Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2024 р. № 520/24390/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Владислава Єгупенка,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_6 (Військової частини НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ), третя особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просила визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_6 №1845 від 06 серпня 2023 року про відмову в перетині державного кордону України; стягнути з Військової частина НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди та завдані збитки за втрачені квитки та витрати на інший транспорт підтверджено копіями квитків у розмірі 19017,12 грн.; стягнути з Військової частина НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, та завданих діями працівника ДПСУ моральних страждань малолітньому сину у розмірі 30000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що малолітній син позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянин України ОСОБА_3 , закордонний паспорт НОМЕР_2 , який проживає разом з позивачкою, згідно рішення суду по справі 640/15753/14-ц від 24.10.2014 року, 06 серпня 2023 у супроводі громадянки України ОСОБА_2 , на підставі Заяви про згоду на тимчасову поїздку за кордон від 1 серпня 2023 року на період з 4 серпня 2023 року по 4 вересня 2023 року зареєстровано в реєстрі за №1830 приватним нотаріусом Шахматовою І. В., направлялися на відпочинок від війни, вибухів, тривожних сирен та постійного стресу з міста Харків до Федеративної Республіки Німеччина, в автобусі, на який було придбано квитки за власний кошт . Прибувши 6.08.2023 о 6-й ранку до міжнародного пункту пропуску «Ягодин», на контроль після очікування в черзі близько двох годин було надано закордонні паспорти, нотаріально завірену заяву про супровід, рішення суду про, те що син проживає з позивакою, на що заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » капітаном ОСОБА_4 було винесено рішення №1845 від 06 серпня 2023 року про відмову в перетині державного кордону України на підставі абзацу 3 частини 3 статті 313 Цивільного кодексу України, Правил перетинання державного кордону громадянами України, громадянину України ОСОБА_3 відмовлено у праві на виїзд з України, так як відсутній нотаріально завірений дозвіл від батька для виїзду за кордон, супровід здійснює громадянка України ОСОБА_2 . До вручення рішення, сина та супроводжуючу було висаджено на спеку (в тіні + 31 градус) з автобуса, в якому залишилися через стресову ситуацію, деякі особисті речі, який поїхав далі за маршрутом. Як зазначає позивач, аргументи, що наявних документів достатньо, та що винесене рішення протиправне і суперечить законодавству, капітан ОСОБА_4 проігнорувала, та винесла рішення про заборону виїзду. Позивач також, посилається на те, що чекавши на спеці близько години, поки рішення буде готове, капітан ОСОБА_4 не запропонувала води та почекати в прохолодному приміщенні, після чого капітан ОСОБА_4 вказала на вихід з пункту пропуску, а на питання, як звідти виїхати з валізами, та на якому транспорті до найближчого міста, відповіла, що не знає і ні чим допомогти не може. Вийшовши за межі пункту пропуску у сина сталася істерика, бо він дуже чекав на відпочинок. Зв`язавшись з позивачем він трохи заспокоївся і було прийнято рішення їхати на інший пункт перетину кордону, а саме до міста Ужгород, через місто Львів де була можливість зупинитися у родичів. Позивач зазначає, що почався пошук транспорту, виявилось що прямого сполучення Ягодин Львів немає, а тільки з міста Луцьк. На той час з урахуванням дороги, яка займає дві години, а з Ягодина до Луцька автобус відправлявся дуже пізно, також з пункту пропуску ще потрібно було доїхати до міста Ягодин. Опинившись в складній ситуації та в дуже спекотний день, почали зупиняти автомобілі на узбіччі, чекавши близько години на попутку, зупинився далекобійник, який довіз до Луцька , після чого, цей чоловік знайшов в сервісі спільних поїздок BlaBlaCar автомобіль до міста Львів, приїхавши до центрального вокзалу звідки на таксі доїхали до родичів. В адміністративному позові зазначено, що після дороги з Харкова, яка займала 20 годин, та дорогою до Львова 8 годин, втомлені, та морально пригнічені, особливо син, який все сприймає близько до серця, та емоційно, не міг прийти до тями. На наступний день, поїхали зі Львова до Мукачево на потягу, звідти на таксі до пункту пропуску Ужгород, надали документи, які пред`являли на пункту пропуску Ягодин, прикордонники без питань пропустили за межі кордону України. Додатково, окрім втрачених квитків з Харкова до Німеччини на суму 11400 грн, через зміну маршруту було придбано квитки на потяги: Львів-Мукачево 252,81 за два квитка, Кошице (Республіка Словаччина)-Прага (Республіка Чехія) 72 євро за два квитка, Прага (Республіка Чехія) - Зульцбах-Розенберг (Федеративна Республіка Німеччина) з пересадками в Пльзень, Швандорф 57,40 євро за два квитка, таксі з міста Плзень (Республік Чехія)-Швандорф(ФРН) 2973,67 CZK ( через те що з міста Плзень відмінили потяг), на суму 252,81 грн, та 129,40 євро, 2973,67 CZK, що за курсом НБУ на 8.08.2023 : 1 євро = 40,1633 грн, 1 CZK = 1,6581 грн. що є :129,40євро*40,1633грн=5197,13 грн; 2973,67 CZK *1,6581грн=4930,64 грн. Також, в обгрунтування позову зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства, фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом. Так, при винесенні рішення про заборону капітан ОСОБА_4 не вказала жодного пункту правил перетинання державного кордну України який би забороняв виїзду у супроводі уповноваженої особи одного з батьків. Чим завдала моральної та матеріальної шкоди, а з огляду на погодні умови та умови перебування на пункті перетину - ще й фізичних страждань. Позивач зазначає, що відповідне рішення суду (про проживання дитини разом з матір`ю) було пред`явлене капітану ОСОБА_4 та усно повідомлено, що батько ОСОБА_3 вже протягом тривалого часу проживає за кордоном та не спілкуються з матір`ю, що фактично виключає можливість отримати від нього нотаріальну згоду на виїзд дитини. Такоє, позивач просила звернути увагу, що сім`я має статус малозабезпеченої родини. Кошти на відпочинок збиралися тривалий час, за який дитина дуже очікувала цю подорож, особливо після повномасштабної війни, син мав певний пригнічений стан, тому коли запланували цю поїздку, син мав гарний настрій але, як посилається позивач, через незаконні дії капітана ОСОБА_4 дитина отримала психологічну травму та втратив два дні відпочинку через зміну маршруту та пересадки на транспорті. За цей час він та його супроводжувач пенсійного віку морально та фізично виснажилися, відпочинок було зіпсовано.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 06 серпня 2023 року до міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Ягодин» прибув малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із супроводжуючою особою ОСОБА_2 .

