Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9213/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді: Позарецької С.М.,

при секретарі - Шульзі А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черкаського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 04.12.2023 відносно позивача начальником Черкаського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковником ОСОБА_2 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення №752, у якій вказано, що 04.12.2023 в ІНФОРМАЦІЯ_1 з`ясовано, що ОСОБА_1 втрачено ТП 109920, чим порушено вимоги п. 6 Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого Указом Президента України від 30.12.2016 №528/2016 «Про Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу», а саме зобов`язання надійно зберігати військові квитки, стежити за своєчасним і точним внесенням до них змін та виконувати вимоги Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», за що згідно із п. 13 Положення, військовозобов`язаний несе відповідальність, установлену законами України, адміністративне правопорушення вчинене під час дії особливого періоду, передбачене ч. 2 ст.211 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 850 грн.

Вважає, що постанова № 752 від 04.12.2023 є незаконною, необгрунтованою та підлягає скасуванню, виходячи з наступного:

03.12.2023 біля магазину «Сіті Маркет», розташованого по вул. Сержанта Смірнова, м.Черкаси працівники ЧОМТЦК та СП вручили позивачу повістку, якою зобов`язали з`явитися 04.12.2023 до Черкаського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення даних (повістку забрали у ЧОМТЦК та СП).

Вказує, що 04.12.2023 він прибув до ЧОМТЦК та СП, де ніякі його дані не уточнювались, хоча він мав при собі і паспорт громадянина України, і пенсійне посвідчення, намагався донести інформацію про те, що він не отримував тимчасове посвідчення, тим більше особи рядового, сержантського і старшинського складу. Між тим, його доводи не були враховані.

Відповідно до «Удостоверения личности» ЯФ №043672, виданого факультетом внутрішніх військ МВС України від 11.07.1998, позивач має військове звання лейтенанта, присвоєне наказом МВС України №300 о/с від 10.07.1998, тобто, вказує, що він не є особою рядового, сержантського і старшинського складу, а отже не може нести відповідальність за порушення вимог п. 6 Положення та згідно з п. 14 цього Положення.

Крім того, зазначає, що у постанові №752 невірно зазначено пункт Положення про відповідальність за зіпсуття або недбале зберігання військового квитка, яке спричинило його втрату, згідно якого, на думку посадової особи ЧОМТЦК та СП, позивач має нести відповідальність, а саме замість пункту 14 зазначено пункт 13.

У протоколі про адміністративне правопорушення позивачем, як зазначено у позові, власноруч зазначено, що у 1998 році він закінчив навчання у Київському інституті внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України, військовий квиток, отриманий під час навчання, був ним зданий до відділу кадрового забезпечення інституту для приєднання до особової справи. Протягом 1998 - 2012 років, позивач працював у органах Внутрішніх військ МВС України та органах МВС України однак, при звільненні військовий квиток на руки йому не видавався. Тимчасового посвідчення НОМЕР_1 , як зазначає позивач, він також не отримував.

У позовній заяві зазначено, що Черкаським об`єднаним міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки було допущено неповноту та неправильність при розгляді адміністративного протоколу, порушені права позивача, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наслідком чого стало прийняття незаконної постанови № 752 від 04.12.2023 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 211 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що постанова полковника Черкаського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_2 №752 від 04.12.2023 про притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 211 КУпАП, - є незаконною та підлягає скасуванню у зв`язку із відсутністю в його діях складу правопорушення, а провадження у справі підлягає до закриття.

Таким чином позивач просить суд, - скасувати постанову начальника Черкаського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковника Тимошенка О.А. №752 від 04.12.2023 та провадження у справі закрити.

Ухвалою суду від 08.01.2024 прийнято, відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами ст.ст. 268, 286 КАС України.

Відповідачем подано відзив на позов, який прийнятий судом, за яким просить відмовити у задоволенні позову. Зазначено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 взятий на військовий облік як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 09.09.2020, як такий, що прибув з Шполянського РВК, тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 отримав 07.09.2020. Тимчасове посвідчення було видане Шполянським РВК, що підтверджується копією облікової картки. Відповідно, при постановці на облік у Шполянському РВК так і в ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 скрив факт того, що йому було присвоєно звання лейтенанта. Відповідно, після звільнення зі служби в МВС, він не став на обік як офіцер запасу згідно з отриманим квитком серія НОМЕР_2 від 11.07.1998, виданим начальником факультету внутрішніх військ МВС України. Дане посвідчення особи серія НОМЕР_2 від 11.07.1998 підтверджує лише, що гр. ОСОБА_1 було присвоєно начальником, згідно з наказом №300 о/с від 10.07.1998 факультету внутрішніх військ МВС України, звання лейтенант. Дане звання є спецзванням, а тому в ЗСУ його військове звання - «солдат». Доказів присвоєння військового звання «лейтенант» у ЗСУ позивач не надав, справа не направлялася до територіального центру.

Інструкцією з організації обліку особового складу Збройних Сил України передбачено:

на військовослужбовців, які закінчили військові навчальні заклади з присвоєнням первинних військових звань офіцерського складу, облікові документи надсилаються:

особові справи (перший примірник) - безпосередньо до тих військових частин, в які призначені випускники, другий примірник - до кадрового органу відповідної номенклатури посад для призначення наказами по особовому складу;

послужні картки (перший примірник) - до кадрового органу Генерального штабу, другий примірник - до кадрового органу оперативного командування, виду Збройних Сил.

При присвоєнні випускникам військових навчальних закладів первинних військових звань осіб офіцерського складу запасу особова справа висилається до відповідного військового комісаріату за місцем прийняття особи на військовий облік, один примірник послужної картки - до кадрового органу Генерального штабу.

При присвоєнні іншій категорії громадян відповідно до Положення первинних військових звань офіцерського складу запасу послужні картки висилаються до кадрового органу, який веде облік усіх офіцерів запасу за послужними картками.

При звільненні офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу з військової служби їхні особові справи пересилаються:

перші примірники:

при звільненні в запас чи відставку з правом на пенсійне забезпечення - до обласних і прирівняних до них військових комісаріатів за вибраним місцем проживання. У ці особові справи повинні бути внесені відмітки фінансових органів про проведений розрахунок вислуги років. У розділ особових справ "Додаткові матеріали" обов`язково повинні бути підшиті свідоцтво про хворобу, витяги з наказів про звільнення і виключення зі списків особового складу військової частини, усіх видів забезпечення і розрахунки вислуги років для пенсії;

при звільненні в запас без права на пенсійне забезпечення - до районних (міських) військових комісаріатів за вибраним місцем проживання;

другі примірники:

на офіцерів - до районних (об`єднаних, міських) військових комісаріатів за вибраним місцем проживання. До цих примірників також долучаються витяги з наказів про звільнення і виключення зі списків особового складу військової частини, усіх видів забезпечення.

У випадку, коли офіцери, особи рядового, сержантського і старшинського складу вибувають на облік не в ті військові комісаріати, які зазначені в наказах про звільнення, особові справи повинні висилатися до військових комісаріатів, в які фактично вибули військовослужбовці. При цьому для вірного направлення других примірників особових справ штаби військових частин і кадрові органи зобов`язані негайно сповістити по команді або відповідним кадровим органам, які ведуть другі примірники особових справ, та військовий комісаріат, до якого вибули військовослужбовці.

Особові (особово-пенсійні) справи осіб, звільнених з військової служби, зберігаються в обласних і прирівняних до них військових комісаріатах протягом двадцяти п`яти років після припинення виплати пенсії і передаються до Галузевого архіву після закінчення строку зберігання.

04.12.2023військовозобов`язаний ОСОБА_1 прибув до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою від 03.12.2023 для уточнення облікових даних. При уточненні облікових даних було встановлено, що військово-обліковий документ в нього відсутній. Згідно із даними облікової картки ОСОБА_1 було встановлено, що він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 з тимчасовим посвідченням № НОМЕР_1 від 07.09.2020, на що він надав пояснення, що ТП йому не видавалося та, відповідно, він його не втрачав, а є офіцером і його військовий квиток знаходиться у відділі кадрів. Причин, чому він не став після звільнення зі служби у липні 2012 року на облік офіцерів, не повідомив. Пояснень не надав. При складанні протоколу про втрату ТП посвідчення офіцера, він не надав доказів про присвоєння йому звання офіцера.

У відзивізазначено,що протоколпро адміністративнеправопорушення зач.2ст.211КУпАП підчас діїособливого періоду,склала уповноваженапосадова особа-оператор відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 солдат ОСОБА_3 ,згідно ізвимогами ст.254КУпАП.Свідки правопорушення,виявленого 04.01.2024,були ознайомленіз матеріаламисправи,ними сталигр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,які підтвердили,що згідноіз обліковоюкарткою ОСОБА_1 було виданоТП №109920 від 07.09.2020, у зв`язку з його відсутністю у ОСОБА_1 , - було зрозуміло, що він його втратив.

При цьому, ОСОБА_1 особисто розписався у протоколі; повідомив, що положення ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП йому доведені та зрозумілі; пояснив, що ТП йому не видавалося та, відповідно він його не втрачав, а є офіцером і його військовий квиток знаходиться у відділі кадрів.

Громадянин ОСОБА_1 заяв, клопотань та зауважень щодо змісту протоколу та обставин справи не заявляв. Після підписання протоколу ОСОБА_1 було повідомлено, що розгляд справи відбудеться об 12 год. 00 хв. 04.01.2024, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 розглядав начальник Черкаського ОМТЦК та СП полковник ОСОБА_2 і постановив: в зв`язку з втратою ТП №109920 від 07.09.2020 в умовах особливого періоду, притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.211 КУпАП, шляхом накладення штрафу у мінімально передбаченому розмірі у сумі 850грн.

Крім того, зазначено, що протокол складений не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення; постанова №752 від 04.12.2023 винесена відповідно до вимог чинного законодавства України та в строк встановлений законом. Отже, просить у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання позивач не з`явився, будучи належним чином неодноразово повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки суду не повідомлено. Крім того, подано відповідь на відзив, за якою просить позовні вимоги задовольнити і не погоджується із доводами відзиву на позов. Зокрема, зазначено, що за «Удостоверением личности» ЯФ №043672, виданим факультетом внутрішніх військ МВС України від 11.07.1998, він має військове звання лейтенанта. Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» (в редакції від 23.11.1995) військовослужбовці внутрішніх військ мають єдині для Збройних Сил України військові звання і знаки розрізнення. Відповідно до записів у послужному списку, він звільнений з органів внутрішніх справ в запас ЗС України з постановкою на військовий облік та мається відмітка про те, що він отримав трудову книжку та направлення в місцевий військкомат, військовий квиток він не отримував. У 2000 році позивача поновлено на службі у органах МВС України. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про міліцію» (в ред. від 05.07.2001) особи, прийняті на службу до міліції, які перебувають на військовому обліку, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України. Військовозобов`язані, зараховані до кадрів МВС на посади вищого, старшого, середнього, молодшого начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, перебувають на обліку відповідно МВС (Положення про військовий облік військовозобов`язаних і призовників, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1994 №377 - в редакції від 12.08.1994). Процедура ведення військового обліку кадровою службою МВС йому, як і всьому особовому складу, до відома не доводилась. Вважав, що вся кадрова робота в органах МВС ведеться належним чином. Чому у облікових даних Шполянського РВК чи ЧОМТЦК та СП відсутні відомості про його військовий облік, - не відомо. Питання відсутності його військового квитка у особовій справі органів МВС виникало ще у 2012 році. Він неодноразово звертався до ГУ МВС України в Черкаській області, однак відповіді не отримував.

Позивач вказує, що протягом 11 років він займався пошуком свого військового квитка, але бажаних результатів не було досягнуто. У 2023 році він знову розпочав пошуки свого військового квитка, і розпочав із запитів до установ відповідно до записів у трудовій книжці. 26.01.2024 отримав листа від Департаменту з питань виконання кримінальних покарань №10/11-пі/5.4.1/14-24/8/1/24.1 від 15.01.2024, відповідно до якого йому повернуто військовий квиток НОМЕР_3 , виданий 27.08.1994 Харківським районним військовим комісаріатом м.Києва, та який зберігався там упродовж всіх цих років. Залишається не вирішеним питання, чому не вносились дані до військового квитка, хто ніс відповідальність за ведення військового обліку, та хто несе тепер відповідні облікові дані до всіх особових карток, які чомусь не велись належним чином військкоматами та органами, в яких він працював, адже пройшло майже 30 років з дати видачі військового квитка НОМЕР_3 та 26 років, як йому присвоєне військове звання лейтенанта.

Також, як на думку позивача, обов`язку про те, що він, як військовозобов`язана особа, мав надавати відповідні відомості до військкоматів не передбачено, а отже, твердження відповідача про те, що він скрив факт присвоєння військового звання вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності. Отже, просить позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання відповідач та його представник не з`явились, будучи неодноразово належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомлено.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч.3 ст.268 КАСУ).

Враховуючи доводи сторін по справі, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення за таких підстав:

встановлено, що 04.12.2023 відносно ОСОБА_1 за результатами розгляду протоколу №6/11234 від 04.12.2023 про адміністративне правопорушення, - начальником Черкаського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковником ОСОБА_2 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення №752, у якій вказано, що 04.12.2023 в ІНФОРМАЦІЯ_1 з`ясовано, що ОСОБА_1 втрачено ТП 109920, чим порушено вимоги п. 6 Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого Указом Президента України від 30.12.2016 №528/2016 «Про Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу», а саме зобов`язання надійно зберігати військові квитки, стежити за своєчасним і точним внесенням до них змін та виконувати вимоги Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», за що згідно із п. 13 Положення, військовозобов`язаний несе відповідальність, установлену законами України, адміністративне правопорушення вчинене під час дії особливого періоду, передбачене ч. 2 ст.211 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 850 грн.

Дана постанова отримана ОСОБА_1 04.12.2023, про що свідчить здійснена ним у цій постанові розписка.

При цьому, слід зазначити, що протокол від 04.12.2023 складений уповноваженою особою ТЦК та СП, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Зокрема, ОСОБА_1 роз`яснені норми ст. 63 Конституції України, права і обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, а також повідомлено про час, місце та дату розгляду справи про адміністративне правопорушення, про що свідчить його підпис. Крім того, він скористався правом і виклав свої пояснення по суті справи, за якими зазначив, що тимчасове посвідчення він не втрачав.

Також слід зазначити, що під час розгляду справи судом, не знайшли свого підтвердження доводи позивача, викладені у позовній заяві про те, що йому не було вручено примірник протоколу, оскільки при дослідженні протоколу від 04.12.2023 вбачається, що копію протоколу ним отримано, що доводить здійснений ним запис та підпис.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210,210-1,211(крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст. 235 КУпАП).

Як передбаченост.211КУпАП,-зіпсуття абонедбале зберіганняпризовниками,військовозобов`язаними ірезервістами військово-обліковихдокументів (посвідченьпро припискудо призовнихдільниць,військових квитків,тимчасових посвідченьвійськовозобов`язаних),яке спричинилоїх втрату,- тягнутьза собоюнакладення штрафувід тридцятидо п`ятдесятинеоподатковуваних мінімумівдоходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбаченихчастиною першоюцієї статті,за якеособу вжебуло підданоадміністративному стягненню,а такожвчинення такогопорушення вособливий період- тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Законом України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Присвоєння та позбавлення військових звань, пониження та поновлення у військовому званні військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, переатестація осіб, які мають спеціальні звання або класні чини, для присвоєння військових звань здійснюються в порядку, визначеному статутами Збройних Сил України, положеннями про проходження військової служби, положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Військові звання присвоюються довічно.

Взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України: звільнені зі служби поліцейські, особи начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, Державного бюро розслідувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (крім осіб, прийнятих на службу цивільного захисту у порядку, визначеному Кодексом цивільного захисту України, до проходження строкової військової служби), Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітники Служби судової охорони, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України.

Положенням про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого Указом Президента України 30.12.2016 №582/2016, передбачено, що військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовий квиток) є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов`язаного, резервіста) та визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Військовослужбовці (військовозобов`язані, резервісти) зобов`язані надійно зберігати військові квитки, стежити за своєчасним і точним внесенням до них змін та виконувати вимогиЗакону України«Про військовий обов`язок і військову службу». Про втрату військового квитка військовослужбовець зобов`язаний невідкладно повідомити безпосередньому командиру (начальнику) за місцем проходження військової служби, а військовозобов`язаний, резервіст - керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки (керівнику відповідного підрозділу Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України), в якому він перебуває на військовому обліку. За зіпсуття або недбале зберігання військового квитка, яке спричинило його втрату, військовослужбовець (військовозобов`язаний, резервіст) несе відповідальність відповідно до закону. (п.п. 6, 7, 14 вказаного Положення).

Відповідно доп.3Порядку організаціїта веденнявійськового облікупризовників,військовозобов`язаних тарезервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Як передбаченоп.п.19,20цього Порядку,призовники,військовозобов`язані тарезервісти,винні впорушенні вимогправил військовогообліку,несуть відповідальністьзгідно іззаконом. Військово-обліковимидокументами є: дляпризовників -посвідчення проприписку допризовної дільниці; длявійськовозобов`язаних -військовий квитокабо тимчасовепосвідчення військовозобов`язаного; для резервістів - військовий квиток.

Відповідно доп.п.9п.1Правил військовогообліку призовників,військовозобов`язаних тарезервістів (додаток2до Порядку№1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа.

Крім того, п. 3 цих Правил передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно ізКодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 610 «Про тимчасове посвідчення військовозобов`язаного» та Порядку виготовлення, видачі та знищення тимчасового посвідчення військовозобов`язаного, - тимчасове посвідчення військовозобов`язаного це документ, який посвідчує військовозобов`язану особу, що перебуває у запасі осіб офіцерського складу або осіб рядового, сержантського й старшинського складу. Також визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Тимчасове посвідченнявидається військовозобов`язаним,які: взятіна військовийоблік військовозобов`язанихта якимприсвоєно первиннівійськові званняофіцерського складузапасу (донадходження їхособових справ); втратиливійськові квитки(доїх отримання); непроходили військовуслужбу (навчальнізбори)та немають військово-обліковоїспеціальності; визнаніпризовними комісіяминепридатними вмирний час,обмежено придатнимиу воєннийчас довійськової службиза станомздоров`я (допідтвердження цьогорішення підчас повторногомедичного огляду); прибулиз місцьпозбавлення волі. Такожтимчасове посвідченнявидається військовозобов`язаним-жінкам. Тимчасове посвідчення військовозобов`язаним, зазначеним в абзацах четвертому - сьомому, які перебувають на військовому обліку в Службі безпеки України, не видається (п. 3 вказаного Порядку).

Отже, слід зазначити, що видача, як і вилучення, тимчасових посвідчень проводиться лише у порядку, встановленому для військових квитків, що визначено Міністерством оборони України, Службою зовнішньої розвідки України та Службою безпеки України для військовозобов`язаних, які там стоять на обліку. В Україні військовий облік проводиться за місцем проживання. Його здійснюють територіальні центри комплектування і соціальної підтримки.

Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація -комплекс заходів,здійснюваних зметою планомірногопереведення національноїекономіки,діяльності органівдержавної влади,інших державнихорганів,органів місцевогосамоврядування,підприємств,установ іорганізацій нафункціонування вумовах особливогоперіоду,а ЗбройнихСил України,інших військовихформувань,Оперативно-рятувальноїслужби цивільногозахисту -на організаціюі штативоєнного часу.Мобілізація можебути загальноюабо частковоюта проводитьсявідкрито чиприховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні з 05год. 30хв. 24.02.2022 введено воєнний стан, який триває і на час розгляду справи.

Згідно із нормами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, для вирішення питання про наявність (відсутність) адміністративного правопорушення необхідно по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, за результатами розгляду справи та дослідженими доказами, суд вважає, що ОСОБА_1 законно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 211 КУпАП. Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до даних облікових карток до військового квитка (тимчасове посвідчення) № НОМЕР_1 ОСОБА_1 09.09.2020 прийнятий на облік і прибув з МВС; знятий з обліку 07.09.2020 у зв`язку із вибуттям у м. Черкаси. Також наявна інформація про військове звання солдат, склад рядовий.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 07.09.2020 звернувся із заявою до військового комісару Шполянського райвіськкомату про видачу йому військово-облікового документа, а саме, - тимчасового посвідчення у зв`язку із закінченням служби в МВС. Як вбачається за резолюцією посадової особи РВК, зокрема, - надана вказівка працівнику ЗСУ ОСОБА_6 виписати і видати тимчасове посвідчення в замін військового квитка.

Відповідно до відомостей на видачу тимчасових посвідчень у вересні 2020 року в Шполянському райвійськкоматі, - під порядковим номером «9» ОСОБА_1 отримав 07.09.2020 під розписку тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 .

Також, відповідач, про що вказано у відзиві на позов, підтвердив факт того, що ОСОБА_1 взятий на військовий облік як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 09.09.2020, як такий, що прибув з Шполянського РВК.

Слід зазначити, що постановою від 04.12.2023 №752 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за втрату ним тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 від 07.09.2020 в умовах особливого періоду.

При цьому, суд звертає увагу, що самі по собі пояснення ОСОБА_1 , викладені ним у протоколі від 04.12.2023, про те, що він не втрачав тимчасове посвідчення, - не свідчать і не доводять обставин про те, що таке тимчасове посвідчення насправді у нього наявне, враховуючи, що сам же позивач як у позовній заяві, так у відповіді на відзив вказує про те, що, прибувши цього дня до ЧОМТЦК та СП він мав при собі паспорт, пенсійне посвідчення, оригінал довідки МСЕК і запевняв працівників ТЦК та СП, що він не отримував тимчасове посвідчення. Доводи позивача про те, що він не отримував тимчасове посвідчення спростовуються дослідженими судом письмовими доказами, а саме, як зазначалось вище, відомостями на видачу тимчасових посвідчень у вересні 2020 року в Шполянському райвійськкоматі про те, що саме ним 07.09.2020 під розписку таке посвідчення № НОМЕР_1 було отримане.

Отже, на переконання суду, враховуючи положення чинного законодавства про те, що військовозобов`язаний за недбале зберігання військово-облікових документів (яким є і тимчасове посвідчення), яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності, - то в даному випадку, відсутність у ОСОБА_1 тимчасового посвідчення, яке отримане ним ще 07.09.2020, ненадання його органам ТЦК та СП, заперечення ним факту його отримання за наявності беззаперечних доказів протилежного, дають підстави вважати, що він втратив такий військово-обліковий документ, а тому повинен нести відповідальність, передбачену ч.2 ст.211 КУпАП. Крім того, таке тимчасове посвідчення не було надане позивачем і до суду, задля спростування доводів відповідача, що свідчить про введення позивачем в оману як відповідача, так і суд.

Твердження позивача про те, що у протоколі та постанові від 04.12.2023 помилково вказано п.13 Положення №582/2016, замість вірного п.14, - не є тією обставиною, яка б свідчила про незаконність притягнення його до адміністративної відповідальності та необхідність скасування постанови №752, оскільки в цих документах фактично вірно викладено зміст норми п. 14 вказаного Положення, що відповідає диспозиції ст. 211 КУпАП.

На думку суду, постанова від 04.12.2023 відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ст.ст. 283-285 КУпАП, стягнення, яке накладене на ОСОБА_1 , відповідає санкції ч.2 ст. 211 КУпАП. Під час розгляду справи доводи та аргументи позивача не знайшли свого підтвердження і спростовані відповідачем належними, допустимими та переконливими доказами, які досліджені судом та їм дана відповідна правова оцінка. На думку суду, відповідачем, у розумінні ч.2 ст. 77 КАС України, доведено правомірність дій та рішення, постановленого щодо ОСОБА_1 від 04.12.2023.

За таких обставин, факт вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.211 КУпАП, є доведеним, притягнення його до адміністративної відповідальності вважається законним, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 268, 286 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Черкаського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складений 13.02.2024.

Головуючий: С. М. Позарецька