Справа № 420/32668/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Токмілової Л.М.

судді Хом`якової В.В.

судді Тарасишиної О.М.

за участі:

секретаря судового засідання Кожухар В.В.

представника позивача Сакали М.Я.

представника Національного банку України Сокалюка Д.М.

представника Міністерства юстиції України Мартинюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ" до Національного банку України, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ" до Національного банку України, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Національного банку України, оформлене листом Національного банку України «Про визнання структури власності юридичних осіб непрозорими» № 27-0007/48072 від 05.07.2023 року за підписом директора Департаменту ліцензування Михайла Федоренко в частині повідомлення про те, що Національний банк України 08.05.2023 року прийняв рішення про визнання структури власності ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» непрозорою (п. 2 даного листа);

визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства юстиції України, оформлене листом Міністерства юстиції України № 88174/104354-10-23/19.4 від 06.07.2023 року «Щодо направлення вказівки», яким направлено вказівку про внесення до Єдиного державного реєстру відмітки про визнання Національним банком України структури власності ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» непрозорою;

зобов`язати Міністерство юстиції України направити державному реєстратору повідомлення/вказівку про необхідність виключення із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відмітку про визнання Національним банком України структури власності ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» непрозорою.

Ухвалою суду від 29.11.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 06.12.2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.12.2023 року задоволено клопотання представника Приватного акціонерного товариства ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ та представника Національного банку України про призначення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 05.01.2024 року задоволено клопотання представника Міністерства юстиції України про призначення судового засідання в режимі відеоконференції.

За результатами розгляду у судовому засіданні, ухвалою суду від 22.01.2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.02.2024 року.

У судове засідання, призначене на 07.02.2024 року, з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов, представники відповідачів заперечували проти задоволення позову.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що до 30.06.2023 року основним видом діяльності ПАТ "Одеська регіональна страхова компанія" була діяльність у сфері страхування. Із вересня 2022 року позивачем розпочато процес припинення надання страхових послуг, після відкликання НБУ ліцензій на здійснення страхової діяльності, позивачем розпочато підготовку документів для звернення до НБУ із заявою про відкликання останньої ліцензії та виключення позивача із реєстру фінансових установ. Позивач зазначає, що повноваження Національного банку України з питань нагляду, контролю, регулювання діяльності, визначення відповідності або невідповідності структури власності юридичної особи не розповсюджуються на позивача, оскільки Товариство не надає фінансові послуги, не має наміру проводити діяльність на ринку фінансових послуг, та з 30 червня 2023 року виключено із Державного реєстру фінансових установ. Рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових установ НБУ № 21/821-рк 8 травня 2023 року про визнання структури власності позивача непрозорою є індивідуальним актом, який містить індивідуальні приписи, які розраховані на врегулювання правовідносин, в яких сторони перебували до 30 червня 2023 року. Отже, юридична чинність та обов`язковість рішення № 21/821-рк 8 травня 2023 року вичерпана. Таким чином, Національний банк України не мав права складати та надсилати на адресу Міністерства юстиції України лист про визнання структури власності позивача непрозорою, відповідно рішення Національного банку України.

На момент видання листа № 27-0007/28072 від 5 липня 2023 року Товариство вже знаходилося поза межами регуляції Національного банку України. Отже, форма та зміст структури власності Товариства з моменту його виключення із Державного реєстру фінансових установ повинна відповідати «Положенню про форму та зміст структури власності», яка затверджена наказом Міністерства фінансів України № 163 від 19.03.2021 року, а вимоги Положення про вимоги до структури власності надавачів фінансових послуг затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.04.2021 № 30 на структуру власності Товариства вже не розповсюджуються.

Крім того позивач наголошує, що законом чітко встановлений граничний строк протягом якого Національний банк України повинен надіслати на адресу держателя Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (Міністерство юстиції України) повідомлення про визнання структури власності юридичної особи непрозорою не більше 10 робочих днів. Однак, НБУ лист було складено, підписано та направлено до Міністерства юстиції України майже через два місяці після прийняття Національним банком України рішення про визнання структури власності Товариства непрозорою. Враховуючи той факт, що лист Міністерства юстиції України від 6 липня 2023 року було складено та надіслано виключно у зв`язку із отриманням листа Національного банку України, то рішення Міністерства юстиції України, оформлене листом від 6 липня 2023 року також повинно бути визнано протиправним та скасовано.

Також у відповідях на відзив позивач зазначив, що Товариство не скористалося своїм правом на подання до Національного банку України пакету документів необхідних для прийняття рішення про визнання структури власності Товариства прозорою до 30 червня 2023 року, оскільки ще з кінця 2022 року Товариством було прийнято рішення про припинення діяльності на страховому ринку, та розпочато процедуру виходу із страхового ринку України. В подальшому, Національним банком України прийнято рішення № 21/705-рк від 17.04.2023 про відкликання ліцензій Товариства (усіх, окрім останньої). Таким чином, Товариство було допущено до процедури добровільного виходу із страхового ринку, що є свідченням виконання Товариством всіх вимог необхідних для початку такої процедури. Зазначена обставина також є свідченням того, що у Національного банку України були відсутні підстави не допускати Товариство до такої процедури, в тому числі, у зв`язку із відсутністю заперечень щодо структури власності Товариства. Національним банком України за результатом вивчення документів щодо структури власності Національного банку України не заперечувалася їх достовірність та правомірність набуття ОСОБА_1 відповідних прав кінцевого бенефіціарного власника. Станом на сьогоднішній день структура власності Товариства відрізняється від структури власності, яка була предметом розгляду Комітету Національного банку України, та за результатами вивчення якої було прийнято рішення № 21/821-рк від 8 травня 2023 року. Таким чином, Товариство не має можливості здійснювати будь-які дії, які передбачають зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, оскільки в реєстрі на підставі листа Міністерства юстиції України № 88174/104354-10-23/19.4 від 06.07.2023 року наявна відмітка про визнання Національним банком України структури власності Товариства непрозорою. Крім того, Товариство не має права та можливості звернутися до Національного банку України із заявою про визнання структури власності прозорою, оскільки з 30 червня 2023 року Товариство знаходиться поза межами регуляції Національного банку України.

Під час розгляду справи у судовому засіданні та у своєму відзиві представник Національного банку України зазначив, що не погоджується з викладеними у позовній заяві підставами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Позивач на дату прийняття рішення про визнання структури власності непрозорою (08.05.2023) був страховою компанією, інформацію про яку внесено до Державного реєстру фінансових установ та мав 1 ліцензію на здійснення страхової діяльності. Відповідно до поданих до Національного банку документів про структуру власності Товариства станом на 01 січня 2022 року ОСОБА_1 володів часткою у розмірі 6,0357% статутного капіталу Товариства. 12 грудня 2022 року Національний банк отримав від Товариства документи про структуру власності Товариства станом на 28 листопада 2022 року, з яких вбачається, що з березня 2022 року ОСОБА_1 є новим власником істотної участі у структурі власності Товариства та володіє часткою у розмірі 75,147271% статутного капіталу Товариства. Відповідно до Порядку, ОСОБА_1 був зобов`язаний отримати письмове погодження Національного банку на набуття істотної участі в Товаристві, водночас останній не виконав таку вимогу законодавства. Оскільки набуття істотної участі в Товаристві не було погоджено всіма особами, які володіють істотною участю в Товаристві, Національний банк надіслав Товариству лист, яким повідомив про невідповідність структури власності та встановив строк для її приведення відповідно до вимог законодавства. У встановлений строк Товариством не було виконано вимогу Національного банку, тому останній, рішенням від 08.05.2023 року визнав структуру власності Товариства непрозорою. Також відповідач зазначив, що чинне законодавство не передбачає можливості відкликання інформації про факт визнання структури власності юридичної особи непрозорою, вказана інформація залишається в Реєстрі навіть після усунення підстави прийняття рішення. Лист "Про визнання структури власності юридичних осіб непрозорими" №27-0007/48072 від 05.07.2023 за підписом директора Департаменту ліцензування Михайла Федоренко не є актом індивідуальної дії, а тому не може бути оскарженим в порядку адміністративного судочинства. У свою чергу, рішення про визнання структури власності непрозорою позивачем не оскаржувалось. У контексті неможливості позивача внести зміни до Реєстру щодо КВЕД та найменування, НБУ не є суб`єктом порушення прав позивача.

Представник Міністерства юстиції України у своєму відзиві та у судовому засіданні зазначив наступне. Правовідносини між Національним банком України та Міністерством юстиції України, як держателем Єдиного державного реєстру у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення врегульовані ч. 7 ст.5-1 Закону №361. Частиною 7 ст.5-1 Закону №361 визначено, що виключно повідомлення НБУ про прийняте ним рішення про визнання структури власності непрозорою є підставою для направлення Мін`юстом вказівки державному реєстратору про внесення відмітки до Єдиного державного реєстру. З огляду на викладене, Міністерство юстиції України діяло у чіткій відповідності до норм чинного законодавства з дотриманням встановленої процедури. Відповідач наголошує, що у Міністерства були відсутні підстави для відкликання свого листа, оскільки не було отримано від НБУ повідомлення щодо прийняття ним рішення про визнання структури власності позивача прозорою. Таким чином, на Міністерство юстиції України не може бути покладено обов`язку щодо відкликання свого ж листа від 06.07.2023 №88174/104354-10-23/19.4 в інший спосіб, ніж передбачений законодавством.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, колегія суддів зазначає наступне.

Приватне акціонерне товариство "ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.12.2000 р. з видами діяльності: 65.12 Інші види страхування, крім страхування життя (основний); 65.20 Перестрахування; 66.29 Інша допоміжна діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення.

21.08.2004 року ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" внесене до Державного реєстру фінансових установ.

Відповідно до структури власності ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" станом на 01.01.2022 року, ОСОБА_1 володів часткою у розмірі 6,0357% статутного капіталу Товариства.

Листом від 27.01.2023 року №1440, що зареєстрований у Національному банку 30.01.2023 року за №281/10173, ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" повідомило Національний банк про те, що ОСОБА_1 з 09.03.2022 року збільшив розмір участі у Товаристві до 75,147271% статутного капіталу.

Національний банк надіслав позивачу лист від 06.02.2023 року №27-0037/8086 "Про невідповідність структури власності ПРАТ "ОРСК" вимогам щодо прозорості", яким повідомив про невідповідність структури власності Товариства окремим вимогам, передбаченим у розділі III Положення №30, а також встановив строк два місяці, з дня отримання листа, для приведення структури власності Товариства у відповідність до вимог Положення №30.

Лист від 06.02.2023 року №27-0037/8086 ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" отримало 09.02.2023 року.

17.04.2023 року Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг прийнято рішення № 21705-рк «Про відкликання (анулювання) ліцензії на здійснення страхової діяльності", яким відкликано у ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" ліцензії на здійснення страхової діяльності, що видані згідно з рішенням директора департаменту страхового нагляду від 16.09.2005 №497-л, від 26.04.2007 №348-л, від 27.02.2008 №157-л, рішенням директора департаменту реєстрації, ліцензування та дозвільних процедур від 02.12.2011 №3702-лр, а також зобов`язано внести до Державного реєстру фінансових установ інформацію про відкликання (анулювання) ліцензій.

У доповідній записці №В/27-0037/52919 від 05.05.2023 року "Щодо визнання структури власності ПРАТ "ОРСК" непрозорою" директор Департаменту ліцензування зазначив, що оскільки ПРАТ "ОРСК" не привело структуру власності у відповідність до вимог Положення №30 у строк, встановлений НБУ, то пропонує Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг розглянути питання про визнання структури власності ПРАТ "ОРСК" непрозорою та прийняти відповідне рішення.

Рішенням Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України №21/821-рк від 08.05.2023 року визнано структуру власності ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" непрозорою та встановлено строк до 19 червня 2023 року для приведення структури власності у відповідність до вимог Положення №30.

30.06.2023 року Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг прийнято рішення № 21/1207-рк «Про відкликання (анулювання) ліцензії на здійснення страхової діяльності та виключення відомостей про ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" з Державного реєстру фінансових установ", яким відкликано (анульовано) ліцензію на здійснення страхової діяльності у формі добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), видану згідно з рішенням директора департаменту страхового нагляду від 16.09.2005 року №497-л, а також виключено відомості про ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" з Державного реєстру фінансових установ.

Національним банком України до Міністерства юстиції України надіслано лист №27-0007/48072 від 05.07.2023 року, яким повідомлено про прийняття рішення від 08.05.2023 року про визнання структури власності ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" непрозорою.

На виконання листа НБУ, Міністерством юстиції України листом від 06.07.2023 №88174/104354-10-23/19.4 було направлено до Юридичного департаменту ОМР вказівку про внесення до Єдиного державного реєстру відмітки про визнання Національним банком України структури власності ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" непрозорою, про що повідомлено Національний банк листом від 07.07.2023 №88585/104354-10-23/19.4.

Вважаючи відповідні рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду за захистом свої прав.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до статті 99 Конституції України та статті 6 Закону України «Про Національний банк України» забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією Національного банку. Стаття 6 Закону про Національний банк встановлює, що при виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі.

Пунктом 8-1 частини 1 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк здійснює державне регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі на ринках небанківських фінансових послуг за діяльністю небанківських фінансових установ та інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги в межах, визначених Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншими законами України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (втратив чинність 01.01.2024 року, однак був чинний на час виникнення спірних правовідносин) фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Експортно-кредитне агентство, утворене відповідно до Закону України "Про фінансові механізми стимулювання експортної діяльності", є фінансовою установою із спеціальним статусом. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій у порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

Згідно із пунктом 3-1 частини 1 статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національний банк України у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг у межах компетенції, визначеної частиною першою статті 21 цього Закону: визначає вимоги до осіб, які мають намір провадити/провадять діяльність з надання фінансових послуг, включаючи вимоги до їх структури власності, системи корпоративного управління, управління ризиками та внутрішнього контролю, умови провадження діяльності з надання фінансових послуг, здійснення яких потребує відповідної ліцензії (ліцензійні умови), та порядок контролю за їх додержанням.

Відповідно до частини 5 статті 9 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» структура власності фінансових установ та осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, повинна відповідати вимогам щодо прозорості, а також іншим вимогам, встановленим законами України та нормативно-правовими актами органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.

Частиною 14 статті 9 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» юридична чи фізична особа, яка має намір набути істотну участь у фінансовій установі (крім корпоративного інвестиційного фонду та фінансових установ, що надають фінансові послуги, визначені пунктами 3-8, 11, 14 частини першої статті 4 цього Закону) або збільшити її таким чином, що зазначена особа буде прямо чи опосередковано володіти або контролювати 10, 25, 50 і 75 відсотків статутного (складеного) капіталу такої фінансової установи чи права голосу придбаних акцій (часток) в органах фінансової установи, зобов`язана отримати письмове погодження органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Відповідно до підпункту 7 пункту 72 глави 5 розділу ІІ Положення про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 24.12.2021 №153 (далі Положення №153) (втратив чинність 01.01.2024 року, але був чинним на час виникнення спірних відносин), особа, яка має намір провадити/провадить діяльність з надання фінансових послуг на день звернення для отримання ліцензії/протягом усього строку дії ліцензії повинна відповідати таким вимогам (не поширюються на заявників, які мають намір отримати/мають статус лізингодавця): структура власності заявника/небанківської фінансової установи відповідає вимогам нормативно-правового акта Національного банку, яким установлено вимоги до структури власності надавачів фінансових послуг (вимога не поширюється на кредитні спілки та об`єднані кредитні спілки).

Згідно підпункту 1 пункту 205 глави 22 розділу III Положення №153 особа зобов`язана погодити з Національним банком набуття або збільшення істотної участі в страховику, якщо вона прямо та/або опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами володітиме 10, 25, 50 та 75 і більше відсотками статутного (складеного) капіталу (далі - рівні володіння) страховика чи правом голосу за придбаними акціями (частками) у страховику та/або незалежно від формального володіння справлятиме значний вплив або здійснюватиме контроль (вирішальний вплив на управління або діяльність) такого страховика.

Відповідно до пункту 11 статті 9 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» порядок здійснення органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, контролю за дотриманням вимог щодо структури власності фінансових установ та осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, визначається нормативно-правовими актами органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.

Органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, мають право визначати наявність значного впливу та/або контролю над управлінням або діяльністю фінансової установи або особи, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, та визнавати особу власником істотної участі у фінансовій установі або особі, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги. Ознаки наявності значного впливу та/або контролю над управлінням або діяльністю фінансової установи або особи, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, визначаються нормативно-правовими актами органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.

Вимоги до структури власності небанківських фінансових установ, осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та юридичних осіб, які мають намір провадити діяльність з надання фінансових послуг, регулювання і нагляд за якими здійснює Національний банк України (далі - надавач фінансових послуг), та порядок подання ними відомостей про структуру власності до Національного банку України (далі - Національний банк), встановлено Положенням про вимоги до структури власності надавачів фінансових послуг, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 14.04.2021 №30 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 28 Розділу ІІІ Положення про вимоги до структури власності надавачів фінансових послуг, передбачено, що структура власності надавача фінансових послуг має відповідати вимогам щодо прозорості, визначеним у розділі III цього Положення.

Пунктом 29 Розділу ІІІ Положення про вимоги до структури власності надавачів фінансових послуг, передбачено, що структура власності надавача фінансових послуг є прозорою, якщо одночасно виконуються такі вимоги:

1) відомості про структуру власності надавача фінансових послуг дають змогу визначити: - усіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану одноосібну та/або спільну істотну участь у надавачі фінансових послуг або можливість значного або вирішального впливу на управління та/або діяльність надавача фінансових послуг (не застосовується до юридичних осіб, які мають намір провадити діяльність з надання фінансових послуг); - усіх ключових учасників усіх юридичних осіб у ланцюгу володіння корпоративними правами надавача фінансових послуг; - характер взаємозв`язків між надавачем фінансових послуг та/або особами, зазначеними вище;

2) документи про структуру власності надавача фінансових послуг відповідають вимогам цього Положення;

3) набуття/збільшення одноосібної/спільної істотної участі в страховику, надавачі фінансових платіжних послуг погоджено всім особам, які володіють такою істотною участю в порядку, установленому законодавством України (не застосовується до юридичних осіб, які мають намір провадити діяльність з надання фінансових послуг);

4) у структурі власності надавача фінансових послуг відсутні особи, яким відповідно до законодавства їхнього постійного місця проживання або громадянства заборонено володіти корпоративними правами надавача фінансових послуг та/або здійснювати значний або вирішальний вплив на діяльність надавача фінансових послуг;

5) про набуття/збільшення істотної участі в надавачі фінансових послуг (крім страховика та надавача фінансових платіжних послуг) було повідомлено Національний банк у порядку, установленому законодавством України (не застосовується до юридичних осіб, які мають намір провадити діяльність з надання фінансових послуг).

Пунктом 30 Розділу ІІІ Положення про вимоги до структури власності надавачів фінансових послуг, передбачено, що структура власності надавача фінансових послуг є непрозорою, якщо:

1) структура власності надавача фінансових послуг не відповідає вимогам, визначеним у пункті 29 розділу III цього Положення;

2) у структурі власності наявна трастова конструкція, інститут спільного інвестування, іноземні фонди або інші подібні правові утворення і водночас не дотримано вимог пунктів 31, 32 розділу III цього Положення;

3) структура власності надавача фінансових послуг є циклічною;

4) документи про структуру власності містять недостовірну інформацію;

5) неможливо встановити особу/осіб, яка/які здійснює(ють) значний вплив на управління або діяльність надавача фінансових послуг;

6) надавач фінансових послуг не подав достатніх доказів того, що заявлена структура власності надавача фінансових послуг відповідає вимогам розділу III цього Положення, або того, що будь-яка особа, яка входить до складу 10 найбільших остаточних ключових учасників у структурі власності надавача фінансових послуг, не є номінальним (довірчим) власником.

Згідно пункту 42 Положення №30 Національний банк направляє письмову вимогу надавачу фінансових послуг у разі наявності обставин, що можуть свідчити про недотримання надавачем фінансових послуг вимог цього Положення:

1) у формі електронного документа, підписаного КЕП уповноваженої посадової особи Національного банку, - на електронну пошту надавача фінансових послуг для офіційної комунікації з Національним банком; або

2) у паперовій формі/у формі паперової копії електронного документа, засвідченого уповноваженою посадовою особою Національного банку (у разі неотримання Національним банком підтвердження доставлення письмової вимоги на електронну пошту протягом двох робочих днів із дня її направлення), - на поштову адресу надавача фінансових послуг.

Відповідно до пункту 43 Положення №30 Національний банк зазначає в письмовій вимозі:

1) підстави, що зумовили потребу її направлення;

2) перелік інформації/документів/копій документів, які потрібно надати Національному банку, та/або питання, на які Національний банк вимагає надати пояснення;

3) строк надання відповіді надавачем фінансових послуг на письмову вимогу, але не менше ніж 10 робочих днів із дня направлення письмової вимоги.

Пунктом 44 Положення №30 передбачено, що Національний банк за результатами здійснення контролю за дотриманням надавачем фінансових послуг вимог цього Положення складає доповідну записку в разі недотримання надавачем фінансових послуг вимог, зазначених у розділі III цього Положення.

Відповідно до пункту 50 Положення №30 Національний банк за результатами розгляду доповідної записки, визначеної в пункті 44 розділу V цього Положення, приймає рішення про визнання структури власності надавача фінансових послуг непрозорою та встановлює строк для приведення структури власності надавача фінансових послуг у відповідність до вимог цього Положення [рішення приймає Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг (далі - Комітет з питань нагляду)], якщо структура власності надавача фінансових послуг не відповідає вимогам щодо прозорості, визначеним у розділі III цього Положення.

Національний банк повідомляє надавача фінансових послуг про визнання структури власності надавача фінансових послуг непрозорою. Відповідне повідомлення разом із копією рішення надсилається надавачу фінансових послуг протягом п`яти робочих днів із дня прийняття відповідного рішення.

Надавач фінансових послуг, структура власності якого була визнана непрозорою, у разі приведення своєї структури власності у відповідність до вимог цього Положення протягом строку, встановленого Національним банком, подає до Національного банку відповідне клопотання, документи про структуру власності та підтвердні документи протягом п`яти робочих днів із моменту приведення структури власності у відповідність до вимог цього Положення (п.51 Положення №30).

Відповідно до частини 7 статті 5-1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі Закон №361-IX) у разі прийняття Національним банком України рішення про визнання структури власності юридичної особи непрозорою (прозорою) Національний банк України протягом 10 робочих днів з дня прийняття такого рішення направляє повідомлення про це держателю Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Таке повідомлення є підставою для направлення держателем Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вказівки державному реєстратору про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відмітки про визнання Національним банком України структури власності юридичної особи непрозорою (прозорою).

Пунктом 2 Положення про Міністерство юстиції України від 02.07.2014 №228 встановлено, що Мін`юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб підприємців, регулює Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі Закон №755-IV).

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №755-IV державна реєстрація базується на таких основних принципах, зокрема, як державна реєстрація за заявницьким принципом та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Пунктом 5 частини 1 статті 9 Закону передбачено, що відомості вносяться до Єдиного державного реєстру, зокрема, на підставі інформації від Національного банку України про визнання структури власності юридичної особи, державне регулювання та нагляд за діяльністю якої здійснює Національний банк України, непрозорою (прозорою).

Частиною 1 статті 7 Закону встановлено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону держателем Єдиного державного реєстру є Міністерство юстиції України, яке вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування Єдиного державного реєстру.

Судом встановлено, що листом від 27.01.2023 №1440, ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" повідомила Національний банк про те, що ОСОБА_1 09.03.2022 року збільшив розмір опосередкованої участі у Товаристві з 6,0357% до 75,147271% статутного капіталу.

Згідно вимог законодавства, ОСОБА_1 , як кінцевий власник Товариства, був зобов`язаний отримати письмове погодження Національного банку на набуття істотної участі в ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія", однак як вбачається з матеріалів справи, останнім не отримано такого погодження.

Враховуючи не отримання такого погодження, Національним банком направлено лист від 06.02.2023 року №27-0037/8086, відповідно до якого позивач мав привести структуру власності відповідно до вимог Положення №30 протягом двох місяців, а саме до 10.04.2023 року. Однак, у визначений НБУ строк, позивач не привів структуру власності відповідно до вимог Положення №30.

Оскільки позивачем не було приведено структуру власності у відповідність до вимог законодавства, Національним банком правомірно прийнято рішення від 08.05.2023 року №21/821-рк про визнання структури власності ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" непрозорою.

Обґрунтовуючи свою позицію, представник позивача зазначав, що Товариство не скористалося своїм правом на подання до Національного банку України пакету документів необхідних для прийняття рішення про визнання структури власності Товариства прозорою до 30 червня 2023 року, оскільки ще з кінця 2022 року Товариством було прийнято рішення про припинення діяльності на страховому ринку, та розпочато процедуру виходу із страхового ринку України, та оскільки Товариство було допущено до процедури добровільного виходу із страхового ринку, це є свідченням відсутності заперечень НБУ щодо структури власності Товариства.

Суд критично ставиться до таких доводів позивача, адже відповідно до вимог законодавства, структура власності надавача фінансових послуг має відповідати вимогам Положення №30. У той же час, юридична особа вважається надавачем фінансових послуг на час дії ліцензій з надання фінансових послуг, а також до моменту її виключення з Державного реєстру фінансових установ.

Суд звертає увагу, що остання ліцензія ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" на надання фінансових послуг анульована 30.06.2023 року, цією ж датою позивача виключено з Державного реєстру фінансових установ.

Таким чином, як станом на 06.02.2023 року, так і на 10.04.2023 року позивач мав дотримуватися вимог законодавства щодо структури власності надавача фінансових послуг, та відповідно у наданий Національним банком строк привести структуру власності відповідно до вимог Положення №30.

Оскільки на час прийняття рішення від 08.05.2023 року №21/821-рк про визнання структури власності ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" непрозорою позивач мав 1 ліцензію на здійснення страхової діяльності та не привів структуру власності відповідно до вимог законодавства, НБУ правомірно прийняв рішення про визнання останньої непрозорою.

Структура власності Товариства не відповідала вимозі, визначеній у пп.3 п.29 розділу III Положення №30, оскільки набуття істотної участі в Товаристві погоджено не всіма особами, які володіють такою істотною участю в порядку, установленому законодавством.

Суд звертає увагу, що позивачем не оскаржується рішення НБУ про визнання структури власності непрозорою, а оскаржується саме частина листа Національного банку №27-0007/48072 від 05.07.2023 року, який надсилався Національним банком України до Міністерства юстиції України для повідомлення про прийняття рішення від 08.05.2023 року про визнання структури власності ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" непрозорою.

Представник Національного банку України наголошує, що вищезазначений лист не є актом індивідуальної дії в розумінні КАС та Закону України "Про Національний банк України", оскільки правом на прийняття рішень Національним банком України наділене Правління або відповідний комітет, яким є Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових установ.

Суд погоджується з думкою представника відповідача, що лист №27-0007/48072 від 05.07.2023 року не є рішенням відповідно до Закону України "Про Національний банк України", однак суд звертає увагу, що відповідний лист породжує правові наслідки, а саме, у зв`язку із його підписанням та направленням на адресу Міністерства юстиції України, у останнього виник обов`язок направити вказівку державному реєстратору про внесення відмітки про непрозору структуру власності позивача.

Враховуючи зазначене, суд вважає лист №27-0007/48072 від 05.07.2023 року не рішенням (актом індивідуальної дії), а саме діями, вчиненими Національним банком України відносно прав та обов`язків позивача.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 33 КАС України, правомірність дій чи бездіяльності Національного банку України належить до оскарження в адміністративному порядку.

Не приймає суд доводи позивача, що лист від 05.07.2023 року №27-0007/48072 підлягає скасуванню, оскільки на дату його направлення позивач був виключений з Державного реєстру фінансових установ та знаходився поза межами регуляції Національного банку України, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що оскаржуваний позивачем лист Національного банку України від 05.07.2023 року №27-0007/48072 складений та направлений до Міністерства юстиції на підставі рішення від 08.05.2023 року №21/821-рк про визнання структури власності ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" непрозорою, яке було прийняте під час перебування позивача під наглядом Національного банку.

Як визначає частина 7 статті 5-1 Закону №361-IX, у разі прийняття Національним банком України рішення про визнання структури власності юридичної особи непрозорою НБУ протягом 10 робочих днів з дня прийняття такого рішення направляє повідомлення про це держателю Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Таким чином, оскільки Національним банком прийнято рішення про визнання структури власності позивача непрозорою, то відповідно НБУ був зобов`язаний звернутися з до Мін`юсту з листом-повідомленням про прийняття відповідного рішення, що відповідачем було зроблено листом від 05.07.2023 року №27-0007/48072.

У той же час, як вже було зазначено судом вище, рішення про визнання структури власності позивача непрозорою прийнято ще під час визначення позивача як фінансової установи та наявності відомостей щодо нього в Державному реєстрі фінансових установ.

Відповідно, оскільки Національний банк, направляючи лист, діяв на вимогу законодавства, то суд не вбачає підстав для визнання його протиправним та скасування.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача щодо складення та направлення вищезазначеного листа НБУ від 05.07.2023 року до Міністерства юстиції з порушенням десятиденного строку, встановленого ч.7 ст.5-1 Закону №361-IX.

Однак суд зауважує, що у будь-якому випадку порушення строку направлення повідомлення до Мін`юсту, не є підставою для ненаправлення такого повідомлення взагалі, адже структуру власності позивача рішенням НБУ визнано непрозорою, таке рішення не скасоване, відповідно відомості щодо непрозорості структури власності обов`язково мають бути внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Законом №755-IV визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Таким чином, у разі визнання судом протиправними дій щодо повідомлення Міністерства юстиції України про визнання структури власності позивача непрозорою, буде порушено мету ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, адже в реєстрі міститимуться дані, які не відповідають дійсності.

Враховуючи зазначене, порушення Національним банком десятиденного строку звернення з повідомленням до Міністерства юстиції, не є підставою для скасування відповідного повідомлення, виходячи з принципу розумності та об`єктивності.

Щодо скасування рішення Міністерства юстиції від 06.07.2023 №88174/104354-10-23/19.4, яким направлено вказівку про внесення до Єдиного державного реєстру відмітки про визнання структури власності позивача непрозорою, суд зазначає наступне.

Частиною 7 статті 5-1 Закон №361-IX чітко визначено порядок направлення Міністерством юстиції вказівки про внесення змін до Єдиного державного реєстру, а саме, що виключно повідомлення Національного банку про визнання структури власності юридичної особи непрозорою є підставою для направлення Мін`юстом вказівки державному реєстратору про внесення до Єдиного державного реєстру такої відмітки.

З огляду на зазначене, Міністерство юстиції діяло у чіткій відповідності до норм чинного законодавства, з дотриманням встановленої процедури, тому відсутні підстави для скасування листа Міністерства юстиції від 06.07.2023 №88174/104354-10-23/19.4.

Крім того, з тих самих підстав, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Міністерства юстиції направити державному реєстратору вказівку про виключення із Реєстру відмітку про визнання структури власності непрозорою, адже такі вказівки Мін`юст направляє виключно на підставі повідомлення Національного банку про визнання структури власності юридичної особи прозорою, у той же час, структура власності позивача прозорою не визнавалася.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Заслухавши сторін, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ" не підлягає задоволенню.

З урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позову, суд зазначає про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 33, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ" (65058, м. Одеса, вул. Довженка, буд.6-А, код ЄДРПОУ 31277606) до Національного банку України (01601, м.Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 0032106), Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 15.02.2024 року.

Суддя Токмілова Л.М.

Суддя Хом`якова В.В.

Суддя Тарасишина О.М.

.