Згідно наданого позивачем свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 21 травня 2010 року, батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_15 .

Відповідно до рішення Київського районного суду м. Харкова від 13.10.2014 у справі №640/15753/14-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_15 розірвано.

У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначив, що під час проходження паспортного контролю ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , як супроводжуючою особою було пред`явлено наступні підтвердні документи:паспорт для виїзду за кордон ОСОБА_2 НОМЕР_4 ; паспорт для виїзду за кордон ОСОБА_3 НОМЕР_2 ; нотаріально завірена заява про супровід №1830 від 01.08.2023; рішення Київського районного суду м. Харкова від 11.10.2014 у справі №640/15753/14-ц.

Внаслідок відсутності у ОСОБА_3 правових підстав для перетину державного кордону України, заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » капітаном ОСОБА_4 було винесене рішення про відмову ОСОБА_3 в перетинанні державного кордону №1845 від 06.08.2023.

Як на підставу прийняття оскаржуваного рішення, відповідачем зазначено, що надані підтвердні документи не надавали права малолітньому ОСОБА_3 в супроводі ОСОБА_2 здійснити перетин державного кордону 06 серпня 2023 року в міжнародному пункту пропуску для автомобільного сполучення «Ягодин».

У рішенні №1845 від 06 серпня 2023 відповідачем зазначено що на підставі абзацу третього частини третьої статті 313 Цивільного кодексу України, Правил перетинання державного кордону громадянами України, громадянину України ОСОБА_3 відмовлено у праві на виїзд з України, так як відсутній нотаріально завірений дозвіл від батька для виїзду за кордон. Супровід здійснює громадянка України ОСОБА_2 .

