ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1926/24 Справа № 174/135/23 Суддя у 1-й інстанції - Борцова А.А. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2024 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М.., Пищиди М.М.,

за участю секретаря Лопакової А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

та зазустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача банківських послуг

за апеляційноюскаргою акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

27 лютого 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 23.09.2014, чим підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua,складає міжним табанком договірпро наданнябанківських послуг.При цьомувідповідач бувознайомлений зУмовами таправилами наданнябанківських послуг,що діялистаном намомент підписанняанкети-заяви,що підтверджуєтьсяпідписом відповідачау анкеті-заяві.Заявою відповідачапідтверджується тойфакт,що вінбув повністюпроінформований проумови кредитуванняв АТКБ «Приватбанк»,які булинадані йомудля ознайомлення.Банком відкритовідповідачу кредитнийрахунок тавстановлено початковийкредитний ліміт,який вподальшому булозбільшено до50000,00грн.Для користуваннякредитним картковимрахунком відповідачотримав кредитнукарту.Таким чином,банк своїзобов`язання задоговором виконавв повномуобсязі,а саменадав відповідачуможливість розпоряджатисякредитними коштамина умовахпередбачених договоромта вмежах встановленогокредитного ліміту.Відповідно доумов договору,а самезгідно п.2.1.1.5.5.договору відповідачзобов`язався погашатизаборгованість закредитом,відсотками зайого використання,по перевитратіплатіжного ліміту,а такожоплачувати комісіїна умовах,передбачених договором,слідкувати завитратами коштівв межахплатіжного лімітуз метоюзапобігання виникненняовердрафту,згідно п.2.1.1.5.7.договору,а уразі невиконаннязобов`язань задоговором,у відповідностідо п.2.1.1.5.6на вимогубанку виконатизобов`язання зповернення кредиту,оплати винагородибанку.Відповідач ненадав своєчаснобанку грошовікошти дляпогашення заборгованостіза кредитнимдоговором тастаном на04.01.2023має заборгованістьу розмірі62106,36грн,з яких:50374,02грн -заборгованість закредитом;11732,34грн -заборгованість завідсотками закористування кредитом.Просять стягнутиз відповідачавказану заборгованістьза кредитнимдоговором тапонесені нимисудові витратив розмірі2684,00грн. (а.с.2-5).

24 березня 2023 року ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву, вказуючи, що він є споживачем банківських послуг, які надає йому відповідач, але не отримував від АТ КБ «Приватбанк» кошти за кредитним договором, які банк просить стягнути з нього, а ці кошти були зняті з кредитного рахунку (відкритого банком на його ім`я) без його згоди внаслідок шахрайства.

Так, 24.05.2022, близько 6.30 год., він зайшов у мобільний додаток «Приват24» і побачив інформацію, що 24.05.2022 з кредитної картки на його ім`я в АТ КБ «Приватбанк» з рахунку НОМЕР_1 невідомі особи перевели на невідомий йому рахунок трьома платіжками (транзакціями): 24 999,00 грн, 24 000, 00 грн, 400,00 грн. Після отримання цієї інформації він одразу зателефонував на номер 3700 працівникам відповідача і повідомив про зняття коштів з кредитної карки невідомими особами без його згоди на це. В банку підтвердили цю інформацію та додатково повідомили йому, що вказані кошти були перераховані через «Monobank» - українська програма для інтернет-банкінгу, яка працює за банківською ліцензією «Універсал Банку». В свою чергу він нікому конфіденційних даних про банківський рахунок не надавав, а тому в діях невідомих йому осіб вбачалися ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Про вказане кримінальне правопорушення він 24.05.2022 повідомив відділення поліції № 4 Кам`янського РУП ГУНП у Дніпропетровській області.

24.05.2022 реєстратором начальником сектору дізнання зазначеного відділу поліції Сайгаченко Є.Д. відомості, викладені в його повідомленні про вчинення кримінального правопорушення, були внесені до ЄРДР за № 12022046150000026 за правовою кваліфікацією ч.1 ст.190 КК України, яка в подальшому була змінена на ч.3 ст.190 КК України та він визнаний потерпілим.

В свою чергу, після його звернення до посадових осіб банку, з`ясувалось, що вищезазначені кошти, якими заволоділи невідомі йому особи шляхом шахрайства, рахуються відповідачем як його заборгованість за отриманим кредитом та на них нараховуються відсотки, що змусило його подати письмову заяву від 05.08.2022 на ім`я керівника банку, в якій він зазначив що відмовляється сплачувати на користь банку вищезазначені кошти та нараховані відсотки, враховуючи те, що він не допускав дій чи бездіяльності, що призвели до втрати, незаконного використання ПІН коду або іншої інформації, яка надала змогу шахраям ініціювати платіжні операції з кредитної картки відкритої на його ім`я в банку, що виключає покладення на нього відповідальності за здійснення платіжних операцій та не надає права АТ КБ «Приватбанк» вважати суму 50 399,00 грн його кредитним боргом та нараховувати на нього відсотки.

Однак, відповідач вищезазначене проігнорував і звернувся з позовом до суду про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг у розмірі 62 106,36 грн. Вважає, що ці дії відповідача порушують його права споживача банківських послуг, приймаючи до уваги наступне. Так, він дійсно підписав анкету-заяву від 23.09.2014 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. Однак вказану заяву неможливо визнавати укладеним між ним та відповідачем кредитним договором, який в письмовій формі не укладався, в тому числі, по сплаті відсотків за користування кредитом.

Водночас, якщо навіть вважати, що такий договір був укладений, то він не повинен повертати кошти, які були 24.05.2022 отримані внаслідок шахрайських дій з кредитного рахунку відкритого на його ім`я в банку невідомими особами, оскільки відповідно до ст.1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Положеннями ч.3 ст.1092 ЦК України передбачено, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього кодексу та закону. В свою чергу, розпоряджень банку щодо списання коштів 24.05.2022 він не надавав.

У його випадку відповідач без будь-яких доказів його вини (втрата, сприяння ним незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації від його імені), в тому, що саме він ініціював перерахування кредитних коштів 24.05.2022 з рахунку, відкритого на його ім`я, незаконно поклав обов`язок повернення цих коштів на нього, водночас нарахував йому відсотки за користування вказаними коштами, які він не отримував і якими не користувався. Таким чином, в порядку захисту його прав споживача банківських послуг суд має право скасувати вищезазначену заборгованість незаконно нараховану йому відповідачем.

Просить скасувати нараховану йому заборгованість за рахунком (банківською карткою) № НОМЕР_2 відкритим його ім`я, за користування використаним кредитним лімітом (з урахуванням основного боргу, відсотків та інших штрафних санкцій), що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) без його згоди 24 травня 2022 року та судові витрати за даною заявою (а.с.120-122).

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 27.04.2023 зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача банківських послуг прийнято до розгляду. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Постановлено розглядати справу у загальному позовному провадженні, сторонам роз`яснені їх процесуальні права та обов`язки (а.с.134-135).

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2023 року в задоволенні первісного позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Судові витрати покладено на позивача. Зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача банківських послуг задоволено. Скасовано нараховану ОСОБА_1 заборгованість за рахунком (банківською карткою) № НОМЕР_2 відкритим його ім`я, за користування використаним кредитним лімітом (з урахуванням основного боргу, відсотків та інших штрафних санкцій), що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) без його згоди 24 травня 2022 року в розмірі 51 326,00 грн (п`ятдесят одна тисяча триста двадцять шість гривень 00 копійок) з урахуванням комісії. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави 1073,60 грн судового збору (а.с.202-210).

Не погодившись із рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у зустрічному позові та задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі (а.с.216-221).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першоїінстанції встановлено,що на підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору та досягнення згоди щодо істотних умов цього договору, позивачем за первісним позовом надано до суду завірену копію анкети-заяви відповідача про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 23.09.2014, в якій зазначено особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, серію та номер паспорта, адресу проживання, номер засобів зв`язку та з якої слідує, що відповідач підтвердив, та погоджується із тим, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг (а.с.54).

На підтвердження досягнення згоди щодо істотних умов цього договору між сторонами, позивачем також надано копію паспорту споживчого кредиту (а.с.55-59).

До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.60) та копію Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.61-86).

Відповідно до копії довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки з 23.09.2014 по 26.12.2022 змінювався кредитний ліміт по картці НОМЕР_3 (а.с.18), надавались кредитні картки за підписаним кредитним договором (а.с.19) та відповідно до виписки по картковому рахунку відбувався рух коштів по картці (а.с.20-53).

На підтвердження розміру заборгованості відповідача ОСОБА_1 позивачем за первісним позовом надано розрахунок заборгованості з якого вбачається, що станом на 30.06.2019 (а.с.7-11) останній мав заборгованість у розмірі 1 378,13 грн та яка у подальшому змінюється по періодам та станом на 04.01.2023 становить 62 106,36 грн, з яких: 50 374,02 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11 732,34 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.12-17).

Факт зняття грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 24.05.2022, тобто в день несанкціонованого зняття коштів, підтверджується копією виписки по картці/рахунку НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00009603830 від 23.09.2014 за період 01.05.2022 -26.05.2022, відповідно до якої 24.05.2022 здійснено операції по переказу коштів в розмірі 400,00 грн, 24 000,00 грн та 24 999,00 грн (а.с.124).

Факт звернення позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 24.05.2022 до відділення поліції № 4 Кам`янського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення підтверджується витягом з кримінального провадження № 12022046150000026 від 24.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, згідно з яким розпочато досудове розслідування по факту того, що 24.05.2022 невстановлена особа, шляхом обману заволоділа грошовими коштами, належними ОСОБА_1 на суму 50 910,00 грн (а.с.123).

13.06.2023 начальником сектору дізнання зазначеного відділу поліції Сайгаченко Є.Д. клопотання ОСОБА_1 про проведення слідчих дій, допиту його в якості потерпілого, визнання потерпілим, витребування з АТ КБ «Приватбанк» інформації про банківську картку залишено без задоволення, з тих підстав, що ці слідчі дії вже проведені (а.с.126).

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги та відмовляючи у первісних позовних вимогах суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 заперечує факт передачі стороннім особам пін-коду картки № НОМЕР_2 за Договором № б/н від 23.09.2014 та зняття ним грошових коштів в розмірі 51 326,00 грн (з урахуванням суми комісій), а будь-яких достатніх та допустимих доказів того, що відповідач за первісним позовом своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, здійснені по вищевказаному рахунку 24.05.2022, позивачем за первісним позовом та відповідачем за зустрічним позовом суду не надано, як і не доведено факт особистого ініціювання їх переказу на інший картковий рахунок відповідачем, ці твердження представника позивача за первісним позовом базуються виключно на припущеннях, тому підстави для стягнення з відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 23.09.2014 у розмірі 62 106,36 грн, відсутні, а у задоволенні первісного позову слід відмовити за недоведеністю заявлених вимог, зустрічний позов задовольнити у повному обсязі, зобов`язавши відповідача за зустрічним позовом скасувати нараховану позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 заборгованість за рахунком в розмірі 51 326,00 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про платіжні послуги» (далі Закон), банки, небанківські надавачі платіжних послуг зобов`язані організувати та забезпечити належне функціонування системи корпоративного управління, системи внутрішнього контролю та належне управління ризиками з урахуванням особливостей виду діяльності, бізнес-моделі, характеру і видів послуг, які вони надають, ризиків, притаманних такій діяльності, а також особливостей, встановлених законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг, законами з питань діяльності господарських товариств та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно ч.ч.1,3ст.29Закону, надання платіжних послуг (у тому числі виконання окремих або разових платіжних операцій, відкриття та обслуговування рахунків тощо) здійснюється на підставі договору, що укладається між надавачем платіжних послуг та користувачем відповідно до вимог законодавства, на узгоджених сторонами умовах. У разі виникнення неоднозначного тлумачення прав та обов`язків сторони за договором за участю споживача платіжних послуг такі права та обов`язки тлумачаться на користь такого споживача.

Згідно п.39 ч.1 ст.1 Закону, неакцептована платіжна операція - платіжна операція, виконана надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника (крім примусового списання (стягнення) або після відкликання такої згоди.

Відповідно до ч.ч.1,4,5 ст.42 Закону, надавач платіжних послуг платника зобов`язаний отримати згоду платника на виконання кожної платіжної операції, крім випадків, передбачених цим Законом. Платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання. Якщо немає згоди платника на виконання платіжної операції - така операція вважається неакцептованою, якщо інше не передбачено цим Законом. Надавач платіжних послуг платника за виконання неакцептованих платіжних операцій несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.66 Закону, банки та небанківські надавачі платіжних послуг зобов`язані затвердити та дотримуватися внутрішніх правил щодо ефективного зниження та контролю за операційними ризиками, кіберризиками та ризиками безпеки, пов`язаними з наданням платіжних послуг (виконанням платіжних операцій).

Під кіберризиком для цілей цієї частини розуміється ризик виникнення внаслідок реалізації кіберзагроз збитків та/або додаткових втрат банків, інших осіб, які здійснюють діяльність на ринках фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, операторів платіжних систем та/або учасників платіжних систем, технологічних операторів платіжних послуг.

Зазначені правила мають також містити процедури забезпечення безпеки виконання платіжних операцій, вжиття заходів з ідентифікації помилкових та неналежних платіжних операцій (суб`єктів таких платіжних операцій) та заходів із запобігання або припинення таких платіжних операцій, реагування на інциденти безпеки, здійснення моніторингу та ведення бази даних операційних інцидентів, кіберінцидентів та інцидентів безпеки, пов`язаних з наданням платіжних послуг (виконанням платіжних операцій).

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.67 Закону, надавачі платіжних послуг зобов`язані запровадити систему захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання. Система захисту інформації має забезпечувати цілісність, конфіденційність, доступність та простежуваність інформації, що формується, обробляється, передається та зберігається під час виконання платіжних операцій, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України. Надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати встановлені законодавством вимоги щодо захисту інформації. У разі виявлення порушень законодавства щодо захисту інформації, що містять ознаки вчинення злочину, надавачі платіжних послуг зобов`язані повідомити про це відповідні правоохоронні органи.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.68 Закону, електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою. Під час виконання автентифікації надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати вимоги Національного банку України щодо захисту конфіденційності та цілісності індивідуальної облікової інформації користувачів. Надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій). Надавачі платіжних послуг зобов`язані розробити та застосовувати елементи посиленої автентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних автентифікації. Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов`язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача.

Згідно зі ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами між клієнтом та банком. Банк зобов`язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів клієнта банку.

Відповідно до правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду України № 6-71цс15 від 13 травня 2015 року, № 202/10128/14-ц від 23 січня 2018 року, № 758/7327/14-ц від 01 лютого 2018 року, № 592/2386/16-ц від 12 лютого 2018 року, в яких досліджувалися питання щодо стягнення з банківської установи на користь споживача (позивача) безпідставно списаних коштів з карткового рахунку, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

У Постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2021 року по справі № 711/11121/18, Суд також зробив висновок про необхідність встановлення обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Суд також дійшов висновку, що у зв`язку з неправомірним, без волевиявлення позивача, збільшенням кредитного ліміту, переказом грошових коштів на іншу картку через IVR-меню та зняттям готівки в банкоматах суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги про зобов`язання банку припинити нарахування відсотків, пені, щомісячних платежів та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення спірних операцій (транзакцій), та відновити залишок коштів на картковому рахунку до того стану, в якому він був перед виконанням спірних фінансових операцій.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч.ч.1,3 ст.1068 ЦК України, банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Відповідно доч.1ст.1071ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Відповідно до ст.1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку їх здійснення покладається як на банк, так і на користувача такого засобу, однак на останнього така відповідальність може бути покладена у разі доведення, що саме його дії чи бездіяльність призвели до втрати, незаконного використання належної йому інформації, яка дає змогу ініціювати відповідні платіжні операції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПРИВАТБАНК», де на його ім`я відкрито кредитний рахунок № НОМЕР_2 . 24.05.2022, близько 06.30. год., він через мобільний додаток «Приват24» отримав інформацію, що з його кредитної картки невідомі особи перевели на невідомий рахунок трьома транзакціями грошові кошти в розмірі 24 999,00 грн, 24 000,00 грн та 400,00 грн, про що він одразу повідомив працівників банку та заявив вимогу про блокування всіх відкритих на його ім`я рахунків, і таким чином, невідкладно повідомив банк про платіжні операції, що ним не виконувались.

В постанові Верховного суду від 26 липня 2023 року у справі № 759/23568/20 зазначено: «Отже, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втрати, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності».

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що ОСОБА_1 заперечує факт передачі стороннім особам пін-коду картки № НОМЕР_2 за Договором № б/н від 23.09.2014 та зняття ним грошових коштів в розмірі 51 326,00 грн (з урахуванням суми комісій), а будь-яких достатніх та допустимих доказів того, що відповідач за первісним позовом своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, здійснені по вищевказаному рахунку 24.05.2022, позивачем за первісним позовом та відповідачем за зустрічним позовом суду не надано, як і не доведено факт особистого ініціювання їх переказу на інший картковий рахунок відповідачем, ці твердження представника позивача за первісним позовом базуються виключно на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги Банку дублюють доводи його заперечень проти позову позивача у цій справі у суді першої інстанції, яким останній вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію Банку, як відповідача у цій справі, яку він та його представник вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою, ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.

Посилання вапеляційній скарзіна судовупрактику ВерховногоСуду заучастю іншихпозивачів вінших справах,фактичні обставинияких різняться із фактичними обставинами цієї справи, не має преюдиційного значення для вирішення цієї справи судом.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.

За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування Банку, як відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Банк та його представник не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача та, відповідно, у спростування позову позивача у цій справі в частині його задоволення.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги Банку.

Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та Банком, як відповідачем, апеляційному суду не надані.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: