ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/10692/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн"

на рішення Господарського суду міста Києва (суддя К.І. Головіна) від 28.02.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - О.М. Гаврилюк, судді: Б.О. Ткаченко, А.Г. Майданевич) від 25.07.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн"

до Державної казначейської служби України

про відшкодування моральної шкоди в сумі 1 900 000 грн 00 коп.

Учасники справи:

представник позивача - не з`явився,

представники відповідача - не з`явився.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 05.10.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - Відповідач) на користь Позивача 1 900 000 грн 00 коп. моральної шкоди.

1.2. Позовна заява мотивована завданням Позивачу шкоди на спірну суму незаконними діями державної влади, а саме незаконними рішеннями Господарського суду Миколаївської області, Південно-західного апеляційного господарського суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при розгляді справи № 915/1375/20, що порушують право Позивача на ефективний спосіб правового захисту порушеного права Позивача в національному органі.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1. 28.02.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2023) про відмову у задоволені позову.

2.2. Рішення судів мотивоване відсутністю підстав для стягнення з Відповідача заявленої до стягнення суми моральної шкоди, оскільки незгода Позивача із судовими рішеннями, ухваленими стосовно нього в іншій справі, з обґрунтуванням незаконності цих рішень, що не скасовані та набрали законної сили, або дій суду під час їх ухвалення, не може бути покладена в основу вимог у цій справі про відшкодування моральної шкоди, так як положення закону допускають можливість відшкодування шкоди, завданої діями, бездіяльністю суду, які не пов`язані зі здійсненням правосуддя та відправлення судочинства, а Позивач не довів незаконності судових рішень у справі № 915/1375/20. Також суди вказали, що Позивач не зазначив та не довів, в чому полягає моральна шкода на спірну суму, тоді як суд може лише здогадуватись про завдання шкоди діловій репутації Позивача, який, однак, не вказує та не наводить відповідні обставини та аргументи.

3. Встановлені судами обставини

3.1. У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебувала справа № 915/1375/20 за позовом ТОВ "РосКосметика" (правонаступником якого є Позивач) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про стягнення з Державної казначейської служби України моральної шкоди в сумі 1 200 000 грн 00 коп., завданої неправомірними діями Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, а також незаконними рішеннями Миколаївського окружного адміністративного суду і Одеського апеляційного адміністративного суду/П`ятого апеляційного адміністративного суду, ухваленими в адміністративній справі № 400/866/19. У справі № 915/1375/20 також вирішувалось питання про стягнення з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області витрат на правничу допомогу у сумі 12 300 грн 00 коп..

3.2. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.03.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 та постановою Верховного Суду від 16.11.2021, у задоволенні позову ТОВ "РосКосметика" у справі № 915/1375/20 було відмовлено.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1 17.10.2023 Позивач подав касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточнень, поданих на виконання вимог Суду про усунення недоліків касаційної скарги, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1 Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди при ухваленні оскаржуваних рішень:

- не застосували Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду";

- врахували висновки в постановах Верховного Суду, правовідносини у яких не є подібними із правовідносинами у цій справі, а також стосуються інших питань, які не мають відношення до питань, що розглядалися у цій справі;

- не застосували частину сьому статті 75 ГПК України, згідно з нормами якої не є обов`язковою для суду при вирішенні однієї справа правова оцінка, що була надана судом певному факту при розгляді іншої справи;

- неправильно застосували положення частини четвертої статті 236 ГПК України, вимогам якої оскаржувані рішення не відповідають, оскільки при виборі і застосуванні норми права у спірних правовідносинах суд має враховувати висновки, викладені в постановах Верховного Суду, однак не виконувати вказівки в цих постановах Верховного Суду;

- неправильно застосували положення частини другої статті 316 ГПК України, оскільки постанова касаційного суду не може містити вказівок для судів нижчих інстанцій про те, яка норма матеріального права має застосовуватись і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи;

- неправильно застосували положення частини другої статті 316 ГПК України, оскільки, посилаючись в оскаржуваних рішеннях на висновки в постановах Верховного Суду в інших справах щодо застосування частини шостої статті 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідні висновки в постановах Верховного Суду не є нормою права, а лише посиланням на вказану норму, а тому такий висновок не може підміняти або скасовувати цю норму і закон, зокрема, норму частини шостої статті 1176 ЦК України, а також Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду";

- не врахували виключну юрисдикцію Конституційного Суду тлумачити Закони України, тоді як Верховний Суд такого права не має;

- неправильно застосували положення статті 8 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, а не висновкам постанов Верховного Суду.

6. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо умов для відшкодування моральної шкоди, завданої судом

6.1 Суди встановили, що спір виник щодо моральної шкоди, завданої Позивачу, за його твердженням, незаконністю ухвалених щодо Позивача судових рішень в іншій справі.

6.2 В статті 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

6.3 Правовідносини з відшкодування шкоди також врегульовані положеннями ЦК України.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

6.4. Між тим зазначена Позивачем підстава для відшкодування шкоди (незаконність судових рішень, ухвалених в іншій справі - № 915/1375/20) не належить до вичерпного переліку випадків застосування статті 1176 ЦК України, наведеного у частині першій цієї статті ЦК України, а саме випадків: незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт; оскільки відповідні обставини не були встановлені ні у цій справі, ні у справі № 915/1375/20, незаконність ухвалених рішень в якій стверджує Позивач як матеріально-правову підставу для вимог про моральну шкоду у спірних правовідносинах

6.5. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

6.6. Суд зазначає, що саме за змістом позовних вимог та доведених сторонами належними і допустимими доказами обставин справи господарський суд здійснює правову кваліфікацію спірних правовідносин та визначає, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони").

6.7. Згідно з частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 цього ж Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

6.8. Застосовуючи положення статей 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17).

6.9. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 сформульовано також висновок про те, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Цими правовими нормами передбачено, зокрема, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язкова наявність інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. А тому необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (пункти 6.11-6.13).

6.4. У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою полягає в тому, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому природа такого зв`язку має бути пряма, тобто дії відповідача мають завдавати шкоду позивачеві як conditio sine qua non ("умова, без якої не може бути") (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19).

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, а також немайнова шкода, заподіяна юридичній особі, що полягає у втратах немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

6.5. Отже, для настання цивільно-правової відповідальності Відповідача за заподіяння Позивачеві моральної шкоди у цій справі Позивачу належить довести наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення (наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою), у той час як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

6.6. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (статті 13, 74 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що дотримання фундаментального принципу змагальності господарського судочинства забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібний висновок є усталеним і викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.01.2021 у справі № 915/646/18).

6.7. Між тим, не вдаючись до вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, або додаткової перевірки доказів, Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доводів Позивача дійшли правильних висновків про недоведення ним усієї обов`язкової сукупності елементів складу деліктного зобов`язання (зокрема незаконності судових рішень, що не скасовані і набрали законної сили, та шкоди (у т. ч. її розміру) та причинно-наслідкового зв`язку із діями/рішенням відповідача) у спірних правовідносинах відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України, а скаржник під час касаційного оскарження судових рішень у цій справі цих висновків не спростував.

6.8. Щодо правил та умов відшкодування моральної шкоди, завданої юридичній особі, то за загальним правилом відшкодування моральної шкоди, визначеним в статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

6.9. Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

За змістом наведеної норми зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

6.10. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

6.11. Визначення терміну "ділова репутація" наведено у пункті 11 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" від 14.12.2021 № 1953-IX (зі змінами та доповненнями), за змістом якої діловою репутацією є сукупність зібраної Регулятором документально підтвердженої інформації про фізичну або юридичну особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її діяльності вимогам законодавства, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про професійні та управлінські здібності фізичної особи.

6.12. Виходячи зі змісту положень статті 56 Конституції України, статей 11, 16, 23, 91, 201 ЦК України, визначення терміну "ділова репутація" наведеного у пункті 11 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", юридична особа, яка звертається до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, повинна довести факт спричинення їй немайнової шкоди внаслідок, зокрема, приниження її ділової репутації, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.11.2021 у справі № 915/1375/20, від 06.10.2022 у справі № 910/18745/21, від 09.03.2023 у справі № 910/17451/21).

6.13. Поряд з цим Суд зауважує: якщо позивач посилається на завдання шкоди внаслідок рішення, дії чи бездіяльності суду (як посилається Позивач у цій справі, пункт 1.2), слід враховувати, що Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскарження дій і бездіяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені (пункт 78-80 постанови від 08.05.2018 у справі № 521/18287/15-ц; пункти 62-64 постанови від 21.11.2018 у справі № 757/43355/16-ц).

6.14. Отже, порушене Позивачем питання про незаконність і необґрунтованість судових рішень у справі № 915/1375/20, які набрали законної сили і не скасовані (пункт 3.2), не підлягає розгляду і вирішенню у межах цієї справи: за позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої скаржнику.

Тому Суд погоджується з аналогічними мотивами в оскаржуваних судових рішеннях та відхиляє протилежні аргументи скаржника у відповідній частині (пункт 5.1).

6.15. Суд також відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.1) в тій частині, в якій він стверджує про необхідність застосування у спірних правовідносинах за аналогією Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", позаяк за висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17 цей закон врегульовує правовідносини відшкодування шкоди, завданої виключно громадянинові внаслідок незаконного притягнення його до відповідальності, його дія не розповсюджується на потерпілих осіб, зокрема юридичних, яким завдано шкоди внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури під час розслідування за заявою таких осіб (подібний за змістом висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 910/10399/18).

6.16. Таким чином доводи скаржника про наявність підстав для стягнення моральної шкоди у спірних правовідносинах, а також про наявність підстав для скасування як постанови апеляційного суду, так і рішення місцевого суду (про відмову у задоволенні позовних вимог) не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

6.17. З огляду на викладене, суди, відмовляючи в задоволенні вимог Позивача у цій справі, правильно виходили з відсутності підстав для відшкодування йому моральної шкоди, тому Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача 1 900 000 грн 00 коп. моральної шкоди, завданої, на думку Позивача, постановленням господарськими судами рішень, з якими Позивач не згодний, однак ці рішення не скасовані.

Отже висновки в оскаржуваних постанові апеляційного суду та рішенні суду першої інстанції зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.

6.18. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення суду першої інстанції підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

6.19. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 у справі № 910/10692/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді В.І. Картере

В.Я. Погребняк