Також, у відзиві на адміністративний позов відповідач зазначив про відсутність відомостей про позбавлення батьківських прав ОСОБА_15 щодо ОСОБА_3 .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Така згода, зокрема, зумовлена тим, що згідно статей 141, 157 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. При цьому розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

З наведеного видно, що надання згоди на виїзд дитини за межі України з одним з батьків направлене на реалізацію права другого з батьків знати про місце перебування дитини за кордоном та час такого перебування з метою реалізації його прав та обов`язків по вихованню дитини та на можливість продовження особистого спілкування з нею.

Предметом оскарження у цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень щодо ненадання дозволу на виїзд малолітньої дитини за кордон без дозволу батька

Одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Діяльність Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслулсба), покладені на неї обов`язки та функції регламентуються Законом України «Про Державну прикордонну службу України» № 661-IV від 03.04.2003 (далі - Закон № 661-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 661-IV на Держприкордонслужбу покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.

Згідно статті 2 Закону № 661-IV однією із основних функцій Державної прикордонної служби України є здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення.

Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» № 1710-VI від 05.11.2009 (далі - Закон № 1710-VI).

Частиною першою статті 2 Закону № 1710-VI визначено, що прикордонний контроль - це державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів" слід зазначити, що саме посадові особи здійснюють необхідні дії і заходи, спрямовані на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами. В частині пропуску осіб через Державний кордон України до таких заходів слід віднести: здійснення перевірки наявності та достовірності документів, визначених нормативно-правовими актами, в особи, а також встановлення підстав для перетину кордону та їх відповідність вимогам чинному законодавства.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну регулюється нормами Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Згідно абзацу третього статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України (далі - Правила).

Відповідно до пункту 3 Правил виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) (далі - батьки) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку, у тому числі в супроводі членів екіпажу повітряного судна, на якому вони прямують.

Згідно пункту 4 Правил виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:

1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску

2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків, у разі пред`явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Суд зазначає, що о 05 годині 30 хвилин 24 лютого 2022 року російська федерація здійснила збройний напад на Україну.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалася і який діє і на сьогодні, тобто на момент розгляду справи.

Після введення в Україні воєнного стану до Правил перетинання державного кордону громадянами України внесено зміни.

Внаслідок цих змін, станом на день виникнення спірних відносин, абзац тринадцятий пункту 2-3 Правил передбачав, що виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону.

З наведеного видно, що такі зміни у Правилах перетинання державного кордону громадянами України запровадженні з метою спрощення перетину державного кордону для виїзду одним з батьків з дитиною, у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні, і після цих змін, у такому випадку, вже не передбачалося нотаріально посвідченої згоди другого з батьків.

Разом з тим, частиною 6 статті 23 Закону України «Про прикордонний контроль» передбачено, що прикордонний контроль та пропуск через державний кордон громадян України, які не досягли 16 років, здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, з урахуванням вимог частини третьої статті 313 Цивільного кодексу України, яка передбачає згоду батьків на виїзд дитини за кордон.

Під час прикордонного контролю та пропуску через державний кордон осіб, які не досягли 16 років, посадові особи Державної прикордонної служби України здійснюють процедури прикордонного контролю в повному обсязі.

Якщо особу, яка не досягла 16 років, супроводжує лише один дорослий та існують обґрунтовані підстави для того, щоб підозрювати, що особа, яка не досягла 16 років, незаконно перетинає державний кордон, посадова особа Державної прикордонної служби України проводить ретельну перевірку з метою виявлення будь-яких невідповідностей чи суперечностей у наданій інформації.

Згідно висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 12.02.2021 у справі № 520/11708/19 у частині 3 статті 313 ЦК України та п.п. 1 пункту 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 йдеться про згоду батьків, як основну умову перетину дитиною кордону, тобто не лише про форму, але й про зміст.

