Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.02.2024м. ДніпроСправа № 904/1076/23
За позовом Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі
Позивача-1: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, м. Київ
Позивача-2: Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
Позивача-3: Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації, м. Дніпро
до Відповідача-1: Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, смт. Юр`ївка, Павлоградський район, Дніпропетровська область
Відповідача-2: Виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради, смт. Юр`ївка, Павлоградський район, Дніпропетровська область
Відповідача-3: Фізичної особи-підприємця Калашника Сергія Володимировича, м. Лозова, Харківська область
Відповідача-4: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро
про визнання незаконним та скасування наказу; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки; визнання незаконним та скасування рішення; визнання недійсною додаткової угоди; зобов`язання повернути земельну ділянку
Суддя Красота О.І.
за участю секретаря судового засідання Куц І.І.
Представники:
від Прокуратури: Тавлеєв О.О., посв. № 069908 від 01.03.2023;
від Позивача-1: не з`явився;
від Позивача-2: не з`явився;
від Позивача-3: не з`явився;
від Відповідача-1: не з`явився;
від Відповідача-2: не з`явився;
від Відповідача-3: Яблокова Л.О., ордер серія АЕ № 1188685 від 23.03.2023;
від Відповідача-4: не з`явився;
СУТЬ СПОРУ:
Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Позивача-1: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Позивача-2: Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), Позивача-3: Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації з позовом до Відповідача-1: Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, Відповідача-2: Виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради, Відповідача-3: Фізичної особи-підприємця Калашника Сергія Володимировича, Відповідача-4: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області і просила суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 02.02.2016 № 4-910/15-16-СГ "Про передачу земельної ділянки, що розташована на території Чернявщинської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області в оренду ( ОСОБА_1 ) ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для сінокосіння та випасання худоби", на підставі якого Калашнику Сергію Володимировичу передано земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0617, площею 27,3845 га для сінокосіння та випасання худоби;
- визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки від 29.02.2016 з кадастровим номером 1225988000:01:002:0617, площею 27,3845 га для сінокосіння та випасання худоби, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), на підставі якого 01.03.2016 здійснена державна реєстрація іншого речового права - права оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право № 13590578);
- визнати незаконним та скасувати рішення Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області від 06.12.2019 № 1109-39/VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення із земель, призначених для сінокосіння та випасання худоби, на землі, призначені для ведення фермерського господарства (за межами) ОСОБА_1 , площею 27,3745 га", на підставі якого земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0617, площею 27,3845 га передано в оренду ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) для ведення фермерського господарства;
- визнати недійсною Додаткову угоду № 43 про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 29.02.2016, укладену між Виконавчим комітетом Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 41815107) та ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), предметом якої є земельна ділянка з кадастровим номером 1225988000:01:002:0617, площею 27,3845 га для ведення фермерського господарства, на підставі якої 13.01.2020 здійснена державна реєстрація змін до іншого речового права - права оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право № 13590578);
- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Калашника Сергія Володимировича (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку природно-заповідного фонду з кадастровим номером 1225988000:01:002:0617 площею 27,3845 га, Юр`ївській селищній територіальній громаді, на території якої вона розташована, в особі Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338472).
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що:
- земельна ділянка знаходиться на території ландшафтного заказника місцевого значення "Урочище Приорільське", а тому відноситься до категорії земель природно-заповідного фонду;
- незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним;
- землі природно-заповідного фонду перебувають під особливою охороною, щодо них встановлений спеціальний порядок вилучення, відтворення і використання, а також обмеження щодо їх цивільного обороту;
- використання земельної ділянки природно-заповідного фонду у сільськогосподарських цілях суперечить її цільовому призначенню;
- на час передачі спірної земельної ділянки із державної до комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями природно-заповідного фонду, які перебувають у державній власності, здійснювались виключно Кабінетом Міністрів України;
- Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як територіальний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, не мало повноважень щодо передачі земель природно-заповідного фонду місцевого значення державної форми власності в оренду ОСОБА_1 , а тому наказ від 02.02.2016 № 4-910/15-16-СГ щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки прийнятий з перевищенням повноважень та всупереч Земельного кодексу України та Закону України "Про природно-заповідний фонд України", у зв`язку з чим має бути визнаний недійсним;
- Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як територіальний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, не мало повноважень щодо передачі земель природно-заповідного фонду місцевого значення державної форми власності у комунальну власність Юр`ївської селищної територіальної громади, а тому наказ від 21.12.2018 № 4-5229/15-18-СГ, в частині земель природно-заповідного фонду, прийнятий з перевищенням повноважень і всупереч Земельного кодексу України та Закону України "Про природно-заповідний фонд України" і не породжує реальних правових наслідків, на які він спрямований;
- як наслідок, усі рішення Юр`ївської селищної ради відносно розпорядження спірною земельною ділянкою (зокрема, від 06.12.2019 № 1109-39/VІІ) винесені за відсутності повноважень на розпорядження нею, а тому підлягають визнанню недійсними як такі, що прийняті з порушенням ст.ст. 20, 122, 123, 186-1 ЗК України;
- позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном;
- Договір оренди спірної земельної ділянки є правочином щодо розпорядження майном, а тому правом на його укладення, за ст.ст. 317, 319 ЦК України, наділений лише законний власник майна, тобто особа, що має усі правомочності щодо майна (користування, розпорядження та володіння), відтак, наявні правові підстави для усунення перешкод у користуванні Юр`ївською селищною територіальною громадою в особі Юр`ївської селищної ради земельною ділянкою шляхом визнання Договору оренди від 29.02.2016 та Додаткової угоди до нього від 06.12.2019 недійсними.
Ухвалою суду від 06.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 04.04.2023 об 11:00 год.
23.03.2023 від Відповідача-4 надійшов відзив на позов, в якому він просив суд у задоволенні позовних вимог до Відповідача-4 відмовити у повному обсязі.
24.03.2023 від Відповідача-3 надійшов відзив на позов, заява про застосування строку позовної давності та клопотання про закриття провадження у справі.
27.03.2023 від Відповідача-1, 2 надійшов відзив на позов, в якому вони просили суд у задоволенні позовних вимог до Відповідача-1, Відповідача-2 відмовити; розглянути справу за відсутності представника Відповідачів.
28.03.2023 від Відповідача-3 надійшов відзив на позов, в якому він просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
28.03.2023 від Відповідача-3 надійшла заява про застосування строку позовної давності, в якій він просив суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.
28.03.2023 від Відповідача-3 надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
29.03.2023 від представника Відповідача-3 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про участь у судовому засіданні 04.04.2023 об 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу "EаsyCon". Крім того, представник Відповідача-3 просив суд проводити всі інші судові засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 03.04.2023 у задоволенні заяви представника Відповідача-3 про участь у судовому засіданні 04.04.2023 об 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено.
04.04.2023 від Прокуратури надійшла відповідь на відзив Відповідача-3, в якій вона заперечувала проти доводів Відповідача-3 та просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; у задоволенні заяви Відповідача-3 про застосування строку позовної давності відмовити; у задоволенні клопотання Відповідача-3 про закриття провадження у справі відмовити.
Прокурор у підготовчому засіданні 04.04.2023 надав пояснення щодо позовних вимог.
Представники Позивача-1, Позивача-2, Позивача-3 у підготовче засідання 04.04.2023 не з`явились, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Представники Відповідача-1, 2 у підготовче засідання 04.04.2023 не з`явились, у відзиві на позов просили суд розглянути справу за відсутності представника Відповідачів.
Представник Відповідача-3 у підготовче засідання 04.04.2023 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа та заявою про участь у судовому засіданні 04.04.2023 об 11:00 год. в режимі відеоконференції, яка не була задоволена судом.
Представник Відповідача-4 у підготовче засідання 04.04.2023 не з`явився, 03.04.2023 від нього надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представників Відповідача-4 в інших судових процесах.
Ухвалою суду від 04.04.2023 позовну заяву залишено без руху; встановлено Прокурору п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати Додаткову угоду № 43 (дата якої невідома);
- надати докази здійснення 13.01.2020 державної реєстрації змін до іншого речового права - права оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право № 13590578).
19.04.2023 від Прокуратури надійшла заява про усунення недоліків, в якій вона зазначила, що 18.04.2023 під час моніторингу стану судового розгляду справи № 904/1076/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень виявила ухвалу суду від 04.04.2023, яка поштовим зв`язком, засобами Електронного суду та електронним зв`язком до Прокуратури не надходила і нарочним не видавалась. Оскільки ухвала суду від 04.04.2023 фактично не отримана Прокурором, а виявлена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 18.04.2023, строк для усунення недоліків - до 23.04.2023. Прокуратура просила суд продовжити розгляд справи у зв`язку з усуненням недоліків позовної заяви та виконанням у повному обсязі вимог ухвали суду від 04.04.2023, оскільки до заяви про усунення недоліків додано заяву про уточнення позовних вимог.
Як вбачається із заяви про уточнення позовних вимог, Прокурор просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 02.02.2016 № 4-910/15-16-СГ "Про передачу земельної ділянки, що розташована на території Чернявщинської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області в оренду ( ОСОБА_1 ) ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для сінокосіння та випасання худоби", на підставі якого ОСОБА_1 передано земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0617, площею 27,3845 га для сінокосіння та випасання худоби;
- визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки від 29.02.2016 з кадастровим номером 1225988000:01:002:0617, площею 27,3845 га для сінокосіння та випасання худоби, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), на підставі якого 01.03.2016 здійснена державна реєстрація іншого речового права - права оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право № 13590578);
- визнати незаконним та скасувати рішення Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області від 06.12.2019 № 1109-39/VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення із земель, призначених для сінокосіння та випасання худоби, на землі, призначені для ведення фермерського господарства (за межами) ОСОБА_1 , площею 27,3745 га", на підставі якого земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0617, площею 27,3845 га передано в оренду ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) для ведення фермерського господарства;
- визнати недійсною Додаткову угоду № 44 від 06.12.2019 про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 29.02.2016, укладену між Виконавчим комітетом Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 41815107) та ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), предметом якої є земельна ділянка з кадастровим номером 1225988000:01:002:0617, площею 27,3845 га для ведення фермерського господарства, на підставі якої 13.01.2020 здійснена державна реєстрація змін до іншого речового права - права оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право № 13590578);
- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Калашника Сергія Володимировича (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку природно-заповідного фонду з кадастровим номером 1225988000:01:002:0617 площею 27,3845 га, Юр`ївській селищній територіальній громаді, на території якої вона розташована, в особі Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338472).
19.04.2023 від Прокуратури надійшли додаткові пояснення у справі.
Ухвалою суду від 21.04.2023 позовну заяву Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області залишено без розгляду.
20.04.2023 від Прокуратури надійшла відповідь на відзив Відповідача-3, в якій вона заперечувала проти доводів Відповідача-3 та просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; у задоволенні заяви Відповідача-3 про застосування строку позовної давності відмовити; у задоволенні клопотання Відповідача-3 про закриття провадження у справі відмовити.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2023 апеляційну скаргу Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області задоволено; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2023 у справі № 904/1076/23 скасовано; справу № 904/1076/23 направлено для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою суду від 12.07.2023 продовжено розгляд справи з 10.08.2023; призначено підготовче засідання до розгляду на 10.08.2023 о 12:00 год.
01.08.2023 від представника Відповідача-3 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Представники Позивача-1, Позивача-2, Відповідача-4 у підготовче засідання 10.08.2023 не з`явились, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Представник Відповідача-3 у підготовче засідання 10.08.2023 не з`явився, 10.08.2023 від нього надійшла заява про відкладення розгляду справи та проведення наступних засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Представник Позивача-3 у підготовче засідання 10.08.2023 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, докази його належного повідомлення про дату, час та місце судового засідання матеріали справи не містять.
Представники Відповідача-1, 2 у підготовче засідання 10.08.2023 не з`явились, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, докази їх належного повідомлення про дату, час та місце судового засідання матеріали справи не містять, при цьому, як зазначалось вище, у відзиві на позов просили суд розглянути справу за відсутності представника Відповідачів.
Прокурор у підготовчому засіданні 10.08.2023 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю доказів належного повідомлення Позивача-3, Відповідача-1, 2 про дату, час та місце судового засідання.
Ухвалою суду від 10.08.2023 відкладено підготовче засідання на 21.09.2023 о 14:00 год. та вирішено провести його в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Відповідача-3 - адвоката Яблокової Л.О. з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС.
Прокурор у підготовче засідання 21.09.2023 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 10.08.2023, розпискою від 10.08.2023, повідомленням, довідкою про доставку електронного листа.
Представники Позивача-1, Позивача-2 у підготовче засідання 21.09.2023 не з`явились, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 4930023321671, № 4930023321663, а також довідками про доставку електронного листа.
Представник Позивача-3 у підготовче засідання 21.09.2023 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4930023320748.
Представники Відповідача-1, 2 у підготовче засідання 21.09.2023 не з`явились, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 4930023321655, № 4930023321647, при цьому, як зазначалось вище, у відзиві на позов просили суд розглянути справу за відсутності представника Відповідачів.
Представник Відповідача-3 у підготовчому засіданні 21.09.2023 (в режимі відеоконференції) надав пояснення щодо позовних вимог.
Представник Відповідача-4 у підготовче засідання 21.09.2023 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, а також конвертом Укрпошти (в якому йому було направлено копію ухвали суду від 10.08.2023), повернутим відділенням поштового зв`язку, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою.
Ухвалою суду від 21.09.2023 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 19.10.2023 о 14:00 год. та вирішено провести його в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Відповідача-3 - адвоката Яблокової Л.О. з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС.
Представники Позивача-1, Позивача-2, Позивача-3 у судове засідання 19.10.2023 не з`явились, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 4930022834985, № 4930022834942, № 4930022834268, а також довідками про доставку електронного листа.
Представники Відповідача-1, 2 у судове засідання 19.10.2023 не з`явились, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 4930022834950, № 4930022834969, при цьому, як зазначалось вище, у відзиві на позов просили суд розглянути справу за відсутності представника Відповідачів.
Представник Відповідача-4 у судове засідання 19.10.2023 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, а також рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 4930022834250.
Прокурор, представник Відповідача-3 у судовому засіданні 19.10.2023 (в режимі відеоконференції) надали пояснення щодо позовних вимог.
Ухвалою суду від 19.10.2023 відкладено розгляд справи по суті на 23.11.2023 о 12:00 год. та вирішено провести його в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Відповідача-3 - адвоката Яблокової Л.О. з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС.
Представники Позивача-1, Позивача-2, Позивача-3 у судове засідання 23.11.2023 не з`явились, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Представники Відповідача-1, 2 у судове засідання 23.11.2023 не з`явились, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, при цьому, як зазначалось вище, у відзиві на позов просили суд розглянути справу за відсутності представника Відповідачів.
Представник Відповідача-4 у судове засідання 23.11.2023 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Прокурор, представник Відповідача-3 у судовому засіданні 23.11.2023 (в режимі відеоконференції) надали пояснення щодо позовних вимог.
Ухвалою суду від 23.11.2023 відкладено розгляд справи по суті на 21.12.2023 о 12:00 год. та вирішено провести його в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Відповідача-3 - адвоката Яблокової Л.О. з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС.
Представники Позивача-1, Позивача-2, Позивача-3 у судове засідання 21.12.2023 не з`явились, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Представники Відповідача-1, 2 у судове засідання 21.12.2023 не з`явились, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, при цьому, як зазначалось вище, у відзиві на позов просили суд розглянути справу за відсутності представника Відповідачів.
Представник Відповідача-4 у судове засідання 21.12.2023 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Прокурор, представник Відповідача-3 у судовому засіданні 21.12.2023 (в режимі відеоконференції) надали пояснення щодо позовних вимог.
Ухвалою суду від 21.12.2023 відкладено розгляд справи по суті на 06.02.2024 о 14:00 год. та вирішено провести його в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Відповідача-3 - адвоката Яблокової Л.О. з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС.
22.01.2024 від Відповідача-4 надійшла заява про участь у судовому засіданні 06.02.2024 о 14:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС. Крім того, Відповідач-4 просив суд проводити всі подальші судові засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 22.01.2024 заяву Відповідача-4 в частині проведення судового засідання 06.02.2024 о 14:00 год. за його участю в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; судове засідання у справі, призначене на 06.02.2024 о 14:00 год., вирішено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для Відповідача-4 з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС.
Прокурор у судовому засіданні 06.02.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник Відповідача-3 у судовому засіданні 06.02.2024 (в режимі відеоконференції) проти позовних вимог заперечував та у позові просив відмовити.
Представники Позивача-1, Позивача-2, Позивача-3 у судове засідання 06.02.2024 не з`явились, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Представники Відповідача-1, 2 у судове засідання 06.02.2024 не з`явились, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, при цьому, як зазначалось вище, у відзиві на позов просили суд розглянути справу за відсутності представника Відповідачів.
Представник Відповідача-4 у судове засідання 06.02.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не з`явився, не забезпечивши належного зв`язку із судом, при цьому, про те, що він несе ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо, був попереджений судом в ухвалі від 22.01.2024.
Справу відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглянуто судом протягом розумного строку.
У порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Прокурора та представника Відповідача-3, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 19.03.2002 № 525-22/ХХІІІ "Про природно-заповідний фонд області" затверджено перелік цінних природних територій, що резервуються для подальшої організації об`єктів природно-заповідного фонду області, до якого увійшов об`єкт природно-заповідного фонду "Урочище Приорільське", розташований у колишньому Юр`ївському районі Дніпропетровської області між с. Улянівка і с. Чернявщина.
Згідно з рішенням Дніпропетровської обласної ради від 03.02.2012 № 247-11/VI "Про створення об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення" на території Юр`ївського району створено ландшафтний заказник місцевого значення "Урочище Приорільське" (загальною площею 945,46 га).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 02.02.2016 № 4-910/15-16-СГ "Про передачу земельної ділянки, що розташована на території Чернявщинської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області в оренду ( ОСОБА_1 ) ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для сінокосіння та випасання худоби" передано Калашнику Сергію Володимировичу (далі Відповідач-3) земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності, за межами населеного пункту, розташовану на території Чернявщинської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1225988000:01:002:0617, площею 27,3845 га для сінокосіння та випасання худоби.
29.02.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі Відповідач-4, Орендодавець) та ОСОБА_1 (далі Відповідач-3, Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки (далі Договір), відповідно до якого вона надана в оренду на 7 років для сінокосіння та випасання худоби.
Договір оренди зареєстрований 01.03.2016 (номер запису про інше речове право: 13590578).
Відповідно до п. 4.2 Договору після закінчення строку дії Договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
Згідно з п. 7.3 Договору передача земельної ділянки Орендарю здійснюється з моменту державної реєстрації права оренди в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Таким чином, строк дії вказаного Договору до 01.03.2023 з правом пролонгації.
Вказану земельну ділянку Відповідач-3 отримав, не будучи суб`єктом господарської діяльності, проте відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вже з 12.08.2008 він зареєстрований як фізична особа-підприємець з основним видом економічної діяльності (КВЕД) 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур та додатковими: 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 47.79 роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.12.2018 № 4-5229/15-18-СГ відповідно до вимог статей 15-1, 117, 122 Земельного кодексу України та розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0617, площею 27,3845 га з цільовим призначенням "01.08 для сінокосіння та випасання худоби" разом з іншими земельними ділянками передано з державної у комунальну власність Юр`ївської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області (далі Відповідач-1) за актом приймання-передачі (рядок № 29 Додатку до акта).
Рішенням від 31.01.2019 № 569-26/VII Юр`ївська селищна рада прийняла земельні ділянки, передані з державної у комунальну власність, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 21.12.2018 № 4-5229/15-18-СГ, у тому числі вищевказану земельну ділянку.
Право власності Юр`ївської селищної об`єднаної територіальної громади зареєстровано 28.03.2019 (номер запису про право власності: 30974572).
Рішенням від 06.12.2019 № 1109-39/VII Юр`ївська селищна рада Дніпропетровської області затвердила проект землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим номером 1225988000:01:002:0617, площею 27,3845 га в натурі (на місцевості) зі зміною цільового призначення із земель, призначених для сінокосіння та випасання худоби, на землі, призначені для ведення фермерського господарства (зі зміною угідь з пасовища на ріллю), та вирішила укласти додаткову угоду про внесення змін до Договору від 29.02.2016.
Додатковою угодою № 44 від 06.12.2019, укладеною між Виконавчим комітетом Юр`ївської селищної ради (а не Юр`ївською селищною радою) (далі Відповідач-2) та Відповідачем-3, внесено зміни до Договору від 29.02.2016 в частині нового призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, її нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати.
У матеріалах справи наявні копія частини проекту створення ландшафтного заказника "Урочище Приорільське" з картографічним матеріалом; скріншоти з Національної кадастрової системи щодо місцезнаходження спірної земельної ділянки; інформація громадської організації "Українська природоохоронна група"; довідка сертифікованого інженера-землевпорядника/інженера-геодезиста ФОП Кошеленка Є.О.; копія листа Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 27.01.2023 № 2-246/0/261-23, якими поза розумним сумнівом підтверджується факт розташування спірної земельної ділянки в межах ландшафтного заказника місцевого значення "Урочище Приорільське".
Також у матеріалах справи наявна копія Режиму охорони вказаного ландшафтного заказника, який передбачає, що створення заказника сприяє підтриманню загального екологічного балансу, забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища, збереження природного різноманіття ландшафтів, генофонду тваринного та рослинного світу. Заповідна територія має особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність. На території ландшафтного заказника поширені 12 видів рослин, 7 безхребетних і 23 хребетних тварин, занесених до Червоної книги України та Червоного списку Дніпропетровської області. Із них до Червоної книги України віднесено 18 видів рослин і тварин. Особливо цінні з природоохоронного погляду лучні та степові рослинні та тваринні угруповання. На території заказника заборонено розорювання лучних ділянок, використання отрутохімікатів, випалювання водно-болотної та лучно-степової рослинності, проведення розвідувальних робіт і розробки загальнопоширених корисних копалин, випасання овець, будівництво, випасання худоби в лісових насадженнях.
Створення заказника сприяє підтриманню загального екологічного балансу, забезпеченню фонового моніторингу навколишнього природного середовища, збереженню природного різноманіття ландшафтів, генофонду тваринного та рослинного світу. Заповідна територія має особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність.
На території заказника заборонено розорювання лучних ділянок, використання отрутохімікатів, випалювання водно-болотної та лучно-степової рослинності, проведення розвідувальних робіт і розробки загальнопоширених корисних копалин, випасання овець, будівництво, випасання худоби в лісових насадженнях.
За пропозицією наукових установ можна дозволити такі види регульованої господарської діяльності: випасання великої рогатої худоби проводити з регульованою зміною ділянок і після періоду вегетації та репродукції рідкісних видів рослин; любительський вилов риби з великих плес або з берега; мисливство з виділенням високоцінних ділянок (для охорони місць розмноження птахів); сінокосіння у водоохоронних зонах із червня.
Відповідно до листа Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 31.01.2022 № 2-586/0/261-22 правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначено Законом України "Про природно-заповідний фонд України" (далі - Закон), розділом VII якого визначено порядок створення та оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду (далі - ПЗФ).
Згідно з ч. 5 ст. 52 Закону (у відповідній редакції з 08.01.2004 по 14.07.2011) проекти створення територій та об`єктів ПЗФ передавались центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища чи його органами на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища у встановленому порядку уповноваженим приймати рішення про створення чи оголошення територій та об`єктів ПЗФ.
Невід`ємною складовою проектів створення об`єктів ПЗФ є клопотання, що містить обґрунтування необхідності створення чи оголошення території або об`єкту ПЗФ певної категорії, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об`єктів, що пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону (у відповідній редакції з 08.01.2004 по 14.07.2011) рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів ПЗФ місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів ПЗФ приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
У свою чергу, ландшафтний заказник місцевого значення "Урочище Приорільське" включено до складу природно-заповідного фонду України на підставі рішення Дніпропетровської обласної ради.
Зазначене рішення оприлюднено на офіційному веб-сайті Дніпропетровської обласної ради.
Відповідно до ст. 25 Закону (у редакції від 08.08.2021) заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.
При цьому, статтею 7 Закону визначено, що межі територій та об`єктів ПЗФ встановлюються в натурі відповідно до законодавства, а до встановлення - визначаються відповідно до проектів їх створення. На використання земельної ділянки або її частини в межах ПЗФ може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором.
