Справа № 463/9311/22

Провадження № 2/463/148/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2024 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Гирич С. В.

за участю секретаря судового засідання Назара Р.М.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Головного

управління Держгеокадастру у

Львівській області Баїк Ю.П.

представника відповідача Львівської міської

ради Гордєєвої О.В.

представника відповідача Об`єднання

співвласників багатоквартирного

будинку «Тершаковців 4» Глуховського А.Ю.

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тершаковців 4», Львівської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

позивачі звернулись до суду із позовом до відповідачів, в якому просять:

витребувати у Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тершаковців 4», на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради земельну ділянку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137200:03:004:0026) площею 0,1516 га;

стягнути в користь ОСОБА_1 солідарно з відповідачів: 75,60 гривень витрати понесені на виготовлення світлин, 65,00 гривень витрати понесені на виготовлення інформаційної-довідки № 319031091 від 28 грудня 2022 року;

стягнути в користь ОСОБА_1 солідарно з відповідачів 3 000 000 гривень завданої йому моральної шкоди;

стягнути в користь ОСОБА_1 солідарно з відповідачів 8 896,2 гривень витрат на купівлю засобів медичного вжитку.

Позовні вимоги мотивують тим, що 16 жовтня 2000 року на підставі договору міни АВН № 951050 позивачі набули права власності на квартиру АДРЕСА_2 . Указана обставина також підтверджується рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2013 року у справі № 2/463/1746/13 (далі також рішення), яке набрало законної сили. Крім цього, їм на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_3 (свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 18.10.1994 року). У місті Львові проживають з народження.

Навпроти будинку АДРЕСА_4 на вулиці розташована земельна ділянка, на якій знаходиться спортивно-ігровий майданчик, а саме волейбольна площадка (далі також ділянка).

Довкола волейбольної площадки співвласниками будинків АДРЕСА_4 та № 5 вулиці були висаджені зелені насадження, зокрема у 1970-80 роках 5 тополь та канадійський клен, ОСОБА_1 висаджені фруктові дерева, а саме 2 аличі, 7 вишень, а також виноград, у 2017 року із співвласником квартири АДРЕСА_5 на вулиці було висаджено 2 дуби.

Тобто фактично створено відпочинкову - рекреаційну зону для співвласників прилеглих будинків.

З довідки Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі також Держгеокадастр) № до-2-2303 з 19.02.2019 вбачається, що ділянка відносилась до земель м. Львова, що не надані у власність та користування код КВПЦЗ: 16.00, угіддя- забудовані землі, не мала жодного кадастрового номеру та була комунальною власністю Територіальної громади м. Львова, членами якої вони є, відповідно на ній відпочивали, займались спортом власники квартир прилеглих будинків, проводились уроки фізичного виховання з учнями сусідніх шкіл, а також змагання з волейболу між сусідніми вулицями.

У 2018 році вздовж краю хідника вулиці, який межує з ділянкою, невідомими особами була встановлено металева сітка.

При зверненні до працівника ЛКП, яка здійснює прибирання вулиці, на яких підставах встановлено металеву сітку отримали відповідь, що це вимушена міра для запобігання крадіжок та скупчення наркоманів у будинку АДРЕСА_1 , в якому вже третє десятиліття ніхто не проживає (світлина додається).

Натомість у місці кріплення металевої сітки до будинку АДРЕСА_6 така замотана м`яким дротом, відповідно співвласники будинків вулиці розмотавши дріт можуть безперешкодно потрапити на ділянку.

29 червня 2022 року ОСОБА_1 здійснював санітарну очистку висаджених зелених насаджень на ділянці, близько 10 години 30 хвилин підійшли три особи (чоловік та дві жінки), які пояснили що згідно листа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тершаковців 4» (далі також ОСББ «Тершаковців 4») від 31.05.2022 року вх. № 2-1350-33 здійснюють обстеження дерев на ділянці щодо видалення таких. В подальшому до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради (далі також ЛМР) були подані заяви та записи, на підставі яких було витребувано указаний лист ОСББ «Тершаковців 4», акт № 67 від 29.06.2021 року Личаківської районної адміністрації ЛМР. Отримано , відповідь від 08.07.2022 року № 33-вих.-45190, із змісту якої вбачається, що дерева зазначені у листі ОСББ «Тершаковців 4» видаленню не підлягають.

Із відповіді Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування ЛМР від 08.08.2022 року №2403вих.-57289 на заяву від 18.07.22 № 3-Г-45762-Л-009 вони довідалися, що ділянці надано кадастровий номер 4610137200:03:004:0026 та на підставі Ухвали ЛМР від 07.10.2022 року №1433 (далі також Ухвала 2), така надана ОСББ «Тершаковців 4» у постійне користування для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку.

На підставі інформаційних запитів з ЛМР було витребувано завірені копії Ухвали № 5397 від 11.07.2019 року (далі також Ухвала 1), Ухвалу 2, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.09.2021 року № НВ-2309630292021, у якому план охоронних зон не зазначено, а також інформаційну довідку № 319031091 від 28 грудня 2022 року з Державного реєстру речових на нерухоме майно.

На підставі запиту № 3-Г-42894-Ф-2401 від 01.07.2022 року з Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування ЛМР отримано матеріали масштабу 1:500 за адресою АДРЕСА_7 .

Звертають увагу, що в заяві ОСББ «Тершаковців 4» від 20.03.2019 року вх. № 2-8524/ АП-Л-2403, пояснювальній записці без дати проекту землеустрою ділянки, Ухвалі 1, пояснювальній записці без дати до проекту Ухвали 2 чітко зазначено: для обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Натомість в заяві ОСББ «Тершаковців 4» від 15.09.2021 року вх. № 2-90232/АП-24 та Ухвалі 2 всупереч положенням частини 1, 2 ст. 42 Земельного Кодексу України (далі також ЗКУ) з`являється - для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку.

Більш того ділянка ніколи не знаходилась за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами масштабу 1:500 за адресою АДРЕСА_7 , а також актом приймання передачі будинку АДРЕСА_1 з балансу ЛКП «№503» в управління ОСББ «Тершаковців 4» зокрема у розділі 5 зазначено: «Площа прибудинкової території 87,0 кв. метрів», тобто будинку АДРЕСА_1 належало виключно лише 87,0 кв. метри прибудинкової території на АДРЕСА_8 . Натомість у пояснювальній записці без дати до проекту Ухвали 2 уп.1.2 зазначено, що на ділянці розташований багатоквартирний житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 1 722,05 кв. метри.

Звертаємо увагу, що жодних громадських слухань, які регламентуються статутом Територіальної громади м. Львова та інформування громади відповідно до пункту і ст. 12 ЗКУ, ст.48 ЗУ Про Землеустрій щодо надання ОСББ «Тершаковців 4» ділянки у постійне користування для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку із співвласниками прилеглих будинків ЛМР не проводилося.

На підставі запитів до Управління охорони історичного середовища ЛМР (далі також УОІС ЛМР) ми довідалися, що прилеглі до ділянки будинки, а саме АДРЕСА_9 на АДРЕСА_10 на АДРЕСА_11 та АДРЕСА_12 мають статус пам`яток архітектури місцевого значення, а ділянка належить до історичного ареалу міста Львова, буферної зони ЮНЕСКО, щодо якої відсутній план зонування, історико-архітектурний опорний план (відповіді додаються).