Аналізуючи наведені норми законів та висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що незважаючи на те, що після внесення змін у зв`язку із введенням воєнного стану Правила перетинання державного кордону громадянами України не передбачали нотаріально посвідченої згоди другого з батьків, згода батьків у такому випадку все рівно передбачалась у частині 3 статті 313 ЦК України. Тобто згода у такому випадку обов`язково повинна бути, хоча й не нотаріально посвідчена.

Суд вважає, що законодавець, передбачивши такі норми закону, керувався необхідністю унеможливлення незаконного перетинання державного кордону дітьми.

Крім того, суд вважає, що тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим із батьків, оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим із батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.

З матеріалів справи убачається, що рішення №1845 від 06 серпня 2023 року, яким гр. ОСОБА_3 відмовлено в перетинанні державного кордону, винесене уповноваженою службовою особою капітаном ОСОБА_4 на підставі абз. 3 ч.3 ст. 313 Цивільного кодексу України, Правил перетинання державного кордону громадянами України.

Як зазначалося, відповідно до абз. 3 ч.3 ст. 313 Цивільного кодексу України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

Така згода, зокрема, зумовлена тим, що згідно статей 141, 157 Сімейного Кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. При цьому розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

3 наведеного вбачається, що надання згоди на виїзд дитини за межі України з одним з батьків направлене на реалізацію права другого з батьків знати про місце перебування дитини за кордоном та час такого перебування з метою реалізації його прав та обов`язків по вихованню дитини та на можливість продовження особистого спілкування з нею.

Щодо посилання позивача на Постанову КМУ «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» №57 від 27.01.1995, суд зазначає, що абз. 13 п. 2-3 Правил 57 встановлено, що виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України) документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону.

Позивачем до матеріалів справи не надано доказів надання уповноваженим особам відповідача під час перетинання державного кордону 06.08.2023 письмової заяви, передбаченою вищезазначеною нормою права, завіреною органом опіки та піклування.

Таким чином, виїзд за межі України дітей які не досягли 16- річного віку, в супроводі уповноважених осіб здійснюється за згодою обох батьків або за наявності заяви - згоди, яка завірена органами опіки та піклування.

У зв`язку з ненаданням на паспортний контроль усіх необхідних документів для виїзду за кордон, 06 серпня 2023 року посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 Державної прикордонної служби України було винесене рішення про відмову в перетинанні державного кордону малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який слідував в супроводі гр. ОСОБА_2 на виїзд з України через міжнародний пункт пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення «Ягодин».

Під час здійснення прикордонного контролю посадові особи пункту пропуску «ІНФОРМАЦІЯ_2» ІНФОРМАЦІЯ_6 діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, рішення ІНФОРМАЦІЯ_6 №1845 від 06 серпня 2023 року про відмову в перетині державного кордону України прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, з огляду на що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову про визнання протиправним та скасування вказаного рішення.

Як наслідок, похідні вимоги позову стягнути з Військової частина НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди та завдані збитки за втрачені квитки та витрати на інший транспорт підтверджено копіями квитків у розмірі 19017,12 грн.; стягнути з Військової частина НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, та завданих діями працівника ДПСУ моральних страждань малолітньому сину у розмірі 30000 грн. - задоволенню не підлягають.

Щодо посилання позивача на те, що після отримання 06.08.2023 її малолітнім сином ОСОБА_3 рішення про відмову в перетинанні державного кордону в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Ягодин», останній разом із супроводжуючою ОСОБА_2 направилися до пункту пропуску Ужгород, де «...надали документи, які пред`являли на пункті пропуску ІНФОРМАЦІЯ_2, прикордонники без питань пропустили за межі кордону України...», суд зазначає, що такі твердження позивача не гуртуються на допустимих та належних доказах, оскільки в матеріалах даної адміністративної справи відсутнє підтвердження, того, які саме документи були надані на прикордонний контроль в «пункту пропуску Ужгород», коли саме, де, з ким та за яких умов ОСОБА_3 перетинав державний кордон.

Окрім того, відповідач не може нести відповідальність за дії посадових осіб, які не входять до особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 та діють в пунктах пропуску, які знаходься поза межами відповідальності відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_6 (Військової частини НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ), третя особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Владислав ЄГУПЕНКО