Крім того, згідно з частиною п`ятою статті 53 Закону території та об`єкти ПЗФ або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають (тобто без зміни цільового призначення та встановлення категорії земель ПЗФ), передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам з оформленням охоронного зобов`язання.
Таким чином, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області у 2012 році передано під охорону територію ландшафтного заказника місцевого значення "Урочище Приорільське", площею 2156,4 га до Павлоградської райдержадміністрації.
Разом з тим, із набуттям чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" відбулись зміни в низці законодавчих актів.
Зокрема, частиною 2 статті 83 Земельного кодексу України (у редакції від 27.05.2021) встановлено, що у комунальній власності перебувають, землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Що стосується зміни цільового призначення земельних ділянок, розташованих в межах заказників, то порядок відведення земельних ділянок (незалежно від форми власності, категорії, цільового призначення) в межах територій та об`єктів ПЗФ визначається нормами Земельного кодексу України. Розгляд питань щодо надання земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється органами відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.
Частиною 2 статті 46-1 Земельного кодексу України встановлено, що особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення.
Згідно з ч. 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України (у редакції від 27.07.2013 до 27.05.2021) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта ПЗФ, підлягав погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Такі проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в межах заказників на розгляд та погодження до Департаменту не надходили.
За даними електронної системи документообігу "ДОК ПРОФ", що застосовується для реєстрації документів в Департаменті, звернень щодо відведення, зміни цільового призначення земельних ділянок в межах заказників за період 2013-2022 років не ідентифіковано.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, а віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Частинами 1-4 статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється шляхом розробки документації із землеустрою, визначеної цією статтею.
Згідно зі ст.ст. 25, 47 Закону України "Про землеустрій" одним із видів документації із землеустрою визначено проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів. Рішення про затвердження таких проектів землеустрою одночасно є рішенням про встановлення меж цих територій.
Такі проекти землеустрою погоджуються в обов`язковому порядку, структурним підрозділом відповідної обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення заказників місцевого значення зазначених у запиті на розгляд та погодження у відповідності до статті 186 Земельного кодексу України до Департаменту на розгляд та погодження не надходили.
Прокурор зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 1225988000:01:002:0617, площею 27,3845 га знаходиться на території ландшафтного заказника місцевого значення "Урочище Приорільське", а тому відноситься до категорії земель природно-заповідного фонду;
- незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним;
- землі природно-заповідного фонду перебувають під особливою охороною, щодо них встановлений спеціальний порядок вилучення, відтворення і використання, а також обмеження щодо їх цивільного обороту;
- використання земельної ділянки природно-заповідного фонду у сільськогосподарських цілях суперечить її цільовому призначенню;
- на час передачі спірної земельної ділянки із державної до комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями природно-заповідного фонду, які перебувають у державній власності, здійснювались виключно Кабінетом Міністрів України;
- Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як територіальний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, не мало повноважень щодо передачі земель природно-заповідного фонду місцевого значення державної форми власності в оренду Відповідачу-3, а тому наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 02.02.2016 № 4-910/15-16-СГ щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки прийнятий з перевищенням повноважень та всупереч Земельного кодексу України і Закону України "Про природно-заповідний фонд України", у зв`язку з чим має бути визнаний недійсним;
- Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як територіальний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, не мало повноважень щодо передачі земель природно-заповідного фонду місцевого значення державної форми власності у комунальну власність Юр`ївської селищної територіальної громади, а тому наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.12.2018 № 4-5229/15-18-СГ, в частині земель природно-заповідного фонду, прийнятий з перевищенням повноважень та всупереч Земельного кодексу України та Закону України "Про природно-заповідний фонд України" і не породжує реальних правових наслідків, на які він спрямований;
- як наслідок, усі рішення Юр`ївської селищної ради відносно розпорядження спірною земельної ділянкою (зокрема, від 06.12.2019 № 1109-39/VII) винесені за відсутності повноважень на розпорядження нею, а тому підлягають визнанню недійсними як такі, що прийняті з порушенням ст.ст. 20, 122, 123, 186-1 Земельного кодексу України;
- позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном;
- Договір оренди спірної земельної ділянки є правочином щодо розпорядження майном, а тому правом на його укладення, за ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, наділений лише законний власник майна, тобто особа, що має усі правомочності щодо майна (користування, розпорядження та володіння), відтак наявні правові підстави для усунення перешкод у користуванні Юр`ївською селищною територіальною громадою в особі Юр`ївської селищної ради земельною ділянкою шляхом визнання Договору оренди земельної ділянки від 29.02.2016 та Додаткової угоди до нього № 44 від 06.12.2019 недійсними.
Отже, підставою для звернення Прокурора до суду стало порушення інтересів держави через порушення норм законодавства під час передачі спірної земельної ділянки природно-заповідного призначення у приватну власність та користування суб`єкту господарювання, і полягає у фактичному володінні та користуванні Відповідачем-3 землею з особливою цінністю без законних підстав, за відсутності волі її власника.
Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.
Особливість статусу земель природо-заповідного фонду закріплена у конкретних нормах Земельного кодексу України, Законах України "Про природно-заповідний фонд України" та "Про охорону навколишнього природного середовища".
Так, відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема на землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Землі природно-заповідного фонду, згідно зі ст. 43 Земельного кодексу України, це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
Аналогічний зміст має стаття 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
За приписами статті 44 Земельного кодексу України та статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).
Згідно з наведеними положеннями Земельного кодексу України, а також статті 61 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" заказники належать до природно-заповідного фонду України.
Частиною 1 статті 178 Цивільного кодексу України, яка врегульовує питання оборотоздатності об`єктів цивільних прав, передбачено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті.
Відповідно до частини другої цієї статті види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.
Визначення на законодавчому рівні об`єктів, що обмежені в обороті і не можуть перебувати у приватній власності або в користуванні з іншим цільовим призначенням, є умовою дотримання конституційного режиму права власності на них.
Правовий титул (правова підстава) виникнення речових прав володіння, користування, розпорядження такими об`єктами визначається законодавчими актами, зокрема Конституцією України, Земельного кодексу України, іншими законами. Саме законодавчими актами забороняється перебування певних об`єктів власності Українського народу, державної та комунальної власності у приватній власності або в користуванні для інших цілей.
