Дата документу 07.02.2024Справа № 554/6778/23 Провадження № 2-а/554/30/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

головуючий суддя: Сініцин Е.М.

за участю секретаря: Леуської Л.Я.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в залі суду, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

До Октябрського районного суду м. Полтави надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, про скасування постанови про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою начальника Полтавського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Карабліна Сергія Івановича № 364 від 20.07.2023 року на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення в сумі 5100 грн. за порушення правил військового обліку в особливий період, а саме відмова з`явитися до військової частини, чим порушив підпункт 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервістів, відповідальність за що передбачена ч.2 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Фактичною підставою, визначеною Відповідачем як суб`єктом владних повноважень для накладення на Позивача адміністративного стягнення, була неявка Позивача за мобілізаційним розпорядженням та неповідомлення про зміну облікових даних.

В свою чергу, пп. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Поряд з цим, Позивач вказує, що він, ОСОБА_1 , з 13.05.1995 року є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні. Крім того, з 13.02.2022 року його призначено священнослужителем - служителем (дияконом) збору. Правдивість його релігійних переконань та належність до Релігійного об`єднання Свідків Єгови підтверджується, зокрема, довідкою від 03.07.2023 року №2531, виданою Релігійною організацією «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні».

Позивач звертає увагу, що відповідно до переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.1999 року №2066, Свідки Єгови віднесені до релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.

Таким чином, вже понад двадцять вісім років він належить до офіційно зареєстрованої згідно з законодавством України релігійної організації Свідків Єгови, віровчення якої не допускає користування зброєю, що визнано Україною на державному рівні, та сповідую відповідні релігійні переконання.

Також про свої несумісні із військовою службою релігійні переконання позивач неодноразово письмово заявляв до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, про що, зокрема, свідчать відповідні письмові звернення та відповіді на них.

За таких умов, позивач є особою, яка, з врахуванням гарантій, встановлених ч. 4 ст. 35 Конституції України, на підставі абз. 16 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Відтак, Позивач не мав обов`язку з`являтись у військову частину, що свідчить про безпідставність ухвалення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи викладене, позивач просить скасувати постанову №364 від 20.07.2023 року про накладення адміністративного стягнення в сумі 5100 гривень та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 12 липня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач, в судовому засіданні підтримав позицію викладену в позовні заяві, надав докази про неодноразове з`явлення по повістки до ТЦК до дати винесення постанови, просив позов задовольнити.

Представник відповідача - Полтавського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду адміністративної справи, відзив до суду не надсилав, але надав заяву з проханням слухати справи в його відсутність.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Згідно вимог ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З Постанови №364 від 20.07.2023 року, винесеної начальником Полтавського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Карабліним С.І., за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення, вбачається, що ОСОБА_1 за порушення правил військового обліку в особливий період, не повідомивши у належний термін про істотні зміни у облікових даних, що підлягають оперативному уточненню. А саме не з`явився до органу ведення військового обліку за мобілізаційним розпорядженням та про зміну облікових даних не повідомив, чим порушив підпункт 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервістів, за що передбачена відповідальність за ст.210-1 КУпАП. Враховуючи те, що в Україні діє особливий період (воєнний стан) з 24.02.2022 року, діяння ОСОБА_1 підпадає під ч.2 ст.210-1 КУпАП. Враховуючи, що гр. ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210 КУпАП, постановив: накласти на ОСОБА_1 штраф у сумі 5100,00 гривень.

Згідно вимог ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Суд погоджується з позицією позивача, що в винесеній Постанові №364 від 20.07.2023 року не зазначено, які істотні зміни персональних даних ОСОБА_1 відбулися, що підлягали оперативному уточненню, не зазначена дата коли вони відбулися, не підтверджено доказами, що ОСОБА_1 пропущений семиденний строк на їх повідомлення, а також не зазначено про обставини що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, з огляду на застосування верхньої межі санкції, передбаченої статтею.

Крім того, позивач надав Заяви, що були направлені на адресу відповідача від 12.07.2023 року, від 18.07.2023 року, згідно штампу отримано ТЦК 18.07.2023 року, Відповіді ТЦК від 18.07.2023 року, Повістки від 01.07.2023 року, від 10.07.2013 року, від 13.07.2023 року, від 18.07.2023 року, які підтверджують, що ОСОБА_1 з`являвся до ТЦК в призначений йому час.

В Протоколі про адміністративне правопорушення від 20.07.2023 року зазначено, що ОСОБА_1 «не з`явився за мобілізаційним розпорядженням до військової частини, з`явився до органу ведення військового обліку лише 20.07.2023 року».

Відповідно до ст.251 КУпАП Протокол є доказом, на підставі якого була винесена Постанова №364 від 20.07.2023 року відносно ОСОБА_1 ..

Суд вважає, що в Протоколі некоректно відображені обставини, оскільки ОСОБА_1 з`являвся до органу ведення військового обліку в призначений час та дату, Контрольний талон мобілізаційного розпорядження №1 отримав 13.07.2023 року, в якому навіть не вказана дата коли він повинен був з`явитися, Відповідь ТЦК на його заяви надало 18.07.2023 року.

Встановлені обставини та надані позивачем докази свідчать про те, що Постанова про адміністративне правопорушення була винесена на підставі неналежного та не допустимого доказу Протоколу від 20.07.2023 року, тому підлягає скасуванню.

А також,суд вважає,що привинесенні постановиуповноважена особаповинна враховуватиположення абз.16ч.1ст.23Закону України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію»,в якомузакріплено,що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Відповідно до ст. 35 Конституції України, у разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Відповідно до Постанови КМУ №2066 від 10.11.1999 року, Свідки Єгови є релігійною організацією, що включена до Переліку релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовий обов`язок включає:

підготовку громадян до військової служби;

приписку до призовних дільниць;

прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу;

проходження військової служби;

виконання військового обов`язку в запасі;

проходження служби у військовому резерві;

дотримання правил військового обліку.

З копії довідки від 03 липня 2023 року № 2531 Релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні» вбачається, що ОСОБА_1 , народжений 8 лютого 1973 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 13 травня 1995 року є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні (а.с.5).

Позивачем було повідомлено відповідача 12.07.2023 року та 18.07.2023 року про те, що він має несумісні із військовою службою релігійні переконання.

У відповідь на звернення ОСОБА_1 , відповідачем направлено лист від 18.07.2023 року, яким зазначено про ненадання відстрочки для членів релігійних громад на підставі того, що ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію не передбачає відстрочку від призову по мобілізації за релігійними переконаннями; зазначено про неможливість застосування норм Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» у зв`язку із триваючою загальною мобілізацією на військову службу.

Позивачем, на спростування зазначеного, надано ухвалу Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2015 року (а.с. 17-20), згідно якої судом касаційної інстанції надано правову оцінку аналогічним доводам у кримінальній справі, де вказано, що такі доводи є необґрунтованими.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Постанова винесена з порушенням ст. 283 КУпАП.

Згідно вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Постанова №364 від 20.07.2023 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

Відповідно до ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об`єднаногоміського територіальногоцентру комплектуваннята соціальноїпідтримкислід стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 536 гривень 80 копійок.

Враховуючи викладене, керуючись на підставі ст.ст. 7, 210, 247, 283, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 77, 205, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Полтавськогооб`єднаного міськоготериторіального центрукомплектування тасоціальної підтримкипро скасуванняпостанови пронакладення адміністративногостягнення -задовольнити.

Постанову начальника Полтавського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Карабліна Сергія Івановича №364 від 20.07.2023 року

про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП - скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 536 гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду як суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони по справі:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Полтавський об`єднаний міський центр комплектування та соціальної підтримки, місцезнаходження 36039, м. Полтава, вул. Дмитра Коряка, буд. 4а, код в ЄДРПОУ 095155504.

Суддя: Е.М. Сініцин.