ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

19 лютого 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/1469/23

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі позивач), в інтересах якого звернувся адвокат Мендрик Дмитро Олександрович (далі представник позивача), до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Луганській області), в якому представник позивача, після уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Луганській області щодо невиплати позивачу пенсії;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Луганській області поновити нарахування та виплату з 12 червня 2023 року позивачу пенсії.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що він перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком, яку отримував по 01 лютого 2023 року. Позивач звертався через кабінет пенсіонера з вимогою до відповідача поновити виплату пенсії, але відповідач проігнорував заяву та вказав на необхідність проведення ідентифікації. Матеріали справи не містять рішення пенсійного органу про припинення виплати пенсії позивачу.

З посиланням на положення частини першої статті 49 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом, представник позивача вважає, що невиплата пенсії відповідачем пенсії є протиправною, а тому він звернувся до суду з цим позовом, який просить задовольнити.

Ухвалою суду від 18 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою суду від 25 грудня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ГУ ПФУ в Луганській області подало відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що Білокуракинським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області, правонаступником якого є ГУ ПФУ в Луганській області, ОСОБА_1 з 09 липня 2017 року призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

Із заяви від 09 грудня 2021 року, зареєстрованої у формі № 10 09 грудня 2021 року за № 1488, вбачається, що позивач просив виплачувати йому пенсію на рахунок НОМЕР_1 , відкритий у відділенні ТВБВ 10012/055 філії АТ «Ощадбанк».

Отже позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області як отримувач пенсії за віком, виплата пенсії здійснювалась через установу АТ «Ощадбанк», дата виплати 4 число, пенсію у розмірі 4345,37 грн виплачено по 31 січня 2023 року.

З 09 липня 2017 року по 31 січня 2023 року пенсія позивачу нараховувалась відповідачем та виплачувалась у повному обсязі, заборгованості за цей період немає.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Разом з тим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VІІІ «Про правовий режим воєнного стану» (далі Закон № 389-VІІІ) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У частині другій статті 20 Закону № 389-VІІІ передбачено, що в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції (частина друга).

Разом з тим, правовідносини щодо соціального захисту громадян регулюються статтею 46 Конституції України, яка не передбачена частиною другою статті 64 Конституції України.

30 січня 2023 року за вхід. № 43/5 на електронну пошту ГУ ПФУ в Луганській області надійшов лист Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) від 28 січня 2023 року за вихід. № 78/3/33/1484, в якому зазначено, що управлінням проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022130000000085 від 14 березня 2022 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України (державна зрада в умовах воєнного стану). У межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження отримані дані щодо причетності до колабораційної діяльності та добровільного заняття посад в незаконних органах влади на ТОТ Сватівського району Луганської області, у тому числі, зі сторони громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ). Таким чином, з метою недопущення фінансової підтримки колабораційної діяльності за рахунок соціальних виплат держави управління просить ГУ ПФУ в Луганської області розглянути питання щодо нарахування пенсійних виплат ОСОБА_1 .

Пунктом 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV передбачено право органів Пенсійного фонду України припиняти виплату пенсії в інших випадках, передбачених законом.

Оскільки відповідачем нарахування пенсії позивачу не припинялось, а лише, припинено перерахування пенсії на поточний рахунок позивача у зв`язку з отриманням листа Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) від 28 січня 2023року за вихід. № 78/3/33/1484, рішення органу Пенсійного фонду про припинення (зупинення) виплати пенсії ОСОБА_1 не приймалося.

Отже, з 01 лютого 2023 виплату пенсії ОСОБА_1 зупинено, без прийняття окремого рішення.

Листом від 31 січня 2023 року за вихід. № 1200-0503-5/1826 ГУ ПФУ в Луганської області повідомило 3 управлінню Головного управління Служби Безпеки України в Донецькій та Луганській областях, що за результатом розгляду листа від 28 січня 2023 року за вихід. № 78/3/33/1484 виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 01 лютого 2023 року.

Станом на день подання цього відзиву від 3 управління Головного управління Служби Безпеки України в Донецькій та Луганській областях інформації щодо закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022130000000085 від 14 березня 2022 року та/або щодо розгляду відповідачем питання про поновлення пенсійних виплат позивачу не надходило.

За положеннями статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Пунктом 1.1 Розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1), визначено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.

Отже, Порядком № 22-1 не передбачено поновлення пенсії шляхом подання заяви через вебпортал Пенсійного фонду України.