Відповідно до пункту "в" частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, належать до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, якщо інше не передбачено законом.
За приписами ч. 3 ст. 93 Земельного кодексу України не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об`єктів, крім випадків, передбачених законом.
Територіям природно-заповідного фонду законодавець надав особливий, виключний статус.
Так, статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" закріплено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про природно - заповідний фонд України" на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
За положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про природно - заповідний фонд України" території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватись у природних, науково -дослідних, оздоровчих, рекреаційних, освітньо - виховних цілях та для моніторингу навколишнього природного середовища.
Таким чином, законодавцем визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, яким не передбачено ведення на цих землях товарного сільськогосподарського виробництва.
Статтею 5 Закону України "Про екологічну мережу України" передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду, землі водного фонду є складовою екомережі.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про екологічну мережу України" екомережа - це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.
У статті 4 Закону України "Про екологічну мережу України" вказано, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави дійти до висновку, що території та об`єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі статтею 178 Цивільного кодексу України належать до об`єктів, обмежених в обороті.
Розташування спірної земельної ділянки в межах ландшафтного заказника місцевого значення "Урочище Приорільське" за чинним законодавством свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї ділянки з іншим статусом цільового використання - для сінокосіння та випасання худоби або для фермерського господарства.
Незважаючи на те, що згідно з даними Публічної кадастрової карти України, Державного земельного кадастру цільовим призначенням земельних ділянок вказано "для ведення фермерського господарства", ця обставина не має правового значення, оскільки статус спірної земельної ділянки першочергово визначається тим, що вона розташовуються в межах об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом такої території.
У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування. Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.
Окрім того, у постанові від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18 Верховний Суд вказав, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним. У наведеній постанові встановлено, що спірна земельна ділянка розташована у межах об`єкта природно-заповідного фонду, а тому належить до земель природно-заповідного фонду (п. 6.29), неоформлення спірної земельної ділянки за Нацпарком не змінює її цільового призначення як такої, що віднесена до земель природно-заповідного фонду та не звільняє Київраду від обов`язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки (п.6.36), спірна земельна ділянка входить в межі Національного природного парку Голосіївський та належить до земель природно-заповідного фонду, на якій забороняється проведення господарської діяльності, яка може спричинити шкоду заповідному об`єкту та порушити екологічну рівновагу, а також забороняється зміна меж відведення і надання земельних ділянок для інших потреб, використання їх під будь-яке будівництво (п.6.37).
Згідно із законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.
Так, за статтею 14 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.
Під цільовим призначенням земельної ділянки варто розуміти визначений законодавством правовий режим її експлуатації (використання), водночас поширення на відповідну територію режиму природно-заповідного фонду, встановленого законом, обтяжує цю земельну ділянку тими обмеженнями, які вимагаються для збереження і охорони цих земель.
Така охорона земель природно-заповідного фонду є комплексною, оскільки забороняє будь-яку діяльність, яка може негативно впливати на стан природних ресурсів, передбачає вичерпний перелік видів використання, а також особливий склад органів державної влади та місцевого самоврядування, які приймають рішення щодо створення, зміни меж, статусу та їх вилучення.
Разом з цим, за статтею 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Особливий порядок охорони таких земель визначений пунктами "б", "д" ч. 1 ст. 164 та ст. 166 Земельного кодексу України.
Тобто, на відміну від земель сільськогосподарського призначення, режим охорони земель природно-заповідного фонду спрямований на збереження не тільки самої природи, рідкісних видів рослин та тварин, унікальних ландшафтів, водних ресурсів, а й цілої світової екосистеми природних територій, за допомогою яких природа може відновлюватись, щоб не перетворитись в аграрну пустелю.
Таким чином, спірна земельна ділянка в силу імперативної вказівки законодавця належать до земель природно-заповідного призначення за фактом розташування на ній об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення "Урочище Приорільське", що узгоджується із зазначеними вище висновками Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти встановлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.
На час виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 29.02.2016-06.12.2019, зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного фонду, а також їх вилучення здійснювалася відповідно до ст.ст. 19, 20, 122, 149, 150 Земельного кодексу України.
Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Частиною 8 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених ст. 149 цього Кодексу, частина 9 якої в свою чергу передбачає, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки природоохоронного призначення та у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 150 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Разом з цим, слід зазначити, що Верховною Радою України 28.04.2021 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" (27.05.2021 набрав законної сили), яким внесено суттєві зміни до низки законодавчих актів, у тому числі до Земельного кодексу України.
Так, згідно із новою редакцією ч. 8 ст. 122 та ст. 149 Земельного кодексу України з 27.05.2021 Кабінет Міністрів України втратив повноваження щодо розпорядження землями природно-заповідного фонду.
Відповідно до ч. 1, п. "в" ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Згідно з п.п. "а", "ґ" ч. 5 ст. 83 Земельного кодексу України територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі передачі їм земель державної власності; виникнення інших підстав, передбачених законом.
Пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що з дня набрання чинності цієї норми (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Таким чином, Кабінет Міністрів України до 27.05.2021 був розпорядником земель державної власності природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та лише за його погодженням згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України можлива зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
На теперішній час в силу вищевказаних положень Земельного кодексу України земельні ділянки природно-заповідного фонду місцевого значення за межами населених пунктів є комунальною власністю відповідних територіальних громад. Зміна їх кільового призначення є можливою лише за погодженням з Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України).
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Жодних повноважень у Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області та органів місцевого самоврядування до 27.05.2021 на розпорядження земельними ділянками природно-заповідного фонду державної форми власності, а тим більше зміну їх цільового призначення земельним та природоохоронним законодавством не передбачено.
Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
За приписами ст. 54 Закону України "Про природно - заповідний фонд України" зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону.
Ландшафтний заказник місцевого значення "Урочище Приорільське" є юридично створеним з 03.02.2012 і включає 945,46 га. Рішення про переведення земель природно-заповідного фонду ландшафтного заказника до іншої категорії, а також про скасування статусу цього заказника не приймались.
Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної військової адміністрації у листі від 31.01.2022 № 2-586/0/261-22 повідомив, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в межах ландшафтного заказника місцевого значення "Урочище Приорільське" або щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення на розгляд і погодження до Департаменту не надходили.
