Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2024 року Справа№200/7089/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючогосудді Череповського Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

07 грудня 2023 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Відповідач), в якому просив суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати пенсії громадянину України ОСОБА_2 (Податковий номер (РНОКПП): НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за період 23.04.2021 р. по 31.10.2023 р. - у розмірі 580274,88 грн.;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області сплатити громадянину України ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за період 23.04.2021 р. по 31.10.2023 р. - у розмірі 580274,88 грн.

Обґрунтовуючи позов Позивач зазначив, щовін перебуває на обліку у Відповідача, як отримувач пенсії за віком. Вказана пенсія призначена 01.11.2023 р. з 23.04.2021 р. по довічно на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 р. №200/8501/21 яке набрало законної сили. Відповідач порушив права позивача у частині не виплати нарахованої пенсії за період з 23.04.2021 р. по 31.10.2023 р. у сумі 580 274.88 грн. Склад заборгованості підтверджує довідка про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії від 04.12.2023 р. №23952-22554/С-02/8-0500/23. Виплачена лише поточна пенсія за листопад 2023 р. в сумі 19680.02 грн. Листом відповідач повідомив що причиною невиплати є недостатність фінансування в бюджеті ПФУ на 2023 рік. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку із чим звернуся до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою суду від 12.12.2023 позовну заяву було залишено без руху.

14.12.2023 позивач, з метою виконання вимог ухвали від 12.12.2023, надав до суду квитанцію № 7214-4146-1080-7018 від 14.12.2023 року про сплату судового збору у сумі 3783,32 грн.

Ухвалою суду від 19.12.2023 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Відповідач засобами електронного зв`язку надав відзив на позовну заяву з якого слідує, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.11.2021 у справі № 200/8501/21, яке набрало законної сили 11.09.2023, позивачу призначено пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058). Виплату пенсії розпочато з листопада 2023 року. Також, проведено розрахунок пенсії за період з 23.04.2021 по 31.10.2023, яка складає 580 274,88грн. Стосовно виплати доплати за вищевказаний період згідно з рішенням суду повідомляємо, що згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України», бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України органом, який реалізує означену політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Також зазначив, що фактичною підставою для звернення до суду з цим позовом стала незгода позивача із діями та бездіяльністю відповідача під час виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.11.2021 по справі № 200/8501/21. Таким чином, заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення. Наявність спеціальних правових норм КАС України (ст.ст. 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Отже, позивач звертаючись до суду з вимогами, які вже були предметом розгляду у справі № 200/5801/21, не врахував, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судових рішень, прийнятих в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.

У зв`язку з наведеним просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та закрити провадження.

Позивачем було надано відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що наявність у позивача права на отримання відповідних виплат встановлена рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 р. у справі №200/8501/21, яке набрало законної сили. Вказане право не заперечується відповідачем. Тому це право не може бути скасоване з підстав відсутності фінансування такого виду виплат з державного бюджету. Верховний Суд України у своїх судових рішеннях неодноразово вказував, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10). Невиплата позивачу нарахованої на виконання рішення суду суми пенсії становить втручання у його право на мирне володіння присудженими грошовими коштами. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Першого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №200/2179/23 та від 16.10.2023 у справі № 200/967/23.

Відповідностатті 258 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 .

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.11.2021 року по справі № 200/8501/21 адміністративний позов в ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій незаконними, скасування рішення від 28.04.2021 та зобов`язання вчинити певні дії, було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області «Про відмову у призначенні пенсії» від 28.04.2021 № 054450002906, яке винесено відносно ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.04.2021 з урахуванням висновків суду.

Листом від 04.12.2023 року Відповідачем було повідомлено, що з 23.04.2021 згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.09.2023 у справі №200/8501/21, яке набрало законної сили 11.09.2023, Позивачу призначено пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058). Згідно ст.47 Закону №1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві фактичним місцем проживання пенсіонера у межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера, організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Дата виплати 20 число місяця. Доплата згідно з рішенням суду за період з 23.04.2021 по 31.10.2023, як така, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду та потребує додаткового фінансування, буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу.

Згідно довідки від 04.12.2023 року про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії, сформований розмір доплати з квітня 2021 року по листопад 2023 року у загальній сумі складає 580274,88 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати заборгованості з пенсії за період з 23.04.2021 р. по 31.10.2023 р. у сумі 580274,88 грн. позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Так, частиною 3 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Положеннямистатті 5 вказаного Закону встановлено, що виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Підстави для припинення виплати пенсії визначені статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 46 цього Закону нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Суд зазначає, що право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить сутність взятих на себе державою зобов`язань.

Незважаючи на ці приписи закону заборгованість з пенсії позивачеві фактично не виплачена, що підтверджується листом Пенсійного фонду України від 04.12.2023 року та довідкою.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Слід зауважити, що за своєю правовою природою пенсія є єдиним (або основним) джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції).

Згідно з практикою Європейського Суду з Прав Людини, пенсія підпадає під захист ст. 1 Протоколу 1 (право власності). Зокрема, у своїй практиці ЄСПЛ інтерпретує поняття майно дуже широко, та зараховує до нього рухоме і нерухоме майно, а також майнові і немайнові інтереси. Неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що позбавлення особи майна є втручанням у право власності особи (зокрема, у справах Andrejeva v. Latvia (App. № 55707/00, § 77) Stummer v. Austria (App. № 37452/02, § 82),ЄСПЛ підтвердив, що принципи, які застосовуються у справах щодо порушення ст. 1 Протоколу 1, поширюються на пенсії). Якщо чинне законодавство держави передбачає пенсійні виплати, це повинно розглядатись як таке, що генерує майновий інтерес (Carson and Others v. the United Kingdom, App. № 42184/05, § 64, Lakicervic and others v. Monte).

У справі Muller v. Austria (App. 5879/72) на той час Європейська комісія з прав людини встановила, що коли особа робить обов`язкові внески до Пенсійного фонду, в неї виникає право власності на частку цього фонду.

Отже, у випадку призначення певній особі належним органом пенсії ця особа має право на своєчасне отримання цієї пенсії.

Як встановлено судом, сума заборгованість з призначеної позивачу пенсії за період з 23.04.2021 року по 31.10.2023 року складає 580274,88 грн.

Ураховуючи наведені вище нормативно правові приписи, суд дійшоввисновку, що позивач має право на отримання даної суми заборгованості з пенсії.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що предметом даного спору є права, щодо яких суд вже висловився у справі №200/8501/21, а тому фактично спір полягає у зміні способу виконання судового рішення. На момент ухвалення рішення у справі №200/8501/21 перед позивачем була відсутня заборгованість з виплати пенсії, оскільки пенсія ще не була призначена та нарахована, та, відповідно, строки її виплати не настали.

Після призначення пенсії рішення суду вважається виконаним, а право на пенсійне забезпечення трансформується з права на призначення (нарахування) пенсії на право на отримання нарахованих сум пенсії. У разі затримки реалізації останнього законом передбачена компенсація втрати частини доходів (інфляції), що можливо тільки щодонарахованої заборгованості.

При оцінці вказаних доводів відповідача суд враховує правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 24 липня 2023 року по справі №420/6671/18, згідно з яким стягнення заборгованості з виплати пенсії не можна вважати іншим способом виконання судового рішення про зобов`язання виплатити пенсію. Ці дві категорії спорів не є тотожніми, а тому зміна способу виконання судового рішення (стягнення коштів замість зобов`язання їх виплатити) у такому разі не повинна здійснюватися.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача наБюджетний кодекс Українита неможливість прийяття бюджетних зобов`язань без відповідних бюджетних призначень та асигнувань.

Водночас, законодавство відрізняє кошти Державного бюджету України та кошти Пенсійного Фонду України.

Частиною 2 статті 72 Закону УкраїниПро загальнообов`язкове державне пенсійне страхуваннявизначено, що кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Бюджет Пенсійного фонду у відповідності до ч.1 ст. 71 Закону УкраїниПро загальнообов`язкове державне пенсійне страхуванняце план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та надходжень з інших джерел, визначених цим Законом.

Пунктом 3 частини 1 статті 72 того самого Закону передбачається, що кошти державного бюджету можуть бути джерелами формування коштів Пенсійного фонду, але це не означає, що бюджет Пенсійного Фонду є Державним бюджетом України або навпаки.

Бюджетним кодексом Українизгідно з ч. 1ст. 1 цього кодексурегулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Зважаючи на це,Бюджетний кодексне регулює порядок використання коштів бюджету Пенсійного фонду. Тому посилання відповідача на його норми щодо бюджетних зобов`язань, бюджетних асигнувань та інші є неприйнятними.

Крім того суд враховує, що у відповідності дост. 77 КАС Українивідповідач жодними доказами не довів відсутність необхідних для виплати заборгованості коштів у бюджеті Пенсійного фонду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

При цьому, згідно зч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції № 6753-3086-3883-1881 від 07.12.2023 року Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 858,88 грн.

Ухвалою суду від 12.12.2023 позовну заяву залишено без руху.

14.12.2023 позивач, з метою виконання вимог ухвали від 12.12.2023, надав до суду квитанцію № 7214-4146-1080-7018 від 14.12.2023 року про сплату судового збору у сумі 3783,32 грн.

Таким чином суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сплаченому позивачемрозмірі 4642,20 грн.

Керуючись ст.ст.73,74,75,76,77,90,94,139,241,245,246,250,255,295 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати заборгованості з виплати пенсії ОСОБА_1 (Податковий номер (РНОКПП): НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за період 23.04.2021р. по 31.10.2023р., в розмірі 580 274,88 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) сплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з виплати пенсії за період 23.04.2021р. по 31.10.2023р., в розмірі 580 274,88 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4642,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Є.В. Череповський