06 березня 2023 року позивач через електронну персональну сторінку користувача послуг (особистий кабінет) на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України подав заяву «зміна виплатних реквізитів», у якій просив виплачувати пенсію на рахунок НОМЕР_3 , відкритий у відділенні 50046/1 АТ КБ «ПриватБанк».

За результатом розгляду заяви від 06 березня 2023 року відповідач змінив виплатні реквізити в електронній пенсійній справі позивача.

09 березня 2023 року відповідачем зареєстровано звернення позивача ВЕБ-12001-Ф-С-23-039539 від 08 березня 2023 року, в якому останній просив розглянути питання щодо поновлення виплати пенсії з 01 лютого 2023 року. Окрім іншого, у заяві від 08 березня 2023 року ОСОБА_1 зазначив, що відвідати жоден з відділів ПФУ не має змоги, оскільки проживає на окупованій території, виїзд з якої неможливий на даний час.

Отже, зазначеним підтверджується, що ОСОБА_1 особисто за поновленням пенсії із відповідною заявою до органів Пенсійного фонду України, у тому числі відповідача у цій справі, не звертався.

Розглянувши звернення позивача від 08 березня 2023 року відповідач листом від 30 березня 2023 року за вихід. № 2045-1872/Г-05/8-1200/23 повідомив позивача про наявність інформації, яка потребує уточнення та про необхідність проведення фізичної ідентифікації.

Відповідач звертає увагу, що позивач не позбавлений права на отримання пенсії, однак, враховуючи лист від 28 січня 2023 року за вихід. № 78/3/33/1484 щодо недопущення фінансової підтримки колабораційної діяльності за рахунок соціальних виплат держави, її виплата може бути поновлена після проходження позивачем фізичної ідентифікації.

Разом із цим, пунктом 10 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (доповнено абзацом згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2022 року № 363) визначено, що заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.

Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку.

Заяви приймаються за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з`ясування місця її проживання.

Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, одержувача та уповноваженого працівника банку.

Заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.

При цьому відповідачем пенсія позивачу за період з 01 лютого 2023 року по 31 грудня 2023 року включно нараховується.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2022 року № 162 «Про особливості виплати та доставки пенсій, грошових допомог на період введення воєнного стану» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2023 року № 806, яка набула чинності 08 серпня 2023 року) виплата пенсій може бути відновлена за поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія.Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, за заявами про поновлення виплати пенсії, що надійшли через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи пенсіонера у режимі відеоконференцзв`язку із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред`являються документи, що посвідчують особу.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 20 листопада 2023 року № 49-2 затверджено Порядок встановлення територіальним органом Пенсійного фонду України особи одержувача пенсій, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, інших соціальних виплат шляхом відеоконференцзв`язку.

Заява про проведення відеоконференцзв`язку може бути подана як через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України так і за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри.

ГУ ПФУ в Луганської області виконує свої функції та обов`язки в межах своїх повноважень, визначених Положенням про управління, керуючись діючим в Україні законодавством.

Заявлені вимоги позивачем про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії не визнаємо, вважає їх незаконними, безпідставними та необґрунтованими.

На думку відповідача, позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки відсутні обставини протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності відповідача та порушення відповідачем прав, свобод, інтересів особи-позивача.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: с. Шарівка, Сватівський район, Луганська область, 92210) є пенсіонером та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області як отримувач пенсії за віком, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 26 грудня 2001 року Білокуракинським РВ УМВС України в Луганській області, карткою фізичної особи-платника податків.

06 березня 2023 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Луганській області через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про виплату пенсії на поточний банківський рахунок НОМЕР_3 , відкритий у відділенні НОМЕР_5 АТ КБ «ПриватБанк».

08 березня 2023 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Луганській області через вебпортал Пенсійного фонду України з заявою № ВЕБ-12001-Ф-С-23-039539 про поновлення виплати пенсії.

Листом від 30 березня 2023 року № 2045-1872/Г-05/8-1200/23 на заяву позивача від 08 березня 2023 року за № ВЕБ-12001-Ф-С-23-161492, яку зареєстровано в ГУ ПФУ в Луганській області за вхід. № 1872/Г-1200-23, ГУ ПФУ в Луганській області повідомило, що в управління наявна інформація яка потребує уточнення та необхідність в проведенні фізичної ідентифікації позивача, задля запобігання переплати пенсії виплату пенсії з лютого 2023 року позивачу призупинено. Згідно з пунктом 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заява для поновлення виплати пенсії подається особисто заявником до територіального органу Пенсійного фонду України. Тому для поновлення виплати пенсії пропоновано позивачу особисто звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України з відповідною заявою про ідентифікацію особи з наданням документів, що посвідчують його особу: оригінал паспорта громадянина України; документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків; довідку банку або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення; Іншого законодавством не передбачено.

Відповідно до листа 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) Головного управління Служби Безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 28 січня 2023 року за вихід. № 78/3/33/1484 3 управлінням з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) Головного управління Служби Безпеки України в Донецькій та Луганській областях проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022130000000085 від 14 березня 2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України, отримано дані про причетність до колабораційної діяльності та добровільного заняття посад в незаконних органах влади на ТОТ Сватівського району Луганської області ОСОБА_2 .

Листом від 31 січня 2023 року за вихід. № 1200-0503-5/1826 ГУ ПФУ в Луганської області повідомило 3 управлінню (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) Головного управління Служби Безпеки України в Донецькій та Луганській областях, що за результатом розгляду листа від 28 січня 2023 року за вихід. № 78/3/33/1484 виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 01 березня 2023 року, пенсію за лютий 2023 року скасовано.

Згідно з довідкою ГУ ПФУ в Луганській області від 28 грудня 2023 року № 7021/05-16 пенсія за період з 01 лютого 2023 року по 31 грудня 2023 року включно ОСОБА_1 нараховується.

Окреме рішення про припинення виплати пенсії позивачу ГУ ПФУ в Луганській області не приймалося.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 і № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Статтею 8 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV регламентовано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Статтею 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Абзацом першим частини першої статті 47 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою цієї статі визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

З указаного вбачається, що частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV визначено вичерпний перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду. Цим переліком передбачена можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Судом установлено, що припинення виплати пенсії позивачу відбулося з 01 лютого 2023 року без прийняття окремого рішення, що є порушенням вимог Закону № 1058-IV, оскільки виплату пенсії може бути припинено виключно за відповідним рішенням органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Підставою для припинення виплати позивачу пенсії слугував лист 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 28 січня 2023 року за вихід. № 78/3/33/1484, надісланий на адресу ГУ ПФУ в Луганській області, яким повідомлено, що 3 управлінням ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях 3 управлінням з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) Головного управління Служби Безпеки України в Донецькій та Луганській областях проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022130000000085 від 14 березня 2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України, отримано дані про причетність до колабораційної діяльності та добровільного заняття посад в незаконних органах влади на ТОТ Сватівського району Луганської області ОСОБА_2 .

Разом з тим, суд зазначає, що ні Законом № 1058-IV, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом України не передбачено такої підстави для припинення виплати пенсії як лист Служби безпеки України.

Також суд вказує, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України, а тому обмеження такого права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.

Станом на момент розгляду цієї справи жодних законів та (або) прийнятих на виконання цих законів нормативно-правових актів, які б розширювали перелік підстав для припинення виплати пенсії, встановлений статтею 49 Закону № 1058-IV, зокрема, щодо осіб (громадян України), які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, не прийнято.

Тому, у суду відсутні правові підстави вважати, що припинення виплати позивачу пенсії є законним.

Крім того, згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII (далі Закон № 389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 2 Закону 389-VIII передбачено, що правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 389 в Указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються: 1) обґрунтування необхідності введення воєнного стану; 2) межі території, на якій вводиться воєнний стан, час введення і строк, на який він вводиться; 3) завдання військового командування, військових адміністрацій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану; 4) завдання суб`єктам забезпечення цивільного захисту щодо приведення єдиної державної системи цивільного захисту, її функціональних та територіальних підсистем у готовність до виконання завдань за призначенням в особливий період; 5) вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень; 6) інші питання, що випливають із цього Закону.

24 лютого 2022 року на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який у подальшому продовжений відповідними Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України та який діє на теперішній час.

Згідно з пунктом 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, в Указі Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 чітко визначено вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які можуть тимчасово обмежуватись у зв`язку з введенням воєнного стану, серед яких відсутнє обмеження права соціального захисту, гарантоване статтею 46 Конституції України.

Тому, обмеження такого права у період дії воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, є незаконним.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Отже, конституційні права особи, передбачені статтею 62 Конституції України, не можуть бути обмежені і в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Також статтею 62 Конституції України передбачено презумпцію невинуватості, згідно з положеннями якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У Рішенні Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 Кримінального кодексу України від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 зауважено, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абзаци перший третій пункту 4 мотивувальної частини рішення).

У Рішенні Конституційного Суду України від 08 червня 2022 року № 3-р(II)/2022 зазначено, що конституційний принцип презумпції невинуватості є багатоаспектним, діє на всіх стадіях кримінального провадження та навіть після його завершення, адже сутність цього принципу полягає в тому, що презумпція стосовно непричетності особи до вчинення кримінального правопорушення має універсальний характер, поширюється на всі сфери суспільного життя особи та діє доти, доки її не спростовано належним чином, тобто, за приписами статті 62 Конституції України, у законному порядку й обвинувальним вироком суду. У розумінні зазначених конституційних приписів метою принципу презумпції невинуватості є захист особи, стосовно якої здійснюється/здійснювалось кримінальне провадження, від будь-яких виявлених у зв`язку із цим форм осуду від публічної влади, унаслідок чого піддано сумніву непричетність такої особи до вчинення кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. За частиною першою статті 62 Конституції України лише обвинувальний вирок суду є тим судовим актом, у якому повинна бути встановлена винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, тому інші акти публічної влади не можуть містити жодних позицій щодо винуватості особи, навіть у вигляді припущень стосовно такої винуватості (абзац другий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).

Також судом установлено, що у позивача відсутній статус внутрішньо переміщеної особи, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне додатково зазначити, що відсутність у позивача такого статусу не може впливати на реалізацію права на пенсійне забезпечення.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 360/4329/18. До того ж, Верховний Суд наголосив, що виключний перелік підстав для припинення виплати пенсій наведено у статті 49 Закону № 1058-IV.

З урахуванням вказаного суд дійшов висновку, що невиплата позивачу раніше призначеної пенсії з 01 лютого 2023 року є протиправною. Позивач, починаючи з 01 лютого 2023 року, не отримує пенсію з вини відповідача. Відповідно, суми пенсії, невиплачені позивачу з вини відповідача, мають бути виплачені їй за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Однак задоволенню підлягає лише період у межах позовних вимоги, а саме з 12 червня 2023 року, оскільки заяву про поновлення строку звернення до суду із позовною заявою на виконання вимог ухвали суду від 18 грудня 2023 року представник позивача не надав.

Нормативно-правовими актами, які регулюють питання поновлення пенсії та виплати пенсії через банківський рахунок є Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1), та Порядок виплати пенсії та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 662) (далі Порядок № 1596), відповідно.

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1 (у редакції, чинній на час звернення позивача з заявою про поновлення виплати пенсії) заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.

Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

Відповідно до абзацу третього пункту 1.1 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1 у разі подання заяви засобами Порталу Дія та за умови реалізації технічної можливості щодо її формування та подання, формування заяви здійснюється засобами Порталу Дія відповідно до відомостей, зазначених в додатках до цього Порядку. Відомості, необхідні для формування заяви, можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними реєстрами органів державної влади.

Заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (пункт 1.2 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1).

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 1.8 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів). Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

За положеннями абзацу сьомого пункту 1.8 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв`язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Аналізуючи вищевказані норми, суд дійшов висновку, що заява про поновлення пенсії, як і заява про призначення пенсії можуть подаватися заявниками до територіального органу Пенсійного фонду України через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

Судом установлено, що позивач звернулася до ГУ ПФУ в Луганській області з заявами про поновлення виплати пенсії та виплату пенсії на поточний банківський рахунок через вебпортал Пенсійного фонду України, подання яких неможливе без використання електронного підпису.

Пунктом 1 розділу «Загальні положення» Порядку № 1596 (у редакції, чинній на час звернення позивача з заявою про виплату пенсії на поточний банківський рахунок) визначено, що цей Порядок визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, у тому числі допомоги на поховання і сум пенсій, грошової допомоги, недоотриманих у зв`язку із смертю одержувача, особам, які мають право на отримання таких виплат, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів, шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги, а у разі їх смерті на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги, в уповноважених банках.

Відповідно до абзацу першого пункту 4, пункту 5 розділу «Загальні положення» Порядку № 1596 (у редакції, чинній на час звернення позивача з заявою про виплату пенсії на поточний банківський рахунок) виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України через вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо). Уповноважені банки проводять операції з відкриття поточних рахунків, зарахування сум пенсій та грошової допомоги, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на поточні рахунки і їх виплати відповідно до зобов`язань, визначених додатком до Порядку відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та заробітної плати працівникам бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1231, та укладених договорів, передбачених пунктом 3 цього Порядку.

Одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка (абзац перший пункту 6 розділу «Загальні положення» Порядку № 1596).

Для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року № 269 і від 20 березня 2022 року № 332) за виключенням осіб, зазначених в абзаці вісімнадцятому пункту 2 цього Порядку, уповноваженим банком є АТ «Ощадбанк» (абзац другий пункту 6 розділу «Загальні положення» Порядку № 1596).

За приписами пунктів 8, 9 розділу «Відкриття поточних рахунків» Порядку № 1596 поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті. Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін. У разі відкриття поточного рахунка за зверненням органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення одержувач повинен укласти договір банківського рахунка із зазначеним у заяві уповноваженим банком.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 10 розділу «Відкриття поточних рахунків» Порядку № 1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, одержувача та уповноваженого працівника банку.

Заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису (абзац восьмий пункту 10 розділу «Відкриття поточних рахунків» Порядку № 1596).

Відповідно до пункту 11 розділу «Відкриття поточних рахунків» Порядку № 1596 одержувачі, крім внутрішньо переміщених осіб, можуть у будь-який час змінити уповноважений банк, подавши заяву до відповідного уповноваженого банку чи органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення згідно з пунктом 10 цього Порядку.

У пункті 16 розділу «Зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки» визначено, якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов`язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 цього Порядку. У разі невиконання одержувачем цієї умови орган Пенсійного фонду або орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку та проводить виплату через національного оператора поштового зв`язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку. Орган Пенсійного фонду України та орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги у разі виключення банку з переліку уповноважених банків.

Аналізуючи вищенаведені норми Порядку № 1596, суд дійшов висновку, що заява про виплату пенсії або грошової допомоги може бути подана одержувачами пенсії як особисто, так і через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.

Таким чином, позивачем особисто та належним способом подано до ГУ ПФУ в Луганській області заяви про поновлення виплати пенсії та про виплату пенсії на поточний банківський рахунок.

Наразі відсутній чіткий механізм відновлення виплати пенсій особам, які знаходяться на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, а тому існуючі «загальні» норми не повинні тлумачитись Пенсійним фондом України з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося не з вини позивача, а знаходячись в окупації й так є постраждалою від дій агресора.

Очевидним є те, що необхідність приїзду людей похилого віку, які знаходяться на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, виключно з метою особистого звернення до пенсійного органу є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним Судом України в основу Рішення від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 щодо неприпустимості обмеження конституційних прав і свобод, рівності конституційних прав громадян незалежно від місця проживання, а також наражає на небезпеку при проходженні окупаційних блок постів та кордонів.

В умовах воєнного стану ще більш очевидною стає невідповідність надмірного формалізму при застосуванні відповідачем норм Порядків № 22-1 та № 1596 принципу верховенства права, за яким людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, стає в умовах воєнного стану.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; […].

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії це певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність це певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення це нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року у справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Припинивши позивачу виплату раніше призначеної пенсії за віком без прийняття рішення та за відсутності підстав, передбачених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, або підстав, передбачених іншим законом, відповідач вчинив протиправні дії. Відповідно, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій, а також зобов`язання відповідача до вчинення необхідних дій з метою відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення його прав та законних інтересів протиправними діями відповідача.

Отже, у задоволенні позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати пенсії необхідно відмовити.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати позивачу з 12 червня 2023 року раніше призначеної пенсії за віком;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Луганській області поновити позивачу з 12 червня 2023 року нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком, а також виплатити заборгованість з пенсії за віком, яка утворилась за період її несплати, починаючи з 12 червня 2023 року.

Оскільки зі змісту Закону № 1058-ІV та самого визначення поняття «пенсія» випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 820/5621/15 і від 24 квітня 2018 року у справі № 167/592/17.

Таким чином, нарахування та виплата пенсії позивачу має здійснюватися постійно до виникнення підстав, визначених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, та прийняття рішення про припинення виплати пенсії територіальним органом Пенсійного фонду України або судом, або до іншого законодавчого регулювання порядку та строків нарахування пенсій.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 858,88 грн, що підтверджується квитанцією від 19 грудня 2023 року № 5599-3915-2233-7762.

З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на отримання пенсії як складової частини права на соціальний захист і спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 858,88 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не вирішується, оскільки до ухвалення рішення суду клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката позивачем не заявлено і суду не надано доказів, які підтверджують розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262, 370, 371 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: с. Шарівка, Сватівський район, Луганська область, 92210) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 12 червня 2023 року раніше призначеної пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 з 12 червня 2023 року нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком, а також виплатити заборгованість з пенсії, що виникла за період її несплати, починаючи з 12 червня 2023 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 858,88 грн (вісімсот п`ятдесят вісім гривень вісімдесят вісім копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Кисіль