Саме з моменту створення зазначеного об`єкту природно-заповідного фонду він набув особливого, виключного статусу та імперативно віднесений до земель природоохоронного призначення. Будь-яких рішень щодо скасування такого статусу, зміни цільового призначення або його вилучення уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування не приймалось.
Верховним Судом у постановах від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16, від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19, від 06.07.2022 у справі № 575/462/21 неодноразово висловлювались правові позиції про виключність статусу об`єктів та територій природно-заповідного фонду та незаконність зміни цільового їх призначення органами державної влади та місцевого самоврядування.
Як встановлено, спірна земельна ділянка на момент її відведення перебувала у державній власності та відносилась до земель природно-заповідного фонду, разом з тим, передана в оренду неуповноваженим органом та всупереч порядку зміни цільового призначення із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення, оскільки Кабінет Міністрів України рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки та її відведення в оренду не приймав.
Цільове призначення спірної земельної ділянки фактично незаконно змінено за вказаних вище обставин, тим самим створено перешкоди державі у користуванні та забезпеченні збереження унікальної екосистеми з рідкісним біорізноманіттям.
Територію природно-заповідного фонду заказника надано для здійснення підприємницької та іншої діяльності, не пов`язаної з цілями вказаної категорії земель.
Проте така незаконна зміна не має правового значення, оскільки статус спірної земельної ділянки першочергово визначається розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом цієї території (постанова Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16).
Відповідно до пункту "а" статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.
Статями 16, 21 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Аналогічні положення містяться у нормах ст.ст. 152, 155 Земельного кодексу України.
Отже, наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 02.02.2016 № 4-910/15-16-СГ "Про передачу земельної ділянки, що розташована на території Чернявщинської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області в оренду ( ОСОБА_1 ) ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для сінокосіння та випасання худоби" та рішення Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області від 06.12.2019 № 1109-39/VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення із земель, призначених для сінокосіння та випасання худоби, на землі, призначені для ведення фермерського господарства (за межами) Калашнику Сергію Володимировичу, площею 27,3745 га" відносно розпорядження спірною земельної ділянкою прийнято з перевищенням наданих повноважень, в порушення норм ст.ст. 19, 20, 43-45, 122, 150, 186-1 Земельного кодексу України, а також ст.ст. 6, 7, 9, 26, 53, 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", у зв`язку з чим суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про усунення перешкоди власнику Юр`ївській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Юр`ївської селищної ради шляхом їх визнання незаконними і скасування.
Як зазначено у ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).
Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до п. "в" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угод недійсними.
Стаття 203 Цивільного кодексу України закріплює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину (ст. 215 Цивільного кодексу України).
Зміст статей 203, 215 Цивільного кодексу України свідчить, що недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів, зокрема дефектів (незаконності) змісту, форми, суб`єктного складу, волевиявлення тощо.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторін і яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Оспорювати правочин можуть не лише сторони, а й заінтересована особа, яка не була його стороною, проте її власний інтерес полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Статтею 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.
Стаття 328 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Таке право вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Договір оренди є правочином щодо розпорядження майном, а тому правом на його укладення, за ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, наділений лише законний власник майна, тобто особа, що має усі правомочності щодо майна (користування, розпорядження та володіння).
Судом встановлено, що Відповідач-4 не мав жодних прав щодо розпоряджання спірною земельною ділянкою, у тому числі в питанні передачі її в оренду з порушенням цільового призначення.
На момент укладення Додаткової угоди від 06.12.2019 Відповідач-2 також таких прав не мав. Право на розпорядження спірною земельною ділянкою з дотриманням її цільового призначення як об`єкта природно-заповідного фонду Відповідач-1 отримав лише 27.05.2021.
При цьому, жодних погоджень з Департаментом екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації всупереч вимогам ст. 186-1 Земельного кодексу України не відбувалось.
На підставі спірного Договору оренди земельної ділянки, з урахуванням Додаткової угоди, Відповідач-3 отримав у користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, тобто для розорювання, засівання та вирощування сільськогосподарської продукції, що суперечить її призначенню як об`єкта природно-заповідного фонду.
Таким чином, Договір оренди земельної ділянки від 29.02.2016 та Додаткова угода № 44 від 06.12.2019 є такими, що суперечать положенням ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, і порушують права та законні інтереси держави, у зв`язку з чим суд доходить висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги щодо визнання їх недійсними.
Також відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Повернення у державну власність земельної ділянки, на якій розташований об`єкт природно-заповідного фонду місцевого призначення, переслідує легітимну мету контролю дотримання режиму використання та розпорядження об`єктами природно-заповідного призначення, що мають особливий статус з метою збереження цілісності екомережі України та гарантування безпечності довкілля.
Позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду щодо витребування земельних ділянок природно-заповідного фонду, викладеними у постанові від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19. У наведеній постанові Верховний Суд зазначає, що стосовно землі природо-заповідного фонду закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною. Право державної власності на спірну земельну ділянку не могло припинитися внаслідок рішення органу місцевого самоврядування, який відповідно до своєї компетенції не був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками природо-заповідного фонду. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створюєу користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані із позбавленням його володіння майном. Повернення державі земельної ділянки природо-заповідного фонду призначення необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.
Таким чином, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог щодо повернення земельної ділянки Юр`ївській селищній територіальній громаді, на території якої вона розташована, в особі Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Щодо заяви Відповідача-3 про застосування строку позовної давності суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.
Земельна ділянка, яка є предметом спору в цій справі, має спеціальний правовий титул, оскільки за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду, та не може передаватись із комунальної у приватну власність, про що детально зазначено вище.
Незаконна передача в оренду такої земельної ділянки свідчить про порушення прав Юр`ївської селищної територіальної громади на користування та розпорядження цією земельною ділянкою, що триває.
Негаторний позов, який спрямований на захист прав законного володільця спірних земельних ділянок щодо користування і розпорядження ними, може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення.
При цьому, власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права на земельну ділянку, у тому числі оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказано, що оскарження незаконного рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу в юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому це рішення можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19.
З урахуванням викладеного, можна дійти висновку, що оскарження будь-яких рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, на підставі яких відбулась передача у приватну власність обмежених у обороті об`єктів, можливе протягом усього часу тривання відповідного порушення прав законного власника майна, оскільки їх чинність порушує інтерес у юридичній визначеності.
У цій справі наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 02.02.2016 № 4-910/15-16-СГ та рішення Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області від 06.12.2019 № 1109-39/VII відносно розпорядження спірною земельної ділянкою, у тому числі укладення Договору оренди земельної ділянки від 29.02.2016 та Додаткової угоди до нього від 06.12.2019, вчинені за відсутності необхідних повноважень, а тому фактично є інструментом, за допомогою якого Відповідачі формально законним способом продовжують перешкоджати територіальній громаді реалізувати всі правомочності власника земельної ділянки.
Вимога про визнання рішення суб`єктів владних повноважень та Договору оренди земельної ділянки недійсними та зобов`язання повернути земельну ділянку є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод щодо належного користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.
Враховуючи правову природу заявленого Прокурором позову, який за своїм характером є негаторним, та наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування матеріального права у справах відповідної категорії, оскільки земельна ділянка природно-заповідного фонду з кадастровим номером 1225988000:01:002:0617 продовжує використовуватись ФОП Калашником С.В. всупереч вимогам Земельного кодексу України, у тому числі щодо її цільового призначення, порушення прав її законного власника Юр`ївської селищної територіальної громади в особі Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області на реалізацію усіх правомочностей власника триває.
За таких обставин суд вважає, що позов у цій справі заявлено Прокурором в межах строку позовної давності, а твердження Відповідача-3 у цій частині є безпідставними.
Щодо клопотання Відповідача-3 про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальним правилом є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в Законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями.
Згідно з ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.
Згідно зі ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Предметом спору у даній справі є земельна ділянка та спір стосується речового права оренди земельної ділянки, яка призначена для ведення фермерського господарства. Орендар ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та використовує земельну ділянку у своїй господарській діяльності відповідно до КВЕД: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур та додатковими: 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 47.79 роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 визначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства мають розглядатися господарськими судами.
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22.04.2019 (справа № 914/2191/18) звертає увагу, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні мати легітимну мету, та слід дотримуватися розумного ступеня пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення Європейського суду з прав людини у справі Мушта проти України від 18.11.2010). Також колегія суддів звертає увагу, що у цьому разі об`єднання відповідних позовних вимог не матиме наслідком суттєвого утруднення вирішення спору, а навпаки, об`єднання позовних вимог у справі № 914/2191/18 дає можливість досягти процесуальної економії за однакових обставин.
Суд звертає увагу, що підставою зазначених у позовній заяві вимог є єдиний комплекс порушень, допущених під час передачі в оренду спірної земельної ділянки ОСОБА_1 .
Докази на підтвердження наведених у позові порушень також є спільними для всіх вимог, адже вони стосуються усіх позовних вимог.
Крім цього, позовні вимоги щодо визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки та, у подальшому, зобов`язання її повернути, пов`язані між собою одним способом захисту прав і законних інтересів, передбачених ст.ст. 16, 21, 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, та є наслідком визнання незаконним і скасування спірних нормативно-правових актів індивідуальної дії ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області та Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області.
За таких обставин, суд вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а доводи Відповідача-3 в цій частині є необґрунтованими.
Крім того, суд звертає увагу на те, що 17.03.2023 відбулась державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу Відповідача-2 Виконавчий комітет Юр`ївської селищної ради (ідентифікаційний код 41815107), а саме змінено його найменування: Виконавчий комітет Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 06.02.2024.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне змінити найменування Відповідача-2, а також врахував вказану інформацію під час ухвалення рішення.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 20 376,06 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги від 01.05.2023 у розмірі 2 684,00 грн. покладається на Відповідачів порівну.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 02.02.2016 № 4-910/15-16-СГ "Про передачу земельної ділянки, що розташована на території Чернявщинської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області в оренду ( ОСОБА_1 ) ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для сінокосіння та випасання худоби", на підставі якого ОСОБА_1 передано земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0617, площею 27,3845 га для сінокосіння та випасання худоби.
Визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки від 29.02.2016 з кадастровим номером 1225988000:01:002:0617, площею 27,3845 га для сінокосіння та випасання худоби, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), на підставі якого 01.03.2016 здійснена державна реєстрація іншого речового права - права оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право № 13590578).
Визнати незаконним та скасувати рішення Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області від 06.12.2019 № 1109-39/VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення із земель, призначених для сінокосіння та випасання худоби, на землі, призначені для ведення фермерського господарства (за межами) ОСОБА_1 , площею 27,3745 га", на підставі якого земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0617, площею 27,3845 га передано в оренду ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) для ведення фермерського господарства.
Визнати недійсною Додаткову угоду № 44 від 06.12.2019 про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 29.02.2016, укладену між Виконавчим комітетом Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 41815107) та ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), предметом якої є земельна ділянка з кадастровим номером 1225988000:01:002:0617, площею 27,3845 га для ведення фермерського господарства, на підставі якої 13.01.2020 здійснена державна реєстрація змін до іншого речового права - права оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право № 13590578).
Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Калашника Сергія Володимировича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку природно-заповідного фонду з кадастровим номером 1225988000:01:002:0617 площею 27,3845 га, Юр`ївській селищній територіальній громаді, на території якої вона розташована, в особі Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області (51300, Дніпропетровська область, Павлоградський район, смт. Юр`ївка, вул. Центральна, буд.67/1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 04338472).
Стягнути з Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області (51300, Дніпропетровська область, Павлоградський район, смт. Юр`ївка, вул. Центральна, буд.67/1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 04338472) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02909938) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 5 094,02 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги від 01.05.2023 у розмірі 671,00 грн.
Стягнути з Виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області (51300, Дніпропетровська область, Павлоградський район, смт. Юр`ївка, вул. Центральна, буд. 67/1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 41815107) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02909938) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 5 094,02 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги від 01.05.2023 у розмірі 671,00 грн.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Калашника Сергія Володимировича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02909938) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 5 094,02 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги від 01.05.2023 у розмірі 671,00 грн.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49006, м. Дніпро, вул. Філософська, 39 А, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39835428) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02909938) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 5 094,00 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги від 01.05.2023 у розмірі 671,00 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.І. Красота
Повне рішення складено
16.02.2024
