ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2024 р. Справа№ 910/4964/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Смаголь А.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 23.01.2024,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця»

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 (повний текст складено 28.07.2023)

у справі №910/4964/21 (суддя М.О. Лиськов)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про розірвання Додатку 1-8 до Договору, визнання недійсними окремих частин правочину,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» (далі, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (із урахуванням заяви про зміну предмету позову) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі, відповідач) про розірвання Додатку 1-8 до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №2829451 від 25.02.2020 та визнання недійсними окремих частин правочину (господарської угоди), а саме пунктів 3.17., 7.2. Додатку 1-8 «Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника» до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №2829451 від 25.02.2020 зі змінами (повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43-40464329/2020-001 від 24.03.2020), укладеного між Акціонерним товариством «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» із погодженим замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами №40464329/2020-00007 від 26.08.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ «Українська залізниця» своїми діями, використовуючи своє домінуюче монопольне становище на ринку залізничних вантажоперевезень, шляхом пониження розміру стандартної ставки плати за використання вагонів перевізника, фактично нівелювало конкурентну перевагу ставки плати за послугу з використання вагону з узгодженими строками та обсягами, що надається в рамках Додатку 1-8 до Договору; Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та додатки до нього в частині встановлення додаткових підстав та видів відповідальності (штрафних санкцій, неустойок), визначення їх розміру та порядку застосування суперечать чинному законодавству та публічному порядку.

Історія справи, короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі №910/4964/21, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи вказані рішення, суди зазначили, що розірвання Додатку 1-8 до Договору на підставі статті 652 Цивільного кодексу України є неправомірним, оскільки позивачем не доведено наявності всіх чотирьох умов, передбачених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України. Крім того, за твердженням суду першої інстанції, позивачем не доведено факту порушення відповідачем умов договору, оскільки змінюючи вартість послуг (базову ставку плати за використання вагонів перевізника (Спл)) для інших клієнтів відповідача, які замовляли послуги на інших умовах договору, відповідач діяв у відповідності до умов договору, при цьому, в останнього відсутнє право чи обов`язок змінювати вартість послуг замовникам послуг за Додатком 1-8 до Договору.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсними окремих частин правочину, а саме, пунктів 3.17., 7.2. Додатку 1-8 «Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника» до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №2829451 від 25.02.2020 зі змінами (повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43-40464329/2020-001 від 24.03.2020) суди зазначили, що встановлена у пункті 3.17. Додатку 1-8 можливість перерахунку розміру оплати наданої послуги у випадку непогашення заборгованості у повному обсязі не є зміною ціни в договорі після його виконання, а зміною умов зобов`язання як наслідок невиконання замовником зобов`язання із здійснення оплати за перевезення у повному обсязі, що відповідає статті 611 Цивільного кодексу України.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2023 у даній справі задоволено частково касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро», рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі №910/4964/21 скасовано та направлено справу №910/4964/21 на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд дослідив висновки, зроблені судом касаційної інстанції у постановах, прийнятих у межах справ №910/6058/21, №910/19522/20, №910/16784/20, які є подібними за предметом, підставами позову та нормативно-правовим регулюванням до даної справи, та зазначив, що суди попередніх інстанцій у даній справі не дослідили належним чином всіх умов Договору та не встановили всіх обставин справи, не з`ясували питання відсутності/наявності підстав для застосування спеціальних норм для розірвання договору приєднання, що визначені частинами 2-3 статті 634 Цивільного кодексу України у контексті позовних вимог щодо розірвання додаткової угоди.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі №910/4964/21 позовні вимоги задоволено частково.

Розірвано Додаток 1-8 «Умови надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника» до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №2829451 від 25.02.2020 зі змінами (повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43-40464329/2020-001 від 24.03.2020), укладеного між Акціонерним товариством «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» із погодженим замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами №40464329/2020-00007 від 26.08.2020 року. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» судовий збір у сумі 2 270,00 грн.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що зібраними в матеріалах справи доказами підтверджується факт наявності істотної зміни обставин у правовідносинах сторін за Додатком 1-8 до Договору, що є правовою підставою для втручання суду у такі договірні відносини сторін шляхом застосування інституту clausula rebus sic stantibus, як виняток із принципу pacta sunt servanta, та розірвання на підставі приписів частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України Додатку 1-8 до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №2829451 від 25.02.2020.

Водночас, підстав для розірвання Додатку 1-8 до Договору згідно приписів частини 2 статті 634 Цивільного кодексу України суд у даному випадку не вбачає, адже має місце позбавлення позивача того, на що він розраховував в силу зміни істотних обставин саме після укладення правочину недобросовісною поведінкою відповідача, а не з безпосереднім приєднанням до визначених відповідачем умов надання послуг.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсними окремих частин правочину, а саме, пунктів 3.17., 7.2. Додатку 1-8 «Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника» до Договору перевезення, суд відмовив у її задоволенні з огляду на те, що позивачем усупереч нормам статей 203, 215 Цивільного кодексу України не доведено перед судом законних підстав для визнання названих пунктів недійсними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 28.08.2023 (про що свідчить поштовий ідентифікатор Укрпошти на конверті) Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог позивача та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- умови укладеного між АТ «Українська залізниця» та ТОВ «МНТ-Агро» договору не покладають на замовника обов`язок замовляти перевезення саме у вагонах АТ «Українська залізниця», а надають можливість замовляти перевезення також у інших вагонах інших власників;

- позивач, здійснивши замовлення послуги з перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника на умовах, визначених у Додатку 1-8 до Договору, самостійно прийняв на себе зобов`язання, передбачені вказаним додатком, та був достеменно обізнаний про право АТ «Українська залізниця» на односторонню зміну (зниження або підвищення) ставки плати за використання власних вагонів перевізника, передбачену умовами основного договору;

- позивач не скористався своїм правом ініціювати внесення змін до Договору, в тому числі до Додатку 1-8 (не направив жодних пропозицій/зауважень до договору в новій редакції у порядку, передбаченому пунктом 9.4. Договору);

- відсутні підстави для розірвання Додатку 1-8 до Договору, які визначені частинами 2, 3 статті 634 Цивільного кодексу України, оскільки право на розірвання договорів приєднання суттєво обмежене частиною 3 статті 634 Цивільного кодексу України відносно тих осіб, які приєдналися до договору приєднання у зв`язку зі здійсненням ними підприємницької діяльності, а позивач був повністю обізнаний з тим, на яких умовах він приєднався до Договору, в тому числі Додатку 1-8, погодився з ними та здійснив замовлення відповідної послуги відповідно до Додатку 1-8. Умови Додатку 1-8 до Договору не позбавляли позивача прав, які він мав, не виключали та не обмежували відповідальність сторін, також, Додатком 1-8 не встановлено будь-яких інших обтяжливих умов для позивача;

- відсутні перша, друга, третя та четверта умови, визначені частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, необхідні для розірвання договору на підставі даної статті;

- судом не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27.04.2023 у тотожній справі №910/20596/20, якою встановлено відсутність підстав для розірвання Додатку 1-8 до Договору як на підставі статті 652 Цивільного кодексу України, так і на підставі статті 634 Цивільного кодексу України;

- Додаток 1-8 не є додатковою угодою, а є невід`ємною частиною Договору (розділ 13 договору) та не акцептується/не укладається окремо від Договору, як зазначає позивач та помилково встановлено судом першої інстанції. Водночас, умови Додатку 1-8 є превалюючими над умовами Договору та не передбачають можливість його припинення.

У тексті апеляційної скарги апелянтом викладено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі №910/4964/21, яке мотивоване тим, що копію рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі №910/4964/21 скаржник отримав 07.08.2023.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

04.10.2023 від ТОВ «МНТ-Агро» через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просив суд відмовити у її задоволенні, оскаржене рішення суду залишити без змін.

У відзиві позивач наголосив на наступному:

- суд першої інстанції обґрунтовано послався на висновки та зауваження Верховного Суду, викладені у постанові від 23.03.2023 у даній справі, а не на інші протилежні висновки, викладені Верховним Судом у зовсім інших справах;

- наявні усі чотири складові істотної зміни обставин (стаття 652 Цивільного кодексу України), якими позивач керувався при підписанні Додатку 1-8 до Договору. Позивач наголошує, що прийняв умови Додатку 1-8 до Договору, розраховуючи, виходячи із офіційної презентації апелянта на своєму офіційному сайті, на те, що отримує здешевлення плати за використання вагону-зерновозу перевізника (скаржника) до 50% (584 грн) від розрахункової (тобто, від суми 1 136,00 грн/добу без ПДВ), а довгострокові договори вигідні для всіх учасників перевезення залізницею. Однак, вже через тиждень після підписання Додатку 1-8 АТ «Українська залізниця» поступово почала в односторонньому порядку зменшувати загальну (базову) ставку (найменший розмір ставки плати становив 111 грн у червні 2021 року), не змінюючи при цьому спеціальну ставку. Зазначене призвело до того, що незмінна ставка по Додатку 1-8 до Договору (584 грн) не те, що була невигідною для ТОВ «МНТ-Агро», а вона була в рази більшою за загальну ставку по договору, що призвело до неконкурентних та збиткових умов ведення бізнесу. Такі зміни ставки плати за використання власних вагонів перевізника (відповідача) абсолютно нівелювали переваги послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами;

- посилання відповідача на передбачене пунктом 9.3. Договору право замовника ініціювати внесення змін до договору зовсім різниться з практичною можливістю реалізувати таке право. Фактично право на внесення змін до Договору має виключно перевізник і таке здійснюється за його волею шляхом публікації відповідних змін, в той час як замовник наділений виключною можливістю внесення пропозицій з приводу пропонованих ним змін, однак жодних правових наслідків для перевізника у випадку їх неврахування такі положення не визначають;

- щодо посилань скаржника на наявність у ТОВ «МНТ-Агро» права вибору, чиї вагони брати в оренду та обирати вид перевезення - на загальних умовах по загальній ставці або ж згідно Додатку 1-8 по спеціальній ставці, позивач зазначив, що умови Додатку 1-8, які існували на момент підписання (акцептування) цього додатку повністю влаштовували позивача, але з моменту, коли відповідач розпочав процедуру поетапного зменшення загальної ставки, умови Додатку 1-8 автоматично та, навіть без внесення змін до самого Додатку 1-8, почали погіршуватися для ТОВ «МНТ-Агро» та інших замовників. На даний момент та починаючи з січня 2021 року на особовому рахунку ТОВ «МНТ-Агро», відкритому в Єдиному розрахунковому центрі АТ «Українська залізниця», відображається від`ємний баланс коштів, адже сам апелянт в односторонньому порядку списав з рахунку суму неустойки, яку ж сам і нарахував. Від`ємний баланс не дозволяє ТОВ «МНТ-Агро» з січня 2021 року та дотепер отримувати послуги від АТ «Українська залізниця», більш того, якщо ТОВ «МНТ-Агро» зараз візьме вагони в оренду від приватних суб`єктів господарювання - послуги перевезення воно всеодно не отримає, адже вся залізнична інфраструктура належить відповідачу;

- сам факт того, що представники позивача змогли прочитати зміст Договору та Додатку 1-8 і ознайомитися з ними на момент їх акцептування не підтверджує факт обізнаності позивача з тими змінами, які апелянт буде вчиняти в майбутньому, на що позивач впливу не має.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі №910/4964/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4964/21, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі №910/4964/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

21.09.2023 матеріали справи №910/4964/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані судді-доповідачу у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 поновлено Акціонерному товариству «Українська залізниця» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі №910/4964/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі №910/4964/21, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі №910/4964/21 на час апеляційного оскарження, призначено апеляційну скаргу до розгляду на 31.10.2023.

У судове засідання, призначене на 31.10.2023, з`явилися представники Товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» та Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Суд у судовому засіданні 31.10.2023 перейшов до розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представників сторін у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 у розгляді апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі №910/4964/21 оголошено перерву до 30.11.2023.

У судове засідання, призначене на 30.11.2023, з`явилися представники Товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» та Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Представник позивача у судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання сторонам часу на врегулювання спору мирним шляхом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 у розгляді апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі №910/4964/21 оголошено перерву до 07.12.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Скрипки І.М., яка входить до складу колегії суддів, 07.12.2023 у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/4871/23 від 07.12.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2023 справу №910/4964/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі №910/4964/21 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А., призначено до розгляду апеляційну скаргу на 23.01.2024.

За результатами проведеного 23.01.2024 судового засідання суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 23.01.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову про розірвання договору відмовити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Акціонерне товариство «Українська залізниця» (перевізник) 24.03.2020 засвідчило прийняття від Товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» (вантажовласник, вантажовідправник, вантажоодержувач, платник) заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладання Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі, Договір) та повідомило, що замовнику присвоєно коди відправника/одержувач: 8000; платника 2829451, що підтверджується повідомленням про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 24.03.2020 №43-40464329/2020-001.

Предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.

Відповідно до пункту 1.5. Договору договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Пунктами 1.6. та 1.7. Договору визначено, що договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП). Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.

У пунктах 1.8. - 1.10. Договору вказано, що умови договору, що потребують визначення окремих параметрів їх надання (окрему станцію надання послуг, ін.) набувають сили і застосовуються у відносинах сторін шляхом надання перевізником пропозиції укласти такі додаткові умови до договору (оферти), прийняття пропозиції (акцепту) замовником та підтвердження її прийняття перевізником з підтвердженням таких умов надання послуг. Приймаючи пропозицію отримання послуг на умовах, що потребують визначення окремих параметрів їх надання, замовник засвідчує, що ознайомився та згоден з такими умовами.

Перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП:

- або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення;

- або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером договору з замовником. До отримання повідомлення про укладення договору, друга сторона має право відкликати свою заяву (акцепт) про прийняття пропозиції укласти договір.

Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1. Договору.

Згідно пунктів 3.1., 3.2. Договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.

Замовник зобов`язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад), які складаються з:

1) плати за перевезення (провізної плати) навантаженого власного вагону перевізника та інших платежів, які визначаються за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника;

2) компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 1-2 до договору. У випадку оформлення відправки вантажу на експорт сплачуються додаткові збори, передбачені п. 5, 7 розд. ІІІ Збірника тарифів, окремо для завантаженого та порожнього вагонів;

3) плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) за нормативний термін доставки.

У разі використання з 01.10.2020 власного вагону перевізника після «подвійних операцій», передбачених Правилами користування вагонами, компенсація витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника та плата за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів у порожньому рейсі не нараховується.

Згідно пункту 9.3. Договору пропозиції замовників до договору направляються перевізнику на адресу філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця»: 03038, Україна, м. Київ, вул. Федорова, 32. Такі пропозиції має бути викладено в формі порівняльної таблиці з виділенням пропонованих змін.

Пропозиції замовників до Договору враховуються при внесенні перевізником змін до його умов одночасно для всіх замовників відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, ст. ст. 633 та 915 Цивільного кодексу України.

Незгода замовника з відхиленням перевізником його пропозицій до Договору може бути підставою для розгляду судом вимог замовника про внесення змін в Договір у порядку ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, що можуть бути заявлені не пізніше 30-ти днів від дня фактичного відхилення перевізником пропозицій замовника.

Внесенню змін до Договору передує їх попереднє опублікування для надання можливості замовникам подати пропозиції перевізнику. Зміна розміру провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин не потребує попереднього оприлюднення проекту таких змін у випадку, якщо раніше перевізником було оприлюднено порядок визначення таких ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин.

Пунктом 9.4. Договору закріплено, що зміни (доповнення) до договору перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП. Зміни до договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів, вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин, також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення. Зміни до договору поширюються на всіх осіб, що приєдналися до договору. В окремих випадках, за заявою замовника допускається вступ в дію змін до договору раніше, ніж визначено вище. Якщо замовник не згоден з внесеними перевізником змінами, він має право ініціювати внесення змін до договору в порядку передбаченому п. 9.3. Договору або з власної ініціативи припинити дію договору у відносинах з ним. Замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за Договором засвідчує повну згоду замовника з договором та змінами до нього.

Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення Договору, здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/, та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення Договору. На звернення замовника умови Договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (пункт 12.1. Договору).

У пункті 12.2. Договору вказано, що договір або його окремі умови щодо певних послуг припиняється: за згодою сторін; за ініціативи однієї з сторін. Ініціатива перевізника про припинення договору має бути мотивованою; з підстав, визначених законодавством.

За змістом пункту 12.4. Договору дію додаткових умов до договору може бути припинено в односторонньому порядку шляхом направлення однією стороною іншій стороні повідомлення про їх припинення. У такому випадку дія відповідного додатку вважається припиненою через 10 днів з дня направлення відповідного інформаційного повідомлення стороною, що ініціювала припинення.

Як вбачається з умов Договору (Додатку 1-2) та визнається сторонами у справі, на момент подання вказаного замовлення позивача на отримання даної послуги стандартна ставка плати за використання вагону зерновозу перевізника становила 1136,00 грн/добу, тоді як ставка плати за використання вагону-зерновозу перевізника становила: 12 місяців - 584,00 грн/добу, 11 місяців - 617,00 грн/добу, 10 місяців - 649,00 грн/добу, 9 місяців - 682,00 грн/добу.

Починаючи з квітня 2020 року АТ «Українська залізниця» запровадила додаткову послугу з перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника до Договору та розпочала прийом замовлень щодо отримання даних послуг, яка в подальшому трансформувалась у Додаток 1-8 до Договору, який має назву «Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника».

У пункті 3.17. Додатку 1-8 визначено, що у разі, якщо до 10-го числа місяця, наступного за звітним, замовником не погашено заборгованості за перевезення з узгодженими строками та обсягами в повному обсязі та не сплачено неустойку, перевізник в односторонньому порядку припиняє надання послуг, здійснює перерахунок розміру оплати наданої послуги за весь період наданої послуги згідно замовлення та нараховує суму до сплати замовником, керуючись розміром ставки плати за використання власних вагонів перевізника відповідно до Договору (Спл), про що повідомляє замовника шляхом направлення повідомлення (за формою відповідно до Додатку 2-16 до Договору).

Відповідно до пункту 6.2. Додатку 1-8 до Договору ставка плати за використання вагону Перевізника1 (Спл1) в процесі надання послуги з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) встановлюється на весь строк дії послуги відповідно до погодженого замовлення у розмірі, встановленому перевізником, застосовується для перевезень в межах та за межами України, не змінюється та не підлягає коригуванню під час строку дії послуги, та зазначається в повідомленні про погодження замовлення.

Згідно пункту 7.2. Додатку 1-8 до Договору замовник, у разі невиконання погодженого замовлення в цілому або у випадку навантаження і відправки поданих перевізником під навантаження вагонів у кількості меншій, ніж визначено в погодженому замовленні щомісячно, сплачує неустойку в розмірі, який розраховується за формулою: Пн = Спл1 * Кнорм * КвагЗ, де Пн - сума неустойки за невиконання умов Додаткової угоди та/або замовлення; Спл1 - ставка плати за використання вагонів Перевізника1 при перевезенні вантажів з узгодженими строками та обсягами, відповідно до погодженого замовлення; Кнорм - показник, який визначається Перевізником та публікується в Оголошенні. Показник не підлягає коригуванню під час строку дії послуги, що надається відповідно до погодженого Замовлення. КвагЗ - кількість вагонів, що недовантажені змовником.

ТОВ «МНТ-Агро» 26.08.2020 на виконання умов Договору надало замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 26.08.2020 №40464329/2020-00007: початок періоду замовлення - 09.2020; завершення періоду замовлення - 08.2021; кількість місяців - 12; тип рухомого складу - зерновози; щомісячна кількість рухомого складу - 400.

АТ «Українська залізниця» 27.08.2020 розглянуто та погоджено вказане вище замовлення ТОВ «МНТ-Агро» з узгодженими строками та обсягами: початок періоду замовлення - 09.2020; завершення періоду замовлення - 08.2021; кількість місяців - 12; тип рухомого складу - зерновози; щомісячна кількість рухомого складу - 266; нормативна кількість діб - 7; ставка плати за використання вагону перевізника - 584 грн.

У подальшому АТ «Українська залізниця» на офіційному сайті оприлюднювала нові редакції договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до яких ставка за використання вагону-зерновозу перевізника зменшувалася.

Так, 04.09.2020 АТ «Українська залізниця» на офіційному сайті оприлюднило нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до якої ставка за використання вагону-зерновозу перевізника складає: 05.09.2020 - 05.10.2020 - 800,00 грн/добу; 06.10.2020 - 04.11.2020 - 900,00 грн/добу; 05.11.2020 - 31.12.2020 - 1 000,00 грн/добу.

19.10.2020 АТ «Українська залізниця» на офіційному сайті оприлюднило нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до якої ставка за використання вагону-зерновозу перевізника з 20.10.2020 складає 650,00 грн/добу, з 19.11.2020 - 1 000,00 грн/добу.

13.11.2020 АТ «Українська залізниця» на офіційному сайті опублікувало оголошення про те, що рішенням правління АТ «Укрзалізниця» продовжено термін дії до 31.12.2020 (включно) ставок плати за використання власних вагонів Перевізника (Спл) у вантажному та порожньому рейсах по території України та за межами України (таблиця 1 додатку 1-2 до Договору), а саме: вагонів-зерновозів - 650,00 грн/добу, з 01.01.2021 - 1 000,00 грн/добу.

31.12.2020 на офіційному сайті АТ «Українська залізниця» знову відбулись зміни стандартної ставки плати за використання вагону-зерновозу перевізника, а саме у період з 01.01.2021 по 31.01.2021 - 550,00 грн.

27.01.2021 на офіційному сайті АТ «Українська залізниця» відбулись зміни стандартної ставки плати за використання вагону-зерновозу перевізника, а саме у період з 01.02.2021 по 28.02.2021 - 450,00 грн.

26.02.2021 на офіційному сайті АТ «Українська залізниця» відбулись зміни стандартної ставки плати за використання вагону-зерновозу перевізника, а саме у період з 01.03.2021 по 31.03.2021 - 350,00 грн.

Крім того, за твердженнями позивача, Акціонерне товариство «Українська залізниця» реалізувало продаж послуг з використання вагонів перевізника в системі «ProZorro.Продажі», що дало можливість придбати послуги щодо використання власних вагонів перевізника за ціною 530,00 грн на добу.

10.12.2020 на офіційному сайті АТ «Українська залізниця» було опубліковано повідомлення, що АТ «Укрзалізниця» систематично проводить роботу щодо продажів із застосуванням ЕТС «Prozorro.Продажі» послуг з використання вагонів власності Перевізника за методом покрокового зниження стартової ціни («Голландський аукціон»). Для зерновозів вартість даної послуги становить 533,00 грн/вагон/добу.

Таким чином, як зазначає позивач, будь-який суб`єкт господарювання, який приймає участь у таких електронних торгах, має технічну можливість придбати такі послуги зі ставкою плати за користування вагоном перевізника в розмірі 533,00 грн/вагон/добу, у той час як АТ «Українська залізниця» 27.08.2020 погодило позивачу замовлення послуги з перевезення, де вказана ціна 584,00 грн. При цьому послуги, придбані через систему «Prozorro.Продажі», не передбачають обтяження щодо виплати неустойки щодо довгострокових зобов`язань з використання вагонів перевізника.

Позивач зазначає, що незважаючи на одноосібне рішення Акціонерного товариства «Українська залізниця» щодо зменшення стандартної ставки, а також, зважаючи на можливість через систему «ProZorro.Продажі» придбати послуги за низькою ціною, перегляд ставки на перевезення вантажу за довгостроковим контрактом з позивачем не відбувся.

Таким чином, позивач у позові наголошує, що у зв`язку зі зміною в тарифах повністю знецінена економічна обґрунтованість замовлень контрагентами вагонів-зерновозів за довгостроковими контрактами.

Зазначені вище дії Акціонерного товариства «Українська залізниця» щодо зменшення ставки плати за використання вагону-зерновозу призвели до фактичного взяття Товариством з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» збиткових довгострокових зобов`язань з виконання послуги перевезення за відсутності можливості внесення змін в умови Додатку 1-8 до Договору.

Крім того, позивач у позові зазначав, що відповідач не може забезпечити автоматичного проставлення відмітки в накладних внутрішнього сполучення в графі 7, стягує завищену ставку плати за використання вагонів перевізника, і при цьому стягує непомірно великі суми неустойки за невиконання замовником узгоджених обсягів перевезень. Відповідач, використовуючи своє домінуюче монопольне становище на ринку залізничних вантажоперевезень у вагонах перевізника, спочатку впровадив економічно привабливу послугу, а потім повністю нівелював її конкурентну перевагу для позивача перед тими компаніями на ринку залізничних перевезень, які такої послуги не замовляли.

Позивач наголошує, що зміна тарифної політики відповідача шляхом зменшення стандартних ставок плати за використання вагонів перевізника, що мало місце після укладення сторонами Додатку 1-8, зумовило виникнення обставин, за яких подальше виконання Додатку 1-8 порушує для позивача співвідношення майнових інтересів сторін. Умови Додатку 1-8 для позивача, як замовника послуги довгострокових вагонів, є обтяжливими, невигідними та збитковими.

Позивач наголошує, що якби у серпні 2020 року, до здійснення замовлення вагонів на довгострокових умовах, ТОВ «МНТ-Агро» було обізнане з тим, що АТ «Українська залізниця» через тиждень (04.09.2020) змінить стандартну ставку плати за використання вагону-зерновозу, позивач у жодному разі б не замовив у відповідача послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, адже це було б економічно невигідно.

Позивач звертався до відповідача з листами №609 від 27.11.2020, №613 від 02.12.2020, №615 від 04.12.2020, №616 від 07.12.2020, в яких просив припинити дію послуг з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, передбачених додатком 1-8 «Умови надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника» до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Однак, відповідач не погоджується з припиненням дії Додатку 1-8 до Договору, у зв`язку з чим позивачем у даній справі й подано позов про розірвання такого додатку (повідомлення про погодження замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами №40464329/2020-00007 від 27.08.2020).

Також позивач просить суд визнати недійсними окремі частини правочину, а саме пункти 3.17., 7.2. Додатку 1-8 «Умови надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника» до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №2829451 від 25.02.2020, оскільки зазначені пункти Додатку 1-8 суперечать чинному законодавству та публічному порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними пунктів 3.17., 7.2. Додатку 1-8 до Договору сторонами не оскаржується, а тому, враховуючи зазначені положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як унормовано частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За загальним правилом, закріпленим у частині 3 статті 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 188 Господарського кодексу України врегульовано порядок зміни, розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Частиною 1 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов`язує можливість розірвання договору за рішенням суду у зв`язку з істотною зміною обставин на вимогу заінтересованої сторони за наявності чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 вказаного Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, на позивача, який як на підставу позову посилається, зокрема, на положення статті 652 Цивільного кодексу України, покладений обов`язок довести належними та допустимими доказами у справі наявність усіх вищенаведених чотирьох умов.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про доведеність позивачем наявності підстав для розірвання Додатку 1-8 до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №2829451 від 25.02.2020 на підставі частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, зазначаючи наступне.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тобто, укладаючи Договір, сторони спору мали право очікувати на те, що все, що обумовлене укладеним між ними правочином, буде виконано контрагентом зацікавленої сторони.

Це випливає з наведених норм та відповідає загальноприйнятому принципу pacta sunt servanda, який гарантує, що вступаючи у договірні стосунки згідно з відповідним договором, одна його сторона вправі розраховувати на те, що його контрагент - інша сторона, буде виконувати укладений між ними договір допоки відповідне зобов`язання не буде припинено.

Згаданий принцип (pacta sunt servanta) є основою захисту договірних відносин в сфері застосування цивільного і міжнародного права та має багатовікову історію незмінності, адже бере свій початок ще з римського права.

Однак, з часом, в силу розвитку соціально-економічних відносин та певних історичних подій науковці почали допускати виключення із такого загальновідомого та загальновизнаного римського принципу pacta sunt servanta («договори повинні виконуватися»), що в подальшому знайшло своє відображення в інституті clausula rebus sic stantibus («істотна зміна обставин»), який в сьогоденні і являє собою в міжнародному праві виняткове застереження до принципу pacta sunt servanta.

У сучасному українському праві такий інститут знайшов своє закріплення в нормах вищенаведеної статті 652 Цивільного кодексу України.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.

Зміна обставин вважається істотною тільки якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Отже, втручання суду у договірні відносини шляхом застосування інституту clausula rebus sic stantibus можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження настання істотної зміни обставин, адже в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, та принципу pacta sunt servanta.

У даному випадку, як вірно встановлено місцевим господарським судом, укладенню Додатку 1-8 до Договору передувала рекламна кампанія АТ «Укрзалізниця» щодо впровадження послуги на перевезення з узгодженими строками та обсягами у вагонах перевізника, основними акцентами якої було те, що наразі (на момент реклами - квітень 2020 року): а) вартість надання послуг у вагонах АТ «Укрзалізниця» вища від ринкової; б) послуги надаються на кожне перевезення окремо, що зумовлює великі операційні витрати з обох сторін; в) відсутність гарантії на середню перспективу в одержанні рухомого складу від АТ «Укрзалізниця» та розуміння очікуваних витрат на логістику, у зв`язку з чим запропоновано споживачам за рахунок приєднання до послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у вагонах Перевізника своїх послуг: а) здешевлення послуги до 50% від розрахункової згідно порядку (вказано, що станом на квітень 2020 року ставка за перевезення вагону - зерновозу становить 1 136,00 грн, а при замовлені послуги на 12 місяців становитиме 584 грн); б) гарантію надання послуги та її вартості на строк до 12 місяців; в) довший термін - нижча ціна (передбачено можливість замовлення послуги перевезення зерновозу від одного місяця зі ставкою у розмірі 856,53 грн до 12 місяців зі ставкою 584,00 грн).

Названа презентація було опублікована на офіційному веб-сайті відповідача: http://uz-cargo.com/, роздруківки додані до позовної заяви.

При цьому, із подальших повідомлень АТ «Укрзалізниця» з приводу запровадження такої послуги вбачається, що вона була спрямована саме на заохочення постійних користувачів із великими об`ємами замовлених перевезень, адже при відкритті процедури прийняття замовлень щодо отримання послуг на перевезення з узгодженими строками та обсягами у вагонах перевізника було зазначено, що до участі допускаються замовники, які протягом аналогічного періоду попереднього року здійснювали середньомісячне навантаження вагонів у кількості не меншій, ніж зазначається у замовленні.

Як зазначає позивач, такі умови давали можливість позивачу, як замовнику послуги, взяти на себе зобов`язання по здійсненню замовленої кількості відправлень щомісяця, протягом року та виконувати їх, адже позивач мав цінову (конкурентну) перевагу перед тими вантажовідправниками, які не укладали з АТ «Укрзалізниця» Додатку 1-8 до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом i планують разово використовувати вагони за ставкою 1136,00 грн/доба без ПДВ.

Отже, на момент укладення Додатку 1-8 до Договору обставини врегулювання між сторонами відносин перевезення у вагонах Перевізника були такими, які дозволяли позивачу в повній мірі та в передбачені строки виконати взяті на себе зобов`язання перед відповідачем.

Однак, як підтверджується матеріалами справи, вже через тиждень після підписання позивачем Додатку 1-8 до Договору внаслідок дій відповідача економічно вигідна різниця між базовою загальною ставкою за використання вагону перевізника та погодженою ставкою за довгостроковими контрактами, яка була погоджена із позивачем почала змінюватись у бік зменшення з (+) 552 грн/доба до (-) 473 грн/доба за погодженим замовленням на 12 місяців та з (+) 454 грн/доба до (-) 432 грн/доба за погодженим замовленням на 9 місяців.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).

Відповідно до частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З огляду на викладене, суд вважає наявним у діях відповідача прояв недобросовісної поведінки, яка полягала в залученні найбільших споживачів її послуг перевезень з використанням власних вагонів перевізника до укладення довгострокових контрактів з фіксованими умовами шляхом розповсюдження реклами щодо економічної доцільності її укладення, однак, з послідуючою зміною базової ставки, яка зумовила збитковість довгострокових контрактів для їх замовників.

Вказані зміни ставки за використання власних вагонів перевізника (відповідача) абсолютно нівелювали переваги послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами. Так, за відсутності укладеного сторонами Додатку 1-8 до Договору позивач мав право сплачувати плату за користування вагонами відповідача на рівні базової загальної ставки без взяття на себе зобов`язання щодо обов`язкового використання погодженого обсягу вагонів та сплати неустойки за їх невикористання.

Наведені обставини суд вважає доведеними та такими, що очевидно перебували поза розумним сумнівом. Більш того, сторона відповідача не заперечувала як проти того, що надавала гарантії економічної доцільності цих правочинів, так і не заперечувала, що дії відповідача призвели до збитковості виконання укладеного між сторонами правочину, що в свою чергу призвело до невикористання позивачем обсягу вагонів в погодженому замовленні.

При цьому суд зазначає, що укладення між сторонами Договору було спрямоване на отримання позивачем права на користування вагонами відповідача з метою досягнення мети своєї господарської діяльності - отримання прибутку позивачем від доходу, з якого він має сплачувати плату за користування вагонами на користь відповідача. Натомість, отримання прибутку позивачем, з якого він мав сплачувати орендну плату за користування вагонами відповідача, було унеможливлено самим відповідачем.

Так, колегія суддів приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що на основі різниці стандартної тарифної ставки 1136,00 грн від ставки послуги з перевезення з узгодженими строками та обсягами на 12 місяців 584,00 грн була побудована економічна модель ТОВ «МНТ-Агро» по перевезенню зернових вантажів АТ «Укрзалізниця» у період з вересня 2020 року по серпень 2021 року. Такі умови надавали можливість позивачу як клієнту по Договору взяти на себе зобов`язання по здійсненню замовленої кількості відправлень щомісяця, протягом року та виконувати їх. Виходячи із запропонованих умов, позивач, керуючись комерційним розрахунком та можливим комерційним ризиком, зважаючи на добросовісність сторін правовідносин, стабільність їх договірних зобов`язань та добросовісність їх дій, і укладав Додаток 1-8.

З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає доведеними обґрунтування позовних вимог в частині істотної зміни обставин, зокрема те, що свідома зміна (зменшення) ставки плати за використання вагону-зерновозу здійснена відповідачем без одночасного пропорційного зниження ставки за довгостроковими контрактами призвело до того, що компанії, які не погоджували довгострокові контракти, змогли на ринку запропонувати більш низьку ціну ніж позивач і як наслідок відмови споживачів у послугах позивача, що призвело до невикористання позивачем погодженого обсягу замовлених вагонів через відсутність попиту споживачів.

Отже, зміна цінової/тарифної політики AT «Укрзалізниця» шляхом встановлення зменшених базових ставок плати за використання вагонів-зерновозів, що мало місце після укладення сторонами Додатку 1-8 до Договору, зумовила виникнення обставин, за яких подальше виконання такого правочину та замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами порушує для позивача співвідношення майнових інтересів сторін та позбавляє того, на що він розраховував при поданні замовлень на отримання послуги на перевезення з узгодженими строками та обсягами у вагонах перевізника.

При цьому, суд зазначає, що хоча істотна зміна обставин стала наслідком вчинення відповідних дій з боку відповідача, проте вона за своєю суттю є результатом дії ззовні, тобто є зовнішньою відносно правового зв`язку, що існує між контрагентами даного договору перевезення, адже, як стверджував представник відповідача, зменшення базової ставки плати за перевезення вагонів - зерновозів було обумовлено неврожайністю того року, тобто, чинником, що знаходився поза волею та контролем сторін.

Однак, з метою забезпечення прибутковості своєї діяльності на фоні зменшення попиту на вагони-зерновози, у зв`язку із не врожайністю, АТ «Укрзалізниця» почала зменшувати базові ставки перевезення задля створення конкурентоспроможних умов залучення нових споживачів, залишивши без змін ставки за довгостроковими контрактами.

Тобто, АТ «Укрзалізниця» в повній мірі усвідомлювало наслідки своїх дій для позивача, адже задля уникнення простою не проданих на фіксованих умовах вагонів-зерновозів в силу зменшення попиту на них зменшувало базову ставку, в той час як залишало неконкурентоспроможну ставку для позивача, що знову ж таки вказує на недобросовісність відповідача.

Наведена обставина є істотною, тобто такою, від обізнаності з якою позивач не подавав би замовлень на отримання послуги на перевезення з узгодженими строками та обсягами у вагонах перевізника згідно умов Додатку 1-8 до Договору.

В аспекті наведеного, наявність чотирьох складових істотної зміни обставин згідно з частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, підтверджується тим, що:

- в момент подачі замовлень (укладення Додатку 1-8 до Договору) сторони виходили з того, що зобов`язання за договором будуть виконуватися належно відповідно до запропонованих умов, а відповідач дотримається наданих позивачу гарантій, зокрема, зі збереження економічної доцільності укладеної угоди, з якої виходив позивач при направленні замовлень;

- зміна обставин, пов`язана зі зменшенням економічно вигідної різниці між базовою загальною ставкою та ставкою за довгостроковими контрактами, не могла бути усунута позивачем, як заінтересованою стороною, оскільки саме відповідач визначає умови надання своїх вагонів у користування, а сторона позивача позбавлена можливості вплинути на такі рішення. Пропозиції позивача щодо врегулювання вказаного питання, як вбачається із матеріалів справи, проігноровані відповідачем;

- виконання Додатку 1-8 до Договору перевезення в даний час (на момент звернення позивача з позовом) порушує співвідношення майнових інтересів сторін договору та позбавляє позивача права на отримання того, на що він розраховував при його укладенні, оскільки договір укладався з метою економічної взаємовигідної діяльності сторін, проте внаслідок дій відповідача став таким, через який позивач несе збитки;

- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач, оскільки дана обставина викликана внутрішньою волею сторони відповідача, зокрема, діями відповідача, які завдають шкоди майновим інтересам позивача, а отже ця обставина не може вважатись ризиком, який несе сторона позивача.

Таким чином, зібраними в матеріалах справи доказами підтверджується факт наявності істотної зміни обставин у правовідносинах сторін за Додатком 1-8 до Договору, що є правовою підставою для його розірвання на підставі приписів частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України. Висновки суду першої інстанції з цього приводу є обґрунтованими.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про те, що Додаток 1-8 не є додатковою угодою, а є невід`ємною частиною Договору (розділ 13 договору), не акцептується/не укладається окремо від Договору, а отже і не може згідно норм чинного законодавства бути розірваним, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Так, матеріалами справи підтверджується, що у 2020 році АТ «Українська залізниця» саме поставило умову, що для можливості отримання послуги з довгострокової оренди вагонів замовники повинні були надіслати замовлення, підписане КЕП, а АТ «Українська залізниця» мала б це замовлення погодити.

Тобто, суб`єкти господарювання, які вже підписали один з одним Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, частиною якого був Додаток 1-8, для того, щоб отримувати послуги по цьому додатку, фактично повинні були таким чином його «активувати», в інакшому випадку - послуги по Додатку 1-8 не могли б надаватися.

При цьому, сам зміст Додатку 1-8 дає підстави вважати його повноцінним договором з наявністю таких розділів, як «Загальні умови», «Порядок надання послуги», «Права та обов`язки Замовника», «Права та обов`язки Перевізника», «Плата за надання послуги», «Відповідальність сторін».

Отже, на переконання колегії суддів, Додаток 1-8 за своєю природою є по суті додатковою угодою до Договору й може бути розірваним за позовом однієї з його сторін.

Позиція скаржника в даному питанні фактично є суперечливою, оскільки він, вважаючи можливим окреме підписання такого Додатку 1-8, з іншої сторони - заперечує можливість його розірвання як окремого правочину.

Суд касаційної інстанції, направляючи дану справу на новий розгляд, у постанові від 23.03.2023 вказав, що суди не з`ясували питання відсутності/наявності підстав для застосування спеціальних норм для розірвання договору приєднання, що визначені частинами 2-3 статті 634 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, враховуючи названі вказівки суду касаційної інстанції, встановила таке.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору (частина 2 статті 634 Цивільного кодексу України).

Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору (частина 3 статті 634 Цивільного кодексу України).

Однак, у даному випадку відсутні підстави для розірвання договору, визначені частиною 2 статті 634 Цивільного кодексу України, оскільки визначені вказаною нормою спеціальні обставини, з існуванням яких законодавець передбачає можливість зміни або розірвання договору приєднання, мають існувати саме на момент такого приєднання, а заявник має довести, що не приєднався би до такого договору за наявності в нього можливості визначення його умов, в той же час, в межах спірних правовідносин вбачається, що на момент подачі замовлень позивача щодо отримання послуги на перевезення з узгодженими строками та обсягами у вагонах перевізника згідно умов Додатку 1-8 до Договору він в повній мірі погоджувався на них та очікував отримання прибутку за наслідками їх реалізації, що, втім, було нівельовано подальшими діями відповідача, які полягали в подальшій зміні (зменшенні) базової ставки перевезення, залишивши без змін ставки за довгостроковими контрактами.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для розірвання Додатку 1-8 до Договору згідно приписів частини 2 статті 634 Цивільного кодексу України, адже в даному випадку має місце позбавлення позивача того, на що він розраховував в силу зміни істотних обставин після укладення правочину, а не з безпосереднім приєднанням до визначених відповідачем умов надання послуг.

Посилання скаржника на неврахування судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27.04.2023 у тотожній справі №910/20596/20, якою встановлено відсутність підстав для розірвання Додатку 1-8 до Договору як на підставі статті 652 Цивільного кодексу України, так і на підставі статті 634 Цивільного кодексу України, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки у даній справі суд керувався при вирішенні спору доказами, наявними саме у межах даної справи й вказівками Верховного Суду, зробленими на підставі аналізу та оцінки обставин саме даної справи.

Щодо посилань скаржника на нереалізацію позивачем закріпленого в пунктах 9.3., 9.4. Договору порядку внесення змін до нього та права на відмову від Договору у випадку непогодження із внесеними перевізником змінами, суд відзначає таке.

По-перше, положення пункту 9.3. Договору визначають, що право на внесення змін до Договору має виключно перевізник та здійснюється за його волею шляхом публікації відповідних змін, в той час як замовник наділений виключно можливістю внесення пропозицій з приводу пропонованих ним змін, однак, жодних правових наслідків для перевізника у випадку їх неврахування такі положення не визначають.

Тобто, внесення будь-яких змін до Договору, в т.ч. змін до фіксованих ставок плати за перевезення за довгостроковими контрактами на умовах Додатку 1-8 до Договору, можливе виключно за волею АТ «Укрзалізниця», навіть при заявленні замовниками відповідних пропозицій.

При цьому, із наявних в матеріалах справи листів ТОВ «МНТ-Агро», адресованих в т.ч. АТ «Укрзалізниця», з приводу необхідності врегулювання ситуації щодо неможливості виконання довгострокових контрактів на умовах Додатку 1-8 до Договору за наслідками зменшення базової ставки плати за перевезення вагонами перевізника, вбачається висловлення позивачем як своїх пропозицій з приводу необхідності внесення змін до Договору (щодо приведення фіксованих ставок за довгостроковими контрактами пропорційно до зменшених базових ставок), так і поставлення питання щодо розірвання Додатку 1-8 до Договору.

Однак, доказів реагування АТ «Укрзалізниця» на зазначені звернення (пропозиції), в т.ч. у визначеному пунктом 9.3. Договору порядку (шляхом повідомлення про їх відхилення), матеріали справи не містять.

По-друге, дійсно, в положеннях пункту 9.4. Договору встановлено право замовника на односторонню відмову від такого правочину у випадку незгоди із внесеними перевізником змінами до нього, однак такі положення є загальними і не передбачають можливості відмови від окремо замовленої послуги в межах реалізації такого правочину (в даному випадку - послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника, врегулювання якої здійснюється на підставі Додатку 1-8 до Договору).

По-третє, умови Додатку 1-8 до Договору містять спеціальні положення, якими визначається право замовника на відмову від такої послуги, а саме, в пункті 4.1.3. Додатку 1-8 до Договору встановлено право замовника скасувати своє замовлення після його погодження перевізником, однак, з послідуючою сплатою неустойки за весь невиконаний строк та обсяг перевезень.

При цьому, визначений в розділі 7 Додатку 1-8 до Договору порядок обрахунку такої неустойки свідчить про те, що фактично замовник при реалізації передбаченого пунктом 4.1.3 права на скасування свого замовлення (відмови від послуги) зобов`язаний оплатити весь невикористаний обсяг замовлених перевезень.

Тобто, умови передбаченого пункту 4.1.3. Додатку 1-8 до Договору права замовника на відмову від довгострокового контракту у вигляді обов`язку повної оплати всього замовленого обсягу перевезення нівелюють можливість його використання задля захисту своїх інтересів та прав замовником.

З огляду на викладене, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на нереалізацію позивачем права на ініціювання внесення змін чи відмову від замовлених послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника з метою припинення несення збитків у зв`язку з неможливістю виконання його замовлень, адже останньому достеменно відомо, що внесення змін здійснюється виключно за його волею, а відмова від замовленої послуги зумовить обов`язок позивача оплатити її в повному обсязі.

Також відповідач вказував на те, що після звернення позивача з приводу необхідності внесення змін до Договору (щодо приведення фіксованих ставок за довгостроковими контрактами пропорційно до зменшених базових ставок) та поставлення питання щодо розірвання Додатку 1-8 до Договору позивачем було сплачено послуги Залізниці з низки перевезень на умовах Додатку 1-8 до Договору, що, на думку відповідача, свідчить про схвалення позивачем подальшої реалізації довгострокових контрактів незважаючи на зміну істотних обставин.

Однак, як визнається сторонами, при наявності замовленої послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника замовник позбавлений можливості замовляти перевезення вантажів на загальних умовах (тобто, використовуючи базову ставку).

Тобто, задля провадження своєї господарської діяльності з організації перевезення вантажів залізницею позивач не міг не користуватися умовами Додатку 1-8 до Договору, а тому посилання відповідача на існування будь-якого визнання чи погодження з його боку є необґрунтованим, адже такі дії здійснювалися виключно в силу обмеженості права вибору замовника щодо цього та продовження чинності його замовлень на умовах Додатку 1-8 до Договору.

Поряд із цим, такі посилання під час розгляду даної справи з огляду на створення відповідної ситуації власними діями (бездіяльністю) шляхом нівелювання економічної вигоди замовленої позивачем послуги в черговий раз вказують на недобросовісний характер поведінки відповідача, направленої на власне збагачення за рахунок створення неможливості виконання його контрагентом своїх зобов`язань.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «МНТ-Агро» про розірвання Додатку 1-8 до Договору внаслідок істотної зміни обставин є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню, висновки суду першої інстанції з приводу чого є правильними.

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість заявлених позовних вимог про розірвання Додатку 1-8 до Договору, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду в цій частині.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду у даній справі підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі №910/4964/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі №910/4964/21 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Матеріали справи №910/4964/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.02.2024.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова