Справа № 752/1822/20

Провадження № 2/752/541/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 грудня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання Давиденко С.Р.,

представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Чередника С.В.

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Богданова В.В.

у місті Києві, в приміщенні суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мужук Анна Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна, Голосіївський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві про встановлення факту батьківства та визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

28.01.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про встановлення факту батьківства та визнання права власності на спадкове майно до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мужук А.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова О.Я., Голосіївський районний у місті Києві ВДРАЦС ГТУЮ у м. Києві.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачкою зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був її біологічним батьком. В день смерті батька відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 , що належала померлому на праві приватної власності на підставі свідоцтва НОМЕР_5 від 20.09.1994 року. Спірна квартира складається з двох кімнат, житловою площею 30, 1 кв.м. та загальною 57, 9 кв.м.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. 10.10.2019 року винесено постанову про відмову у прийнятті спадщини за законом ОСОБА_1 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у зв`язку з неподанням документів, які б підтверджували родинні відносини з померлим.

17.01.2020 року нею ж подано заяву про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мужук А.В., оскільки саме цим нотаріусом 18.10.2019 року відкрито спадкову справу № 6/2019 за заявою рідного брата померлого - ОСОБА_2 , який є відповідачем у справі.

Так, між нею та її рідним дядьком ОСОБА_2 виник спір з приводу спадкового майна, а тому виникла необхідність встановити факт батьківства між нею та померлим ОСОБА_3 .

Її батьки, а саме мати ОСОБА_4 та батько ОСОБА_3 познайомилися навесні 1985 року в Криму, між ними зав`язалися відносини інтимного характеру. Батьком ОСОБА_3 проживав у м. Києві, однак працював у Криму водолазом. Вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Євпаторія, АРК. Однак, батько не хотів одружуватися з її мамою, своїм батькам про неї не розповів, а тому її мама образилася на нього і у свідоцтві про її народження відомості про батька зазначила на підставі ст. 55 КпШС, тобто зі слів матері ОСОБА_5 . Згодом ОСОБА_3 почав знову часто приїздити до них з мамою, вони проживали разом, але офіційно шлюб так і не зареєстрували. Однак, батько ОСОБА_3 визнав її, як свою дочку одразу після її народження, повідомив про неї друзям, брату. Часто писав листи, надсилав вітальні листівки, кошти. Вона з мамою приїжджала до батька у м. Київ у 1995-1997 роках, а з літа 2001 року вона почала сама приїжджати до батька в гості. Після закінчення школи у 2003 році, батько запропонував їй переїхати жити до нього у м. Київ, на що вона погодилася. Її мама на той час померла. Так, з 2003 року по 2015 рік вона проживала з батьком у спірній квартирі та була зареєстрована у цій же квартирі. Навесні 2015 року вона вийшла заміж і переїхала жити до чоловіка, а влітку 2016 року виїхала на роботу до Німеччини. Однак, зв`язок з батьком підтримувала через Вайбер, бачилися вони двічі на рік, коли вона приїздила додому. У червні 2018 року батько приїздив до неї в гості до Німеччини. Востаннє вони бачилися у січні 2019 року. Розмовляли востаннє наприкінці липня 2019 року, батько повідомив, що збирається на відпочинок до моря, а тому його відсутність на зв`язку сприйняла як тимчасову через відпочинок. Крім того, в той період вона була вагітною, також потребувала додаткового часу для відпочинку, тому дуже часто спілкуватися не могла. Однак, після того, як вона зрозуміла, що батько не проглянув фото онука у Вайбер і не привітав його з днем народження, попросила матір свого чоловіка, навідати батька за місцем проживання. За таких обставин дізналася про раптову смерть батька, займалася його похованням. Вона ж повідомила про смерть ОСОБА_3 всіх родичів, в тому числі, і відповідача. Останній, зайшов до квартири померлого, хоча та була опечатана, забрав речі, які вважав за потрібне і повідомив їй, що не знає її і що вона не є дочкою його брата.

Просила встановити, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) був її батьком; внести зміни до актового запису № 440 складеного 05 квітня 1986 року ВРАЦС Євпаторійського МУЮ АРК про народження ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 щодо даних про:

по батькові - змінити дані про по батькові « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », батько - змінити дані про батька « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_3 »; визнати за нею право власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом; стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

03.02.2020 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначеного підготовче засідання.

07.02.2020 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

13.03.2020 року до суду надійшов відзив на позов від відповідача ОСОБА_2 , відповідно до змісту якого останній не визнав заявлені до нього вимоги, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач зазначив, що позивачкою не надано суду жодних доказів, що його померлий брат ОСОБА_3 був її батьком.

29.07.2020 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про задоволення клопотання представника позивачки та призначення посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, провадження у справі зупинено.

22.01.2021 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. постановлено ухвалу про відновлення провадження у справі.

06.04.2021 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про витребування матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3

16.09.2022 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про залишення без задоволення клопотання представника позивачки про призначення у справі посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, а також про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду.

16.01.2023 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. постановлено ухвалу про призначення судового засідання у справі в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів позивачкою, за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення.

09.05.2023 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про залишення без задоволення клопотання представника позивачки про призначення у справі посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи.

03.10.2023 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про виправлення описки в ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва від 09.05.2023 року, виклавши резолютивну частину ухвали в наступній редакції «…у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, залишити без задоволення».

Будучи присутнім у судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Чередник С.В. підтримав заявлені вимоги з зазначених у позовній заяві підстав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Богданов В.В. заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні.

Треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мужук А.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова О.Я., Голосіївський районний у місті Києві ВДРАЦС ГТУЮ у м. Києві у судовому засіданні відсутні, направили до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Врахувавши думку учасників судового розгляду справи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог до ОСОБА_2 , з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Євпаторія, АРК. Її батьками у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 , що видано 26.10.2016 року повторно ВРАЦС Євпаторійського МУЮ АРК (Подільський районний у місті Києві ВДРАЦС ГТУЮ у місті Києві) зазначено: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 8).

Місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 9).

Квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , що підтверджується приватизаційним платіжним дорученням № 11893 від 09.11.1994 року, приватизаційним майновим сертифікатом серії НОМЕР_6 від 23.02.1994 року, свідоцтвом про право власності на житло від 15.09.1994 року, технічним паспортом на квартиру (т. 1, а.с. 14, 15, 16, 17-18).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серї НОМЕР_2 виданим 07.10.2019 року відділом державної реєстрації смерті ГТУЮ у місті Києві (т. 1, а.с. 191).

З заявами про прийняття спадщини за законом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мужук А.В. звернулися ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), який є рідним братом померлого ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ), яка зазначає, що є дочкою останнього (т. 1, а.с. 188, 210). Приватним нотаріусом 18.10.2019 року відкрито спадкову справу за № 6/2019, номер у Спадковому реєстрі 64914114 (т. 1, а.с. 202).

Крім того, ОСОБА_1 10.10.2019 року зверталася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смолянінової О.Я. з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , однак приватни нотаріусом винесено постанову про відмову у прийнятті спадщини за законом, з тих підстав, що ОСОБА_1 не надано документів, які б підтверджували родинні відносини з померлим (т. 1, а.с. 26).

За правилами ст. ст. 1216, 1217, 1218, 1220, ч. ч. 1, 2 ст. 1258, ст. ст. 1261, 1262 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; спадщина відкривається внаслідок смерті особи, або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою; спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 ЦК України; у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки; у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

ОСОБА_2 є спадкоємцем другої черги, а ОСОБА_1 , яка зазначає, що є дочкою померлого ОСОБА_3 - спадкоємцем першої черги. Відповідач не визнає позивачку дочкою свого брата, зазначає, що відсутні будь-які докази, що доводять цей факт.

У зв`язку з зазначеним вище між сторонами виник спір про право на спадкове майно і, як наслідок, необхідність встановлення факту батьківства між ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_3 .

Звертаючись до суду з позовом, в обґрунтування позовних вимог про встановлення факту батьківства та визнання права власності на спадкове майно позивачкою зазначено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був її біологічним батьком. Її батьки, а саме мати ОСОБА_4 та батько ОСОБА_3 познайомилися навесні 1985 року в Криму, між ними зав`язалися відносини інтимного характеру. Батьком ОСОБА_3 проживав у м. Києві, однак працював у Криму водолазом. Вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Євпаторія, АРК. Однак, батько не хотів одружуватися з її мамою, своїм батькам про неї не розповів, а тому її мама образилася на нього і у свідоцтві про її народження відомості про батька зазначила на підставі ст. 55 КпШС, тобто зі слів матері ОСОБА_5 . Згодом ОСОБА_3 почав знову часто приїздити до них з мамою, вони проживали разом, але офіційно шлюб так і не зареєстрували. Однак, батько ОСОБА_3 визнав її, як свою дочку одразу після її народження, повідомив про неї друзям, брату. Часто писав листи, надсилав вітальні листівки, кошти. Вона з мамою приїжджала до батька у м. Київ у 1995-1997 роках, а з літа 2001 року вона почала сама приїжджати до батька в гості. Після закінчення школи у 2003 році, батько запропонував їй переїхати жити до нього у м. Київ, на що вона погодилася. Її мама на той час померла. Так, з 2003 року по 2015 рік вона проживала з батьком у спірній квартирі та була зареєстрована у цій же квартирі. Навесні 2015 року вона вийшла заміж і переїхала жити до чоловіка, а влітку 2016 року виїхала на роботу до Німеччини. Однак, зв`язок з батьком підтримувала через Вайбер, бачилися вони двічі на рік, коли вона приїздила додому. У червні 2018 року батько приїздив до неї в гості до Німеччини. Востаннє вони бачилися у січні 2019 року. Розмовляли востаннє наприкінці липня 2019 року, батько повідомив, що збирається на відпочинок до моря, а тому його відсутність на зв`язку сприйняла як тимчасову через відпочинок. Крім того, в той період вона була вагітною, також потребувала додаткового часу для відпочинку, тому дуже часто спілкуватися не могла. Однак, після того, як вона зрозуміла, що батько не проглянув фото онука у Вайбер і не привітав його з днем народження, попросила матір свого чоловіка, навідати батька за місцем проживання. За таких обставин дізналася про раптову смерть батька, займалася його похованням. Вона ж повідомила про смерть ОСОБА_3 всіх родичів, в тому числі, і відповідача. Останній, зайшов до квартири померлого, хоча та була опечатана, забрав речі, які вважав за потрібне і повідомив їй, що не знає її і що вона не є дочкою його брата.

Зазначені вище обставини, а саме те, що ОСОБА_3 вважав ОСОБА_1 своєю дочкою підтверджуються численними листами, листівками, що додані позивачкою до матеріалів справи. Переписка між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 тривала значний проміжок часу, носила постійний характер. Зі змісту листів, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 цікавився життям ОСОБА_1 , як батько, називав її дочкою, розповідав про своє життя, родичів, запрошував до себе додому в Київ, вітав зі святами (т. 1, а.с. 27, 28, 29, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64).

Судом також було допитано свідків зі сторони позивачки, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Всі перелічені вище свідки показали суду, що померлий ОСОБА_3 вважав ОСОБА_1 своєю дочкою ще з раннього дитинства останньої, їздив до неї в АРК, допомагав коштами, запрошував до себе в гості, а з 2003 року батько та дочка проживали разом в квартирі АДРЕСА_1 . Покійний ОСОБА_3 планував залишити заповіт на ім`я ОСОБА_1 на зазначену вище квартиру, але не встиг, оскільки раптово помер у віці 56 років. Свідки також повідомили, що покійний мав складні та напружені стосунки з відповідачем ОСОБА_2 (т 2, а.с. 43-65).

Крім того, позивачкою в ході розгляду справи було заявлено клопотання про призначення у справі посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи. Зазначене клопотання задоволено судом.

Однак, експертною установою матеріали справи повернуто без виконання у зв`язку з ненадходженням біологічних зразків померлого для молекулярно-генетичної експертизи.

30.09.2021 року адвокат Богдан О.О., діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 , повторно заявила про призначення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства та визнання права власності на спадкове майно посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, на вирішення якої просила поставити питання: чи являється ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і похований на кладовищі села Переселення Кагарлицького району Київської області, вулиця Українки, біологічним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженки м. Євпаторія АРК?

Просила також доручити службовій особі - голові Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області в разі отримання дозволу близьких родичів відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України «Про поховання та похоронну справу» здійснити ексгумацію - підйом трупу з могили ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та похований на кладовищі села Переселення Кагарлицького району Київсьої області, у присутності судово-медичного експерта Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, яким можуть бути вилучені зразки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень та двох свідків. У разі необхідності труп може бути доставлений до експертного закладу для проведення експертизи. Про проведену дію скласти акт (протокол) за участі двох незаінтересованих свідків. Після проведення ексгумації і необхідних досліджень здійснити поховання в тому самому місці з приведенням могили у попередній стан.

Також просила зобов`язати відповідача ОСОБА_2 протягом 10 днів з дня набрання ухвалою чинності надати суду письмову заяву про надання своєї згоди або незгоди на проведення ексгумації трупа ОСОБА_3 .

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Богданов В.В. подав до суду відзив на заяву про призначення посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, яким повідомив суд про заперечення відповідача щодо призначення такої експертизи. В обгрунтування своєї позиції, представник відповідача послався на те, що призначена ухвалою суду від 29.07.2020 року посмертна судово-медична молекулярно-генетична експертиза не була проведена по причині відсутності правового обгрунтування порядку проведення ексгумації трупа у цивільному процесі, як наслідок зразки не були відібрані. З повторним клопотанням представника позивачки про призначення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи з метою отримання доказів батьківства між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не погоджується також і з тих підстав, що за відсутності відповідної санкції прокурора ексгумація трупа в цивільному процесі буде незаконною. Процедура ексгумації в цивільному процесі не регламентована жодним нормативним документом та відсутня інструкція з відбору зразків саме для такої експертизи, тому дана дія буде мати ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 297 КК України. Представник відповідача також посилався на те, що відповідно до Правил проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.07.1995 року за № 252/788, судово-медична експертиза (дослідження) речових доказів у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи, а також судово-медична експертиза на підприємницьких засадах проводиться згідно з Законом України «Про судову експертизу», процесуальним законодавством, іншими законодавчими актами, Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, даними Правилами та затвердженими нормативними документами Міністерства охорони здоров`я України. Експертизи у відділенні проводяться з метою встановлення наявності і групової належності об`єктів людського походження (крові, виділень, волосся, кісток тощо) встановлення батьківства, материнства та підміни дітей, з використанням спеціальних методів, методик, а також знань у галузі судової медицини. Експертиза у відділенні проводиться на підставі постанови особи, яка проводить дізнання, слідчого, за санкцією прокурора, за ухвалою суду, а також за направленням судово-медичних експертів інших структурних підрозділів бюро, які проводять експертизу у справі. З огляду на зазначені вище доводи, представник відповідача стверджував, що відбір зразків можливо проводити у відділенні експертного закладу та лише за обов`язковою санкцією прокурора. Тому у випадку проведення ексгумації трупа з порушенням процедури, яка встановлена діючим законодавством, вони змушені будуть звернутися до правоохоронних органів з метою притягнення винних до кримінальної відповідальності. Просив у задоволенні клопотання про призначення посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи у присутнім у підготовчому засіданні, підтримав позицію свого представника - адвоката Богданова В.В. щодо відсутності законних підстав для призначення у справі посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи.

Відповідно до положень ЦПК України, останніми не передбачено порядок проведення в межах цивільного судочинства посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, відповідно не врегульовані питання ексгумації та відібрання необхідних біологічних матеріалів від тіла померлого.

У той же час, правилами ч. 9 ст. 10 ЦПК України встановлено, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

На вирішення суду поставлено питання щодо призначення в межах розгляду цивільної справи заяви сторони позивача про призначення посмертної судово-медичної молекулярно генетичної експертизи щодо вирішення питання, чи може бути померла особа біологічним батьком позивачки у справі. Зазначене питання є предметом спору, підлягає з`ясуванню та перевірці доказами за результатами судового розгляду заявленого спору.

Представник позивачки, виконуючи обов`язок сторони у справі, надання суду належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, які вказані, як підстави для позову, заявила про намір подання суду доказу, а саме висновку судово-медичної та молекулярно-генетичної експертизи, що може бути проведено посмертно у зв`язку зі смертю особи про визнання якого біологічним батьком позивачки заявлено спір.

Правилами Закону України «Про поховання та похоронну справу» № 1102-IV від 10.07.2003 року визначено загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, врегульовано відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлено гарантії належного ставлення до тіла(останків, праху) померлого та збереження місця поховання.

В обгрунтування можливості забезпечення проведення посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи представник позивачки послалася на ч. 5 ст. 6 Закону України «Про поховання та похоронну справу», відповідно до якої у разі відсутності відповідного волевиявлення померлого вилучення у нього анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів здійснюється відповідно до закону.

Частиною 6 цієї ж статті Закону України «Про поховання та похоронну справу» встановлено, що повнолітня дієздатна фізична особа має право розпорядитися щодо передачі після смерті її тіла чи анатомічних матеріалів науковим або навчальним закладам, закладам охорони здоров`я. Рішення щодо передачі тіла чи анатомічних матеріалів померлого може бути прийнято другим з подружжя або одним з близьких родичів, якщо це не суперечить волевиявленню померлого.

За наявності заявленого спору щодо встановлення факту батьківства померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 по відношенню до позивачки ОСОБА_1 , бажання позивачки серед іншого і у спосіб призначення посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи підтвердити суду зазначені підстави для позову, при вирішенні питання щодо збирання матеріалів для проведення експертизи суд може керуватися правилами Закону України «Про поховання та похоронну справу».

На виконання вимог п. 3 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, у підготовчому засіданні 16.09.2022 року, головуючим було роз`яснено відповідачу ОСОБА_2 , що посмертна судово-медична молекулярно-генетична експертиза, про призначення якої просить суд представник позивачки, може бути проведена тільки за умови отримання від нього, як найближчого родича померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , дозволу на ексгумацію трупа останнього з метою відібрання біологічних зразків для дослідження експертами і надання відповіді на питання чи може бути померлий ОСОБА_3 біологічним батьком позивачки ОСОБА_1 .

Судом також було доведено до відома відповідача ОСОБА_2 наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені ст. 109 ЦПК України, зокрема, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Однак, відповідач ОСОБА_2 , який є рідним братом померлого ОСОБА_3 категорично заперечив у наданні дозволу на ексгумацію трупа останнього з метою відібрання біологічних зразків для надання на дослідження експертам, стверджував, що ці питання не врегульовані законом, що суд має самостійно вирішувати це питання.

Слід також зазначити, що відповідач після закриття підготовчого провадження у справі заявив клопотання про призначення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи щодо його споріднення з позивачкою.

Однак, судом зазначене клопотання залишено без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи.

Зі змісту статтей 76, 81 ЦПК України встановлено, що: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються в тому числі і висновками експертів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Правилами ст. 83 ЦПК України встановлено порядок подання доказів, зокрема відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву, а якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин , учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано, причини з яких доказ не може бути подано у визначений строк, докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до правил ст. 182 ЦПК України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

За даними матеріалів справи відповідач скористався правом подачі відзиву на позов 03.03.2020 року, будь-які заяви щодо неможливості подання доказів під час підготовки справи до судового розгляду від відповідача або ж його представника не надходили. У той же час, відповідач та його представник подавали суду письмові заперечення на клопотання представників позивачки щодо призначення та проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи з метою отримання доказів батьківства між померлим ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Приймали участь у розгляді цих клопотань у підготовчих засіданнях.

Отже, приймаючи до уваги, що відповідач та його представник не скористалися своїм правом заявити клопотання про призначення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 судово-медичної молекулярно-генетичної ДНК Експертизи, на вирішення якої поставити питання - чи являється відповідач спорідненим родичем позивачки на стадії підготовчого провадження у цій справі, зазначені відповідачем причини не заявлення такого клопотання у строки встановлені ЦПК України не можуть бути визнані судом поважними, оскільки не ґрунтуються на фактичних обставинах, а тому не є поважними, відповідно підстави для задоволення клопотання відповідача про призначення експертизи заявленого після закриття підготовчого провадження у суду відсутні.

Суд приходить до висновку, що інші надані у справі позивачкою докази є достатніми, допустимими, достовірними та належними для встановлення факту батьківства померлого ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 .

При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01.01.2004 року , необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

За правилами ст. 53 КпШС України, Походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір`ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського

стану. В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею

повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Так, додане позивачкою у справі листування з ОСОБА_3 , покази свідків вказують на те, що померлий визнавав ОСОБА_1 своєю дочкою, займався її вихованням та утриманням, певний період часу до її народження та після проживав з її матір`ю та вів спільне господарство. Крім того, відмова відповідача від надання згоди на проведення експертизи сприймається судом критично та, за правилами ст. 109 ЦПК України, визнає факт для встановлення якого позивачкою було заявлено клопотання про проведення посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, а саме факт того, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 був батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Позивачка ОСОБА_1 також просила визнати за нею право власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом.

За правилами ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Так, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку.

Враховуючи те, що станом на час звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , ОСОБА_1 мала перешкоди в оформленні права на спадщину у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджували б родинні відносини між нею та померлим, остання змушена була звернутися з такою вимогою до суду, одночасно з вимогою про встановлення факту батьківства.

Оскільки судом встановлено факт того, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 був батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , відповідно підлягає задоволенню і вимога про визнати за нею право власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

З огляду на вище викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мужук А.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова О.Я., Голосіївський районний у місті Києві ВДРАЦС ГТУЮ у м. Києві про встановлення факту батьківства та визнання права власності на спадкове майно, підлягають задоволенню судом.

За правилами ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись, ЦК України, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мужук Анна Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна, Голосіївський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві про встановлення факту батьківства та визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.

Встановити, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) був батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Внести зміни до актового запису № 440 складеного 05 квітня 1986 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Євпаторійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим про народження ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 щодо даних про:

по батькові - змінити дані про по батькові « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 »;

батько - змінити дані про батька « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_3 ».

Визнати за ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) право власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації/проживання - АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 930 (десять тисяч дев`ятсот тридцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя К.Г. Плахотнюк