Відповідно до Закону України «Про охорону історичного середовища» (далі також Закон), будь-яке будівництво в межах історичних ареалів, буферної зони ЮНЕСКО здійснюється відповідно до затвердженого законом порядку історико-опорного архітектурного плану.

Відповідно до положень частини 2 статті 14-1 Закону а саме: Режим використання території пам`ятки встановлює обмеження діяльності у використанні відповідної території (земель). Будь-яка діяльність у межах території пам`ятки має здійснюватися з дотриманням режиму використання пам`ятки, у тому числі всіх обмежень у використанні земель, зокрема у сфері забудови, зокрема відповідно до частини 3 статті 14-1 Закону до затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення меж та режимів використання території пам`ятки відповідно до частини першої цієї статті межа території пам`ятки встановлюється: пункт 2 для пам`яток архітектури становить:- 20 метрів навколо периметра забудови.

Із матеріалу масштабу 1:500 за адресою АДРЕСА_7 вбачається, що ділянка впритул межує з будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_13 відстань становить 14,5 метри, до будинку АДРЕСА_14 метрів, відповідно жодне будівництво на ділянці апріорі є не можливе, так як на такій знаходяться охоронні зони указаних будинків, які є пам`ятками архітектури місцевого значення.

Звертає увагу, відповідно до пунктів 1 та 4 частини другої статті 14-1 Закону до повноважень виконавчого органу міської ради відповідно до її компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території, забезпечення дотримання режиму використання пам`яток місцевого значення, їх територій, зон охорони.

Натомість із відповіді УОІС ЛМР № 0004-вих.- 76526 від 22.09.2022 року вбачається, що план охоронних зон на земельних ділянках пам`яток архітектури місцевого значення у м. Львові за адресами вул. М.Павлика 5, вул. Акад.Павлова 9, АДРЕСА_1 та 6 відсутній.

Всупереч пункту 4 частини 3 статті 14-1 Закону відомості про межі і режими використання території пам`ятки підлягають внесенню до Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель (у тому числі у сфері забудови) не внесені.

Відповідно до ч.7 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Звертає увагу, що станом на 07 жовтня 2022 року згідно електронної бази даних документообігу Міністерства культури та інформаційної політики України відповідних погоджень та дозволів ОСББ «Тершаковців 4» Міністерством культури та інформаційної політики України не надавалися.

Відповідно до статті 34 Закону, землі на яких розташовані пам`ятки, історико- культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Зміна цільового призначення земельної ділянки, зміна функціонального призначення території, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико- культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, не є підставою для припинення обмежень у використанні земель, встановлених у зв`язку з наявністю таких об`єктів.

Відповідно до частини 3 статті 37-24 Закону проведенню містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на об`єкті всесвітньої спадщини, його території, в буферній зоні передує інформування Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Рекомендації Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО щодо проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на об`єкті всесвітньої спадщини, його території, в буферній зоні є обов`язковими для виконання при проведенні таких робіт.

Натомість із документів наданих ЛМР для ознайомлення в порядку ст.34 Конституції України, ст. ст. 3,4, 5, 19, 20 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» ст. ст. 5, 9,28,29,32,33 ЗУ «Про інформацію» указані норми ЗУ «Про охорону культурної спадщини» не дотримані.

Крім цього в УОІЗ ЛМР наявна облікова документація на будівлю за адресою м. Львів Тершаковців 4, зокрема паспорт об`єкту культурної спадщини, охоронні договори та інші. Відповідно ОСББ «Тершаковців 4» було обізнано щодо охоронних зон, на яких будівництво багатоквартирного будинку є заборонено.

Отже ОСББ «Тершаковців 4» є недобросовісний набувач.

Ознайомившись в Управлінні земельних ресурсів Департаменту містобудування ЛМР з проектом землеустрою ділянки 2019 року (день та місяць відсутні), звертають увагу на наступне:

1. Акт прийому межових знаків без дати, у п.3 зазначено: «власниками суміжних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено», натомість в акті немає жодного підпису суміжного користувача, зокрема користувачів ділянок співвласників будинку АДРЕСА_11 , АДРЕСА_15 .

2. На абрисі встановлення меж та плані земельної ділянки зазначені чотири тополі та один клен, (які були висаджені співвласниками будинку АДРЕСА_4 , які актом Личаківської районної адміністрації ЛМР № 67 від 29.06.2022 року визнані задовільними, натомість ОСББ « Тершаковців 4» має намір такі видалити ( заява від 31.05.2022 року №2-1350-33) у зв`язку з будівництвом багатоквартирного будинку.

3. У плані зон та обмежень охоронні зони відповідно до положень ст. 14-1 Закону та ЗКУ взагалі не зазначені.

4. Акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки без дати, у п.3 зазначено «власниками суміжних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено», натомість в акті не має жодного підпису суміжного користувача, тобто в черговий раз вбачаються ознаки службового підроблення.

5. У кадастровому плані земельної ділянки , зазначені, лише охоронні зони інженерних мереж (01.08), натомість охоронні зони пам`яток архітектури - відсутні.

6. В усіх указаних документах вулиця М. Павлика зазначена, як

АДРЕСА_16 . Відсутнє інформування Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, відповідно рекомендації Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, які є обов`язковими.

З інформаційної довідки № 319031091 від 28 грудня 2022 року з Державного реєстру речових на нерухоме майно вбачається, що 05 серпня 2022 року рішенням державного реєстратора Шкітак В.М. за ОСББ «Тершаковців-4» зареєстровано речове право користувача -постійного користування земельною ділянкою яка розташована за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137200:03:004:0026) площею 0,1516 га.

Отже, ЛМР незаконно без відповідно правової підстави, всупереч чинному законодавству земельну ділянку розташовану на АДРЕСА_7 , а саме спортивно- ігровий майданчик, який знаходиться в межах історичного ареалу м. Львова та буферній зоні об`єкта Світової спадщини ЮНЕСКО, охоронних зонах пам`яток архітектури місцевого значення, змінивши адресу на Тершаковців 4 свавільною Ухвалою 2 надала ОСББ «Тершаковців 4» у постійне користування для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку, відповідно порушивши права та інтереси Територіальної громади м. Львова членами якої ми є, а саме володіти та користуватися ділянкою, яка була рекреаційно-відпочинковою зоною співвласників прилеглих будинків.

Нормативно правове забезпечення.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права, власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією

Кожний громадянин має право користуватися природними, об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатство, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 386 ЦК України Засади захисту права власності

1. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності..

3. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Стаття 387 ЦК України. Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння

1. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Стаття 388 ЦК України. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача.

3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Стаття 390 ЦК України власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

Відповідно до ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Земельний кодекс України.

Стаття 1. Земля - основне національне багатство

З використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Стаття 5. Принципи земельного законодавства пункт б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Стаття 19. Категорії земель

1. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення:

Частина 7 статті 20 Зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок яких земельні ділянки виводяться із складу таких категорій (крім зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення для розміщення на них лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури), а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, здійснюються за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Стаття 21. Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

Стаття 50. Визначення земель рекреаційного призначення

До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Стаття 51. Склад земель рекреаційного призначення

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Стаття 52. Використання земель рекреаційного призначення

3. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально- туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об`єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об`єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об`єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення.

Стаття 53. Склад земель історико-культурного призначення. До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Стаття 54. Використання земель історико-культурного призначення 2. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, об`єктів культурної всесвітньої спадщини, музеїв просто неба, меморіальних музеїв- садиб, які надані та використовуються для потреб охорони культурної спадщини, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Стаття 54-1. Обмеження у використанні земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об`єктів культурної всесвітньої спадщини

1. З метою охорони культурної спадщини на використання земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, буферної зони, історичного ареалу населеного місця, території об`єкта культурної всесвітньої спадщини встановлюються обмеження відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини".

2. Обмеження у використанні земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, історичного ареалу населеного місця, буферної зони, території об`єкта культурної всесвітньої спадщини поширюються на усі розташовані в межах цих територій та об`єктів землі незалежно від їх цільового призначення. Межі території, на яку поширюються такі обмеження, визначаються відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" і зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації, науково-проектній документації у сфері охорони культурної спадщини. Відомості про зазначені обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру.

3. Режим використання земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, історичного ареалу населеного Місця, буферної зони, території об`єкта культурної всесвітньої спадщини визначається науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини, а до затвердження; такої документації - Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Стаття 78. Зміст права власності на землю

1. Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Стаття 80. Суб`єкти права власності на землю

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

Стаття 83. Право власності на землю територіальних громад

1. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

4. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

в) г) землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

Стаття 112. Охоронні зони 1. Охоронні зони створюються:

а) навколо особливо цінних природних Об`єктів, об`єктів культурної спадщини,

Закон України Про державний земельний кадастр.

Частина 1 статті 1 режимоутворюючий об`єкт - об`єкт природного або штучного походження (водний об`єкт, об`єкт магістральних трубопроводів, енергетичний об`єкт, об`єкт культурної спадщини (пам`ятка культурної спадщини та її територія, об`єкт культурної всесвітньої спадщини, буферна зона, історичний ареал населеного місця, історико-культурний заповідник, історико-культурна заповідна територія), акваторія морського порту, військовий об`єкт, інший визначений законом об`єкт), під яким та /або навколо якого у зв`язку з його природними або набутими властивостями згідно із законом встановлюються обмеження у використанні земель.

Абзац 8 частини 2 статті 7 ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки;.

Частина 1 статті 14 До внесення до Державного земельного кадастру відомостей про опис меж та обмеження у використанні земель з координатами поворотних точок таких меж щодо території пам`яток культурної спадщини, зон охорони, об`єктів культурної всесвітньої спадщини, буферних зон, історичних ареалів населених місць, охоронюваних археологічних територій, історико-культурних заповідників та історико- культурних заповідних територій, до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про зазначені обмеження у використанні земель:

Частина 3 статті 25 Поземельна книга .ведеться в паперовій та електронній (цифровій) формі.

Стаття 28. Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель

1. Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель здійснюється у формі: державної реєстрації обмежень у використанні земель;

внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі обмежень у використанні земель, безпосередньо встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, містобудівною документацією.

Частина 2 ст.38 для фізичних та юридичних осіб відомості Державного земельного кадастру надаються за бажанням заявника; у паперовій формі;

Закон України Про землеустрій.

Частина 2 статті 35 У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або Органами 1 місцевого самоврядування | на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

Стаття 45-1 д) акті перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони; санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель (за наявності).

Межі територій природно-заповідного фонду та. іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмеження у використанні земель встановлюються по суходолу і по водному простору.

Стаття 48. Врахування громадських інтересів при здійсненні землеустрою з метою врахування громадських інтересів при здійсненні землеустрою органи виконавчої влади органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень:

а) інформують у разі необхідності населення через медіа про заходи, передбачені землеустроєм;

Щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Протиправні діяння, бездіяльність відповідачів та безпосередній причинний зв`язок із шкодою заподіяною позивачу ОСОБА_1 підтверджується наявними в матеріалах справи належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.77-80 ЦПК України, а саме:

1. Свавільною ухвалою 1 та 2 ЛМР1.

2. Порушенням строків розгляду листа Львівської обласної держадміністрації, від 25.10.2022 року № ЗВГ-ВИХ-1555/0/22, надання свавільної відповіді від 20.12.2022 року №-2403вих-11323 на інформаційний запит від 14.12.2022 року вх. № 3-Г-ЗПІ-1424-Л-001. З ненадання ЛМР на підставі інформаційного запиту від 22.08.2022 року № З-Г-ЗПІ-865- 2401 для ознайомлення усіх наявних матеріалів, на підставі яких була ухвалена Ухвала 2 відповідь від 06.09.2022 року № 2461вих-69121.

4. Всупереч статті 19 ЗКУ ЛМР здійснила поділу ділянки за цільовим призначенням.

5. Не дотримані приписи ст. ст. 50,51,52,53,54,83,112 ЗКУ, зокрема не встановлено зон охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

6. Всупереч положенням пунктів 1 та 4 частини другої статті 14-1 Закону структурним підрозділом ЛМР не розроблено план охоронних зон на земельних ділянках пам`яток архітектури місцевого значення у м. Львові за адресами - АДРЕСА_17 та 6.

7. ОСББ «Терщаковців 4» свавільно всупереч акту № 67 від 29.06.2022 року Личаківської районної адміністрації ЛМР має намір видалити п`ятдесятирічні дерева чим збільшить загазованість вулиці, яка і так потерпає від автомобільних викидів, натомість побудувати багатоквартирний будинок чим спричинить затінення будинків навпроти, а також можливе утворення тріщин у фундаменті та несучих стінах в результаті будівельних робіт з урахуванням того що відстань від ділянки до будинку АДРЕСА_4 на вулиці становить всього 13 метрів.

8. Держгеокадастр на доручення КМУ відмовився здійснювати перевірку контролю за використанням та охороною земель (відповідь від 04.10.2022 року № КО-367/1-486/6-22).

9. Держгеокадастр всупереч приписам частини 2 статті 38 Закону України Про державний земельний кадастр, не надав для ознайомлення жодних відомостей Державного земельного кадастру у паперовій формі щодо ділянки, зокрема поземельної книги (відповідь від 29.08.2022 року № ПІ-95/0-106/0/63-22), більш того у робочий час кабінети управління просто закриті, хоча такі знаходяться на сьомому та дев`ятому поверхах будівлі, відповідно я з захворюванням опорно-рухового апарату змушений неодноразово підійматися на сьомий та дев`ятий поверхи будівлі, так як ліфт обслуговує лише працівників або ж взагалі не працює..

10. Всупереч статуту Територіальної громади м. Львова, пункту і ст. 12 ЗКУ, ст.48 ЗУ Про Землеустрій ЛМР не здійснила жодного інформування, громадських слухань із співвласниками прилеглих будинків щодо надання ОСББ «Тершаковців 4» ділянки у постійне користування для, будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку

Протиправні діяння, бездіяльність відповідачів, а саме свавільне-незаконне надання ОСББ «Тершаковців 4» у постійне користування ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку, виразилися в порушенні моїх прав як члена Територіальної громади м. Львова, а саме призведе до відсутності доступу до спортивно-ігрового майданчику, відпочинкової зони довкола такого, видалення дерев спричинить погіршення зонування вулиці, що в свою чергу негативно вплине на стан мого здоров`я, новозбудований багатоквартирний будинок спричинить затінення моєї квартири.

Крім цього указані дії та бездіяльність відповідачів призвели до необхідності застосування додаткових зусиль для організації мого, побуту та професійної діяльності, а саме витрачання часу на, написання запитів, заяв, отримання відповідей на такі, ознайомлення з документами, отримання правничої допомоги, написання позовної заяви, доставки такої до суду, душевних страждань, погіршення стану здоров`я, мене постійно почала переслідувати виключно одна думка, що буде з моєю квартирою, за яку було заплачено чималі кошти, якщо в процесі будівництва багатоквартирного будинку ОСББ «Тершаковців;» утворяться тріщини у фундаменті та несучих стінах мого будинку, звертаю увагу, що відстань від будинку АДРЕСА_4 до ділянки становить лише 13 метрів.

28 грудня 2022 року довідавшись з інформаційної довідки № 319031091, що ОСББ "Тершаковців 4" 05 серпня 2022 , року зареєстровано речове право власності на ділянку я отримав відверто шок, мій емоційний стан різко погіршився, а саме серцебиття, болі в ділянці серця, сильні болі голови, неспокій порушився сон, запаморочення, загальна слабкість.

Із вищезазначеного вбачається прямий причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідачів та понесеними мною збитками, які є доведеними та підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми докази в розумінні ст.ст.76-80 ЦПК України, зазначеними вище, тобто протиправні діяння та бездіяльність відповідачів були причиною, а збитки понесені мною стали наслідком такої протиправної поведінки.

Звертаю увагу, що за загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин . При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто бути підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Нормативно правове забезпечення щодо відшкодування матеріальної шкоди.

а/ ст.22 ЦК України особа, якій заподіяно збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

б/ ч. 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Залежно від об`єкта розрізняють делікатну відповідальність за завдання шкоди майну та делікатну відповідальність за завдання шкоди особі.

в/ п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

Шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними ї шкодою є безпосередній, причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14.

Отже, для відновлення мого порушеного права мною понесені витрати на друк світлин в сумі 75,6 гривень, виготовлення інформаційної довідки № 319031091 від 28.12.2022 року в сумі 65 гривень.

Нормативно правове забезпечення щодо що відшкодування моральної шкоди.

а/ ч.1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

б/ ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

в/ п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» із змінами і доповненнями, внесеними постановами 25 травня 2001 року № 5. від 27 лютого 2009 року № 1 Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові, які виразилися в порушенні прав, призвели до необхідності застосування додаткових зусиль для організації свого побуту та професійної діяльності, тобто позивачу була завдана моральна шкода у вигляді душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача щодо нього, що дає йому право на відшкодування такої шкоди.

г/ Постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19 зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація, моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

д/ Висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 127/13984/18 (провадження № 61-1681св20) зазначено, що під час вирішення спору про відшкодування моральної шкоди підлягає обов`язковому з`ясуванню наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою н протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні, е/ ч.3 ст.386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Моральну шкоду мною скромно оцінено у 3 000 000,00 гривень.

Для врегулювання спору, зверталися з із співвласниками прилеглих будинків з колективними заявами до Львівської міської ради 09.09.2022 року № З-Г-57470-006, Кабінету Міністрів України 16.09.2022 року№ КО-1616/13-22/2, Офісу Президента України 16.09.2022 року № 22/046981-13, які скеровувалися через Міністерство культури та інформаційної політики України до Львівської обласної державної адміністрації, яка в свою чергу до Львівської міської ради, до Державною служби України з питань геодезії та кадастру, яка листом від 20.09.2022 року № KO-1315/0-0. 19-2113/6-22 скерувала до Держгеокадастру.

Натомість Держгеокадастром, було надано свавільну відповідь від 04.10.2022 року № КО-367/1-486/6-22.

ЛМР на лист Львівської обласної військової адміністрації від 25.10.2022 року № ЗВГ- ВИХ-1055/0/22 - відповіді взагалі не надала.

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Львівській області подав відзив у якому зазначає, що заявлені позовні вимоги Позивача вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини регулюються: Земельним кодексом України, Законом України «Про землеустрій», Законом України «Про Державний земельний кадастр» та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.1 ст.18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Землі України за основним цільовим призначенням, згідно із ч.1 ст.19 Земельного кодексу України поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У відповідності до ч.2 ст. 19 Земельного кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Частиною 1 ст. 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Відповідно до ст. 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї- садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності згідно із ст. 54 Земельного кодексу України.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Статтею 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико- культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року №878 затверджено Список історичних населених місць України (міста і селища міського типу), до якого включено, серед інших, місто Львів.

Водночас, порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року №318 (надалі - Порядок №318).

Згідно до п.4 Порядку №318 відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку №318 передбачено, що межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико- архітектурних опорних планів цих населених місць.

Згідно до п.12 Порядку №318 визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

Таким чином, передумовою для встановлення меж історичного ареалу є розробка науково-проектної документації під час розроблення історико-архітектурних опорних планів населених місць, яка погоджується відповідним органом місцевого самоврядування та затверджується Мінкультури.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення:

рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

Відповідно до ч.4 ст. 111 Земельного кодексу України обмеження у використанні земель підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.

Абзацом 1 ч.1 ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Статтею 20 даного закону встановлено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування є Закон України «Про землеустрій».

Хочемо звернути увагу Суду на те, що ст. 28 згаданого Закону визначено права та обов`язки розробників документації із землеустрою. Відповідно розробники документації із землеустрою зобов`язані, серед іншого, дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою.

Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.

У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.

Згідно із ст. 14 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про обмеження у використанні земель: вид; опис меж; площа; зміст обмеження; опис режимоутворюючого об`єкта - контури, назви та характеристики, що обумовлюють встановлення обмежень (за наявності такого об`єкта); інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження у використанні земель.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель здійснюється у формі:

державної реєстрації обмежень у використанні земель;

внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі обмежень у використанні земель, безпосередньо встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, містобудівною документацією.

Державна реєстрація обмеження у використанні земель здійснюється на підставі заяви:

власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності або особи, на користь якої встановлені обмеження, - щодо обмежень, які стосуються використання певної земельної ділянки;

органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, рішенням якого затверджена документація із землеустрою, яка є підставою для внесення відомостей про ці обмеження до Державного земельного кадастру, - щодо інших обмежень.

Для державної реєстрації обмеження у використанні земель заявник подає Державному кадастровому реєстратору, який здійснює державну реєстрацію таких обмежень:

заяву про державну реєстрацію обмеження за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

документ, що підтверджує виникнення, зміну та припинення обмеження;

електронний документ, що містить результати робіт із землеустрою.

Відповідно п.102 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051 до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про обмеження у використанні земель, зазначені у пункті 23 цього Порядку, на підставі, зокрема:

схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-

заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

Поруч з цим, відповідно п.104. Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051 внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, здійснюється:

1) у процесі державної реєстрації земельних ділянок та внесення змін до відомостей про них відповідно до пунктів 107-134 цього Порядку;

2) на підставі заяви органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру згідно з додатком 12, до якої додаються:

документація із землеустрою, яка згідно з пунктом 102 цього Порядку є підставою для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про такі обмеження;

Відповідно до інформації Відділу №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та відповідно до даних Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1516 га для обслуговування багатоквартирного житлового будинку кадастровий номер 4610137200:03:004:0026 здійснювалася за заявою ОСББ "Тершаковців 4", на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ухвали 19-ї сесії 7-го скликання Львівської міської ради від 11.07.2019 року №5397. Реєстрація земельної ділянка здійснювалася Відділом у Мелітопольському районі Міжрайонного управління у Мелітопольському районі та м. Мелітополі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області 09.09.2021р.

Відповідно до переданого інформаційного файлу від реєстратора речових прав, згадана вище земельна ділянка перебуває у постійному користуванні Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тершаковців,4». Дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно 05.08.2022 р., реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав - 47555435.

В Державному земельному кадастрі наявні відомості про обмеження у використанні земельної ділянки: охоронна зона навколо інженерних комунікацій (площа 0,0109 га та 0,0059 га).

Окрім цього, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:03:004:0026 до місцевого фонду документації із землеустрою та оцінки земель не надходив.

Щодо позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди.

За загальним правилом, яке міститься у ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Складовими частинами цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди, є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору і тягне за собою порушення майнових (немайнових) прав та інтересів іншої особи із настанням для неї негативних наслідків (втрат) майнового чи немайнового характеру.

Причинний зв`язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Отже, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Одним із способів відшкодування майнової шкоди є відшкодування збитків.

Частиною першою статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Із тексту позовної заяви вбачається, що Позивачі, обґрунтовуючи вимоги в частині стягнення моральної шкоди, посилаються на лист Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №КО-367/1-486/6-22 від 04.10.2022 року, яким повідомлено Позивачів, що проведення заходів державного нагляду (контролю) буде проводитись після скасування воєнного стану.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2014 року № 15 (із змінами) (далі -Положення) передбачено, що Державна служба України

з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 23 грудня 2021 року № 603, Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане.

Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, наказами Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру України та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.

Разом з тим, повідомляємо, що статтею 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 року №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 року №303 розгляд звернень, які надійшли до Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, в частині проведення заходів державного нагляду (контролю) буде проводитись після скасування воєнного стану.

Поруч з цим, Позивачі, посилаючись на ч.2. ст. 38 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», вказують на те, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області не надало для ознайомлення жодних відомостей Державного земельного кадастру, зокрема поземельної книги, щодо спірної земельної ділянки.

Однак, Позивачам слід взяти до уваги, що відповідно до ч. 5 ст. 38 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» право на отримання засвідчених копій документів з Державного земельного кадастру та витягів з них мають: щодо документації, на підставі якої внесені відомості до Поземельної книги на земельну ділянку, - особи, яким належить речове право на таку земельну ділянку.

Більше того, порядок надання відомостей з Державного земельного кадастру визначений ст. 38 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», пунктами 162-199 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2017 року №1051.

Надання інформації про земельну ділянку, відомості про яку внесено до Державного земельного кадастру, здійснюється у формі Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Надання відомостей з Державного земельного кадастру у формі Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку відповідно до ст. 38 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», пунктів 166,167,167-1,168,171,177 Порядку ведення Державного земельного кадастру, розпорядження КМУ від 16.05.2014 р.№523-р «Деякі питання надання адміністративних послуг» відноситься до адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центри надання адміністративних послуг.

При цьому, Позивачами не представлено жодних доказів у вигляді, до прикладу довідок, чи листків тимчасової непрацездатності від лікаря, чи огляду у лікаря, якими підтверджувалися б погіршення їх стану здоров`я.

Відтак, заявлена вимога про стягнення моральної шкоди не доведена жодними доказами. Наявність теоретичного посилання Позивачів щодо можливої моральної шкоди без доказів ще не є підставою для її стягнення.

При цьому, пред`явлення вимоги про відшкодування моральної шкоди покладає на Позивачів обов`язок довести, що ця шкода не є абстрактною, а дійсно на підставі відповідних доказів є наслідком саме дій, а не інших життєвих обставин.

Відтак, вважаємо, що Позивачі не навели доказів причинного зв`язку між діями Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та завданою їм моральною шкодою, не вказали конкретно у чому полягає така шкода, не навели міркувань, з яких вони виходили, визначаючи розмір завданої моральної шкоди.

Враховуючи наведені вище норми закону та обставини справи, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області вважає таку позовну вимогу безпідставною, оскільки Позивачами, не доведено тих обставин, якими він обґрунтовує протиправність дій (бездіяльність) Відповідача 3, та настання для них негативних наслідків у виді порушення їх особистих немайнових та/або майнових прав внаслідок таких (за їх позицією) протиправних дій Відповідача 3, а це означає, що Позивачами не доведено наявності усіх складових частин цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди, якими є: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи вищенаведене просить у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки, відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСББ «Тершаківців 4» надіслав відзив, вважає , що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Щодо твердження позивача про те, що ОСББ «Тершаковців 4» с недобросовісним набувачем та витребування у останнього земельної ділянки площею 0,1516 га (кадастровий номер 4610137200:03:004:0026) на користь територіальної громади м. Львова.

Відповідно до ч. 1 ст. 390 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.Тобто недобросовісний набувач -набувач, котрий знав (міг знати) що володіє майном незаконно.

Вважає, що ОСББ «Тершаковців 4» не може бути недобросовісним набувачем в розумінні законодавства України, оскільки відповідно до встановленої законом процедури отримало земельну ділянку в користування на підставі рішення органу уповноваженого розпоряджатися такою земельною ділянкою.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб?єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред?являється до нього вимогою особами.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогами особи.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом.

Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві (постанова Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №705/3876/18).

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-1).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1. у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2. у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3. у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4. у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв?язку з ушкодженням здоров?я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв?язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв?язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Постановою Верховного Суду від 15.12.2020 у справі N? 752/17832/14-ц визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Таким чином наявність завданої моральної шкоди позивачам належним чином не підтверджено.

Підставою для стягнення моральної шкоди є недобросовісне, на думку позивачів, набуття ОСББ «Тершаковців 4» земельної ділянки площею 0,1516 га (кадастровий номер 4610137200:03:004:0026). Із зазначених вище підстав ОСББ «Тершаковців 4» не є недобросовісним набувачем, а сам по собі факт набуття в користування ОСББ «Тершаковців 4» земельної ділянки у спосіб передбачений чинним законодавством не може бути підставою для заподіяння моральної шкоди позивачам, відтак, ОСББ «Тершаковців 4» не може бути суб?єктом стягнення моральної шкоди та в цій частині є неналежним Відповідачем.

Окрім цього ОСББ «Тершаковців 4» є неналежним відповідачем в частині витребування земельної ділянки площею 0,1516 г га (кадастровий номер 4610137200:03:004:0026) на користь територіальної громади м. Львова, оскільки така земельна ділянка згідно даних земельного кадастру вже знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Львова.

Додатково варто зазначити, що позивачі як окремі фізичні особи не наділені повноваженнями звернення до суду з позовами в інтересах територіальної громади, членами якої вони є. Такими повноваженнями наділені виключно органи місцевого самоврядування та органи прокуратури у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Принагідно повідомляємо, що в провадженні Господарського суду Львівської області суду знаходиться справа № 914/1848/22 за позовом Галицької окружної прокуратури м. Львова до Львівської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тершаковців, 4», Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання незаконними ухвали Львівської міської ради № 5397 від 11.07.2019 «Про надання ОСББ «Тершаковців, 4» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Тершаковців, 4», ухвали Львівської міської ради № 1433 від 07.10.2021 «Про затвердження ОСББ «Тершаковців, 4» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 » та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідач Львівська міська рада та ОСББ «Тершаківців 4» у строки визначені ЦПК України відзив на позов не подали.

Представник Львівської міської ради у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що Львівська міська рада з вказаними позовними вимогами не погоджується, вражають їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначенні Конституцією України, цим та іншими законами.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

У відповідності до частини 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до частини 2 етапі 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими до них нормативно-правовими актами.

Нормами Земельного кодексу України передбачений порядок передачі земельних ділянко у користування для об`єднання співвласників багатоквартирних будинків, воно регламентоване ч.2 ст. 92 Земельного кодексу України. Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Порядок передачі земельних ділянок в користування передбачений ст. 123 Земельного кодексу України, рішення про передачу ділянок комунальної власності у користування здійснюються органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок: у разі надання земельної ділянки із зміною цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Земельним кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності, згідно норм ст. 122 Земельного кодексу, розглядає клопотання в місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно- правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу норм Земельного кодексу України, варто зазначити, що рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має бути мотивоване. Підставою відмови згідно зі ст. 118 Земельного кодексу України можуть бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Статтею 140 Конституції України, визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпоряджатись землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності громадянам та юридичним особам.

Як вбачається з інформаційної довідки до проекту ухвали ЛМР про затвердження ОСББ «Тершаковців, 4», ухвалою ЛМР від 11.07.2019 року №5397 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 » надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0.1516 га на АДРЕСА_1 для обслуговування багатоквартирного будинку.

Актом приймання-передачі житлового будинку АДРЕСА_1 з балансу ЛКП «№503» в управління ОСББ «Тершаковців,4» житловий будинок переданий на АДРЕСА_1 переданий з балансу ЛКП «№503» в управління ОСББ «Тершаковців, 4». Акт приймання-передачі житлового будинку затверджений наказом департаменту житлового господарства та інфраструктури від 13.08.2018 №453.

Протоколом №3 від 06.02.2019 року загальних зборів ОСББ «Тершаковців, 4» вирішено оформити земельну ділянку для обслуговування багатоквартирного будинку.

Враховуючи вищенаведене, на підставі звернення заявника, наданих відповідних документів, управлінням земельних ресурсів було підготовлено проект ухвали, яким запропоновано затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати земельну ділянку площею 0,1516 га кадастровий номер 4610137200:03:004:0026 на АДРЕСА_1 у постійне користування для обслуговування житлового будинку.

На вказаній земельній ділянці розташований багатоквартирний житловий будинок, у будинку є 10 квартир. Також у вказаному будинку знаходяться нежитлові приміщення приватної власності площею 752,8 кв.м., а також приміщення площею 18,8 кв.м., які перебувають у комунальній власності. Загальна площа будинку становить 1722,05 кв.м.

Отже, розглянувши вказане звернення ОСББ «Тершаковців, 4» від 14.09.2021 №2-90232/АП-24, Львівська міська рада ухвалила:

1. Затвердити об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку 'Тершаковців 4" (код ЄДРПОУ 40929351) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати земельну ділянку площею 0,1516 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137200:03:004:0026) у постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування.

2. Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Тершаковців 4":

2.1. Здійснити реєстрацію речового права на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

На виконання вказаної ухвали, ОСББ «Тершаковців, 4» було здійснено реєстрацію вказаної земельної ділянки у встановленому законодавством порядку.

Щодо позовної вимоги про відшкодування позивачем моральної шкоди, вважає за необхідне відзначити таке.

У ст. 56 Конституції України гарантовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового чи немайнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 23 ЦК України).

Сам лише факт порушення прав Позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, від 27.11.2019 у справі №750/6330/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п.49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10.04.2019 р. у справі №464/3789/17).

Звертає увагу суду на те, що в позовній заяві відсутні будь - які доводи щодо заподіяння міською радою моральної шкоди, вказані вимоги жодним чином не пов`язані з діями або бездіяльністю відповідачів, оскільки така шкода жодним чином необґрунтована та не надано жодного документа, який би підтвердив її наявність у позивача.

Окрім того, оскільки первинна вимога зобов`язати Львівську міську раду вчинити дії на користь Позивача не підлягає задоволенню, то відповідно і похідна вимога про відшкодування моральної шкоди не може бути задоволена також, оскільки вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними.

З інформації, поданої позивачем не прослідковується причинно-наслідкового зв`язку між негативними емоціями Позивача та діями/бездіяльністю Відповідача. Крім того, негативні емоції Позивача, враховуючи обставини справи, взагалі не можна вважати душевними стражданнями в розумінні п.2 ч.2 ст.23 ЦК України як підстави для відшкодування моральної шкоди. Важливо також, що Позивач не надав жодних доказів для підтвердження одержаних ним моральних страждань (свідчення родичів, медичні довідки, тощо).

Ураховуючи наведене вище, оскільки первинна вимога визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради та зобов`язати Львівську міську раду вчинити дії на користь Позивача не підлягає задоволенню, то відповідно і похідна вимога про відшкодування моральної шкоди не може бути задоволена також.

Так, відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень унеможливлює також і задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними (постанова Верховного Суду від 27.03.2018 р. у справі №520/5980/17).

Крім того, у будь-якому разі сам лише факт порушення прав Позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.

Позивач також вказує, що душевні страждання проявилися психічному напруженні й у зв`язку з дискримінацією під час розгляду Відповідачем заяви Позивача порівняно з заявами інших громадян, які належно вирішувались. Доказів того, що Позивача було дискриміновано Львівською міською радою не надано, а психічні страждання, які у нього виникли з цього приводу є надуманими.

Відтак, причинно-наслідкового зв`язку між негативними емоціями Позивача та діями/бездіяльністю Відповідача немає. Крім того, негативні емоції Позивача, враховуючи обставини справи, взагалі не можна вважати душевними стражданнями в розумінні п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України як підстави для відшкодування моральної шкоди. Важливо також, що Позивач не надав жодних доказів для підтвердження одержаних ним моральних страждань (свідчення родичів, медичні довідки, тощо).

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки такі є недоведеними, безпідставними та небунтованими.

Представник ОСББ «Тершаківців 4» в судовому засіданні позов не визнав, підтримав доводи наведені у відзиві на позов та додатково пояснив, що спірна земельна ділянка була надана згідно ухвали Львівської міської ради № 5397 від 11.07.2019 «Про надання ОСББ «Тершаковців, 4» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 », ухвали Львівської міської ради № 1433 від 07.10.2021 «Про затвердження ОСББ «Тершаковців, 4» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 » і в послідуючому у Державному земельному кадастрі здійснено державну реєстрації права користування ОСББ «Тершаковців, 4» спірною земельною ділянкою, при цьому власником земельної ділянки залишається Львівська міська рада. А тому вимоги про витребування земельної ділянки від ОСББ «Тершаківців 4» з чужого незаконного володіння і повернення ділянки Львівській міській раді є безпідставними.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позові.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд позову за її відсутності, позов підтримала.

Заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачі є власниками квартири АДРЕСА_2 . Крім цього, їм на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_3 (свідоцтво про право власності на квартиру № 29666 від 18.10.1994 року).

Як вбачається із копії ухвали № 1433 від 07.10.2021 року (а.с.122т.2) 6-ї сесії 8-го скликання Львівської міської ради затверджено ОСББ «Тершаковців 4» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку, площею 0.1516 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137200:03:004:0026 у постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ 02.03.- для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку) за рахунок земель житлової і громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування.

Відповідно до інформації Відділу №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та відповідно до даних Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1516 га для обслуговування багатоквартирного житлового будинку кадастровий номер 4610137200:03:004:0026 здійснювалася за заявою ОСББ "Тершаковців 4", на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ухвали 19-ї сесії 7-го скликання Львівської міської ради від 11.07.2019 року №5397. Реєстрація земельної ділянка здійснювалася Відділом у Мелітопольському районі Міжрайонного управління у Мелітопольському районі та м. Мелітополі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області 09.09.2021р.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачі посилаються на те, що є жителями міста Львова, власниками квартири АДРЕСА_2 , земельна ділянка, яка передана для обслуговування ОСББ «Тершаківців 4» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1516 га для обслуговування багатоквартирного житлового будинку кадастровий номер 4610137200:03:004:0026 впритул межує з будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_12 , до будинку АДРЕСА_18 відстань становить 14,5 метри, до будинку АДРЕСА_14 метрів, відповідно жодне будівництво на ділянці апріорі є не можливе, так як на такій знаходяться охоронні зони указаних будинків, які є пам`ятками архітектури місцевого значення. Відповідач Львівська міська рада незаконно без відповідно правової підстави, всупереч чинному законодавству земельну ділянку розташовану на АДРЕСА_7 , а саме спортивно- ігровий майданчик, який знаходиться в межах історичного ареалу м. Львова та буферній зоні об`єкта Світової спадщини ЮНЕСКО, охоронних зонах пам`яток архітектури місцевого значення, змінивши адресу на Тершаковців 4 свавільною Ухвалою 2 надала ОСББ «Тершаковців 4» у постійне користування для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку, відповідно порушивши права та інтереси Територіальної громади м. Львова, членами якої вони є, а саме володіти та користуватися ділянкою, яка була рекреаційно-відпочинковою зоною співвласників прилеглих будинків. При цьому на думку позивачів ОСББ «Тершаківців 4» не є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки. А тому просять позовні вимоги задоволити та витребувати у Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тершаковців 4», 79005, м. Львів, вул.Тершаковців 4, код ЄДРПОУ 40929351, на користь територіальної громади м. Львова (членами якої вони є) в особі Львівської міської ради, 79008, м. Львів, Площа Ринок будинок №1, код ЄДРПОУ 04055896, земельну ділянку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137200:03:004:0026) площею 0,1516 га та стягнути з відповідачів солідарно заподіяну матеріальну та моральну шкоду.

Разом з тим, у відповідності до положень частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем(чами) і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.

Ефективним способом захисту права неволодіючого власника майна до володіючого, на його думку, невласника є звернення з віндикаційним позовом, тобто з позовом про витребування майна.

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19.

Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З огляду на вказане у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.( див. Постанова ВП ВС від 14 листопада 2018 року (Справа № 183/1617/16, Провадження № 14-208 цс 18).

З матеріалів справи вбачається, що позивачі ніколи не були землекористувачами та власниками спірної земельної ділянки, її власником є Львівська міська рада, яка вважає, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1516 га відповідно до вимог закону передана у постійне користування ОСББ "Тершаковців 4" для обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Після передачі спірної земельної ділянки у постійне користування ОСББ «Тершаковців 4» Львівська міська рада дальше залишається власником спірної ділянки.

Доводи позивачів про те, що оскільки «довкола волейбольної площадки співвласниками будинків АДРЕСА_4 та АДРЕСА_18 були висаджені зелені насадження, зокрема у 1970-80 роках 5 тополь та канадійський клен, ОСОБА_1 висаджені фруктові дерева, а саме 2 аличі, 7 вишень, а також виноград, у 2017 року із співвласником квартири АДРЕСА_5 на вулиці було висаджено 2 дуби» тому на спірній ділянці фактично створено відпочинкову - рекреаційну зону для співвласників прилеглих будинків з посилання на показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а отже і спірна ділянка, яка передана у користування ОСББ «Тершаківців 4» належала до земель рекреаційного призначення спростовується слідуючими доказами.

Як вбачається із пояснювальної записки до проекту ухвали № 1433 від 07.10.2021 року (а.с.122т.2) 6-ї сесії 8-го скликання Львівської міської ради відповідно доданих земельно-кадастрових даних спірна земельна ділянка належить до житлової та громадської забудови, яка не перебувала у власності чи користуванні.

З копії самої ухвали №1433 від 07.10.2021 року вбачається, що затверджено ОСББ «Тершаковців 4» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0.1516 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137200:03:004:0026 у постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ 02.03.- для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку) за рахунок земель житлової і громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування.

Відповідно до положень ст.51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації. Майданчики для занять спортом на відкритому повітрі, об`єкти фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості, можуть бути розміщені на земельних ділянках усіх категорій земель.

В той же час, із довідки Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № до-2-2303 з 19.02.2019 вбачається, про те, що ділянка відносилась до земель м. Львова, що не надані у власність та користування код КВПЦЗ: 16.00, угіддя - забудовані землі, не мала жодного кадастрового номеру та була комунальною власністю Територіальної громади м. Львова.

Окрім цього, позивачі, як мешканці м. Львова мають бути обізнані, що відповідно до Ухвали Львівської міської ради від 12.02.2004 № 1060 "Про розміщення дитячих та спортивних ігрових майданчиків на території м. Львова" у м. Львові затверджено перелік існуючих дитячих та спортивних ігрових майданчиків на території м. Львова згідно з додатками №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 і спірна земельна ділянка не значиться як дитячий чи спортивний ігровий майданчик. https://www8.city-adm.lviv.ua/inteam/uhvaly.nsf/(SearchForWeb)/DEDC56B4651B01BDC2256E770048AAE6?OpenDocument.

У відповідності до положень частини 3 та 5 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що власники квартир багатоквартирних будинків, житлових приміщень у гуртожитках можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку відповідно до закону. Користування закріпленою за приватизованим будинком прибудинковою територією здійснюється в порядку і на умовах, передбачених Земельним кодексом України.

У відповідності до положень статті 42 ЗК України визначено правове положення земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків. Зокрема, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Відповідно до положень ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи зміст заявлених позовних вимог, правове обґрунтування позову, правовий статус спірної земельної ділянки, а також те, що звертаючись із цим позовом до суду позивачі визнають, що ніколи не були власниками спірної земельної ділянки і така не вибула із власності Львівської міської ради, суд приходить до висновку, що позивачі не довели порушення їх права чи безпосереднього інтересу, а тому вони є неналежними позивачами у цій справі і тому їм у задоволенні позовних вимог про витребування спірної земельної ділянки із чужого незаконного володіння слід відмовити, оскільки це є самостійною підставою для відмови в позові. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19, пункт 7.17), від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19, пункт 8.9).

У пункті 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) зазначено: «Велика Палата Верховного Суду погоджується з позивачкою в тому, що кожна особа, чиї права чи інтереси було порушено, має право звернення до суду для їх захисту. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити».

Водночас не підлягає судовому захисту похідний інтерес позивача у захисті порушеного права іншої особи (постраждалого), оскільки судовому захисту підлягає саме порушене право останнього.

Отже, позивач не довела порушення її права чи безпосереднього інтересу, а тому висновки судів попередніх інстанцій про те, що вона є неналежним позивачем у цій справі є правильними.»

В частині вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди суд зазначає наступне.

Як вбачається із позовної заяви, позивач ОСОБА_1 вважає, що протиправні діяння, бездіяльність відповідачів, а саме свавільне-незаконне надання ОСББ «Тершаковців 4» у постійне користування ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку, виразилися в порушенні його прав як члена Територіальної громади м. Львова, а саме призведе до відсутності доступу до спортивно-ігрового майданчику, відпочинкової зони довкола такого, видалення дерев спричинить погіршення зонування вулиці, що в свою чергу негативно вплине на стан його здоров`я, новозбудований багатоквартирний будинок спричинить затінення його квартири. Крім цього, указані дії та бездіяльність відповідачів призвели до необхідності застосування додаткових зусиль для організації його, побуту та професійної діяльності, а саме витрачання часу на написання запитів, заяв, отримання відповідей на такі, ознайомлення з документами, отримання правничої допомоги, написання позовної заяви, доставки такої до суду, душевних страждань, погіршення стану здоров`я, його постійно почала переслідувати виключно одна думка, що буде з його квартирою, за яку було заплачено чималі кошти, якщо в процесі будівництва багатоквартирного будинку ОСББ «Тершаковців;» утворяться тріщини у фундаменті та несучих стінах його будинку, звертає увагу, що відстань від будинку АДРЕСА_4 до ділянки становить лише 13 метрів. 28 грудня 2022 року довідавшись з інформаційної довідки № 319031091, що ОСББ "Тершаковців 4" 05 серпня 2022 , року зареєстровано речове право власності на ділянку він отримав «відверто шок, мій емоційний стан різко погіршився, а саме серцебиття, болі в ділянці серця, сильні болі голови, неспокій порушився сон, запаморочення, загальна слабкість.»

Також вважає, що із вищезазначеного вбачається прямий причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідачів та понесеними ним збитками, які є доведеними та підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми докази в розумінні ст.ст.76-80 ЦПК України, зазначеними вище, тобто протиправні діяння та бездіяльність відповідачів були причиною, а збитки понесені ним стали наслідком такої протиправної поведінки. Звертає увагу, що за загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин . При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто бути підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Позивач вважає, що для відновлення його порушеного права ним понесені витрати на друк світлин в сумі 75,6 гривень, виготовлення інформаційної довідки № 319031091 від 28.12.2022 року в сумі 65 гривень. Окрім цього, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду, яку ним скромно оцінено у 3 000 000,00 гривень.

Дійсно, відповідно до положень ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Залежно від об`єкта розрізняють делікатну відповідальність за завдання шкоди майну та делікатну відповідальність за завдання шкоди особі.

Згідно з вимогами ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Разом з тим, оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідачами жодні охоронювані законом суб`єктивні особисті немайнові і майнові прав та інтереси позивачів не порушені, вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди позивачем ОСОБА_1 також заявлені безпідставно і тому у їх задоволенні слід відмовити.

Оскільки позивач ОСОБА_2 сплатила судовій збір по своїх вимогах, а суд відмовляє у їх задоволенні тому понесені ці витрати покладаються на позивача ОСОБА_2 . ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати з нього не стягуються.

Питання розподілу витрат на правову допомогу при постановленні рішення судом не вирішується, оскільки представник відповідача ОСББ «Тершаківців 4» зробив заяву про надання документів, які підтверджують понесені витрати згодом у межах вимог ЦПК, а тому можуть бути вирішенні шляхом постановлення додаткового рішення суду.

Суд вважає, що окремо слід зупинитися на процесуальній поведінці позивача ОСОБА_1 , який після надання додаткових пояснень по завершенню з`ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами під час оголошених дебатів виявив бажання занести до журналу судового засідання його незгоду з діями головуючого, який понад 6 місяців не вживає заходів до примусового виконання ухвали про забезпечення доказів, яка судом не постановлялася. Після наголошенні головуючим про те, що в стадії судових дебатів такі питання не можуть вирішуватися, позивач ОСОБА_1 заявив, що він заявляє відвід, відмовився від судових дебатів і репліки після виступів інших учасників справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. До основними засадами (принципами) цивільного судочинства належить розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Заявлення невмотивованого відводу в супереч положенням ст. 39 ЦПК України під час судових дебатів є порушенням названих засад судочинства, в тому числі зловживанням процесуальними правами, а тому суд відповідно до положень ст.44 ЦПК України вжив заходів до завершення розгляду справи по суті.

Окрім цього, з врахуванням відмови в задоволенні позову, слід також скасувати заходи забезпечення позову - заборону Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Тершаковців 4», 79005, м. Львів, вул. Тершаковців 4, видалення будь-яких дерев на земельній ділянці, розташованій у АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137200:03:004:0026) площею 0,1516 га, що застосовані ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 01 лютого 2023 року.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тершаковців 4», Львівської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про:

витребування у Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тершаковців 4», на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради земельну ділянку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137200:03:004:0026) площею 0,1516 га;

стягнення в користь ОСОБА_1 солідарно з відповідачів: 75,60 гривень витрати понесені на виготовлення світлин, 65,00 гривень витрати понесені на виготовлення інформаційної-довідки №319031091 від 28 грудня 2022 року;

стягнення в користь ОСОБА_1 солідарно з відповідачів 3 000 000 гривень завданої йому моральної шкоди;

стягнення в користь ОСОБА_1 солідарно з відповідачів 8 896,2 гривень витрат на купівлю засобів медичного вжитку - відмовити за безпідставністю.

Скасувати заходи забезпечення позову - заборону Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Тершаковців 4», 79005, м. Львів, вул. Тершаковців 4, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 40929351, видалення будь-яких дерев на земельній ділянці, розташованій у АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137200:03:004:0026) площею 0,1516 га.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивачі:

ОСОБА_1 , АДРЕСА_19 ;

ОСОБА_2 , АДРЕСА_20 ;

відповідачі:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тершаковців 4», 79005, м. Львів, вул. Тершаковців, 4, код ЄДРПОУ 40929351;

Львівська міська рада, 79008, місто Львів, площа Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896;

Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, 79019, Львівська область, м. Львів, проспект Чорновола, 4, код ЄДРПОУ 39769942.

Дата складення повного тексту рішення суду - 19 лютого 2024 року.

Суддя: Гирич С. В.