правом викупу на користь ОСОБА_1 автомобіль марки Audi A4 Avant, 2009 року випуску, а останній прийняти вказаний автомобіль і оплачувати лізингові платежі (том І а.с.12-18).

У додатку № 1 до договору фінансового лізингу сторони узгодили графік платежів (том І а.с. 19)

Згідно з актом прийому-передачі від 5 липня 2019 року, автомобіль, який є предметом лізингу, був отриманий позивачем (том І а.с. 21).

У період з липня 2019 року по грудень 2019 року, на виконання умов договору фінансового лізингу, ОСОБА_1 виплатив ТОВ "Авентус Лізинг" 201 560 грн. 38 коп. (том І а.с. 23-36).

7 лютого 2020 року ОСОБА_1 повернув ТОВ "Авентус Лізинг" автомобіль марки Audi A4 Avant, 2009 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується копією акту повернення (вилучення) майна з фінансового лізингу (том І а.с. 50).

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України "Про фінансовий лізинг".

Згідно із частиною 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини 2 статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу вказаних норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 34 Закону України "Про фінансовий лізинг" та державне регулювання ринків фінансових послуг діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до частини 1 статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина 2 статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою текстуальної недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", є "недійсним".

За приписами частин 1-2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, й визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

При цьому договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 799 ЦК України).

Аналогічний за своїм змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України у справі № 6-1551 цс16 від 19 жовтня 2016 року.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що договір фінансового лізингу від 5 липня 2019 року між сторонами укладений у простій письмовій формі, нотаріально не посвідчений, що є обов`язковим для договорів, які містять елементи договору оренди

(найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, а тому відповідно до статті 220 ЦК України, є нікчемним та наявні підстави для застосування наслідків недійсного правочину.

У разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу, лізингодавець зобов`язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору, а лізингоодержувач, у свою чергу, зобов`язаний повернути лізингодавцю передане за договором майно, а саме об`єкт лізингу, яким він користувався.

Як убачається з матеріалів справи, предмет лізингу повернутий ТОВ "Авентус Лізинг"7 лютого 2020 року, лізингові платежі сплачені ОСОБА_1 в сумі 201 560 грн. 38 коп. (том І а.с. 23-36, 50).

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню отримані грошові кошти в розмірі 201 560 грн. 38 коп.

Доводи апеляційної скарги про те, що за нікчемним договором лізингові платежі не підлягають поверненню і це чітко передбачено статтею 809-1 ЦК України, є безпідставними з огляду на таке.

13 червня 2021 року були внесені зміни до ЦК України та доповнено його статтею 809-1 згідно Закону України "Про фінансовий лізинг" (№ 1201-ІХ).

Так, згідно з частиною 1 статті 809-1 ЦК України у разі визнання договору лізингу недійсним або віднесення до нікчемного лізингоодержувач зобов`язаний негайно повернути лізингодавцю предмет договору лізингу у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. При цьому лізингові платежі, сплачені на момент визнання договору лізингу недійсним або віднесення до нікчемного, поверненню не підлягають.

У частині 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про фінансовий лізинг" зазначено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.

Вказаний Закон № 1201-ІХ було опубліковано 13 березня 2021 року в офіційному виданні Верховної Ради України Голос України в номері 47. Відповідно набрав чинності 13 червня 2021 року.

Згідно з частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1201-ІХ цей Закон застосовується до відносин, що виникли після дня набрання чинності цим Законом. Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли 5 липня 2019 року, тобто до набрання чинності Закону України № 1201-ІХ, а тому положення частини 1 статті 809-1 ЦК України не підлягають застосуванню у цій справі.

Доводи апеляційної скарги щодо невірно обраного позивачем способу захисту не відповідають встановленим обставинам справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні договору нікчемним, стягненні вартості ремонту автомобіля та моральної шкоди сторонами фактично не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статі 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Лізинг", подану представником Лисенком Дмитром Вячеславовичем, залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 5 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: