КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2024 року № 320/15736/23

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марича Є.В.,

при секретарі судового засідання - Гейку Н.Є.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Комуніцької Р.О.,

розглянувши в підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошового забезпечення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 06.04.2023р. №34-о/с/ДСК щодо звільнення позивача з посади оперуповноваженого оперативного відділу у м. Житомирі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому;

- зобов`язати відповідача поновити позивача на посаді оперуповноваженого оперативного відділу у м. Житомирі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, та здійснити відповідні записи до трудової книги;

- зобов`язати відповідача сплатити на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного невиконання службових обов`язків з 11.04.2023р. по день поновлення на службі;

- зобов`язати відповідача сплатити на користь позивача моральну шкоду у розмірі 76 044,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його звільнення з посади суперечить вимогам чинного законодавства, відповідачем в порушення ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про наступне звільнення зі служби у зв`язку із скороченням штату не було запропоновано іншу рівнозначну вакантну посаду. Позивач вважає, що має достатній досвід роботи в правоохоронних органах та не поступається в кваліфікації та продуктивності праці іншим колегам і, як учасник бойових дій, має переважне право на залишення на роботі при скороченні штату. Крім того, позивач зазначив, що незаконне звільнення його з посади, яке відбулось з порушенням трудового законодавства та підзаконних нормативних актів, завдало йому моральної шкоди.

У зв`язку з наведеним, позивач вважає оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на посаді зі стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та матеріальної шкоди.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання; запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та витребувано докази.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач зазначив, що спеціальні норми, які регулюють діяльність Державного бюро розслідувань, достатньо чітко передбачають питання, пов`язані з процедурою вивільнення осіб рядового і начальницького складу та не потребують додаткового врегулювання нормами трудового законодавства. Також відповідач наголосив, що ним дотримано усіх норм чинного законодавства при звільненні позивача, спірний наказ видано в межах компетенції та із вжиттям усіх організаційно-правових заходів.

Позивач скористався своїм правом на подачу відповіді на відзив, в якій виклав свої пояснення щодо наведених відповідачем аргументів у відзиві, які вважає безпідставними та такими, що не спростовують обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги.

Ухвалою суду від 27.07.2023р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні, призначеному на 08.02.2024р., позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 08.02.2024р. відповідно до частини першої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив службу у Державному бюро розслідувань з 21.04.2021р. на підставі контракту.

Наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому від 26.04.2022р. №69-о/с/ДСК позивача переведено з посади оперуповноваженого другого оперативного відділу (з дислокацією у місті Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому на рівнозначну посаду оперуповноваженого оперативного відділу у місті Житомирі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому.

Разом з тим, наказом Державного бюро розслідувань від 30.01.2023р. №44дск «Про затвердження змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому на 2023 рік» посаду оперуповноваженого оперативного відділу у м. Житомирі скорочено.

У зв`язку із наведеним, відповідачем видано наказ від 03.02.2023р. №09-о/с/ДСК «Про попередження працівників», яким зобов`язано відділ кадрової роботи та державної служби Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, персонально попередити працівників Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, посади яких скорочуються, про наступне дострокове припинення (розірвання) контракту та звільнення зі служби в Державному бюро розслідувань.

Попередження про наступне звільнення зі служби ОСОБА_1 отримав 07.02.2023р.

Наказом відповідача від 06.04.2023р. №34-о/с/ДСК «Про звільнення ОСОБА_1 » припинено (розірвано) контракт про проходження служби у Державному бюро розслідувань від 21.04.2021р. та звільнено із служби в Державному бюро розслідувань у зв`язку із скороченням штату полковника Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого оперативного відділу у м. Житомирі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, 10.04.2023р. з компенсацією невикористаної основної щорічної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки за 2023р.

Не погоджуючись із зазначеним наказом, вважаючи його протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус (частина четверта статті 40 КЗпП України).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постановах від 15.02.2015 в справі № 21-8а15, від 06.11.2013 в справі № 21-352а13 за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначає Закон України «Про Державне бюро розслідувань» від 12 листопада 2015 року № 794-VIII (далі Закон № 794-VII).

Статтями 1, 2 Закону № 794-VIII передбачено, що Державне бюро розслідувань (далі також ДБР) є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.

Державне бюро розслідувань у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на їх основі.

Відповідно до статті 9 Закону №794-VIII систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.

Державне бюро розслідувань є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження безпосередньо і через територіальні управління.

Для забезпечення виконання завдань Державного бюро розслідувань утворюються такі його територіальні управління, зокрема, територіальне управління, розташоване у місті Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Вінницьку, Житомирську, Рівненську, Хмельницьку, Чернівецьку області.

Пунктом 4 частини першої статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» Директор Державного бюро розслідувань затверджує структуру та штатну чисельність центрального апарату та територіальних органів Державного бюро розслідувань.

Директор територіального управління Державного бюро розслідувань, у відповідності із підпунктами 2 та 5 частини 3 статті 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», призначає на посади та звільняє з посад працівників відповідного територіального управління, крім тих, які призначаються Директором Державного бюро розслідувань відповідно до статті 12 цього Закону; видає у межах своїх повноважень накази і розпорядження.

Відповідно до статті 14 Закону №794-VIII до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.

Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

На службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров`я ефективно виконувати відповідні службові обов`язки.

Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.

На реалізацію вказаної норми постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 № 743 затверджено Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань (далі - Положення № 743), яке визначає порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, їх права та обов`язки (пункт 1 цього Положення).

Відповідно до пункту 3 Положення № 743 особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань (далі - особи рядового та начальницького складу) є громадяни України, які на конкурсній основі у добровільному порядку (за контрактом) прийняті на службу до Державного бюро розслідувань і яким присвоєно спеціальні звання осіб рядового та начальницького складу відповідно до законодавства.

Пунктами 42, 44, 53 Положення № 743 передбачено, що контракт про проходження служби у Державному бюро розслідувань (далі - контракт) - це письмова угода, що укладається на добровільній основі між громадянином України та державою, від імені якої виступає Державне бюро розслідувань, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження такої служби.

Контракт укладається на строк: від трьох до п`яти років - з особами, які приймаються на службу на посади, що заміщуються особами рядового та молодшого начальницького складу; від шести до десяти років - з особами, які приймаються на службу на посади, що заміщуються особами середнього та старшого начальницького складу.

Днем припинення строку дії контракту вважається:

- день закінчення строку дії контракту;

- день, зазначений у наказі по особовому складу про звільнення із служби, - у разі дострокового розірвання контракту;

- наступний день після дня смерті (загибелі) особи рядового та начальницького складу, зазначеного у свідоцтві про смерть, а також визнання її судом безвісно відсутньою або оголошення померлою.

Відповідно до пунктів 54, 58 Положення № 743 посади, на які призначаються особи рядового та начальницького складу, та відповідні їм спеціальні звання Державного бюро розслідувань визначаються штатним розписом (штатом).

Особи рядового та начальницького складу призначаються на посади, які передбачені штатними розписами (штатами) органів системи Державного бюро розслідувань, наказами по особовому складу відповідних керівників (начальників) (крім осіб, яких призначає Директор Державного бюро розслідувань).

Водночас, підпунктом 4 пункту 107 Положення № 743 передбачено, що контракт припиняється (розривається), а особи рядового та начальницького складу звільняються із служби, зокрема, у зв`язку із скороченням штату - у разі неможливості використання на службі у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів, про що особи рядового та начальницького складу попереджаються за два місяці.

Відповідно до пункту 112 Положення № 743 контракт може бути розірвано достроково з ініціативи Державного бюро розслідувань і особу рядового чи начальницького складу може бути звільнено із служби у випадках, передбачених підпунктами 1 - 4, 6 і 8 - 13 пункту 107 і абзацом першим пункту 109 цього Положення.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми Закону №794-VIII та Положення №743, суд зазначає, що особи рядового та начальницького складу можуть бути звільнені зі служби в ДБР у зв`язку із скороченням штату у разі неможливості використання на службі у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів, за умови попередження за два місяці про наступне звільнення.

Аналогічні за змістом положення містить контракт про проходження служби у Державному бюро розслідувань від 21.04.2021р., який укладений між ДБР (Сторона 1) та ОСОБА_1 (Сторона 2), відповідно до пункту 13 якого контракт може бути достроково припинено (розірвано) з ініціативи Сторони 1, зокрема: у зв`язку із скороченням штату - у разі неможливості використання на службі у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів.

Згідно пункту 15 Контракту у разі припинення (розірвання) контракту відповідно до пунктів 13 та 14 Сторона 2 звільняється із служби.

Відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 12 Закону № 794-VIII директор Державного бюро розслідувань затверджує структуру та штатну чисельність центрального апарату та територіальних органів Державного бюро розслідувань.

Тобто, прийняття відповідних рішень про скорочення штату законодавцем віднесено до дискреційних повноважень директора ДБР, оскільки в силу приписів частини першої статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» саме директор ДБР уповноважений визначати структуру та штатну чисельність територіальних органів ДБР і таке право є безумовним.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом директора Державного бюро розслідувань від 30.01.2023р. №44дск «Про затвердження змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому на 2023 рік» затверджено та введено в дію з 07.02.2023р. зміни №1 до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому на 2023 рік, затвердженого наказом Державного бюро розслідувань від 10.01.2023р. №17дск.

Згідно з додатком до цього наказу скорочено, в тому числі в оперативному відділі у м. Житомирі посаду оперуповноваженого.

Отже, у зв`язку із змінами до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, на 2023 рік, фактично відбулося скорочення посад, в тому числі, займаної позивачем посади, що не заперечується сторонами.

На виконання підпункту 4 пункту 107 Положення № 743 відповідачем видано наказ від 03.02.2023р. №09-о/с/ДСК «Про попередження працівників», яким зобов`язано відділ кадрової роботи та державної служби Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, персонально попередити працівників Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, посади яких скорочуються, про наступне дострокове припинення (розірвання) контракту та звільнення зі служби в Державному бюро розслідувань.

Попередження про наступне звільнення зі служби ОСОБА_1 отримав 07.02.2023р.

Враховуючи те, що останнім днем роботи позивача у Територіальному управлінні ДБР було 10.04.2023р., слідує, що відповідач при звільненні позивача дотримався положень підпункту 4 пункту 107 Постанови №743 (попереджений за два місяці до звільнення).

На виконання вимог пункту 106 Положення № 743 з позивачем проведено індивідуальну бесіду, у результаті якої запропоновано призначення на рівнозначні посади в інших територіальних управліннях Державного бюро розслідувань.

Позивач від запропонованих посад відмовився, що підтверджується записом в аркуші бесіди від 04.04.2022р.

Отже, усі гарантії працівника (особи рядового та начальницького складу ДБР), визначені Законом №794-VIII та Постановою №743.

Щодо тверджень позивача про переважне право на залишення на роботі при скороченні штату.

Згідно з пунктом 62 Положення № 743 у разі реорганізації переважне право на залишення на службі в Державному бюро розслідувань надається особам з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Згідно наявних у матеріалах справи протоколів оперативних нарад про результати роботи за 9 місяців 2022 року від 21.09.2022 №39дск, за 10 місяців 2022 року від 08.11.2022 №48дск, за 12 місяців роботи від 23.12.2022 №62дск, за участі директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, заступника директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому та працівників оперативного відділу у м. Житомирі, робота ОСОБА_1 була визнана незадовільною та такою, що не відповідала належному виконанню службових обов`язків, визначених за займаною посадою.

Вказана обставина не є підставою для звільнення, але може бути такою, що береться до уваги та є виправданою при вирішенні питання щодо звільнення позивача зі служби, адже відноситься до виключної компетенції роботодавця, в межах його дискреційних повноважень для з`ясування для себе питання забезпечення належного виконання завдань тим чи іншим працівником в межах його посадових обов`язків для забезпечення повноцінної та якісної роботи органу в цілому.

Разом з тим, сам лише факт попередження працівника про ймовірність його звільнення пояснюється тим, що відповідно до вимог підпункту 4 пункту 107 Положення №743 особа рядового і начальницького складу за таких обставин може бути звільнена лише за умови неможливості її використання на службі.

В даному випадку, неможливість використання особи на службі пояснюється відсутністю вакантних рівнозначних посад у Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Хмельницькому.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що позиція позивача ґрунтується на положеннях законодавства про працю (КЗпП України), які встановлюють відповідні гарантії для працівника під час його звільнення за ініціативою роботодавця, у тому числі у зв`язку із скороченням штату.

В той час, позиція відповідача ґрунтується виключно на положеннях спеціального законодавства, яке застосоване ним до цих правовідносин.

Як зазначалось судом вище, трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються Законом №794-VIII (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами) (частина 5 статті 14).

Крім того, Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається Законом №794-VIII, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань (Постанова №743).

При цьому, як уже зазначалось вище, Верховним судом України у постанові від 17.02.2015р. року (справа №21-8а15) викладено висновок щодо правозастосування, який полягає в тому, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Отже, положення КЗпП України не підлягають застосуванню до правовідносин щодо звільнення оперуповноваженого ДБР з посади у зв`язку зі скороченням штату.

Водночас, з урахуванням зазначеної вище пріоритетності спеціального законодавства над нормами трудового законодавства, суд вважає за необхідне зауважити, що норми спеціального законодавства, на відміну від норм трудового законодавства, не містять гарантій для звільненого працівника і такі гарантії не можуть бути застосовані субсидіарно, позаяк спірні правовідносини в повній мірі урегульовані Законом № 794-VIII та Положенням № 743, за змістом підпункту 4 пункту 107 якого контракт припиняється (розривається), а особи рядового та начальницького складу звільняються із служби в ДБР у зв`язку із скороченням штату - у разі неможливості використання на службі у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів, про що особи рядового та начальницького складу попереджаються за два місяці.

Між тим, чинне спеціальне законодавство, яке регулює діяльність Державного бюро розслідувань, не зобов`язує роботодавця працевлаштувати таку особу, яка звільняється з посади у зв`язку зі скороченням штату.

У рамках спірних правовідносин підставою для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 слугувало затвердження наказу ДБР від 30.01.2023р. №44дск, який розроблений та затверджений в установленому порядку, в рамках організаційно-правових заходів, необхідних для удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань.

Вказаний наказ Державного бюро розслідувань прийнято в межах компетенції директора ДБР із метою вжиття організаційно-правових заходів, відтак оскаржуваний наказ про звільнення позивача від 06.04.2023р. №34-о/с/ДСК прийнятий на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Законом України «Про Державне бюро розслідувань».

Крім того, визнання правомірним цього наказу обумовлює відмову у задоволенні похідних вимог про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, наявних доказів в матеріалах справи, фактичних обставин справи достатньо для висновку про відсутність будь-яких правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому (місцезнаходження: 29009, м. Хмельницький, вул. Юхима Сіцінського, 12; ЄДРПОУ 42335958), про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошового забезпечення, - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 16 лютого 2024 р.